Роль і завдання страхових організацій в системі екологічного страхування в Україні

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Разное


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Роль і завдання страхових організацій в системі екологічного страхування в Україні

Гусар В. В., заст. директора Київської філії ЗАТ СП «Галінстрах»

Актуальність питання впровадження екологічного страхування в Україні

Необхідність розробки та впровадження системи екологічного страхування є об'єктивною закономірністю суспільно-економічного розвитку України. Першим питанням у цьому зв’язку є визначення самого поняття «екологічна небезпека», як вона виникає, з діяльністю кого або чого така небезпека пов’язується чи є наслідком.

Доведено, що на сучасному етапі свого розвитку «…людство стало загальноземною «геологічною силою», здатною зруйнувати середовище свого існування або зробити її непридатною для власного життя. Настав момент, коли на людину впливає змінена ним природа. Ця небезпека тим відчутніша, чим вищий техніко-економічний потенціал та чисельність людства. Це і є «екологічна небезпека».

Страхова індустрія потребує більш конкретного формулювання, традиційно пов’язаного з визначенням поняття ризику при проведенні страхування. Екологічний ризик, у цьому зв’язку, визначається як оцінка рівня екологічної небезпеки природного об'єкта, яка визначається добутком величини збитку, що завдається впливом забрудненого природного об'єкта населенню, територіям, на вірогідність такого впливу. Таким чином, екологічний ризик належить розраховувати за формулою:

R3 = x03A3 p3 (Y3 + Z3 + W3)

Побудова системи захисту від екологічної небезпеки в цілому, крім розробки власне страхових програм, вимагає і науково-методичного забезпечення та відповідної нормативно-правової бази. Важливою складовою всього процесу є проведення екологічної експертизи об'єктів, підприємств, установ, організацій, чия діяльність є джерелом підвищеної небезпеки.

Головний принцип екологічної експертизи визначає, що будь-яка намічувана господарська та інша діяльність є потенційно екологічно небезпечною. В Проекті Закону України «Про екологічне страхування», (ст. 4) введене поняття «екологічного страхування», що пов’язується з відповідальністю підприємств, установ та організацій, як джерел підвищеної небезпеки для навколишнього природного середовища за завдання збитків фізичним та юридичним особам (третім особам), заподіяних впливом забрудненого внаслідок аварії, техногенної катастрофи чи іншої надзвичайної події навколишнього природного середовища на фізичні та юридичні особи, а також територію.

Поняття діяльності, що стосуються такої небезпеки є досить об'ємним і поділяється на дві наступні групи:

1) об'єкти внутрішньої небезпеки — пов’язується з використанням транспортних засобів, механізмів, електричної енергії високої напруги, атомної енергії …, що, в свою чергу, пов’язується з ризиком забруднення підземних вод, підтопленнями територій, впливом на екологічну безпеку України «техногенних провінцій» тощо;

2) об'єкти зовнішньої загрози — великомасштабні, довготривалі впливи на оточуюче середовище в результаті трансграничних, регіональних та глобальних екологічних проблем (кислотні дощі, озонові діри, потепління клімату); екологічно небезпечної міжнародної діяльності (імпорт небезпечних відходів); великомасштабних відходів.

Страхування забезпечує не лише механізм матеріального відшкодування за настання

події але й створює умови для здійснення контролю за діяльністю небезпечних об'єктів, а також інвестування у розвиток підприємств.

Величезний інвестиційний потенціал страхових компаній світу демонструє їх вплив на фінансовий контроль по відношенню до промислових корпорацій. Фінансові зв’язки підкріплюються особистою унією: за неповними даними, страховики США входять до складу 27 з кожних 100 рад директорів американських промислових корпорацій, робота яких завдає суттєвий тиск на навколишнє природне середовище. Подібна практика, безперечно, матиме місце і в Україні.

Екологічне страхування в Світі

Досягнення сучасної світової цивілізації безпосередньо і прямо пов’язується з політичним, науково-технічним та соціально-економічним розвитком Європейських країн.

Європейська соціально-економічна система, як спеціальна цивілізаційна схема глобального плану, застосовується сьогодні в світі як базова конструкція в планах розвитку багатьох країнах на різних континентах. В той же час, їх інтенсивний промисловий розвиток спричиняє настільки значний вплив на навколишнє природне середовищ, що академік Вернадський визначив його як катастрофу третього порядку.

Починаючи з 90-х років науковці міжнародних організацій з питань навколишнього природного середовища, представники Greenpeace, неодноразово відзначали роль глобальної зміни клімату стосовно його впливу на збільшення кількості буревіїв і повеней та звертали увагу страховиків на необхідність враховувати ці фактори при розробці умов страхування. (1)

У 1995 році Берлінська наукова конференція з питань клімату вперше зібрала значний кворум представників найбільших світових страхових компаній. Присутній на конференції президент Асоціації Перестрахувальників Америки Френк Нутер відмітив у своєму виступі, що таке збільшення загрози людям від наслідків природних катаклізмів значно підвищило їх попит на страхування; ці ж самі катастрофи у майбутньому можуть становити серйозну загрозу і для нормальної фінансової життєдіяльності промисловості. Френк Нутер звернув увагу на той факт, що з 25 останніх найбільших катастроф, 21 сталася в період з 1985 по 1995 роки (16з них пов’язані з наслідками дії вітру і води). (2)

Представник Лондонського Lloyds на Берлінській конференції підкреслив, — усі головні економіки світу, де ми були присутніми як страховики, мали суттєві втрати … серйозно стурбовані цією проблемою, ми доручили нашим експертам вивчити їх причини. Висновки експертів не підтвердили наявність глобальної проблеми потепління вже сьогодні, але вони висловилися однозначно, — хлопці, ви стоїте перед неприємною, в тому числі з точки зору страхування, глобальною перспективною проблемою. (3)

П’ять великих європейських страхових організацій: UNI Storebrand (Норвегія), Swiss Re (Швейцарія), Gerling Global Konzern (Германія), General Accident (Великобританія) разом з National Provident Institution (Великобританія) об'єднали свої зусилля для вивчення цієї проблеми та спільної розробки систем упереджувальних заходів, для їх застосування при проведенні страхування. Представник UNI Storebrand Еге Корлсворд сказав, — завдання страхових компаній та задачі суспільства стосовно питань забезпечення нормальної життєдіяльності людини близькі. З економічної точки зору значно вигідніше залучити ресурси для упередження катастрофи ніж виплатити страхову компенсацію за страховою подією.

Представник Munich Reinsurance Company — перестрахувальної компанія світової величини повідомив, що їх експерти передбачають збільшення кількості природних катастроф у майбутньому і це враховується компанією при проведенні бізнесу, а також висловив своє переконання, що дійсне збільшення ризиків, спричинених потеплінням, не є випадковим збігом обставин. (4)

За даними, приведеними центром досліджень Swiss Reinsurance Company, події, що пов’язані з катастрофами у 2000 році, коштували страховій індустрії суму у 10,6 млрд. доларів США. Її розмір значно менший порівняно з 32,9 млрд. доларів США у попередньому році. У поточному 2001 році тільки одна подія Токайська повінь у Японії, принесла збиток майже в один млрд. доларів США, що є вражаючим контрастом у порівнянні з 9-ма штормами та землетрусами, які відбулися там у 1999 році та принесли збитки понад один млрд. доларів США за кожною подією. Концентрація подій у цьому районі в 1999 році та їх відсутність у 2000 вважається цілком випадковою.

Серед застрахованих втрат у 10,6 млрд. доларів США, 3.0 млрд. пов’язувалися з штучними втратами (наслідки людської діяльності), а 7,5 млрд. доларів США склали збитки від природних катастроф. Серед останніх, 2,5 млрд. доларів США є втратами внаслідок затоплення, що робить 2000 рік самим дорогим роком в історії страхування після 1993 року, коли втрати від затоплень становили суму у 2,6 млрд. доларів США. Найбільш дорогою застрахованою подією 2001 року стала Токайська повінь у Японії (990 млн. доларів США), після якої слід назвати повінь у Великобританії (747 млн. доларів США) та шторм в Оtaria, що демонструє недооцінку наслідків збитків від затоплення.

Суму у 3,0 млрд. доларів США склали збитки від так званих технічних ризиків. Ця сума трохи нижча, ніж в цілому за 90-ті роки. Наслідки пожеж і вибухів становили USD 1,3 млрд., космічні ризики — USD 1,0 млрд., втрати пов’язані з авіаційними ризиками досягли USD 397 млн.

У 351-й випадках загинуло 17 400 чоловік. В наслідок повені в Індії і Бангладеш людські жертви склали 1200 чоловік, а подібні події в Африці забрали життя 920 чоловік. Повні фінансові втрати у 9 подіях, не враховуючи непрямих збитків, становили USD 50 млн.

Приведені вище факти екологічних катастроф в результаті затоплень поповнюються даними стосовно подій на Закарпатті в Україні у 1999 та 2001 роках. В цих випадках весь тягар випрати відшкодувань взяла на себе держава, оcкільки страхова індустрія в регіоні була присутня лише символічно.

Березнева повінь 2001 року пошкодила на Закарпатті 33 208 будівлі (1 663 будівель зруйновано повністю), вартість яких складає суму понад 1,5 млрд. грн. Загальна сума відшкодувань, виплачених НАСК «Оранта» (дані про виплати відшкодувань іншими страховиками невідомі) склала 4,3 млн. грн. приватним особам і 0,7 млн. грн. юридичним особам. Страхова сума за одним об'єктом дорівнювала 2,5 тис. грн., а середня сума виплати за одним об'єктом становила 491 грн. (6)

Страхова сума у 2500 грн. покривала від 5% до 10% дійсної вартості застрахованого майна. Іншими словами, реальним страховим захистом ніхто з постраждалих у Закарпатті забезпечений не був.

Об'єкти екологічного страхування в Україні

Об'єкти екологічного страхування виступають як необхідний елемент страхових правовідносин, з приводу яких виникає і здійснюється узгоджена згідно договорів страхування система договірних відносин. Вони можуть розподілятися за своїми визначальними ознаками (ризиками) стосовно матеріальної відповідальності за:

а) майно, відносно його матеріальної вартості, як власності фізичних та юридичних осіб;

б) життя та здоров’я людей;

в) нанесення шкоди навколишньому природному середовищу.

Страховий інтерес наведених вище ризиків має майновий характер, базується на основі юридичного інтересу, який може проявлятися у різноманітних формах, за умови, що він не суперечить чинному законодавству та має вартість, грошовий вираз, який відноситься виключно до суб'єкта страхування (Страхувальника, Застрахованого).

В цьому зв’язку найбільш складною, об'ємною та недостатньо розробленою залишається на даний час комплекс страхових програм стосовно відповідальності за шкоду завдану навколишньому природному середовищу в результаті катастроф техногенного характеру, а також спричинених наслідками інтенсивного розвитку промислового виробництва, впровадженням нових енергомістких технологічних процесів, інтенсифікацією виробництва на застарілій виробничій базі без застосування природоохоронних заходів, промисловими розробками надр та вирубкою лісів тощо.

Їх причини та наслідки можуть носити глобальний характер і пов’язуватися, як з наслідками аварій на виробництві (безпосередні впливи), так і зі зміною навколишнього природного середовища та клімату в цілому — (непрямі впливи (парниковий ефект, кислотні дощі, ерозія і зсуви ґрунту, сольові сходження, буревії, повені, пожежі тощо).

Такі страхові програми вимагають розробки наступних визначень стосовно об'єктів страхування:

1) негативний вплив на оточуюче природне середовище може здійснюватися шляхом забруднення, виснаження або завдання шкоди природному об'єкту. Поняття шкоди допустимо застосовувати до суб'єкта права, а не по відношенню до предмету, з приводу якого виникають правовідносини. Необхідно говорити про шкоду власнику (користувачу) природного об'єкту, а не власне природному середовищу;

2) не повинно нормативно закріплюватися страхування з приводу завдання шкоди від негативного впливу оточуючого природного середовища, що забруднене внаслідок аварії або катастрофи;

3) екологічне страхування як економічний механізм забезпечення екологічної безпеки має відповідати концептуальним положенням стосовно сутності екологічної безпеки та враховувати механізм виникнення екологічної небезпеки;

4) розроблені законодавчі норми не повинні закріплювати страхування ризику відповідальності по зобов’язанням, що виникають в наслідок завдання шкоди життю, здоров’ю або майну осіб впливом саме природних об'єктів, забруднених внаслідок техногенних аварій та катастроф.

Деякі види та організаційно-правові форми страховиків — суб'єктів екологічного страхування

Найбільш поширеною організаційно-правовою формою страхових організацій в Україні на сьогодні є господарські товариства різних типів. В той же час, їх діяльність не завжди спрямована на проведення рівної конкуренції на ринках страхових послуг, що пов’язується, як це відмічено у Програмі розвитку страхового ринку України на 2001−2004 роки, з тенденцією його монополізації в інтересах окремих міністерств, фінансово-промислових груп або місцевих адміністрацій. Подібна практика індивідуальної роботи страховиків з окремими підприємствами або їх групами призводить до необхідності перестраховувати об'ємні ризики, як правило за кордоном, куди передається на сьогодні до 90% страхової премії від страхування авіаційних і морських ризиків, ризиків здоров’я осіб, які від'їжджають за кордон, до 60% - за «АВТОКАСКО», до 50% - під час страхування великих майнових ризиків, що говорить про відносну слабкість страхових компаній України та не створює умов для накопичення потужних страхових резервів.

В цілому мова йде про достатньо значні кошти. Тільки за операціями перестрахування у 2000 році перестраховикам було виплачено 952 129 тис. грн. (67 758 тис. грн. нерезидентам), не зважаючи на те, що в Україні застраховано лише близько 10% ризиків (у розвинених державах цей показник становить 90−95 відсотків). Частка українського страхового ринку в загальноєвропейському обсязі страхових послуг становить 0,05 відсотка (0,9% ВВП України, в європе6йських країнах — 8−12% ВВП), при тому, що Україна становить 7 відсотків населення Європи. Відомо, що у Франції резерви страхових компаній і фондів з добровільного страхування життя у 3 рази перевищують розмір річного ВВП. Кошти таких фондів є потужним джерелом внутрішніх інвестицій національної економіки.

Загальна сума зібраних в Україні страхових премій у 1999 році становила 1,160 млн. гривень. У 2000 році ця сума значно зросла і досягла 2,136 млн. грн., що дало можливість страховикам збільшити у 2 рази розміри власних статутних фондів (327,9 млн. грн.) та на 20 відсотків загальну суму страхових резервів (537 млн. грн.). Загальна (валова) сума страхових виплат дорівнювала у 2000 році 370 млн. грн.

Зростання фінансової потужності є актуальною завданням не лише для подальшого розвитку українського страхового ринку, але й для вирішення масштабних загальнодержавних проблем. У першу чергу, це задача подальшого збільшення страхових резервів вітчизняних компаній, для забезпечення шляхом страхування реальної компенсації збитків, завданих стихійними лихами, катастрофами та аваріями природного і техногенного характеру, що зменшить навантаження на державний та місцеві бюджети, а також дасть можливість залучити ресурси страхових компаній для інвестування національної економіки.

Здорова конкуренція на ринку страхових послуг в Україні сприятиме більш високій конкурентоспроможності вітчизняних страховиків та приведенню національного ринку у відповідність зі світовими стандартами.

Ці задачі можуть бути вирішені за рахунок поглиблення кооперації українських страхових компаній, поширення практики співстрахування, створення об'єднань страховиків та подальшої інтенсифікації їх діяльності.

Значний інтерес має становити практика використання нових форм співпраці страховиків та залучення нових організаційних засад, наприклад таких, як товариства взаємного страхування.

Нижче наводяться основні принципи організації та принципи діяльності таких товариств і об'єднань страховиків.

Товариство взаємного страхування — (ст. 13 Закону «Про страхування») утворюється у формі відкритого або закритого акціонерного товариства (можливі й інші організаційні форми), як об'єднання юридичних або фізичних осіб з метою страхового захисту майнових та особистих інтересів його членів, де кожен страхувальник є членом страхового товариства. Товариство взаємного страхування виступає в якості організації некомерційного типу, яка не ставить за мету одержання прибутку і здійснює страхування виключно своїх членів. Воно утворюється на основі професійної, комерційної або територіальної єдності учасників та адаптується до потреб місцевого населення і враховує специфічні умови різних соціально-професійних груп. Метою ТВС — є розподіл ризиків, які можуть виникнути як у професійній діяльності, так і в особистому житті.

Товариство взаємного страхування належить самим страхувальникам. Їх капітал формується за рахунок страхової премії (внесків). Кожний власник полісу виступає як пайовик, а весь колектив власників — як страховик кожного з них. Страхувальники товариства взаємного страхування є компаньйонами одного підприємства або групи підприємств, об'єднаних на професійній основі або за територіальним принципом.

Товариство взаємного страхування об'єднує, як правило, фізичних або юридичних осіб, а не капітали. Завданням ТВС є надання його членам найбільш якісних послуг за прийнятну ціну.

Надлишки, що накопичені за звітний період діяльності, належать його членам і використовуються для поповнення страхових резервів, зменшення розмірів страхових внесків, розподілу доходу між членами ТВС пропорційно їх вкладам у той чи інший резервний фонд.

Відповідальність членів товариства взаємного страхування розповсюджується на всіх членів і обмежується розміром їх страхової суми.

Оскільки товариство взаємного страхування є комерційною організацією, його діяльність має підпадати під пільгове оподаткування.

Важливою особливістю ТВС є його пряма орієнтація на проведення інвестиційної діяльності, в першу чергу, стосовно проектів його членів.

Позитивне значення такої форми страхування, поєднаної з інвестиційною діяльністю підтверджується світовим досвідом. Дуже важливими є такі інвестиційні проекти для американських товариств із страхування життя. Статистика подає дані, що у 1984 році страхові витрати та виплати із страхування життя склали в США 118% від загальної суми зібраних платежів, в той же час, прибуток цих товариств становив 6,9 млрд. доларів США. Він був отриманий саме від інвестиційної діяльності.

Невипадково перше місце у світі по збору страхових премій займає страхова компанія у формі товариства взаємного страхування — «State Farm Mutual Automobile Company», заснована в штаті Іллінойс у 1922 році.

Першим товариством взаємного страхування в Україні став «Київський регіональний фонд взаємного страхування «Промислова Україна», зареєстрований у 1997 році у формі відкритого акціонерного товариства. Його засновником виступила група київських підприємств та банків. За його сприяння прийнята Постанова Кабінету Міністрів України № 132, від 1 лютого 1997 р. «Про затвердження Тимчасового положення про товариство взаємного страхування». Подальший процес розробки законодавчого акту стосовно товариства взаємного страхування, на жаль, призупинився.

В той же час, роль ТВС серед страхових організацій у світі продовжує зростати. У Північній Америці, яка складає 37,9% загального світового ринку страхування, товариства взаємного страхування займають 57,6% ринку страхування життя і 27% ринку інших видів страхування. Частка ТВС у Японії ще значніша. Діють товариства взаємного страхування і в Росії (Общество взаимного страхования «Родина»).

Страховий пул — (ст. 12 Закону «Про страхування») об'єднання страхових організацій для спільного страхування визначених ризиків. Пули утворюються, як правило, з метою страхування об'ємних, особливо небезпечних, маловідомих та нових ризиків. В основу діяльності пула покладений принцип співстрахування. Компанія-член пула — передає в пул застраховані ризики, одержує певну долю зібраних пулом внесків (премій) і приймає на себе долю відповідальності. Квота члена пула визначається пропорційно об'єму переданих в загальний страховий котел внесків і встановлюється та узгоджується договором.

Фонд страхових гарантій — (ст. 32 Закону «Про страхування») об'єднання страхових організацій на основі договору для додаткового забезпечення прийнятих на себе зобов’язань. Джерелами утворення Фонду є добровільні відрахування страховиками частини страхових премій. Їх утворення є вигідним і для місцевих бюджетів, в першу чергу у зв’язку з тим, що дає можливість залучати до проведення страхування потужні страхові організації України, незалежно від їх територіальної належності, оскільки значна частина зібраних страхових премій передається до Фонду, який формується за регіональним або галузевим принципом.

Література:

1. Leggett, Jeremy. 1993. Climate Change and the Insurance Industry. Greenpeace, London.

2. Insurance Firms Ask If Global Warming Swells Disaster Rate, «Christian Science Monitor, March 29, 1995, Boston, MA.

3. («Insurers Launch Joint Effort to Tackle Environmental Risks, «Environment Watch: Western Europe. 7 April 1995, Vol. 4, No. 7. Cutter Communications, Arlington, MA.)

Communications, Arlington, MA.)

5. Natural catastrophes and man-made disaster in 2000: fewer insured losses despite huge floods, Sigma, 2/2001, Swiss Reinsurance Company.

6. Сума загальних виплат, середня страхова сума та середній розмір виплаченого відшкодування подається згідно даним Інформаційного управління аварійного комісарства НАСК «Оранта».

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой