Интернет трейдинг: сьогодні й завтра

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Биржевое дело


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

СОДЕРЖАНИЕ
1. ЗАПРОВАДЖЕННЯ.. .. . 4
2. ЗАГАЛЬНЕ ВИСТАВУ Про СУЧАСНОМУ ИНТЕРНЕТ-ТРЕЙДИНГЕ.. 5
3. ПРАКТИКА ИНТЕРНЕТ-ТРЕЙДИНГА.. .. 13
4. ВИСНОВОК.. .. . 18
5. ТАБЛИЦІ.. .. . 19−23
6. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.. .. 24

ВВЕДЕНИЕ
Ще п’ять років тому я торгівля акціями та ін цінними паперами навіть у розвинених країн поширювалася на обраних. Високі комісійні, які брали брокери з клієнтів, робили операції у біржі виправданими лише тоді великих обсягів. З проникненням Інтернет-технологій і появою онлайнових брокерів операції із цінними паперами стали істотно доступнішими і з фінансової, і з територіальною точки зрения.
Як відомо, на трейдингу можна заробляти двома шляхами: або з допомогою виграшу на курсової вартості, або одержуючи дивіденди з акцій. Вибір залишається поза інвестором (ці стратегії також можливо поєднувати). Що вигідніше російському інвестору, вирішувати має він сам. Але треба врахувати, щоб заробляти на коливаннях курсу акцій, необхідно робити це щохвилини, мати величезні фінансові ресурси.
На жаль, поки що нічого сказати про Интернет-трейдинге російськими акціями. Сьогодні у Росії визначилися свої «блакитні фішки», проте операції із нею доступні переважно корпоративним чи забезпеченим приватним клієнтам. Усі нагадує ситуацію п’ятилітньої давності - спілкування з брокером телефоном, високі комісійні тощо. Але вже до кінця нинішнього року може змінитися — провідні російські брокерські контори збираються запровадити послуги Интернет-трейдинга.

ЗАГАЛЬНЕ ВИСТАВУ Про СУЧАСНОМУ ИНТЕРНЕТ-ТРЕЙДИНГЕ

Интернет-трейдинг уперше отримав популярність у середині 1990-х років як технологія, що дозволяє спростити і прискорити процес прийому заявок від приватних інвесторів для операцій із цінними паперами, і навіть як надзвичайно прибутковий бізнес. У остаточному підсумку це призвело до перегляду низки економічних моделей і концепцій функціонування світових фінансових ринків загалом, виникненню принципово нової конкурентного середовища, розробці технологічних стандартів, появу нових гравців, торгових майданчиків та фінансових инструментов.
Онлайнові технології приспіли саме вчасно побачив і виявилися манною небесної для дисконт-брокеров. Отримана після цього симбіозу модель бізнесу виявилася економічно затребуваною і більше, фактично створила новий ринок послуг. Интернет-трейдинг, як і будь-яка И-бизнес, зростає з допомогою обороту. Запрацювала самодостатня ланцюжок: що менше комісія, і простіше технологія, тим більше коштів клієнтів, отже — більше транзакцій, більший прибуток, як і раніше, що комісія постійно знижується (у середньому більше ніж у 5 разом із 1994 року). Поруч із брокери відразу з’явилися постачальники фінансової інформації, стали друкуватися нові журнали, книжки, проводитися конференції, відкриватися навчальні та консалтингові наукові центри й т. буд. Виникла ціла галузь послуг. З іншого боку, цей бізнес, «расшевелив» новий шар клієнтів, залучив на фондовий ринок безліч приватних інвесторів. Інтерес до акції неминуче штовхав котирування вгору, підтримував найвищу ліквідність і призвела до розквіту інвестиційної ейфорії. Багато аналітиків вважають, що це феномен з’явився основною причиною підйому американського ринку загалом протягом останніх годы.
Затребуваність цього сервісу з боку споживачів свідчить і реакція ринку. Наприклад, славетний брокерський будинок Charles Schwab ще кілька років тому був аутсайдером. Вчасно вловивши тенденцію і переорієнтувавшись про надання послуг у режимі он-лайн, він у 1996 році став провідним Интернет-брокером у світі. Зараз Charles Schwab обслуговує близько 3,3 млн. інвестиційних рахунків, роблячи порядку 180 тис. транзакцій на день (Таблиця № 1). У 1999 він зберіг лідируючу позицію, але відчув сильне тиску з боку хлопців і агресивних конкурентів, демпингующих на комісії. Як наслідок, акції Charles Schwab помітно подешевшали за 1999 рік. Попри це, його капіталізація майже двічі перевищує аналогічний показник найбільшого (поки оффлайнового) інвестиційного банку Merrill Lynch.
Ряд аналітиків акцентують увагу до спекулятивному характері операцій багатьох приватних інвесторів і вважає, що, які прийшли ринку внаслідок аналізованих процесів, крутяться там суто «віртуально». Насправді ці капітали реально працюють до зростання економіки. Наприклад, венчурні hi-tech-компании (зв'язок, Інтернет, біотехнології тощо.) отримали на реальний механізм запозичення коштів із відкритого ринку, які оперативно вкладаються у розробки та маркетинг.
Зазначимо, що із застосуванням Інтернет-технологій зменшилося час приймати прийняття рішень та реакції учасників на ринкову ситуацію. за рахунок різкого зростання кількості угод (хай і невеликі за обсягом) збільшилася швидкість обороту капіталу. Зрушення у структурі інвесторів разом з новими технологіями призвели до зміни характеру і динаміки самих ринків. Навіть технічні аналітики повсюдно визнають, що напрацьовані моделі не действуют.
Наведені фактори призводять до новим економічним концепціям і моделям бізнесу. Світові фінансові ринки активно переходять до «роздрібної «моделі розвитку, переориентируя свою інфраструктуру на індивідуального инвестора.
Нові принципи організації торгів вимагають розробки нових інструментів, і правил їхнього звертання. У у Європі різко прискорився процес створення нових торгових майданчиків, зокрема альтернативних торгових систем (ATS) та мереж електронної зв’язку (ECN), зросла між ними.
Оскільки Інтернет дозволяє надати клієнту лише у точці доступу практично необмежений набір інтерактивних сервісів, то розвиток бізнесу (і Интернет-трейдинга зокрема) йде основі принципу «функціональної повноти». Компанії прагнуть об'єднати своєму сайті настільки повний комплекс послуг — банківських, інвестиційних, страхових, інформаційних, щоб клієнту був необхідності звертатися до інші фирмы.
Фінансова компанія, що дає такий повномасштабний сервіс, фактично має можливість контролювати все грошові операції клієнта, починаючи з позик для придбання нерухомості і закінчуючи пенсійними схемами. Тому все швидше йдуть процеси інтеграції технологій та бізнесу, різко прискорився створення альянсів між провайдерами фінансових даних, брокери, електронними банками, страхові компанії тощо. Наприклад, американський Интернет-брокер Е*Trade купив 1999 року за 1,8 млрд. доларів Telebanc Financial. Це заснований ще 1989 найбільший американський банк, діючий тільки у Мережі. Він був відомий у частковості тим, завдяки мінімізації накладних витрат міг забезпечувати дуже дорогу ставку депозита.
Багато брокери стали партнерами, або власниками ECN і розвивають свої власні ATS, а провідні постачальники фінансової інформації прагнуть включити виконання ордерів до своїх послуг. Наприклад, провайдер GlobalNet Financial уклав стратегічний альянс з мережею NexTrade, купивши її торгову платформу і, отримавши доступ всім її ринків. Цим він додав до своїх унікальним інформаційним можливостям послуги з Интернет-трейдингу. Datek володіє електронною мережею Island отже забезпечує своїх клієнтів можливість торгівлі акціями, котируемыми на NASDAQ, після закриття офіційної торгової сесії. E*Trade уклав альянс з ECN Instinet (у якій присутні акції NYSE і NASDAQ) з аналогічною метою. У травні 1999 року консорціум з Instinet, Warburg Dillon Read, Morgan Stanley, American Century J.P. Morgan і Archipelago заплатив близько 21-ї млн. доларів, аби врятувати мережу TradePoint, що базується у Лондоні, і орієнтовану працювати із місцевими акціями. Ця мережу змогла «відтягнути» він 1998 року лише 1% від обсягу торгів Лондонській фондової біржі (LSE) і втратила 11,5 млн. доларів, за доходах лише 1 млн. доларів. Новий консорціум володіє тепер 54% акцій цієї сіті й має намір туди частину свого потоку ордерів, щоб забезпечити ліквідність. Це можливо, позаяк у сукупності через членів консорціуму проходить до 25% обороту LSE. Сенс всіх таких злиттів — у диверсифікації роботи і скороченні накладних витрат (весь сервіс «живе» у Мережі). Інтеграція сервісу призведе до взаємному розширенню клієнтів кожної з послуг і прискорить розвиток бізнесу у целом.
З іншого боку, відбувається формування спеціалізованих сервісів, орієнтованих різні типи інвесторів. Наприклад, середня площа клієнтського портфеля у Paine Webber становить 1 млн. доларів. Зрозуміло, що ця клієнтура має зовсім інші критерії оцінки й вибору контрагента, у разі, не розмір комісійних. Тому керівництво великих інвестиційних банків хоч і розвиває онлайновий сервіс, але трактується як. Цілком можливо, що як практичним для таких «китів» не створення власної підрозділи, а купівля однієї з Интернет-брокеров, із його технологіями і клиентурой.

Портрет галузі: Америка
Обсяг угод, скоєних приватними інвесторами через Інтернет у другому півріччі 1999 року, становив 48% від їх загальної числа, проти 37% у першому. У цілому нині за 1999 рік ця цифра 43%, тоді як ще минулого року перебувала лише на рівні 20%.
У протягом останніх двох років від кількості акцій, проданих приватним і корпоративним інвесторам, понад 25 відсотків% минуло через Интернет-брокеров. За оцінками консалтингової компанії Gomez Advisors, до 2001 році у світі буде відкрито 18 млн. інвестиційних рахунків (1996-го їх були лише 1,5 млн., на початку 1999 — 5,1 млн.). Нині вже одна п’ята частина операцій із акціями NASDAQ відбувається через Інтернет, і це частка неухильно зростає. Тим більше що, середня кількість угод, приходящееся одну людину, непогані і велика. За оцінками Forrester Research, для американців вона становить 10 на рік. Середня величина рахунки — теж невеликий і як кілька десятків тисяч доларів (багатий інвестор нічого очікувати заощаджувати на комісії і віддасть перевагу працювати з full-service-брокером).
Інвестиції у бізнес, пов’язані з наданням брокерських послуг через Інтернет, вважаються надзвичайно привабливими власними силами. Останні 4 року ця галузь розширювалася на 20−60% на рік. Акції провідних брокерів зросли цей час в 3−8 раз. Бернард Арно, французький бізнесмен, відомого за створенню й «розкрутці «низки всесвітньо відомих торгових марок (він контролює групу LVMH Moet Hennessy Louis Vuitton, якій належать такі бренди, як Hennesy, Christian Dior, Kenzo, і ще) робить ставку Інтернет. Разом з Полом Алленом (співвласником одним із засновників Microsoft) і ТА Associates (однієї з найбільших у світі інвестиційних груп, що спеціалізується на вкладах у технології) Арно інвестує в Datek. Цей найбільш швидкозростаючий Интернет-брокер, має близько 350 тис. клієнтів, управляє активами розміром як ніж 10 млрд. долларов.
Щоправда, в III кварталі 1999 року галузь пережила перший своєї історії спад сукупного обсягу торгів. Однією з причин їхнього стали численні випадки «програшу» клієнтами всіх грошей через повного непрофесіоналізму і нерозуміння механізмів торгівлі. Наприклад, для придбання клієнтом акцій з маржинального рахунки надії на подальше зростання котирувань брокер проти неї без попередження закрити позиції, якщо залишок грошей на рахунку не покриває що виник негативний баланс при несподіваному падінні курсу (кажуть, що рахунок «не тримає» ринок). Хоча акції після цього можуть знову зростати, проте втрата клієнта буде оголошено вже непоправна. Хоч як дивно, причиною послужила «елементарність «сервісу, довгостроковий зростання котирувань і виникла від цього ейфорія: багато «домогосподарки» до легкої прибутків і навіть підозрювали, що може падати. У 1999 і в Америці було порушила близько 40 тисяч позовів до брокерам, у яких клієнти звинувачували в недостатньо чітко сформульованому попередженні про можливі ризики. Хоча дуже мала дещиця позовів задовольнили, репутація Интернет-трейдинга була на кілька подмочена.
Проте, в IV кварталі 1999 року виправилася і він зафіксовано безпрецедентне зростання числа угод — на 55%. У Интернет-брокеров в останній квартал 1999 року був відкрито 1,8 млн. нових рахунків — найвищий результат за історію бізнесу. Сукупний обсяг інвестованих коштів становило 35% і становив 900 млрд. доларів. Денний оборот NASDAQ стає дедалі більше і становить майже 2 трлн. долларов.
На початок 2000 року у світі зареєстровано кілька сотень Интернет-брокеров. Це — як новостворені компанії, які спеціалізуються виключно на онлайнових послугах, і підрозділи великих інвестиційних банків, класичних брокерських контор і взаємних фондов.
Розвиток технологій і здешевлення вартості програмно-апаратних коштів призвела до того, що у своїм інформаційним можливостям і технічного оснащенню у приватних інвесторів дедалі більше наближаються до професійним. Останні 2−3 року з’явився клас про дэй-трейдеров (day trader), яких у самому Америці за оцінкою Асоціації електронних трейдерів (ЕТА) вже більше 5 тисяч. На відміну основної маси інвесторів, дэй-трейдеры витягають прибуток з короткострокового зміни всередині денних котирувань, «скальпируя» ринок та закриваючи позиції до кінця торгової сессии.
Day trading — стратегія (метод, принцип) ринку, джерело якої в добуванні прибутку на протягом торгової сесії з допомогою спекулятивної гри на малих коливаннях вартості акцій та інші активи (облігації, опціони, ф’ючерси тощо.). Трейдери, працівники таких коливаннях, роблять «интра-дэй"-операции, тобто закривають позиції з кінці кожної торгової сесії, тому їх називають «дэй-трейдерами», а фірми, надають відповідні послуги, — дэй-брокерами. Природно, що таку стратегію роботи вимагає значно більш продуктивних (ніж для середнього клієнта Интернет-брокера, коїть трохи більше 1−2 угод на день) технічних засобів, які забезпечують доступом до інформації з торговою майданчики у часі, та торговою системи, що дозволяє миттєво реагувати зміну ринкової ситуації та виводити угоду ринку. Доступ до торгової й інформаційної системам онлайнового брокера зазвичай відбувається після стандартний Web-браузер, що ні гарантує збереження «стану» при збої системи чи обриві сполуки. У дэй-трейдинге використовуються Е-DАТ (електронні торгові системи прямого доступу), працюючі незалежно від браузери, що забезпечує швидкість і надійність. Задля ефективної роботи дэй-трейдеру потрібні як звані котирування першого рівня, відбивають лише результат останніх угод на торгової майданчику, а й з’явилася інформація, хто, що не обсязі й яку ціну виставляє заявки. Такої інформації по біржі NASDAQ міститься, зокрема, у системі NASDAQ Level II. Бізнес приносить прибуток дэй-брокеру з допомогою великої кількості клієнтських угод. Клієнт може торгувати як за допомогою устаткування брокера у його дилінговому залі, і з домашнього комп’ютера після інсталяції спеціального програмного забезпечення. Зауважимо, що внаслідок специфіки роботи дэй-трейдеры ризикують вулицю значно більше, ніж середній клієнт звичайного онлайнового брокера, тому швидше втрачають весь свій капітал та вибувають із гри. Ці дві чинника змушують дэй-брокеров постійно шукати нових клієнтів. Онлайновий брокер відкриває в собі клієнту інвестиційний субрахунок, виконуючи функції номінального власника його акцій. Навпаки, щоб забезпечити прямий доступом до ринку і обминути ряд законодавчих обмежень, дэй-брокеры часто надають клієнту для торгів свій власні кошти (природно, з усіма угодами проходять через шлюз, що відстежує ліміти). У цьому формально де вони виконують заявок клієнта, а працюють біржі самі, що дозволяє відійти від низки податків. Ця практика особливо поширена Філадельфійської фондову біржу. Отже, дэй-брокеры відрізняються тільки від full-service-брокеров (тим, що ні дають рекомендацій), а й від дисконт-брокеров (тим, що ні пасивно виконують заявки, а пропагують дэй-трейдинг як спосіб життя, «підштовхують» клієнта до активної торгівлі, пропонуючи йому спекулятивні стратегії і заохочуючи активних трейдерів зниженням комісійних). Зрозуміло, що дэй-брокер може працювати лише у режимі онлайн.
У таблиці № 1 на 9 позиції стоїть компанія Cybercorp — найбільший онлайновий брокер, спеціалізуючись із надання послуг саме з дэй-трейдингу. Хоча з числу відкритих рахунків вона значно поступається дисконт-брокерам, ясно видно, що середня кількість транзакції, що припадають з його клієнтів, вдесятеро вище, ніж в інших брокеров.

Портрет галузі: Европа
За даними Forrester Research, обсяг європейського ринку послуг Интернет-трейдинга (включаючи брокерське та інформаційний обслуговування) становить 8 млрд. євро. Хоча з деяким запізненням, у Європі активно пішли процеси впровадження Інтернет-технологій банківській сфері, і об'єднання компаній, які надають різні ділянки фінансового бізнесу. Проте на відміну від Америки, де банки «прогавили» роздрібний сектор інвестиційних послуг і віддала звання онлайнових брокерам, у Європі, можливо, буде реалізовано інший сценарий.
Річ у тім, що внаслідок особливостей банківської системи у Європі не встиг прижитися брокерський бізнес, орієнтований приватних інвесторів. Найімовірніше, Європа «перескочить» американську модель full-service-брокеров, надавали індивідуальні послуги з телефону, і перейде безпосередньо до Интернет-модели, заснованої на роздрібних послугах онлайнових брокеров.
З погляду швидкості упровадження нових технологій найбільших змін в банковско-инвестиционном секторі ініціюються із боку порівняно невеликих онлайнових брокерів, у яких доводиться переважна більшість приросту транзакції у секторі приватних інвестицій. Тому значні банки намагаються скупити повністю «готових» онлайнових брокерів, або організувати власний сервіс основі цієї технологии.
Досвід Америки показує, такі можливості призводять до вибуховому зростання кількості нових гравців. Якщо 1997 року у Європі була лише 35 дисконт-брокеров, той зараз — понад сто. У таблиці № 2 наведено 10 провідних європейських онлайнових брокерів (частина серед яких є підрозділами банків) за підсумками 1999 року. Як бачимо, проти США у Європі даний сектор поки слабко розвинений. Це як з економічними чинниками і недосконалим законодавством, і із традиційною менталітетом, відсутністю «звички» робити що така вкладення. Проте основним гальмом є достатньої кількості різноманітних інструментів (акцій, паїв взаємних фондів, облігацій тощо.), дозволяють використовувати інвестиції на фондовий ринок як механізм накопичення, мінімізації податків, елемент пенсійних схем і т.д.
У придбання акцій як засіб мінімізації податків, накопичення коштів у освіту, зростання пенсійних заощаджень, є природною. Наприклад, відкривши так званий individual retirement account (IRA) — персональний пенсійний рахунок, американець може відраховувати нею щорічно певну суму, виведену з під оподаткування, і виробляти будь-які операції з купівлі-продажу активів. Прибуток з такої рахунки теж оподатковується, за умови, що наявні можна зняти тільки після виходу пенсію. У Європі таких можливостей та, відповідно, стимулу немає, а основними клієнтами Інтернет брокерів не є консервативні «домогосподарки», а молоді спекулянты.
Найбільш розвинений Интернет-трейдинг у Німеччині, що стоїть «самотньою вершиною «і натомість європейської відсталості із цього питання. Конкуренцію Німеччини може становити лише Франція, де, попри дуже малу клієнтську базу, обсяг торгівлі 1999 року становив 70% від німецького, і Швеція, банки якої є сучасними з погляду Інтернет-технологій. Безумовним лідером за темпів зростання як рівня сервісу, і самого ринку є скандинавські країни, зокрема, Фінляндія і Норвегія. Їх сумарний внесок вбирається у 5%, проте на загальної «мобілізації «і вибухового розвитку технології WAP, що дозволяє забезпечити доступом до інформації та торгів через мобільного телефона, перспективи дуже серйозні. Аутсайдерами за темпами розвитку є Великобританія й Швейцарія. Найімовірніше, це багато в чому пов’язане з їхнім системою оподаткування нафтопереробки і високої вартістю услуг.
Проте, J.P. Morgan у доповіді «Брокерський бізнес через Інтернет: нестримний зростання» оцінює збільшення кількості рахунків у Європі до 2,5 млн. 2000 року і по 8 млн. 2002-го. Цьому сприятиме й не загальне числа користувачів Інтернету — від 43 млн. у травні 1999 до 126 млн. до 2002.
Поява і зростання кількості дисконт-брокеров США була викликана скасуванням обмежень на мінімальний розмір комісії в 1975 року. Двигунами американського ринку онлайнових послуг стали дві обставини: низька ціна, і елементарність сервісу («просто клацни мишкою»). У Європі чинником розвитку бізнесу стане технологія сервісу як така, а розширення клієнтів і кілька законодавчих і структурних рішень, зокрема гадана реформа пенсійної системи, що дозволить залучити наявні накопичення на рынок.
Зазначимо, що попри нерозвиненість роздрібного бізнесу загалом, Європа чи може похвалитися своїми технологічними успіхами. Європейські біржі створюють найсучасніші електронні системи торгів, спираючись на «західний» досвід минулого і навчаючись на чужих помилках. Яскравим прикладом є EUREX — дітище німецької термінової біржі DTB (Франкфурт) та швейцарської біржі опціонів і ф’ючерсів SOFFEX. Почавши торги восени 1998 року, на сьогодні EUREX стала найбільшим, повністю електронним європейським ринком фінансових деривативів. Тут котируються, зокрема, опціони і ф’ючерси на індекси Dax, S& P500, FTSE, Euro-Stoxx, Nikkei та інших. Клірингова палата й торговельна система EUREX забезпечують децентралізований, стандартизований глобальний доступом до торгів і високі ліквідність, завдяки великому числу учасників ринку. Щоправда, переважно — інституціональні. Членами цієї біржі стали 300 найбільших брокерських домів Європи і США.
Останнім часом стабільно розвивається EASDAQ — що у Брюсселі аналог NASDAQ, орієнтований сектор європейських високотехнологічних компаній. Конкурентом йому може бути NASDAQ Europe — проект створення пан'європейської фондової біржі, створюваний NASD у споживчій кооперації з американським інвестиційним фондом EE-partners, французької венчурною компанією Viventures Capital та японської Softbank.

ПРАКТИКА ИНТЕРНЕТ-ТРЕЙДИНГА

Хоча формально все Интернет-брокеры забезпечують доступом до різним фінансовим інструментам, включаючи акції, котируемые в різних біржах, державні цінних паперів, корпоративні облігації, паї взаємних фондів, опціони, ф’ючерси тощо., їхні послуги не равнозначны.
Критеріями вибору брокера є зручність і швидкість доступу, вартість обслуговування, мінімальна сума депозиту, розмір комісійних, строки і вартість виведення коштів із рахунку, набір запропонованих інструментів, повнота інформації, що надається клієнту з сайту (аналітика, котирування та інших.), спектр додаткових фінансових послуг (зокрема, кредитування під заставу наявних на рахунку цінних паперів) тощо. Клієнту може бути відкритий звичайний грошовий (cash), маржинальный (cash/margin) чи опціонний (option) рахунки. Мінімальний депозит, необхідний відкриття, становить 1000−5000 доларів (залежно від типу рахунки і брокера). Але треба розуміти, що з грі настільки малих сумах прибуток обіцяє виявитися менше комісійних, заплачених брокеру. Золота середина у разі - питання дискуссионный.
З грошового рахунки здійснюється звичайна купівля чи продаж акцій. Приймаються ліміт-, маркет- і стоп-ордера. Маржинальный рахунок у основному відкриття коротких позицій (зокрема без покриття) у межах технології margin trading, коли брокер кредитує операції клієнта під заставу наявних справа рук коштів (розмір плеча — 1: 2).
Якщо інвестор «вгадав» рух ринку, то торгівля з маржею дозволить отримати додатковий прибуток з меншими вкладеннях. Але й втрати більше у разі помилки. Існує окремий список акцій, котрим дозволені операції з маржею. Зокрема, акції, ціна котрих значно менша 5 доларів, звичайно з маржею не торгуються. З опціонного рахунки виробляється торгівля похідними фінансовими інструментами (ф'ючерси і опціони), та його відкриття потребує більшого початкового депозиту (зазвичай від 3000 доларів) з підвищених ризиків. На залишок готівкових коштів у рахунку брокери нараховують від 5 до 7% річних. Отже, навіть за відсутності операцій гроші клієнта, по меншою мірою, захищені від інфляції. З іншого боку, брокер може виписати клієнту чекову книжку, відкрити кредитну карту, видати кредит під заставу засобів і т.д.
Важливим критерієм вибору служить наявність інформаційної підтримки. Брокери можуть надавати клієнтам котирування (як реального часу, чи із), графіки (часто — із можливістю проведення технічного аналізу), новини і звіти компаній, послуги з ведення портфеля (перерахунок його поточній вартості), поради купівлі і продаж, дослідження ринку загалом і окремих його ceгментов. Безумовно, такий інформації часто замало професіонала, що користується також альтернативними джерелами. Зазвичай брокери мають налагоджену службу підтримки клієнтів. Наприклад, про всяк питання, відправлений в Ameritrade електронною поштою, впродовж години отримають персональний ответ.
Комісія брокера залежить немає від суми угоди доларах, як від кількості акцій. Досить низькі комісійні пропонує Datek — 9,99 долара за угоду обсягом до 5000 акцій. E*Trade оголошує реклами 14,95 долара (та якщо ви захочете продати чи купити акції на NASDAQ, то фірма візьме з вас вже 19,95 долара), Charles Schwab бере 29,95 долара за операцію обсягом до 1000 акцій (якість і репутація стоять грошей). Деякі умови торгів й відкриття рахунку наведені у таблиці № 4.
Як зазначалося вище, багато дрібні брокери лише збирають потік заявок і передають їх у виконання маркет-мейкерам, які мають неможливо проводити швидкість й цін, виконання. Навпаки, великі брокери, наприклад Charles Schwab, є власникам компаній маркет-мейкерів, тобто виконують ордера фактично самі. Datek, ще, має власної мережею електронної зв’язку Island.
Для маркет-мейкера, який котирует акцію у обидва боки, основним джерелом прибутку не комісія, а спред (відмінність між ціною купівлі й продажу). Маючи прямий доступом до ринку, брокер, побачивши, наприклад, заявку для придбання, може встигнути купити акції «під клієнта «і далі продати їх йому. У цьому реальну вартість транзакції клієнтові включатиме цю «дельту «. При різниці лише на 1/8 на угоді на 500 гривень акцій брокер додатково заробляє на клієнта 62,5 долара, що більше комісійних. Саме тому заявка для придбання чи продаж за ринкової ціні (маркет-ордер) дуже вигідна для брокера, особливо у момент швидкої зміни ринку. Безумовно, цю ситуацію практично неможливо відстежити, тим більше багато брокери, щоб уникнути «розбірок «з клієнтами щодо «довгого «виконання ордерів, вказують при підтвердженні угоди лише дату, а чи не точний час транзакції. Тож з критеріїв «порядності» брокера служить швидкість виконання угоди. Наприклад, Datek взагалі бере комісійних з клієнта, якщо ринковий ордер не виконаний у протягом 60 секунд, хоча за великому наплив заявок ордер може виконуватися кілька (а деяких випадках десятки) хвилин. Своєчасне та швидке виконання брокером заявок набагато важливіше розміру комісійних. Навіть протягом кількох хвилин ціна акції може значно «спливти «у той чи інший бік, особливо під час ринкових стрибків. Через війну втрати на курсі можуть набагато перевищити економію на комісії. Найчастіше трапляється в час первинного розміщення акцій. Понад те, при перегонах ринку цілком не виключено, якщо буде перевищений ліміт коштів у рахунку. Наприклад, клієнт хотів купити 1000 акцій за долар, з залишку в 1000 доларів. Реальна ціна угоди може бути 1200 доларів — і клієнту доведеться терміново покривати різницю. Щоб убезпечити себе від цього ситуації, потрібно використовувати лимит-ордера (фіксована ціна виконання). У цьому велике значення має тут швидкість завантаження інтерфейсу на клієнтський комп’ютер та час реакції програмного обеспечения.
Відкриття інвестиційного рахунки у брокера передбачає передачу ж повноважень із ведення (користуючись російської термінологією) рахунки номінального власника у відповідній депозитарії. Брокер зазвичай має «торгове місце» й викохує власний рахунок на торгових майданчиках, інструменти що їх пропонує клієнту. Купивши клієнтові акції, брокер зараховує їх у свої гроші, але враховує на клиентском окремому субсчете. Усі права власності (включно з правом отримання дивідендів з акцій) у своїй залишаються за клиентом.
Розпорядження виведення коштів із інвестиційного рахунки не можна подати через Інтернет. Він повинен бути письмовим (можна за факсу), а деяких випадках вимагає телефонного підтвердження. Донедавна брокери проводили платежі із рахунку на користь третіх осіб, що фактично надавало інвестиційному рахунку функції розрахункового. Зараз брокер може переводити гроші лише з іменний розрахунковий рахунок інвестора з його заявці. Це обмеження корисно, оскільки підвищує безпеку — стороннє обличчя, навіть отримавши доступом до паролю й ліку клієнта, зможе перевести грошей свої гроші. Ті інвестиційні компанії, які досі забезпечують можливість вільного перекладу коштів із рахунку, є, зазвичай, дуже великими інститутами, або належать великому банку, або банк належить им.
Також слід зазначити, і що якість і надійність угод залежать швидше від репутації компанії, ніж від технічних засобів доступу. Будь-який брокер зобов’язаний отримати державну ліцензію за проведення інвестиційної діяльності, а поважна компанія, ще, завжди дійсних членів SIPC (Securities Investor Protection Corporation, internet Це означає, що державні кошти клієнта застраховані у сумі до 500 тис. дол. (до 100 тис. готівкою) у разі банкрутства брокера.
Нині у світі кілька сотень онлайнових брокерів. Їх списки, рейтинги (які нас дуже швидко змінюються з бурхливого розвитку галузі) й посилання можна знайти в сайтах internet internet internet і навіть серед інформаційних матеріалів APCIMS (The Associations of Private Client Investment Managers and Stockbrokers -internet рейтингової агенції Weiss Ratings, консалтингової компанії Gomez Advisors і др.
У таблиці № 5 наведено рейтинг провідних американських онлайн-брокеров, складений з урахуванням опитування клієнтів за п’ятьма критеріям. Зазначимо, що «вагу» кожного ознаки, тобто важливість конкретної інвестора визначається її досвідом, стилем і методом інвестування, розміром рахунки тощо. Тому «оптимальний «брокер має визначатися кожної категорії інвесторів. Наприклад, початкуючий трейдер боїться довірити брокеру суму понад, ніж 2−5 тис. доларів. Йому слід час, щоб «ввійти у курс», нього легкість сервісу. Для «багатого» (100 тис. доларів на рахунку) байдужа ціна, але істотно наявність персоналізованого сервісу, якісних досліджень, і коментарів з ринку, низькі кредитні ставки під час використання маржинального рахунки, рекомендації й інформація про майбутніх первинних розміщеннях, розширені можливості управління рахунком, надання останньому функцій розрахункового (включаючи чекову книжку, депозити, оплату рахунку також т.д.). Звісно, щодо різноманітних груп клієнтів вони мають різне значення. Тому початківцям брокерам можна порекомендувати послуги National Discount Brokers, Suretrade, E*Trade; середнім (до 50 тис. доларів на рахунку) — Charles Schwab, National Discount Brokers, DLJdirect; дэй-брокерам — Datek Online, Suretrade, National Discount Brokers. Серед спеціалізованих дэй-брокеров відзначимо компанії TradeCast (internet і CyBerCorp (internet
Американські онлайнові брокери мають набагато більший досвід роботи, ніж їх європейські колеги, й більш лояльно ставляться до клієнтів з-за кордону. Тому початківцям трейдерам, які цікавляться переважно акціями з лістингу NASDAQ і NYSE, надійніше працювати з «американцями». Основна складність роботи з «європейцями» — незнання відповідного мови. З іншого боку, через них зручніше виходити на національні ринки, серед найбільш цікавими є італійський і «німецький. Серед італійських брокерів можна рекомендувати internet internet в лютому 2000 року такий сервіс надає найбільший банк Credito Italiano, де створено спеціальний підрозділ internet Інформацію можна було одержати на internet і internet Від німецьких відзначимо internet і internet через яких, зокрема, можна отримати роботу доступом до біржі EUREX.
Західний ринок надзвичайно багатий на сюрпризи. Те, що зараз сектор високих технологій безумно зростає, зокрема у результаті накачування грошима інвесторів, «убегающих» з традиційних ринків, зовсім не від означає швидких прибутків. Цей сектор — ніша для дэй-трейдеров. Сформувати ж диверсифікований середньостроковий портфель, тим більше рамках 2−3 тис. доларів (більше навряд чи хто ризикне відразу) досить складно. Можливим засобом для вирішення завдання є «копіювання» структури портфеля однієї з взаємних фондів, що працюють у конкретному вузькому секторі ринку (зв'язок, біотехнології тощо.). На пошук такого портфеля потрібно більше 30 хвилин (посилання можна знайти в internet і internet Власне, вкладники таких фондів заощаджують час, довіряючи менеджеру управління своїми грошима, але втрачають у дохідності. Можна підвищити свою дохідність, регулярно проводячи перекладку портфеля.
Вкладнику, який побажав самостійно скласти портфель, на аналіз потрібно щонайменше 3−4 години. У цьому навряд чи інвестиційне рішення виявиться кращим. Отже, краще покинути цю завдання профессионалам.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

Буквально кілька років середовище й умови функціонування світових ринків капіталу кардинально змінилися. Основними чинниками, впливають на що відбуваються промессы, являются:
* Перетворення Інтернет у глобальну розподілену середу фінансових транзакцій і зарубіжних інвестицій, доступом до якій здійснюється з точки світу за наявності мінімальних апаратних і програмних ресурсів. Фінансові ринки працюють цілодобово і переміщаються до Мережі, а біржі переходять цілком електронні технології торгов.
* Підвищення інформаційну прозорість ринків. Нині приватний інвестор за розумну плату (а вони часто й безплатно) має доступом до якісним финансово-информационным сервісів (котируванням, новин, звітам компаній, дослідженням, рекомендаціям, засобам технічного аналізу), які раніше були доступні лише великим брокерам, банкам та інше інституціональним инвесторам.
* Розвиток механізмів і технологій маржевої торгівлі, орієнтованих дрібних інвесторів, зниження їм «планки входу» ринку, поява дисконт-брокеров, спрощення механізмів доступу до ринків. Як наслідок — феноменальний зростання кількості нових гравців, забезпечили підвищення ліквідності ринку на целом.
* Вибухове зростання телекомунікаційних мереж, різке збільшення потужності і здешевлення персональних комп’ютерів, зниження вартості доступу в Интернет.
* Зростання числа емісій знову організованих компаній. У Америці, та був у світі, пішла хвиля IPO-мании (IPO (Initial Public Offerin) — первинне публічне розміщення акцій емітента). Це уможливилося завдяки появі ажіотажного попиту ці папери із боку потенційних приватних інвесторів.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой