Швейна та хутряна промисловість України

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Разное


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

КУРСОВА РОБОТА

з курсу «Розміщення продуктивних сил»

на тему: «Швейна та хутряна промисловість України»

ПЛАН

Вступ

1. Значення швейної та хутрової промисловості у господарському комплексі України, їх структура…

2. Соціально-економічні та природні передумови, що сприяли розвитку швейної та хутрової промисловості України. Сучасний стан галузі…

3. Розміщення швейної та хутрової промисловості України…

3.1. Особливості і фактори розміщення галузі…

3.2. Сучасна географія швейного та хутряного виробництва…

4. Внутрішня та зовнішня торгівля України швейною та хутряною продукцією…

5. Перспективи розвитку і розміщення швейної та хутрової промисловості в умовах ринкової економіки…

Висновки…

Вступ

На сучасному етапі у зв «язку з переходом до ринкової економіки роль галузевих економічних розробок прогнозового характеру зберігається, оскільки регулювання розвитку й розміщення підприємств має велике значення і в умовах ринкової економіки. Так, у СШA майже 50%, а в Італії майже 70% економіки регулюється державою.

Однак методи регулювання в розвинених країнах світу мають інший характер: не адміністративно-бюрократичні заходи, а економічні (у вигляді, наприклад, особливої податкової політики стимуляційного або гальмівного характеру). Велике значення мають правові важелі управління розвитком економіки. Такі розробки пошукового характеру — це особливі державні програми розвитку певної галузі виробництва. Отже, галузеві схеми розміщення господарства України повинні бути аналогічними закордонним, науково обгрунтованими, мати більш рекомендаційний, а не директивний характер.

Чільне місце посідають також техніко-економічні обгрунтування (ТЕО) розвитку й розміщення окремих об «єктів господарства (як нових, так і старих, які необхідно реконструювати). ТЕО після уточнення і затвердження є основою для підготовки проектної документації.

Отже, прогнозові або техніко-економічні документи обгрунтування розвитку й розміщення галузей та окремих їх підприємств матимуть в майбутньому велике значення для раціонального та ефективного розвитку й розміщення господарства. Проте на такі галузі, як сільське господарство, частково легка й харчова галузі промисловості, сфера побутових послуг та інших подібних виробництв, де найефективніший розвиток малих форм організації, приватних засобів господарювання, такі розробки значно менше впливатимуть.

Методи економічного обгрунтування галузевого розміщення виробництва в загальному вигляді включають такі найважливіші етапи:

аналіз сучасного розвитку і розміщення галузі;

визначення основних умов і факторів розвитку галузі й окремих підприємств на перспективу;

1. Значення швейної та хутрової промисловості у господарському комплексі України, їх структура.

Серед галузей виробництва непродовольчих товарів однією з найважливіших є легка промисловість (див. картосхему на), яка забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям тощо, а промисловість — кордом, технічними тканинами та ін.

Виробничий потенціал легкої і текстильної промисловості України давав можливість виготовляти 11,3 м² тканин, 5,6 пари панчішно-шкарпеткових і 2,9 шт. трикотажних виробів, 2,0 пари взуття на кожну людину.

У галузі легкої промисловості налічується 483 виробничих підприємства, з них 188 у 1994 р. були ще державними, 179 — орендними, 116 — колективними.

Розвиток швейної промисловості неможливий без тісних зв «язків з іншими галузями економіки, серед яких чільне місце посідає текстильна промисловість промисловість /сировина/, мазинобудування устаткування транспорту та торгівлі.

Особливо важливе співробітництво з торгівлею, тому що швейна промисловість повинна забезпечити населення одним з трьох основних елементів матеріальних благ /їжа, одяг житло/. Постачаючи у торгівельну мережу готовішвейні вироби, галузь утворює необхідний товарний фонд їхніх видів, від кількості та якості яких залежить забезпечення попиту ринку. Так у 1940 р. у товарообігу непродовольчих товарів України одяг та білизна складали 185 млн. крб. а у І990 р. сума від, реалізації цих товарів досягла 5526 млн крб., тобто збільшилась майже у 30 раз. Товарна структура роздрібного товарообігу державної та кооперативної торгівлі України непродо-непродовольчими товарами завжди характеризувалася високою часткою швейних виробів у 1940 р. вона складала 14. 1%. а в 1990р. — 15%.

Зростання товарообігу швейних виробів у знаній мірі визначається об «ємом їхнього виробництва, а також залежить від якості, асортименту та відповідності до моди. Сучасний одяг класифікують за такими ознаками

а/щодо матеріалу — з ткани, трикотажу, нетканих, дубльованих та плівкових матеріалів, натурального та штучногоного хутра, натуральної та штучної шкіри

б/ за статево-віковими ознаками — жіночий, чоловічий, дитячий.

в/ за сезоном: літній, зимовий, демисезонний;

г/ за призначенням: побутовий, формений, спортивний, спеціальний.

Сучасна сировинна база швейної промисловості включає тканини, штучні шкіри, плівкові матеріали, хутро, підкладочні тканини та матеріали, фурнітуру тощо. Серед усіх видів сировини найбільшу питому вагу як за об «ємом так за вартістю мають тканини. Тому основ-ними постачальниками сировини для швейного виробництва є підприємства текстильної галузі, які направляють у швейну промисловість що 75% випуску тканин. Текстильна промисловість України забезпечує менше ½ необхідного об «єму ткакин, тому швейна промисловість у значній мірт використовує тканини, що виробляють підприємства Росії; Білорусі. Так, у І990 р. при власному виробництві 590 млн.м. бавовняних тканин в Україну було їх завезено /включаючи імпорт/ 930 млн. м /а вивезено 86 млн. м/. Швейна промисловість розширює свою сировинну базу за рахунок хімічних матеріалів, особливо хімічних волокон — лавсану, капрону, нейлону. Це дає змогу поліпшити споживчі та естетичні характеристики виробів. Наприклад, на зміну важким пальтам «на ваті «прийшов легкий, теплий одяг з синтетичних, тканин, дубльованих з некополіуретаном чи штучним хутром.

Швейна промисловість як галузь фабрично-заводського виробництва почала розвиватися я. Україні на початку XX ст. — у Києві, Харкові, Одесі. На території західних областей діяли дрібні швейні підприємства, основані на ручній праці. У 30-ті роки стали до ладу декілька великих швейних підприємств, серед яких — фабрика ім. Горького у Києві, підприємства у Дніпропетровську, Кам «янець-Подільському, в інших містах України. Випуск валової продукції легкої промисловості республіки у 1940 р. перевищив рівень 1913 р. у 3,7 разу. Новобудови післявоєнного періоду — швейні фабрики у Переяславі-Хмельницькому,

Артемівську, Миколаєві, Дрогобичі, Кіровограді, Луганську. Були реконструйовані підприємства Києва, Харкова, Донецька. Динаміку розвитку швейної промисловісті України та зміни у груповому асортименті її виробів показує діаграма.

У цаний час швейна промисловість України вироблює майже 15% швейних виробів колишнього СРСР, що менше ніж відповідна частка у населенні /І8,2%

Питома вага промислових виробничих основних фондів швейної галузі у загальній вартості промислово-впробничих фондів в Україні складає 0,7%, що нижче, ніж. цей показник у СНД /0,9%/ та набагато нижче ніж, наприклад, у Латвії /2,5%/чи Білорусі /16%/. Ці дані говорять про те, що розвитку швейної промисловості України не приділялося достатньої уваги.

Успішний розвиток швейного виробництва неможливий без його раціо-нального розміщення Та спеціалізації підприємств. Оптимальне розміщення має за мету забезпечити:

а/ випуск високоякісної продукції;

б/ елективне постачання підприємств торгівлі.

Виконати ці вимоги можливо лише шляхом поглиблення територіального поділу праці. Для легкої, у тому числі швейної промисловості, це означає: :

1. Поглиблення стадійної спеціалізації підприємств, можливість якої зумовлена розділенням технологічних процесів у швейній прмисловості на конструювання, розкрій та пошиття одягу. При такому поділі доцільно створювати невеликі фабрики, що спеціалізовані на виконанні окремим технологічних операцій, а з них — формувати об «єднання, концерни. Ефект від підвищення продуктивності праці та якості продукції у даному випадку буде значно вищий, ніж витрати на перевезення напівфабрикатів, Також це дає можливість наближення виробництва до ринку /і його кращого вивчення/ і одночасно не створює надвеликої концентрації жіночих. трудових росурсів у невеликих містах, що мало місце при розміщенні в них великих підпоиемств.

2. Підвищення концентрації художньо-творчої праці вищої кваліфікації, від якої залежить естетично-модний рівень виробів, якість сучасного виробу можливо представити як суму трьох складових: якість сировини, якість моделі, якість виконання. В умовах зростаючого попиту Населення на сучасні, модні вироби така складова як якість моделі є головним чинником ринкового успіху виробу. В кожній галузі легкої промисловості існує певна стадія виробництва, де формується естетична якість продукції. У швейній промисловості - це конструювання та розкрій. При цьому важливо, де розмістити цей підрозділ. Бракування економії суспільних витрат вимагає його розміщен-ня у найбільшому з населених пунктів, що входять у розгляд, тобто там, де є необхідна соціально-художня інфраструктура /Будинки моделей одягу, художні музеї, виставки тощо/.

З. Поглиблення територіальної спеціалізації виробництва, що веде до зосередження випуску однорідної продукції у межах економічного району чи області. При цьому досягаються такі вигоди: чим більше об «єм випуску продукції, тим, нижча її собівартість і вища продуктивність праці.

Вищевказані напрямки є актуальними для поліпшення розміщення швейної пройисловості України, яке у даний час не є раціональним.

Перед легкою промисловістю поставлено важливі завдання — формувати і розміщувати державні замовлення і державні контракти і координувати діяльність підприємств, пов «язану з виконанням цього завдання, а також виробляти цільові програми перспективного розвитку нових видів сировини, збалансованого розвитку підгалузей.

У розроблених проектах програм розвитку легкої промисловості України передбачено розширити сировинну базу та ліквідувати диспропорції в окремих підгалузях; розвивати машинобудування для легкої промисловості, а також механізм відновлення кооперативних зв «язків з країнами СНД. Відновлюються посіви бавовнику на півдні України, де він вирощувався ще в ЗО-50-х роках. Заслуговує на увагу також пропозиція українського науково-дослідного інституту текстильної промисловості та кількох інститутів України щодо вироблення технології виготовлення целюлози з біологічної маси та її переробки на штучні волокна і нитки. Є програми розгортання виробництва барвників і дубильних речовин.

У зв «язку із значними можливостями забезпечення промисловості України власним льоноволокном доцільно прискорити будівництво Самбірського льонокомбінату для випуску лляних тканин. Випущено першу продукцію для легкої промисловості на основі конверсії окремих підприємств воєнно-промислового комплексу. На різних стадіях підготовки та освоєння перебувають майже 20 видів устаткування для галузі.

Хімічна промисловість України має можливість вже нині використовувати власніпотужності для виробництва синтетичної шкіри, клею, підошов, хімічних ниток і волокон, капролактаму, необхідного для виробництва хімічних ниток і пряжі. Слід організувати виробництво поліуретанових композицій для взуттєвої галузі, які досі імпортували.

Розміщення легкої промисловості вигідно поєднується з розміщенням важкої промисловості, оскільки у виробництві предметів споживання зайняті здебільшого жінки, а у важкій промисловості - чоловіки. При розміщенні галузей враховуються забезпечення трудовими ресурсами, народногосподарські функції і територіальні особливості окремих економічних регіонів України. При будівництві нових підприємств, крім капітальних витрат, слід обов «язково враховувати витрати на соціальну інфраструктуру.

Легка промисловість тісно пов «язана із сільським господарством на стадіях первинної обробки сировини та з машинобудуванням й хімічною промисловістю, які постачають їй устаткування, барвники тощо. У розміщенні хімічної промисловості відбулися зміни, зумовлені фактичною ліквідацією розвиву між сировинними районами і районами виробництва. Вовняне, бавовняне, шовкове, трикотажне виробництво орієнтується на сировину і поживача; взуттєве і швейне — на споживача, лляне — на сировину. У легкій промисловості найбільшою підгалуззю є текстильна, до якої належать первинна обробка текстильної сировини, потім бавовняна, лляна, вовняна, шовкова, нетканих матеріалів, коноп-ле-джутова, сітко-в «язальна, текстильно-галантерейна, трикотажна, валяно-повстяна підгалузі.

2. Соціально-економічні та природні передумови, що сприяли розвитку швейної та хутрової промисловості України.

Сучасний стан галузі.

Текстильна промисловість України почала розвиватися ще до Першої світової війни, проте більшість підприємств були невеликими. Деяке пожвавлення її розвитку почалося у радянський період, коли старі підприємства було реконструйовано і збудовано нові у Києві, Полтаві, Одесі, Житомирі, а згодом великі бавовняні комбінати у Херсоні і Тернополі, камвольно-суконний — у Чернігові, Дарницький (Київ) шовковий комбінат, Житомирський і Рівненський льонокомбінати, бавовнянопрядильні фабрики у Києві та Львові. Реконструйовано і збільшено потужності Чернівецького текстильного комбінату, Дунаєвецької (Хмельницька обл.) і Богуславсь-кої (Київська обл.) суконних фабрик.

Бавовняна промисловість для виробництва тканин є першою серед галузей текстильної промисловості. На неї припадає 50,1% всіх тканин, що виробляються. Для неї характерне віддалення від сировинної бази і навіть споживачів. Бавовняна промисловість у своїй структурі має прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове і фар-бувальнообробне виробництво. Бавовна є основною сировиною для деяких видів тканин з домішкою синтетичних і штучних волокон.

Основні бавовняні підприємства розміщені у Херсоні і Тернополі (бавовняні комбінати), Донецьку (бавовнянопрядильний комбінат), Нововолинську (бавовняна фабрика), Полтаві (прядильна фабрика), Києві (ватноткацька), Чернівцях, Івано-Франківську, Коломиї, Коростишеві та Радомишлі (ткацькі фабрики), Нікополі (ниткова фабрика).

Вовняна промисловість — одна з найстаріших підгалузей текстильної промисловості. Вона виробляє 7,0% усіх тканин України, первинно обробляє вовну, виготовляє пряжу, тканини та вироби з неї. Чисте вовняне виробництво майже не збереглося. Як домішки використовують хімічні й синтетичні волокна, бавовну. Сучасні фабрики діють у Харкові, Одесі, Сумах, Дунаївцях (Хмельницька обл.), Богуславі, Кременчуці, Донецьку, Лубнах; у Луганську — тонкосуконна фабрика, Чернігові - камвольно-суконний комбінат і Кривому Розі - вовнопрядильна фабрика.

У Києві, Богуславі, Черкасах і ряді міст Чернівецької і Закарпатської областей зосереджено виробництво килимів і килимових виробів з вовни й синтетичних волокон.

Шовкова промисловість пов «язана з виробництвом хімічних волокон, які майже повністю витіснили природний шовк-сирець. Вона виробляє 20.5% усіх тканин України. Шовкова промисловість зосереджена у Києві, де виробляють крепдешин і крепжоржет з натурального шовку; у Києві і Черкасах випускають тканини із штучного і синтетичного волокон, у Луганську — меланжеві шовкові тканини. Спеціалізовані фабрики Києва і Лисичанська виготовляють шовкові тканини технічного призначення.

Лляна промисловість розвинулася в Україні за радянський період. Вона випускає 7,3% тканин країни на Рівненському і Житомирському льонокомбінатах, Коростенській і Марчихіно-Будській (Житомирська обл.) фабриках. Підприємства повністю забезпечені власним льоноволокном. Частину льоноволокна вивозять за межі країни.

Конопляно-джутова промисловість, крім привізного джуту і власної сировини (волокна конопель), використовує коротке волокно льону, бавовняну пряжу, хімічні волокна. Майже всю продукцію цієї підгалузі випускають Одеська джутова фабрика і Харківський канатний завод, повністю задовольняючи потреби України. Частину продукції експортують.

Трикотажною промисловістю України вироблено в 1995 р. 27,0 млн шт. трикотажних виробів. За 1985−1995 рр. виробництво зменшилося в 12 разів. Вона має значну власну сировинну базу. Найбільші трикотажні підприємства розташовані у Києві, Харкові, Львові, Одесі, Житомирі, Миколаєві, Сімферополі, Чернівцях, Донецьку, Івано-Франківську, Дніпропетровську, Луганську, Хмельницькому, Прилуках (Чернігівська обл.). У Харкові, Житомирі, Чернівцях, Львові й Червонограді (Львівська обл.) працюють панчішні фабрики. Швейна промисловість розміщена у районах споживання, здебільшого у великих населених пунктах, оскільки перевезти тканини і нитки для неї економічніше, ніж готові вироби. У швейній промисловості створено виробничі об «єднання і фірми, серед них такі відомі, як київське виробниче об «єднання швейної промисловості «Україна », львівська фірма «Маяк », Харківська швейна фабрика ім. Ю. Д. Синякова та ін. Швейна промисловість донедавна на 90% задовольняла попит населення України на готовий одяг, білизну та іншу продукцію.

Шкіряно-взуттєва промисловість після текстильної є найважливішою підгалуззю легкої промисловості. Основна сировина для неї - природна шкіра свійських, диких і морських тварин. Проте широке використання нових синтетичних матеріалів (штучної шкіри, гуми), парусини, вовни (для валяного взуття), тканини суттєво збагатило й доповнило сировинну базу взуттєвого виробництва. Крім того, із шкіри виготовляють одяг, іпорн о-сідельні та галантерейні вироби, деталі для текстильних та інших машин. На розміщення шкіряного виробництва впливають і центри м «ясної промисловості, а також традиційні способи й види вичинки шкір.

У взуттєвому виробництві велику роль відіграють процеси механізації та машинобудування для шкіряно-взуттєвого виробництва.

Підприємства шкіряно-взуттєвої промисловості виробляють жорсткі і м «які шкіряні товари, взуття з натуральної і штучної шкіри.

Шкіряна промисловість — стара галузь виробництва в Україні. Шкіряні підприємства розміщені у Харкові, Києві, Львові, Василькові (Київська обл.), Бердичеві, Миколаєві. Штучну шкіру виготовляють у Києві, Тернополі, Запоріжжі, Луцьку, шкірзамінники — в Одесі.

Сучасна взуттєва промисловість України перетворена на велику механізовану галузь. Старі взуттєві фабрики у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Миколаєві, Бахмуті, Херсоні реконструйовано;

у Луганську, Києві, Львові, Одесі, Василькові, Запоріжжі й Мука-чеві збудовано нові великі підприємства. Всього в країні діє 16 шкіряних і 33 взуттєвих виробничих об «єднання і підприємства. Найбільші шкіряні виробничі об «єднання — у Бердичеві («Світанок »), Івано-Франківську, Києві; взуттєві виробничі об «єднання — у Луганську, Львові («Прогрес »), Харкові, Кривому Розі, Хмельницьку.

Для шкіряно-взуттєвої промисловості важливо удосконалювати діючу і створювати нову, високоефективну технологію шкіряно-взуттєвого і дубильно-

Картосхема розміщення легкої промисловості.

екстрактового виробництва; освоювати матеріали з поліпшеними технологічними та експлуатаційними властивостями; механізувати та автоматизувати виробничі процеси.

Хутрова підгалузь переробляє хутрову, овечу сировину й штучне хутро і виготовляє з них хутрові та шубні вироби. В минулому вона мала здебільшого кустарний і сезонний характер. Тепер в Україні збудовані і працюють хутрові підприємства у Харкові, Балті (Одеська обл.), Краснограді (Харківська обл.), Тисмениці (Івано-Франківська обл.), Львові, Одесі, Жмеринці.

В Україні основний хутровий промисловий звір — лисиця, яка поширена на всій території. Особливо цінне хутро куниці, видри, норки. Заготовляють шкіри ховрахів, хом «яків і водяних щурів, що є шкідниками сільського господарства. Крім того, хутрові підприємства переробляють шкіри сріблясто-чорної лисиці, кролика.

У підгалузі освоєно технологію облагородження овечих шкір, внаслідок чого поліпшились якість і зовнішній вигляд виробів та їх асортимент. У хутровій підгалузі суттєве значення має також трикотажне штучне хутро, що імітує натуральне хутро норки, куниці, єнота, ондатри, ягнят каракульської породи, овець тощо. В Україні штучне хутро виготовляють Дарницький шовковий комбінат, Київське виробниче трикотажне об «єднання, фабрики у Жовтих Водах (Дніпропетровська обл.) і Ясіні (Закарпатська обл.). Нині підприємства підгалузі випускають вироби масового вжитку, удосконалюються технології обробки хутрової сировини із застосуванням нових стійких барвників, впроваджуються автоматизовані системи управління виробництвом.

Виробництво галантерейних виробів зосереджено у Києві, Харкові, Львові, майже в усіх обласних центрах та інших містах України. Галантерейні підприємства, крім легкої промисловості, належать до різних галузей промисловості, їх продукція дуже розмаїта — господарські сумки, портфелі, валізи, косинки, стрічки, шарфи, краватки, металеві вироби тощо. Останніми роками мережа малих підприємств, що виробляють галантерейні вироби, значно розширилась.

3. Розміщення швейної та хутрової промисловості України.

3.1. Особливості і фактори розміщення галузі.

В таких містах і областях як Ужгороді, Кременчуку, Ромнах, Львові, Сімферополі за рахунок Українського виробництва в Україні задовольняється тільки 80% потреб населення у виробах легкої промисловості. Решту Україна одержувала з інших країн СНД і імпортувала майже 15−17% від різного споживання. У сучасних умовах увіз товарів різко скоротився, що ще більше посилить в найближчі роки дефіцит його на внутрішньому ринку.

У державній і кооперативній торгівлі України продаж товарів у 1990 р. зріс проти 1980 на 30% і складав 3 млрд. 394 мли крб, або 4,3% від всього обсягу товарообігу і 7 4% в групі непродовольчих товарів. Крім того значна кількість товарів реалізується на «чорному ринку », де ціни на нього у кілька разів вищі. Дещо вищою є питома вага трикотажних виробів і взуття в торгівлі непродовольчими товарами в Південно-За-хідному районі /7,7%/ і нижчою від середньореспубліканського в Донецько-Придніпровеькому /7,І%/ і, особливо в Південному — 6. 6%

У віддаленій перспективі реконструкцію підприємств зійснюватимуть з метою перетворення їх в монтажні виробництва. З метою вдосконалення розміщення галузі слід передбачити будівництво нових підприємств легкої промисловості там, де коефіцієнт концентрації виробництва становить менше 0,5 — Донецькій, Харківській, Волинській, Рівненській областях, в Криму.

Хутрова промисловість — галузь легкої промиловості, що переробляє різноманітні види хутрової і овчинної сировини і виробляє хут-ряні і зубні внроби. Найбільш поширеними є вироби із кролячих шкурок, каракулю, смушки, мерлушки, білки, лисиці, кроча, ховраха, ондатри. З хутра виробляється теплий одяг — жіночі і дитячі хутряні пальта, одяг з верхом із тканин на хутряній підкладці, головні убори, рукавиці, національний одяг тощо. Хутрова промисловість випус-кає вироби, які є прикрасою жіночого туалету — палантини, а також побутові хутряні вироби — килими, ковдри, спальні мішки, сувеніри, цінність хутряних виробів зумовлена їх теплозахисними і естетичними властивостями, міцністю хутра і здатністю протидіяти утворенню повсті. Визначальною умовою вартості виробів з хутра є не тільки якість шкурок, але й ступінь складності і характер обробки і відповідні вимоги до моди у той чи інший час.

1. Донецький р-н.

2. Придніпровський р-н.

3. Північно-Східний р-н.

4. Столичний р-н.

5. Подільський р-н.

6. Карпатський р-н.

7. Центрально-Український р-н.

8. Волинський р-н.

9. Причорноморський р-н.

Хутро натуральне — це напівфабрикати вироби із шкурок тварин, які повністю або, частково зберегли волосяній покрив. Сировиною є шкури диких хутрових тварин і тих, що спеціально розводяться у зві-рівницьких господарствах, а також свійських /вівці, кози, кролі, коні/ та морських /тюлені, нерпи та ін./ тварин. Виробнитцтво -хутра складається з первинної обробки, вичинки і, якщо це необхідно фар-буваня сировини, дешеве і поширене хутро фарбують, наприклад, кролячим шкуркам надають вигляду соболиних.

Обсяги і асортимент пропукції хутрової промисловості визначають-ся рівним розвитком її сировинної бази. Підприємства галузі пере-робляють понад 50 видів сировини. В Україні у структурі сировинних ресурсів переважає продукція вівчарства, кролівництва і звірівництва.

Вівчарство є в Україні розвинутою галуззю сільського господарст-ва: поголів «я овець і кіз перевищує 8 млн. голів. теринославській губерніях. У Приазов «ї поширена цигайська напівтонкорунна порода, у Придніпров «ї розводять сокальських овець, які дають високоякісний смушок. Смушкові вівці є одними з найбільш поширених у західних, особливо прикарпатських, областях, а у лісостепу основная породою овець є тонкорунний прекос.

~

«

b

f

Hрунні меринос-ні породи овець /цигайські/, а шубну — грубововняні /романівські/ вівці. Із шубної «овчини виробляють вироби з шкірою ззовні /дублянки, кожухи тощо/, а з хутряної - жіночі і дитячі шуби, у яких хутро знаходиться ззовні із смушки і теплушки виробляють хутряні коміри, головні убори, жакети, жіночі манто тощо.

Важливе місце у заготівлях хутряної сировини в Україні займають кролячі шкурки /майже 2/3 їх заготівель в країнах СНД/. Великі звірорадгоспи з розведення чистопородних кролів знаходиться у Київьскій, Полтавській, Черкаській областях.

Одним з найважливіших виаів сировини для хутрової промисловості є процукція промислового звіртрництва, створеного в Україні у післявоєнний час. Найбільшими є 6 звгрорадгоспів і 20 спеціалізова-них звірогосподарств системи споживної кооперації. Серед них виділяються звірорадгосп «Петровський «на Полтавщині, «Червона галявина «у Кіровоградській і «Сокальський «у Лізівській областях і звірогосподарства Черкаське, Вінницьке, Цуманське /Волинська об-ласть/. Створено мережу колгоспних звіроферм. Основними об «єктами звірництва в Україні є норка, сріблясто-чорна лисиця, блакитний песець, нутрія. У виробництві хутряних виробів близько 90% припадає на норку.

Ресурси хутрової сировини мисливства в Україні досить обмежені, хоча в її фауні нараховується 30 видів хутрових звірів, у тому числі 12 видів гризунів і 2 види комахоїдних. Територія України належить до Південноєвропейської промислової зони.

Серед хижих звірів основу хутрового виробництва в Україні складає лисиця, поширена по всій тереторії. Цінне хутро одержують з куниці /у лісостепу і лісовій зоні/, майже скрізь зустрічається видра, а на півдні поширений заєць-русак. У західних областях і у дніпровських плавнях добувають акліматизовану в Україні ондатру /водяного щура/. У ряді районів Полісся і басейну Дніпра зустрічається річковий бобер, полювання на якого звраз заборонено. Хутро-вою сировиною є шкури хом «яка, ховраха, борсука, ласки, сурка-бай-бака, а з комахоїдних — крота. У 30-х роках провадилось розселення вихухолі у водоймах; Київської, Луганської, Дніпропетровської і Харківської областей, яка зараз поряд з лісовим котом, степовим тхором і тюленем-монахом /зустрічається у Чорному морі/ занесені до Червоної книги України. У цілому в Україні хутровий промисел має переважно спортивно-любительський характер.

Хутрова сировина на підприємства галузі надходить з таких джерел: хутпяну і шубну овчину, кролячі- шкурки постачають м «ясоком-бінати і райзаготконтори споживчої кооперації, хутро-мисливського промислу і звірівництва — держпромгоспи і звірівницькі господарства, хутрові бази, а каракуль і смушки — каракульські заводи. У даний час виробництво і поставки хутра перестали бути збалансованими, у галузі формуються нові напрями виробничих зв «язків.

Як сировина у хутровій промисловості використовується штучне хутро — текстильний виріб, який імітує натуральне хутро і відріз-няється високими теплоізоляційними і водовідштовхуючими властивостями. Штучне хутро має різноманітне забарвлення і малюнок. Найширше поширенним е штучне хутро, що імітує натуральне хутро норки, куниці, андатри, єнота, ягнят каракульських овець. З штучного хутра виробляють одяг і головні убори. В Україні штучне хутро виробляють на Дарницькому шовкому комбінаті, у Київському виробничому трикотажному об «єднанні, і у Ясенях /Закарпатська область/

Для хутрового виробництва дореволюційного періоду характерними були вкрай низький ступінь промислового розвитку. Обробка хутра здійснювалась кустарним способом з застосуванням примітивної технології, здебільшого вдома промислова артіль з пошиття кожухів. Після війни хутрові підприємства у Харкові і Тисьмениці бути реконструйовані, здійснювалась інтенсифікація виробництва і перебудова його на новий асортимент ви-роблюваної продукції.

Попит на продукцію хутрової промисловості в Україні за рахунок власного виробництва не задовольняється, хоча обсяги випуску цієї «продукції зростають.

У хутровій промисловості перевезення масових видів сировини економічно вигідніше, ніж перевезеня готових виробів. Так, двох-вісний вагон вантажопідйомністю 20 т вміщує 3,5 тис. шт. сировини /овчини/масою 20 т або 50 тис. кролячих шкурок /масою 15 т/ і всього 120 ящиків головних уборів вагою до 5 т, тобто вантажопідйомність вагону при перевезенні сировини використовується відповідно на 100% і 80%, а готової продукції - тільки на 25%. Споживання хутряних виробів, комірів і головних уборів в умовах України спостерігається скрізь, тому підприємства галузі слід розміщувати рівномірно, наближаючи їх до районів концентрації населення. Це зумовлює врахування попиту населення щодо відповідного асортименту продукції, сприяє кращому збереженню якості виробів, а також економії на транспортних витратах. При цьому наявніть сировини, особливо при розміщенні овчинно-шубних заводів, і можливість вигідної його доставки також є важливою умовою при розміщенні підприємств хутрової промисловості.

Розміщення підприємств галузі, яке складалось історично, наявність водних і паливно-енергетичних ресурсів, що використовуються з технологічною метою, також впливають на географію хутрової промис-ловості.

Хутрова промисловість представлена найбільшим у республіці Харківським об «єднанням, що випускає вироби з овечих шкур, шкурок норки, песця, сріблясто-чорної лисиці, каракулю тощо. Другим за потужністю є Тисьменицьке /Івано-Франківська область/ виробниче хутрове об «єднання, де переробляються шкури кролика і ондатри. Шкурки кролика імітуються під куницю, норку, пижика. Промислова продукція підприємства — жіночі й дитячі хутряні пальта, шапки, безрукавки. Хутряні вироби Тисьмениці високо оцінено на міжнародній виставці в Бельгії. Працюють Одеська і Жмеринська хутрові фабрики. Овчинно-кожушні вироби виготовляє Житомирська хутрова (фабрика. Виробництво хутрових виробів є в Черчнігівській області, де розміщена Прилуцька фабрика головних уборів. Вироби з натурального хутра випускаються у Києві, у Жовтих Водах.

3.2. Сучасна географія швейного та хутряного виробництва

Найбільший об «єм швейного виробництва припадає на Південно-Західний район — 54,6%, де проживає 43,1% населення України. У цьому районі розміщено найбільший територіальний згусток швейної промисловості - Київський, що включає такі спеціалізовані підприємства, як виробниче об «єднання «Україна «/жіночі пальта/, ім. Горького чоловічі костюми по ліцензії французької фірми «Вестра-Юніон «/, ім. Смирнова-Ласточкіна, об «єднання «Каштан «/чоловічі сорочки/, «Юність «/дитячий асортимент/, об «єднання «Спецодяг «. Філіали та пошивочні цехи київським підприємств створені у райцентрах та деяких селах Київської області - Білій Церкві, Макарові, інших. Якісну продукцію, що користується попитом покупців, випускають виробничі об «єднання «Маяк «/Львів/, «Трембіта «/Чернівці/, ім. Волдарського /Вінниця/, «» Зоря «/Дрогобич/, швейні фабрики у Тернополі, Рівному, Ужгороді, Івано-Франківську, Бердичеві, Кам «янець-Поділаському, інших містах.

Швейна промисловість недостатньо розвинута у Донецько-Придніп-. провському та Південному економічних районах де виробляеться відповідно 33,5% та 11,9% швейних виробів при питомій вазі населення -42. 1% та 14,8%. Тут теж працюють великі швейні підприємства — Харківське виробниче об «єднання м. Тенякова, Дніпропетровська фабрика ім. Володарського, також у Луганську, Запоріжжі, Донецьку, Кірово-граді, Кременчуці, Полтаві, Сумах, але їхньої продукції недостатньо для. забезпечення попиту населення, особливо у Донбасі. Серед швейних підприємств Південного району найбільше — Одеське- виробниче об «єднання ім. Воровського, також — у. Миколаєві, Сімферополі, Херсоні. Як і в Донецько-Придніпровському районі швейна промисловість, недостатньо розвинута у містах та селищах районного рівня, тут також, треба розширити питому вагу виробів з літньо-курортного асортименту. Ринок швейних виробів України залишається ненасиченим, а з окремих видів гостродефіцитним, незважаючи на підвищення цін. Так, ціни чор-ного ринку на одяг перевищують державні у середньому нз 70%, а з окремих видів у 2 — 3 рази. Тому перед швейною промислоятстю України ставиться завдання не зменшувати, незважаючи на порушення міждержавних господарських зв «язків, обсяги випуску продукції.

У територіальному аспекті розміщення хутрової промиловості можна оцінити як порівняно рівномірне і таке, що орієнтується на споживача і до певної міри наближене до сировинних районів. У Донець-ко-Придніпровському і Південному районах створено по одному центру галузі, хоча вони і нерівнозначні, що відповідає комплексу факторів, які зумовлюють їх розміщення: у Донецько-Придніп-ровському районі діє найбільше в Україні хутрове об «єднання у Харкові, а у Південному районі-середньої потужності хутрова фабрика в Одесі.

Харків історично є першим центром галузі, де була збудована велика Укрхутрофабрика, яка згодом була розширена і реконструйована. У цьому районі розвиток галузі був зумовлений головним чином потребами у хутряних виробах та платоспроможним попитом населення. Роз-міщення хутрової фабрики в Одеській області зумовлено здебільшого сировиним Фактором і до певної міри, рекреаційним значенням району з міграційним рухом населення.

Південно-Західний район має найбільше центрів хутрової промисловості, що пов «язано насамперед з наявністю сировинної бази /вівчарство, звірівнництво, кролівництво /, на яку орієнтуються Тисьменицьке виробниче хутрове об «єднання, Жмеринська і Житомирська хутрові фабрики. Фабрика з виробництва хутряних головних уборів орієнтуються на споживача.

Хутрова промисловість України надалі розвиватиметься головним чином за рахунок використаня діючих основних виробничих фондів, а приріст виробничих потужностей здійснюватиметься у результаті освоєння нової техніки і її вдосконалення.

Таблиця 1. Виробники усіх видів трикотажної продукції в Україні.

Вінницька область

Назва підприємства: ВАТ Хмільникська бавовняна прядильно-ткацька фабрика

Асортимент продукції підприємства: Ковдри бавовняні.

Назва підприємства: КП Могилів-Подільська фабрика нетканих матеріалів

Асортимент продукції підприємства: Неткані матеріали. Ватин.

Волинська область

Назва підприємства: ВАТ Нововолинська бавовно-прядильна фабрика «Нотекс «

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна.

Дніпропетровська область

Назва підприємства: ОП Нікопольський прядильно-нитковий комбінат «

Асортимент продукції підприємства: Пряжа. Нитки швейні.

Назва підприємства: ЗАТ «Криворізька вовнопрядильна фабрика «

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна камвольна.

Донецька область

Назва підприємства: ОП Макіївська бавовно-прядильна фабрика «Мактекс «

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна.

Назва підприємства: ОП «Донецька фабрика нетканих матеріалів «

Асортимент продукції підприємства: Неткані матеріали типу тканин вовняні., Ватин.

Назва підприємства: АТЗТ Донецьке камвольно-прядильне підприємство «Золоте руно

Житомирська область

Назва підприємства: АТ «Льонок «м. Коростень

Асортимент продукції підприємства: Кручені вироби (шпагати, вірьовки)

Назва підприємства: К П Коростенська фірма «Вікторія «

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна.

Назва підприємства: ЗАТ «Житомирська фабрика нетканих матеріалів «Тетерів

Закарпатська область

Назва підприємства: Іршавська бавовняна ткацька фабрика

Асортимент продукції підприємства: Тканини бавовняні., Тік матрацний.

Запорізька область

Назва підприємства: ВАТ «Шовкова нитка «м. Запоріжжя

Асортимент продукції підприємства: Нитки шовку-сирцю

Назва підприємства: ВАТ Коломийська ткацька фабрика «Колотекс «

Асортимент продукції підприємства: Тканини бавовняні.

Назва підприємства: ВАТ Долинська бавовняно-прядильна фабрика

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна.

Київська область

Назва підприємства: Київське колективне підприємство «Троянда «

Асортимент продукції підприємства: Тканини камвольні хусткові.

Назва підприємства: ОП «Бавовнянка «м. Київ

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна.

Назва підприємства: ЗАТ «Київський шовковий комбінат «

Асортимент продукції підприємства: Тканини шовкові платтяно-костюмні.

Назва підприємства: АТЗТ «Київтехнофільтр «

Асортимент продукції підприємства: Технічні тканини

Назва підприємства: ЗАТ «Дарна «м. Київ

Асортимент продукції підприємства: Тканини шовкові: платтяно-костюмні, підкладкові, меблево-ворсові, плащові, спец. призначення. ,

Назва підприємства: КП Клавдіївське виробниче бавовняне об «єднання

Асортимент продукції підприємства: Тканини бавовняні.

Назва підприємства: КП «Березанська сукронна фабрика «

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна. Тканини ковдряні, взуттєві. Пледи.

Назва підприємства: ВАТ «Богуславська суконна фабрика «

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна, Тканини ковдряні, хусткові, взуттєві. Пледи.

Кіровоградська область

Назва підприємства: Кіровоградська фабрика кручених виробів

Асортимент продукції підприємства: Кручені вироби (шпагати, вірьовки)

Назва підприємства: ЗАТ «Лутекс «м. Луганськ

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна., Тканини тонкосуконні пальтові., драпи, костюмні.

Назва підприємства: АТЗТ Фірма «Текстильеластотехніка «м. Лисичанськ

Асортимент продукції підприємства: Технічні тканини

Луцька область

Назва підприємства: ВАТ «Луцький шовковий комбінат «Волтекс «

Асортимент продукції підприємства: Тканини шовкові: платтяно-костюмні, декоративні, технічні.

Львівська область

Назва підприємства: АТЗТ «Левтекс «м. Львів

Асортимент продукції підприємства: Тканини меблево-декоративні.

Назва підприємства: ОП Львівська бавовняно-прядильна фабрика

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна.

Назва підприємства: Виробничо-комерційне товариство «Довіра «з обмеженою відповідальністю м. Хирів

Асортимент продукції підприємства: Взуття валяне

Назва підприємства: Золочівське виробничо-торгівельне акціонерне підприємство

Асортимент продукції підприємства: Взуття валяне.

Назва підприємства: ВАТ «Стрийська суконна фабрика «

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна., Тканини ковдряні та взуттєві.

Назва підприємства: ВАТ Бориславська фабрика нетканих матеріалів

Асортимент продукції підприємства: Неткані матеріали.

Одеська область

Назва підприємства: ВАТ «Тексод «м. Одеса

Асортимент продукції підприємства: Тканини меблево-декоративні.

Назва підприємства: ЗАТ «Одеське виробничо-торговельне об «єднання «Блакить «

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна. Тканини тонкосуконні пальтові, драпи, сукна костюмні. ,

Назва підприємства: АТЗТ Одеська фабрика технічних тканин

Асортимент продукції підприємства: Пряжа конопледжутова.

Назва підприємства: АТВТ «Татарбунарська суконна фабрика «

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна., Тканини взуттєві.

Полтавська область

Назва підприємства: АТЗТ «Демітекс «м. Полтава.

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна.

Назва підприємства: Лубенська колективна фірма «Валтекс «

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна. Тканини ковдряні. Взуття валяне. Повсть технічна і будівельна. ,

Республіка Крим

Назва підприємства: Сімферопольська бавовняна ткацька фабрика

Асортимент продукції підприємства: Рушники махрові.

Назва підприємства: Бахчисарайська вовнопрядильна фабрика

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна апаратна

Назва підприємства: Керченська бавовнопрядильна фабрика

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна.

Рівненська область

Назва підприємства: ВАТ Дубровицька бавовно-прядильна фабрика «Дубротекс «

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна.

Назва підприємства: ВАТ «Рівенльон «м. Рівне

Асортимент продукції підприємства: Тканини лляні (побутові, технічні, тарні).

Назва підприємства: ВАТ Рівненська фабрика нетканих матеріалів

Асортимент продукції підприємства: Неткані матеріали типу тканин.

Сумська область

Назва підприємства: КП «Сумська камвольно-прядильна фабрика «

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна камвольна.

Назва підприємства: Сумське орендне виробничо-торговельне вовняне підприємство

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна., Тканини тонкосуконні, драпи.

Назва підприємства: КП Марчихіно-Будська фабрика по переробці сільськогосподарської сировини

Асортимент продукції підприємства: Кручені вироби (шпагат).

Назва підприємства: ОП «Глухівська суконна фабрика «

Асортимент продукції підприємства: Тканини взуттєві

Тернопільська область

Назва підприємства: ОП Тернопільське бавовняне об «єднання «Текстерно «

Асортимент продукції підприємства: Тканини бавовняні.

Назва підприємства: ВАТ Кременецька фабрика «Ватин «

Асортимент продукції підприємства: Ватин. Вата.

Килимовий конбінат «ЕПОС «м. Харків

Асортимент продукції підприємства: Килими і килимові вироби

Назва підприємства: Дочірне підприємство концерну «ЕПОС «- фірма «Отекс «м. Харків

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна. Тканини вовняні. Пледи.

Назва підприємства: Дочірне підприємство концерну «ЕПОС «- фірма «Червона нитка «м. Харків

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна. Тканинитонкосуконні пальтові, драпи. Сукна костюмні, меблеві, ковдряні, пледи. ,

Назва підприємства: АТ Харківський канатний завод

Асортимент продукції підприємства: Кручені вироби (канати, шпагати, вірьовки).

Назва підприємства: КП «Текстиль «м. Харків

Асортимент продукції підприємства: Тканини меблево-декоративні.

Назва підприємства: А Т Люботинська бавовняна ткацька фабрика

Асортимент продукції підприємства: Тканини меблево-декоративні. Простирадла.

Назва підприємства: АТ «Мокош «м. Вовчанськ

Асортимент продукції підприємства: Тканини бавовняні. Тік матрацний.

Назва підприємства: К П Красноградська бавовняна ткацька фабрика

Асортимент продукції підприємства: Тканини бавовняні., Доріжка синтетична.

Херсонська область

Назва підприємства: Херсонський бавовняний конбінат

Асортимент продукції підприємства: Тканини бавовняні.

Назва підприємства: Генічеська бавовняно-прядильна ткацька фабрика

Асортимент продукції підприємства: Ковдри бавовняні.

Хмельницька область

Назва підприємства: АЗТЗ «Славутська суконна фабрика «

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна., Тканини ковдряні.

Назва підприємства: ВАТ «Дунаєвецька суконна фабрика «

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна., Тканини ковдряні, взуттєві, пальтові, костюмні. Пледи. ,

Назва підприємства: К П Кам «янець-Подільська бавовняна ткацька фабрика

Асортимент продукції підприємства: Тканини бавовняні.

Черкаська область

Назва підприємства: ЗАТ «Черкаський шовковий комбінат «

Асортимент продукції підприємства: Тканини шовкові: платтяно-костюмні, плащові, підкладкові, декоративні, галантерейні, технічні. ,

Назва підприємства: АТ «Черкаська гігровата «

Асортимент продукції підприємства: Вата медицинська.

Назва підприємства: ВАТ Стеблівська бавовняно-прядильна ткацька фабрика.

Асортимент продукції підприємства: Ковдри бавовняні.

Назва підприємства: Черкаська державна валяльно-повстяна фабрика

Асортимент продукції підприємства: Взуття валяне., Повсть будівельна.

Чернівецька область

Назва підприємства: АТЗТ «Восход «м. Чернівці

Асортимент продукції підприємства: Ковдри і ковдрові вироби. Тканини бавовняні. Простирадла.

4. Внутрішня та зовнішня торгівля України швейною та хутряною продукцією.

У міжнародній торгівлі товари легкої промисловості і шкіряно-взуттєві товари посідають важливе місце. Торгівля товарами легкої промисловості розвивається швидкими: темпами у порівнянні з іншими видами готових виробів. Наприклац, у середині 80-х років світовий експорт виробів швейної, хутрової промисловості перевищив 10 млрд, доларів, що більше, ніж експорт меблів, мотоциклів, медичного обладнання, консервованих фруктів, тютюнових виробів. Показсвим є і те, що світовий експорт товарів легкої промисловості, наприклад, перевищує експорт матеріалів, натуральної шкіри і шкірсировини відповідно в 2,5 і 3 рази. при цьому прослідковується тенденція до зниження в торгівлі товарами частки розвинутих країн і зростання країн, що розвиваються, особливо Латинської Америки, Південної Азії і Тихоокеанського басейну.

Проте значні потенційні можливості галузі використовуються недостатньо внаслідок значних недопоставок сировини за міждержавними угодами з країнами СНД, практично припинені імпортні поставки, які щороку становили 500 млн дол. США. Отримано лише 41,9 тис. т бавовни замість 77 тис. т. Поставляється в галузь менше, ніж потрібно, хімічних ниток і волокна, шубно-хутрової сировини, каучуків, синтетичних латексів, барвників та ін. Підприємства частково працюють на давальницькій сировині, щоб не простоювати, що призводить до збіднення українського ринку товарів. До того ж держави монополісти-постачальники основних видів сировини в Україну постійно підвищують ціни на них, внаслідок чого з початку 1995 р. до початку 1999 р. вартість продукції легкої промисловості зросла від 26 до 77 разів.

В економічних зв «язках України із зарубіжними країнами використовується науково-технічне співробітництво. До нього належить торгівля патентами, ліцензіями, технічним досвідом («ноу-хау ») тощо. Науково-технічне співробітництво сприяє прискоренню темпів економічного розвитку, втіленню найновіших технічних досягнень, раціональному використанню природних ресурсів, автоматизації і механізації технологічних процесів, скороченню строків будівництва сучасних підприємств, підвищенню ефективності капіталовкладень, розширенню сфери міжнародних відносин. Воно здійснюється в кількох формах:

матеріальній, тобто обміном продукцією, насамперед наукоєм-ною, створеною за найновішими технологіями;

нематеріальній — у вигляді креслень, формул, обміну інформацією, літературою та ін.; послуг фахівців і технічного персоналу в галузі менеджменту, маркетингу, контролю за якістю.

Здійснюється науково-технічне кооперування між фірмами у формі консалтингу (технічного консультування і експертизи проектів), лізингу (оренди промислового і науково-дослідного устаткування).

5. Перспективи розвитку і розміщення швейної та хутрової промисловості в умовах ринкової економіки.

Основними напрямами технічного прогресу у промисловості в перспективі є широке застосування ЕОМ у процесах розкрою матеріалів для автоматизації операцій складання деталей виробів, синхронізованих з системами подачі, укладки і складання різних деталей виробів, мікропроцесорної технології в швейних операціях. Одержать поширення системи автоматичного моделювання, конструювання і градування виробів різних видів легкої промисловості, застосування модульної технології виробництва готових виробів.

У зовнішньоекономічних зв «язках України використовується і така форма економічного співробітництва, як кредити. В сучасних умовах нестабільності економічного розвитку Україна зацікавлена в надходженні іноземних інвестицій в українську економіку. В перспективі Україна може надавати цільові кредити у національній валюті зарубіжним державам, підприємствам та іншим споживачам під закупівлю вітчизняної машинотехнічної продукції. Таке кредитування іноземних споживачів сприятиме зовнішньому конвертуванню української грошової одиниці.

Створення спільних підприємств — одна з форм економічного співробітництва України із зарубіжними країнами. Ці підприємства діють самостійно, наділені широкими правами для здійснення експортних та імпортних операцій. Спільні підприємства погоджують ціни на спільно вироблену продукцію і укладають відповідні контракти. Їх прибуток розподіляється між учасниками пропорційно вкладу в статутний фонд.

У 1995 р. на території України діяло понад 2,5 тис. спільних підприємств. За участю фірм США створено 120 спільних підприємств, Німеччини — 40, Австрії - 22 та ряду інших країн. Найбільше їх у місті Києві (204) та Одеській області (143).

Висновки

В дані курсові роботі було розглянено і представлено багато підприємств легкої промисловості по виробництву хутрової продукції, підприємств швейної промисловості і всіх видів промисловостей, що тісно повязані з хутровою та швейною промисловістью України.

В курсові роботі було розглянено сучасний стан галузі, преспективи його розвитку, та та розміщення підприємств швейної і хутрової промисловостей на тереторії України.

Було розглянуто принципи та методи економічного районування території України, необхідності такого районування та його вплив на економіку України зокрема на такі види легкої промисловості як хутрова та швейна.

Дана курсова робота поглибила мої знання в питаннях економічного районування та глибоко познайомила мене з легкою промисловістью України, зокрема швейною та хутровою.

Список використаної літератури

1. «Розмещение производства непродовольчих товаров народного потребления» под ред. Вороновой В. И. К., ВШ 1978

2. «Розміщення продуктивних сил України» Е. П. Качан К., КДТЕУ, 1998

3. «Розміщення продуктивних сил України» конспект лекцій КДТЕУ 1998

4. «Регіони України, проблеми розвитку» Симонов В. К. 1997

5. «Современные мировые рынки и Украина» Соколенко С. И. Демос 1995

6. Статистичний щорічник україни 1996р. Укр. книж.

7. Гогулан Т. Е. «Розміщення виробництва непродовольчих товарів україни» Київ КДТЕУ 1999р.

8. «Економіка України. Сучасний стан, динаміка, тенденції розвитку: інформаційно аналітичний огляд» Інвестиційна компанія 1998р.

9. Заставний Ф. Д. «Географія України» Львів, Світ 1994р.

10. Мішало Г. О. «Економічна географія з основами виробництва» Навчальний посібник.

11. Паламарчук О. М. «Економічна і соціальна географія України з основами історії» К. 1998р.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой