Мистецтво

Тип роботи:
Реферат
Предмет:
Різне


Дізнатися вартість нової

Детальна інформація про роботу

Витяг з роботи

Мистецтво


Розглядаючи розвиток образотворчого мистецтва й архітектури на Україні в XVI — XVIII ст., треба відмітити, що він відбувався у особливих історичних умовах. Період польського панування, напади татар, період визвольної війни, приєднання українських земель до Росії в наслідок Переяславської заради, період Руїни, коли укра-їнські землі входили у склад різних держав — все це зумовило особливості розвитку української архітектури та образотворчого мистецтва XVI — XVIII ст. Взагалі цей період можна розділити на 2 етапи: 1) XVI — I підлогу. XVII ст., коли більшість українських земель знаходилась под владою Польщі й 2) II підлогу. XVII — XVIII ст., коли Більшість українських земель знаходилась в складі Ро-сійської держави.
Архітектура й образотворче мистецтво України XVI XVIII ст. розвивались на самобутній давньоруській основі. Для цого періоду характерним є поступове проникнення в будівництво й живопис національних, народних рис, із одного боці, й зменшення церковних впливів та збільшення світських елементів, заповнення релігійних сюжетів образами, взятими із реального життя, ширше зображення природи, почуттів й переживань людини, более гуманістичний зміст й реалістичні форми художніх витворів — із другого.
З активізацією суспільного життя в архітектурі намічається небувале піднесення. Хоч для будівництва через історичні умови цей період був надзвичайно несприятливим, проте на Україні будувалося багато й повсюдно. Будівельна програма включала у собі відновлення зруйнованих й будівництво нових міст, зведення оборонних споруд, арсеналів, храмів, житла. Саме перевага світського будівництва є визначальною рисою тогочасної архітектури.
У нових історичних умовах зодчество набувало нового змісту, оновлюючи свою конструктивну систему та пластичнодекоративні засоби. Це був ренесансна архітектура, що стала закономірним етапом у поступальному розвитку національних будівельних традицій. Її характерними ознаками були: чітка симетричність, ордерність, горизонтальність членування на поверхи, багатство декоративного оздоблення фасадів.
У українській архітектурі XVI — I підлогу. XVII ст. важливе місце займало оборонне будівництво. Часто використовувалася традиційна фортифікаційна система із земляними валами, глибокими ровами та дерев’яними стінами, якщо іншого матеріалу не було б. Алі водночас будуються фортеці, над спорудженням які на запрошення польської корони працюють іноземні спеціалісти. Гійом Левассер де Боплан у 1635 р. проектував замок в Кременчуці та фортецю Кодак на Дніпрі.
У цей ж одну годину на різних місцевостях України будувались замки і укріплення. Кам’яні замки здебільшого споруджувались на Правобережжі, насамперед на Поділлі й Волині, а й у Східній Галичині, на Північній Буковині й Закарпатті. як фортеці часто будувались і культові споруди — церкви й монастирі.
Архітектори України вміло поєднували в будівництві Український національний стиль із кращими надбаннями європейського ренесансу. Так було б збудовано такі прекрасні споруди, як будинок активного діяча Львівського братства купця Костянтина Корнякта (1580). Вежа Корнякта (1588), каплиця Трьох святителів (1578) й Успенська церква (15 981 630) вкупі створюють унікальний ансамбль на Руській вулиці у Львові.
Значного поширення набувають скульптура й різьблення, зокрема різьблення іконостасів. Живопис, що раніш майже виключно був присвячений релігійній тематиці, тепер значною мірою набуває світського характеру. Розвивається книжкова мініатюра, гравюра, особливо по дереву.
Скульптура на цьому етапі наповнилась новим змістом, а відтак й набула іншої структури. Її діапазон розширився: розвивалася декоративною пластика, тематична різьба, головним чином у багатофігурних сценах вівтарів, фасадів храмів та каплиць, з’явився скульптурний образ сучасника — в надгробках та епітафіях. Так, наприклад, визначне місце в монументальній скульптурі Львова займає скульптурна група «Бій архангела Михаїла із сатаною». Група призначалася для польського королівського арсеналу як його емблема за прикладом арсеналів Західної Європи.
У іконі XVI — I підлогу. XVII ст. образ людини набув більшої життєвої активності і міцнішого зв’язку із сучасністю. Взірцем втілення нового розуміння людини є «Пантократор із апостолами». У багатьох іконах помітне тяжіння авторів до відображення життєвих прототипів: євангелісти із домажирських царських воріт, народний стафаж в іконах із села Вишеньки «Різдво Марії», «Євангелісти» (близько 1576 р., з. Кам’янкаБузька).
На грані XVIXVII ст. в українському мистецтві з`являється історичний жанр. Він був породжений новою добою.

З II підлогу. XVII ст. в українському мистецтві посилюється демократична течія, вона набирає людяного, життєвостверджуючого характеру. Хоча архітектура й будівництво продовжували розвиватись на місцевій самобутній народній основі, водночас смердоті зазнавали впливу російської й західноєвропейської архітектури. Українські архітектори запозичували і творчо застосовували прийоми стилю бароко, для якого характерним були декоративною пишність, вигадливість, мальовничість. У більшій чи меншій мірі пам’ятки українського бароко створювались на грунті народної естетики, що і визначило їхню своєрідність.
На селі й значною мірою в містах як будівельний матеріал використовувалось переважно дерево. На грунті традицій дерев’яного будівництва виробився особливий тип храмівмонументів. Вони хрещаті у плані, мають центричну композицію мас й кристалоподібні об'єми. Їх особливістю є відсутність скількинебудь чітко визначеного головного фасаду.
Алі у містах частіше приміщення споруджували із цегли і каменю — гетьманські палаци, будинки старшини, магістратів, споруди монастирів, церков. Якщо на Правобережжі міста майже не розвивались, то міста Лівобережжя й Слобожанщини, насамперед Київ, Чернігів, Переяслав, Батурин та ін., інтенсивно розбудовувались. Російський зодчий Йосип Старцев Збудував кам’яні собори Микільського (16 901 696) й Братського (16 901 693) монастирів в Києві.
За зразком Ніжинського собору (16 681 670) коштом гетьмани І. Самойловича за планом архітектора Йоганна Баптіста був споруджений Троїцький собор в Чернігові (16 791 695). Порівняно із Ніжинським, він стрункіший за пропорціями, динамічніший за грою мас, вертикальних й горизонтальних архітектурних ліній. Три яруси хорів у ньому своїми балюстрадами висувалися як балкони у внутрішній простір. Цей ж архітектор із Мартіном Томашевським спорудив Преображенський собор Мгарського монастиря біля Лубен (16 841 692), Покровський собор у Харкові (1689) та ін.
Загальною тенденцією у розвитку образотворчого мистецтва на Україні із II підлогу. XVII ст. стає дедалі ширший відхід художників від релігійних тим й підвищення інтересу до світських сюжетів, реального життя, образів й переживань людей. Під впливом стилю бароко багато творів живопису відзначались пишністю, декоративністю, яскравим колоритом, грою кольорів. У розписах є безліч життєво конкретних подробиць, архітектурних й пейзажних мотивів облич. Найважливішими пам’ятками монументального живопису II підлогу. XVII ст. є іконостаси, зокрема іконостас Єлецького монастиря в Чернігові (16 691 676), Богородчанський іконостас, створений для Манявського скиту майстром Іовом Кондзелевичем із Волині, іконостаси, виготовлені в 16 671 700рр. Іваном Рутковичем з Жовкви. Палітра Рутковича обмежена. Його улюблені кольори: вишневий, кіноварний, жовтий, синьозелений. Руткович був світською людиною, вдача якої, відбита в його творах, поєднала поривчастий темперамент життєлюбця із міщанським прагматизмом. Іншої вдачі був його сучасник — Іов Кондзелевич — ієромонах Білостоцького монастиря поблизу Луцька. У його шедеврахіконах із Манявського скиту немає нічого будьонного. Уміння Кондзелевича відтворювати найтонші порухи людської душі виявились тут — на повну силу.
Будинки прикрашалися різьбою з дерева, різноманітним орнаментом, картинами, зокрема популярними малюнками на тими «Козак Мамай» й «Чайки».
Розвивалося писання портретів гетьманів, полковників, іншої старшини. Портрети, як криторські, то й світські, малювалися на Україні, зокрема у Львові, й раніше, але й із XVII ст. починається історія власне українського портрета. Високого рівня у цей годину досягла гравюра, особливо на міді.
У XVIII ст. значний крок уперед зробила на Україні архітектура. Було збудовано, переважно із цегли і каменю, багато різноманітних споруд, серед які, поряд із культовими, ставало дедалі понад цивільних будівель — адміністративних, господарських, житлових та ін.
Велику кількість чудових будівель було б зведено наприкінці XVII — на початку XVIII ст. у Києві та інших містах турботами і коштом гетьмани І. Мазепи. Це у Києві Миколаївська церква на Печерську, Троїцька й головна церква Лаври, Братська церква на Подолі, будинок КиєвоМогилянської академії та ін.
У першій половині XVIII ст., переважно у стилі бароко, були споруджені визначні будови і архітектурні ансамблі. У 17 311 745 рр. под керівництвом архітектора Йоганна Готфріда Шеделя збудовано 93метрову дзвіницю КиєвоПечерської лаври. У 17 471 753 рр. за проектом архітектора В. Растреллі под керівництвом архітектора І. Мічуріна на київських горах був збудована Андріївська церква, а 17 521 755 рр. царський палац.
З 60 — 70-х років XVIII ст. на зміну стилю бароко в архітектурі приходити так звань російський класицизм (російський ампір). Для класицизму були характерними строгість й чіткість архітектурних форм, відмова від пишного оздоблення, симетричноосьова композиція будівель, світлі фарби.
Велике значення для розвитку архітектури на Україні мала діяльність видатних російських архітекторів, що працювали на Україні, В. Ростреллі, А. Квасова, П. Неєлова та ряду ін. Найвидатнішими українськими архітекторами XVIII ст., котрі працювали в тісній співдружності із архітекторами російськими, були С. Ковнір (16 951 786) та І. ГригоровичБарський (17 131 785).
Кріпак КиєвоПечерської лаври, С. Ковнір навчився будівельної справ й створив оригінальні архітектурні споруди, котрі виділяються мальовничістю й багатством ліпного оздоблення стін й фронтонів. Це так звань Ковнірівський корпус й дзвіниці на Дальніх та Ближніх печерах у КиєвоПечерській лаврі, Кловський палац, над яким Ковнір працював разом із П.І. Неєловим, й дзвіниця КиєвоБратського монастиря, дзвіниця й церква у Василькові.
Вихованець Київської академії, талановитий учень Растреллі, І. ГригоровичБарський ставши автором багатьох архітектурних будов: церков Покровської й Миколи Набережного на Подолі в Києві, церквидзвіниці й стіни Кирилівського монастиря, магістрату й собору в Козельці та ін.
У XVIII ст. розвивалася і дерев’яна архітектура. Найбільш видатною пам’яткою дерев’яної архітектури є Троїцький собор у Новомосковську, споруджений народним майстром Якимом Погребняком у 17 731 778 рр. Маючи 65 м у висоту, цей собор був найвищою дерев’яною будівлею XVIII ст. в Україні.
Продовжував розвиватись в Україні живопис. У ньому дедалі сильнішими ставали елементи реалізму. Найбільш видатними майстрами живопису тоді були Д. Левицький (17 351 773), В. Боровиковський (17 571 825) й А. Лосенко (17 371 773). Вони спочатку навчалися в Україні, потім в Петербурзькій академії мистецтв, стали її академіки, працювали там. Особливо великі їхні заслуги в розвитку портретного живопису.
Таким чином, на Україні в XVIXVII ст. достатньо розвивалося образотворче мистецтво та архітектура. Вони малі свої особливості, пов`язані із особливими історичними умовами, із розвитком західноєвропейської та російської культури. Та не дивлячись ані на що, українське мистецтво та архітектура були своєрідними, зберігаючи місцеву самобутню народну основу.
Показати Згорнути
Заповнити форму поточною роботою