Древний Египет

Тип работы:
Реферат
Предмет:
География


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Под історією Давнього Єгипту мається на увазі історія єгипетської цивилизаци-
до неї з часу зародження в Єгипті класового нашого суспільства та державності, кото-
рої в другій половині IV тисячоліття до н.е. падіння независимости
єгипетського держави у кінці VI століття е., коли Єгипет було включено в сос-
тав Перської держави. Історія Давнього Єгипту що тривала близько трьох тыся-
челетий підрозділяється ми такі періоди: Перший додиностический період (пер-
вая половина IV тисячоліття е.). Початок розкладання пологових відносин. Вто-
рій додиностический період, чи герзейский період (друга половина IV тысячеле-
тия е.). Поява соціальної диференціації, створення елементів ирригаци-
онной системи, поява перших номовых державних утворень. Наприкінці пе-
риода — створення Верхнеегипетского і Нижнеегипетского царств. Раннє царство.
Правління I-II общеегипетской династії. Освіта єдиного общеегипетского го-
сударства (XXXI-XXIX ст. е.). Розквіт Єгипту епоху Стародавнього царства
правління III-IV династії (XXVIII-XXI ст. е.). Перший перехідний период
(VII-X династії, XXIII-XXI ст. е.). Розпад єдиного єгипетського государства
деякі номы. Відродження централізованого єгипетського держави у эпоху
Середнього царства. Правління XI-XIII династії (середина XXI-XXIII ст. до н.э.).
Другий перехідний період (XIV-XVII династій, коней XVIII — початок XVI в. до
н.е.). Послаблення Єгипту, народні повстання, захоплення Єгипту гиксосами. Расцвет
єгипетської цивілізації в епоху Нового царства. Правління XVIII-XX династий
(XVI-XI в. е.). Створення Єгипетської імперії. Третій перехідний пе-ріод (XXI
династія, XI-X е.). Занепад Єгипту. Пізніше царство. Єгипет під владою ино-
земних династій (XXII-XXV династії, XI-VIII ст. е.). Відродження Египта
при сойской (XXVI) династії (VII-VI ст. е.). Завоювання Єгипту Персией и
включення його до складу Перської держави (XXVII-XXX династії, кінець VI—IV вв.
до н.э.).
Кордони Давнього Єгипту різко обкреслені сама природа заклала: південним його пределом
були важкопроходимі перші нільські пороги, які були біля Асуона, в 1200
кілометрів від середземноморського узбережжя; із Заходу до річки тіснилися піщані уступы
Лівійського плоскогір'я; зі Сходу підходили неживі кам’янисті гірські от-
роги. Нижче перших порогів Ніл ніс свої води суворо північ по вузької довгою до-
лині (Верхній Єгипет), ширина якої коливалася від 1 до 20 км; лише двухстах
кілометрах від гирла, там, де ріка у минулому розгалузилася сталася на кілька рука-
ввв, долина розширювалася, створюючи знамениту нільську Дельту (Нижній Египет).
Клімат Північної Африки 10−12 тис. Років тому не досягав засушливий, ніж те-
перь. Ще недавно завершилася танення льодів, покриваючих частина Європи на конце
льодовикового періоду; над Північної Африкою проносились вологі вітри, выпадали
стрімкі дощі, і дома нинішніх пустель була савана з великим травяным
покровом, з багатим тваринним світом. Долина Нілу та сусідні поруч з ній області (терри-
торію майбутнього єгипетського держави) були рано освоєна людиною. Тут обна-
ружени залишки стійбищ полиолетических мисливців та збирачів з осередками, костя-
ми тварин і звинувачують знаряддя праці. Кількість кремінних знарядь деяких із поселень дос-
тигает кількох тысяч.
Типовими пам’ятниками земельчиских громад Нижнього Єгипту V тисячоліття до
н.е. є поселення розкинулися на берегах Фаюмського озера. Жителі фоюм-
ских селищ розводили це і дрібний рогатий худобу. Зерно зберігали в ямах. В
Верхньому Єгипті приблизно той час жили племена скотоводов-земледель-
цев, залишаючи пам’ятники тосийской культури. Ці племена обробляли пшеницю и
ячмінь, розводили дрібний рогатий худобу та виготовляли судини з глини, в которых
зберігали свої запаси. На вищої стадії розвитку перебували тосийские пле-
міна культури Бадори (кінець V- початку IV тисячоліття е.). Вони розводили уже
як дрібний, а й велика рогата худоба. Врожай ячменю і зберігали в
засіках обмазаних глиною. Полювання і риболовля зберегли своє господарське значе-
ние. У другій пів на четверту тисячоліття в гейзейский період великих успе-
хов досягло землеробство заснований на системі штучного зрошення. Глинобит-
ные вдома свідчили про міцності осілості, скорочення могилах оружия,
остаточне витіснення полювання скотарством. Змінився характері і розмір тор-
говли, систематична торгівля приймає міжнародного масштабу, з’являються в
Єгипті та привезені речі (наприклад месопотамские циліндричні друку). Проис-
ходять корінні зміни й у соціальної культурі. Розміри могил дозволяли по-
нять, що у громадах вже відчувалася майнове нерівність. Виділялися вожди
погребавшиеся з розкішшю. У цей час виникає інститут рабства. Швидше всего
раби з’являлися у результаті військовим сутичкам між племенами і пологами. В
умови низького рівня продуктивних сил не було вигоди брати бранців. Соз-
дание продуктивного землеробства, що дає великі врожаї, у слідстві чого появи-
лася потреба у робочої сили, підвищила цінність людського праці та дала
можливість вільно використовувати працю бранців. Отже передусім рабів давали войны.
У другої половини IV тысячилетия е. в Єгипті намітилися контури трьох ос-
новных прослиек, прообраз з трьох основних класів давньоєгипетських государства:
панівний шар, куди входили нащадки родоплеменной знаті, жрецтво, зажи-
точні общинники; члени землеробських громад, основні виробник материаль-
ных благ древнього суспільства; прошарок рабів, поки що дуже незначна. Образо-
вание соціальних прошарків процес формування класів сприяли появі государс-
тва, які мали регулювати відносини між новими соціальними группа-
ми і зароджуваними класами, у сфері панівного шару. Перше государс-
тво виникла межах невеликих областей (номов), які охоплювали несколько
поселень, об'єднаних навколо міського центру, де було резеденция вож-
дя і святилище, почетаемого тут божества. На території Верхнього Єгипту пе-
риод нового царства налічувалося 22 нома, у Нижньому Єгипті - 20 номов. У силу
природних умов номы — найдавніші державні освіти прагнули к
об'єднанню, у слідстві чого з’явилися більші царства. Найімовірніше объ-
єднання номов Верхнього Єгипту одне царство і Нижнього Єгипту — до іншого круп-
ное царство відбулося IV тысячилетии е. Правитель Верхнього Єгипту стал
носити корону білого кольору, а Нижнього — червоного кольору. Певний час царства
існували поруч друг з одним і вели до між собою війни. Але тенденція до объ-
єднання продовжувала діяти й привела зрештою до об'єднання Верхне-
го і Нижнього царств у єдиний давньоєгипетське держава, що охоплює до-
ліну від першого порога до среднеземноморского узбережжя. Раннє царство (XXXI —
XXIX ст. е.). Об'єднання Верхнього і Нижнього царств було революційним по
своєму значенням історія Давнього Єгипту. У межах однієї держави були сос-
редоточены ресурси всієї долини і Дельти Ніла, з’явилися сприятливі условия
для створення общеегипетской іригаційної состемы, без яких неможливий су-
ществование продуктивного і землеробського господарств. На зміну постійним внут-
риегипетским війнам, ослаблявшим країну, прийшло політична єдність. Объедине-
ние Єгипту було досягнуто внаслідок багатьох воїн між Верхнім і Ниж-
ним царствами.
Правитель Верхнього царства став верхнім царем всього Єгипту, до списків царс-
ких династій його названо Міною. Міна став родоначальником общеегипетской династии.
Прагнучи згуртувати Єгипет, Міна з кінця Дельти і долини заснував столицю объеди-
ненного царства, місто Мемфіс, одна з найбільших міст Єгипту. За першої ди-
настии єгиптяни стали пересуватися на багатий міддю Сінайський полуостров.
При другий династії знову стає неспокійним Нижній Єгипет, однієї из
головних завдань стає остаточне возз'єднання країни. При фараонах второй
династії була успішно вирішена завдання остаточного об'єднання на одне сильное
централізовану державу. Давнє царство правління III-IV династії (XXVI-
II-XXI ст. е.). Об'єднання єгипетських номов у межах однієї держави и
організація єдиного управління сприяли концентрації людських і матеріальних ре-
сурсов в руках центрального правителя. Усі зусилля спрямовані на создание
ефективної общеегипетской иррегационной системы.
Спостереження за розливами Ніла дозволили як отримати стабільний і бо-
лее високий врожай, а й запровадити нові грунту (ті, хто був засушены чи забо-
лочены). У Дельті набуло розвитку садоводчество. Продуктивне землеробство — ос-
нова єгипетської економіки та богадства єгипетського держави у період Древнего
царства. Помітні успіхи у трьох галузях: металургії, обробці каменю й гончар-
ном справі, оволоділи технікою кування і лиття. У період Стародавнього царства началось
будівництво грандіозних споруд із каменю. Раби становили основний класс
єгипетського суспільства, судячи з документів рабів купували і продавали. Ринки рабов
поповнювалися з допомогою продажу військовополонених, поневолення які в борги бедняков.
Однак у період Стародавнього царства ці джерела були обмежені: завоевательные
походи за межі Ніла були досить поодинокі, а поневолення корінних єгиптян не
заохочувалося центральної влястью. Необхідність у позиційному захисті привілеїв господствующе-
го шару, організації ирригационального землеробства, у підтримці общественного
поорядка, увінчалися створенням добре організованого державного аппарата,
він з з трьох основних ланок: центрального, обласного (номового) і мест-
ного (лише на рівні поселень громад) апарату. На чолі центрального управління сто-
ял царь. Фараон уособлював міць єгипетського держави, вважався воплощением
божества образ людини. Найближчий помошник фараона був вищий людина — ча-
ти, нагадує середньовічного візира. Він був керівником чиновництва, при-
належним до найрізноманітніших відомствам. Особливість центрального апарату Єгипту не-
розчленованості продворных функцій (носій царських сандаль був водночас ко-
мандующим армією). Обмеженої частиною державної машини була армія, в
то час вона комплектувалася по царському набору з вільних єгиптян і состояла
з загонів піхоти, збройних цибулею, списами і короткими мечами. Номовый аппа-
рат управління копіював центральний орган і ділився на підрозділи и
ранги, але вже настав обласного значення. Зазвичай номовое управління возглавлялось
номархами, представниками древньої аристократії, влада якої передавалася от
батька до сина, їхнім виокремленням номовые династії. У багатьох написів зустрічаються термины
?джаджат? і ?кенбет?, що означують швидше за все поради, управляючі жизнью
громад. Усталеною за доби древнього царства державного управления,
передбачає владу необмежену монарха (обожненого), операющегося на
разветвленныйй апарат численних чиновників окреслюється монархія дис-
потичного типу, чи давньосхідна диспотия. Після припинення VI династії (се-
редіна XXIII в. е.) влада мемфеских царів стає номінальною. Страна
розпадається силою-силенною самостійних князівств, які з однієї чи нес-
кольких номов. Епоха Стародавнього царства завершує період занепаду й раздробленности
Давнього Єгипту. Єгипет Середнього царства.
Фараони XI, але XII династії, зосередивши в руках центрального
уряду людські та матеріальні ресурси країни, відновили общеегипетскую
иррегационную систему, яка у епоху Стародавнього царства. У цілому нині XII динас-
тии (2000 — 1775 рр. е.) вдалося стабілізувати становище країни й прев-
ратить Египед в сильну державу, що мало потужним военно-экономическим
потенціалом. Операясь цей потенціал XII династія проводила успішно завоева-
тельную політику. Тривала освоєння Фаюма. Великих успіхів зроблено ос-
воении Нубії, де було відкрито багаті золоті копальні. Прагнучи захопити свое
панування в золотоносних районах Північної Нубії, єгиптяни прокладали дороги,
будували системи крепосных міст. Нубія під час Середнього царства превратилась
фактично на провонцию Египта.
Життєво важливим для Єгипту було напрям завойовницької політики у вос-
точне Середземномор'ї, звідки єгиптяни отримували срібло, золото, строительный
ліс. У цілому при XII династії Єгипет перетворився на велику державу на Ближнем
Сході. Присвоєння великих територій супроводжувалося захопленням великих партий
рабів, худоби, тих матеріальних цінностей. Процвітання єгипетської економіки, богатс-
тво панівного класу обеспецивалось жорстокої експлуатацією ?царських лю-
дей?, рабів. Розвиток експлуатації безпосередніх виробників викликало не-
достаток і стихійне опір народних мас. Складні відносини внутри
панівного класу. Ситуація ускладнилася після падіння XII династії. Прави-
тели нової, XIII династії, виявилися вони здатні вирішити проблему стабилизации
внутрішньої обстановці країни. Що Виникли важким внутрішнім становище у стране
скористалося об'єднання гиксосов, которым наприкінці XVIII в. до н.е. удалось
окупувати всю Дельту, та був поширити своєю владою й у Верхньому Египте.
Епоха Середнього царства в Єгипті закінчилася, починається період панування ино-
земцев-гиксосов. Період самостійності номов після падіння XIII династії и
час правління гиксосов, що охоплює друга половина XVIII і XVII ст. до н.э.
отримав назва другий перехідний пе-ріод. Велика єгипетська держава в эпоху
Нового царства. Після вигнання гиксосов і востановления єгипетської государствен-
ности починається найвдаліший період староєгипетської історії, період Нового
царство, який тривав майже п’ять століть і охоплював правління XVIII-XX ди-
настий. Саме в цей період було створено найбільша територією еги-
петская держава, а древеегипетская цивілізація досягла найбільших висот своем
розвитку. Реформована єгипетська армія за своїм озброєнням і организации
було одним із найкращих і численних армій на той час. Маючи ар-
мию XVII династія проводила активну зовнішній політиці і захоплювала обширные
території. Енергійна зовнішня політика XVII династії, створення величезної военной
держави зажадали мобілізації всіх матеріальних й людських ресурсів, але вместе
про те самі завоювання і пограбування заваеванных країн надавали стимулирующее
впливом геть розвиток єгипетської економіки та культури. У період Нового царства еги-
петская економіка дозволила отримати багато больбше сільськогосподарської та ремес-
ленній продукції, ніж попередні часи. Країна мала солідним запасом
матеріальних ресурсів, значним економічний потенціал, виходячи з ко-
торого фараони могли утримувати величезну армію й те водночас будувати палаци и
міста. Було створено змогу її подальшого розвитку культури. Социальная
обстановка в Єгипті у епоху Нового царства було досить суперечлива: в период
успіхів, завоювань та скорочення економічної пожвавлення вона досить стабильной,
але в середині єгипетського суспільства завжди існували відкриті протиріччя, та соци-
альная напруженість: експлуатація рабів загострювала ставлення між рабами і ра-
бовладельцами; становище дрібних виробників було хитливо; нарешті, внутри
панівного класу розвивалися колізії, чреваті відкритої конфронтацией.
Створення величезної імперії, яка включала безліч заваеванных країн, усложнение
господарському житті, у якому постійно втручалася держава, складність со-
циальных взаємовідносин — усе це поставило перед державним апаратом ряд
нових завдань і це викликало його істотну перебудову. У слідстві чого в
епоху Нового царства в Єгипті створили великий та потужний державний ап-
парат, що забезпечував управління величезної державою та дуже складною життям еги-
петского суспільства вміло, захищаючи інтереси панівного класу. У исторических
документах повідомляється про заворушеннях і громадських організацій смутах, відсутності порядку в
кінці XIII- початку XII ст. е. Стабілізувати зовнішню і внутрішню обста-
новку вдалося знатного вельможі Сетнахту, який став засновником нової XX ди-
настии. Його син і приймач отримав ім'я Рамсес. Він відновив боєздатність ар-
мии і його чисельність. Після її смерті всі наступні правителі династії носили
гучне ім'я Рамсеса, але ои не мали удачливістю своїх великих предшественни-
ков. Єгипет починає слабшати. Авторитет колись могутньої держави упав. У на-
чалі ХІ ст. е. по смерті Рамсеса XI (1085 р. е.) XX династія прекра-
тилась. Цим закінчилася блискуча епоха єгипетської історії - епоха Нового царс-
тва. Епоха Пізнього царства. Близько 1950 р. е. на престол зійшов представи-
тель однієї з знатних пологів Шешенка I. Втрутившись в палестинські справи, в конф-
ликт між Ізраїлем і Юдейськими царськими пологами Шишонок в 1930 р. до н.э.
вторгся в Іудею, взяв Єрусалим, дуже багато міст і населених пунктов
Іудеї. Успіхи в Азії підштовхнули царя поновлення захватческой политики.
Шишонок та її приймачі вели велике побудову країні: споруджувалися царс-
киє палаци в Бубостисе. Соціальною опорою Бубостидов були вояки та жречество.
Поступово держава Бублстидов ставало слабкішим. На зовнішньополітичної арені Египет
не зміг надати дійсною допомоги Дамаської коаліції, що намагалися про-
тивостоять Ассирії. Близько 817 р. е. правитель Танеса оголосив себе царем
всього Єгипту й почав нову XXIII династію. Вони було також лівійської по происхож-
дению і правил паралельно з захиревшей XXII династією аж до 730 р. до
н.е., коли роздроблений Єгипет став б легкою здобиччю нових завойовників пришед-
ших з Нубії. Близько 715 р. е. новий похід на Єгипет зробив Шабака. Еги-
пет був остаточно підкорений кушитским фараоном, правившим нею з 715−664 рр. до
н.е. Єгипет і Куш об'єднувалися за одну держава. Перетворення Ассирії в мо-
гущественную передне-азиатскую державу просувало його весь ближчі один до кордонів еще
нескореного Єгипту й робило зіткнення між ними неминучим. Асархаддон
після двох походів 674 і 671 рр. е. підкорив Єгипет. Єгипет був разделен
між 20-ї місцевими правителями — номархами. Асархаддон іменувався царем царей.
Панування Ассирії над Єгиптом тривало 15 років (671−655 рр. е.). Дваж-
ды покаренная країна повставала. Свою опору ассірійські царі видили у його царь-
ках і князів які правили окремими номами. Місто Саис, котрий грав огромную
роль економічного життя північного єгипту при XXIV династії, яка намагалася объ-
единить Єгипет, виступив організатором боротьби з асирійцями і нового объединения
країни. Операясь на силу об'єднаного Єгипту, і навіть на блок з Лідією і, воз-
можна, з Вавилоном Псамметих I витіснив ассірійців. На троні фараонів утверди-
лася XXVI Саисская династія (664−525 рр. е.). Характерною рисою политики
проведеної Псамметихом I була стійка орієнтація Єгипту грецькою світ. В
525 р. е. Єгипет захопили персами. Перську цар Камбиз прийняв еги-
петское тронне ім'я і титулатуру фараона і став засновником XXVII Перської ди-
настии.
У його приймальнику Дарии I Єгипет ввійшло до складу Перської держави, как
із її сотрапий (провінцій), цьому він плотил подати 700 талантів серебра,
а як і внески ввиде хліба і низки доходів рибних промислів на Меридовом озері. У 332
р. е. до Єгипту вступили війська Олександра Македонського. Її було прийнято як ос-
вободителя від перського панування, коронували як єгипетського фараона, объ-
виявили сином бога Амона. Єгипет увійшов до складу його світової держави, а після ее
розпаду виявився під владою греко-македонською династії Птолемеїв вступив в
епосі эллинизма.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой