Макроекономічні показники України
2013 рік
• Зростання ВВП: -0.8%
• Інфляція: 0.5%
• Безробіття: 8.0%
2012 рік
• Зростання ВВП: 0.2%
• Інфляція: -0.2%
• Безробіття: 8.1%
2011 рік
• Зростання ВВП: 5.2%
• Інфляція: 4.6%
• Безробіття: 8.6%
Зворотній зв'язок
Замовити
загрузка...

Головна:Становлення української козацько-гетьманської держави, її політичний устрій та конституційні засади. (конспект є).


Становлення української козацько-гетьманської держави, її політичний устрій та конституційні засади. (конспект есть).


Наприкінці 1648 — на початку 1649 рр. гетьман тріумфально повертається до Києва. У цей годину відбуваються історичні зміни в поглядах Б. Хмельницького як ватажок народного повстання. Перемоги 1648 р. над польськими військами дали змогу українцям зрозуміти чинність. Відбувається зближення козацької верхівки із православну церквою. Духівництво та інтелі-генція переконують гетьмани в необхідності захисту інтересів не лише козацької верстви, а всього українства. Гетьман стає керманичем українського народу; на нього тепер покладено значно ширші обов " язки.
Таким чином, якщо раніше гетьман міг покластися хіба що на право «військового захоплення» в Україні, не маючи династичних прав на управління, то тепер він проголошує польському посольству, що сам Бог давши йому право бути «єдиновладцем й самодержцем руським».
На початку 1649 р. Б. Хмельницький офіційно оголосив свої наміри стосовно перспектив й кінцевої мети війни із поляками. Це сталося 10 лютого 1649 р. под годину переговорів у Переяславі із королівським посольством. Відповідь гетьмани на умови перемир " я, запропоновані польськими послами, сучасні дослідники оцінюють як програму розбудові української держави. Водночас утворена Українська держава розглядалася як спадкоємиця Київської Русі.
У Зборівському мирі вперше в історії українсько-польських відносин Україна одержувала із боці Польщі визнання певної самостійності як козацька держава.
Визвольна війна сприяла розбудові української держави. На звільнених землях 1648 р. було б утворено центральні й місцеві органи влади, запроваджувався новий адміністративно-територіальний поділ. Особливістю козацької держави був її військовий характер. Він зумовлювався необхідністю виборювати незалежність й традиціями Війська Запорізького. Найвищим законодавчим органом був Генеральна Рада — загальна рада всього війська. Виконавча й судова влада зосереджувалася до рук гетьмани. Він скликав Генеральну та старшинську заради, видавав універсали, бравши доля в судочинстві, організовував фінансову систему, за рішенням заради розпочинав війну, вів переговори, керував дипломатичними зв " язками, був головнокомандуючим збройних сил. Генеральна старшина допомагала гетьману керувати державою.
Територія козацької республіки згідно із умовами Зборів-ського договору складалася із Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств (200 тис. кв. кілометрів). Населення становило близько 1,4—1,6 млн. осіб. Столицею і гетьманською резиденцією було б м. Чигирин. Уся територія поділялася на 16 полків. Полиці — на 10—20, а годиною понад сотень. Міста малі Магдебурзьке право. У селах справами відали старості, які грабувала селянська громада, а справами козаків — обрані ними отамани. Військове-адміністративну уладові на територї полків І сотень здійснювали полковники й сотники, які оббирали заради. Було ліквідовано велике І середнє землеволодіння, фільварко-панщинну систему господарства, кріпацтво. Формувалася козацька, селянська й державна власність на грішну землю. Було проголошено особисту свободу абсолютної більшості селян й міщан, котрі малі змогу вільно вступати до козацького стану.
Гетьманська держава мала сильну армію. Її було б створено в перший рік війни шляхом про " єднання розрізнених селянських й козацьких загонів. Армія налічувала близько 60-80 тис. козаків й був організована за полково-сотенним територіальним поділом: певна територія виставляла кілька сотень козаків, котрі про " єднувалися в полк. Військо складалося із різних верств населення, більшу частину становило «покозачене» селянство й міське населення. Проте ядром армії було б реєстрове і запорізьке козацтво.
У козацькій державі функціонувала своя фінансова система. Керівництво здійснював Б. Хмельницький. Головними джерелами прибутку держави були земля, сільськогосподарські промисли та їхнього оренда, торгівля, загальні податки, якими обкладали (крім козаків) населення. Серед грошових знаків в обігу були польські монети, пізніше — московські і турецькі гроші. У 1649 р., на думку дослідників, розпочалося карбування національної монети.
У козацькій державі діяла своя система судочинства. Вона складалася із Генерального, полкових й сотенних судів. У містах діяли міські, а також церковні суди.
Б. Хмельницький із перших місяців війни особливу увагу приділяв дипломатичній діяльності, спрямованій на зміцнення міжнародного стану козацької держави. Було укладено військово-політичний союз із Кримським ханством, Трансильванією, встановлено дружні відносини із ВалахІєю, Венецією. Завдяки вдалій зовнішній політиці гетьманського уряду козацька держава зміцнила позиції на міжнародній арені.
Після перших великих перемог над польським військом, здобутих у 1648—1649 рр., формування Української козацької республіки Б. Хмельницький, розуміючи, що війна не скінчилася, спрямовує титанічні зусилля на зміцнення новоствореноЇ держави, ЇЇ міжнародне визнання. Тому 1650 р. характеризувався насамперед Інтенсивною дипломатичною діяльністю гетьмани України, її головною метою був пошук надійних союзників у боротьбі проти Польщі. Саме цю мітку переслідував Б. Хмельницький, налагоджуючи дружні взаємини із Волощиною, Тран-сильванією, Молдавією, Кримом, Туреччиною, Росією.
На думку відомого українського Історика У. Липинського, Богдан Хмельницький до самої смерти (серпень 1657 р.) залишався фактично єдиним й повноправним правителем Української козацької держави. УСІ запитання ЇЇ життєдіяльності (внутрішні й зовнішні) він розв " язував самостійно, не радячись із російським царем. Під годину його гетьманства в московську скарбницю не надійшло жадної копійки,
Подібний статус (майже незалежної держави) свідчить, що Україна в державному розумінні мала щось більше, ніж звичайний протекторат. Вона здобула більші права, ніж Їх малі Молдавія, Волощина чи Кримське ханство в складі свого «протектора» — Османської імперії. Тому вірогідно, що згідно :
договором 1654 р., Незважаючи на визнання верховенства корони Романових, Українська держава увійшла у склад Росі за принципами не скільки протекторату, стільки конфедерації.
Втім закріплені Переяславське -Московською угодою правовІ взаємовідносини між Україною й Росією залишилися вол " язаинями на папері й не так на практиці.

Головна:Становлення української козацько-гетьманської держави, її політичний устрій та конституційні засади. (конспект є).