Передумови утворення Київської Русі

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Разное


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Передумови утворення Київської Русі.


Теорії походження держави. У VI-VII ст. завершився останній період праслов «янської історії, коли відбувся надзвичайно важливий процес заселення півдня східноєвропейського регіону. Розселення слів «янь на теренах, їхні активні взаємозв «язки із іноетнічними племенами й народами зумовили культурну диференціацію слів «янського світу. З VII ст. наставши новий етап слів «янської історії, коли внаслідок складних міграційних процесів почали формуватися середньовічні ллеменнІ про «єднання, відомі нам із «Повісті временних літ». На територї України літопис фіксує факт проживання шести племінних про «єднань: волинян (Західна Волинь), білих хорватів (Буковина й Прикарпаття), деревлян (Східна Волинь), полян (Київщина), сіверян (лівобережжя Дніпра) та уличів (нижнє Подніпров «я).
У VIII-IX ст. ці племінні союзи трансформувалися у племінні княжіння. Сучасні дослідження дають змогу співвіднести Їх із певним історичним етапом — військової демократії - проміжним періодом від первіснообщинного суспільства до класового. Тоді уже був соціальна й майнова нерівність, але й без легалізованого апарату примусу. Поступово занепадає роль віча, на якому раніше вирішували найголовніші справ: тепер його скликають тоді, коли потрібно князеві. Втрачається значення збройного ополчення, оскільки навколо князів формувалася дружина — про «єднання постійних бойових соратників, друзів князя й професійних воїнів.
У східних слов"ян родова громада перетворилися на територіальну, хоча її рештки великі патріархальних сімей ще довго зберігалися. Утвердилася приватна власність індивідуальних сімей на засоби виробництва й продукцію. У общинному користуванні залишалося головне багатство землеробського суспільства — земля. Поряд зі землеробами-общинниками існували соціальні групи ремісників й купців. Родоплемінна верхівка із появою власності швидко збагачувалася, що дало їй змогу тримати зажени професійних воїнів — дружинників.
Виділення дружини — важливий етап у створенні класового суспільства й перетворенні влади князя із родоплемінної в державну. За допомогою дружини князь завойовує нові землі, збирає данину. Голоси дружинників можуть бути вирішальними у питаннях війни чи світу та в розв «язанні інших важливих проблем. Найбільш знатні дружинники разом з придворною аристократією становили боярську раду, що був постійним дорадчим органом при князеві. Поступово формувався клас великих землевласників — бояр, котрі отримували від князя за службу вотчини (великі земельні володіння, які бояри малі право передавати у спадщину). Більша частина селянства — смерди- був залежною лише від князівської влади. Смерди сплачували князеві данину й виконували різні повинності.
Зміни у сфері суспільно-політичного розвитку східних слів «янь VIII-IX ст. зумовлювали подальший прогрес у галузі економіки, збільшення обсягів додаткового продукту. Особливо зростала продуктивність сільського господарства. У цей період Збільшуються розміри землеробських поселень, отже, і орних земель. Утвердилася двопільна система, значно поліпшилося «^хнічне забезпечення землеробства. Широкого поширення набули важке рало чи плуг. Важливі зрушення відбулися і у ремеслі. Не лише зріс його технічний рівень, а і визначилася його концепція на окремих поселеннях. Збільшення потенціалу ремесла створювало сприятливі передумови для виходу частини його продукції на широкий ринок.
Аналіз писемних й археологічних джерел дає змогу зробити висновок, що у VII-IX ст. значно зросли масштаби міжнародних контактів Русі. Неоднозначне формувалися відносини із Хозарією, якій вдалося у цей годину поширити свій вплив на частину східних слів «янь й обкласти їхні даниною. Є свідчення про походи руських дружин на землі Візантії.
Відомо, що із середини VIII ст. на Русі із «є варяги. Так називали народи Скандінавії, які нестача придатної для обробітку землі штовхала до участі у далеких мандрівках, заговорили українською у «язаних із торгівлею, грабіжницькими нападами, піратством. У самій Скандінавії учасників завойовницьких морських походів того години називали вікінгами, у Західній Європі - норманами (північними людьми). Саме смердоті проклали шлях через землі східних слів «янь до Візантії. Це був відомий шлях «із варяг у греки», який проходив через Фінську затоку, далі Невою й Ладозьким озером, а потім річкою Волхов через Ільменське озеро, річкою Ловать до верхів «я Дніпра І до Чорного моря. Варяги, прямуючи до ВізантІЇ, встановлювали контакти з слів «янами, вели із ними торгівлю, а часто і осідали на їхні землях.
Таким чином, у VIII-IX ст. у слів «янскому середовищі набирали сили процеси соціальне -економічного, політичного й культурного життя, складалися передумови для формування державності на Русі. Назва «Русь» стосується землі полян та їхні стародавнього центру — Києва. Саме тут більше, ніж деінде, на Східно-Європейській рівнині взагалі й на землях Сучасної України зокрема, відчутною був потреба в утворенні постійних військових сил, міцної державної організації.
Київ із самого початку був значним торговим, культурним, військовим центром, у якому зосереджувалися матеріальні й культурні ціності різних племен й народів. Водночас, розташований на кордоні полянської землі, на вузькому клину між землями сіверян й деревлян, він потребував постійного захисту, міцної оборони. На цьому зосереджували свою увагу київські князі Асколвд й Дір, про які сповіщає літописець Нестор.
Сучасні історики вважають, що в часи Аскольда І Діра в Східній Європі виникла перша слів «янська держава, якої можна називати Київським князівством. Сталося це приблизно у 50- 50-х роках IX ст. Вона був невеликою й охоплювала переважно Середнє Подніпров «я. Алі її державний, економічний й воєнний потенціал був значний. Це доводити зовнішня політика, якої провівши Аскольд. Він започаткував збирання земель навколо Києва, що спричинило згуртування цих про «єднань у Давньоруській державі в наступному столітті. За врядування Аскольда були здійснені відомі походи проти Візантії. Є також свідчення про прийняття Аскольдом та його оточенням християнства.
Сучасні дослідники схиляються до висновку, що Аскольд ставши жертвою не скільки Олега та його воїнів, стільки власних бояр, які не влаштовувала його політика. Тому можна вважати, що відбувся, по суті, політичний переворот, внаслідок якого на київський престол сіла нова людина.
Олег й його оточення фактично перейшли на службу ранньо-феодальнІй державі. Народний переказ про взяття Києва Олегом, насичений легендарними подробицями, висвітлює суть справ. Вперше в історії Південну Русь про «єднано із Північною, що було б найважливішим етапом на шляху створення Давньоруської держави.
Давньоруська державність формувалася в суспільстві, яку ще не було б класовим, але й в якому уже із «явилися Перші паростки феодалізму. Для тієї перехідної стадії характерне «окняжнення» тихий чи інших земель, тобто поширення ними влади князя. Час князювання Олега в Києві (882−912 рр.) характеризувався активізацією саме таких консолідаційних процесів. Саме тоді Київська Русь перетворилася на велику державу, Яка про «єднувала більшу частину східнослов «янських племен — ільменських слів «янь, кривичів, полян, деревлян, а також сіверян, радимичів, визволених з-під влади хозар. Усі племена сплачували князю данину й надавали йому військову допомогу. Його влада поширювалась на Київ, Новгород, Чернігів, Переяслав, Смоленськ, Полоцьк та інші міста. З того години Київ ставши столицею східнослов «янського про «єднання — «матір «ю містам руським», а київський князь — «великим князем руським», «под рукою» якого були інші князі.
ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой