Фінансовий аспект діяльності страхових компаній в Україні

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Разное


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Наукова робота на тему:

" Фінансовий аспект діяльності страхових компаній в Україні «

Страхування — одна з трьох сфер фінансової системи. Страхування зв «язане з розподілом сукупного суспільного продукту і частини національного багатства. Для страхування в той же час характерні економічні відносини тільки по перерозподілу доходів і нагромаджень, зв «язаних з відшкодуванням матеріальних і інших утрат. Таким чином, страхування зв «язане з імовірносним рухом грошової форми власності. Страховий випадок може і не наступити.

Для страхування характерні всі ознаки фінансів, але воно має і свої відмітні ознаки:

Виникають перерозподільні відносини, обумовлені наявністю страхового ризику як імовірності і можливості настання страхового випадку, здатного нанести матеріальний і інший збиток.

Для страхування характерні замкнуті перерозподільні відносини між його учасниками, зв «язані із солідарним розподілом суми збитку одного чи декількох суб «єктів на всіх суб «єктів, залучених у страхування. Цей замкнутий розподіл засновано на імовірності того, що число постраждалих господарств звичайно менше числа учасників страхування. Як правило, число потерпілих повинне бути істотно менше числа застрахованих. Для організації замкнутого розподілу збитку створюється грошовий страховий фонд, сформований за рахунок внесків всіх учасників. Розмір страхового внеску представляє частку кожного з них у розподілі. Таким чином, чим ширше коло учасників, тим менше сума страхового внеску і вони більш доступні. Обов «язкове страхування утягує найбільше число учасників, отже менше страховий тариф і ризик.

Страхування передбачає перерозподіл збитку в часі й у територіальному розрізі.

Характерною рисою страхування є відносна безповоротність мобилізуємих засобів.

Діяльність страхових компаній істотно відрізняється від інших видів підприємницької діяльності. Основною відмінністю страхового бізнесу, є прагнення страхової компанії приймати на себе ризики різних суб «єктів господарювання. При цьому найбільш важливим аспектом ведення страхового бізнесу є здатність компанії об «єктивно оцінювати і керувати ризиками. Існує безпосередній зв «язок між ризиками, прийнятими страховою компанією (страховими ризиками), і ризиками властиві веденню страхової діяльності.

За даними міністерства статистики України в 2001 році на українському страховому ринку працюють більш 200 страхових компаній. В умовах конкуренції, що підсилюється, на ринку страхових послуг, виникає об «єктивна необхідність адекватної оцінки діяльності страхових компаній, аналізу їхньої інвестиційної привабливості, і ступеня надійності. Об «єктивний аналіз дозволить визначити лідерів і аутсайдерів Українського ринку страхових послуг, що є досить важливим при всебічному розширенні спектра видів страхування, пропонованих страховими компаніями.

Рейтинги страхових компаній, що публікуються періодичними виданнями України, як правило, засновані на ранжируванні страхових компаній по загальному обсягу активів, величині балансового прибутку, оплаченому статутному фонду і т.д. Подібний підхід до ранжирування страхових компаній не відбиває реального фінансового стану компаній. В умовах стрімко розвиваючогося ринку страхових послуг, контрагентам і потенційним інвесторам страхових компаній важливо мати представлення про поточний фінансовий стан компанії, прогнозах її майбутньої діяльності.

Існуючі методики оцінки фінансового стану, застосовувані для аналізу діяльності торгових, виробничих, банківських і інших підприємств, у силу специфіки страхової діяльності незастосовні для аналізу страхових компаній

Проведення аналізу діяльності страхової компанії неможливо без аналізу страхового портфеля, оцінки достатності капіталу компанії і сформованих резервів. При розрахунку нормативних показників платоспроможності страхової компанії, визначених у законі України «Про страхування «робиться ряд допущень, що можуть впливати на результат, і проводиться не досить глибока оцінка фінансових потоків страхової компанії. А саме детальна оцінка запасу платоспроможності дозволяє оцінити ризик банкрутства страхової компанії.

Аналіз страхової компанії може проводитися з боку інвестора, або страхувальника. І в тім і в іншому випадку аналізується ступінь надійності страхової компанії. У випадку оцінки страхової компанії із боку страхувальника надійність страхової компанії зводиться до ризику виконання страхової компанії узятих на себе зобов «язань. При оцінці страхової компанії із боку потенційного інвестора надійність страхової компанії аналізується з позиції інвестиційного ризику. В обох випадках настання ризикового випадку, нездатність страхової компанії виконати прийняті на себе зобов «язання, веде до втрати або інвестиційних вкладень, або страхових платежів. Страхові платежі в загальному випадку менше ніж інвестиційні вкладення, однак, при цьому страхувальник одержує додатковий збиток від настання ризикового випадку, ризики по який перекладалися на страхову компанію.

І в тім і іншому випадку, при проведенні аналізу, значну роль грають такі фактори як репутація страховика на ринку страхових послуг, кваліфікація персоналу, динаміка зростання доходів, рентабельність, якість і ступінь диверсифіційованості страхового портфеля. Ключовим фактором, при проведенні аналізу, є достатність ліквідних активів і наявність надійних програм перестрахування, а також рівень достатності власного капіталу (власних активів у т.ч. ліквідних). Метою аналізу, проведеного з позиції визначення інвестиційної привабливості страхової компанії, є оцінка рівня рентабельності інвестиційних проектів.

Наявність програм перестрахування необхідно оцінювати з боку достатності застосування перестрахування. Через відсутність об «єктивної (небалансової) інформації вкрай складно оцінити ризик надійності страхових компаній, у яких були перестраховані ризики. При цьому ступінь прийнятності страхових сум, необхідно оцінювати виходячи з власних засобів страхової компанії, а також резервів (у тому числі і резервів не зароблених премій). Чим більше страхова сума власного утримання, тим більше ризик, прийнятий на себе страховою компанією, і тем більше повинна бути сума засобів, що покривають цей ризик. Засоби, що покривають ризик, страхової компанії складаються з технічних резервів і власних засобів. В ідеальному варіанті, ризик повинний покриватися сумами резервів.

Говорячи, що адекватність страхових тарифів необхідно розглядати разом з величиною засобів, що є гарантією виконання страховою компанією страхових зобов «язань, мається на увазі адекватність величини збільшення нетто-тарифів за прийнятий на себе компанією ризик, рівню ризику, зв «язаному з несприятливим відхиленням відносної частоти настання страхового випадку. З однієї сторони така ризикова надбавка через резерви зароблених премій переноситься на власний капітал компанії, з іншої сторони наявність достатнього обсягу засобів, для покриття ризиків може дозволити страховій компанії зневажити ризиковою надбавкою (або знизити її), і в прагненні до зміцнення позиції на ринку страхових послуг, знизити тарифи. Демпінгові тарифи в цьому випадку можуть бути адекватні рівню прийнятого ризику, якщо ризик покривається іншими засобами, якими розташовує страхова компанія.

Страхова діяльність — один із самих прибуткових видів світового бізнесу. Страховики стабільно займають передові позиції серед 1000 компаній, що мають найбільш вражаючі фінансові результати за підсумками фінансового року.

У 1998 р. шість страхових компаній входили в список 50 найбільших компаній світу. У розвинутих країнах страхування є одним з найважливіших секторів національної економіки і забезпечує перерозподіл 8−12% ВВП. Загальний обсяг надходжень у бюджети цих країн від страхової галузі зіставимо з обсягом відповідних надходжень банківської системи. Акумульовані через страхування засоби є джерелом значних інвестицій у національну економіку цих держав, причому в багатьох з них відповідними законами закріплені принципи використання страхових ресурсів переважно для інвестування національної економіки.

той же час страхування сьогодні, напевно, єдина галузь економіки України, у якій уже кілька років відзначається стабільне зростання основних показників обороту. Не став виключенням і минулий 2001 рік, протягом якого спостерігалося істотне перевищення темпів росту надходжень страхових платежів над темпами інфляції.

Сума страхових платежів по усіх видах страхування склала близько 800 млн. грн. (193% від обсягу 2000 р.) Обсяг страхових платежів, сплачених перестраховикам, склав більш 238 млн. грн., у т.ч. нерезидентам — 132,9 млн. грн. (у 2000 р. — відповідно 63 млн. і 36,7 млн. грн.). У 2001 р. ріст страхових резервів перевищував надходження страхових платежів (відповідно 280% і 193%). Страхові резерви за станом на 01. 01. 02 р. складають 447,7 млн. грн. (за станом на 01. 01. 01 р. — 159,8 млн. грн.). Балансовий прибуток страховиків збільшився в 2001 р. у порівнянні з 2000 р. у 1,9 рази і склав майже 180 млн. грн., у т.ч. 128 млн. грн. — прибуток від страхової діяльності. Збільшився на 26% прибуток від інвестування тимчасово вільних засобів — 37 млн. грн.

Обсяг оплачених статутних фондів страховиків на 1 січня 2002 р. склав 150,5 млн. грн., що в 1,4 рази більше в порівнянні з 2001 р. Середній статутний фонд, перелічений у євро, зменшився з 252 тис. євро за станом на 1. 01. 01 р. до 151 тис. євро за станом на аналогічне число 2002 р. На початку поточного року з 254 страховиків, що працюють на страховому ринку України, тільки в 92 статутний фонд перевищував 100 тис. євро — статутний мінімум відповідно до законодавства). У структурі страхових послуг частка страхових платежів по добровільних видах складає 89,3% від загальної суми страхових платежів (особисте страхування — 9,2%, у т.ч. страхування життя — 1,6%; майнове страхування — 71,2%; страхування відповідальності, крім обов «язкового, — 8,9%), по обов «язковому страхуванню — 10,7%. Страхові платежі, отримані від громадян, складають близько 130 млн. грн. (16%). Виплати страхових сум і страхового відшкодування складають 177 млн. грн. (особисте страхування — 29,4%, у тому числі страхування життя — 7,4%; майнове страхування — 50,4%; страхування відповідальності (крім обов «язкового) — 10,1%; обов «язкове страхування — 1%; державне обов «язкове страхування — 9,1%). Сума виплат страхувальникам-громадянам складає 83 млн. грн. (47%).

За даними журналу «Страхова справа» станом на 01. 04. 2002 року в Україні зареєстровано 61 брокер, переважна кількість яких знаходиться у Києві.

В аналізі прийняли участь 9 страхових брокерів: 2 знаходяться у Дніпропетровську, 1 — у Харкові, 6 — у Києві. Більша частина отриманих страхових платежів припадає на долю майнового страхування, що складає 34,03% (1884,80 тис. грн.) Найбільша частка з них отримана страховим брокером — AВС БРОК, що складає 914,80 тис. грн.

Найменш привабливим для страхових брокерів є страхування відповідальності, доля якого складає - 0,09% (4,50 тис. грн.). З них отримано страхових платежів тільки страховим брокером АСІО — 4,50 тис. грн.

Також невелику долю займає особисте страхування (крім страхування життя), що складає - 2,79%.

Станом на 01. 04. 2002 року зареєстровано 19 страхових компаній, які займаються страхуванням життя.

Проведено аналіз восьми страхових компаній зі страхування життя за І-й квартал 2002 року. Найбільше страхових виплат в І-му кварталі 2002 року здійснено компанією «Арта», яка входить до страхової групи «Універсальна», на суму 61,6 тис. грн.

Максимальну кількість страхових платежів за І-й квартал 2002 року з 8-ми компаній отримала страхова компанія «Граве-Україна» — сума 1751,8 тис. грн. (58,1%).

Найбільший розмір активів та статутного капіталу має «Українська промислово-страхова компанія — Життя» — 10 116,5 тис. грн. та 10 000,0 тис. грн. відповідно.

Кількість громадян, яких застрахували вісім компаній протягом І-го кварталу 2002 року, склала 2376 чоловік. За звітний період було укладено 1169 договорів страхування.

Таким чином, вищенаведений аналіз свідчить про те, що страховий ринок України розвивається досить високими темпами. У той же час існує ряд проблем, що сповільнюють розвиток страхової галузі і не забезпечують розкритті її потенціалу. Так, не сприяє направленню коштів на цілі страхування діюча система оподатковування і система регулювання фінансів підприємств. Тільки по деяких видах страхування страхові платежі можна зараховувати на собівартість продукції, левина ж їхня частка платиться тільки з прибутку. У той же час у деяких сусідніх країнах СНД установлений відсоток у собівартості, у межах якого підприємства можуть направляти засоби на страхування. Аналогічна ситуація склалася і з платежами громадян. Відповідно до діючого законодавства, одержуване ними страхове відшкодування обкладається податком. Необхідно вирішити також питання включення страхових платежів у неоподатковуваний доход фізичних осіб.

Чинне законодавство також не сприяє направленню страхових резервів на інвестування. Так, при прийнятті Закону України «Про страхування «у 1996 р., коли питання страхування було винесено на друге читання, були вилучені пропозиції уряду по використанню страхових резервів з метою інвестування, і, відповідно, прийнятий закон забороняє це робити всім страховикам, крім тих, котрі займаються страхуванням життя. Але навіть за умови законодавчого рішення цього питання ще остаточно не розроблені відповідні стимули і гарантії для страховиків-інвесторів. Це стосується розробки спеціальних інвестиційних проектів, відповідних цінних паперів держави й ін.

Страхування життя, що відноситься до довгострокових видів страхування (10−15 років) і могло б приносити значні засоби, розвивається більш повільно на тлі досить високих темпів розвитку страхової галузі в цілому. Таке положення в першу чергу обумовлено кризою довіри населення, обманутого різноманітними будинками Селенга і пенсійними фондами в минулі роки, що стало можливим завдяки законодавчій неврегульованості питань надання фінансових послуг громадянам.

На сьогоднішній день в Україні створена законодавча база для довгострокових видів страхування, що відповідає європейським вимогам. Але прийняттям у 1997 р. закону України про оподатковування підприємств був уведений 30-процентний податок на доходи, одержувані страховими компаніями від інвестування засобів населення. Але ж саме ці доходи повинні закладатися в зобов «язання страхових компаній по виплаті страхових сум по довгострокових видах страхування. Крім того, у Законі України «Про страхування «(березень 1996 р.) у зв «язку з економічною ситуацією на той період були уведені тверді норми, що стосуються можливості сплати фізичними особами внесків у валюті. У результаті сьогодні, незважаючи на зміну ситуації, населення України не зацікавлено вкладати валюту в страховий бізнес.

Однієї з проблем є вироблення оптимального механізму участі іноземного капіталу в роботі українського страхового ринку. У зв «язку з вступом у силу Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Союзом, безумовно, складно точно спрогнозувати наслідки «напливу «іноземних страховиків в Україну в майбутньому. У той же час така ситуація має й істотні позитивні наслідки, а саме:

зменшиться обсяг перестрахування за межами України, оскільки на її ринку будуть працювати страховики, що мають набагато більші фінансові можливості;

зросте обсяг страхових резервів, що повинний працювати на внутрішньому ринку інвестицій;

в Україну разом з іноземними компаніями прийдуть і нові страхові технології;

значно зменшаться можливості роботи в Україні страхових посередників, що нелегально збирають з населення України чималі засоби.

У 1997 р. в Україні були початі роботи з розвитку такого важливого виду, як медичне страхування. У цьому напрямку налагоджена діюча система страхування іноземних громадян, а з прийняттям у грудні 1998 р. постанови КМУ по створенню мережі установ «Ассистанс-Україна «створюється база для впровадження медичного страхування населення України. У той же час робота в цьому напрямку ще недостатня і вимагає прийняття ряду організаційних мір.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой