Абсолютная монархія в России

Тип работы:
Реферат
Предмет:
История


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

УДК 947

року міністерство освіти Російської Федерації Санкт-Петербурзький державний інженерно- економічний университет

Філія м. Мурманске

Кафедра суспільних соціальних і природних наук

Науково дослідницька работа/реферат на задану тему: «Абсолютна монархія в России»

Виконав: студент гр.

Шлипс Антон Александрович

Науковий керівник: …

р. Мурманск

2001 г.

ПЛАН:

1. Введение

2. Відмирання сословно-представительных установ і визрівання передумов абсолютизму 3. Формування потужного бюрократичного апарату, регулярного війська і регламентація всіх проявів життя 4. Політико-правові принципи абсолютизму 5. Заключение 6. Список використаної литературы

Якщо говоримо про абсолютизме слід згадати що історично Росії є час, який має заслуговувати особливої уваги. Оскільки, у другій половині XVII — першої чверті XVIII ст. — це загострення боротьби, кризи пануючій форми релігійної ідеології й затвердження абсолютизма.

Мета: з урахуванням сучасної вітчизняної літератури визначити особливість розвитку абсолютної монархії у Росії, це означатиме висвітлення основних елементів цієї теми: передумови виникнення абсолютизму, процес бюрократизації державної машини та висвітлення політико-правових принципів, концепцій і доктрин абсолютизму, що завданнями даного исследования.

Була вжита сучасна наукова література з історії вітчизняного держави й права. Здебільшого було використано такі видання як: «Абсолютизм у Росії», «Історія держави й права Росії» Краснова Ю. К., «Історія держави й права СРСР» (під ред. Ю.П. Титова). З-поміж додаткової літератури використана стаття М. Я. Волкова «Про становленні абсолютизму у Росії», вміщена у журналі «Історія СРСР», № 1 за 1970 г.

Відмирання сословно-представительных установ і визрівання передумов абсолютизма.

Абсолютна монархія є така формою правління, коли монарху юридично належить всю повноту структурі державної влади країни. Його влада обмежена будь-яким органом, він і до кого і не відповідає і нікому своєї діяльності не підконтрольний. Фактично, абсолютна монархія є державну форму диктатури класу феодалів. Для виникнення абсолютної монархії потрібна наявність економічних, соціальних і розширення політичних предпосылок.

У історичної науки існує низка точок зору те, що послужило передумовами виникнення абсолютизму. Так, М. Я. Волков вважає, «…що об'єктивні умови до виникнення абсолютизму у Росії виникли внаслідок одного, … а двох основних соціально-економічних процесів, які становлять в перехідний час (новий період) дві нерозривні боку загального соціально-економічного розвитку Росії. Одне з цих процесів — розвиток феодальної системи господарства і енерговитратних старих відносин, і той — розвиток у надрах пізнього феодалізму капіталістичних взаємин держави і формування класу буржуазії. Їх розвиток визначає співвідношення класових сил, від якого своє чергу, залежить результат класових і внутрішньополітичних конфликтов». 1]И в правду паралельно з становленням абсолютизму у Росії йде генезис буржуазних відносин, з’являються перші мануфактуры.

Нарождавшийся абсолютизм з метою реалізації своїх зовнішніх і внутрішніх завдань заохочував розвиток торгівлі, і промисловості, особливо у першої чверті XVIII в. Проблема забезпечення виникаючих мануфактури робочої силою вирішувалася шляхом приписки до них державних селян. Крім того, дозволялося купувати селян з землею за обов’язкового умови використання праці в мануфактурах.

Встановлення абсолютизму у Росії зумовлене зовнішньополітичними причинами: потребою боротися за економічне й політичне незалежність країни, за виходу до моря. Абсолютна монархія виявилася більш пристосованій до розв’язання цих завдань, ніж сословно-представительная монархія. Так, двадцятип’ятилітня Ливонская війна (1558−1583) закінчилася поразкою Росії, а абсолютна монархія внаслідок Північної війни (1700- 1721 рр.) блискуче впоралася з рішенням цієї проблемы.

«Абсолютизм з’явився хтось і розвивався у спеціальних умовах існування кріпацтва та жителів сільської громади, підданою вже значному розкладанню. Певну роль становленні абсолютизму і політика царів, спрямовану посилення своєї власти». 2]

Отже, абсолютизм у Росії виник у другій половині XVII в. Саме з цього часу перестали скликатися Земські собори, які у певної ступеня обмежували влада царя. Тепер вона вже не було них. Проте ще проходили державні наради з представниками окремих станів з питань: ціни на товари, про грошової системи, щодо умов договору торгівлі з вірменськими купцями, про місництві (1660, 1662, 1667, 1682 рр.). Зміцнилася наказова систему управління, підпорядкована безпосередньо царю. Створили постійне царський військо. Монарх став менш залежному від дворянського війська, яке, наприклад, в 1681 р. налічувало лише 6000 чол. У той самий час постійне військо складався з 82 000 стрільців, рейтарів, драгунів, солдат.

Цар придбав значну фінансову самостійність, одержуючи доходи від своїх вотчин, збору податі з підкорених народів, від митних зборів, зрослих у зв’язку з розвитком торгівлі. Важливе значення мали податки (стрілецькі, ямские тощо.), царська монополія на виготовлення і продажу горілки, пива, меду. Це дозволяло створювати й утримувати державний аппарат.

З ослабленням економічної і політичною ролі бояр знизилося значення Боярської думи. Змінився і склад, поповнілий дворянами. Так було в 1688 р. з 62 членів Боярської дуемы лише 28 належали до старим боярським пологам, а решта походили з дворян і навіть у купечества.

Підсумовуючи даної частини контрольної роботи хотілося б сформулювати дві головні причини відмирання сословно-представительных інститутів. У- перших, то це вже вищевказані соціально-економічні причини. Під- других, зазначає О. И. Чистяков, у другій половині XVII в. як виникла потреба, а й склалася можливість встановлення абсолютної монархії. … Замість свавільного дворянського ополчення було створено постійне військо. Розвиток наказовій системи підготувало армію чиновництва. Цар отримав незалежні джерел доходів як ясаку (податок переважно хутровиною з народів Поволжя і Сибіру) і винної монополії. Тепер йому треба запитувати дозволу в земських соборів на початок війни чи інше серйозне захід. Необхідність в сословно- представницьких органах зникла й вони було відкинуто. Це означало, що монарх звільнився будь-яких пут, що його особисту владу стала необмеженої, абсолютной.

Формування потужного бюрократичного апарату, регулярного війська і регламентація всіх проявів громадської жизни.

Через війну розвитку товарно-грошових відносин також інших причин, позначених вище виникла можливість утримувати громіздкий бюрократичний державний апарат, і численну армію. У XVII в. відбувається зростання ролі помісного господарства за економіці країни й відповідно підйом політичне значення дворянства. У становлення абсолютизму монарх спирався на дворянство боротьби з боярської та церковною опозицією, яка виступила проти посилення царської влади. Абсолютизм робив усе, щоб консолідувати клас феодалів, зміцнити цим свою соціальну базу.

«Зміцнення панування феодалів, і навіть становища купецтва йшло з допомогою нещадної експлуатації трудящих мас і призводила загострення класової боротьби з країні. повстання селян, виступи низів посадского населення, боротьба пригноблених народів — усе це змусило панівний клас можливість перейти до створенню абсолютної монархії, коли він міг ефективніше придушувати будь-які виступи народа». 3] І тому абсолютистське держава широко використало армію, поліцію і суд, і інші державні органи. Обставиною, сприяло остаточному становленню абсолютизму, була боротьба всередині найбільш панівного класу феодалів, між духовними і світськими феодалами, між боярами і дворянами. Основний функцією армії було ж таки не внутрішнє підтримка порядку як це випливає з класового підходи до проблемі, а зовнішня (охорона кордонів, захист від нападу, ведення війн), яка прямо випливає з особливостей досліджуваного хронологічного отрезка.

Однією з характерних сторін оформлення абсолютистського держави є бюрократизація державної машини. Складання бюрократичного апарату мало два напрями: «1) Створення системи управління з складної структурою підпорядкованості установ, суворим поділом функцій управління, одноосібним вирішенням цих питань при колегіальності їхньої підготовки; системи, приводившей до панування канцелярії, у якому головним було паперова листування, а чи не сама справа …; 2) Створення привілейованого кола, здійснює це управління, то є шару чиновництва, підлеглого лише верховної влади, повністю зависевшего від неї у своєму службовому становищі й майновому забезпеченні. Чиновницька каста певною мірою користувалася привілеями панівних класів, проте, після свого оформлення не входило у їх склад, бо полягала на чолі виробництва. Це надавало бюрократичному апарату видимість надклассовости». 4]

Бюрократизація управлінського апарату Росії протягом XVI- XVIII ст. йшла паралельно з переростанням централізованого держави у абсолютистське і від цього процесу. Складання бюрократичної касти у Росії цей період було нерозривно пов’язане з долею служивого населення, з його поступовим оформленням з привілейованого стану в панівний клас дворянства, зі складу якого обособлялась бюрократична группа.

Формування чиновництва як касти охоплює переважно XVI- XVIII ст. і то, можливо розбите на два періоду: 1) період служивої бюрократії з середини XVI до початку XVIII ст.; 2) період дворянській бюрократії початку XVIII в.

«У XVII в. відбувається подальша централізація і бюрократизація органів центрального і місцевого управління. Розквіт наказовій системи в центрі й запровадження воєводського управління на місцях і дистриб’юторів створили наприкінці століття передумови для освіти апарату абсолютистського государства». 5] На протязі XVII в. зберігалися дві основні групи осіб, зайнятих у системі державних установ: по-перше, що це представники старої знаті і різноманітних верств служивого населення, що несли як військову, і громадянську службу; по-друге, прикази люди, які були фахівцями у сфері наказового делопроизводства.

Оплату праці чиновництва була досить високої. Для великого і частини середнього дворянства, який перебуває державному службі, це платню, зазвичай, було лише як доповнення до основним доходах від кріпосницького господарства. Кілька будь-якому іншому становищі опинилося середнє місцеве (і навіть столичне) чиновництво. У відправленні громадянської служби у органах, за свідченням сучасників брало участь, як колись середнє дворянство, дохідність маєтків якого було невисока і державне платню, котрим становила значну частину їх бюджету. Нарешті, державне платню стало наприкінці XVIII в. основним засобом існування для чиновників (які мали земельної власності) і канцелярських служащих.

Отже, абсолютистське держава змогло оформити й узяти на службу армію і бюрократичний апарат у зв’язку з тим, ці дві структури були економічно прив’язані до держави без нього існувати не могли.

Політико-правові принципи абсолютизма.

«XVIII століття Росії у в духовній сфері - століття секуляризації. Саме тоді виникає самостійна світська культура, не має в зв’язку зі церковним свідомістю. З іншого боку, у самому церковному свідомості до цього час відбувається глибокий перелом. Церковне свідомість відривається від мрій про священної місії держави, іде у більш напружене пошуки церковної правды». 6] Проте, офіційна доктрина абсолютизму включала традиційне теологічне обгрунтування царської влади. Влада монарха розглядали як божественне доручення, але основним способом обгрунтування петровських реформ були посилання загальне благо.

Розкриття політико-правових принципів абсолютизму у Росії передбачає аналіз концепцій абсолютистській влади. Так, однією з перших теоретиків абсолютизму у Росії був священнослужитель Феофан Прокопович (1681−1736 рр.). Вперше за історію російської політико-правової думки Прокопович позначив проблему походження держави. Те, що цю проблему вирішувалася їм з посиланнями на Божий промисел значною мері зумовлений необхідністю рахуватися з офіційним обгрунтуванням абсолютизму, що містить богословські докази, ні з офіційним становищем самого Прокоповича як однієї з церковних патріархів. «Права самодержця, по Прокоповичу, необмежені і абсолютні. Вона має право і повинен регулювати всіх сторін життя і побуту, зокрема. „всякі обряди цивільні - і церковні, зміни звичаїв, вживання суконь, будинків, чини і церемонії в пированиях і похованнях та інші та інші“. Підданні ж „повинні без заперечення і ремствування всі - від самодержця повелеваемое творить“». 7]

У другій половині XVIII в. завершилося законодавче оформлення кріпацтва. Перші роки правління Катерини II ознаменовані розробкою нової офіційної ідеології. Становлення цієї ідеології відбувалося під сильним впливом ідей Просвітництва Західної Європи, особливо Франции.

Певний внесок у розвиток і правових поглядів, у цей період внесла сама Катерина ІІ. У 1767 р. була скликана комісія для твори проекту нового Уложення, у якому представлені всі стану, крім кріпаків. Катерина ІІ підготувала з цією комісії великий «Наказ», три чверті якого відтворювали фрази, ідеї і тексти західноєвропейських просвітителів, переважно Ш. Л. Монтеск'є і Ч. Беккариа. У «Наказі» містився ряд демократичних ідей: рівність громадян, що полягає у підпорядкуванні загальним всім законам, свобода як залежність тільки від закону, обмеження структурі державної влади межами нею належними, влада законів та інших. Проте всьому задуманому не судилося реалізуватися, насамперед тому, що з епохи «освіченого абсолютизму» характерно розходження між словом і зайняті ділом — спробою сприйняти передові на той час ідеї, й прагненням зміцнити феодально- кріпосницькі учреждения.

Характерною рисою «освіченого абсолютизму» стала можливість критики монархічного форми управління. М. М. Панин і Д.І. Фонвізін у проектах пропонували «обмежити самовладдя твердими аристократичними інституціями», створити обмежену — на зразок Швеції - монархії, реформувати Сенат чи заснувати при монарха імператорський рада, встановити Росії «закони непорушні, закони фундаментальні, неодмінні державні законы».

Підсумовуючи даної частини роботи слід зазначити, що ж усе-таки базисним принципом російського абсолютизму залишався принцип необмеженої влади монарха, що й отримав своє втілення в законодавстві того времени.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

Усі передумови переходу Росії від станово-представницької монархічній форми управління до цілковитої монархії можна розділити на дві великих умовних групи: соціально-економічні і зовнішньополітичні. До соціально-економічних передумов було передусім внутриклассовая боротьба що відбувалася становлення абсолютизму; сутнісні характеристики зовнішньополітичних причин реформування форми правління укладалися, по-перше, у збільшенні військових перемог при абсолютизме, а, по-друге, у зміні якісних основ цих побед.

Однією з позитивних чорт абсолютистського держави і те, що на відміну від станово-представницького то воно починає проводити політику бюрократизації державної машини, набирати людей на державну чи військову службу, причому в людей з’являється до праці встановлений жалованье.

Політико-правова доктрина абсолютизму змінювалася зі зміною характеру абсолютистського напрями. У становлення абсолютизм потребував підтримці. І таку підтримку було надано наданням йому сакрального, теологічного характеру, вираженого у цьому, що носій абсолютної влади — монарх — це «проводитель волі Божьей».

Отже, виникнення абсолютної монархії було викликане ходом суспільно-економічного розвитку, зародженням буржуазних відносин, посиленням класових протиріч та класової боротьби, зовнішньополітичним становищем Росії у той час. У цілому нині виникнення абсолютизму у Росії було ж закономірним явищем, як та інших країнах (Англії, Франції, Німеччини). Проте між абсолютними монархіями різних держав є як спільні риси, і особливі, зумовлені конкретними умовами розвитку кожної країни. Так було в же Росії та мови у Франції абсолютизм існував в завершеному вигляді, тобто у системі державні органи був такого органу, який міг би обмежувати влада монарха. І тому абсолютизму характерний високий рівень централізації структурі державної влади, наявність чиновницького апарату, численної армии.

Список використаної літератури: 1. Волков М. Я. Про становлення абсолютизму у Росії. / Історія СССР, 1970. — №

1. 2. Демидова Н. Ф. Бюрократизація державної машини абсолютизму в

XVII-XVIII ст. / Абсолютизм у Росії (Збірник статей). — М., 1963. 3. Ісаєв І.А. Історія держави й права Росії. — М., 1995. 4. Історія держави й права СРСР (під ред. Ю.П. Титова). — Частина 1. -

М., 1988. 5. Краснов Ю. К. Історія держави й права Росії. — М., 1997. 6. Історія вітчизняного держави й права (під ред. О.И. Чистякова). -

Частина 1. М., 1996.

----------------------- [1] Волков М. Я. Про становлення абсолютизму у Росії. // Історія СССР, 1970. — № 1. — з. 90.

2 Ісаєв І.А. Історія держави й права Росії. — М., 1995. — з. 110. [2] Історія держави й права СРСР (під ред. Ю.П. Титова). — Частина 1. — М., 1988. — з. 256. [3] Демидова Н. Ф. Бюрократизація державної машини абсолютизму в XVII-XVIII ст. // Абсолютизм у Росії. (Збірник статей). — М., 1963. — з. 206. [4] Демидова Н. Ф. Бюрократизація державної машини абсолютизму в XVII-XVIII ст. // Абсолютизм у Росії. (Збірник статей). — М., 1963. — з. 211. [5] Краснов Ю. К. Історія держави й права Росії. — М., 1997. — з. 128. [6] Краснов Ю. К. Історія держави й права Росії. — М., 1997. — з. 131.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой