Белгородско-Харьковская наступальна операція (3- -23 серпня 1943 р.)

Тип работы:
Реферат
Предмет:
История


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Белгородско-Харьковская наступальна операція (3 -- 23 серпня 1943 г.)

Белгородско-харьковский плацдарм обороняла 4-та танкова армія і оперативної групи «Кемпф «. У тому складі налічувалося 18 дивізій, зокрема 4 танкові. Тут противник створив 7 оборонних рубежів загальної глибиною до 90 км, а як і 1 обвід навколо Бєлгорода і 2 -- навколо Харькова.

Замысел ставки ВГК у тому, щоб потужними ударами військ суміжних крил Воронезького і степового фронтів розсікти противостоявшую угруповання противника на частини, у майбутньому глибоко охопити їх у районі Харкова все й у взаємодії з 57-ї армією Південно-Західним фронтом уничтожить.

Войска Воронезького фронту головний «упор завдавали силами двох загальновійськових і двох танкових армій з району східніше Томаровки на Богодухів, Валки, оминаючи Харкова із Заходу, допоміжний, також силами двох загальновійськових армій, з району Пролетарського у бік на Боромлю, з єдиною метою прикриття головною угруповання з Запада.

Степной фронт під керівництвом генерала І. З. Конєва головний удар наносив військами 53-й і значною частиною сил 69-й армій з району північно-західніше Бєлгорода на Харків із півночі, допоміжний -- силами 7-й гвардійської армії з району південний схід від Бєлгорода у Західному направлении.

По рішенню командуючого Південно-Західного фронту генерала Р. Я. Малиновського 57-ма армія наносила удар з району Мартовой на Мерефу, охоплюючи Харків з юго-востока.

С повітря наступ військ Воронезького і Степового фронтів забезпечували відповідно 2-га і 5-та повітряні армії генералів З. А. Красовського і З. До. Горюнова. З іншого боку, залучалася частина сил авіації далекого действия.

Командование Воронезького і Степового фронтів задля досягнення успіху прориву оборони противника рішуче массировало сили й засоби на напрямах про свої головні ударів, що дозволило створити високі оперативні щільності. Так було в смузі 5-ї гвардійської армії Воронезького фронту вони досягали 1,5 км на стрілецьку дивізію, 230 знарядь злочину і миномётов і 70 танків і САУ на 1 км фронта.

В плануванні використання артилерії танків були характерні риси. Артилерійські групи руйнації створювалися як в арміях, а й у корпусах, які діяли на головні напрями. Окремі танкових і механізовані корпусу передбачалося використовувати як рухливих груп армій, а танкові армії -- рухомий групи Воронезького фронту, було новим у військовому искусстве.

Танковые армії планувалося вводити в змагання у смузі наступу 5-ї гвардійської армії. Вони були діяти у напрямах: 1-ша танкова армія -- Богодулов, 5-та гвардійська танкова армія -- Золочів і до результату третього-четвертого дня операції вийшла у район Валки, Люботин, цим відрізавши шляхи відходу від харківської угруповання ворога на запад.

Артиллерийское і інженерне забезпечення введення танкових армій в бій покладалося на 5-ту гвардійську армию.

Для авіаційного забезпечення кожної танкової армії виділялося за однією штурмової і винищувальної авіаційної дивизии.

В підготовці операції повчальним було проведення дезінформації противника про істинного напрямі головного удару наших військ. З 28 липня по 6 серпня 38-ма армія, що діяла правому крилі Воронезького фронту, вміло імітувала зосередження великої угруповання військ на сумському напрямі. Німецько-фашистське командування як стало наносити бомбові удари районами помилкового зосередження військ, а й тримала цьому напрямі значну кількість своїх резервов.

Особенностью було і те, що операція із готувалася в обмежені терміни. Проте війська обох фронтів зуміли підготуватися до наступові й забезпечити себе необхідними матеріальними средствами.

3 серпня після потужної артилерійської підготовки й ударів авіації війська фронтів з допомогою вогневого валу перейшли у наступ і успішно прорвали перші противника. З її введенням у бій других ешелонів полків була прорвано другу позицію. Для нарощування зусиль 5-ї гвардійської армії ввели у бій передові танкові бригади корпусів першого ешелону танкових армій. Вони разом зі стрілецькими дивізіями завершили прорив головною смуги оборони противника. Після передовими бригадами ввели в бій основні кораблі танкових армій. Наприкінці дня подолали другу смугу ворожої оборони та просунулися завглибшки на 12 -- 26 км, цим разобщив томаровский і білгородський вузли опору противника.

Одновременно з танковими арміями в бій ввели: в смузі 6-ї гвардійської армії -- 5-ї гвардійський танковий, а смузі 53-й армії -- 1-ї механізований корпусу. Вони разом зі стрілецькими з'єднаннями зломили опір ворога, завершили прорив головною смуги оборони та під кінець дня підійшли до другої оборонної смузі. Прорвавши тактичну зону оборони та розгромивши найближчі оперативні резерви, головна ударна угруповання Воронезького фронту вранці другого дня операції перейшла до переслідування противника.

4 серпня війська 1-ї танкової армії з району Томаровки почали розвивати наступ на південь. Її 6-ї танковий і 3-й механізований корпусу, маючи попереду посилені танкові бригади, до середини дня 6 серпня просунулися на 70 км. У другій половині наступного дня 6-ї танковий корпус звільнив Богодухов.

5-я гвардійська танкова армія, обійшовши із Заходу вузли опору ворога, завдала удар на Золочів і шість серпня увірвалася в город.

К цьому часу війська 6-ї гвардійської армії оволоділи сильним вузлом оборони противника Томаровкой, оточили й пам’ятники знищили його борисовскую угруповання. Велику роль цьому відіграли 4-й і 5-ї гвардійські танкові корпусу. Розвиваючи наступ в південно-західному напрямі, вони обійшли борисовскую угруповання німців із Заходу та Сходу, а 7 серпня стрімким ударом відразу ж ввірвалися до Грайворон, цим відрізавши ворогу шляхи переходу на захід і з півдня. Цьому сприяли дії допоміжної угруповання Воронезького фронту, перейшла у наступ вранці 5 серпня на своєму направлении.

Войска Степового фронту, завершивши 4 серпня прорив тактичної зони оборони противника, до кінця наступного дня штурмом оволоділи Білгородом, після чого почали розвивати наступ на Харків. Наприкінці 7 серпня фронт прориву наших військ досяг 120 км. Танкові армії пішли в глибину до 100 км, а загальновійськові -- до 60 -- 65 км.

Войска 40-ї і 27-ї армій, продовжуючи розвивати наступ, до 11 серпня вийшли в Бромля, Тростянець, Охтирка. Рота 12-й гвардійської танкової бригади на чолі з капітаном І. А. Терещуком 10 серпня увірвалася в Охтирку, де була оточена противником. Протягом діб радянські танкісти без через відкликання бригадою перебувають у осаждённых танках, відбиваючи запеклі атаки фашистів, намагалися захопити їх живими. За 2 дні боїв рота знищила 6 танків, 2 самохідні гармати, 5 та до 150 солдатів противника. Із двома целофановими уцілілими танками капітан Терещук з боєм вийшов з оточення та повернувся на свій бригаду. За рішучі й умілі дії бою капітану І. А. Терещуку присвоєно звання Героя Радянського Союза.

Главные сили 1-ї танкової армії до 10 серпня досягли рубежу річки Мерчик. 5-та гвардійська танкова армія після оволодіння містом Золочів була переподчинена Степовому фронту та початок перегрупування району Богодухова.

Продвигаясь за танковими арміями, війська 6-ї гвардійської армії до 11 серпня вийшли східніше Краснокутська, а 5-та гвардійська армія охопила Харків із Заходу. Війська Степового фронту на той час підійшли до зовнішньому оборонному обведенню Харкова із півночі, а 57-ма армія, передана цьому фронту 8 серпня, -- зі Сходу і юго-востока.

Немецко-фашистское командування, побоюючись оточення харківської угруповання, до 11 серпня зосередило на схід Богодухова три танкові дивізії («Рейх », «Мертва голова », «Вікінг ») і вранці 12 серпня завдало контрудару по наступаючим військам 1-ї танкової армії у загальному напрямку Богодухів. Розгорнулося зустрічну танковий бій. У його противник потіснив сполуки 1-ї танкової армії на 3 -- 4 км, але прорватися до Богодухову не зміг. Уранці 13 серпня були уведено підрозділи до бій основних сил 5-ї гвардійської танкової, 6-ї і 5-ї гвардійських армій. Сюди були спрямовані основні кораблі фронтовий авіації. Вона вела розвідку й проводила операції з зриву допомогою залізничних і автомобільних перевезень гітлерівців, сприяла загальновійськовим і танковим арміям в відображенні контрударів німецько-фашистських військ. Наприкінці 17 серпня наші війська остаточно зірвали контрудару противника з півдня на Богодухов.

Однако немецко-фашистское командування не відмовилося від своєї задуму. Вранці 18 серпня воно з району Охтирки трьома танковими і моторизованої дивізіями завдало контрудару і прорвало фронт 27-ї армії. Проти цього угруповання ворога командувач Воронезьким фронтом висунув 4-ту гвардійську армію, передану з резерву Ставки ВГК, 3-й механізований і 6-ї танковий корпусу 1-ї танкової армії з району Богодухова, і навіть використовував 4-й і 5-ї окремі гвардійські танкові корпусу. Ці сили ударами по флангам противника під кінець 19 серпня призупинили його просування із Заходу на Богодухів. Потім війська правого крила Воронезького фронту завдали удару в тил охтирської угруповання німців, і повністю розгромили её.

В це водночас війська Воронезького і Степового фронтів почали штурм Харкова. У ніч на 23 серпня сполуки 69-й і 7-й гвардійської армій оволоділи городом.

Войска Воронезького і Степового фронтів розгромили 15 дивізій ворога, просунулися у південному і південно-західному напрямку 140 км, підійшли впритул до донбаської угрупованню противника. Радянські війська звільнили Харків. Протягом часу окупації і боїв гітлерівці знищили у місті та області (по неповним даним) близько тис. мирних жителів і військовополонених, близько 160 тис. людина викрадені до Німеччини, зруйнували 1600 тис. м2 житла, понад 500 промислових підприємств, все культосвітні, медичні і комунальні учреждения.

Таким чином, радянські війська завершили розгром всієї белгородско-харьковской угруповання супротивника і зайняли вигідне становище для переходу на загальне наступ з метою звільнення Лівобережної України та Донбасса.

При підготовці даної роботи було використані матеріали з сайту internet

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой