Педагогические категорії і понятия

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Педагогика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Варіант 1

1. Педагогічні категорії і понятия

1.1. Випишіть з наукового літератури різні визначення педагогічних категорій і понять. Покажіть взаємозв'язок з-поміж них і обгрунтуйте їх ієрархію. Запропонуйте спосіб систематизації педагогічних категорій і понятий.

1.2. Наведіть систематизовані приклади які у педагогіці категорій і понять, які запозичені із філософії, соціології, економіки, психології, фізіології, антропологии.

1.3. Обгрунтуйте, використовуючи педагогічну літературу, особливості понятійного апарату педагогічної науки.

2. Як розумієте формулу А. З. Макаренка: «Людина не виховується частинами»? Обгрунтуйте свою думку. Наведіть приклади педагогічних ситуацій в галузі професійного навчання і виховання, що підтверджують цю формулу.

3. Сформулюйте найбільш актуальну, на Ваш погляд, проблему професійної педагогіки у сучасних умовах. Обгрунтуйте її актуальність, визначте об'єкт і є предметом дослідження, у цієї проблеми, запропонуйте гіпотезу її решения.

1. Педагогічні категорії і понятия

Випишемо з наукового літератури різні визначення педагогічних категорій і понять. Покажемо взаємозв'язок з-поміж них і обгрунтуємо їх иерархию.

Для точного відповіді завдання визначимося з основними терминами:

Категорія позначає судження, визначення. До категоріям ставляться найбільш ємні і спільні поняття, відбивають сутність науки, її сталі й типові властивості. У будь-якій науці категорії виконують провідної ролі. Вони пронизують все наукові знання і як пов’язують їх у цілісну систему.

Поняття — форма наукового знання, відбиває об'єктивно істотне в речі глибокі і явищах і закрепляемая спеціальними терминами.

БЕЗРУКОВА В.С.

Виховання — це процес передачі досвіду одне покоління і засвоєння його іншим, який би розвиток человека.

Освіта — це спеціально організована система зовнішніх умов, створюваних у суспільстві у розвиток человека.

Навчання — процес безпосередньої передачі і прийому досвіду поколінь у взаємодії педагога і учащихся.

Самовиховання — процес засвоєння людиною досвіду попередніх поколінь у вигляді внутрішніх душевних чинників, які забезпечують развитие.

Самоосвіта — система внутрішньої самоорганізації із засвоєння досвіду поколінь, спрямованої на власне развитие.

Самонавчання — процес безпосереднього отримання людиною досвіду поколінь у вигляді власних прагнень України і самим вибраних средств.

Розвиток — це об'єктивний процес внутрішнього послідовного кількісного і більш якісного зміни фізичних і духовних сил человека.

Розвиток підрозділяється на фізичне, фізіологічне, психічне, соціальне, духовное.

ХАРЛАМОВ И.Ф.

Виховання у сенсі - оволодіння всієї сукупністю громадського досвіду: ЗУН, способами творчої діяльності, соціальними отношениями.

Виховання у вузькому значенні - формування ідеальних соціальних, моральних та естетичних отношений.

Навчання — оволодіння ЗУ, способами творчої діяльності, світоглядними идеями

Під розвитком слід розуміти взаємозв'язок кількісних і якісних змін, які у свідомості человека.

Формування постає як результат розвитку особи і означає її становлення, перетворення сукупності свойств.

БАбАнский ю.к.

Виховання у сенсі - є процес і результати розвитку особистості під впливом цілеспрямованого навчання дітей і воспитания

Виховання у спеціальній педагогічному сенсі - є процес і результат цілеспрямованого впливу розвиток личности.

Навчання — цілеспрямований процес взаємодії вчителя і учащихся.

Освіта — процес і результати оволодіння учнями системою наукових знань і пізнавальних умінь і навиків, формування з їхньої основі світогляду, розвитку її творчих сил. Провідну роль здійсненні освіти грає обучение.

Розвиток — процес становлення особистості під впливом зовнішніх, внутрішніх, керованих і некерованих соціальних і природних чинників. (Підрозділяється на психічне, фізичне, общее).

Формування особистості - процес і результати його розвитку під впливом середовища проживання і воспитания.

ІЛЬЇНА Т.А.

Виховання у сенсі охоплює дію всіх сил общества.

Виховання у вузькому значенні - синонім виховної работы.

Виховна робота — спеціально организуемая педагогами діяльність у внеучебное час із формування у вихованців певних якостей личности.

Навчання — цілеспрямований процес взаємодії вчителя і учня під час якого здійснюється освіту, виховання та розвитку человека.

Освіта — процес і результати як навчання, а й самоосвіти і впливу засобів, внаслідок чого людина засвоює в нього формується пізнавальні умения.

Розвиток — широкий процес становлення та формування особистості під впливом зовнішніх і розвитку внутрішніх чинників. Провідну роль грають навчання й воспитание.

Формування — особлива форма розвитку людини під час його життєдіяльності й під впливом спеціальних виховних воздействий.

ПОДЛАСЫЙ И.П.

Виховання — цілеспрямований і організований процес створення личности.

У широкому соціальному розумінні - передача накопиченого досвіду від старших поколінь до молодшим. Під досвідом розуміється відомі людям знання, вміння, способи мислення, моральні, етичні, правові норми — словом, все створене процесі історичного поступу духовну спадщину человечества.

У широкому педагогічному сенсі - спеціально організоване, цілеспрямоване і керовану вплив колективу, вихователів на воспитуемого з формування в нього заданих якостей, що здійснюється на навчально-виховних закладах державної і що охоплює весь навчально-виховний процесс.

У вузькому соціальному розумінні - спрямований вплив на людину з боку громадських інститутів з формування в нього певних знань, поглядів й переконань, моральних цінностей, політичної орієнтації, підготовки до жизни.

У вузькому педагогічному сенсі - процес і результати виховної роботи, спрямованої влади на рішення конкретних виховних задач.

Навчання — спеціально організований, целеполагаемый і керований процес взаємодії учителів і учнів, направлений замінити засвоєння знань, умінь, навичок, формування світогляду, розвиток розумових зусиль і потенційні можливості учнів, закріплення навичок самоосвіти відповідно до поставленими целями.

Освіта — результат навчання. У буквальному значенні воно формування образів, закінчених уявлень про досліджуваних предметах. Освіта — це обсяг систематизованих знань, умінь, навичок, способів мислення, якими опанував обучаемый.

Розвиток — процес і результати кількісних і якісних змін в організмі человека.

Формування — процес становлення людини як соціальної істоти під впливом всіх без винятку чинників — екологічних, соціальних, економічних, ідеологічних, психологічних і т.д.

СЕЛИВАНОВ В.С.

Виховання — процес цілеспрямованого формування личности.

Навчання — двосторонній процес спільної, цілеспрямованої діяльності учнів і вчителів у придбанні систематизованих знань, умінь і навыков.

Освіта — це процес і результати придбання систематизованих знань, умінь і навиків, засвоєння певного культурного багажа.

Проаналізуємо дані ухвали і покажемо взаємозв'язок між ними.

Повідомляючи студентів ті чи інші знання, педагоги завжди надають їм необхідну спрямованість, формуючи хіба що попутно, а справі дуже грунтовно найважливіші світоглядні, соціальні, ідеологічні, моральні і ще установки. Тому навчання має який виховує характер. Так само ми повинні визнавати, що у будь-якій вихованні завжди містяться елементи навчання. Навчаючи — виховуємо, виховуючи — навчаємо. Області понять «виховання» і «навчання» частково перекрываются.

Освіта є продуктом процесів виховання і навчання. Оскільки ці процеси взаємозв'язані й що неспроможні існувати друг без друга, отже дані поняття виховання, навчання й освіту мають виховний характер. Це підтверджує визначення стислого, спільного освітнього і водночас щодо точного визначення сучасної педагогіки — це наука вихованням человека.

Розглядаючи поняття формування та розвиток з погляду різних авторів, можна зробити висновок, що це междунаучные поняття є ще не усталеними педагогічними категоріями. Аналізуючи ці поняття добре видно, що — одне з найважливіших, але з єдиний чинник впливає для формування й развитие.

Кордони поняття «формування» ще визначено, можуть надмірно звузитися, або розширитися до безмежних меж. Формування передбачає якусь викінченості людської особистості, досягнення рівня зрілості, стійкості. Але поступово розвивається, відбуваються зміни у різних напрямах формування життя. Відповідно, складно точно сказати що має стати метою формування личности.

Також не визначено межі застосування у педагогіці поняття — розвиток. Він із постійними, непрекращающимися змінами, переходами вже з стану до іншого, сходженням від простого до складного, від нижчого до вищої. Для поглибленого вивчення цього процесу наука пішла шляхом диференціювання складових компонентів розвитку, виділяючи у ньому фізичне, психічне, духовне, соціальне та інші стороны.

Можна дійти невтішного висновку, що категоріями педагогіки є: виховання, освіту, навчання. Це поняття, якими даються визначення педагогічним процесам і явищам. Нижче подана схема, де видно, що у окремішності можна описати будь-яку категорію, але, у те водночас, кожна верхня категорія неспроможна існувати без нижних.

ПОНЯТТЄВО-ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ АППАРАТ

ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ

При начебто різноманітті світу його об'єкти та зв’язку споруджено за єдиними законам, які проглядаються у будівництві всіх навчальних дисциплін. Особливе місце у них має навчальна задача.

Для навчання учнів через систему навчальних завдань потрібно матеріал, побудований за логікою об'єктивного історичного поступу предмета пізнання. Це має бути навчальний матеріал, скоординований по всім навчальним предметів на єдиної понятійної основе.

Під поняттям мається на увазі форма мислення, відбиває суттєві властивості, зв’язку й відносини предметів і явищ, тобто. це ідея, у якій узагальнюються і виділяються предмети деякого класу з певних спільним і, разом, специфічним їм признаками.

Педагогіка як наука є теоретичної формою освоєння дійсності. Це систему різних теорій, кожна у тому числі вихлюпнеться у системі понять. Сукупність системи понять утворює понятийно-терминологическую систему педагогики.

Система понять активно відбиває педагогічну реальність. Вона сама постає як вихідна реальність, наділена своїми визначальними признаками.

Обидві ці системи у своїй єдності утворюють логіку науки, яка визначає структуру понятійної системи, її емпіричні і теоретичні елементи у тому ролях і стосунках, відповідну особливостям науку й шляху розвитку її теории.

За рівнем розвитку понятийно-терминологического апарату науки можна оцінювати рівень розвитку адекватної йому теорії. Критеріями розвиненою теорії є чітка багатоаспектна поняттєва система, відбиває розмаїття сторін, відносин та розвитку об'єктів і розмаїття що виникають у з цим пізнавальних завдань, тобто. об'єктивних і суб'єктивних джерел многоаспектности понять. Багатоаспектне відбиток розвиненою теорії в понятійної сфері дозволять ясніше позначити предмет пізнання і побудувати послідовну концепцію про неї. У розвиненою теорії система понять має відносної сталістю предмета пізнання та її понятійного отражения.

Для побудови понятийно-терминологической схеми (моделі) педагогіки і її окремих галузей необхідно визначити основні системотворні поняття та його взаємозв'язку. Це можна буде можливість перейти до якісної оцінці окремих галузей і сучасних напрямів педагогіки, виявити критерії, що характеризують ступінь розробленість педагогічної теорії, прогнозувати шляхи його подальшого развития.

Процес освіти понять має чіткі правила визначення, які необхідно враховувати в мисленнєвої деятельности.

Визначення — такий логічний операція у вигляді которой:

— розкривається зміст деякого понятия;

— описується значення деякого слова;

— якийсь об'єкт характеризується способом, що дозволяє його від інших объектов.

Є одне важливе аспект використання визначення. У свідомості кожної людини є певний набір понять і відповідні йому словниковий запас.

Щоб правильно дати визначення треба зазначити правила логічних операций:

1). Правило соразмерности

Визначення має бути розмірним, тобто. значення певного має збігатися з визначальним вираженням. Інакше висловлюючись, ці поняття повинні перебувати у відношенні тождества.

2). Правило застережливе від порочного круга

Визначення на повинен укладати у собі кола, тобто. терміни повинні визначатися через інші поняття. Коло у визначенні означає, що з визначенні поняття ми вдаємося до іншого поняттю, що у своє чергу визначається з допомогою первого.

Різновидом кола у визначенні є тавтологія — ошибочное

определение, у якому що б поняття повторює определяемое.

3). Правило ясности

Визначення має вказувати відомі ознаки, не нужденні в

определении і містять двозначності. Якщо ж понятие

определяется через інше поняття, ознаки якого невідомі и

которое саме потребує визначенні, це веде до помилці. Тобто. повинні відомі сенси та значення терминов.

4). Правило понятности

Визначення повинні враховувати знання читача чи слухача, тому слід визначити невідомі поняття через известные.

Для освіти поняття необхідно виділити суттєві ознаки предмета. Але істотне не на поверхні. Щоб виявити його використовують такі логічні прийоми: порівняння, аналіз, синтез, абстрагування і обобщение.

— Порівняння — мисленне встановлення подібності чи відмінності предметів по істотним чи неістотним признакам.

— Аналіз — мисленне розчленовування предметів з їхньої складові, мисленне виділення у яких признаков.

— Синтез — мисленне з'єднання у єдине ціле частин предмета або його ознак, отримані процесі анализа.

— Абстрагування — мисленне виділення одних ознак предмета

(істотних) і відволікання з інших (несущественных).

— Узагальнення — мисленне об'єднання окремих предметів у певному понятті. У процесі узагальнення людина хіба що відступає від конкретного різноманіття предметів, відволікається від багатьох деталей, щоб глибше пізнати основне, найважливішу. Закріплюються і виражаються поняття з допомогою слова.

2. Як розумієте формулу А. З. Макаренка: «Людина не виховується частинами»? Обгрунтуйте свою думку. Наведіть приклади педагогічних ситуацій в галузі професійного навчання і виховання, що підтверджують цю формулу.

Щоб відповісти на поставлене запитання визначимося як з вихованню людини мають педагогічні понятия.

Виховання — це процес систематичного і цілеспрямованого на людини, з його духовне та фізичне розвиток з метою підготовки його до виробничої, суспільної відповідальності і культурної діяльності. Але виховання не окремий процес, він нерозривно пов’язані з навчанням і освітою, оскільки названі процеси спрямовані на людину, як ціле. У напрямах виховання важко окремі складові, мають вплив на емоції, волю, характер, ціннісні орієнтації й інтелект. Але, попри це, у процесах виховання та утворення існують відмінності. На відміну в освіті, де головною є розвиток пізнавальних процесів індивіда, його здібності, придбання їм знань, виховання ставить за мету формування людину, як особистості, його ставлення до світу, суспільству, і відносин із ним.

Розвиток людини — це процес становлення особи під впливом зовнішніх й міністр внутрішніх, керованих і некерованих соціальних і природних факторов.

Розрізняють психічне, фізичну й загальне розвиток особистості. Під психічним розвитком розуміють розвиток інтелекту, волі, емоцій, і навіть потреб, здібностей й правничого характеру особистості. Фізичне розвиток є розвиток організму, м’язів, рухливості суглобів та інших. Загальне розвиток — розвиток психічних, фізичних, моральних та інших рис личности.

Особистість людини — результат дії і взаємодії різних чинників. Окремі діє понад більш-менш незалежно від волі і потрібна свідомості людей. До них належать біологічна природа людини, суспільні відносини, явища громадської психології, спосіб життя, географічна середовище, умови микросреды. Інші більшою або меншої ступеня залежить від волі і потрібна свідомості людей. Це — ідеологія, діяльність держави, суспільних інституцій. Третю групу чинників передбачає організоване розвиток. Усі ці фактори разом забезпечують формування личности.

Отже, формування особистості людини — це процес її становлення під впливом численних чинників, природних і громадських організацій, зовнішніх і внутрішніх, діючих стихійно і відповідно до певним правилам, з застосуванням певних средств.

Виховання — є одна із чинників формування особистості. Воно у тому, що хочуть тими чи інші засобами досягти певній мети — розвивати і утворювати у вихованця певні якості. Якісна своєрідність виховання, на відміну інших чинників формування особистості, у тому, що вихователь свідомо ставить певну мету і, прагнучи досягти цього, знаходить кошти, які ведуть її здійсненню. Отже, виховання є таке громадське ставлення, у якому лише люди впливають інших з метою спрямованого формування личности.

Там, де є виховання, враховуються рушійні сили розвитку, вікові, типологічні і індивідуальні особливості воспитуемых. Там, де є виховання, на повну потужність використовуються позитивні і послаблюються негативні впливу микросреды. Там, де є виховання, людина раніше виявляється здатним до самовоспитанию.

Незалежно від цього яку одержує людина, її аналізує свідомо чи несвідомо, отже усе веде до того що, що людина виносить свою думку дану ситуацію, і, працює над своїм самовихованням, самоосвітою і самонавчанням. Ці чинники, своєю чергою, визначають саме поняття виховання людини. З цього треба, що лише теоретично можна розділити на складові для простоти вивчення, насправді всі ці частини взаємопов'язані між собою і злочини нероздільні для личности.

Людина не виховується частинами, він створюється синтетично всієї сумою впливів, яким він піддається. Колектив є вихователем личности.

Переконаний, що людина погано вихований, то цьому виключно винні вихователі. Коли дитина хороший, то цим він також зобов’язаний вихованню, своєму дитинства. Людина поганий лише оскільки був у поганий соціальній структурі, в поганих условиях.

3. Сформулюйте найбільш актуальну, на Ваш погляд, проблему професійної педагогіки у сучасних умовах. Обгрунтуйте її актуальність, визначте об'єкт й предмета дослідження, у цієї проблеми, запропонуйте гіпотезу її решения.

За таким завданням пропонується розібрати актуальну проблему професійної педагогіки у сучасних умовах. І тому розглянемо погляду Уряди Р Ф у природничо-технічній освіті, використовуючи Виступ Міністра освіти Російської Федерації В. М. Филиппова на засіданні Уряди Російської Федерації 5 червня 2003 года.

Проблема підготовки робочих кадров.

Говорячи про підготовку робочих кадрів, слід передусім відзначити, що Російській Федерації, як до цього часу СРСР та інших країн світу, підготовка робочих кадрів здійснюється за двома напрямам: безпосередньо з виробництва підприємствами й у державної системі початкового професійної освіти — НПО.

У радянські часи існувала система присвоєння розрядів безпосередньо заводу. Людина приходив на підприємство, які мають спеціальної освіти, працював, у процесі навчався, потім здавав іспит, і йому присвоювався певний розряд. Інакше кажучи, існувала система внутризаводской, внутріфірмової підготовки робочих. Тоді частка підготовки робочих через ПТУ було приблизно 10−15 відсотків. Тобто 85−90 відсотків робітників у Росії готувалося безпосередньо на виробництві. Зараз переважна більшість підприємств опинилися у важкому стані: їм іноді бракувало грошей на зарплатню, тим більше матеріальну базу, і не залишається коштів у на підвищення кваліфікації робочих. До того ж ринку праці надлишок робочої сили в. Через війну багато підприємств не вкладають гроші у власну підготовку робочих кадрів. Сьогодні близько половини кваліфікованих робочих готується через ПТУ. Половина — на производстве.

Проблеми обсягу й структури підготовки робітників у НПО.

Нині у Росії 3843 професійних та ліцеїв, у яких навчається 1,6 млн учнів. 36% установ НВО фінансуються суб'єктами Російської Федерації. Останні 12 років закрито майже 500 училищ, кількість учнів НВО скоротилася на 200 тисяч жителів. Серед учнів ПТУ близько 80% - випускники 9 класу, і 20% - випускники 11 класу. У цілому нині країною в 10−11 класи задля її подальшого навчання у основному вузах йдуть 2/3 випускників 9 класу, а ПТУ й у технікуми йдуть лише 1/3 випускників 9 класу. Склався певний перекіс убік молоді у вищі навчальні заведения.

Структура підготовки робочих кадрів у сприйнятті сучасних економічних умовах також потребує серйозних змін. Зараз фінансує підготовку переважно Федеральний рівень, формуються плани приєднання до установи НВО Міністерство освіти Росії з урахуванням заявок суб'єктів Російської Федерації. Готує робочих — ПТУ, зазвичай, з урахуванням своєї сформованій структури підготовки робочих, а споживач — виробництво, фактично усунутий як від механізмів фінансування, і від формування планів приема.

Проблема якості підготовки робочих кадрів. Нині професійно-кваліфікаційний рівень працівників російських організацій істотно поступається вимогам, які висуваються міжнародному ринку праці. І тут цю проблему вирішувати за такими напрямами: По-перше, необхідно провести створення нових стандартів підготовки робочих кадрів з усіх спеціальностей: відповідні освітні стандарти мають будуватися з урахуванням розроблюваних роботодавцями й Мінпраці професійних стандартів. По-друге, потребує суттєвого поліпшення навчально-лабораторна і матеріальна база так установ НВО, самотужки немислима якісна підготовка кваліфікованих робочих. І оновлення бази установ НВО планується реалізувати двома путями:

V Передача установ НВО в суб'єкти РФ за умов співфінансування із регіонами і роботодавцями й реалізувати спеціальну програму розвитку матеріально-технічної бази початкового професійного образования.

V Ключовим напрямом відновлення має стати розробка та реалізація механізмів використання матеріальної бази роботодавців на підготовку їм кадрів у державних установах НПО.

Коли раніше була адміністративна система закріплення за ПТУ базових підприємств, то умовах таке адміністративне закріплення не працює. Нові механізми ще створено. З іншого боку, якщо, наприклад, роботодавець захоче зараз передати в ПТУ якесь устаткування, йому це завжди буде віднесено з прибутку. Понад те, тепер за проходження практик колишньому базовому підприємстві з ПТУ вимагають грошей, адже й біля роботодавця немає гарантій, що выпускник

ПТУ прийде саме до нього на закінченні учебы.

Найважливішим напрямом тут має стати розвиток на регіональному і місцевому рівнях реальних механізмів соціального партнерства — адміністрацій, роботодавців України та системи образования.

У умовах слід передбачити комплекс заходів, як правових, і економічних, щоб планирующаяся масова передача установ НВО в суб'єкти Російської Федерації не привела б до масової закриттю чи перепрофілюванню установ НВО — чи то з недостатності засобів у суб'єктів РФ, чи то з бажання інакше розпорядитися свалившейся ними власністю цих учреждений.

Рішенню проблем зміцнення матеріальної бази й соціальної підтримки учнів НВО став би повернення податкових пільг на вироблену учнями НВО продукцію. Прийняття нового таки Податкового кодексу двох років у значною мірою позбавило ПТУ можливість притягнення від їх власної виробничої деятельности.

Об'єктом дослідження, у цієї проблеми є кваліфіковані робочі кадры.

Предмет дослідження — організація початкового професійного освіти у сучасних условиях.

1. Безрукова В. С. Педагогіка: Учеб. Для инж. -пед. спец./ Екатеринбург.

Обл. ин-т розвитку регіонального освіти. — Єкатеринбург: Изд-во

Свердл. Инж. -пед. ін-та, 1993. — 320 с.

2. Подласый І.П. Педагогіка. Новий курс: Підручник для студ. пед. вузів: В

2кн. — М.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 1999.

3. Селіванов В. С. Основи загальної педагогіки: Теорія й методику воспитания:

Учею посібник для студ. высш. пед. учеб. закладів/ Під ред. В.А.

Сластенина. — М.: Видавничий центр «Академія», 2000. — 336 с.

4. Понятійний апарат педагогіки й життєздатного утворення: Рб. наук. Тр./ Відп. Ред.

Є.В. Ткаченко. — вип. 1−3 — Єкатеринбург, 1995.

5. Виступ Міністра освіти Російської Федерації В. М. Филиппова на засіданні Уряди Російської Федерації 5 червня 2003 года.

року міністерство освіти Російської Федерации

Російський державний профессионально-педагогический университет

Контрольна работа

По дисциплине

«Спільна й професійна педагогика»

номер залікової книжки

Виконав: студент группы

Проверил:

_______________

р. Екатеринбург

2003 г.

-----------------------

Обучение

Образование

Воспитание

Развитие

Формирование

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой