КАФЕДРАЛЬНЫЙ СОБОР В ІМ'Я ХРИСТА РЯТІВНИКА У САМАРЕ

Тип работы:
Реферат
Предмет:
История


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

| | | | |Самарський Муніципальний Університет Наяновой | | | | | |Собор в ім'я Христа у р. Самарі | | | | | |Гололобовой Ксенії | | |2002 р. | | |__________________________________________________________________ | | | | | |Зміст: | | | | | | | | | | | | | | | | | |Введение… стр. 2 | | | | | |Частина перша. Будівництво храма… стр. 3 | | | | | |Частина друга. Руйнування храма… … стр. 13 | | | | | |Вірш Волкової «Чорним по белому»…стр. 19 | | | | | |Заключение…стр. 20 | | | | | |Cписок використаної литературы… стр. 21 | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |Запровадження | | | | | | | | | | | | | | |Я дуже хочу розповісти одного із чудових храмів старої Самари. Мені здається,| | |коли вже слід згадати для всіх нас собор, який був безповоротно | | |втрачено під час боротьби радянської влади з релігією. Цей храм уселяв надію,| | |греющую серця вірують у Бога людей. Про це храмі городяни мріяли більш | | |двадцяти п’яти… Але він зруйнували, проіснувавши трохи більше дванадцяти | | |років. Чимало жителів Самари не знають, що колись був такий храм| | |- мало збереглося фотографій і малюнків, трохи написано про неї книжок. Я | | |розповім вам, як довго і з який любов’ю будували Храм Христа Спасителя, про | | |радісному завершенні будівництва, у тому, як і зник назавжди зі | | |багатьма іншими соборами і храмами нашої країни. Моєю сім'ї цей собор | | |особливо доріг, оскільки пов’язаний із ім'ям мого прапрадедушки. Він служив | | |там священиком, кілька реліквій на згадку про той час: його | | |печатку, фотографії і кілька документів. | | |Цей храм все вчені називають по-різному: одні - Кафедральним Собором в ім'я | | |Христа Спасителя, інші - Спасо — Вознесенським собором, а треті - просто | | |Кафедральним Собором. Ніхто точно б не знає - було в нього одна назва чи | | |кілька. | | |Перша частина реферату присвячена тривалого процесу будівництва унікального| | |храму. Друга частина розповідає про долю Кафедрального собору. | | |То що ж будували цей чудовий храм, як він зруйнували і чому? Чи потрібно | | |людям знайомитися з загублених соборах чи ні? Ось це і потрібно з’ясувати. | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |I | | | | | | «Пам'ять- це незамінний їжу, сьогоднішній, без якого діти | | |виростуть слабкими, незнайками, нездатними гідно, мужньо зустріти | | |майбутнє «. (У. А. Чивилихин) | | | | | | | | |У 1853 року за розробленого плану для губернського міста Самара було вирішено | | |розпочати будівництво кафедрального собору в ім'я Христа Спасителя величезній | | |площі. | | |Думка про побудову храму довгі роки зріла у середовищі самарских громадян, але | | |відсутність коштів міста не дозволяло здійснити цю заповітну | | |мрію городян. У 1865 року Преосвященний Самарський Єпископ Герасим закликав | | |всіх у допомогу спільній справі - спорудженню кафедрального соборної храму. | | | 4 Апрєля 1866 року з такою клопотанням Преосвященний Герасим звернувся безпосередньо до| | |Самарскому Губернаторові. Це було, так скластися обставинам, на той | | |самий день відбулося в С. -Петербурзі злочинницьке замах життя Царя, | | |імператора Олександра II. | | | «Силою Вышнего,-пишет Алабин, — чудесний порятунок рукою вбивці, | | |справило в усьому нашій вітчизні надзвичайне враження. Затріпотіли | | |мільйони сердець російських людей, уражених жахливою звісткою про смертної небезпеки,| | |що загрожувала коханому государю, все шукали кращого мовлення своїх | | |почуттів.» | | | Міське суспільство ухвалило: спорудити м. Самарі кафедральний Собор| | |в ім'я Спасителя, з приделами: на вшанування Ангела, Св. Благовірного Великого Князя| | |Олександра Невського й у честь шанованих церквою Святих, 4 Апрєля. | | |Цей храм віри, і надії любові мав бути вічним пам’ятником незламних| | |уз, що пов’язують російський народ з його Государем, бути міцнішим, ніж життя | | |цілих поколінь… | | | 9 квітня 1866 року дав згоду для будівництва Соборної | | |храму. 17 квітня, на свій дня народження він, за величезної кількості народу, | | |прибув доречно, обраному спорудження Соборної Храму, освятив його, і | | |слідом за почали складати пожертвування з його спорудження, причому початок | | |пожертвувань поклало Міське Суспільство асигнаціями зі свого запасного | | |капіталу- 15. 000 крб. Потім було відкрито підписку спорудження храму у всій | | |губернії. Дворянськими ватажками, і навіть представниками адміністративних| | |управлінь — міських і сільських, унаслідок чого до 1869 року на | | |проектированное споруда була готова вже зібрано 39. 000 крб., а тим часом | | |здійснювалася очищення місця під соборну площу і кількість складання плану храму. | | |Вже Травні 1866 року Начальник губернії розпорядився очищення від будівель | | |простору, призначеного затвердженим планом міста під соборну | | |площа. У цьому виявилося, під цю площу повинні відійти чотири квартали| | |міста, у яких перебувало 102 дворових місця, належали різним | | |власникам. Їм наказали відвести інших місць чи видати грошове | | |винагороду. Але, як з’ясувалося, грошову винагороду було вже видано за| | |що відходять від нього садиби, але оскільки з цих власників і по отримання| | |цієї плати продовжували «сидіти на давнини», губернатор запропонував місцевому | | |Губернському Правлінню прийняти рішучі заходи, аби такі домовласники | | |негайно очистили займані ними місця. Переважна що у очищення | | |місця під соборну площа прийняв одне із місцевих радників комерції І. М. | | |Плешанов, віддавши під площа особисто йому належали дворові місця. По | | |плану проектованого споруди спочатку передбачалося спорудити храм, | | |той самий, щойно тоді споруджений кафедральний собор, в ім'я Св. | | |Благовірного Великого Князя Олександра Невського, в В’ятці. Цей храм був | | |споруджено за планом відомого академіка Віт Берга і тому, для докладного | | |вивчення цієї споруди й у зображення їх у деталях, поїхав у відрядження в | | |Вятку губернський архітектор М. Д. Муратов. Муратов пред’явив Міському | | |Суспільству виконану ним роботу. Але була вирішено, що розміри Вятського храму не | | |відповідають потребам кафедрального собору Самарі. Міське Суспільство | | |визнало необхідним виробити план більш велична спорудження — | | |ще більше, враховуючи зріст населення Самари. | | |Міністр внутрішніх справ Б. Н. Обухов відкинув цього плану було вирішено скласти | | |новий проект будівництва. Сповнив цю волю петербурзький професор | | |архітектури Еге. І. Жибер. 11 Апрєля 1869 року, їм розробили план храму | | |(одноповерхового), вмещающего 2500 чоловік і затверджений 25 Травня 1869 року, щодня | | |річниці нового, злочинного замаху, у Парижі, (в 1867) життя | | |імператора Олександра Миколайовича. Після була урочисто совершена молебню в| | |жіночому Иверском монастирі і закладання храму Преосвященним Герасимом Єпископом| | |Самарским і Ставропольським, у присутності губернатора Аксакова, всіх місцевих | | |влади й великої кількості народу. | | | Організовано особливий Комітет під керівництвом Преосвященного | | |Єпископа Герасима, губернського архітектора М. Д. Муратова, що було | | |доручено спостереження будівництвом, міського голови Буреева, Є. М. Шихобалова | | |та інших діячів міста. | | | Міське Суспільство просило Комітет будувати соборний храм господарським | | |способом, для спорудження потрібно було 163 224 крб., по спочатку | | |складеної архітектором Муратовим кошторисі, на спорудження одноповерхового будинку | | |храму. | | | Прохання Товариства з і увагою виконувалася Комітетом, | | |що перебували з 20 Липня 1867 року під керівництвом нового Самарського | | |Губернатора — Таємного Радника Аксакова. Комітет діяльно збирав | | |пожертвування; робив цегла, вивозив з міських каменоломень наданий | | |містом бутовий камінь, виробляв виїмку землі під будівництво храму й кладку | | |його фундаменту. Землі під будинок вийнято 1900 сажень. Така діяльність | | |Комітету тривала до запровадження Самарі нового Городового Положення в | | |лютому 1871 року. Тоді справа споруди Соборної храму було покладено | | |знову освічену Міську Думу. Вона обрала особливу Комісію, якої | | |надали, завідуючи самостійно будівництвом Соборної храму, прийматимемо всі| | |дозволені законом заходи до підвищення будівельного капіталу, — збирати | | |добровільні пожертви та іншого подібного начиння. | | | Будівельником Соборної храму Дума призначила Є. М. Шихобалова, разом із | | |Горбуновим, Плешановым, Журавльовим й О. М. Шихобаловым. Але, в | | |дійсності, подальше ведення справи споруди храму лежало власне | | |на Є. М. Шихобалове і потім на обраному йому помічником купці | | |Колодине, а інші обрані особи сприяли справі лише доставлянням | | |необхідних коштів на продовження споруди. Коли ж 7 жовтня | | |1888 помер Є М. Шихобалов, Дума подальше спорудження Собору і валовий збір | | |пожертвувань поклала на обраних їй 28 жовтня цього року А. М. | | |Шихобалова і запрошених то помічники Журавльова, Курлина, Плешанова і | | |Кирилова. Комітет цей продовжував діяти, перебуваючи під керівництвом | | |міського голови Алабина. | | | Будівництво храму Дума доручила міському архітектору Теплову, призначивши | | |йому у виконанні цього доручення, на додачу до получавшемуся їм платні по | | |посади, 1000 крб. на рік. Теплов спостерігав за будівництвом храму до 5 Травня 1873 | | |року. Потому займалися цією справою Марфин, Бем, Леонард Адександрович | | |Редер, Кривцов, багатьох інших архітектори і, нарешті, художник Щербачов з | | |успіхом справив внутрішню обробку Собору. | | | При переході справи споруди храму у провадження нової Міський Думи, | | |залишалося готівки цього спорудження 417 рублів. Фундамент під собор | | |виявився выложенным суцільний масою, з побудовою перекидних у ньому арок, | | |утворили склеп (з підземної усипальницею). Необхідність цих перекидних | | |арок, непередбачених під час складання плану будинку, спричинило властивістю | | |грунту місцевості, щоб надати більшої міцності, що дозволило | | |згодом влаштувати, у нижній частині будинку, особливий храм, не передбачений | | |планом. | | | Будинок будувалося повільно, і Самарські громадяни нетерпляче очікували | | |якнайшвидшого закінчення храму, хоча, з іншого боку, відносна повільність | | |спорудження стін будинку мала сприятливий впливом геть їх міцність, даючи і їм | | |час добре просохнути і зробити належну осадку. Отже, подальший| | |зростання Соборної храму забезпечене і зупинявся, але зростання це який завжди| | |був за тим найближчим наглядом і з керівництвом досвідченого і сумлінно | | |ставиться до справі архітектора, яке одне могло сприяти його | | |бездоганно правильному розвитку. Губернський архітектор Муратов, котра поклала| | |початок будівництві Собору і що вивело нас його фундамент, отримав інше службове | | |призначення та виїхав із Самари. Спорудження, кілька днів залишалося без | | |архитекторского нагляду. Потім за будівництвом спостерігали технік Куроедов і | | |міської архітектор Гордєєв. Вони з велику увагу, ніж їх | | |попередники ставилися до діла будівлі, та їх втручання у цю справу | | |значною мірою парализовалось тим авторитетом, який встиг придбати у | | |будівельників храму підрядчик кам’яних робіт Марков. Кам’яна кладка храму | | |спочатку було доручено Макарову, але він був усунутий, як і цілком| | |майстерний і була перекладено 16 Липня 1869 на сызранского купця Макара | | |Михайлова Маркова, які виявилися майстром цілком знайомим зі справою доведшим | | |кладку Собору остаточно. Той-таки перестав звертати яке або увагу до | | |вказівки архітекторів, та діяв цілком самостійно, і тільки одного| | |разі архітектор Гордєєв встиг наполягти, щоб одне з неправильно | | |зведених частин будівлі була розібрана і відновлено відповідно до | | |із затвердженим планом. На щастя, ще підрядник Марков виявився майстром свого | | |справи, цілком знайомим з вміння каменяра і тому кладка будинку | | |здійснювалася, як висловився згодом професор архітектури | | |Жибер-отлично. | | | Робота з спорудженню храму йшла безперервно до 1882 року, коли | | |Будівельний Відділення Самарського Губернского Правління знайшло необхідним | | |оглянути спорудження Собору, оскільки, за словами Будівельного Відділення, «в | | |такому монументальному справі необхідна велика обережність «. | | | Результатом виробленого огляду Будівельним Відділенням, що з | | |міським главою, будівельниками собору і міським техніком було актом, | | |складений 14 Липня 1882 року. Було визнано, робота зроблена | | |задовільно, хоча і є деяка, невеличка неправильність в виступах | | |і кутках, що втім, неспроможна спричинити міцність будинку. Але притому | | |Відділенням знайдено, що під час будівництва немає системи та ведеться хіба що | | |навпомацки, тому визнавалося необхідним, щоб за будівництві неодмінно | | |перебував постійний архітектор, який би виробив детальні креслення | | |спорудження та становив би необхідні, математичні розрахунки ступеня | | |стійкості спорудження та ін. З цього огляду Будівельний Комітет | | |визнав можливим продовжувати кладку лише про тих частин будівлі, які | | |може мати істотно загальну стійкість будинку. У цьому | | |підставі Міське Управління вирішило продовжувати кладку несуттєво важливих | | |частин будинку, доручивши міському архітектору Гордееву скласти докладний, | | |математичний розрахунок ступеня стійкості споруди. Коли це розраховували | | |Гордєєв складено, Міська Управа звернулася до Інституту | | |Цивільних Інженерів Таємному Раднику Борнгардт, з проханням перевірити ці | | |розрахунки й огледіти споруду на натурі, але Борнгардт, відмовився від ухвалення | | |цього доручення, оскільки був хворий. Саме тоді на будівництво храму доведено | | |до підстави барабана головного бані, і визнавалося необхідним, колись| | |ніж розпочати його зведенню, піддати розрахунку стійкість вже | | |зведених частин храму й ступінь міцності опору, особливо | | |пиллонов під головним куполом. І тому і був запрошений до Самари професор | | |архітектури Еге. І. Жибер. | | | Наприкінці травня 1885 року професор Жибер, оглянувши спорудження собору, в | | |засіданні Міський Думи пояснив особисто про результат свого дослідження, | | |заявивши, що цю грандіозну приміщення і його фундамент досі будувалися | | |правильно й остаточно; кладка здійснювалася з повним акуратністю як і видно | | |майстром цілком знайомим з цими будівлями, як і раніше, що, | | |здійснювалася лише з із затвердженим планом, без розроблених | | |необхідних детальних креслень. Принаймні, Професор Жибер сказав, все | | |"досі зроблене» ані найменшого побоювання за можливість руйнації жодних | | |частин зведених будівель — технічно нескладне. Побоювання Будівельного | | |відділення Губернского Правління щодо стійкості й товщини стовпів на| | |південно-східної і південно-західної сторони храму, судячи з зовнішньому огляду | | |споруди, виявляються даремними; так само чутки про тріщинах у будинку | | |немає підстави. Якщо ж, проте, вся на будівництво, додав Жибер, цілком | | |правильна і загрожує небезпекою, що його продовження, по особливою серйозності | | |своєї, потребує більше пильного нагляду із боку архітектора, при | | |неодмінній умові складання математичних розрахунків й детальних креслень. | | |У цій Професор Жибер визнавав, безумовно, необхідним мати при | | |спорудженні храму постійного архітектора. Потім він, вважаючи можливим | | |продовжувати будівництво храму за дотримання деяких спеціальних умов, | | |запропонував Міський Думі розпорядитися доставлянням щодо нього, до Петербурга, | | |докладних креслень і розрізів споруд для усім своїм напрямам, і навіть | | |зразків будівельних матеріалів, вживаних під час спорудження цього | | |храму. У результаті викладеного укладання, Міська дума вирішила продовжувати | | |роботи зі спорудження, і 30 Травня 1885 року був відслужений у будинку собору молебень | | |з нагоди відкриття робіт. Детальні креслення споруди, складені з натури| | |за дорученням Міський Думи, вольнопрактикующим архітектором Станек і Жибером,| | |були вислані Управі в Марті 1886 р. з математичними розрахунками зі спорудження | | |і з висновком Жибера, вираженим особливої записці, щодо заходів, які, | | |на його думку, слід прийняти для закінчення будівлі. | | |У заяві, описане в записці професора Жибера, який оглядав собор у | | |1885 року, бачили, що все цегляні мури собору зроблена відмінно, | | |що Техническо-Строительный Комітет заперечував можливість найменшої небезпеку| | |стійкості Собору і визнавав можливим продовжувати кладку купольного | | |барабана. Вирішили розділити виконання роботи менше як на двох років, | | |обмежуючись у першому році спорудженням барабана до п’ятого купольного зводу. | | |Потім, давши цієї маленької частини кладки упродовж всього зими можливість діяти | | |своїм вантажем на арки, пілони та інші. і кілька зміцніти, наступного року, | | |якщо ніяких ознак ушкодження бракуватиме, розпочати купольному склепіння| | |з закінченням верхню частину барабана. Звід ж звести на цементний розчин з | | |пустотілого цегли і дати їй остаточно, протягом 4-x місяців, зміцніти | | |на кружалах, для повільної його вантажу на барабан. | | | По отриманню справжнього укладання Технічного Комітету, Міська дума | | |20 Червня ухвалила: приступити негайно до виконання даних Комітетом | | |вказівок і на роботу купольного барабана. Річ закипіло; працювати було | | |поставлено 50 робітників і 5 коней, і 13 Августа 1886 року закінчено Соборна | | |дзвіниця і Міська Управа, замкнув їх купол, вкладенням до нього останнього | | |каменю, в розквіті 35 сажнів. А 30 Августа 1886 року, щодня святкування 300-т | | |літньої річниці р. Самари, після закінчення урочистого богослужіння в | | |Кафедральному Соборі, все собравшееся до Собору духовенство міста, з хрестами, | | |іконами і хоругвами, вирушило хрещеним ходом до зводжуваного Собору. Там, на | | |прикрашеній квітами, зеленню і прапорами великої естраді, оточеній натовпами | | |народу, військом та всіма чоловічими і жіночими навчальними закладами міста, був | | |зроблений з водосвяттям, молебень Христу Спасителю і Св. Алексію Митрополитові | | |Московському, окроплена Св. водою хіба що кінчена Соборна дзвіниця і | | |возглашено багатоліття Імператору, всьому Царствующему Будинку, владі й | | |православним жителям Самари. | | | У 1887 року припустивши розпочати зведенню головного бані храму, | | |Міська Управа звернулася до Губернаторові з проханням знову доручити | | |Будівельному Відділенню Губернского Правління оглянути, що з | | |Міським Управлінням стан соборних пілонів і рівень їх міцності. 29 | | |Апрєля дослідження було виконано Будівельним Відділенням у його | | |складі, спільно з міським архітектором Гордєєв і будівельником Собору Є. М. | | |Шихобаловым. Склали акт, який гласить, що «після ретельного огляду всіх | | |складових частин будинку, арок, пілонів тощо., у яких передбачається | | |звести головний купольний барабан, виявилося, що мені жодних пошкоджень | | |цього не сталося, крім відомих зовнішніх тріщин, в бічних прибудовах, | | |знайдених колись і який анітрохи відтоді залишилися незмінними і | | |збільшилися. Через вищесказане Технікою Будівельного Відділення до | | |подальшому продовження роботи з будівництва головного бані на соборі зі своїми| | |боку перешкод немає «. | | |Для полегшення головного бані відповідно до вказівкам комітету Міське | | |Управління має змогу виготовити своєму заводі до 35 000 | | |пустотілого цегли, і далі, негайно було преступлено до кладці бані, | | |цілком закінченого до 6 Августа. У цей самий день, за постановою Думи, у | | |споруджуваного Собору, бувальщина відслужений подячний Господа Бога молебень, при | | |численному кількості народу, та був 22 Жовтня 1887 року, головному | | |куполі бувальщина висаджено хрест. | | | Відтоді Міське Управління стало турбуватися про складанні | | |повного плану внутрішнього оздоблення Собору, про його внутрішньої штукатурці, про | | |устрої у ньому опалення, вентиляції, про уставці вікон у Ганно-Леонтовичевому чільний баня і про | | |деяких інших деталях. | | | Упорядкування загального плану внутрішнього оздоблення храму, на прохання Міський | | |Управи, прийняв він Професор Жибер, а складання проекту опалення й | | |вентиляції храму було надано Товариству за устроєм опалення й | | |вентиляції будинків. | | | Що ж до аж до останнього, то складений Товариством план, з усіма | | |його розрахунками, і обчисленнями, розглянутий і повірений Професором Жибером, | | |визнано Міський Думою цілком доцільним і здійсненним. | | |Професор Жибер склав і доставив Міський Думі два проекту внутрішньої | | |обробки соборної храму з іконостасами, доклавши до них належні | | |пояснювальні записки, кошторису, розцінки, мальовничі ескізи. | | | Обидва проекту ці за істиною прекрасні - кожен свого роду. Обрання | | |одного чи іншого способу внутрішнього оздоблення собору мало не | | |мало труднощі, адже кожен з цих проектів мав свої типові | | |особливості. Так, із цих проектів розробили в доти чисто візантійському | | |стилі часу та з його прийняттям потрібно було покрити внутрішнє оздоблення храму | | |зображеннями священних подій, іконами, орнаментами, написами, на золотом | | |тлі, писанными в Візантійському стилі, що додало б храму вражаюче велич,| | |повністю отвечавшее ідеї що отримала створення цього храму. | | |Другий спосіб внутрішнього оздоблення храму, запропонований Професором Жибером, | | |приваблював своїми світлими тонами, виробляючи враження чогось свіжого, | | |живого. У цьому способі обробки передбачалося всередині храму стіни й інші | | |частини споруди покрити ліпними прикрасами, а іконостас зробити майоликовым.| | | | | |Разом з тими планами професором Жибером доставлені два проекту внутрішньої | | |обробки й нижнього храму у тих-таки стилях, як і верхнього. | | |На всебічному розгляді планів, Комісія зі будівництві храму внесла, 28 | | |Березня 1889 року, в Міську Думу клопотання про обрання однієї з | | |запропонованих способів обробки верхнього й нижнього храмів, припускаючи зі своїми | | |боку зупинитися першою з цих способів, т. е. на опорядженні храму в | | |візантійському стилі, з усім проектированным ескізом цього способу, розкішшю, | | |повинні бути влаштовані іконостаси і зображення чотирьох Євангелістів в | | |вітрилах головного бані. Для того разом Комісія думала при опорядженні храму | | |допустити певна зміна у проекті професора Жибера- іконостас поставити| | |не проектований дерев’яний, різьблений, золочений, а майоликовый (написавши для | | |нього ікони також у візантійському стилі). Представляючи Міський Думі | | |міркування, викладені Комісією, Міський Глава Алабин доповів Собранию, | | |що у двох західних пілонах храму з’явилися тріщини, як треба чинити думати, від | | |надмірної навантаження їх верхніми частинами споруди. Про явище цьому, відразу ж | | |було зазначено професору Жиберу з проханням про вказуванні, які мають бути | | |негайно вжиті заходи у недопущенні несприятливого наслідки | | |її подальшого розвитку такого явища; але Професор Жибер, телеграфував, що | | |без особистого огляду споруди він певного вказівки не дасть. На | | |підставі міський голова заявив, що будівлі вважає | | |запросити Професори Жибера до Самари, яке огляду Собору призупинитися| | |з наступними капітальними роботами, із чим Дума і погодилася. | | |9 Апрєля 1889 року професор Жибер прибув Самари і після дводенного, | | |докладного вивчення і з міським архітектором Щербачевым ушкоджень в | | |споруджуваній будинку, дав Щербачеву докладний вказівку заходів, які необхідно | | |прийняти із нагоди що відбулися ушкоджень, і доручив зробити точні креслення і | | |знімки всіх тріщин в пілонах і подпружных арках, про те, щоб ці креслення були| | |негайно доставлені до Петербурга розробки остаточного вказівки: що | | |має бути розпочато, як радикального виправлення що відбулися | | |ушкоджень, і усунення подібних у майбутнє час? Розглядаючи | | |повідомлення Жибера, в засіданні 19 Апрєля, Міська дума знайшла неможливим в | | |такій важливій справі, вдовольнитися тією укладанням одного фахівця, хоч і | | |цілком компетентного. Вона ухвалила: запросити для огляду споруди ще | | |кілька фахівців, саме: инженер-архитектора Кильвейна, исправлявшего| | |важливі ушкодження в строившемся соборному храмі у Нижньому Новгороді, та інших | | |фахівців із розсуду Міський Управи; продовжувати листування за Жибером, | | |для подальшої розробки питання й утриматися з виробництва яких — | | |або робіт у соборі. | | |Тим більше що, на початку квітня, ще до його приїзду професора Жибера, самарський | | |Губернатор доручив Будівельному Відділенню Губернского Правління оглянути | | |тріщини. Складений внаслідок такого огляду акт пояснив, що | | |справді виявлено незначні тріщини у двох західних пілонах | | |споруджуваного храму: під хоровими арками, в цих арках й у деяких | | |місцях під головними подпружинами тієї ж пілонів, і навіть на північної та південної | | |сторони зовнішніх стін. Виявлені ушкодження, як значилося у акті, | | |серйозній небезпеці собою не представляли, але щодо до продовження | | |робіт, то Будівельний Відділення гадало, що треба почекати, доки приїде| | |професор Жибер. | | |Запрошений Міський Думою инженер-архитектор Кильвейн оголосив, що | | |які з’явилися пілонах тріщини не загрожують небезпекою будинку І що закладати| | |прольоти в пілонах чи вдаватися решти капітальним заходам годі було, якщо | | |після ослаблення кружал, бракуватиме збільшення тріщин. Потім Кильвейн знайшов | | |необхідним розпочати рівномірному ослаблення всіх кружал разом із тим до | | |спостереженню за тріщинами, у вигляді промазки розчином чистого цементу, | | |загладив поверхню цих замазок. Але якби запрасованої поверхні | | |виявиться, що наявні тріщини продовжують збільшуватися, то ми не лише | | |зупинитися у цих місцях з ослабленням кружал, але подпруживат такі місця. | | | «Переконаний, — писав до Міському Главі Кильвейн, — що з ослабленні кружал не | | |буде значних змін — у тріщинах, оскільки вся на будівництво | | |здійснювалася повільно (25 років), добре пов’язана залізом, собор побудований на | | |міцному грунті і міцних фундаментах, з доброякісного матеріалу. | | | Крім цього дослідження Міська Управа користувалася всяким | | |представлявшимся випадком досліджувати що відбулися тріщини в будинку і| | |визначити їх значення, через зустрічалися в Самарі фахівців | | |будівельного справи. Ці тріщини оглядали Академік Шервуд, будівельник | | |Історичного музею у Москві Чичагов, архітектор, відомий будівлями багатьох| | |театральних будинків, інженер Статський Радник Савримович- головний інженер | | |Оренбурзької залізниці, з кількома інженерами Шляхів Повідомлення і всі | | |ці спеціально знайомі з будівельною справою техніки, ніякого значення | | |що ще тріщинам не надавали. Та й щоб покласти край яке з’явилося | | |непорозуміння щодо цих тріщин, остановившему виробництво подальших | | |робіт у Соборі, Міський Глава Алабин, 26 Червня 1889 року, просив | | |клопотатися перед Строительно-техническим комітетом Міністерства | | |внутрішніх справ про дозвіл продовжувати роботу. На порушена | | |Губернатором клопотання пішов 17 Липня відповідь Комітету, що розв’язання | | |цього питання. Міністр Внутрішніх Справ погодився на відрядження члена | | |Строительно-технического комітету Таємного радника Маєвського. Проте, маючи у своєму | | |виду, що у 1889 року більше ніяких робіт у соборі виробляти не | | |передбачалося і жодних сум щодо цього асигновано був, Міська | | |Управа внесла в Думу пропозицію клопотатися, щоб відрядження Таємного | | |радника Маєвського відклали роком, коли ще більше з’ясується значення | | |тріщин, що з’явилися будинку. Таке клопотання Думи відбулося й було | | |прийнято Міністерством. | | | З приходом часу, можливого спершу робіт з собору в 1890 | | |року, Міська Управа звернувся з проханням до Губернаторові доручити місцевому | | |Будівельному відділенню зробити нове огляд становища | | |споруджуваного храму й що відбулися ушкоджень. Прохання це була виконана. | | |Будівельний Відділення освидетельствовало спорудження та знайшло, що всі колишні в| | |ньому ушкодження залишаються незахищеними і нині у колишньому становищі, це без будь-якого | | |зміни, наочно підтверджується відсутністю жодних змін на | | |цементної промазке усіх колишніх тріщин пілонів і арок, зробленою майже рік | | |тому. З іншого боку кружала всіх подпружных арок, великих і малих, у минулому | | |року ще державшихся щодо міцно, вчасно огляду | | |споруди (14 березня), у деяких прольотах цілком вивалилися, а | | |деяких опустилися і відстають від шелюг. Тож Будівельний | | |Відділення вирішило негайно клопотатися перед Міністерством про призначення | | |особи для огляду спорудження та визначення ступеня можливості | | |продовження такого. З тим-таки клопотанням до начальства звернулося і | | |міське Управління 13 квітня, через що і поїхав у відрядження | | |Міністерством Таємний Радник Маєвський. | | | Уважно оглянувши спорудження собору, і навіть ознайомившись із ходом | | |робіт, вироблених з математическою точністю з допомогою ватерпаса, | | |становище стін, пілонів і розділів храму, дослідивши у вигляді частиною | | |просверления, частиною оголення внутрішньої кладки пілонів визначення | | |ступеня окреплости, докладно оглянувши 162 маяка, зроблені на ушкоджених | | |місцях, у вигляді промазки їх тонким розчином цементу на 1889 року, Маєвський| | |не знайшов ніякої небезпеки продовжувати роботу у строющемся храмі. Після | | |цим, затвердили Міністром Внутрішніх Справ журнал Строительно — Технічного| | |Комітету Міністерства, яким дозволялося продовження споруди собору з | | |виконанням умов, запропонованих Маевским, саме, щоб подальша | | |на будівництво собору було доручено досвідченому і знає справа архітектору; були | | |складено креслення, малюнки і шаблони виконавчих робіт з чистої опорядженні | | |собору; були завершені всі з проведенню каналів і труб опалення й | | |вентиляції і щоб зазначеним Маевским способом, були негайно виправлені | | |оказавшияся в спорудженні ушкодження. | | | Вислухавши таке рішення Міністерства, Міська дума, 21 червня 1890 | | |року, ухвалила продовжувати роботи у мурованому соборі, запросивши при цьому | | |архітектора, художника А. А. Щербачева, за особливе винагороду. | | | Подальшому, швидшому розвитку обробки соборної храму, багато | | |сприяло бажання громадян мати якнайшвидше можливість, здійснювати | | |Божественну літургію над місцем вічного спочинку Преосвященного Серафима, 13| | |років що стояв на чолі Самарської церкви, справжнього, померлого 11 Січня 1891 року й | | |належного, відповідно до його передсмертної волі, в усипальниці під сооружаемым | | |храмом. Міське Управління теж прагнуло якомога швидше закінчити храм, | | |користуючись тим, що укладену з підрядчиком Кремінним умова про побудову в| | |споруджуваній храмі опалення й вентиляції, уможливлювала спочатку | | |влаштувати таке лише у нижньому храмі і вирішив негайно розпочати опорядженні | | |нижнього храму, про те, щоб у річницю смерті Преосвященного Серафима, над | | |його прахом була відслужена заупокійна літургія. Отже, ще на початку | | |1891 року Архітектор Щербачов становив проект іконостаса для нижнього храму й | | |за цим майстер Бичков швидко і добре, виконав його з світлого і | | |темного дуба, з золотом, місцями резьбою; поли зробили з жигулевской плити; | | |стіни храму вибілили, залишивши їх, до часу, нерасписанными, покривши їх | | |значну частину замовленими і принесеними щедрими людьми іконами (їх | | |принесено був у жертву храму більш 200, зокрема 12 великих); дзвоновий | | |дзенькіт придбали в місцевого заводчика Буслаєва; церковне начиння також частиною | | |придбала в нього, а частиною пожертвована; ікони в іконостасі написані на| | |цинке в майстерні Сидорского, у Петербурзі, тоді як, саме ікона Св. Алексія | | |Митрополита Московського, написана за дорученням, тоді колишнього Самарського | | |Губернатора Свербеева, селянином села Утевки, Бузулукского повіту, Григорієм| | |Журавльовим, позбавленим від народження рук і ніг, пишуть ікони, тримаючи пензель в | | |зубах. Словом задуманому терміну, нижній храм споруджуваного собору закінчився| | |і аналогічних сім Січня 1892 року, Преосвященним Володимиром, Єпископом Самарским і | | |Ставропольським був урочисто освячений, в ім'я Св. Алексія Митрополита | | |Московського, заступника міста Самари й у річний день смерті | | |Преосвященного Серафима, її могилою справді підносилася безкровна | | |жертва. | | | Проте оздоблення нижнього храму не спричинила у себе остаточну обробку | | |верхнього храму споруджуваного собору, таку бажану суспільству — цього не | | |діставало в міста, коштів! Потрібна на обробку храму сума, | | |стосовно підрахунку, Жиберу, була завеликою! | | | По приблизному підрахунку на обробку храму, однієї зі способів, | | |запропонованих Жибером, і постачання його усім необхідним Богослужіння, | | |потрібно було щодо одного разі до 240. 000 крб., а іншому до 325. 000 рублів!| | |Тим більше що, тим часом міська каса прийшла б у досконале виснаження по | | |випадку різних промислово — торгових негараздів і з українськими народними | | |лихами, як, наприклад, з голодовкою, холерної епідемією й інші подібними | | |нещастями. При таких несприятливі погодні умови важко був і розраховувати на | | |швидке закінчення верхнього храму, але Господу завгодно було визначити інакше. Знову | | |обраний, в 1891 року, міський голова Неклютин, на подяку Подавцю | | |всіх благ за порятунок міста від лих холерної епідемії, а | | |й у задоволення пламеннейшего бажання населення бачити якнайшвидше | | |закінчення соборної храму, зважився вжити всі сили, щоб дати співгромадянам| | |це духовне задоволення. Відкрита наприкінці лютого 1893 року передплата між| | |торговими особами була дуже успішна. Вона принесла близько 100. 000 крб., що | | |дозволило приступити негайно продовження обробки собору. | | | | | |7 серпня 1894 року — робота по зовнішньою і внутрішньою опорядженні Кафедрального | | |Собору скінчилася. До трьом позолочённым хрестам було побудовано на храм | | |ще десяту та, нарешті, 28, 29 і 30 Августа все місто був присутній при | | |такому довгожданому освяченні соборної храму. |

II

Гримнула Жовтнева революція, й закінчилася розмірене, його спокійна життя кафедрального собору. Йому обрушився каскад декретів, циркуляра наказів і постанов, які наприкінці кінців довели його уничтожения.

Собор втратив права володіти власністю. Будинок і що у ньому майно стало «народним надбанням «. Кафедральний собор втратив своїх унікальних метричних книг.

1921-го року у Самарської губернії почався сильний голод. У зв’язку з цим із 6 березня червень всією губернією проходила кампанія з вилученню церковного майна, нібито на закупівлю продовольствия.

Кампания з вилучення церковних цінностей, приурочена голоду, вразила не лише вымирающую Росію, а й увесь мир.

Торішнього серпня 1922 року у Самарської єпархії почався розкол. Відповідно до директив Москви, розробка і впровадження плану внесення розладу точилася кілька років. Політика Москви стала давати плоди. Самарська Єпархія ослабла. Нині її можна було добивать.

Почалося закриття Церков та монастирів у Самарській губернії. Але які були инсценировались численні прохання трудящих про їхнє закрытии.

Ось як з кафедральним собором, найбільш шанованим верующими.

20 грудня 1929 року відбулися загальні збори робітників і службовців будівельного двору Промстроя. Було присутнє 110 людина. Частина робочих виступило з вимогою передати кафедральний собор під клуб будівельників. Цю пропозицію підтримали інші робочі. Збори ухвалило: «кафедральний собор передати під клуб будівельників «. Відразу були зібрані підписи. Збереглися два листка з прізвищами робочих, написаних олівцем і второпях.

21 грудня таку ж збори було організовано на Алебастровому заводі. Тут збирати підписи організували краще, заздалегідь підготували маленькі квадратні аркуші й роздали робочим. Усі вони під диктовку (оскільки текст в усіх майже однаковий) написав олівцем про тому, що він надає «підписку про віднімання нового собору під клуб Союзу будівельників », у яких усе й «подписуются ».

І ось 2 січня 1930 року пленум президії Самарського міськради ухвалив: «Кафедральний собор передати Союзу будівельних працівників переобладнання під Будинок культури Союзу будівельників ».

7 січня 1930 року крайової відділ Союзу будівельних робочих створив комісію з осіб керівництво зусиль для складання проекту пристосування будинку Кафедрального Собору під клуб. 15 січня комісія укладає угоду між Крайотделом Союзу будівельних робочих і групою інженерів і техніків, очолюваних архітектором П. А. Щербачевым. Група Щербачева брала він складання ескізного проекту переобладнання «існуючого собору на Комунальної площі «(колишньої Соборній) під Клуб Союзу строителей.

25 січня 1930 року горкоммунотдел передав крайотделу Союзу будівельних робітників у орендне користування колишній кафедральний собор, перебуваючи до цього часу користуванні релігійного суспільства. Орендар був «зобов'язаний власним коштом переобладнати і видозмінити дзвіницю, всякі церковні прикраси і фігури, відбивають релігійну обрядовість і зробити внутрішнє устаткування під передану мету і закінчити це спричинило 1 жовтня 1930 року «. Крайотдел Союзу будівельних робочих 6 лютого створив групу № 1 з осіб на чолі з секретарем Серебряковым, якої доручили знімати дзвону і хрести з кафедрального собору. У управлінні пожежної охорони їм відпустили 8 пожежних поясів для забезпечення заходів безпеки. Саме тоді собор іменується Палацом культури. На його прикрасу Союзстроителей отримав 40 метрів червоною матерії. Робітники продовжували знімати від нього дзвону і хрести, що довго валялися на землі. Крайотдел змушений був писати в Держфонд, благаючи надіслати свого представника, який би приймав хрести відразу після їх зняття. Дзвіниця собору була високої точкою даного району міста, і Трест комунальних підприємств вирішив встановити дзвіниці бак розширювач для теплофицируемых ділянок міста. Союз будівельників категорично заперечував поміщати бак-расширитель на дзвіниці: «Ми маємо розпорядження ГОКХа у тому, щоб дзвіниця залишилася без внутрішніх змін як найвищий астрономічний пункт міста, та, крім того, масив дзвіниці дав в головного бані розрив — тріщини під тиском що висіли дзвонів, що вони застерігає від завантаження дзвіниці «

22 березня клубно-строительная комісія у Москві при соціально- побутовому секторі ЦК ВССР забракувала проект переобладнання Кафедрального Собору м. Самарі під клуб будівельників винесла вирок: будинок може бути використана або під склад, або під архив.

18 квітня 1930 року у Самарі в Палаці праці відбулося нараду комісії з розгляду проекту переобладнання собору під клуб. Члени до місії з’явилося багато запитань у проекті. 9 травня П. А. Щербачев становив пояснювальну записку нині проектом, де він переконував у перебудови собору під клуб.

Проте доля собору була вже вирішено. Ще Крайотдел Союзу будівельних робочих відбивався від Міськкомунгоспу, який вимагав до 15 травня видозмінити Собор і розібрати дзвіницю, інакше погрожував віддати будинок іншим установам на розбірку «під цегла «. А Самарський крайисполком вже доручив «Волжпромстрою «починати розбирати Собор на цеглини, необхідні на будівництво нових объектов.

7 травня 1930 року міськвиконком прийняв рішення. «З огляду на, що пристосування будівлі колишнього кафедрального собору під культурні будівлі вимагає величезних коштів, і навіть на великих витратах неможливо переобладнати цей будинок під культурний заклад, відповідальна всім вимогам, й вирішили результат з необхідності швидкого форсування будівництва нового Будинку культури Президія Міськради ухвалив: 1. Здание колишнього кафедрального собору разобрать.

2. На місці колишнього собору розпочати будівництва нового Будинку культуры.

3. 3. Объявить конкурс складання проекту нового Будинку культуры

Почався відлік останнім дням існування собора.

Наприкінці травня 1930 року кафедральний собор, як об'єкт № 0917, почали ру-шить під виглядом розбірки «на цеглини ».

Було заплановано витратити з його розбірку 200. 000 рублів. Тоді як було витрачено понад 260 тис. рублей.

5 червня робота з розбиранні собору було доручено другому стройучастку «Волжпромстроя », де начальником був Капралов, а інженером — Лихтенфельд. Начальник Управління будівельних контор (УСК) Вердиревский вимагав вжити заходів до механізації цієї роботи, отвозки сміття і цегли. Щоб уникнути нещасних випадків й у формування отримані від розбірки матеріалів місце навколо собору на 25−30 метрів було обгороджено. Розбирання собору велася в нагальному порядку. Розбирали вручну, кирками. При розбиранні весь тягар скидалися з великою висоти на дах Собору і псували оцинковане залізо, яким було покрито дах. Псувався дефіцитний матеріал, ухвалили ж його необхідний будівництва нові будинки: Будинку Червоною Армією, Будинку зв’язку, Будинку в промисловості й т.д. Керівництво наказало робочим берегти железо.

Перед початком розбірки собору все дубові і соснові дорогі двері і відвезено складу, оскільки вони вважали величезну цінність. Але чотири двері залишилися валятися площею, оскільки вважали, що де вони представляли великої вартості (хоча вони коштували тисячі рублів). Їх били цеглинами, завалювали сміттям. Газета «Середньоволзька комуна «у своїй замітці «Недбайливі будівельники «розповіла звідси неподобство, і відчиняються двері були спасены.

При розбиранні кафедрального собору було багато половняка (полкирпича), який, при гострому дефіциті цегли, використовувався на «неответственные споруди «: для будівництва льохів, на фундамент Будинку зв’язку, фундамент під печі житлових домов.

Щодня телефонограмами влади ставилися популярність про кількість одержуваного протягом дня цегли. Проте робота йшла погано. Була велика плинність робочої сили в. На розбиранні собору використовувалися підлітки, які теж були незадоволені заворушеннями на роботі. Підлітки працювали сдельно повинні були заробляти щодня по 1 крб. 10 коп… Але вони заявили, що і підлітків їх розрахують по 70 коп. щодня. Розрахунок затримували за кількома днів. Десятники представляли в бухгалтерію до розрахунку безграмотні шматки паперу, ніж неминуче затримували розрахунок робітників і створювали плутанину і неразбериху.

У 1920-х числах червня 1930 року було вирішено собор підривати, оскільки розбирання вручну йшла повільно. Для проведення вибухових робіт потрібна була креслення собору. Вони в крайотделе Союзу строителей.

Були обговорені два варіанта вибуху собору, запропоновані Взрывсельпромом. Перший — валка собору відразу й другий — частинами. Усі дійшли висновку, що як раціональним себто одержання більшої кількості цегли, можливості своєчасної збирання матеріалу і сміття, і навіть безпеці прилеглих будівель — Будинку Червоною Армією, будинку радіостанції і тимчасових споруд Будинку промисловості - буде спосіб вибуху по частям.

Вибухи проводилися у нічний час. Усю площу була завалена будівельним сміттям. На його розбиранні почали працювати по ночам. І тому було встановлено електричні фонари.

Проте, робота йшла погано й повільно. Це з листа помічника начальника 2-го стройучастка Промстроя Гартмана від 4 серпня о ГПУ управляючому Промстроем: «Повідомляю, що кафедрального собору йде злочинно слабко. Зроблено кілька вибухів та все безрезультатно лише зайве роздрібнення цегли. Останній вибух навіть проводився, як і раніше, хто був викликані 25 людина для оточення, міліція, затримано трамвайне рух й інші заходи. У час вибуху з’ясувалося, що щось готове. Техніки Взрывсельпрома Петров і Бєляєв під час зарядки не були б і робочі готувалися до вибуху без нагляду. Петров дійшов моменту вибуху — у два годині ранку і з’ясувалося, що це не підготовлено. Таке халатне ставлення на роботу призвела до того, чутки містом поширювалися найбезглуздіші і при цьому термінові будівлі, які забезпечуються цеглинами собору тепер змушені приостановиться.

З записки Гартмана від 12 серпня видно, що все площа була завалена будівельним сміттям. Звалище сміття сягала Некрасовського спуску і по інших ділянок міста. Вирішили — звалювати сміття на Вилонов-ский спуск, куди передбачалося перенести пристань. Цей спуск необхідно було обладнати шляхом насипу будівельного сміття до його опади. Щоб якось прискорити роботу, улаштовані эстакады.

При застосуванні вибухів видобуток цегли зросла. Наприклад, в вересні загалом добували цегли по 25 тисяч день. Причому дні після вибуху видобуток його піднімалася до 46 тисяч штук, а перед вибухом знижувалася до 10 тис. штук. Кожен цегла доводилося очищати від цементу. Для прискорення робіт із розбирання собору потрібно було дати лісу для устрою додаткових двох эстакад.

У грудні 1930 року через наступивших морозів й відсутності теплушок для робочих робота з розбиранні кафедрального собору стала гальмуватися. Будівельний сміття вивозили на Червоноармійську площа (колишню Ильинскую) і засипали там яр. Вивозили сміття на смітник під укіс західної боку тубдиспансеру. Використовували сміття на дамбу, а на фундаментальну плиту під Будинок культури. Не вистачало транспорту для вивезення сміття. Мало було підвід і коней. Мало сміття вивозилося випадковими організаціями. Нікому було виробляти рассортировку сміття. За недоліком робочої сили все робочі з кафедрального собору було переведено інші будівництва, тож праця на Комунальної площі замерла.

У відомості стану будівництв 2 ділянки Волжпромстроя на 1 листопада 1930 року розбирання чоловічого монастиря значилася завершеною. Исерский жіночий монастир був розібрано на 88%, кафедральний собор — на 36. 63%. Ці самі цифри не значаться у акті Технічною комісії від 1 січня 1931 года.

На виробничої конференції будівельників, що відбулася 11 квітня 1931 року, у своєму виступі начальник 2 стройконторы «Волжпромстроя «Гартман повідомив: «У найгарячішу пору, в липні 1930 г. ми геть не мали цегли, але нашій торік рятували ці церкви, які ми розбирали, паркани тощо. Наприклад, із попереднього цегли ми відсотків по 80 виконали нашу виробничу програму, із попереднього цегли ми вибудували затон, педвуз, комвуз і кілька інших зданий.

Від разломки собору на цегла площею вийшла величезна купа сміття. Цей сміття заважав подальшої разломке собору. Прибрати ж це сміття у зв’язку з недоліком транспорту не уявлялося можливим. Тому заступник управляючого трестом «Волжпромстрой «Прусаків 8 квітня 1931 року просив дозволити їй побудувати площею поруч із кафедральним собором тимчасовий (на 1 чи 2 року) завод по виробленні від цього сміття теплобетонных рифів і за нього 3 барака для заселення робочих. 10 квітня тресту дали розпорядження про будівництво заводу теплобетонных каменів до 1 травня 1931 року. 11 квітня трест розпочав повного устаткуванню сараю біля споруджуваного Будинку промисловості під завод. Завідувачем теплобетонного заводу та контроль розбиранням собору призначили П. М. Переведенцев. Було розроблено 6 рецептів виготовлення теплобетона з брухту і сміття, що залишилися після кафедрального собору. На заводі встановили 9 камер: 8 камер мали працювати, а дев’ята перебувати у резерві. Пропускна здатність кожної камери мусить бути 4000 цегли на добу. Кожен цегла був вагою 22 кг., а розміром 38×21,5×18,5 див. Але влітку, через брак котлів, працювала 2−3 камери. Цегли для новобудов бракувало. Тому багато церкви продовжував іти на розбірку цегли. Влітку розбирання кафедрального собору йшла дуже інтенсивне. Збереглися інформацію про ході його розбірки за травень 1931 г.

Лето 1931 року був спекотним, і було важко й порошно. З 2 червня розбірку собору стали розпочинати з 5 ранку по ранковому холодку. На території собору було встановлено камнедробилка, яка переробляла великий сміття в щебінь розробки теплобетонных каменів. У червні завод вже працював, та її теплобетонные каміння йшов будівництво Будинку в промисловості й інших будівель. Розбирання собору йшла на швидкому темпі. У почали розбирати вже підвальні приміщення, де було підземна церква Косьми і усипальниці єпископів самарских. Тому каменедробарку перенесли з плит собору завезеними на територію заводу і там її встановили. При розбиранні підвалів пішов цокольний камінь — плитняк. Запропоновано було його вживати 1) на кладку нижніх поверхів внутрішніх стін замість цегли. 2) На кладку стін холодних будівель в вигляді прокладних рядів. 3) На кладку цоколя 4) І лише крайньому разі за відсутності бутового каменю й затримки як наслідок робіт, пускати їх у бутовую кладку. Цегельний половняк йшов фундамент дитячих ясел, навчального комбінату тощо. Усе було у хід: використовувалися биті кахлі, осколки мармуру, залізо — брухт дуже цінувався, оскільки собор будувався з найкращого материала.

Наприкінці «Волжпромстрой «продав завод теплобетонных каменів Самарської міської будівельної конторі (Горстрою). З січня 1932 року представник Міськбуду розпочав виробленні теплобетонных рифів і розбиранні кафедрального собора.

У I півріччі 1932 року кафедральний собор був остаточно зруйнований. Йшла очищення площі від будівельного сміття і від брухту. 11 березня 1932 року Горстрой прийняв він зобов’язання — «побудувати майданами Комунальної, Вокзальної й площі Революції три громадські убиральні, кожна обсягом 352 куб. метри «. На будівництво також йшли уламки від кафедрального собору. У листопаді - грудні 1932 року і початку 1933 року в складах нових будівель були: камінь теплобетонный, половняк, цеглини — колишні в вживанні, кахлі - бій, битий мармур, залізо — брухт, двері - колишні у вживанні - усе, що успадкували від величезного собора.

3 листопада 1931 року Средневолжский крайисполком прийняла постанову про будівництві Палацу культури на Комунальної площі, дома кафедрального собора.

У листопаді 1938 року будівництво завершено.

Куйбишевський Палац культури мав блискучу перспективу зусебіч. Перед ним була распланирована велика квадратна площа, відповідно до якої дні революційних свят проходили паради, демонстрации.

Академік В. А. Щуко і професор В. Г. Гельфрейх в 1936 року писали: «майданчик будівництва Палацу культури вибрали чудово. Палац споруджений найвищої частини міста. Висота майданчики над рікою — 76 метрів. При 45 метрах висоти самої будівлі Палац буде видно здалеку з Волги «. Так, через 83 року радянські архітектори високо оцінили місце, обраний будівництва собору при губернаторі К. К. Гроте і затверджене імператором Миколою I на генеральному плані р. Самары.

Е. Волкова

Чорним по белому

Самару двадцятих, Самари тридцятих Без гроз й війни били вибухів розкати. У тривожні ночі, уві сні, досі Звучить канонада: підривають Собор. Злітали могутні голови у шлемах,

А тіло трималося, як мощі емблема. Чоловіки, стогнали, бабусі ридали: Такого в Самарі ще бачили. Підривали ночами, підривали не сразу…

Как варварство це витримував розум? Уламки його розбирали годами,

Велике диво вбили ми! Собор, той, що зводили 25 років, Як воїн тримався. І його нет!

У голодної Самарі без хана Батия Зруйнували самі ми стіни святые!

1988 год

Заключение

От і дізналися долю однієї з мільйонів храмів Росії. Схожі храми були побудовані Ревеле (Таллине) й у Новочеркасске. Они заслужив довгу пам’ять собі. Кожен собор заслуговує цього як і, як і із нас. Пам’ять дає безсмертя. Пам’ятаючи звідси угаснувшем храмі, ми відроджуємо його, як будуємо наново. Хотів би, щоб цієї честі удостоїлися й інші гордо загиблі храми, собори, монастыри.

Нужна фотографія? ks_gololobova@mail. ru

.

Список використаної литературы:

1).Ю. Зверева. Кафедральний собор. Самара. 1997 2).К. И. Серебренитский. Віросповідання російського населення Самарської області. 3). Вечный ідеал. Православні храми втрачені і повернуті. Самара. 1999 4). Н. В. Шелгунов. Нариси російського життя. 5). О. Н. Жуков Н.В. Мельникова. Культове зодчество Самари 6). В. С. Блок. А. А. Буданова. Кафедральний Собор. 7). Протоієрей Євген Зеленцов. З Самарської Єпархії. 8).П. Алабин. В ім'я Христа Спасителя ____________________________________________

Со усіма питаннями та подяками звертатися до Гололобовой Ксенії: ks_gololobova@mail. ru Потрібні фотографії храму? Пишите. ks_gololobova@mail. ru

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой