Державний контроль

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Разное


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему:

Державний контроль

П Л, А Н

1. Роль ДПА, Держказначейства, КРУ в здійсненні фінансового контролю в державі.

2.1. Навести офіційне визначення — оперативний, фінансовий та зворотний лізінг.

2.2. Навести офіційне визначення — теріторіальна громада.

3. Визначити окремо питому вагу витрат державного бюджету на поточний рік до загальної суми витрат на соціальній захист та соціальне забезпечення, культуру та мистецтво.

Література

1. Роль ДПА, Держказначейства, КРУ в здійсненні фінансового контролю в державі.

Фінансовий контроль — одна з важливих функцій державного управління. Його призначення полягає у сприянні реалізації фінансової політики держави, забезпеченні процесу формування і ефективного використання фінансових ресурсів у всіх ланках фінансової системи.

За своєю сутністю фінансовий контроль являє собою комплекс заходів, здійснюваних державою з метою успішного досягнення поставлених нею цілей у сфері фінансів. Для здійснення фінансового контролю потрібна правова база, тобто закони і видані на їх основі підзаконні акти органів державного управління.

Специфіка фінансового контролю полягає в тому, що при його проведенні використовуються вартісні категорії та показники, які визначають кінцевий результат господарського процесу. Об «єктом фінансового контролю є всі господарські операції, які здійснюються з використанням коштів на цілі економічного і соціального розвитку. Державні органи контролю насамперед перевіряють використання фондів фінансових ресурсів, які знаходяться в розпорядженні державних органів, тобто дотримання вимог законів, що регулюють фінансові взаємовідносини різних суб «єктів господарювання з державою, взаємовідносини між господарськими суб «єктами, між державою і населенням.

Фінансовий контроль держави спрямований передусім на раціональне використання бюджетних коштів і коштів централізованих і децентралізованих фондів цільового призначення, фінансової дисципліни в господарських структурах державної форми власності. Важливий напрям фінансового контролю — своєчасне і повне виконання фінансових зобов «язань юридичними і фізичними особами перед бюджетом, дотримання податкового законодавства.

У цілому фінансовий контроль держави спрямований на пошук резервів зростання фінансових ресурсів за рахунок зниження витрат матеріальних і трудових ресурсів на виробництво, правильне відображення в господарських операціях їхньої вартості, виявлення непродуктивних втрат. Вплив фінансового контролю на процеси, пов «язані з функціонуванням фінансів, виявляється через фінансові санкції та інші заходи з усунення виявлених недоліків. Матеріали фінансового контролю використовують для прийняття управлінських рішень, а також для внесення змін у чинне фінансове законодавство.

Фінансовий державний контроль вирішує складні та різноманітні завдання в різних напрямах господарювання на різних рівнях управління. Цим визначаються вимоги до його організації.

В організаційному плані фінансовий контроль можна поділити на державний, відомчий, а також контроль місцевих органів самоврядування.

Державний контроль здійснюється на рівні центральних органів державного управління. Сюди слід віднести Верховну Раду України, яка здійснює фінансовий контроль при розгляді та затвердженні бюджету, а також при затвердженні звіту про його виконання. Вона також контролює законність і ефективність використання бюджетних коштів, доцільність витрат. Контроль здійснюється через комісії Верховної Ради.

Від уряду контроль здійснює Міністерство фінансів України — його центральний апарат і контрольно-ревізійна та податкова служби. Вони здійснюють контроль за мобілізацією і використанням коштів бюджету, інших фінансових інституцій, господарських органів.

Відомчий фінансовий контроль здійснюють фінансові служби міністерств, відомств, підприємств, організацій і установ державної форми власності. Об «єктом контролю тут є виробничо-фінансова діяльність виробничих структур кожної галузі або групи споріднених галузей, концернів, об «єднань, де переважає державна форма власності.

Фінансовий контроль органів місцевого самоврядування здійснюють органи представницької та виконавчої влади місцевих Рад народних депутатів насамперед через відповідні комісії Рад народних депутатів і місцеві фінансові органи. Об «єктом фінансового контролю є місцеві бюджети, позабюджетні фонди, господарсько-фінансова діяльність підприємств і організацій комунальної власності.

Особливим підрозділом Міністерства Фінансів України, що спеціально займається виконанням Державного бюджету України, є Державне казначейство України. Воно було утворено Указом Президента України від 27 квітня 1995 року № 335 і входить в систему органів державної виконавчої влади. Щоб уявити собі хоч приблизно обсяг роботи казначейства, достатньо сказати, що в Україні в даний час існує понад 11,5 тисячі бюджетів різних рівнів, через які розподіляється більше половини фінансових ресурсів країни.

У січні 1993 р. було прийнято Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні «, яким визначено статус, функції та правові засади діяльності.

Державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Головними завданнями державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їхнім збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їх виникненню.

Державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковується йому.

Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Головному контрольно-ревізійному управлінню України. До складу обласних контрольно-ревізійних управлінь входять контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) в районах, містах і районах у містах.

Державна контрольно-ревізійна служба координує свою діяльність з місцевими Радами народних депутатів та органами виконавчої влади, фінансовими органами, державною податковою службою, іншими контролюючими органами, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки.

Головне контрольно-ревізійне управління України очолює заступник Міністра фінансів України, начальник управління, якого призначає Кабінет Міністрів України за поданням Міністра фінансів України.

Видатки на утримання державної контрольно-ревізійної служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є юридичними особами, мають самостійні кошториси, розрахункові та інші рахунки в банках.

Державна контрольно-ревізійна служба виконує такі функції:

організує роботу контрольно-ревізійних підрозділів з проведення ревізій і перевірок, узагальнює результати документальних ревізій і перевірок і у випадках, передбачених законодавством, повідомляє про них органам законодавчої та виконавчої влади;

провадить ревізії та перевірки фінансової діяльності, збереження коштів і матеріальних цінностей, достовірності обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах та інших органах державної виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів;

здійснює ревізії та перевірки правильності витрачання державних коштів на утримання місцевих органів державної виконавчої влади, установ і організацій, що діють за кордоном і фінансуються за рахунок державного бюджету;

залучає на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних міністерств, державних комітетів, інших органів державної виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ і організацій для проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок з оплатою за рахунок спеціально передбачених на цю мету коштів;

провадить ревізії та перевірки повноти оприбуткування, правильності витрачання і збереження валютних коштів;

здійснює контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених попередніми ревізіями та перевірками;

розробляє інструктивні та інші нормативні акти про проведення ревізій та перевірок;

здійснює методичне керівництво і контроль за діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів, узагальнює досвід проведення ревізій та перевірок і поширює його серед контрольно-ревізійних служб, розробляє пропозиції щодо удосконалення контролю;

вимагає від керівників об «єктів, що ревізуються та перевіряються, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків, у необхідних випадках опечатування кас та касових приміщень, складів, архівів, а при виявленні підробок, інших зловживань — вилучення відповідних документів на строк до закінчення ревізії або перевірки, залишаючи у справах акт вилучення та копії або реєстри вилучених документів;

одержує від Національного банку України та його установ, комерційних банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції й залишки коштів на рахунках об «єктів, що ревізуються або перевіряються, і від інших підприємств і організацій, у тому числі недержавних форм власності;

вимагає довідки і копії документів про операції та розрахунки з установами, організаціями, підприємствами, що ревізуються або перевіряються;

одержує від службових і матеріально відповідальних осіб об «єктів, що ревізуються або перевіряються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході ревізій і перевірок;

пред «являє керівникам та іншим службовим особам об «єктів, що ревізуються або перевіряються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів;

вилучає до бюджету виявлені ревізіями або перевірками приховані та занижені валютні та інші платежі, порушує перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами і організаціями кошти і позики використовуються з порушенням чинного законодавства;

стягує у доход держави кошти, одержані міністерствами, відомствами, державними комітетами, державними фондами, підприємствами, установами і організаціями за незаконними угодами, без установлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства;

накладає у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підприємств, установ і організацій адміністративні стягнення;

застосовує до підприємств, установ, організацій та інших суб «єктів підприємницької діяльності фінансові санкції.

За ініціативою державної контрольно-ревізійної служби ревізія або перевірка підприємства, установи, організації може провадитися не частіше ніж один раз на рік. Ревізію або перевірку за дорученням правоохоронних органів може бути проведено у будь-який час.

Службові особи державних контрольно-ревізійних служб зобов «язані суворо додержувати Конституції України, законів України, прав та інтересів громадян, підприємств, установ і організацій, що охороняються законодавством. За невиконання або неналежне виконання службовими особами державних контрольно-ревізійних служб своїх обов «язків вони притягуються до дисциплінарної та кримінальної відповідальності відповідно до чинного законодавства.

Працівники державної контрольно-ревізійної служби зобов «язані у випадках виявлення зловживань і порушень чинного законодавства передавати правоохоронним органам матеріали ревізій, а також повідомляти про виявлені зловживання і порушення державним органам і органам, уповноваженим управляти державним майном.

При вилученні документів у зв «язку з підробкою їх або «виявленими зловживаннями працівник державної контрольно-ревізійної служби зобов «язаний негайно повідомити про це правоохоронні органи. Вилучені документи зберігаються до закінчення ревізії або перевірки. Після цього їх повертають відповідному підприємству, установі або організації, якщо правоохоронними органами не прийнято рішення про вилучення цих документів.

Працівники державної контрольно-ревізійної служби повинні забезпечувати дотримання комерційної та службової таємниці.

Органи державної контрольно-ревізійної служби провадять ревізії та перевірки суб «єктів підприємницької діяльності незалежно від форми власності за постановою прокурора або слідчого, винесеною в ході розслідування кримінальної справи.

За дорученням Прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби Безпеки, податкових адміністрацій у випадках, передбачених законодавством, органи державної контрольно-ревізійної служби провадять ревізії та перевірки на підконтрольних підприємствах, в організаціях і установах усіх форм власності.

Ревізії та перевірки на прохання правоохоронних органів можуть провадитися також в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Працівники правоохоронних органів зобов «язані сприяти службовим особам державної контрольно-ревізійної служби у виконанні їхніх обов «язків. У разі недопущення працівників державної контрольно-ревізійної служби на територію підприємства, установи, організації, відмови у наданні документів для ревізії або перевірки та будь-якої іншої протиправної дії органи Міністерства внутрішніх справ на прохання цих осіб зобов «язані негайно вжити відповідних заходів для припинення такої протидії, забезпечити нормальне проведення ревізії або перевірки, охорону працівників контрольно-ревізійної служби, документів і матеріалів, що ревізуються або перевіряються, а також для притягнення винних осіб до встановленої законодавством відповідальності.

Службові особи державної контрольно-ревізійної служби є представниками органів державної виконавчої влади.

Законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов «язковими для виконання службовими особами об «єктів, що ревізуються або перевіряються.

Працівник державної контрольно-ревізійної служби при виконанні покладених на нього обов «язків керується чинним законодавством і виконує вказівки своїх керівників. Ніхто інший, за винятком передбачених законодавством випадків, не має права втручатися в діяльність службової особи державної контрольно-ревізійної служби. Втручання в діяльність працівника державної контрольно-ревізійної служби тягне за собою відповідальність, передбачену законодавчими актами. Службова особа державної контрольно-ревізійної служби при виконанні своїх службових обов «язків перебуває під захистом закону.

Держава гарантує захист життя, здоров «я, честі, гідності та майна службової особи державної контрольно-ревізійної служби і членів її сім «ї від злочинних посягань та інших протиправних дій.

Звільнення службової особи державної контрольно-ревізійної служби з посади у зв «язку з вчиненням злочину під час виконання своїх обов «язків допускається лише після винесення щодо неї обвинувачувального вироку суду, який набрав чинності.

До органів безпосереднього управління державних фінансів України відносять ДПА. Державна податкова адміністрація України створена на підставі Указу Президента України 22 серпня 1996 року.5 лютого 1998 р. було прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» «, яким визначено статус, функції та правові засади її діяльності.

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях і містах з районним поділом здійснюють функції головних державних податкових адміністрацій. У випадках, коли зазначені державні податкові адміністрації безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків або інших платежів до бюджету, вони виконують щодо цих платників ті самі функції, що й державні податкові адміністрації по районах у містах і містах без районного поділу.

Державні податкові адміністрації по районах, районах у містах без районного поділу виконують такі функції:

здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки та інші платежі до бюджету;

забезпечують своєчасний і повний облік платників податків та інших платежів до бюджету, а також правильність обчислення цих платежів громадянам України та інших країн, іноземним громадянам і особам без громадянства;

контролюють своєчасність подання платниками бухгалтерських звітів і балансів, податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов «язаних з обчисленням платежів до бюджету, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення прибутку, доходу, інших об «єктів оподаткування, обчислення податків та інших платежів до бюджету;

контролюють додержання громадянами законодавства про індивідуальну трудову діяльність;

забезпечують правильність застосування та своєчасність стягнення фінансових санкцій, передбачених іншими законодавчими актами України за порушення зобов «язань перед бюджетом, а також стягнення адміністративних штрафів за ці порушення, допущені службовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами;

передають правоохоронним органам матеріали про факти порушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, а також подають до арбітражів і судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за незаконними угодами, та в інших випадках одержання коштів без установлених законодавством підстав;

одержують від підприємств, установ, організацій, фінансових органів і установ банків документи про суми податків та інших платежів, які підлягають сплаті та фактично надійшли до бюджету, мають виключне право входження в будь-які інформаційні системи, пов «язані з підприємництвом;

здійснюють роботу з обліку, оцінки та реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, і скарбів;

розглядають заяви, пропозиції та скарги громадян, підприємств, установ і організацій з питань оподаткування і скарги на дії службових осіб державних податкових адміністрацій.

Головній державній податковій адміністрації України, державним податковим адміністраціям Автономної Республіки Крим, по областях, районах в містах надається право:

здійснювати у будь-яких суб «єктах підприємництва, розташованих на території республіки, перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, планів, кошторисів, декларацій та інших документів, пов «язаних з обчисленням і сплатою податків та інших обов «язкових платежів до бюджету, одержувати необхідні пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають при перевірках;

одержувати необхідні для цілей оподаткування відомості, довідки, документи і копії з них про діяльність підприємств, установ, організацій і громадян, що перевіряються (включаючи банки та інші фінансово-кредитні установи);

при здійсненні своїх повноважень обстежувати (з додержанням відповідних правил) будь-які виробничі, складські, торгові та інші приміщення підприємств, установ, організацій і громадян, що використовуються для одержання доходів або пов «язані з утриманням об «єктів оподаткування незалежно від місця їхнього знаходження. У разі відмови керівників підприємств, установ, організацій, а також громадян допустити службових осіб державних податкових інспекцій до обстеження зазначених приміщень державні податкові інспекції мають право визначати оподатковуваний доход таких підприємств, установ, організацій і громадян на підставі документів, що свідчать про одержання ними доходів, а стосовно громадян — з урахуванням осіб, які «займаються аналогічною діяльністю;

вимагати від керівників та інших службових осіб підприємств, установ, організацій, а також від громадян, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень законодавства про податки та інші обов «язкові платежі до бюджету і законодавства про індивідуальну трудову діяльність та контролювати виконання їх;

припиняти операції підприємств, установ і організацій по розрахункових, інших рахунках у банках та інших фінансово-кредитних установах у разі відмови в проведенні документальної перевірки чи допуску працівників інспекцій для обстеження приміщень, які використовуються для одержання доходів, неподання (або відмови подати) державним податковим інспекціям та їхнім службовим особам бухгалтерських звітів, балансів, розрахунків, декларацій та інших документів, пов «язаних з обчисленням і сплатою податків та інших обов «язкових платежів до бюджету;

вилучати у підприємств, установ та організацій документи, що свідчать про приховування (заниження) прибутку (доходу) або інших об «єктів від оподаткування, а у громадян, які порушують порядок заняття індивідуальною трудовою діяльністю, — патенти або реєстраційні посвідчення з наступною передачею матеріалів про порушення виконавчим комітетам Рад народних депутатів, що видали дозвіл на заняття зазначеною діяльністю;

застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у вигляді стягнення;

всієї суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) або суми податку за інший прихований (необчислений) об «єкт оподаткування і штрафу у двократному розмірі тієї самої суми, а при повторному порушенні протягом року — штрафу в п «ятикратному розмірі;

50% належних сум податків або інших обов «язкових платежів за відсутність обліку прибутку (доходу) або ведення цього обліку з порушенням установленого порядку, а також за неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій, звітів, розрахунків та інших документів, потрібних для обчислення і сплати податків та інших обов «язкових платежів до бюджету;

стягувати до бюджету недоїмки по податках та інших обов «язкових платежах до бюджету, а також суми штрафів та інших санкцій з підприємств, установ і організацій у безспірному, а з громадян — у судовому порядку або через нотаріальні контори за виконавчими надписами;

подавати до арбітражів та судів позови до підприємств, установ, організацій і. громадян про стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за незаконними угодами, та в інших випадках одержання коштів без установлених законом підстав;

накладати адміністративні штрафи: …

Головній державній податковій адміністрації України надано право скасовувати рішення державних податкових адміністрацій по областях та містах Києву і Севастополю в разі невідповідності їх чинному законодавству, а державним податковим адміністраціям по областях, містах — рішення нижчих державних податкових адміністрацій за тих самих умов.

Рішення Головної державної податкової адміністрації України може бути скасовано судом. [ 1 ]

Таким чином, при виконанні покладених на Держказначейство, КРУ, ДПА завдань, контроль за мобілізацією і використанням коштів бюджету буде виконано, але в теперішній час весь цей механізм не спрацьовує належним чином, до 50% коштів обертаються в «тіньовому» секторі економіки, а кошти не завжди використовюються за призначенням.

2.1. Навести офіційне визначення — оперативний, фінансовий та зворотний лізінг.

Згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Відомості Верховної Ради (ВВР) 1995, N 4, ст. 28), (вводиться в дію Постановою В Р N 335/94-ВР від 28. 12. 94, ВВР 1995, N 4, ст. 29) (Із змінами, внесеними згідно із Законами … визначається як:

1. 18. Лізингова (орендна) операція — господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк. Операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством. (Абзац перший пункту 1. 18 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 977-XIV (977−14) від 15. 07. 99)

Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди землі та оренди жилих приміщень.

1. 18.1. Оперативний лізинг (оренда) — господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користування основними фондами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов «язковим поверненням таких основних фондів їх власнику після закінчення строку дії лізингової (орендної) угоди.

Основні фонди, передані в оперативний лізинг, залишаються у складі основних фондів орендодавця.

1. 18.2. Фінансовий лізинг (оренда) — господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних фондів з подальшим їх переданням у користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних фондів з обов «язковою подальшою передачею права власності на такі основні фонди орендарю.

Витрати орендодавця на купівлю об «єктів фінансового лізингу не включаються до складу валових витрат або до складу основних фондів такого орендодавця. (Абзац другий підпункту 1. 18.2 пункту 1. 18 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 639/97-ВР від 18. 11. 97)

Основні фонди, передані у фінансовий лізинг, включаються до складу основних фондів орендаря.

1. 18.3. Зворотний лізинг (оренда) — господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає продаж основних фондів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг.

2.2. Навести офіційне визначення — теріторіальна громада.

Стаття 6. (Територіальні громади) Закону України «Про місцеве органи самоврядування» визначає як:

1. Первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

2. Теріторіальні громади сусідніх сіл можуть об'єднуватися в одну теріторіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати єдиного сільського голову.

3. Добровільне об'єднання територіальних громад відбуваєтьсч за рішенням місцевих референдумів відповіддних територіальних громад сіл. Таке рішення є наданням згоди на створення спільних органів місцевого самоврядування, формування спільного бюджету, об'єднання комунального майна.

4. Вихід із складу сільської громади здійснюється за рішенням референдуму відповідної територіальної громади.

5. У містах з районним поділом територіальні громади районів у містах діють як суб'єкти права власності.

3. Визначити окремо питому вагу витрат державного бюджету на поточний рік до загальної суми витрат на соціальній захист та соціальне забезпечення, культуру та мистецтво.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» («Урядовий кур'єр» від 28 грудня 2000 р. № 243)

Стаття 1. Державний бюджет України на 2001 рік складається із загального та спеціального фондів.

Загальний фонд Державного бюджету України включає:

надходження до Державного бюджету України, визначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних виплат і не призначені на конкретну мету;

виплати з Державного бюджету України, здійснення яких передбачається за рахунок надходжень до загального фонду Державного бюджету України.

Спеціальний фонд Державного бюджету України включає надходження до Державного бюджету України на конкретну мету та виплати з Державного бюджету України, які провадяться за рахунок цих надходжень.

Стаття 2. Установити доходи Державного бюджету України на 2001 рік у сумі 41. 990. 788,5 тис. гривень, у тому числі доходи загального фонду Державного бюджету України -у сумі 33. 302. 241,2 тис. гривень та доходи спеціального фонду Державного бюджету України — у сумі 8. 688. 547,3 тис. гривень, згідно з додатком № 1 до цього Закону.

Затвердити видатки Державного бюджету України на 2001 рік у сумі 41. 990. 788,5 тис. гривень, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України — у сумі 32. 627. 545,8 тис. гривень та видатки спеціального фонду Державного бюджету України — у сумі 9. 363. 242,7 тис. гривень.

Установити, що Державний бюджет України на 2001 рік є бездефіцитним, враховуючи профіцит загального фонду Державного бюджету України у сумі 674. 695,4 тис. гривень та дефіцит спеціального фонду Державного бюджету України — у сумі 674. 695,4 тис. гривень, згідно з додатком № 2 до цього Закону.

Суми витрат на Міністерство освіти України — 1 655 246,1 тис. грн., Міністерство охорони здоров’я — 949 316,9 тис. грн., Міністерство праці та соціальної політики — 470 659,2 тис. грн., Міністерство культури і мистецтва — 214 061,6 тис. грн., тому питома вага по ціх видатках складає - 3. 94%, 2. 26%, 1. 12%, 0.5% відповідно.

Література:

1. Василик. «Державні фінанси України», Київ 1998р.

2. ЗУ «Про державний бюджет» — 22 січня 1998 р. Урядовий курьер;

3. ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» — 12 червня 1997 р. Урядовий курьер;

4. ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» УК — 14 червня 1997р. Урядовий курьер;

5. ЗУ «Про систему оподаткування» — березень 1998 р., Діло;

6. Єпіфанов, Сало «Бюджет і фінансова політика України» 1997 р.

7. Фінансове право — Харьков 1998 р., під редакцією Л. К. Воронова.

PAGE 2

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой