Роль народного декоративно-прикладного мистецтва в естетичному розвитку учнiв (WinWord 7.0 На укр. яз)

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Педагогика


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ВСТУПНА ЧАСТИНА 1. 1

На заняттях декоративним малюванням із першокласниками, вчитель винен матір на увазі успіхи, котрі досягли учні в дитячих садах. На уроках малювання необхідно активно залучати твори народного мистецтва, вивчати прийоми пензлевого розпису, розвивати естетичне сприйняття дітей.

Зміст декоративної роботи в початкових класах значно ускладнюється. Вже в першому класі під час уроків декоративного малювання учні повинні отримати певні естетичні знання: про народну глиняну іграшку, про виразні прийоми розпису. Відбувається подальша систематизація умінь та навичок у створенні власних композицій узора.

У процесі пед. керевництва дитячим декоративним мистецтвом під час уроків органічно вписуеться група методичних прийомів, котрі знаходять застосування в роботі із дітьми дитячого саду: питально- відповідна бесіда про твори народного мистецтва; усне малювання, яку створює сюжет, котрій потрібне вирішувати декоративними засобами; прийоми пензлевого розпису; використовування аплікаціі, як елемента, який організує декоративну композицію й як засіб пізнання дійсності для декоративного узагальнення.

У підсумку на заняття зображувальним мистецтвом в молодших класах вчитель винен приймати до уваги сенсорний та естетичний досвід, придбаний дитиною в дитячому саду. Звідси активне залучання на уроки декоративної роботи природнього матеріала для поширення досвіда учнів за спостереженням дійсності. Вчитель винен вміти з'єднати розвиток мислення та мовлення учнів молодших класів із естетичним пізнанням та художнім розвитком. Знайомство учнів навіть з звичайними художніми предметами винне бути привідом для серйозної розмови про сутність естетичного у мистецтві та дійсності, про становлення сучасного стилю та моди, про специфіку системи зображувально- виразних засобів декоративно-прикладного мистецтва на рівні із іншими видами мистецтва.

ОСНОВНА ЧАСТИНА 2.1 Значення народного декоративно-прикладного мистецтва

Значення декоративного малювання в загальному прцесі навчання дуже велике, в особливості в перших класах, в які діти вперше починають систематично займатися малюванням под керівництвом вчителя. Вперших та в слідуючих класах учні, в процесі користуються олівцем та пензлем, отримують технічні навички, котрі поступово ускладнюються із кожним фатальністю в міру того, як діти оволодівають певною сумою навичок. Декоративне малювання при умові правильно організованої планомірної роботи розвиває поряд із технічними навичками, котрі мають, безумовно, велике значення в малюванні, й творчі здібності.

Таким чином, декоративне малювання покликане для здійснення завдань, котрі мають велике значення в навчанні малюванню: 1) розвиток творчих здібностей учнів, почуття кольору, ритму й композиції - розміщення малюнку на площині. 2) розвиток технічних навичок.

Зміст декоративного малювання — малювання узорів, котрі мають певне призначення: візерунок в смужці, візерунок в прямокутнику, візерунок в колі та інші. Малювання узорів починають із вправ, потім переходять до візерунку: запроваджується вушко ритму й переносити завдання організації поверхні візерунка шляхом введення кольору. Малювання узорів потребує чергування однакових за формою та кольором елементів, котрі складають ритм. Повторення однакових за формою та кольором елементів можливі за умовою уважної та точної роботи. Діти поступово звикають доти, що потрібне зрівнювати та встановлювати схожість та різницю між повторюючимися елементами візерунка, визначати правильність у формі елементів (наприклад: прямокутник, коло, ризику визначеної довжини та інше). З огляду на цого декоративне малювання ставати добрим засобом тренування рук та очей; воно та розвиває вміння координувати роботу руки та ока, котрі в подальшому набувають таж понад значення в малюванні. Крім того, малювання візерунку потребує вдумливого ставлення та акуратності в праці.

2.2. Зміст зайняти із декоративно-прикладного мистецтва.

Педагогічна цінність пізнання народного та декоративно- прикладного мистецтва пояснюються слідуючими важливими причинами: твори цих видів мистецтва дозволяють виховувати у школярах певну культуру сприйняття матеріального світу, сприяють формуванню естетичного ставлення до дійсності, допомогають глибже пізнати художньо-виразні засоби інших видів зображувального мистецтва.

Предметний світло, оточуючий людину, змінюється незви-чайно швидко: виробництво товарів у різних країнах подвоюється приблизно кожні 15 років.

Необхідно практично спрямовувати художні нахили шко-ляра так, щоб це допомогло в організації житла, одягу, розкривати естетичне значення твору декоративно-прикладного мистецтва минулих епох й сучасного години. Знайомство школярів із декоративною образністю, особливо у творчости народних майстрів, сприяє розвитку вони естетичного ставлення до дійсності. Джерела декоративної виразності народного мистецтва в умінні майстрів естетично осмислювати природу.

Значення творів декоративного — прикладного мистецтва для формування художнього смаку обумовлюється ще і тім, що у яких специфічно переломлюються виразні засоби інших видів зображувального мистецтва — живопису, графіки, скульптури, архітектури. Так було в російских художніх лаках (лакова мініатюра) переважає живописний вухо. Тому й в техниці розпису цих виробів зберігаються такі живиписні прийоми, як подмальовок та лессіровки, котрі надають особливу звучність та виразність колористичній гамі розпису. У деяких видах декоративно- прикладного мистецтва — кераміці, художньої обробці дерева, каменю, кістки та рогу — переважають скульптурні якості (наприклад, всесвітньо відома богородська дерев’яна іграшка). Ми повинні допомогти дітям зрозуміти художній задум твору, пояснити основні принципи декоративно- прикладного мистецтва, яку виявляеться поперше в необхідності взаємозв'язку форми предмета із його функциональним призначенням, по- одному в співвідношенні форми та матеріалу, й по- третє - форми та прикрас.

Приклади орнаментальних композицій, котрі виконані майстрами в різних матеріалах з застосуванням різної техніки обробки форми предмета дозволяє вчителю просто та зрозуміло познайомити молодших школярів із єдністю естетичного та функціонального в створюванні художньої речі, виділити прийоми декоративного узагальнення, пояснити, що кожна річ створюється для людини й живе в тісному взаємозв'язку із іншими промовами. Людина із розвиненим художнім смаком здатна розуміти й цінити стильову єдність предмета, відчувати зв’язок декоративного мистецтва із естетичними вимогами свого години, чи минулих епох. Тому так важливо розвивати здатність учнів бачити річ у зв’язку із іншими промовами та потребами людини.

2. 3

Різноманітні сюжети селянського та міського побуту майстри писали у вільній пензлевій манері. Сучасні майстри успадкували вибіркові традиційні мотиви: квіти, коней, птахи (див. малий. 1). Вибір виробів був значно мінливим та розширеним. Розпис виконується масляними фарбами по дереву та кольоровому фону.

Пружні вітки та букети, складені з яскравих декоративних кольорів, надають цим промов незабутній облік. Майстер наносити легкі, впевнені мазки, не удаваючись до докладного контуру.

Уся композиція візерунка будується кистю. Прийоми декоративної розподілки кольорів — розанів та купавок — відпрацьовувались протягом багатьох десятиліть.

Цікаво розібрати прийоми, за допомогою які народний майстер швидко та впевненно наносити квітковий візерунок. Розан й купавка виражають найголовніші ознаки, яки присущі багатьом квітковим рослинам, — віночок з пелюстків, яскраво виражений центр квітки та інші. Декількома невпевненими коловими рухами пензля майстер визначає силует квітки у формі кола. Яскраві та щільні за кольором, ці різнокольорові кола швидко наносяться на поверхню прикрашаємого предмета таким чином, що тепер ж ставати зрозумілим композиційний задум квіткового розпису. Кола для розана робляться побільше, для купавки — поменше. Цей початковий етап роботи над композицією розпису майстра називають подмальовком, чи замальовком.

Слідуючий етап — визначення центру квітки. У розана центр малюють в середині квітки. У купавки він зміщується вліво, чи вправо. Визначну привабність квітам надають пелюстки, виконані напівкруглими дужками. Щоб отримати дужку, її починають прописувати кінчиком пензля, а потім сильним нажимом.

Завершальний етап розпису — оживка, чи лінійна розділка плями. У городецькому розпису вон виконується частіше на белілами. За допомогою елементарних засобів декоративного рішення: силуета, лінії та ритму — досягається естетична значимість виробу.

Завдання для учнів будуються так, щоб навіть на першому ступеня знайомства учнів із прийомами народного розпису не було б прямого наслідування.

Декоративні мотиви різних прикрас нижегородських ізб виконувались особливими прийомами різьби. Це рельєфна, глухою різьба. Місцеві майстри називають її корабельною, чи долбленою.

Рослинний орнамент являвся головним мотивом глухої різьби. Серед віток, квітів розміщувались фантастичні особини: птах Сірін, русалка — берегиня, леви (див. малий. 2,3,4).

Якщо школа знаходиться у невеликому містечку, де ще збе — реглися дерев’яні будинки із різьбою, можна піти на екскурсію, щоб діти уважно роздивилися дерев’яне мереживо та оцінили майстерність різчиків.

2.4.

При вивченні полхов-майданського розпису відчиняється своєрідний світло народного мистецтва. Дерев’яні точені гриби, матрьошки, свистульки, сільнички покриває яскравий, буйний розпис з крупних квітів та листків вперемішку з гронами ягід смородини та винограду. Зустрічаються в розпису й сільські пейзажі, птахи та тварини (див. мал. 5).

У розпису переважають чисті, локальні тона. Змішуя жовту із синьою, отримують насичений зелений колір, червона з жовтою — дають червоний.

Визначну чарівність та завершеність розпису надає уміле

використовування прийомів лесіровки (накладання одного прозорого кольрового кулі на інший). Цей прийом особливо помітен в самому відомому та самобутньому розпису — квіти із наводкою.

Колорит майданських виробів, особлива манера народного листи, приваблюють багатьох.

Після вправ, в які діти познають прийоми полхов — майданського розпису, можна рекомендувати використовувати враження від виробів майданцев для самостійної роботи учнів над композицією візерунка, який прикрашає тарілочку, чи круглу серветку, при цьому вчитель винен пояснити особливості візерунка в колі, який компонується інакше, ніж у полосі чи в квадраті.

2. 5

Казковий світло народної іграшки особливо близький дітям: коней, баранчики, свині, качечки не можуть облишити їхні байдужими. Цікаво спостерігати реакцію молодших школярів на народні іграшки в міській школі. Бо саме в умовах сучасного міста діти відірвані від природи, смердоті рідше бачать свійских тварин. Яке захоплення написане на обличчах учнів, коли в класі на столі вчителя з’являється веселе, яскраве іграшкове глиняне стадо. Димковську іграшку не можна поплутати із іншими ліпними народними іграшками, завдяки її колориту, простоті та нехитрості образу. Це, перш на, сніжної білизни фон, на якому написано простий візерунок геометричного характеру: гуртки, крапки, смужки. як й городецькі майстри, димковські наносять візерунок у вільній пензлевій манері. Вони полюбляють насичений колір: червоно-алий, малиновий, синій, золотисто-жовтий, фіолетовий, особливо святково сяючі на білому фоні іграшок (див. мал. 6). Вже при першому знайомстві дітей із димковскою іграшкою вчитель прагне роз’яснити дітям її естетичну цінність, акцентуя зв’язок форми з матеріалом, візерунка — із формою предмета.

Для практичної работи после бесіди про димковську іграшку півника — каталку вибирають не випадковою. Щоб розвинути у дітей свідоме ставлення до створення декоративних промов на основі переробки реальної форми, ефективніше на в основі взяти образ, який викликає у дітей визначні емоції. Півник — найулюбленіший герой багатьох казок.

Знайомство із народньою іграшкою й Перші уявлення учнів про декоративне зображення звірів та птахів в ліпці закріплюються на прикладі іграшок — свищиків із послідуючим розписом.

Кожен із учнів може уявно створити образи дійсних птахів чи звірів (уявлення пам’яті). Про свистульці - свині, коней — качалці у дітей не має готових уявлень. Щоб скласти ескіз таких іграшок дитині потрібно переробляти свої уявлення пам’яті.

Розглядаючи із дітьми народні глиняні свистульки, потрібно

звернути увагу на зміни зовнішнього обліку птаха, чи звіра, щоб іграшкой можна було б користуватися як свистком.

Вчителю слід ознайомити учнів із деякими прийомами ліпки народної іграшки.

2. 6

Орнамент як невід'ємний елемент художньо — образного рішення роздивимось на прикладі двох видів глиняної іграшки — Сучасної філімонівської та опошнянської (див. малий. 7).

У розфарбовці філімонівської іграшки (Тульська область) домінують інтенсивний червоний та малиновий кольори, котрі горять ще яскравіше від сусідства темно- синього та зеленого. Орнамент розпису простий: вузькі рисочки — смужки, де-не-де ялинкові вітки, чи графічний древній символ сонця — розетки, кола, ромби, характерні для вишивання, розпису та різьби прялок. Простий та легкий візерунок добро сполучається з витонченими видовженими формами філімонівських свистульчек.

Колорит опошнянської іграшки (Полтавська область) обумовлен технологією розпису посуд в цьому центрі народних промислів. Майстри тут дуже добро вміють виявляти виразні можливості блискучих поливи, вільно завдати візерунок на глиняни фігурки.

Візерунок в роспису філімонівської та опошнянської іграшок не можливо уявити поза пластичної об'ємної форми глиняних виробів. Зображений поза предмета, він втратив бі естетичний смисл та виразність як елемент художнього образу.

як свідчить дослід роботи із учнями молодших класів, народна глиняна іграшка завжди несе велике естетичне задоволення дітям. Через іграшку народний майстер залучує дитину до мистецтва. Цей вид народного мистецтва лагодити вплив на сучасність.

2. 7

Більше 70 років тому в художню майстерню под Москвою привезли з Японії фігурку іграшкового лисого дідуся — фукуруму. Лялька розкривалася, в ній знаходилося ще декілька фігур, вложенных один на одну. Іграшка усім сподобалась. І наші майстри вирішили зробити свою дерев’яну ляльку. Перша матрьошка складалася з восьми фігур. Зображувала вон дівчинку в хустці та сарафані, із чорним півнем у руках.

Матрьошки роблять в Полховськом майдані, Семенові, Загорську. Велике значення для художнього завершення малюнка має контурка, тобто тонкий малюнок чорною фарбою (див. малий. 8).

Відчуття злиття розпису із тугою, точеною формою матрьошки особливо емоціонально діти зможуть пережити, якщо під час уроків роботи смердоті отримать білі заготівлі з дерева та розпишуть їхні відповидно свого замислу. Про таку радість складання художнього виробу кажуть роботи, виконані семеновськими учнями.

Зустрічі дітей з дерев’яною іграшкою — мактрьошкою допоможуть оживити й позакласну роботу. Одним з застосувань може послугувати проведення дитячого свята — конкурсу «Малюємо хоровод матрьошок «. Мета свята до того, щоб вчитель, залучая учнів старших класів, організував групу учнів молодших класів веселого й гарного змагання в малюнках на асфальті, щоб хоровод був нарядним та гарним.

2. 8

Розписні жовті підноси, котрі радують око своєю грою яскравих фарб, благородним блиском лакованої поверхні, виразністю вільного кістевого розпису, з права відносяться до числа найцікавіших виробів декоративно-прикладного мистецтва. Талант народних майстрів перетворює скромні вироби домашнього побуту в нарядні прикраси житла. Батьківщина цих подносів- село Жостево.

Сьогодні високо оцінюється внесок майстрів Жостово в розвиток й збереження декоративної системи листи, заснованної на поетичному відчутті природи. Творчість різних майстрів збагачує Єдиний стиль жостоковського мистецтва (див. мал. 9). Змінився характер листи, але й техніка та технологія виробництва в багатьом збереглася.

Живопис на підносах масляними фарбами починається із підмальовка. Слідуючими кулями фарб митець виділяє темні та світлі місця розпису, будує об'єм, уточнює форми зображення. Всі форми оконтуріваються тугою линією креслення. Розписаний піднос сушать, потім його борті прикрашають мілким орнаментом (уборною).

Жостовські підноси прикрашаються вільно та декоративно написаними квітковими зображеннями- барвистими букетами, вінками та гірляндами, широко покладеними на чорний чи кольоровий фон. Крупні квіти окружаються более меншими й зв’язуються між собою гнучкими стеблами та листям.

Розпис підносів являється також відображенням цого цікавого й своєрідного квіткового стилю. На його формування, мабуть, впливав й розпис порцеляни, й квіткові узори в прикрашанні тканин. Зображення квітів та фруктів отримали більшу узагальненість, лаконізм та яскраву красочність.

Дітям, для более емоційного сприйняття, потрібно розповідати й показувати на прикладі порівняння (наприклад Хохлому та Жостов); а також використовувати схематичну таблицю ритмічного рішення композиції в колі.

Після такого пояснення діти захоплено пишуть свої ескізи підносів. На партах у всіх затоніровані підноси.К цьому уроку учні повинні вільно володіти пензлем (за допомогою системи завдань на основі народного мистецтва). Спочатку смердоті малюють замальовки, после- визначають композицію у вигляді кольорових плям; й лише потім починають промальовувати деталі.

2. 9

Твори Хохломи дуже полюбляють Прості по формі дерев’яні чашки, миски радують око багатим узором. То по золотому фону в'ється орнамент з трав та ягід, то, на чорному чи червоному полі, наче виходячи із глибини, мерехтять золоті листя кудріни. Хох- ломськой орнамент існує назвати не одне сотню років; розвиваючись, він зберігає свої традиційні основи. Хохлома- один з стародавніх російських художніх промислів, який несе в собі характерні риси народної культури.

Хохломський розпис називають пламенним та золотим. У цьому є конкретна характеристика та перекази: полум’яна тому, що основний в розпису червоний колір й тлму, що розфарбований посуд гартується у полум'ї гарячої пічки.А золота вона від того, що проста по матеріалу посуд блищить, як золота. Для Хохломи характерні дві різновидності орнамента: розпис верховий та под фон. Малюнки верхового розпису наносяться мазками пензля на поверхню фона, утворюючи легкий ажурний узор. К їхні числу відносяться: трав’яний розпис із червоними та чорними травками, гілочками та кустиками. Розпис под фон має золотистий силуетний малюнок, оточений чорним чи червоним тлом. Його виконування починається із нанесіння контурних обрисів мотивів, а потім зафарбовується навколишній фон. В роботу із дітьми,інколи, по навчанню традиційним прийомам листи включаються сам майстри художньгопромисла. Таку турботу про естетичне виховання дітей важко переоцінити. Від уважних дитячих очей не вислизне й те, як тримає майстер пензель, яким буває тиск в пензлі, коли пишеться листок,і коли наноситися штрихування в розпису кудріна.В учнів виховуваються дивні почуття об'ємної форми та почуття композиційних схем розташування на ній орнамента. В таких умовах природно й прсто відбувається передача досвіду та знань, діти починають розуміти, що мистецтво та праця невіддільні одне від одного.

2. 10

Чарівне мистецтво палєшан виникло на основі древньоросійського живопису. Умовність кольору, ювелірна оздоба деталей твореним золотом, казковий характер розпису та орнаментальна її трактування типові для древньоросійського живопису. Виблискуючи, немов дорогоцінне каміння, вироби з чорного лаку не можна сплутати ані із чим. Кольорові плями зображення, сплавлені в дивну гармонію, мерцають з глибин чорного оксамитового фону. Палехська мініатюра відрізняється різномаїттям сюжетів на фольклорні,історичні й сучасні теми.

Майстри лакової мініатюри успішно розробляють композиції на тими російських народних казок, легенд.

Працюючи із вчителями у школі, автор неодноразово був присутній на уроках, коли учням демонстрували слайди, які розкривали красу творів образотворчого мистецтва. Кожен раз вражає сила естетичного впливу світлових картин на учнів. Так, на уроці, який знайомив учнів іншого класу із творчістю палєшан. На екрані, спалахуя яскравими барвами, заміщували одна одну казкові картини:" Пушкінські казки"," Садко «та багато інших.

Кожен учень-глядач залишається в класі неначе наодинці із виникненним зненацька проти нього чарівним зображенням. Нічого не заважає уважно роздивитися яскраву картинку. Вчитель не квапить дітей, учні сам захочуть розповісти, що особливо їхнього вразило в художньому рішенні відомих казок (див. мал. 11). Колі улягуться Перші враження учнів, вчитель може повідомити невеличкі відомості з художнього життя палєшан.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Роль народного декоративно-прикладного мистецтва в естетичному розвитку учнів дуже велика: 1) розвиток творчих здібностей дитини

Розфарбовуючи малюнок, дитина починає понад відчувати колір (вон помічає найважливіший колір, який характеризує тієї чи інший малюнок; чи гармонують кольори між собою); вчиться правильно розміщувати зображення на площині. 2) розвиток технічних навичок

Дитина оволодіває різними прийомами малювання розписів, в залежності від їхнього виду. 3) виховання інтересу до зображувальної діяльності.

Якщо вчитель зможе правильно організувати роботу на уроках — дитина дійсно зацікавиться не лише цим виглядом діяльності, а і мистецтвом взагалі. Бо народне декоративно-прикладне мистецтво найцікавіше та найближче до дитини (особливо, якщо це не лише папер, а і різні предмети, які можна розфарбовувати). Тому в дитини виникає інтерес, заохоченість та бажання працювати.

І якщо вчитель дійсно зміг зацікавити дітей цим виглядом мистецтва, то він може вважати, що майже зацікавив дітей мистецтвом взагалі.

ЛІТЕРАТУРА:

Ростовцев М.М. «Методика викладання зображувального мистецтва в школі «, М, Просвещение,

1980 Шпікалова Т.Л. «Народне мистецтво під час уроків декоратив- ного малювання «, М; Просвещение, 1979.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой