Вторая світова война

Тип работы:
Реферат
Предмет:
История


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

План работы:

1. Підготовчий етап стор. 2 2. Перший етап війни стор. 5

. частина 1

. частина 2 3. Другий етап війни стор. 11 4. Третій етап війни стор. 16 5. Четверте етап війни стор. 22 6. П’ятий етап війни стор. 28 7. Результати війни стор. 29 8. Використовувана література стор. 31

Война, підготовлена силами междунар. империалистич. реакції і розв’язана головними агресивними державами — фаш. Німеччиною, фаш. Італією і мілітаристської Японією. Другої світової війни (У. метрів за.), як й перша, виникла силу дію Закону нерівномірності розвитку капиталистич. країн при імперіалізм і з’явилася результатом різкого загострення межимпериалистич. протиріч, боротьби за ринки збуту, джерела сировини, сфери впливовості проекту та докладання капіталів. Війна почалася умовах, коли капіталізм не був всеосяжної системою, коли існувало й міцнішала перше социалистич. гос-во — СРСР. Розкол світу на дві системи навів до виникнення головного протиріччя епохи — між соціалізмом і капіталізмом. Межимпериалистич. протиріччя перестала бути єдиним чинником світової політики. Вони розвивалися паралельно й у взаємодії з протиріччями між двома системами. Ворогуючі капиталистич. угруповання, борючись друг з одним, одночасно прагнули знищити СРСР. Проте У. метрів за. почалася як сутичка двох коаліцій великих капиталистич. держав. З власного походженню у неї імперіалістичної, її винуватцями з’явилися імперіалісти всіх країн, система совр. капіталізму. Особливу відповідальність її виникнення несе гітлерівська Німеччина, яка очолювали блок фаш. агресорів. З боку гос-в фаш. блоку війна носила империалистич. характер на всьому її протязі. З боку гос-в, боролися проти фаш. агресорів та їхніх союзників, характер війни поступово змінювався. Під упливом нац-освободит. боротьби народів йшов процес перетворення війни у справедливу, антифашистську. Вступ Рад. Союзу в війну проти віроломно які напали нею гос-в фаш. блоку завершило цей процес. Підготовка та розв’язання війни. Сили, развязавшие У. метрів за., набагато раніше її початку готували вигідні для агресорів стратегич. і политич. позиції. У 30-х рр. у світі утворилися два гол. вогнища воєн. небезпеки: Німеччина — у Європі, Японія — на Д. Сході. Усилившийся герм. імперіалізм під виглядом ліквідації несправедливостей Версальської системи став вимагати переділу світу у свою користь. Встановлення у Німеччині 1933 террористич. фашистської диктатури, виконувала вимоги найбільш реакц. і шовинистич. кіл монополистич. капіталу, перетворило цю країну ударну силу імперіалізму, спрямовану передусім проти СРСР. Проте плани герм. фашизму не обмежувалися поневоленням народів Рад. Союзу. Фаш. програма завоювання світового панування передбачала перетворення Німеччині центр гігантської колон, імперії, влада і вплив якої поширювалися на всю Європу та багатющі р-ны Африки, Азії, Латів. Америки, масове винищення населення завойованих країнах, особливо у країнах Вост. Європи. Реалізацію програмних засобів фаш. верхівка планувала розпочати з країн Центр. Європи, поширивши її потім все континент. Розгром і захоплення Рад. Союзу із єдиною метою передусім знищення центру междунар. коммунистич. та робітничого руху, і навіть розширення «життєвого простору» герм. імперіалізму був найважливішої политич. завданням фашизму разом із тим основний передумовою подальшого успішного розгортання агресії у світовому масштабі. До переділу світу і встановленню «нового порядку» прагнули також імперіалісти Італії та Японії. Т. про., плани гітлерівців та їхніх союзників представляли серйозну загрозу як для СРСР, але й Великобританії, Франції, США. Проте правлячі кола зап. держав, спонукувані почуттям класової ненависть до Рад. гос-ву, у вигляді «невтручання» і «нейтралітету» проводили сутнісно політику підсобництво фаш. агресорам, розраховуючи відвести від свою країн загрозу фаш. вторгнення, силами Рад. Союзу послабити своїх империалистич. суперників, та був зі своїми ж допомогою знищити СРСР. Вони робили ставку взаємне виснаження СРСР і гітлерівської Німеччини у затяжною і винищить, війні. Франц. правляча верхівка, підштовхуючи в передвоєнні роки гітлерівську агресію сходові і ведучи боротьбу проти коммунистич. руху всередині країни, водночас побоювалася нового герм. вторгнення, шукала тісного воєн. союзу із Великобританією, посилювала вост. кордону шляхом будівництва «лінії Мажино» і розгортання вооруж. сил проти Німеччини. |[pic] |Пр-во Великобританії прагнуло зміцнити | | |брит. колоніальну імперію і посилало | | |війська і сили флоту у її ключові р-ны | | |(Бл. Схід, Сінгапур, Індія). |

Проводячи у Європі політику підсобництво агресорам, пр-во М. Чемберлена до початку іракської війни й у її перші місяці сподівалося на змову з Гітлером рахунок СРСР. Що стосується агресії проти Франції воно розраховувало, що франц. озброєні сили, вклавши агресію що з анг. експедиційними військами та сполуками анг. авіації, забезпечать безпеку британських островів. Правлячі кола США перед війною підтримували Німеччину економічно та цим сприяли відтворення герм. воєн. потенціалу. Із початком війни" вони змушені були трохи змінити политич. курс і з мері розширення фаш. агресії переходити підтримувати Великій Британії та Франції. Рад. Союз за умов зростання воєн. небезпеки проводив політику, спрямовану на приборкання агресора й створення надёжной системи забезпечення світу. 2 травня 1935 у Парижі було підписано франко-сов. договору про взаємної допомоги. 16 травня 1935 Рад. Союз уклав договору про взаємодопомоги з Чехословаччиною. Рад. пр-во боролося за створення колективної безпеки, яка б стати ефективним засобом запобігання війни" та забезпечення світу. Одночасно Рад. гос-во здійснювало комплекс заходів, вкладених у зміцнення Ізраїлю, розвиток її военно- экономич. потенціалу. У 30-х рр. гітлерівське пр-во розгорнуло дипломатич., стратегич. і економічну підготовку до світової війни. У 1933 Німеччина залишила Женевську конференцію з роззброєння 1932−35 і заявили про своєму виході з Ліги Націй. 16 березня 1935 Гітлер порушив воєн. статті Версальського мирного договору 1919 і і запровадив країни загальну військову службу. У тому 1936 ньому. війська зайняли демилитаризованную Рейнську зону. У нояб. 1936 Німеччина і навіть Японія підписали «Антикоминтерновский пакт», до котрого 1937 приєдналася Італія. Активізація агресивних сил імперіалізму призвела до ряду междунар. политич. криз і локальних воїн. Через війну агресивних війн Японії проти Китаю (почалася 1931), Італії проти Ефіопії (1935−36), герм. -итал. інтервенції хто в Іспанії (1936−39) фаш. д-ви посилили свої позиції Європі, Африці, Азії. |Використовуючи політику «невтручання», |[pic] | |що проводилася Великою Британією та Францією,| | |фаш. Німеччина на березні 1938 захопила | | |Австрію, і стала готувати напад на | | |Чехословаччину. | |

Чехословаччина мала вже добре підготовленому армією, що спиралася на потужну систему прикордонних укріплень; договори і Франції (1924) і з СРСР (1935) передбачали воєн. допомогу цих держав Чехословаччини. Рад. Союз неодноразово заявляв про готовність виконати зобов’язання та обіцяє надати Чехословаччини воєн. допомогу, навіть якщо цього зробить Франція. Проте пр-во Еге. Бенеша не прийняло допомоги СРСР. |[pic] |Через війну Мюнхенського угоди 1938 | | |правлячі кола Великобританії та Франції, | | |підтримувані США, зрадили Чехословаччину,| | |погодилися захоплення Німеччиною Судетської| | |обл., розраховуючи таким шляхом відкрити | | |фаш. Німеччини «шлях сходові». Фаш. | | |керівництву було розв’язано руки для | | |агресії. |

|В кінці 1938 правлячі кола фаш. Германии|[pic] | |почали дипломатич. наступ на Польщу,| | |створивши т. зв. данцигський криза, сенс | | |якого стало те, щоб лише під | | |прикриттям вимог про ліквідацію | | |"несправедливостей Версаля" щодо | | |вільного міста Данцига здійснити | | |агресію проти Польщі. | |

У тому 1939 Німеччина повністю окупувала Чехословаччину, створила маріонетковий фаш. «гос-во" — Словаччину, захопила у Литви Мемельскую обл. і нав’язала Румунії кабальний «господарський» договір. Італія в апр. 1939 окупувала Албанію. У у відповідь розширення фаш. агресії пр-ва Великобританії та Франції з єдиною метою огорожі своїх экономич. і политич. інтересів у Європі надали «гарантії незалежності» Польщі, Румунії, Греції й Туреччині. Франція при цьому дала зобов’язання воєн. допомоги Польщі відбуваються у разі напади проти неї Німеччини. У апр.- травні 1939 Німеччина денонсувала англо-герм. морське угоду 1935, розірвала заключённое в 1934 угоду про про ненапад із Польщею й уклала з Італією т. зв. Сталевий пакт, за яким італ. пр-во зобов’язалося допомагати Німеччини, якщо вона вступить у війну з зап. державами. У такій обстановці брит. і франц. пр-ва під впливом товариств, думки, через побоювання подальшого посилення Німеччині, й із єдиною метою тиску неї вступили в переговори з СРСР, що відбулися Москві влітку 1939 (див. Московські переговори 1939). Проте зап. держави не пішли шляхом висновок запропонованого СРСР домовленості про спільної боротьбі проти агресора. Пропонуючи Рад. Союзу взяти односторонні зобов’язання допомоги кожному європ. сусідові у разі напади проти нього, зап. держави хотіли втягти СРСР війну проти Німеччини віч-на-віч. Переговори, що тривали до сірий. авг. 1939, не дали результатів через саботаж Парижем і Лондоном сов. конструктивних пропозицій. Ведучи мийок. переговори до зриву, брит. пр-во водночас перейшло лише секретні контакти з гітлерівцями через їх посла Лондоні Р. Дірксена, прагнучи домовленості про переділі світу рахунок СРСР. Позиція зап. держав визначила зрив московських переговорів поставила Рад. Союз перед альтернативою: приєднатися до ізоляції перед прямий загрозою нападу фаш. Німеччині чи у, вичерпавши можливості укладання союзу з Великою Британією та Францією, підписати запропонований Німеччиною договору про ненапад і тим самим відсунути загрозу війни. Обстановка зробила неминучим другий вибір. Заключённый 23 авг. 1939 сов. -герм. договір сприяв з того що, всупереч розрахунками зап. політиків, світова війна почалася з зіткнення всередині капиталистич. світу. |[pic] |Напередодні У. метрів за. герм. фашизм шляхом форсованого розвитку| | |воєн. економіки створив потужний воєн. потенціал. У 1933−39 | | |Витрати озброєння розширилися більш ніж удванадцятеро і | | |досягли 37 млрд. марок. Німеччина виплавляла в 1939 22,5 | | |млн. т стали, 17,5 млн. т чавуну, видобувала 251,6 млн. т | | |вугілля, виробляла 66,0 млрд. квт-ч електроенергії. Проте з| | |ряду видів стратегич. сировини Німеччина від ввезення (жел.| | |руда, каучук, марганцева руда, мідь, нафта і природний нафтопродукти,| | |хромова руда). Чисельність вооруж. сил Фаш. Німеччини до 1 | | |сент. 1939 досягла 4,6 млн. чол. На озброєнні перебувало | | |26 тис. знарядь злочину і миномётов, 3,2 тис. танків, 4,4 тис. бойових| | |літаків, 115 бойових кораблів (в т. год. 57 підводних лодок). |

Стратегія герм. гору. командування базувалася на доктрині «тотальної війни». Її осн. зміст становила концепція «блискавичної війни», за якою перемога мусить бути здобуто в найкоротші терміни, до розгортання противником його вооруж. зусиль і военно-экономич. потенціалу. Стратегич. план нем. -фаш. командування стало те, щоб, прикриваючись обмеженими силами на 3., напасти на Польщу й швидко розгромити її вооруж. сили. Проти Польщі, були виставлені 61 дивізія і 2 бригади (в т. год. 7 танк. і прибл. 9 моторизов.), із яких сім пех. і одну танкова дивізії підійшли після війни, всего-1,8 млн. чол., св. 11 тис. знарядь злочину і миномётов, 2,8 тис. танків, прибл. 2 тис. літаків; проти Франції - 35 пех. дивізій (після 3 сент. підійшли ще 9 дивізій), 1,5 тис. літаків. Польск. командування, розраховуючи на гарантовану Великою Британією та Францією воєн. допомогу, мало намір вести оборону у прикордонній зони і перейти у настання, коли франц. армія і брит. авіація активними діями відвернуть ньому. сили з польської фронту. До 1 сент. Користь встигла мобілізувати і зосередити війська тільки 70%: було развёрнуто 24 пех. дивізії, 3 горнострелк. бригади, 1 бронемотобригада, 8 Кав. бригад і 55 батальйонів нац. оборони. Польск. вооруж. сили мали св. 4 тис. знарядь злочину і миномётов, 785 легких танків і танкеток і майже 400 літаків. Франц. план ведення великої війни проти Німеччині відповідність до проведених Францією политич. курсом і воєн. доктриною франц. командування передбачав оборону на «лінії Мажино» і вступ військ у Бельгію і Нідерланди продовжити оборонить, фронту до із метою захисту портів і пром. р-нов Німеччині й Бельгії. Вооруж. сили Франції після мобілізації налічували 110 дивізій (їх 15- у колоніях), всього 2,67 млн. чол., прибл. 2,7 тис. танків (в метрополии-2,4 тис.), св. 26 тис. знарядь злочину і миномётов, 2330 літаків (в метрополії - 1735), 176 бойових кораблів (в т. год. 77 підводних човнів). Великобританія мала сильні ВМФ і ВВС-320 бойових кораблів осн. класів (в т. год. 69 підводних човнів), прибл. 2 тис. літаків. Її сухопутні війська складалася з 9 кадрових і 17 терр. дивізій; вони мали 5,6 тис. знарядь і миномётов, 547 танками. Чисельність британської армії становила 1,27 млн. чол. Що стосується війни з Німеччиною англійське командування планувало зосередити осн. зусилля на морі та направити до Франції 10 дивізій. Надавати серйозну допомогу Польщі анг. і франц. командування не предполагали.

|1-й період війни (1 сент. 1939- 21 червня |[pic] | |1941) — період воєн. успіхів фаш. | | |Німеччини. 1 сент. 1939 Німеччина натрапила на| | |Польщу (див. Польська кампанія 1939). 3 | | |сент. Велика Британія чи Франція оголосили | | |війну Німеччини. Маючи переважною | | |перевагою сил над польск. армією, і | | |зосередивши масу танків і авіації на | | |гол. ділянках фронту, гітлерівське | | |командування змогло від початку війни | | |домогтися великих оперативних результатів.| |

Незакінченість розгортання сил, відсутність допомоги з боку союзників, слабкість централізованого керівництва та наступну невдовзі після його розпад поставили польск. армію перед катастрофою. Мужнє опір польск. військ під Мокра, Млавой, на Бзуре, оборона Модлина, Вестерплатте і героич. 20-дневная оборона Варшави (8−28 сент.) вписали яскраві сторінки до історії герм. -польск. війни, але з змогли запобігти поразки Польщі. Гітлерівські війська оточили ряд угруповань польск. армії на Захід Вісли, перенесли воєн. дії вост. р-ны країни й початку жовтня завершили її окупацію. 17 сент. за наказом Рад. пр-ва війська Червоною Армією перейшли кордон колишнього Польського д-ви і почали звільнить. похід в Зап. Білорусь і Зап. Україну, щоб узяти під захист життя й майно укр. і білорус, населення, який прагнув возз'єднанню з сов. республіками. Похід на Захід був і для припинення поширення гітлерівської агресії Схід. Рад. пр-во, впевнене в неминучості в недалекому майбутньому герм. агресії проти СРСР, прагнуло віддалити вихідний кордон майбутнього розгортання військ потенційного ворога, що у інтересах не лише Рад. Союзу, а й усіх народів, яким загрожувала фаш. агресія. Після звільнення Червоною Армією зап. — білорус. і зап. -укр. земель Зап. Україна (1 нояб. 1939) і Зап. Білорусь (2 нояб. 1939) возз'єдналися за УРСР та БРСР. Наприкінці вересня — початку жовтня 1939 було підписано сов. -эст., сов. — латв. і сов. -литов. угоди про взаємодопомоги, предотвратившие захоплення прибалт. країн фаш. Німеччиною й перетворення в воєн. «плацдарм проти СРСР. У авг. 1940, після падіння бурж. пр-в Латвії, Литви та Естонії, ці країни відповідно до бажанням, їх народів було прийнято у складі СРСР. Через війну советско-финляндской війни 1939−40, згідно з договором від 12 березня 1940, кордон СРСР на Карельському перешийку, в р-ні Ленінграда і Мурманської ж. буд. була на кілька відсунута до Пн. -Зх. 26 червня 1940 Рад. пр-во запропонувало Румунії повернути СРСР захоплену Румунією в 1918 Бессарабію і передати СРСР сівши. частина Буковини, населённую українцями. 28 червня рум. ін- у погодилося з поверненням Бессарабії і передачу Сівши. Буковини. Пр-ва Великобританії та Франції після війни по травень 1940 продовжували лише кілька изменённом вигляді довоєнний внешнеполитич. курс, основу якого лежали розрахунки на примирення з фаш. Німеччиною грунті антикомунізму і напрям її агресії проти СРСР. Попри оголошення війни, франц. вооруж. сили та брит. экспедиц. війська (почали прибувати до Франції з сірий. вересня) демонстрували бездіяльність 9 міс. Протягом цієї періоду, який отримав назв. «дивній війни», гітлерівська армія вела підготовку іти проти країн Західної Європи. Активні воєн. дії з кінця сент. 1939 велися тільки мор. комунікаціях. Для блокади Великобританії гітлерівське командування використало сили флоту, особливо підводні човни й великі кораблі (рейдери). З сент. по груд. 1939 Великобританія втратила від ударів ньому. підводних човнів 114 судів, а 1940- 471 судно, німці ж у 1939 втратили лише 9 підводних човнів. Удари по мор. комунікацій Великобританії призвели до втрати до літа 1941 «/із тоннажу брит. торг. флоту і дистриб’юторів створили серйозну загрозу економіці країни. |У апр.- травні 1940 герм. вооруж. сили захопили Норвегію і Данію (див. Норвезька | |операція 1940) з метою посилення герм. позицій в Атлантиці і Сівши. Європі, | |захоплення залізорудних багатств, наближення баз герм. флоту до Великобританії, | |забезпечення плацдарму на З. для напади проти СРСР. 9 апр. 1940 мор. десантні | |загони, висадившись одночасно, захопили ключові порти Норвегії на всьому її | |узбережжі завдовжки 1800 км, а возд. десанти зайняли осн. аеродроми. | |Мужеств. опір норв. армії (її запізнілою з развёртыванием) і патріотів | |затримало тиск гітлерівців. Спроби англо-франц. військ вибити німців із | |які проводять пунктів призвели до низки боїв в р-нах Нарвою, Намсуса, Молле | |(Мольде) та інших. Брит. війська відбили у німців Нарвик. |

Але вирвати стратегич. ініціативу у гітлерівців зірвалася. На початку червня вони евакуювалися з Нарвою. Окупація Норвегії було полегшено гітлерівцям діями норв. «п'ятої колони» на чолі з У. Квислингом. Країна перетворилася на гітлерівську базу північ від Європи. Але отже. втрати нем. -фаш. флоту під час Норв. операції послабили його можливості у подальшої боротьбі Атлантику. |[pic] |Удосвіта 10 травня 1940 після ретельної | | |підготовки нем. -фаш. війська (135 дивізій, в т. | | |год. 10 танк. і шість моторизов., і одну бригада, 2580 | | |танків, 3834 літака) вторглися у Бельгію, | | |Нідерланди, Люксембург, та був через їх терр. | | |й у Францію. Гол. удар масою рухливих | | |сполук і авіації німці завдали через | | |Арденнские гори оминаючи «лінії Мажино» з З., | | |через сівши. Францію до узбережжя Ла-Маншу. |

Франц. командування, придерживавшееся оборонить, доктрини, розташувало великі сили на «лінії Мажино» і створило у глибині стратегич. резерву. Засн. угруповання військ, включаючи брит. экспедиц. армію, воно від початку ньому. наступу запровадило на терр. Бельгії, підставивши ці сили під удар з тилу. Ці серйозні помилки франц. командування, посилені поганим взаємодією між арміями союзників, дозволили гітлерівським військам після форсування р. Маас і битв центр. Бельгії здійснити прорив через сівши. Францію, розсікти фронт англо-франц. військ, вийшла у тил англо- франц. угруповання, що діяла Бельгії, й прорватися до Ла-Маншу. 14 травня капітулювали Нідерланди. Бели., брит. і частина франц. армій були. оточені у Фландрії. 28 травня капітулювала Бельгія. Англійським і завадило частині франц. військ, окружённых в р-ні Дюнкерка, вдалося, втративши всю бойову техніку, евакуюватися до Великобританію (див. Дюнкеркская операція 1940).

На 2-му етапі літньої кампанії 1940 гітлерівська армія набагато переважаючими силами прорвала поспішно створений французами фронт по pp. Сомма і Ен. Небезпека, нависла над Францією, вимагала згуртування сил народу. Франц. комуністи закликали до всенар. опору, організації оборони Парижа. Капітулянти і зрадники (П. Реино, А. Петен, П. Лаваль та інших.), що визначали політику Франції, гору. командування під главі з М. Вейганом відкинули цей єдностей, шлях порятунку країни, т. до. побоювалися революц. виступів пролетаріату і через посилення компартії. Вони вирішили здати Париж без бою та сидіти капітулювати перед Гітлером. Не вичерпавши можливостей опору, франц. вооруж. сили склали зброю. Компъенское перемир’я 1940 (підписано 22 червня) стало віхою політики нац. зради, яку проводив пр-во Петена, який висловив інтереси частини франц. буржуазії, ориентировавшейся на фаш. Німеччину. Це перемир’я було спрямовано на придушення нац. -освободит, боротьби франц. народу. Згідно з умовами в сівши. і центр, частинах Франції встановлювався оккупац. режим. Пром., сировинні, продовольств. ресурси Франції виявилися під медичним наглядом Німеччини. У неокупованої, юж. частини країни, до влади прийшло антинац. профаш. уряд «Віші» на чолі з Петеном, що було маріонеткою Гітлера. Однак у кін. червня 1940 у Лондоні був освічений Комітет Вільної (з липня 1942 — Котра Бореться) Франції на чолі з ген. Ш. де Голлем керівництво боротьбою під час визволення Франції від ньому.- фаш. загарбників та його ставлеників. 10 червня 1940 під час війни проти Великобританії та Франції вступила Італія, прагнула встановленню панування в басі. Середземного м. Італ. війська у серпні захопили Брит. Сомалі, частина Кенії і Судану, в сірий. вересня вторглися з Лівії до Єгипту, аби пробитись до Суэцу (див. Северо- африканські кампанії 1940−43). Проте невдовзі вони зупинили, а груд. 1940 відкинуті англійцями. Розпочату в окт. 1940 спробу італійців розвинути наступ з Албанії до Греції рішуче відбила грецьк. армія, нанёсшая італ. військам ряд сильних у відповідь (див. Итало-греческая війна 1940−41). У січн.- травні 1941 брит. війська вигнали італійців з Брит. Сомалі, Кенії, Судану, Ефіопії, Італ. Сомалі, Ерітреї. Муссоліні був у січня. 1941 просити допомоги в Гітлера. Навесні в Сівши. Африку були спрямовані герм. війська, які створили т. зв. Афр. корпус на чолі з ген. Еге. Роммелем. Перейшовши у настання 31 березня, итало-герм. війська у 2-ї підлогу. квітня досягли ливийскоегип. кордону. Після поразки Франції загроза, нависла над Великобританією, сприяла ізоляції мюнхенських елементів, згуртуванню сил анг. народу. Пр-во У. Черчілля, яка прийшла 10 травня 1940 пр-во М. Чемберлена, приступила до організації ефективної оборони. Особливого значення брит. пр-во надавало підтримці США. У 1940 почалися таємні воен. -возд. і мор. штабів навіть Великобританії, які завершилися підписанням 2 сент. домовленості про передачі останньої 50 застарілих амер. есмінців за брит. воєн. бази в Зап. півкулі (було надано США терміном на 99 років). Есмінці були потрібні для боротьби на атлантич. комунікаціях. |16 липня 1940 Гітлер видав директиву про вторгненні в |[pic] | |Великобританію (операція «Морський лее»). З авг. 1940 | | |гітлерівці почали масовані бомбардування Великобританії,| | |щоб підірвати її воен. -экономич. потенціал, деморалізувати | | |населення, підготувати вторгнення й у кінцевому счёте примусити| | |її до капітуляції (див. Битва за Англію 1940−41). Герм. авіація| | |завдала отже, збитки багатьом брит. містам, підприємствам, | | |портам, але з зламала опору брит. ВПС, окремо не змогла | | |встановити панування повітря над Ла-Маншем і понесло | | |важкі втрати. У результаті возд. нальотів, що тривали по травень | | |1941, гітлерівське керівництво не зуміло змусити | | |Великобританію капітулювати, зруйнувати її промисловість, | | |підірвати моральний дух населення. Герм. командування не | | |змогло своєчасно забезпечити потрібну кількість коштів | | |десантування. Сили флоту були недостатні. | |

Проте головним причиною відмови Гітлера від вторгнення Великобританію було своє ще влітку 1940 рішення про агресію проти Рад. Союзу. Почавши непосредств. підготовку напади проти СРСР, гітлерівське керівництво було змушене перекидати сили із Заходу сходові, спрямовувати величезні ресурси у розвиток сухопутних військ, а чи не флоту, який буде необхідний боротьби проти Великобританії. Восени котрі розгорнулися підготовка до війні проти СРСР зняли пряму загрозу герм. вторгнення Великобританію. З планами підготовки напади проти СРСР тоді було тісно пов’язані зміцнення агресивного союзу Німеччини, Італії та Японії, що найшло вираження у підписанні 27 сент. Берлінського пакту 1940. |[pic] |Готуючи напад на СРСР, фаш. Німеччина навесні| | |1941 здійснила агресію на Балканах (див. | | |Балканська кампанія 1941). 2 березня нем. -фаш. | | |війська вступив у Болгарію, присоединившуюся до| | |Берлінському пакту; 6 апр. итало-германские, а | | |потім венг. війська вторглися у Югославію і | | |в Грецію й до 18 апр. окупували Югославію, а до| | |29 апр.- материкову частина Греції. На терр. | | |Югославії було створено маріонеткові фаш. | | |"д-ви" — Хорватія і Сербія. |

З 20 травня по 2 червня нем. -фаш. командуванням проведена Критська летюче- десантна операція 1941, у якої захопила Кріт та інших. грецьк. острови у Егейському. Воен. успіхи фаш. Німеччині період війни були призвані в отже, мері обумовлені тим, що її противники, котрі володіли сумарно вищим пром.- экономич. потенціалом, ми змогли об'єднали ресурси, створити систему воєн. керівництва, виробити єдині ефективні плани ведення війни. Їх воєн. машина відставала нових вимог вооруж. боротьби, і з працею протистояла більш совр. методам її ведення. По підготовці, бойової виучкою і технич. оснащённости нем. -фаш. вермахт загалом перевершував вооруж. сили зап. гос-в. предостаточная воєн. підготовленість останніх була пов’язана гол. обр. з реакц. довоєнним внешнеполитич. курсом їх правлячих кіл, основу якого лежало прагнення домовитися з агресором за рахунок СРСР. Наприкінці 1-го періоду війни блок фаш. гос-в в економії, і воєн. відношенні різко посилився. Більшість континентальної Європи пов’язано з її ресурсами і економікою була під контролем Німеччини. У Польщі Німеччина захопила осн. металлургич. і маш. -строит, з-ди, вугільні рудники Верхньої Сілезії мали, хім. і горнодоб. пром-сть — всього 294 великих, 35 тис. середніх і трохи дрібних пром. підприємств; мови у Франції - металлургич. і сталеливарну пром-сть Лотарингії, всю автомоб. і авиац. пром-сть, запаси жел. руди, міді, алюмінію, магнію, і навіть автомобілі, вироби точної механіки, верстати, рухомий ж. -д. склад; в Норвегии-горнодоб., металлургич., судостроит. промисловість, підприємства з виробництва феросплавів; в Югославії - мідні, бокситовые родовища; Нідерланди, крім пром. підприємств, золоті запаси у сумі 71,3 млн. флоринів. Загальна сума матеріальних цінностей, награбованих фаш. Німеччиною в оккупиров. країнах, становила до 1941 9 млрд. ф. ст. Навесні 1941 німецьких підприємствах працювало більш як 3 млн. иностр. робітників і військовополонених. З іншого боку, в окупованих країнах було захоплене все озброєння їх армій; напр., лише мови у Франції - прибл. 5 тис. танків і трьох тис. літаків. Франц. автомашинами гітлерівці 1941-го укомплектували 38 пех., 3 моторизов., 1 танк. дивізії. На герм. ж. буд. з’явилося св. 4 тис. паровозів і 40 тис. вагонів з окупованих країн. Экономич. ресурси більшості гос-в Європи було поставлено на службу війні, передусім — готувалася війні проти СРСР. На окупованих терр., як у самій Німеччини, гітлерівці встановили террористич. режим, винищуючи всіх незадоволених чи запідозрених в невдоволенні. Було створено система концентрац. таборів, у яких організовано знищувалися мільйони людей. Діяльність таборів смерті особливо розгорнулася після нападу фаш. Німеччини на СРСР. Тільки таборі Освенцім (Польща) знищено св. 4 млн. чол. фаш. командування широко практикувало каральні експедиції і масові розстріли мирного населення (див. Лідіце, Орадур-сюр-Глан та інших.). Воен. успіхи дозволили гітлерівської дипломатії розсунути кордону фаш. блоку, закріпити приєднання щодо нього Румунії, Угорщини, Болгарії та Фінляндії (на чолі яких стояли реакц. пр-ва, тісно пов’язані з фаш. Німеччиною й зависившие від неї), насадити свою агентуру і намірилася зміцнити позиції на Бл. Сході, у деяких р-нах Африки і Латів. Америки. Разом про те відбувалося политич. самовикриття нацистського режиму, росла ненависть до нього лише у широкі верстви населення, а й панівних класів капиталистич. країн, починалося Рух Опору. Перед обличчям фаш. загрози правлячі кола зап. держав, передусім Великобританії, були змушені переглядати свій старий политич. курс, направлений замінити потурання фаш. агресії, та поступово заміняти його курсом боротьбі проти фашизму. Поступово початок переглядати свій внешнеполитич. курс і пр-во США. Воно дедалі більше активно підтримувало Великобританію, стаючи її «невоюющим союзником». У травні 1940 конгрес затвердив суму 3 млрд. дол. потреби армії й флоту, а влітку — в 6,5 млрд., в т. год. 4 млрд. для будівництва «флоту двох океанів». Збільшувалися поставку озброєння і спорядження для Великобританії. Відповідно до ухваленого конгресом США 11 березня 1941 закону про передачі воєн. матеріалів воюючим країнам в борг чи оренду (див. Ленд- ліз), Великобританії було асигновано 7 млрд. дол. У апр. 1941 дію закону ленд-ліз розповсюдили на Югославію і Грецію. Війська США окупували Гренландію і Ісландію і заснували там бази. Сівши. Атлантика була оголошено «зоною патрулювання» воєн. флоту США, який одночасно став використовуватися для конвоювання які прямують до Великобританії торг. судів. 2-ї період війни (22 червня 1941- 18 нояб. 1942) характеризується подальшим розширенням її сфер зовнішньої та початком у зв’язку з нападом фаш. Німеччини на СРСР Великої Батьківщин, війни 1941−45, до-раю стало основним і вирішальної складовою У. метрів за. (докладно про дії на сов. -герм. фронті див. в ст. Велика Вітчизняна війна Радянського Союзу 1941 -45). 22 червня 1941 гітлерівська Німеччина віроломно і несподівано натрапила на Рад. Союз. Це напад завершило тривалий курс антисов. політики герм. фашизму, який прагнув знищити перше социалистич. гос-во, захопити його багатющі ресурси. Проти Рад. Союзу фаш. Німеччина кинула 77% особистого складу вооруж. сил, осн. масу танків і літаків, т. е. осн. найбільш боєздатні сили фаш. вермахту. Разом з Німеччиною під час війни проти СРСР вступили Угорщина, Румунія, Фінляндія та Італія. Сов. -герм. фронт став гол. фронтом У. метрів за. Відтепер боротьба Рад. Союзу проти фашизму вирішувала результат У. м. в., долі людства. |[pic] |Боротьба Червоною Армією від початку надавала | | |визначальний влив все хід У. метрів за., протягом усього | | |політику й воєн. стратегію воюючих коаліцій і | | |гос-в. Під впливом подій не сов. -герм. | | |фронті гітлерівське воєн. командування було | | |змушене визначати способи стратегич. | | |керівництва війною, формування та використання | | |стратегич. резервів, систему перегрупувань між| | |театрами воєн. дій. |

Під час війни Червона Армія змусила гітлерівське командування повністю відмовитися від доктрини «блискавичної війни». Під ударами сов. військ послідовно зазнали краху та інших. застосовувані герм. стратегією методи ведення великої війни і воєн. керівництва. У результаті раптової нападу переважаючим частинам нем. -фаш. військ вдалося за перші тижня війни глибоко вклинитися до меж сов. території. Наприкінці першої декади липня ворог захопив Латвію, Литву, Білорусію, отже. частина населення України, частина Молдавії. Проте, просуваючись в глиб терр. СРСР, нем. -фаш. війська зустрічали що зростає опір Червоної Армії, несли дедалі більше важкі втрати. Рад. війська боролися мужньо витримувати й завзято. Під керуванням Коммунистич. партії і її ЦК почалася перебудова усього життя країни на воєн. лад, мобілізація внутр. сил на розгром ворога. Народи СРСР згуртувались у єдиний бойової табір. Проводилось формування великих стратегічних резервів, здійснювалася реорганізація системи керівництва держави. Коммунистич. партія розгорнула організацію партиз. руху. Вже початковий період війни показав, що воєн. авантюра, гітлерівців приречена провал. Нем. -фаш. армії зупинили під Ленінградом і р. Волхов. Героич. Оборона Києва, Одеси й Севастополя- надовго скувала великі сили нем. -фаш. військ Півдні. У жорстокому Смоленськом бої 1941 (10 июля-10 вересня) Червона Армія зупинила ударне угруповання німців — групу армій «Центр», наступавшую на Москву, завдавши їй великі втрати. У окт. 1941 ворог, підтягнувши резерви, відновив наступ на Москву. Попри початкові успіхи, йому вдалося зломити завзяте опір сов. військ, вони поступалися противнику в чисельності та воєн. техніці, й прорватися до Москви. У напружених боях Червона Армія в виключно важких умовах відстояла столицю, знекровив ударні угруповання ворога та на початку груд. 1941 перейшов у контрнаступ. Розгром гітлерівців в Московської битві 1941−42 (30 сент. 1941−20 апр. 1942) поховав фаш. план «блискавичної війни», ставши подією всемирно-ист. значення. Битва під Москвою розвіяла міф про непереможності гітлерівського вермахту, поставила фаш. Німеччину перед необхідністю ведення затяжний війни, сприяла подальшому згуртуванню антигітлерівської коаліції, надихнула все волелюбні народи боротьбу з агресорами. Перемога Червоною Армією під Москвою означала рішучий поворот воєн. подій у користь СРСР і справила великий вплив все подальший розвиток У. метрів за. Провівши широку підготовку, гітлерівське керівництво наприкінці 1942 відновило наступат. дії на сов. -герм. фронті. Після запеклих боїв під Воронежем й у Донбасі нем. -фаш. військам вдалося прорватися у велику закрут Дону. Проте сов. командування зуміло вивести їх із-під удару основні кораблі Юго-Зап. і Юж. фронтів, відвести за Дон і тих зірвати плани противника з їхньої оточенню. У липня 1942началась Сталінградська битва 1942−1943- найбільша битва У. метрів за. У результаті героич. оборони під Сталінградом на липні - листопаді 1942 сов. війська скували ударне угруповання ворога, завдали їй найтяжкі втрата часу та підготували умови до переходу в контрнаступ. Гітлерівські війська ми змогли домогтися вирішального успіху і на Кавказі в ст. Кавказ), До нояб. 1942, попри великі труднощі, Червона Армія домоглася великих успіхів «Нем. -фаш. армія було зупинено. У СРСР тоді було створено злагоджене воєн. господарство, випуск воєн. продукції перевершив випуск воєн. продукції фаш. Німеччини. Рад. Союз створив умови для корінного перелому вході У. метрів за. Звільнить, боротьба народів проти агресорів створила об'єктивні передумови для освіти і консолідацій антигітлерівської коаліції. Рад. пр-во прагнуло до мобілізації всіх сил на междунар. арені для боротьби з фашизму. 12 липня 1941 СРСР підписала відповідну угоду із Великобританією про спільні дії у війні проти Німеччини;, 18 липня аналогічне угоду підписано з урядом Чехословаччини. 30 липня — з польським емігрантським урядом. 9−12 авг. 1941 на військових кораблях біля Арджентийи (Ньюфауленд) проходили переговори між прем'єр-міністром Великобританії У. Черчіллем і президент США Ф. Д. Рузвельтом. Обіймаючи выжидат. позицію, США мали намір обмежитися матеріальної підтримкою (ленд-ліз) країн, провідних боротьбу проти Німеччини. Великобританія, спонукаючи США розпочати війну, пропонувала стратегію затяжних дій силами флоту і авіації. Цілі війни» та принципи повоєнного світобудови були сформульовані в підписаній Рузвельтом і Черчіллем Атлантичної хартії (датована 14 авг. 1941). 24 сент. до Атлантичної хартії приєднався Радянський Союз перед, висловивши у своїй своє особливу думку з деяких питань. Наприкінці сент.- початку окт. 1941 у Москві відбулася загальноукраїнська нарада представників СРСР, навіть Великобританії, закончившееся підписанням протоколу про взаємних поставках. |7 груд. 1941 Японія раптовим нападом на амер. | | |воєн. базу в Тихому прибл. Пёрл-Харбор розв’язала війну | | |проти США. 8 груд. 1941 війну Японії оголосили США, | | |Великобританія й ряд ін. гос-в. Війна на Тихому прибл. | | |та Азії була породжена давніми і глибокими | | |японо-амер. империалистич. протиріччями, | | |обострявшимися під час боротьби за панування у Китаї | | |і Юго-Вост. Азії. Вступ у війну США посилило | | |антигітлерівської коаліції. | |

Воен. союз гос-в, боролися проти фашизму, було оформлено там 1 січн. Декларацією 26 держав 1942. Декларація струменіла з визнання. необхідності досягнення перемоги над ворогом, навіщо країнам, провідним війну, ставилося обов’язок мобілізувати все воєн. і экономич. ресурси, співпрацювати друг з одним, не укладати сепаратного світу з противником. Створення антигітлерівської коаліції означало провал нем. -фаш. Планів ізоляції СРСР, консолідацію світових антифаш. сил. Для вироблення Спільного плану дій Черчілль і Рузвельт провели в Вашингтоні 22 груд. 1941−14 січн. 1942 конференцію (під кодовим назв. «Аркадія»), під час до-рій був визначено узгоджений курс англо-амер. стратегії, який аж променився з визнання Німеччини гол. противником у війні, а району Атлантики та Європи — вирішальним театром воєн. дій. Проте допомогу Червоною Армією, нёсшей у собі головну тяжкість боротьби, намічалося лише у формі посилення возд. Нальотів Німеччину, її блокади і організації підривної діяльність у окупованих країнах. Передбачалося підготувати вторгнення на континент, але з раніше 1943, або з району Середземного моря, або шляхом висадки у Європі. На Вашингтонській конференції визначилася система загального керівництва воєн. зусиллями зап. союзників, створили об'єднаний англо-амер. штаб для координації стратегії, що розроблялися на конференціях глав урядів сформована єдину союзну англо-амер. -голл. -австрал. командування для юго- зап. частини Тихого прибл. на чолі з анг. фельдмаршалом А. П. Уэйвеллом. Відразу після Вашингтонській конференції союзники стали порушувати ними ж встановлений принцип вирішального значення європ. театру воєн. дій. Не розробивши конкретних планів ведення великої війни у Європі, вони (передусім США) стали перекидати дедалі більше сил флоту, авіації, десантних коштів у Тихий прибл., де обстановка складалася несприятливо для США. Тим часом ватажки фаш. Німеччини прагнули зміцнити фашистський блок. У нояб. 1941 «Антикоминтерновский пакт» фашистських держав був продлён п’ять років. 11 груд. 1941 Німеччина, Італія, Японія підписали угоду щодо проведення війни проти навіть Великобританії «до кінця» та про відмову від підписання із нею перемир’я без взаємної домовленості. |[pic] |Вивівши з експлуатації гол. сили Тихоокеанського| | |флоту США в Пёрл-Харборе, япон. вооруж.| | |сили потім окупували Таїланд, Сянган| | |(Гонконг), Бірму, Малайю з фортецею | | |Сінгапур, Філіппіни, найважливіші о-ва | | |Індонезії, захопивши великі запаси | | |стратегич. сировини у зоні південних морів. |

Вони завдали поразка азіатського флоту США, частини брит. флоту, ВПС і сухопутним силам тих, хто, забезпечивши панування на море, за 5 міс. війни позбавили навіть Великобританію всіх воен. -мор. і воен. -возд. баз в зап. частини Тихого прибл. Ударом з Каролінських о-вов япон. флот захопив частина Новий. Гвінеї і що примикають до неї о-ва, включаючи більшу частину Соломоновых, створив загрозу вторгнення Австралію (див. Тихоокеанські кампанії 1941−45). Правлячі кола Японії сподівалися, що Німеччина не зв’яже сили навіть Великобританії на ін. фронтах обидві держави після захоплення їх володінь в Юго-Вост. Азії, і на Тихому прибл. відмовляться від боротьби з великої віддаленні метрополії. У умовах США почали приймати екстрені заходи для развёртыванию воєн. економіки та мобілізації ресурсів. Перевівши в Тихий прибл. частина флоту з Атлантики, США в 1-ї підлогу. 1942 завдали перші ударів у відповідь. Дводенний змагання у Кораловому м. 7−8 травня принесло успіх амер. флоту і змусило японців відмовитися від подальшого наступу в юго-зап. частини Тихого прибл. У червні 1942 у про. Мідуей амер. флот нанёс поразка великим силам япон. флоту, к-рый, зазнавши великих втрат, вимушений був обмежити свої дії й у 2- і підлогу. 1942 перейти на Тихому прибл. до оборони. Патріоти захоплених японцями країн — Індонезії, Індокитаю, Кореї, Бірми, Малайї, Філіппін — розгорнули нац. -освободит. боротьбу проти загарбників" У Китаї влітку 1941 було зупинено (гол. обр. силами Нар. -свободит. армії Китаю) велике наступ япон. військ на освобождённые райони. Дедалі більше впливом геть воєн. становище у Атлантиці, Середземному метрів і Сівши. Африці надавали дії Червоною Армією на Вост. фронті. Німеччина, та Італія після напади проти СРСР виявилися може вести одночасно наступат. операції в ін. р-нах. Перекинувши гол. сили авіації проти Рад. Союзу, герм. командування втратило можливість активно діяти проти Великобританії, наносити ефективні удари по брит. морським комунікацій, баз флоту, судоверфям. Це дозволило б Великобританії посилити стр-во флоту, зняти великі воен. -мор. сили з вод метрополії і перекинути їх задля забезпечення комунікацій в Атлантиці. Проте невдовзі герм. флот короткий час перехопив ініціативу. Після вступу до війну США отже, частина ньому. підводних човнів стала діяти в прибережних водах Атлантич. узбережжя Америки. У першій підлогу. 1942 втрати англо-амер. судів у Атлантиці знову зросли. Але вдосконалення методів протичовнової оборони дозволило англо-амер. командуванню з літа 1942 поліпшити обстановку на атлантичних мор. комунікаціях, завдати ряд у відповідь герм. підводному флоту і відтіснити їх у центр, р-ны Атлантики. З початку У. метрів за. до осені 1942 тоннаж потоплених гол. обр. в Атлантиці торг. судів Великобританії, США, союзних з ними нейтральних країн перевищив 14 млн. т. Передислокування осн. маси нем. -фаш. військ на сов. -герм. фронт сприяла корінному покращанню становища брит. вооруж. наснаги в реалізації басі. Середземного метрів і в Сівши. Африці. Влітку 1941 брит. флот і авіація міцно захопили панування на морі й у повітрі на Середземноморському театрі. Використовуючи про. Мальта як, вони потопили в авг. 1941 33%, а нояб.- св. 70% вантажів, яких направляли з Італії Сівши. Африку. Анг. командування сформувало наново 8-му російську армію Єгипті, до-раю 18 нояб. перейшов у наступ проти нем. -итал. військ Роммеля. Під Сиди-Резех розгорнулося ожесточённое танк. бій, протекавшее зі змінним успіхом. Виснаження сил змусило Роммеля 7 груд. розпочати відхід вздовж узбережжя підходили до позицій у Эль-Агейлы. Наприкінці нояб.- груд. 1941 герм. командування посилило свої ВПС в басі. Середземного метрів і перекинуло із Атлантики частина підводних човнів і торпедних катерів. Накресливши ряд сильних ударів по брит. флоту та її базі на Мальті, потопивши 3 лінкора, 1 авіаносець та інших. кораблі, герм. -итал. флот і авіація знову захопили панування на Середземному м., що поліпшило їх становище у Сівши. Африці. 21 січня. 1942 нем. -итал. війська раптово для англійців перейшли у наступ і пішли в 450 км до Эль-Газа-лы. 27 травня вони відновили наступ з виходу до Суэцу. Глибоким манёвром вони змогли охопити основні кораблі 8-ї армії й захопити Тобрук. Наприкінці червня 1942 війська Роммеля перетнули ливийско-егип. кордон і направлення вийшли до Ель- Аламейну, де зупинили, не досягнувши мети через виснаження зусиль і відсутності поповнень. 3-й період війни (19 нояб. 1942-дек. 1943) був періодом корінного перелому, коли країни антигітлерівської коаліції вирвали у держав «осі» стратегич. ініціативу, повністю розгорнули свої воєн. потенціали і повсюдно перейшли у стратегич. наступ. | |Як і раніше вирішальні події відбувалися | | |на сов. -герм. фронті. До нояб. 1942 з 267 | | |дивізій та 5 бригад, які були в Німеччині, | | |192 дивізії і трьох бригади (чи 71%) | | |діяли проти Червоною Армією. |

З іншого боку, на сов. -герм. фронті перебувало 66 дивізій та 13 бригад сателітів Німеччини. 19 нояб. почалося контрнаступ сов. військ під Сталінградом. Війська Юго-Зап., Донського і Сталінградського фронтів прорвали оборону супротивника і, запровадивши рухливі сполуки, до 23 нояб. оточили в межиріччі Волги і Дону 330-тыс. угруповання зі складу 6-ї і 4-й танкової ньому. армій. Рад. війська завзятій обороною в р-ні р. Мышкова зірвали спробу нем. -фаш. командування деблокувати окружённых. Наступ на порівн. Дону військ Юго-Зап. і лівого крила Воронезького фронтів (почалося 16 груд.) завершилося розгромом 8-ї італ. армії. Загроза удару сов. танк. сполук у фланг ньому. деблокирующей угрупованню змусила її розпочати поспішне відступ. Ко 2 февр. 1943 оточена під Сталінградом угруповання була ліквідована. Цим закінчилася Сталінградська битва, в до-рій з 19 нояб. 1942 по 2 февр. 1943 були цілком розгромлені 32 дивізії і трьох бригади гітлерівської армії й сателітів Німеччині, й 16 дивізій знекровлені. Загальні втрати ворога цей час склали св. 800 тис. чол., 2 тис. танків і штурмових знарядь, св. 10 тис. знарядь злочину і миномётов, до 3 тис. літаків та інших. Перемога Червоною Армією вразила фаш. Німеччину, завдала її вооруж. силам непоправної шкоди, підірвала воєн. і политич. престиж Німеччині очах її союзників, посилила невдоволення війною у середовищі. Сталінградська битва започаткувала корінному перелому під час всієї У. метрів за. |Перемоги Червоної Армий сприяли | | |розширенню партиз. руху на СРСР, стали| | |потужним стимулом її подальшого розвитку | | |Руху Опору у Польщі, | | |Югославії, Чехословаччини, Греції, Франції,| | |Бельгії, Нідерландах, Норвегії та ін. | | |країнах Європи. | |

Польск. патріоти від стихійних, розрізнених виступів періоду початку війни по статечно переходили до масової боротьбі. Польск. комуністи в поч. 1942 закликали до утворення «другого фронту в тилах гітлерівської армії». Бойова сила Польської робітничої партії - Гвардія Людова стала першої військової організацією у Польщі, яка повела планомірну боротьбу проти окупантів. Створення наприкінці 1943 демократич. національного фронту й освіту у ніч на 1 січн. 1944 його центр, органу — Кремової Ради Народовой сприяли подальшого розвитку нац. -освободит. боротьби. У Югославії нояб. 1942 під керівництвом комуністів розгорнулося формування Нар. -освободит, армії, до-раю остаточно 1942 визволила 1/5 терр. країни. І хоча у 1943 окупанти провели 3 великих наступу на югосл. патріотів, ряди активних борцов-антифашистов неухильно множилися і міцніли. Під ударами партизанів гітлерівські війська несли все зростаючі втрати; транспортна мережу на Балканах до кінця 1943 виявилася паралізованою. У Чехословаччини з ініціативи компартії створили Нац.- революц. к-т, став центр, политич. органом антифаш. боротьби. Зростало число партиз. загонів, у низці р-нов Чехословаччини утворилися центри партиз. руху. Під керуванням КПЧ рух антифаш. опору поступово переростав в нац. повстання. | |Франц. Рух Опору різко | | |посилилося влітку, і восени 1943, після нових| | |поразок вермахту на сов. -герм. фронті. | | |Організації Руху Опору | | |розпочали створену на терр. Франції | | |єдину антифаш. армію — Франц. внутрішні | | |сили, чисельність к-рых невдовзі досягла | | |500 тис. чол. |

Звільнить, рух, развернувшееся на терр., окупованих країнами фаш. блоку, сковувало гітлерівські війська, їх осн. сили обескровливала Червона Армія. Вже 1-ї підлогу. 1942 склалися умови відкриття другого фронту в Зап. Європі. Керівники навіть Великобританії зобов’язалися відкрити їх у 1942, що ж заявив в англо-сов. і сов. -амер. комюніке, опублікованих 12 червня 1942. Однак керівництво зап. держав затягували відкриття другого фронту, прагнучи послабити це й фаш. Німеччину зі СРСР, аби встановити своє панування у Європі в усьому світі. 11 червня 1942 брит. кабінетом відкинули план прямого вторгнення до Франції через Ла-Манш під виглядом труднощі постачання військ, перекидання підкріплень, нестачі спец. десантних коштів. На нараді там глав урядів і окремих представників об'єднаного штабу навіть Великобританії у 2-ї підлогу. червня 1942 прийнято рішення відмовитися від десанту до Франції в 1942 і 1943, а натомість провести операцію з висадці экспедиц. військ у Франц. Сев. -Зап. Африці (операція «Торч») і лише у майбутньому приступити фокусування великих мас амер. військ у Великобританії (операція «Болеро»). Таке рішення, не що мало вагомих підстав, викликало протест Рад. пр-ва. У Сівши. Африці брит. війська, використовуючи ослаблення итало-герм. угруповання, розгорнули наступат. операції. Брит. авіація, знову захопивши восени 1942 панування повітря, потопила в окт. 1942 до 40% італ. і герм. судів, які йшли в Сівши. Африку, порушила регулярне поповнення постачання військ Роммеля. 8-а анг. армія ген. Б. Л. Монтгомері 23 окт. 1942 перейшов у рішуче наступ. Здобувши важливу перемогу у бої під Ель- Аламейном, впродовж трьох наступних місяців переслідувала Африканський корпус Роммеля вздовж узбережжя, посіла територію Три-политании, Киренаїки, визволила Тобрук, Бенгазі й Тріполі вийшла наші позиції у Эль-Агейлы. |8 нояб. 1942 почалася висадка амер. -англ. | | |экспедиц. сил у франц. Сівши. Африці (під | | |загальним командуванням ген. Д. Ейзенхауера); в | | |портах Алжир, Оран, Касабланка вивантажилися | | |12 дивізій (всього св. 150 тис. чол.). | |

Возд. -десантные загони захопили два великих аеродрому в Марокко. Після незначить. опору головнокомандувач франц. вооруж. силами режиму «Віші» в Сівши. Африці адм. Ж. Дарлан наказав не перешкоджати амер. -англ. військам. Нем. -фаш. командування, маючи намір утримати Сівши. Африку, терміново перекинуло до Тунісу повітрям і морем 5-ту танк. армію, до-рій вдалося зупинити англо-амер. війська і відкинути їх із Тунісу. У нояб. 1942 ньому.- фаш. війська окупували всю терр. Німеччині й спробували захопити в Тулоні франц. ВМФ (прибл. 60 бойових кораблів), к-рый, проте, був потоплений франц. моряками. На Касабланкской конференції 1943 керівники навіть Великобританії, оголосивши своєї кінцевою метою беззастережну капітуляцію країн «осі», визначили подальші плани ведення великої війни, основу к-рых лежав курс — на затягування відкриття другого фронту. Рузвельт і Черчілль розглянули і схвалили підготовлений Об'єднаний комітетом поч. штабів стратегич. план на 1943, к-рый передбачав захоплення Сицилії із метою тиску Італію та створення умов залучення Туреччини у ролі активного союзника, і навіть посилене возд. наступ Німеччину і зосередження максимально великих сил вступу на континент, «щойно опір Німеччини послабшає до рівня». | |Здійснення цього плану були серйозно| | |підірвати сили фаш. блоку у Європі тим | | |більш замінити другий фронт, оскільки | | |активних дій амер. -англ. військ | | |намічалися на другорядне для Німеччини | | |театрі бойових дій. У осн. питаннях | | |стратегії У. метрів за. ця конференція | | |виявилася безплідною. |

Боротьба в Сівши. Африці йшла зі змінним успіхом до весни 1943. У тому 18-та англо-амер. група армій під команд. анг. фельдмаршала X. Александера завдала удар переважаючими силами і після длит. боїв посіла г. Тунис, а до 13 травня змусила итало-герм. війська капітулювати на п-ове Бон. Уся терр. Сівши. Африки перейшла до рук союзників. Після поразки у Африці гітлерівське командування очікувало вторгнення союзників до Франції, який був готовим протистояти йому. Проте союзне командування готувало висадку Італії. 12 травня Рузвельт і Черчілль зустрілися новому конференції у Вашингтоні. Було підтверджено намір не відкривати другого фронту в Зап. Європі у протягом 1943 і орієнтовна дата його відкриття -1 травня 1944. |Саме тоді Німеччина готувала вирішальне | | |літнє наступ на сов. -герм. фронті. | | |Гітлерівське керівництво прагнуло «| | |розгромити основні кораблі Червоною Армією, | | |повернути стратегич. ініціативу, домогтися | | |зміни ходу війни. | |

Воно збільшило свої вооруж. сили на 2 млн. чол. шляхом «тотальної мобілізації», форсувало випуск воєн. продукції, перекинуло на Вост. фронт великі контингенти військ із різних р-нов Європи. За планом «Цитадель» передбачалося оточити і знищити сов. військ у Курськом виступі, та був розширити фронт наступу і прагнуло захопити весь Донбас. Рад. командування, маючи відомостей про що готується наступі противника, вирішило вимотати нем. -фаш. військ у оборонить, бої на Курській дузі, потім розгромити їх у центр, і юж. ділянках сов. -герм. фронту, звільнити Україну, Донбас, вост. р-ны Білорусії та вийти до Дніпра. Аби вирішити це завдання зосереджувалися й уміло розташовані отже, сили й засоби. Розпочата 5 липня Курська битва 1943 — одне з найбільших битв У. метрів за.- відразу ж потрапляє в користь Червоної Армії. Гітлерівському командуванню зірвалася зломити потужної лавиною танків вправну і стійку оборону сов. військ. У оборонить., бої на Курській дузі війська Центрального і Воронезького фронтів знекровили противника. 12 липня сов. командування послало в контрнаступ війська Брянського і Зап. фронтів проти Орловського плацдарму німців. 16 липня ворог розпочав відхід. Війська п’яти фронтів Червоною Армією, розвиваючи контрнаступ, розбили ударні угруповання ворога, відкрили собі шлях на Україну і до Дніпру. У Курській битві сов. війська розгромили 30 нем. -фаш. дивізій, в т. год. 7 танкових. Після цього найбільшого поразки керівництво вермахтом остаточно втратила стратегич. ініціативу, був змушений повністю відмовитися від наступат. стратегії перейти до обороні остаточно війни. Червона Армія, використовуючи свій великий успіх, визволила Донбас і Україну, форсувала відразу ж Дніпро (див. у статті Дніпро), початку звільнення Білорусі. Усього влітку, і восени 1943 радянські війська розгромили 218 нем. -фаш. дивізій, завершивши корінний перелом під час У. метрів за. Над фаш. Німеччиною нависла катастрофа. Загальні втрати від лише сухопутних сил Німеччини від початку війни до листопада 1943 склали прибл. 5,2 млн. чол. Союзники після завершення боротьби в Сівши. Африці провели Сицилийскую операцію 1943, що 10 липня. Маючи абсолютним перевагою сил на море й у повітрі, вони схильні до середині серпня оволоділи Сицилією, а початку вересня переправилися на Аппенінський п-ов (див. Італійська кампанія 1943- 1945) — У Італії наростало рух за ліквідацію фаш. режиму і вихід із війни. У результаті ударів англо-амер. військ та зростання антифаш. руху на кінці липня упав режим Муссоліні. Його змінило пр-во П. Бадольо, підписала 3 сент. перемир’я зі США можуть і з Великобританією. У відповідь гітлерівці запровадили Італію доповнить. контингенту військ, роззброїли італ. армію і окупували країну. До нояб. 1943, після висадки англо-амер. десантів в Салерно, нем. -фаш. командування відвела свої війська до З., в р-н Риму, і закріпилося на лінії pp. Сангро і Карильяно, де фронт стабілізувався. |[pic] |Атлантичному прибл. до поч. 1943 | | |позиції герм. флоту були | | |ослаблені. Союзники забезпечили | | |своє перевага в надводних | | |сил і мор. авіації. |

Великі кораблі ньому. флоту могли тепер діяти лише Сівши. Ледбвитом прибл. проти конвоїв. З огляду на ослаблення свого надводного флоту, гітлерівське воен. -мор. командування під главі з адм. До. Дёницем, що змінив колишнього командуючого флотом Еге. Редера, перенесло центр тяжкості до дій підводного флоту. Ввівши до ладу більш 200 підводних човнів, німці завдали союзникам в Атлантиці ряд важких ударів. Та й після досягнутого у березні 1943 найвищого успіху ефективність дій ньому. підводних атак стала швидко падати. Зростання чисельності союзного флоту, застосування нової техніки щоб виявити підводних човнів, збільшення радіуса дії мор. авіації визначили зростання втрат герм. підводного флоту, к-рые не восполнялись. Суднобудування навіть Великобританії забезпечувало тепер перевищення кількості збудованих знову судів над потопленими, число к-рых зменшилося. На Тихому прибл. в 1-ї підлогу. 1943 воюючі боку після втрат, понесених в 1942, накопичували сили та не вели широких дій. Японія збільшила по порівнянню з 1941 випуск літаків більш ніж 3 разу, її верфях було закладено 60 нових судів, в т. год. 40 підводних човнів. Загальна кількість япон. вооруж. сил зросла 2,3 разу. Япон. командування вирішило припинити подальше просування на Тихому прибл. і закріпити захоплене, перейшовши до обороні на лінії Алеутські, Маршаллові, Гілберта о-ва, М. Гвінея, Індонезія, Бірма. США інтенсивно развёртывали воєн. произ-во. Було закладено 28 нових авіаносців, сформована неск. нових оперативних об'єднань (2 польові і 2 возд. армії), безліч спец. частин; в юж. частини Тихого прибл. будувалися воєн. бази. Сили навіть їх союзників на Тихому прибл. було зведено на два оперативні групи: центр, частини Тихого прибл. (адмірал Ч. У. Нимиц) і юго- зап. частини Тихого прибл. (ген. Д. Макартур). Групи мали у своєму складі неск. флотів, польових армій, мор. піхоту, авианосную і базову авіацію, рухливі воен. -мор. бази й т. буд., всього -500 тис. чол., 253 великих бойових корабля (в т. год. 69 підводних човнів), св. 2 тис. бойових літаків. Воен.- мор. і воен. -возд. сили США чисельно перевершували японські. У травні 1943 сполуки групи Нимица зайняли Алеутські о-ва, закріпивши амер. позиції на З. У зв’язку з великими літніми успіхами Червоної Армії та висадкою Італії Рузвельт і Черчілль провели конференцію до Квебеку (11−24 авг. 1943), щоб знову уточнити воєн. плани. Гол. наміром керівники обох держав проголосили «домогтися в можливо найкоротші терміни беззастережної капітуляції країн Європи «осі ««, навіщо шляхом возд. наступу досягти «підриву і дезорганізації на все зростаючих масштабах воєн.- экономич. мощі Німеччини». 1 травня 1944 передбачалося розпочати операцію «Оверлорд» по вторгнення до Франції. На Д. Сході було вирішено розширювати наступ з захоплення плацдармів, з к-рых потім можна було б після розгрому європ. країн «осі» і перекидання сил із Європи ударити Японії і розбити її «протягом 12 місяців після завершення війни з Німеччиною». Обраний союзниками план дій не відповідав завданням якнайшвидшого закінчення війни у Європі, оскільки активних дій в Зап. Європі передбачалися лише влітку 1944. Здійснюючи плани наступат. дій на Тихому прибл., американці продовжували розпочаті ще червні 1943 бої за Соломонові о-ва. Оволодівши про. Новий. Георгія та плацдармом на о. Бугенвиль, вони наблизили власні бази в юж. частини Тихого прибл. до японським, в т. год. до головною япон. базі- Рабаулу. Наприкінці листопада 1943 американці зайняли о-ва Гілберта, превращённые потім у базу на підготовку удару по Маршалловым о-вам. Група Макартура у зосереджених боях оволоділа більшістю островів в Кораловому м., вост. частиною М. Гвінеї і розгорнула тут базу для наступу на архіпелаг Бісмарка. Знявши загрозу япон. вторгнення Австралію, вона забезпечила мор. комунікації США у тому р-ні. У результаті цих дій стратегич. ініціатива на Тихому прибл. перейшла до рук союзників, к-рые ліквідували наслідки поразки 1941−42 і дистриб’юторів створили умови для наступу на Японію. Все більш ширилася нац. -освободит. боротьба народів Китаю, Кореї, Індокитаю, Бірми, Індонезії, Філіппін. Коммунистич. партії цих країн згуртовували партиз. сили у лавах Нац. фронту. Нар. -освободит. армія і партиз. загони Китаю, відновивши активних дій, звільнили територію з населенням прибл. 80 млн. чол. Бистре розвиток подій 1943 усім фронтах, особливо у сов.- німецькому, зажадав від союзників уточнення й узгодження планів ведення великої війни наступного року. Це було зроблено на що відбулася у нояб. 1943 конференції у Каїрі (див. Каїрська конференція 1943) і Тегеранської конференції 1943. На Каїрській конференції (22- 26 нояб.) делегації США (глава делегації Ф.Д. Рузвельт), Великобританії (глава делегації У. Черчілль), Китаю (глава делегації Чан Кай-ши) розглянули плани ведення великої війни у Південно-Східній Азії, к-рые передбачали обмежену мету: створення баз на подальше наступу на Бірму і Індокитай та поліпшення постачання повітрям армії Чан Кай-ши. Питання воєн. дій у Європі розглядалися як другорядні; брит. керівництво пропонувало відстрочити операцію

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой