ПРО ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО ЗАСТАВІ

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Разное


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ПРО ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО ЗАКЛАДУ


Запорукою успішності роботи медичної сестри є любов до своєї професії. У роботі та поведінці вона має бути взірцем високої культури, ввічливості, скромності та акуратності. Такі риси, як співчуття, терпіння, доброзичливість, чесність, рішучість, дисциплінованість, принциповість, винна виховувати в собі кожна медична сестра.
Стосунки із хворими, його родичами та колегами по роботі мають бути такими, щоб максимально оберігати психіку хворого, вміти стримувати собі у різних ситуаціях, ввічливо, доброзичливо із «ясовувати стосунки із хворим й його родичами. Медична сестра винна пам «ятати, що її зовнішність має великий вплив на виздоровлення хворого. Є чудовий вислів П. Бейліна про зовнішній вигляд медичної сестри:
«Сестру я визначаю у тій, який у неї халат,-чистий, випрасуваний, накрохмалений, застібнутий на усі ґудзики, означати, такій медичній сестрі можна довіритись. Значить пишається своєю професією, халат одягає, як казкова королева мантію».
Білий халат для медичної сестри — це непросто її робочий одяг, що захищає від забруднення та інфікування, його призначення не можна звузити до енциклопедичного визначення: «Захист лікаря і убезпечення хворого». Це дещо понад: в білих халатах відроджують у хворого надію на допомогу, а іноді й спасіння. Білий халат-це своєрідна «візитна картка» медичної сестри, що відображає її фізичну і духовну чистоту Він винен бути ідеально чистимо, випрасуваним, відповідати зросту й розміру медичної сестри, неприкрашений. До білого халата не слід пришпиляти значки, заповнювати кишені громіздкими предметами, Він винен створювати приємне враження своєю акуратністю та скромністю. Білий халат ще визначає,-і це дуже важливо, — місце медичної сестри в житті У цьому його моральний зміст.
Форма робить солдата-солдатом, офіцера-офіцером, моряка-моряком, медичного працівника-медичним працівником. А із того, як її носять, судять про гідність людини.
Білий халат. Схильність медицини до білого кольору пояснюється не лише підвищеною властивістю білого кольору сигналізувати про забруднення. З білим кольором історично заговорили українською у «язане уявлення про чистоту й святість, уявлення про біле й чорне-уявлення про демонізм й смерть. Це уявлення про біле і чорне успадковане від стародавніх греків. Біла туніка був символом божественності й мудрості.
Сам вигляд білого халата та зовнішній вигляд медичної сестри пом «якшує страждання хворого, дарує йому надію. Медична сестра винна бути взірцем чистоти та акуратності. Її робочим одягом є халат, шапочка чи косинка, тапочки. Халат має застібатися ззаду, а шапочка чи косинка повністю прикривати волосся. Для роздавання їжі та годування важкохворих має бути інший чистий халат. Виходячи за межі лікарні чи відвідуючи санітарний вузол, медична сестра винна знімати халат. Перед кожною маніпуляцією, годуванням важкохворих слід добро вимити руки із милому. Деякі процедури (клізми, промивання шлунку, внутрішньовенні ін «єкції й інші) медична сестра винна виконувати в гумових рукавичках.
У дитячих хірургічних відділеннях чи пологових будинках медична сестра винна постійно носити маску.
Медична сестра, прийшовши на роботу, винна вдягнути чистий, спеціально призначений для роботи одяг, а уже поверх нього,-білий халат. І медичні сестри, котрі працюють за велінням серця, за покликанням,-одягнувши білий халат, відчувають, щ& смердоті уже інші, не такі, котрі були до цого, смердоті виділяються від Інших, усвідомлюючи ті, що смердоті є потрібними людям у найважчу хвилину їхнього життя. І від цого усвідомлення навіть ходу стає впевненою, спокійною, тихою. Медичні сестри, котрі працюють в дитячих палатах пологових будинків, не повинні носити годинники, прикраси в вухах, на руках, пальцях рук. Це пояснюється тім. що прикрасами можна травмувати дитині, крім цого, под браслетами, перснями, годинником, навіть й после ретельної обробки, залишається життєздатною мікробна флора. Бажано було б б обходитись й без манікюру, так як под лаком проходити накопичення бруду й мікроорганізмів.
Неприємне враження справляє медична сестра, якщо від неї чути сильний запах духів, часнику чи цибулі, а також неприємний запах із рота в результаті недотримання чистоти порожнини рота, каріозних зубів, захворювання носоглотки чи шлунка. Необхідно дотримуватись питань профілактики захворювань та особистої гігієни.
Небайдужими до зовнішнього вигляду медичної сестри є діти, особливо хворі діти, у які є загостреним сприйняття зовнішнього світу. Погодьтеся, що далеко ще не приємні асоціації виникають, наприклад у 3−4-х річної дитини, до якої наближується дуже нафарбована жінка-лікар чи медична сестра: чорні кола навколо очей, густо нафарбовані губи, яскравочервоні довгі нігті…
Крім цого, ми не повинні забувати ті, що діти беруть приклад із обслуговуючого персоналу. Тому, медична сестра, Яка працює із дітьми, не винна матір дефектів мови: неправильної вимови слів, заїкання й т. д.
До етичних питань відноситься І власна репутація медпрацівника. Ця репутація має бути бездоганною.
Чи може хворий повірити у слова медичної сестри, що переконує його у шкідивості куріння чи зловживання алкоголю, якщо від неї чути запах нікотину чи алкоголю.
Відмова від куріння й алкоголю-прямий обов «язок шкірного медичного працівника, незалежно від його службового положення, звань, наукових й інших заслуг. Якщо медичний працівник над стані відмовитись від цих шкідливих звичок, то він винен знайти в собі сили й мужність не демонструвати Їх хворим. Перш за все,-це особистий приклад.
Фельдшер, акушерка чи медсестра мають бути на висоті й в сексуальному відношенні. Іноді в процесі збору анамнезу, при проведенні психотерапевтичних бесід припадати виясняти різні проблеми статевого характеру. Тут необхідно проявляти чуйний й тактичний підхід до хворих, поведінка всіх медпрацівників в ситуаціях має бути бездоганною.
Вже давно помічено: якщо у медичної сестри халат чистий, вона І навколо собі бруду не потерпить, якщо суворою до інфекцій. Не буває так: халат виблискує, а под нігтями-траур. Чистота-релігія медицини.
Хто вміє стежити за собою, тієї недопущення недбайливості, неохайності, хворі в того доглянуті.
А може бути і таке: форма зазаради форми. Скурпульозна увага до свого зовнішнього вигляду переходити у педантизм, самоціль, у кокетування. Вирядиться й уже боїться братися за «чорну» роботу, хоча і належить їй цю роботу робити. Бувають неохайні, але й досвідчені і чуйні медичні сестри, а бувають акуратні і підтягнуті недоброзичливці.
Халат-наче прикриття. На неукові й злій людині такий халат-маскування, Ми говоримо: «Пляма на білому халаті», а маємо на увазі пляму на совісті. Ми говоримо: «Бережіть честь халата», а маємо на увазі вірність обов «язку й чистоту душі.
При спілкуванні із хворими, виконанні маніпуляцій (часто неприємних й болісних), медична сестра винна уміти відвернути увагу хворого від тяжких та неприємних думок, враховуючи індивідуальні особливості пацієнта та його стан в даний момент:
одного пацієнта треба заставити потерпіти, іншого зацікавити якоюсь розповіддю й т. буд. Часто хворі запитують у медичної сестри про свій діагноз та прогноз. Ніколи не можна повідомляти хворого про наявність у нього невиліковного захворювання, а відносно прогнозу-завжди треба висловлювати впевненість в сприятливих наслідках. Щоправда, при цьому не варто переконувати тяжкохворого у бо недуги його «дріб «язкова», так як хворі часто непогано знають характер свого захворювання й при занадто оптимістичних відповідях часто втрачають довіру до персоналу. Краще відповісти приблизно так; «Звичайно, зернятко Ваша нелегка й лікуватися доведеться довго, але й врешті- решт все якщо добре!»
Хворого необхідно постійно оберігати від психічної травми, котра може погіршити його стан, а деяких випадках спонукати до відмови від лікування, Інколи хворі стають нетерплячими, підозріливими, негативно відносяться до лікування. У спілкуванні із такими пацієнтами необхідні терплячість й тактовність: треба уміти дохідливе пояснити доцільність та користь тієї чи іншої лікувальної процедури, виконати її по-можливості найбільш щадним шляхом.
Медична сестра винна чітко й сумлінно виконувати усі призначення лікаря, дотримуючись певної послідовності та години виконання окремих маніпуляцій. Адже призначаючи годину та періодичність введення медикаментів, лікар враховує тривалість їхнього дій та можливість комбінації із іншими препаратами.
3 цих ж міркувань медична сестра не винна самостійно відміняти призначення лікаря чи робити щось на свій розсуд, як наприклад: хворий із виразкою шлунка попросивши у медсестри теплу грілку на ділянку епігастрії, мовляв, він часто користувався таким засобом вдома й це дещо полегшувало йому біль. Не сказавши нічого лікарю, не подивувавшись на результати допоміжних методів обстеження (низький гемоглобін, наявність захованої крові у калі), медсестра виконала прохання хворого. У результаті-шлункова кровотеча й необхідність хірургічного втручання. Часто в стані хворого наступає погіршення, але й при цьому не винне допускатися панікування чи розгубленості: усі дії медичної сестри повинні бути чіткими та впевненими. Щоб не сталося (кровотеча, аритмія, колапс й т. буд.), неприпустимо, щоб хворий бачив перелякані очі та чув тремтячий голос чи голосні, попри всі відділення викрики: «Швидше, хворий задихається!» й т. п. Якою б тривожною не був ситуація, голоси повинні звучати тихо й спокійно хоча бі тому, щоб не порушувати спокій інших пацієнтів. Тиша у відділі винна бути постійною-ніякі ліки не допоможуть хворому, якщо він дратується й не може заснути через голосну розмову, тупіт ніг у коридорі.
Окрім контакту із хворими, медичній сестрі досить часто доводитися спілкуватися із їхніми родичами та близькими людьми. При цьому теж необхідно враховувати багато факторів. Приховуючи від хворого наявність у нього невиліковної недуги чи погіршення його стану, медичні працівники вол «язані в зрозумілій й доступній формі повідомити про це його родичам. Алі й серед них можуть виявитися хворі в розмові із якими потрібно уміти появити обережність та тактовність. Перед розмовою із відвідувачами необхідно порадитися із лікарем, а інколи (якщо це можливо) запитати хворого, про що можна повідомити їм, а про що краще змовчати.
Медична сестра просто вол «язана бути завжди витриманою, привітною, ніколи не забувати про усмішку. Жодні особисті неприємності не повинні «відбиватися» на її роботі, в її тоні при розмовах із колегами та хворими. Недопустимими є надмірна сухість та офіційність, легковажні жарти та фамільярність у. відносинах із пацієнтами. ,
Поведінка медичної сестри винна викликати повагу до неї, довіру, створювати у хворих впевненість, що вона все знає й все уміє, що їй можна довіряти своє здоровий «я й життя. і
«…У палату входите така ласкава,
Неначе світла, росяна весна.
І біль ми одразу затихає,
На серці шкірного надія ожива… «
Нехай про кожну із вас, медичні сестри, хворі пишуть вірші, подібні до цого. Ніколи не забувайте, що у вашій роботи завжди потрібно матір годину на приязнь, «чарівне» слово, на усмішку, котра е музикою душі для хворих; а ще завжди треба матір годину на милосердя.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой