Демография Китаю та Германии

Тип работы:
Реферат
Предмет:
География


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы


Содержание:
Введение…3
Етнічна структура населения…4
Оцінки чисельності населення і побудову
природний прирост…6
Динаміка народжуваності і смертности…10
Віково-статева структура населения… 15
Міграції населения… 18
Демографічна політика: еволюція,
методи проведення, результаты… 22
Характер процесу урбанизации… 25
Заключение… 28
Додаток 1… 29
Додаток 2… 30
Список литературы… 31

Введение.
Аналіз демографічних процесів в повоєнному світі показує, що останні десятиліття динаміці і структуру населення Землі відбулися значні зрушення. Проблеми народонаселення починають відігравати дедалі більшу роль у внутрішній і до зовнішньої політиці різних держав земної кулі. Цими питаннями багато хто займається міжнародних організацій, зокрема і Організація Об'єднаних Націй, яка включила їх до складу глобальних проблем сучасності.
Демографічні проблеми не обминули і аналізовані нами Німеччину зі Китай. Навіть надали ними дуже серйозну вплив.
Основне завдання нашого реферату є розглянути демографію Китаю та Німеччини, дати максимально можливу характеристику цих країнах, простежити динаміку статистичних даних, і зробити відповідні висновки.

1. Етнічна структура населения
Китай, Китайська Народна Республіка, КНР, лежить у Центральній і Східній Азії. Найбільша у світі країна за чисельністю населения.
Старокитайська етнічна спільність в 7−6 століттях е. на среднекитайской рівнині внаслідок контактів різних народів, котрі розмовляли китайско-тибетских, протоалтайских, австро-азиатских і австронезийских мовами. Результатом подальшого історичного поступу Китаю стало його присутність серед сучасному населенні значної частини національних меншин. Попри те що, що національні меншини становлять лише 6,7% від населення, вони розселені біля, що близько 60% площі країни. Густота населення у тих районах загалом дорівнює 10 людинам на 1 кв. км, тоді як середня щільність околицях, населених китайцями, становить понад 250 осіб у 1 кв. км.
У складі населення Китаю понад 50 народів, які належать до різним мовним групам і сім'ям; 93,3% населення — китайці (хань), інші - хуэй, уйгури, маньчжури, ицзу, тибетці, буї, мяо і другие.
Національні меншини населяють всю західну частка країни, і навіть ряд районів Півдні і півночі Китаю. На півдні і південному заході живуть народи, які стосуються сино-тибетской, паратайской і австроазиатской сім'ям. разом вони є 73% від кількості національних меншин. 26% від кількості нацменшин утворюють народи алтайської сім'ї та корейці, розселені ніяких звань і півночі Китая.
Найскладнішим в етнічному відношенні районом є Південно-Західний Китай. Тут на порівняно невеличкий території живе близько тридцяти народностей.
Своєрідним етнічним складом відрізняються міста Китаю. Переважну більшість населення міст становлять китайці; водночас і там живуть у невеликому числі хуэй, а Северо-Восточном Китаї - і маньчжури. У містах південній частині Синьцзяна живуть переважно лише уйгури, а містах Тибету — тибетці.
(Етнічний склад населення див. при застосуванні 1).
Німеччина. Розташована у Центральній Европе.
Останні тридцять років Німеччина з одно-национального держави (німці становили до 1960 р. більш 99% від населення) перетворилася на країну з дуже складно етнічним складом населения.
Етнічній основою німецького народу були стародавньонімецькі племена, населяли на початку зв. е. простір між Рейном і Одером і що сплуталося зі більш ранніми мешканцями: ніяких звань і південному заході - з кельтами, Півдні - з ретами. древні германці складалася з трьох груп — герминонской, истевонской, ингевонской.
Нині німці становлять 92,7% населення. Групи національних меншин, які стосуються корінного населення, у Німеччині нечисленні. Це майже 70 тис. датчан, 30 тис. голландців, 6 тис. фризів. Решта національні групи складаються ще недавно емігрантів, переважно які зберігали підданство своїх країн час. (Етнічний склад населення див. при застосуванні 2).

Вывод:
Скориставшись додатками 1 і 2 ми можемо зробити висновок, що обидві країни, представлені у даному рефераті мають великим рівнем етнічного розмаїття, Китай з допомогою величезної території і що змогу діяльності у тому просторі, Німеччина — внаслідок сприятливих економічних, екологічних та ін. умов проживання (мається на увазі насамперед умови для міграції).
Ми можемо зазначити такого моменту, що Китаю і Німеччина, будучи багатонаціональними державами, мало мають у своїй території людей однаковими національностями. Якщо Китай у основному східні народності, то Німеччину — західні, т. е. слов’янська, німецька, романська группы.

2. Оценки чисельності населення Криму і природний прирост.
Китай
У древніх історичних хроніках вказується, що у території Китаю перші обліки («перепису») населення здійснювались у царстві Чжоу в 788 року е. й у царстві Чу в 589 року е. такі обліки населення проводилися порівняно регулярно після освіти централізованого держави. За перші 150 років цього періоду було понад 10; обліку підлягали лише платники податків, і навіть жінки у віці 15−30 років; середня чисельність населення за цим переписам 63,5 млн. людина, із поправкою попри всі населення — 80−85 млн. людина. Ці «перепису» були недосконалі, неповні; недооблік і повторний рахунок існували одночасно, реєстрації не підлягали національні меншини, не враховувалися переселенцы.
Після утворення КНР країни став налагоджуватися повсюдний облік населення і побудову в 1953 року було проведена перша загальнодержавна перепис, результати якої показали чисельність населення — 582,6 млн. людина (без Тайваню). Друга перепис населення КНР відбулася 1964 року, чисельність населення в цій даті становило 698,6 млн. людина. Влітку 1982 року проводилася третя загальнонаціональна перепис населення; чисельність становила 1008,2 мільйонів, тобто. вперше перевищила 1 мільярд людина. Дані перепису 1990 року засвідчили, що 29 провінцій і автономних районів Китаю становило 1,160 млрд. человек.
Населення КНР за 1949−1990 рік зросла на 618 мільйонів, з 542 до 1160 млн. людина, середній абсолютний приріст становила близько 15 млн. людина. Слід зазначити, що з першій половині двадцятого століття населення збільшилося тільки на 50−60 млн. людина, темпи приросту населення близько 0,3% на рік. Із загальної суми абсолютного приросту на 1950-ті роки доводиться 120 млн. людина, на 1960-і роки — 145 млн., на 1970-ті роки — 146 млн.

Германия
Приблизно з середини 14 століття Західної Європи почалася епоха Відродження, характеризуемая швидким підйомом науки, техніки і фізичної культури. Розвиток матеріального виробництва та збільшення продуктів створили основу збільшення темпи зростання чисельності населения.
Проте загального процесу збільшення темпи зростання населення Зарубіжною Європи на окремих країнах до 19 століття — усе ще нерідко переривався періодами зниження чисельності населення. Це створювалося триваючими епідеміями (чуми в 1624, 1639 та інших.), голодом і войнами.
Загальна кількість населення Німеччини за 19 століття зросла з 24 до 56,5 млн. людина. Частка населення Німеччини до початку 20 століття стояла б ще вищий, щоб у протягом 19 в. межі Європи не емігрувало майже п’ять млн. людина. Дуже сильний шкоди населенню Німеччини завдали дві світові війни. Прямі військові втрати перевищили 2 млн. людина. Якщо ж до уваги непрямі втрати (зниження народжуваності у роки війні через мобілізації чоловіків, і розриву сімейні зв’язки, підвищення смертності серед цивільного населення і від епідемії грипу, поширення що його 1918−1919 рр. було з тяготами попередніх військових років), то загальні втрати становитимуть понад 3 млн. человек.
У повоєнні роки для Німеччини було характерний низький природний приріст населення. З 1946 по 1965 г. він дорівнював 5 — 8% на рік, та був став ще більше знижуватися. Починаючи з 1972 р. число смертей у Німеччині перевищує народжень; останніми роками народжуваність становить 10% (найнижча світі; в окремі роки вона падала до 8%), смертність — 12%, природне зменшення — 2%. Попри це, різке перевищення імміграції над еміграцією забезпечувало досить швидке зростання населення; 1950-го по 1983 г. цей показник зріс на 25%, а число міських жителів — в 1,5 разу. Але вже з 1974 г. її дедалі менший — і завдяки перевищення виїзду над в'їздом і завдяки перевищення числа смертей над числом рождений.
Зараз чисельність населення Німеччини дорівнює 81 млн. 337 тис. человек.

Вывод:
Порівнюючи показники чисельності населення Китаю та Німеччини, дійшли висновку, що ці країни мають цілком протилежні тенденції. Якщо Китаї чисельність населення щорічно зростає на точно високу величину, то Німеччини спостерігається явище уповільненої зростання населення, а останні роки зростання чисельності населення припинився (за останніми даними природний приріст = 0%). Спробуємо показати це з допомогою таблиць і диаграмм.
Таблиця 1. Динаміка чисельності та приросту населення КНР.
Роки Числ. нас., млн. чел. Приріст (%) Приріст Механич приріст.
1955 614,611%
1960 662,18%1 900 047 310 000
1965 725,410%31 650 062 983 500
1970 829,914%731 500 103 768 500
1975 924,211%51 865 093 781 350
1980 987,17%22 015 062 679 850
1985 1048,06%18 270 060 717 300
1990 1160,011%616 000 111 384 000
1992 1205,14%9 020 044 909 800
2000 1309,79%470 700 104 129 300
2025 1539,718%2 070 000 227 930 000
Таблиця 2. Динаміка чисельності та приросту населення Германии.
Роки нас., тис. чол. Приріст (%)
1950 68 342 9,4%
1960 72 664 6,6%
1970 77 709 -0,3%
1980 77 298 -1,6%
1996 81 337 0%
Примітка. Дані в таблиці 2 запропоновані довідником «Народонаселення країн світу «як сума статистичних даних НДР і ФРН. Якщо порівняти ці дві регіону, то середині 20 століття населення НДР має як низькі показники чисельності населення і побудову природний приріст.

3. Динаміка народжуваності і смертности.

Китай.
Упродовж багатьох століть в Китаї була властива виключно висока смертність. Лише наприкінці 40-х, початку 1950-х років нашого століття вдалося значно знизити показники смертності; дитяча смертність зменшилася в 3−4 рази, й становила містах 75 на 1000 дітей до один рік. Кількість вмираючих від інфекційних захворювань різко зменшилося, змінилася і структура причин смертності. Значне зміна смертності, яке відбувався за 50-і роки, було припинено під час 1958—1962 рік. Середня тривалість життя за народженні в 1981 року становила 67,9 року (66,4 чоловікам і 69,3 роки жінок).
Через зміни вікової структури та підвищення у ній частки літніх вікових груп відбуватиметься поступове збільшення смертності - до 7,3% до 2000 року і 9,4% у першій третині наступного тисячоліття по прогнозним оцінкам ООН.
На початку 1950-х років зберігалася вищому і майже незмінному рівні, що визначалося збереженням комплексу чинників, зумовлюючих традиційно високий рівень народжуваності у колишньому Китаї. Наявність мирних умов у цей період, сприятлива соціально-економічна обстановка країни сприяли освіті нових сімей. Результати 16 обстежень, проведених у різних провінціях Китаю у 1951−1954 роках, дають середній показник народжуваності 41,6%. У період часу чітко простежується тенденція до зниження коефіцієнта народжуваності - до кінця 1970-х років показник зменшився вдвічі проти періодом 50-х — 1960-х років. Зменшення народжуваності відбувалося під впливом зміни соціально-економічних умов, дії цілого ряду довгострокових чинників, серед які слід відзначити такі:
1) зростання рівня загальної економічної й санітарної культури населення, що призвело до зменшення дитячої смертності; менше народжень вимагалося задля досягнення бажаного розміру семьи;
2) зміна функцій сім'ї, трансформація традиційних сімейних відносин, зменшення економічної корисності дітей;
3) ослаблення релігійних норм традиційного китайського суспільства, втрата значення багатьох релігійних ритуалів;
4) залучення жінок на активне трудове діяльність, як і міської, і у сільській місцевості, поширення образования.

Німеччина.
Нині у Німеччині відзначається безпрецедентно низький рівень народжуваності, не який би заміни поколінь. Зниження народжуваності у Німеччині 1978 р. рівня, що раніше не отмечавшегося в жодній країні світу (9,4 народжених на 1000 населення). Так, коефіцієнт сумарною народжуваності в 1978 р. становив 1,38, в 1933 — 1,58.
Демографія, найдостовірніший критерій економічної ситуації в. У ФРН демографічні показники говорять про неблагополуччя. У 1985 року середньорічні темпи приросту населення ФРН — 0,2%, смертей — 12.

Вывод:
Отже, маємо країни із цілком протилежними проблемами. Китай характеризується високий рівень народжуваності (поки що), Німеччина — високий рівень смертності. Ці країни намагаються вирішувати виниклі проблеми відповідно різними шляхами. Китай прагне знизити народжуваність, висуваючи такі гасла як: «Однією сім'ї - одна дитина!», інакше чисельність населення Китаю може підвищитися до розмірів. Німеччина навпаки намагається стимулювати зростання народжуваності з допомогою запровадження різні пільги (звідси буде вказано в п. 6).
Таблиця 3. Динаміка коефіцієнта смертності в КНР.
Годы
Коефіцієнт смертності, %
1950
18,00
1955
12,28
1960
25,43
1965
9,50
1970
7,60
1975
7,32
1980
6,34
1985
6,57
1990
6,59
1992
6,60
Таблиця 4. Динаміка коефіцієнта народжуваності в КНР.
Годы
Коефіцієнт народжуваності, %
1950
37,00
1955
32,60
1960
20,86
1965
37,88
1970
33,43
975
23,01
1980
18,21
1985
17,80
1990
19,37
1992
18,20
Таблиця 5. Загальні коефіцієнти народжуваності у Німеччині (на 1000 населения).
Годыкоэффициент рождаемости
1960 18,0
1965 16,6
1970 11,6
1975 9,7
1980 10,0
1995 11,0
1999 8,68
Таблиця 6. Загальні коефіцієнти смертності в Германии.
Годыкоэффициент смертности
1960 11,4
1965 11,8
1970 11,9
197 512,1
1980 11,6
1995 11
199 910,76
Примітка. У таблиці до 1980 р. наведено дані про ФРН, оскільки вони збігаються з цими по ГДР.

4. Возрастно-половая структура населения.

Китай.
Вікова структура населення характеризується інтенсивним процесом наростання частки групи осіб, у працездатному віці. У роки існування КНР на молоді віку доводилося 34% населення, наприкінці 1960-х років — 43%. Проте, внаслідок заходів із обмеження народжуваності питому вагу населення віком до 15 років кілька змілів і становить нині 33,6% загальній чисельності населення. У 1953 року частку осіб у віці до 14 років доводилося 36,3%, від 15 до 64 років — 59,3%, в 1964 року — відповідно, 40,4 і 56,1%; в 1972 року — 35,8 і 59,4%; в 1982 року — це співвідношення змінилося дуже важливо: до 14 років — 33,6%, 15−64 року 61,5, а 2000 року — 23 і 70%.
Особливістю структури населення Китаю є значне перевищення чоловічого населення над жіночим (відповідно 519,4 млн., чи 51,5%, і 488,7 млн., чи 48,5%). У КНР чоловіків перевищує жінок на 30,7 млн. людина. На кожні 100 жінки припадає 106 чоловіків. У Китаї є низка провінцій і навіть районів з великим перевищенням чоловічого населення. Це стосується, передусім, до периферійним районам інтенсивної миграции.

Германия
За даними наприкінці 1950-х років у Німеччині частка молодих вікових груп була щодо невисокою; літніх вікових груп — порівняно великий. За двадцять років розбіжності у віковому складі у багатьох країнах Європи згладилися, тоді, як у Німеччині зберігається найнижча частка 15 — 59-летних. Якщо 1985 року у ФРН діти (вік до 15 років) склали 16% населення, а працездатні (16−64 року) — 69%, то прогноз на 2025 рік — 11 і 65% відповідно, на 2035 рік — 9,7 і 60,3%5.
Особливістю структури населення Німеччини є перевищення числа жінок над чоловіками. Це з наслідками Другої світової війни, і навіть великій ролі у цьому відіграє низька народжуваність і дуже виражене старіння населення. Наприклад, в 1980 р. частка чоловіків серед населення Німеччини становила 47,3%. Кількість чоловіків на 100 жінок — 91.

Вывод:
Якщо проаналізувати «статеву» структуру населення Китаю та Німеччини, 3то ми знову таки бачимо цілком протилежні характеристики. Особливістю Китаю є значне перевищення чисельності чоловічого населення над жіночим, тоді як у Німеччині спостерігається інша ситуація: жіноче населення чисельно перевершує чоловіче, і це має пояснення, які у цьому параграфі.
Що ж до «вікової» структури населення, це, напевно, єдиний параметр, що можна явити у ролі схожою характеристики, хоч і присутні деякі відмінностей у цифрах. Розглянувши дані таблиць і діаграм, ми доходимо висновку, що обидві країни характеризуються великий чисельністю н3аселения віком від 15 до 59 лет.
Таблиця 7. Вікова структура населення Китая.
Рік частка населення возрасте
0 — 14 років 15 — 59 років 65 років і старше
1970 37,7% 57,2% 5,1%
1985 33,6% 61,5% 4,9%
1995 26,5% 67,7% 5,8%
2000 22,8% 70,2% 7,0%
Таблиця 8. Вікова структура населення Германии.
Рік частка населення возрасте
0 — 14 років 15 — 59 років 65 років і старше
1970 22,5% 56,6% 20,8%
1985 16,0% 69,0% 15,0%
1995 16,7% 68,7% 14,6%
3

5. Міграції населения.
Китай.
Зовнішні міграції. Упродовж багатьох століть незалежності до середини 19 століття зовнішні міграції не грали істотною роль зміні чисельності населення Китаю, переселення китайців до інших держав були значні проти масою його населения.
За оцінками різних учених, на початку загальна кількість китайців по закордонах становить від 6,38 млн. (1,6% населення Китаю) до 8 — 9 млн. людина (2% чисельності населення).
Нині китайці проживає понад ніж у 70 стра3нах світ, але розміщення країнами та континентами дуже нерівномірно. Китайська еміграція традиційно спрямовувалася у країни Південно-Східної Азії вже, де і зараз зосереджено 76% китайської діаспори. У Сінгапурі китайці становлять 70% населення, у Малайзії - 34%, у решті країнах є провідними серед національних меншин. Швидке зростання гірничодобувної промисловості, у Мьянме сприяв еміграції китайців у другій половині 19 в. Наприкінці століття їхня було 40 тис., в 80-х рр. — 500 тис. человек.
У Тайланде у середині 19 в. число китайців зростала на 15 тис. чоловік і до кінця 19 в. досягло 2 млн. людина, в 80-х рр. 20 в. — 6 млн. человек.
Таблиця 9. Чисельність китайців у країнах Південно-Східної Азії вже (перша половина 80-х гг.).
Країна Числ. Китайців, тис. чол. Частка
М’янма 500 1,5%
Бруней 50 22,5%
В'єтнам 1200 5%
Індонезія 4500 3%
Камбоджа 100 1,5%
Лаос40 1%
Малайзия440 034%
Сингапур188 076%
Таиланд600 013%
Филиппины5601%
ВСЕГО192 305%
До особливому типу міграцій ставляться міграції робочої сили з КНР, здійснювані у межах надання «трудових послуг» і укладання контрактів на підрядні роботи поза межами країни. Специфікою цього виду міграцій і те, що виїзд до інших держав передбачається визначений термін і на його закінченні мігранти повертаються на родину.
У 1979−1985 рр. там працювали більше 170 тис. людина, в 1985 р. — 59 тис. человек.
У 1990 р. значне збільшення міжнародної міграції робочої сили в, яке стимулюється установою першою у КНР міжнародної корпорації трудових услуг.
Внутрішні міграції. Внутрішні міграції грають істотну роль розміщення населення. Жителі густонаселених провінцій Шаньдун, Хэнань, Хэбэй, Хунань, Цзянсу, Аньхой та інших переселяються менш освоєні і заселені райони. Особливо швидко зростає чисельність населення (внаслідок припливу переселенців з внутрішніх районів) в північно-східних провінціях, переважно Хэйлунцзяне і Гирине, і навіть у Внутрішньої Монголії і Синьцзяні.
Великий інтерес викликають склад парламенту й характеристики мігрантів. Переважна більшість мігрантів представлена сільській молоддю. За даними обстеження, проведеного на 1983 р. у одному з повітів провінції Цзянсу, на яку характерні висока мобільність населення, у складі переселившихся в сусідні села селища особи віком до 25 років становлять 30%, до 35 років — 62,6%; у складі переселившихся до міста — відповідно 47,5 і 77,5%.
Половой склад мігрантів залежить від відстані і промисловості, у на новому місці проживання. Зазвичай, більш тривалі відстані переїжджають більше чоловіків, які потім одружуються чи перевозять свої сім'ї. Для нових районів освоєння чи інтенсивного будівництва у початковий період характерний перевагу у статевої структурі на користь мужчин
Дані тієї самої обстеження показали, що які відвідують місто — молодший і мають вищого рівня освіти з порівнянню з переселенцями в села селища. Серед перших особи із середньою освітою становлять 51,4%, серед других — 27,2%. Що рівень освіти буде, тим отримати добру роботу у місті, різноманітніший змогу трудоустройства.

Германия.
Зовнішні міграції. Кілька століть
(до. 19 — зв. 20 ст.) значна німецька еміграція грала істотну роль формуванні населення деяких країн світу. Тож з 1841 по 1900 р. в Німеччині виїхало 4,8 млн. людина, і її за кількістю емігрантів займала у період друге у світі (посла Великої Британії). Еміграція остаточно 18 в. йшла переважно у країни Європи, пізніше — до Америки. Вплинув на динаміку і структуру населення Німеччини надали міграції, котрі розгорнулися під час другої світової війни та у перших повоєнні роки, коли її територію переселилися німці з колишньої Східній Прусії та інших районів. У післявоєнний період, до 1961 р., в Німеччині емігрувало близько двох млн. людина (переважно що це незадоволені проведенням демократичних реформ в НДР колишні поміщики, капіталісти і частина дрібної буржуазії, і навіть особи, мигрировавшие з єдиною метою возз'єднання з родиною); у цей час у Німеччину переїхало 280 тис. человек.
Серед іноземців 58% становлять чоловіки й 42% - жінки. 29% (1280 тис. людина) становлять діти до 18-ти років. 75% живе у країні понад 6 років, а 48% - понад 10 років. Всі ці показники свідчать, що іноземці, хоча у значній своїй частині і змінюють одне одного, поступово стають постійних і істотним елементом у населення Германии.
Внутрішні міграції. Внутрішні міграції у Німеччині невеликі. (У межах наукової літературі про внутрішніх міграціях у Німеччині згадується редко).

Вывод:
Міграції у Китаї та Німеччини, як було зазначено показано грають істотну роль розміщення населення даних країн. Уточнимо. У Китаї значної ролі грають як зовнішні, і внутрішні міграції. Зовнішні міграції спрямовані здебільшого у країни Південно-Східної Азії вже, внутрішні - пов’язані, передусім, з переміщенням населення із сіл до міст, частіше — це молодь, і навіть люди ставлять за мету отримання вищої освіти. У Німеччині чільне останнє місце посідають зовнішні міграції у країни Європи. Це близьким розташуванням країн західною та східною Європи, і навіть сприятливі умови життя жінок у цих країнах. Що ж до внутрішніх міграцій, то Німеччині не відіграють істотної роли.

6. Демографічна політика: еволюція, методи проведення, результаты.

Китай.
Маючи найчисельніше населення у світі, КНР протягом усього періоду свого існування й, особливо останні десятиліття відчувала величезне впливу демографічного чинника на соціально-економічному розвитку страны.
Необхідність вирішення питань, що виникають у з тривалим існуванням величезного за кількістю населення країни, змушує китайське керівництво проводити демографічну політику, спрямовану на обмеження народжуваності. Певні кроки у цій галузі було зроблено в середині 1950-х років відтоді демографічна політика, її характері і обгрунтування неодноразово закінчувалися істотні зміни, причому періоди «активності» і «спаду» багато в чому від стану економічної і політичною життя страны.
Для контролю за народжуваністю на початку 1980-х років прийнято низку законів й урядових постанов. З першого січня 1981 року вступив силу нового закону одруження, що передбачає підвищення віку в шлюб — з 20 до 22 років на чоловіків, і із 18-ї до 20 років на жінок, і навіть становища щодо обмеження рождаемости.
Нині однодетная сім'я розглядається китайським керівництвом як єдино можливого методу оптимізації відтворення населення. Проте дослідження сучасної демографічній ситуації в КНР і репродуктивного поведінки китайського населення показує, що у справжніх умовах населення не готова до сприйняттю та її реалізації установок на однодетную сім'ю. Здійснення цієї політики стикається з великими труднощами, особливо у сільській місцевості, де населення орієнтується на менш як на дводітну сім'ю. Такий орієнтації сприяє, і переконання у необхідності віддавати перевагу синам, страх не мати підтримки у старості. Слідство цього — дедалі частіші останнім часом явища инфантицида (вбивство новонароджених дівчаток). За матеріалами вибіркового обстеження селянських родин у провінції Хубей мати одну дитину бажають лише 5% сімей, 2-х дітей — 51%, 3-х і більше — 44%.
У в протиріччя з здійсненням політики однодітної сім'ї вступає та введення системи виробничої відповідальності. Закріплення окремих ділянок землі за окремими сім'ями сприяє зацікавленості селян на збільшенні розмірів сім'ї, особливо з допомогою чоловічих робочих рук. При таких формах організації сільськогосподарського виробництва зростання матеріального добробуту створює умови утримання великої кількості дітей, що зумовлює закріплення традицій багатодітності, притаманних Китаю. У китайській друку визнається, що систему виробничої відповідальності «завдала удару планування народжуваності».
Зміни у природному русі населення (істотне зниження народжуваності, зменшення смертності та її природного приросту населення) почали виявлятися особливо помітно 70-х — початку 80-х. Проте, утримання чисельності населення до 2000 року лише на рівні 1,2 млрд. людина, відповідно до планів китайського керівництва, не й неможливо. За даними третину населення КНР посідає вікову групу від 10 до 23 років, що може спричинити найближчими роками до «новому буму дітородіння». Якщо таки кожен новий родина мати 2-х дітей, чи до 2000 року народиться майже 400 млн. чоловік і загальна кількість населення перевищить 1,3 млрд. человек.

Германия.
Німеччина веде політику заохочення народжуваності. Уряд ФРН на 1974 р. дозволило поширення контрацептивних засобів і зняло обмеження на аборти у перших місяці вагітності, проте на початку наступного верховний суд країни визнав неконституційним дозвіл абортів «за бажання» і обмежив декларація про них лише «медичними показаннями» чи іншими надзвичайними обставинами. Нині у Німеччині прийнята складна система які заохочували заходів демографічної політики, яка ділиться втричі основні группы:
* Сімейні посібники та надбавки;
* Посібники при родах;
* Житлові льготы.
Вывод:
Аналізовані нами країни, як вже підкреслено, ведуть протилежну демографічну політику. Це було пов’язано, передусім, про те, що у даних країнах мають місце зовсім різні проблеми. У Китаї чисельність населення з кожним роком збільшується досить все швидше, тому основні наголоси робляться на зниження народжуваності, на чітке планування сім'ї: «Однією сім'ї - одна дитина!». У Китаї сім'я, має більше однієї дитини не отримує допомог і пільг, тоді як сім'я, має одну дитину має різними перевагами. У Німеччині - навпаки: сім'я, має більше однієї дитини має низку пільг, що дозволяють, наприклад, працювати одному членові сім'ї, і, попри це, жити у повному достатке.

7. Характер процесу урбанизации.

Китай.
Китай належить країн із низькому рівні урбанізації, причому до 1949 року це було пов’язано з недостатнім розвитком сучасного виробництва, у містах. Значне зростання міського населення, порівняно з попереднім періодом зафіксований у 1953−1957 роках. Міське населення збільшувалася швидше проти сільським, темпи приросту становили середньому відповідно 6,4 і 1,6% на рік. До урбанізованим районам ставляться провінції Хэйлунцзян (40%) і Ляонін (42%). Найбільшими містами є: Шанхай — 6,3, Пекін — 5,6, Тяньцзінь — 5,1, Чунцын — 2,7, Харбін — 2,5.
На початку 1958 роки близько 3-х мільйонів було вислано з порожньої міської місцевості. У цей час міським населенням Китаю збільшилася приблизно до 115 мільйона чоловік. Одночасно здійснювалося переміщення з многонаселенных районів в малонаселені, переважно, з міст центрального підпорядкування — Пекіна, Шанхая, Тяньцзіня, і навіть з густонаселених провінцій страны.
Нині у містах Китаю проживає 207 мільйонів. Питома вага міського населення загальній чисельності населення країни як і не великий — 20,6%. Вочевидь, зростання міст точиться переважно з допомогою природний приріст населения.
Зростання міського населення загострює проблеми забезпечення городян житлом, транспортом, комунальними та ін послугами. У 1977 року у 190 містах України загалом одну людину припадало лише 3,6 м² житлової площі. У наступні роки прискорився житлове будівництво містах. Попри зростання міського громадського транспорту на 10 тис. жителів припадало лише 2,2 одиниці транспорту. Збереження унормованого системи постачання продовольства на містах теж створює умов розвитку процесів урбанізації в КНР.

Германия.
Для Німеччини характерні висока частка міського населення і побудову дуже значні темпи його розвитку. Однією із найбільш характерних рис сучасної урбанізації є значне посилення концентрації населення великих найбільших містах і цих навколо них агломераціях.

Вывод:
У багатьох країнах світу до кінця 20 століття простежується бурхливий зростання міського населення. Ця тенденція характеризує також Німеччину зі Китай. Для Німеччини властиве більшою мірою, оскільки територія країни Демшевського не дозволяє наголошувати зростання сільського населення, і потім — що більше частка міського населення, то вище рівень розвитку галузей промисловості, то вище рівень економічного розвитку. У Китаї чисельність сільського населення довгі роки перевершувала чисельність міського населення, поки що ці цифри практично рівні, можливо, частка міського населення трохи переважає частку сільського населения.
Таблица10. Динаміка чисельності міського населення Китае.
Роки Міське население
Млн. людина %
195 057,6510,6
1 960 130,7319,7
1 970 144,2417,4
1 980 201,7120,2
1 989 574,9451,7
Таблиця 11. Чисельність і міського населення Германии.
Годычисленность, тис. человекдоля
19 503 392 470,9
19 604 066 376,4
19 705 082 782,2
19 805 251 384,7
Примітка. Зауважимо, що міським населенням Німеччині продовжує зростати рівномірно, тоді, як зростання міського населення Китаю носить стрибкоподібний характер.

Заключение.
Порівнявши демографію двох десятків країн, представниць двох частин світла Китаю і Німеччину різноманітні пунктах, що дозволяє визначити структуру населення, чисельність, народжуваність й дитяча смертність, природний приріст, частку міського населення, роль міграцій й багато іншого, домовилися до висновку, що ці країни мало мають загальних характеристик. Можливо, це були закладено від початку. Єдине подібність, яку ми виявили — це — тенденція зростання міського населення, як і раніше, що вона має різний характер у Німеччині й Китаї, і навіть знайдене подібність в вікову структуру населення, переважання населення віком від 15 до 59 лет.
Що ж до чисельності населення цих двох десятків країн — те найважливіше поняття, від якої відштовхуються багато характеристики — то тенденції зростання цілком протилежні, що зумовлює розбіжностям у веденні демографічної политики.
Величезне населення дає усім проблемам у Китаї масштабність, глибину, надзвичайну гостроту і настійність. Важко керований зростання населення значною мірою вносить елемент стихійності й у розвиток громадського виробництва. Зараз стає зрозуміло, що, не домігшись стабілізації чисельності населення, неможливо досягти помітних успіхів у рішенні інших соціально-економічних проблем.
Перевищення смертей над народжуваністю є питанням демографічної політики у Німеччини. Це питання слід вирішувати, переглянувши соціально-економічну ситуації у країні. Він стає актуальним для деяких країн, і це може мати дуже несприятливі последствия.

Додаток 1
народи: тис. чел.
Сино-тибетская семья… 993 965
Китайська группа… 977 900
китайці (хань)… 970 500
хуэй… 7400
Центральна группа… 16 065
ицзу… 5600
тибетцы… 3970
туцзя… 2900
бай… 1160
хани… 1090
менш 500 тис. чел:
Лисицю, лаху, наси, цян, цзинпо, пуми, ну, ачан, цзино, мэньба, дулун, лоба.
Паратайская семья… 19 552
Тайська группа… 16 902
чжуан… 13 730
і навіть: буї, тань, мулао, маонань
Кам-суйская группа… 1755
Дун, шуй.
Група ли… 840
Група гэлао… 55
Алтайська семья… 15 840
Тюркська группа… 7264
уйгури, казахи, киргизи, салары, узбеки, юйгу, татары
Тунгусо-маньчжурская группа. 4521
маньчжури, сибо, евенки, орочоны, хэчжэ
Монгольська группа… 4055
Моноголы КНР, дунсян, ту, дауры, баоань
Австроазиатская семья… 7375
Група мяо-яо… 6980
Мяо, яо, шэ
Група палаунг-ва… 383
Ва, булан, бэнлун
Вьет-мыонгская группа… 12
Вьеты, корейці, гаошань, памірські народи, русские
Інші і неизвестные… 635
ВСЕГО… 1 039 677

Додаток 2
народи тис. чел
Німецька группа… 72 247
німці, австрійці, голландцы
датчани, американці, евреи
англійці, германошвейцарцы
фламандці, шведи, фризы
англоканадцы, люксембуржцы
англоавстралийцы, норвежцы
Романська группа… 952
італійці, іспанці, французы
португальці, румуни, чилийцы
бразильцы
Слов’янська группа… 672
югославцы, поляки, чехи
Семітська группа… 115
марокканці, тунісці, иорданцы
єгиптяни, сирійці, алжирцы
турки, греки, цигани, индийцы
перси, угорці, пакистанцы
корейці, японці, финны
індонезійці, филиппинцы
ВСЕГО… 76 258

Список литературы:

1. Демографічні дослідження. Москва. 1988 г.
2. Енциклопедичний демографічний словник. Москва. 1988 г.
3. «Народонаселення». Енциклопедичний словник. Москва. 1994 г.
4. «Населення світу». Етнодемографічний довідник. Москва. 1986 г.
5. Населення Китаю. Баженова Е. С., Островський А. В.
Москва. 1991 г.
6. І. Ушкалов. Демографічне нинішнє і майбутнє Европы//МЭ і МО. — 1991. — N 6.



ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой