Мрiї Тараса Шевченка про майбутнє України

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Разное


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Мрiї Тараса Шевченка про майбутнє України

Людинi притаманно мрiяти. Мрiя не дає спокою у життi, не дозволяє стояти на мiсцi, кличе вперед…

Мрiя i дiйснiсть часто виступають у суперечностi. Страждаючи все життя сам, болюче вiдчуваючи страждання свого народу, Т. Г. Шевченко мрiяв про свiтле i радiсне майбутнє України.

Неоднаково було йому:

Як Україну злiї люди

Присплять, лукавi, i в огнi

Її окраденою збудять…

(«Менi однаково… »)

Тому i проклинав поет «отих царiв, катiв людських », панiв рiзних гатункiв, усiх, хто несе горе народовi, i кликав «громадою обух сталить та добре вигострить сокиру, та й заходиться вже будить… хиренну волю ».

Повиннi порватися кайдани, повинна правда прийти на землю:

… бо сонце стане

I оскверненну землю спалить.

(«О люди! Люди небораки! »)

Вiрив Тарас у невмирущий дух народу, знав, що не можна знищити його, як не мiг Зевс примусити скоритися Прометея; що житиме вiн (цей дух) i розiв «ється, як оте дерево, на яке моляться «колiзаки «(казахи) («У Бога за дверима лежала сокира »).

Без волi немає щастя — вважав Шевченко:

… де нема святої волi,

Добра не буде там нiколи.

(«Царi »)

Тому так зворушливо змальовує вiн мрiю-сон нещасної крiпачки («Сон »), якiй уявляється, що її син:

I уродливий, i багатий,

Уже засватаний, жонатий…

На вольнiй, бачиться, бо й сам

Уже не панський, а на волi;

I на своїм веселiм полi…

Тому i славить генiальний поет українського народу синiв Кавказу, що вiдстоюють свою незалежнiсть («Кавказ »):

Борiтеся — поборете!

Вам Бог помагає.

За вас правда, за вас слава

I воля святая.

I мрiє Кобзар про часи, коли «розкуються незабаром закованi люди «(«I мертвим, i живим… »), коли не зостанеться «i слiду панського на Українi «(«I вирiс я на чужинi »). Тодi «у селах, у веселих i люди веселi «житимуть, тодi «спочинуть невольничi утомленi руки i колiна одпочинуть, кайданами кутi «(«Iсаїя. Глава 35 »).

I забудеться срамотна

Давняя година.

I оживе давня слава,

Слава України.

(«I мертвим, i живим… »)

Вiльний народ оживить природу, оживить свою душу, шануватиме своїх героїв, свою iсторiю, свою правду.

Так чи iнакше, але не слiд чекати, поки «нiмець «нашу iсторiю нам розкаже. I свою солов «їну мову народ пiднесе над свiтом як прапор свого духовного багатства, бо неприродно ж, коли:

… усi мови слов «янського люду —

Всi знаєте. А своєї

Дастьбi… Колись будем

I по-своєму глаголать…

(«I мертвим, i живим… »)

Глибоко ранило поета i духовне гноблення народу. Вiн вiрив у Бога, «великого Бога », вiрив у жертовнiсть Христа:

За кого ж ти розiп «явся,

Христе, сине Божий?

(«Кавказ »)

Але бачив Шевченко й iнше: церква стала знаряддям гноблення народу. Тому й мрiє Кобзар про суспiльство, де релiгiя буде духовно збагачувати людину, де не буде продажної служницi панства, церкви минулого:

… будем, брате,

З багряниць онучi драти,

Люльки з кадил закуряти,

Явленими пiч топити,

А кропилом будем, брате,

Нову хату вимiтати.

(«Свiте ясний, свiте тихий… »)

Зазнаючи горя i болю, зазнаючи гноблення з боку росiйського царизму, наш великий Кобзар часом проклинав москалiв i польську шляхту, але мрiяв про дружбу великих народiв. Вiн писав:

… Ляше, друже-брате!

подай же руку козаковi

I серце чистеє подай!

I знову iменем Христовим

Возобновим наш тихий рай…

(«Ще як були ми козаками… »)

Вiн мрiяв про сiм «ю вольну, нову, де:

… буде син i буде мати,

i будуть люде на землi,

де простеляться шляхи вiльнi i широкi:

…I пустиню опанують

Веселiї села.

(«Iсаїя. Глава 35 »)

Мав Тарас i особистi мрiї. Хотiлося йому з милою дружиною у маленькiй хатинi над Днiпром дожити вiку:

Я тiльки хаточку в тiм раї

Благав i досi ще благаю,

Щоб хоч умерти на Днiпрi,

Хоч на маленькiй горi…

(«Не молилася за мене »)

Не збулася ця мрiя Шевченкова. Та збулася iнша: з любов «ю i шаною згадує вiльна Україна «незлим тихим словом «свого сина.

Немає неволi в Українi, у повний голос звучить її мова. Гордi її сини пишаються своїм героїчним минулим i намагаються впевнено дивитися в майбутнє.

Але щоб посiсти почесне мiсце серед народiв свiту, треба ще ой як багато зробити!

Роботящим умам,

Роботящим рукам

Перелоги орать,

Думать, сiять, не ждать

I посiяне жать

Роботящим рукам.

(«Молитва »)

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой