Оцінка і страхування інвестиційних ризиків

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Разное


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Реферат на тему:

. Оцінка і страхування інвестиційних ризиків

Поняття та види проектних ризиків. Співвідношення ризику і доходу. Аналіз чутливості проекту. Аналіз сценаріїв проекту. Метод імітаційного моделювання Монте-Карло. Модель оцінки капітальних активів (МОКА) в оцінці доцільності інвестицій. Механізми нейтралізації інвестиційних ризиків.

Ключеві слова:

Проектний ризик, аналіз ризиків, зовнішні проектні ризики, внутрішні проектні ризики, рівень ризику, лінія ризику, безпечна ставка, премія за ризик, аналіз чутливості проекту, аналіз сценаріїв проекту, очікувані прибутки від проекту, імітаційне моделювання, оцінка доцільності інвестицій, нейтралізація інвестиційних ризиків, юридичні гарантії, гарантії банку, резервні фонди, непрямі гарантії, доручення, вексельні інструменти, форфейтинг, резервні акредитиви, хеджування ризиків, диверсифікація, страхування ризиків.

В інвестиційному й фінансовому менеджменті найчастіше під ризиком розуміють міру непевності в одержанні очікуваних доходів від заданих інвестицій. Ризик завжди наявний в ринковій економіці.

Метою аналізу проектних ризиків є:

а) надання оцінки всім видам ризиків проекту;

б) ступеня доцільності реалізації проекту за наявного рівня ризику та способів його зниження.

в) можливих шляхів зниження ризиків.

Проектні ризики поділяються на такі види:

Проектні ризики бувають зовнішні та внутрішні.

Зовнішні ризики, у свою, чергу поділяються на непередбачувані і передбачувані.

Зовнішні непередбачувані ризики зумовлені:

зміною політичної ситуації та непередбачуваними державними заходами регулювання у сферах землекористування, оподаткування, ціноутворення, експорту-імпорту, охорони довкілля і т.д. ;

природними катастрофами (повенями, землетрусами, кліматичними змінами і т.п.);

злочинами та несподіваним зовнішнім екологічним і соціальним впливом;

зривами у створенні необхідної інфраструктури, банкрутствами, затримками у фінансуванні, помилками у визначенні цілей проекту.

Зовнішні непередбачувані ризики врахувати практично неможливо.

Зовнішні ж передбачувані ризики при аналізі проекту можна врахувати. До таких ризиків відносяться:

ринковий ризик через погіршення можливостей одержання сировини, підвищення на неї цін, зміну вимог споживачів продукції, посилення конкуренції тощо;

операційний ризик, пов’язаний з відступом від цілей проекту й неможливістю підтримання управління проектом;

ризик шкідливого екологічного впливу;

ризик негативних соціальних наслідків;

ризик зміни валютних курсів;

ризик непрогнозованої інфляції;

ризик податкового тиску.

Внутрішні ризики поділяються на планово-фінансові, пов’язані зі зривом планів робіт і перевитратою коштів, та технічні, пов’язані зі зміною технології, погіршенням якості продукції, помилками в проектно-технічній документації і т.д.

В літературі найбільш часто виділяють два підходи до визначення ризику проектів, які використовуються послідовно:

аналіз чутливості і можливих сценаріїв проекту;

оцінка ризиків за допомогою різних статистичних та імовірнісних методів.

Аналіз чутливості проекту

Мета аналізу чутливості полягає в порівнянні впливу окремих факторів інвестиційного проекту на основний показник проекту, наприклад внутрішню норму прибутковості.

Послідовність проведення аналізу чутливості:

Вибір основного показника ефективності інвестицій, наприклад внутрішня норма прибутковості (IRR) або чиста теперішня вартість (NPV).

Вибір факторів (показників) які мають неоднозначний характер, наприклад: капітальні витрати, ціна на товар, обсяг продажу, компоненти собівартості продукції.

Встановлення номінальних (за проектом), та граничних (максимальних та мінімальних) значень неоднозначних факторів. Граничних значень може бути декілька, наприклад + 5% та + 10% від номінального значення (всього, в цьому прикладі, чотири).

Розрахунок основного показника для всіх обраних граничних значень неоднозначних факторів.

Побудова графіку чутливості для всіх неоднозначних факторів.

Аналіз сценарію — методика аналізу ризику, яка розглядає чутливість реагування очікуваного прибутку до змін в ключових змінних величинах та можливий інтервал значень цих змінних.

Аналіз сценарію розглядає «погані» та «добрі» фінансові обставини, які можливі в очікуваній ситуації. При цьому фінансовий аналітик просить операційних менеджерів підібрати «поганий» набір обставин (низька ціна продажу, низький обсяг продажу, високі змінні витрати на одиницю, тощо), середній, або «більш можливий» набір, та «добрий» набір обставин.

Щоб оцінити переваги різних напрямків інвестицій і оперувати ними, ці відхилення доцільно звести до одного значення, а потім у межах цього значення прогнозувати різні рівні прибутку з урахуванням ймовірності їх досягнення. Сума величин ймовірності дорівнює 1.

При оцінці ризику проектів нових підприємств чи реконструкції діючих слід враховувати, що ймовірні значення допомагають визначити можливість одержання очікуваних прибутків з тих чи інших умов. Визначити розмір прибутку та ймовірність його одержання можна за допомогою спостережень, набутого досвіду, сфери прикладання капіталів (в освоєну справу, справу, яка лише освоюється, чи нову). Чим більша непевність у кінцевому результаті, тим ширше межа відхилень прибутковості від середнього значення. Залежно від складності, точності аналізу та розрахунків прибутку менеджер (економіст) надає величину ймовірності кожному значенню у межах відхилень (табл.).

Табл. Розподіл значень ймовірності очікуваних прибутків

Оцінка можливого результату Запроектований прибуток, млн. грн.

Д Значення ймовірності

Рi Можливий (очікуваний) прибуток,

млн. грн.

(Д х Рi)

Проект А

Песимістична 10,0 0,20 2,0

Стримана 33,3 0,60 20,0

Оптимістична 50,0 0,20 10,0

Разом

1,00 32,0 (Дс)

Проект В

Песимістична 8,0 0,25 2,0

Стримана 30,0 0,50 15,0

Оптимістична 60,0 0,25 15,0

Разом

1,00 32,0 (Дс)

Аналізуючи очікувані прибутки проектів, А і В, слід зазначити, що їх мінливість у проекті А нижча (від 10,0 до 50,0), ніж у проекті В (від 8,0 до 60,0). Межа дисперсії прибутку проекту, А — 40,0 (10,0 — 50,0), проекту В — 52,0 (8,0 — 60,0). Ймовірність одержаного результату оцінюється за трьома рівнями: песимістичний, стриманий, оптимістичний. Після перемноження прибутку на значення ймовірності та підсумування результатів одержують сумарне значення очікуваних прибутків. В обох випадках воно вийшло однаковим — 32,0.

Отже ризик проекту, А нижчий, тому що при цьому значення відхилення очікуваного прибутку менше.

До найбільш розповсюджених методів нейтралізації інвестиційних ризиків належать: метод диверсифікації, страхування, хеджування та розподілу інвестиційних ризиків.

Під диверсифікацією розуміється інвестування фінансових ресурсів у більш ніж один вид активів, тобто процес розподілу інвестицій між різними об'єктами вкладення, які безпосередньо між собою не пов’язані.

Одним з найбільш поширених способів запобігання, або зменшення ризиків є страхування.

Страхування ризиків — це передача певних ризиків страховій компанії.

При аналізі ризиків важливо виділити групу ризиків, які можуть бути застраховані. Коли відбувається певна ризикова подія, інвестор має підстави сподіватися на відшкодування втрат, пов’язаних із цим ризиком.

До ризиків, які надаються до страхування, належать:

прямі майнові збитки, пов «язані з перевезеннями, роботою обладнання, поставкою матеріалів;

непрямі збитки, спричинені демонтажем і переміщенням пошкодженого майна, повторним встановленням обладнання, неодержанням орендної плати;

ризики, що підлягають обов’язковому страхуванню (від нещасних випадків на виробництві, від захворювань, від пошкодження майна, від викрадення транспортних засобів).

Вищенаведені види ризиків зустрічаються в будь-якому проекті.

У широкому плані страхування інвестицій розглядається як страхування тих об'єктів, обладнання, інженерних мереж, які були збудовані, змонтовані або впроваджені внаслідок реалізації інвестиційного проекту. Процеси страхування інвестицій та управління інвестиційними ризиками спрямовані на своєчасне завершення робіт підрядником при затратах, що знаходяться в межах визначеної замовником суми. Але досягти цього досить важко, що змушує замовника шукати страхового захисту від реально існуючого ризику незавершення підрядником будівельно-монтажних робіт у повному обсязі та у визначений термін або, можливо, перевищення ним витрат, спрямованих на реалізацію обумовлених договором робіт. Страхування ризиків капіталовкладень являє собою угоду, за якою інвестор купує страховий поліс страховика, котрий не бере участі в даному інвестиційному проекті. Страхування поширюється тільки на інвестиційний процес і не охоплює об'єктів створених в результаті інвестицій. До таких видів страхування відносять:

страхування будівництва;

страхування на випадок зриву поставок будівельних матеріалів під час будівництва;

страхування кредитів, що йдуть на забезпечення інвестицій тощо.

Ринкові відносини розширили сферу страхування фінансового ризику підприємств і включають поряд із страхуванням одержання прибутку страхування рівня цін, стабільності надходжень сировини від постачальників тощо. Поряд із добровільним страхуванням існує обов’язкове страхування майна і медичне страхування, що передбачається кошторисом витрат підприємства.

Але є такі види ризику, які не можуть бути охоплені страховими компаніями. Це ризики, пов’язані з нестабільністю внутрішньополітичного життя країни, куди спрямовують інвестиції.

До них відносять можливі втрати, пов’язані з конфіскацією, громадянською війною, зміною політичного курсу уряду, зміною суспільно-політичного устрою тощо.

Страхування подібних ризиків передбачає створення державних гарантійних фондів, які мають забезпечити певні гарантії інвестицій приватних осіб в економіку тієї чи іншої країни.

У бізнес — плані зазначаються заходи щодо видів ризику, які не підлягають страхуванню — через неправильний вибір проекту, коливання кон’юнктури ринку, зміну цін і попиту, соціальну нестабільність тощо. З цією метою на підприємстві може створюватись фонд комерційного ризику, величина якого коливається від 5 до 15% прибутку.

Далі переглядається рентабельність справи з урахуванням заходів, що плануються.

Хеджування -це процес страхування ризику від можливих збитків шляхом переносу ризику зміни ціни з однієї особи на іншу.

Хеджування здійснюється через укладення контракту, який призначений для страхування ризиків зміни ціни — хеджа між стороною, що страхує ризик (хеджером), та стороною, що бере ризик на себе (спекулянтом). Предметом контракту можуть бути різні активи — товари, валюта, акції, облігації тощо.

Хеджування може здійснюватись на підвищення або зниження цін. Хеджер прагне знизити ризик, спричинений невизначеністю цін на ринку, продаючи форвардні, ф’ючерсні чи опціонні контракти. Це дає змогу спрогнозувати доходи чи витрати, хоча ризик не зникає. Його перебирає на себе спекулянт, який іде на одержання прибутку, граючи на різниці цін.

В сучасній практиці широке розповсюдження отримав механізм розподілу ризиків.

Розподіл інвестиційних ризиків — це частковий трансферт партнерам фінансових ризиків по окремим операціям. На практиці широке розповсюдження мають наступні направлення розподілу ризиків:

Розподіл ризиків між учасниками інвестиційного проекту. В процесі такого розподілу підприємство може здійснити передачу підрядникам ризиків, пов’язаних з невиконанням календарного плану будівельно-монтажних робіт, низькою якістю цих робіт тощо.

Розподіл ризику між підприємством і постачальниками сировини та матеріалів. Предметом такого розподілу є фінансові ризики, які пов’язані з втратою (псуванням) майна (активів) в процесі їх транспортування і здійснення вантажно-розвантажувальних робіт. Форми такого розподілу ризиків регулюються відповідними міжнародними правилами «ИНКОТЕРМС- 90».

Розподіл ризику між учасниками лізингової операції. Наприклад, при операційному лізингу підприємство передає орендодавцю ризик морального старіння використаного активу, ризик втрати ним технічної продуктивності (за умов дотримання встановлених правил експлуатації), а також інші ризики, що обговорюються в контракті.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой