Экология жизни

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Биология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Отрадненский нафтової техникум

Реферат на тему:

" Екологія життя «

Студентка: грн. 01 ЭКСМ — 2

Савелиева Ю.А.

Преподаватель:

Ахременко О.А.

Відрадний 2002 г.

Термін екологія освічений від двох грецьких слів (ойкос — будинок, житло, батьківщина, і логос — наука), що означають дослівно «наука про местообитании «. У більш загальному сенсі екологія — це наука, вивчає взаємовідносини організмів та їх угруповань із навколишньою їх середовищем проживання (зокрема розмаїття взаємозв'язків їх з іншими організмами і співтовариствами). Як самостійної науки екологія оформилася лише ХХ в., хоча факти, складові неї давав, з давнини привертали увагу людини. Важливе значення екології як науки по-справжньому стали розуміти нещодавно. Цьому є пояснення, що з тим, зростання чисельності населення й посилення вплив особи на одне довкілля поставили його перед необхідністю вирішувати низку інших життєво найважливіших завдань. Для задоволення якихось своїх потреб у воді, їжі, чисте повітря людині потрібно знати, як влаштована як і функціонує навколишня його природа. Екологія таки вивчає ці проблемы.

Вочевидь, що екологія міцно пов’язана коїться з іншими біологічними дисциплінами, приміром, із зоологією і ботанікою. Це так. На світанку розвитку яких увагу дослідників зосереджена на систематики і будову організмів. Але у перших творах по флорі писання кожного виду рослини стало супроводжуватися зазначенням місць його проростання. У вивченні фауни також прийшли до того, що спосіб життя тваринного взаимосвязан з умовами її проживання. Більшість цих відомостей ставляться, сутнісно, до экологии.

Тепер час торкнутися наступному підрозділу екології і розглядати особина не ізольовано, а складі групи так само особин, котрі посідають певну територію України й які стосуються одному виду. Такі групи називають популяціями (від латинського слова популус — народ, чи населення). Наша особина починає відчувати вплив сусідів, а головне — починає розмножуватися. І тут виникають проблеми, які стосуються вивченню впливу зовнішніх чинників не на окрему особина, але в їх групу, зміну її чисельності та состава.

Життя невпинно й функціонування популяцій досить складного процесу. Річ у цьому, що популяція — непросто сума окремих особин. Взаємодії організмів у популяції призводять до того, що вона з’являються власні властивості, які від властивостей окремих особин. Природна популяція завжди є якимось единство.

Під упливом різних чинників чисельність (число особин) популяції, її вікової склад парламенту й сфера поширення можуть істотно змінюватися у часі. Часто ці зміни здатні спричинить небажаних наслідків. Наприклад, спалахи чисельності комах- шкідників можуть наносити великої шкоди сільського господарства. І навпаки, збитки може постати внаслідок зниження чисельності організмів, використовуваних людиною на свої потреб (промислових риб, мисливських та інших видів тварин та растений).

Вивчення життя окремих популяцій, визначення причин їх змін становлять собою великої матеріал, визначальний популяционную экологию.

У природі спільно котрі живуть популяції різних організмів завжди утворюють певної єдності, зване співтовариством, чи біоценозом (від грецьких слів биос — життя й ценоз — загальне). Співтовариство — досить стійке біологічне освіту, оскільки може до самоподдержанию природних властивостей і видового складу при зовнішніх впливах, що викликаються звичайними змінами кліматичних та інших чинників. Стійкість співтовариства визначається як сталістю назв популяцій, а й особливостями взаємодії з-поміж них. Вивчення співтовариств дозволяє точніше визначати причини змін чисельності окремих груп організмів, правильно організовувати ведення сільського, мисливського чи організації лісового господарства, знаходити підходи боротьби з інфекціями, планувати розміщення населених пунктів тощо. Тут ми стикаємося із наступним, ще більше складним розділом екології - екологією сообществ.

Сукупність усіх екосистем Землі, не більше трьох геосфер (літосфери, гідросфери, атмосфери), із якими взаємодіють живі організми, утворює найбільшу екологічну систему Землі, звану біосферою (від грецьких слів биос — життя й сфера — шар).

У біосфері протікають дуже складні процеси. Усі живі організми тісно взаємопов'язані між собою і з своїм оточенням, що складається з елементів неживої природи. Це вода, повітря, грунт, світло, температура.

Організми як залежить від зовнішніх умов, а й надають значний вплив на навколишній їх світ. Інакше кажучи, живі організми і нежива природа тісно пов’язані Шекспір і перебувають у постійному взаємодії. Вивчення біосфери — найвищий за складністю розділ екології, що його глобальної экологией.

У екології є ті інші підрозділи. Одне ставить за центр уваги вивчення людини. Цю галузь екології, яка використовує екологічний підхід стосовно людського суспільства, називають зараз наукою про навколишньому середовищі, чи екологією человека.

Отже, екологія — наука, вивчає взаємовідносини живих організмів (включаючи людини) між собою й довкіллям. У цьому об'єкти її вивчення — як окремі організми, але, переважно, їх популяції, співтовариства у певних середовищах проживання, тобто природні екологічні системи, що розвиваються та постійно діючі за своїми законам.

Екологія — життєво важлива в людини наука, вивчає його безпосереднє природне оточення. Людина, спостерігаючи природу і притаманну їй гармонію, мимоволі прагнув внести цю гармонію й у своє життя. Це бажання стало особливо гострим лише порівняно недавно, коли стали дуже помітними наслідки нерозумної господарської діяльності, що призводять до руйнації природного довкілля. І це у кінцевому результаті справила несприятливий вплив на самої людини. Саме тому термін «екологія «дістало таке широке распространение.

Слід пам’ятати, що екологія — фундаментальна наукову дисципліну, ідеї якої мають дуже важливого значення. І коли визнаємо важливість цієї науки, потрібно навчитися правильно користуватиметься його законами, поняттями, термінами. Адже вони допомагають людям визначати своє місце у оточуючої їх середовищі, правильно і раціонально використовувати природні богатства.

Знання основ екології допоможуть розумно будувати своє життя й суспільству і окремої людини; вони допоможуть кожному відчути себе частиною великої Природи, досягти гармонії і комфорту там, де раніше йшла нерозумна боротьби з природними силами.

Нині екологія перетворилася на жодну з які панують міждисциплінарних синтетичних наук, вирішальну актуальну проблему сучасності - вивчення взаємовідносин людства з довкіллям. Це було пов’язано насамперед із негативними екологічними наслідками впливу антропогенних чинників на біосферу Землі: парниковий ефект, кислотні дощі, виснаження «озонового шару », обезлесивание, спустелення, загрозливе забруднення довкілля різними токсикантами, збіднення і деградація природних экосистем.

Мета: Я дуже хочу вивчити основу науки экологии.

Задачи:

1. Вивчити «екологію життя ».

2. Зрозуміти терміни экологии.

3. Узагальнити факти давнини экологии.

" Екологія життя «

Екологія викликає у час особливий інтерес як і різних природничо-наукових дисциплінах, і у гуманітарному знанні. Интегрирующее направлення у цієї науці пов’язані з дослідженням гармонійних взаємодій системи та довкілля та з дослідженням екосистем. Таке напрям добре корелює з концепцією відносних рівноваг в природі. Можна навіть сказати, що відносні ідеї екології засновані на відносних равновесиях. Екологія — одне з наук біосферного класу, які отримали стала вельми поширеною в сучасному природознавстві, що у ній равновесные взаємодії природної системи та оточуючої середовища приймаються як вихідного понятия.

Екологія у світлі основних принципів природознавства. Можливість підійти до екології як до науки, що вивчає екосистеми, існує завдяки розвитку системного методу досліджень. Для ефективне використання цього необхідно розширити уявлення про основних поняттях даної науки, базуючись насамперед як-от «адаптація », «екосистема », «екологічну рівновагу », «екологічна ніша ».

Сам термін «екосистема «запроваджено А. Тенсли в 1935 р. Екосистема складається із усіх організмів, які у даної місцевості і залежних друг від друга у різних відносинах, і з довколишнього ці елементи фізичним і хімічної середовища. Виділення в ландшафті різних екосистем здійснюється досить довільно. Чіткі кордони між ними трапляються нечасто. Процеси лише у екосистемі зачіпають і той. Круговороти води забезпечують зв’язок між екосистемами води та суші. Отже, все екосистеми взаємозв'язані й утворюють у своїй сукупності єдине ціле — биосферу.

Важливою різновидом екосистем вважатимуться екосистему людини, під якої розуміються окремі люди разом із культурними рослинами і домашніми тваринами. Кожен організм може жити, лише взаємодіючи зі своїми оточенням у межах екосистеми. Стійкі екосистеми — основну умову стійкості життя Землі. У кожній екосистемі виділяють дві основні компонента: організми і психологічні чинники оточуючої їх неживої середовища. Перші (сукупність організмів — рослин, тварин, мікробів) називають биотой экосистемы.

Розвиток уявлень про екологію як науці про екосистемах дозволяє сформулювати три основних принципу функціонування екосистем (Н.Ф. Реймерс).

1. Одержання ресурсів немає і звільнення від відходів ввозяться рамках круговороту всіх элементов.

2. Екосистеми існують з допомогою не забруднюючої середовище, й практично вічної сонячної енергії, кількість якої щодо постійно не більше екосистем і избыточно.

3. Чим більший біомаса популяції, тим нижче може бути яку він обіймав нею трофічний (харчової) уровень.

Перший принцип добре гармоніює до закону збереження маси. Оскільки атоми не зникають, не з’являються і не перетворюються як інший, остільки вони можуть використовуватися нескінченно найрізноманітніших з'єднаннях і запас їх завжди не истощится.

Другий принцип наголошує на основному чинник, який забезпечує стійкість процесів взаємодії екосистем із навколишньою їх середовищем. Кількість сонячної енергії, сягаючої земної поверхні, є постійною величиною і може бути наочним прикладом природних рівноваг. Другий принцип органічно вписується в основні принципи сучасного природознавства, він добре корелює з концепцією відносних рівноваг природы.

Третій принцип пов’язані з принципом додатковості. Однією з найважливіших форм енергетичних потоків в екосистемах є харчові ланцюга. Вихідна причина всіх таких потоків — сонячне випромінювання, практичне їх втілення характеризується особливими механизмами.

У природі існують два типу процесів: перший — екологічне рівновага й закономірні зміни середовища; другий — екологічне рівновагу організмів у часі. Дослідження екосистем ведеться колись лише у рамках дослідження біогеоценозів. Тут основну роль зіграли В. М. Сукачов, що у 1940 р. ввів саме поняття «біогеоценоз », і Н.В. Тимофєєв- Ресовский, який запропонував розділяти екосистеми на типи: биотропные, недотропные, гидротропные і эквитропные. У підставі цього поділу лежать розбіжності у накопичувальних здібностях біомаси, котра міститься у ґрунтах, грунтах водойм, илах. Біомаса є потужною накопичувачем багатьох елементів, і саме це пояснюються інтенсивність міграції елементів і умови прискорення і уповільнення цієї миграции.

Поняття «екосистема «і «адаптація «тісно пов’язані між собою. Вони орієнтовані спільне розгляд понять «система «і «середовище », їх впливу на друга. Екологічний рівновагу забезпечує у природі стійкість існування сукупності тварин, рослинних організмів і людини. У основі екологічного рівноваги лежить відносне сталість круговороту речовин, у кожної конкретної екосистемі. У зв’язку з цим варто підкреслити, що прості системи екологічно нестабільні і, навпаки, розмаїтість — заставу стабильности.

Поповнення особин обумовлюється биотическим потенціалом, їх загибель — опором середовища. Таке рівновагу називають динамічним, оскільки параметри опору рідко подовгу залишаються незмінними. Розмір популяцій є наслідком динамічного рівноваги поміж їхніми биотическим потенціалом і опором среды.

Щось схоже сказати й щодо виду. Основним умовою, визначальним життєздатність виду, є його спроможність встановлювати і підтримувати рівновагу коїться з іншими видами не більше екосистеми, які забезпечують ефективний круговорот биогенов і стабільний потік енергії. Що ж до людства, воно оперує проміжними равновесиями і досягло ще власного популяционного рівноваги, що можна вважати вихідним для побудови інших равновесий.

Виділений нами підхід до екологічні проблеми ілюструється поруч найважливіших екологічних принципів, і законов.

Зазначимо правило У. Шелфорда, за яким процвітання популяції залежить від комплексу екологічних чинників, кожному у тому числі відповідає певний діапазон витривалості (толерантності). До цього правилу примикає закон Ю. Лібиха, який сформулював його стосовно до сільськогосподарським культурам: речовина, те що в мінімальному обсязі, визначає врожай, і навіть величину і стійкість останнього у часі. Зазвичай правило Шелфорда об'єднується до закону Лібиха в принцип лимитирующих чинників. До цих законам слід додати правило А. Мичерлиха: продуктивність біологічної системи визначається всієї сукупністю діючих екологічних чинників. Це може розглядатися як поправка до Закону Лібиха. У основі цього правила лежить математична формула, яка описувала сукупна дія екологічних факторів, і їхню взаємодію. У 1918 р. правило було доповнене математичної формулою і перетворено Б. Баулі до закону сукупного дії Мичерлиха-Бауле.

У екології слід підкреслити особливо термодинамічний метод, який дозволяє досліджувати передачі є і енергії. за таким пов’язані ланцюга харчування, і навіть забруднення довкілля. Процеси деградації енергії неминучі, але початку термодинаміки не забороняють з допомогою роботи перетворити небезпечніші продукти деградації менш небезпечні. Особливо багато руйнівної (деградационного) дії виробляє нерозумно організована енергетика. Нині одна вона може призвести до усепланетарної екологічної катастрофе.

Циклічні процеси, із якими пов’язані взаємодії організмів і оточуючої їхнього середовища, часто бувають організовані дуже складно чином. Відповідно до Вільямсові, сонячна радіація викликає Землі два виду круговороту речовин: геологічний і біологічний. Отже, все циклічні взаємодії систем із навколишньою їх середовищем залучені у ці планетарні циклы.

Отже, все розглянуті засадничі поняття екології тісно пов’язані з різними типами рівноваг, причому рівноваг динамічних, тобто. безупинно регулирующихся. Екологію вважатимуться щаблем сходження до планетарному мышлению.

Екологія — це наука, вивчає умови існування живих організмів і взаємозв'язку між організмами й навколишнім середовищем. Вперше термін й загальне визначення екології дав німецький біолог Еге. Геккель (1866) в своєму капітальному праці «Загальна морфологія організмів «. Він: «Під екологією ми розуміємо суму знань, які стосуються економіці природи: вивчення всієї сукупності взаємовідносин тваринного із навколишньою його середовищем, як органічної, і неорганічної, і - його дружніх чи ворожих відносин із тими тваринами і рослинами, з яким він безпосередньо чи опосередковано контактує «.

Однак на цей визначилася розмаїтість тлумачення самого термина:

1) екологія — одне з біології, вивчає живі системи у взаємодії з середовищем обитания;

2) екологія — комплексна наука, що синтезує дані природничих і громадських наук про природу і взаємодії її й общества;

3) екологія — особливий общенаучный підхід до дослідження проблем взаємодії організмів, біосистем та органічного середовища (екологічний подход);

4) екологія -сукупність наукових установ та практичних проблем взаємовідносин чоловіки й природи (екологічні проблемы).

Заключение

Отже, я познайомилася із основними розділами екології. Завершення будь-якого курсу з тих дисциплін, із якими я знайомилася, вимагає підбиття деяких підсумків. Знайомлячись з екологією, я дізналася, що сталий існування організмів у природі забезпечується певний спосіб їх організації. Литература

1. Брылов С. А., Грабчак Л. Г., Комащенко В.І. Охорона навколишнього среды.

2. Вронський В. А. Прикладна екологія: навчальних посібників. — Ростов н/Д. :

Фенікс, 1996.

3. Голубєв І.Р., Новиков Ю. В. Навколишнє середовище та її охрана.

4. Данилова В. С., Кожевников М. М. Основні концепції сучасного природознавства: Учбов. посібник для вузів. — М.: Аспект Пресс, 2000.

5. Криксунов Е. А., Пасєчник В.В., Сидорин О. П. Екологія. 9класс: Учеб. для общеобразов. учеб. закладів. — М.: Дрохва, 1997.

6. Довідник з охорони природи / Під ред. К. П. Митрюшкина.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой