Особенности виховання у ній хлопчиків і девочек

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Педагогика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ВОСПИТАНИЯ.

Як і кожен організований процес, сімейне виховання передбачає певну цілеспрямованість, наявність конкретних завдань. Бо у суспільстві інтереси держави та батьків на відношенні виховання підростаючого покоління найчастіше збігаються, мету й завдання суспільного телебачення і сімейного виховання переважно також є ідентичними. Отже, головної мети дітей у ній становить всебічний розвиток особистості, що поєднує собі духовне багатство, моральної чистоти і фізичне досконалість. Досягнення цього включає здійснення таких завдань, як фізичне, розумовий, моральне, трудове, естетичне воспитание.

У сімейному вихованні важливе його місце займає турбота про духовне здоров’я дитини, його фізична підготовка, загартовування, розвиток сили, спритності, швидкості, витривалості. Здоровий, фізично розвинена людина здатний успішніше займатися розумовою і фізичним працею, в нього зазвичай хороше, бадьоре настрій, і він, зазвичай, доброзичливий до оточуючих, готовий на допомогу, гостріше сприймає красу та сам прагне все робити красиво.

У чиїх інтересах фізичного виховання батьки мають привчати дітей із раннього дитинства регулярно робити ранкову фізичні вправи, втягувати в різні рухливі ігри, спортивні заняття, разом займатися доступним туризмом. Важливо за порадою лікаря привчати дитину до загартовуванню, вчити самого піклуватися про свого здоров’я, не допускаючи звичок (куріння, вживання алкогольних напоїв, токсичних препаратів тощо. п.). І в усьому цьому принципова — приклад батьків. Якщо батько курить, але забороняє курити синові, навряд чи тут вийде щось добре. Сільський хлопчина, поки малий, буде курити таємно, і потім — і боясь.

Виховання дітей у сім'ї необхідним компонентом включає розумовий розвиток. Перші звернення матері до ще безсловесному дитині вже закладають початку розумового виховання. Подальше навчання промови, розповідання казок, читання книжок, стимулювання і заохочення дитячої допитливості, запитання дитини, відповідні роз’яснення і т. буд. — усе це відповідає інтересам розвитку мислення, пам’яті, уваги, уяви, служить важливою завданню підготовки до навчання у шкільництві. Коли ж дитина стає школярем, борг батьків — створити належні умови щодо його продуктивних занять, тактовно допомагати у разі труднощів. І тут особливе значення мають неухильне розвиток допитливості і допитливості, самостійності мислення, орієнтування на безупинне освіту, приучення до читання красного письменства, періодичної друку. Позитивну роль такому випадку грає заохочення занять дітей в предметних та інших гуртках у шкільництві чи позашкільних установах — з урахуванням їхньої інтересів, схильностей і стан здоровья.

Батьки повинні багато уваги приділяти моральному вихованню дітей, що у повсякденні постійно зростає і неминуче виникають різноманітні проблеми, пов’язані з поведінкою, взаємовідносинами між людьми. Саме сім'ї діти переважно осягають абетку моральності, засвоюють, що таке добре що таке погано, навчаються виявляти доброзичливість до людей, надавати посильну допомогу. Принаймні дорослішання дитини моральні вимоги щодо нього значно зростають і заглиблюються. Моральне виховання у ній передбачає формування любові до рідного краю, своєму Батьківщині, гуманності, почуття товариства, чесності, справедливості, відповідальності. І відіграють великій ролі не тільки і й не так спеціальні бесіди й роз’яснення, скільки організація усього життя дитини на відповідності до принципів загальнолюдської моралі, повсякденна практика належного поведения.

Надзвичайно відповідальне місце у системі сімейного виховання належить трудовому вихованню дітей. Від самого віку дітлахи, як правило, у своїх рис і можливостей рвуться брати участь у домашніх справах, допомагати дорослим, у своїх іграх імітують різні види праці. Важлива завдання батьків — не відбивати в дітей віком бажання трудовим занять, заохочувати їх нинішнього відношенні, надавати всіляке сприяння. Доступні форми самообслуговування, що у домашніх клопотах, озброєння дитини різноманітними трудовими вміннями і навички, роз’яснення йому роль праці в життя людини і суспільства, ознайомлення з професіями, заохочення участі у суспільно корисному праці - це дуже істотно на підготовку сумлінного трудівника, спроможного майбутньому забезпечити себе і свій сім'ю і бути корисними обществу.

Серед конкретних напрямів розвитку дитині в умовах родини важливу роль грає естетичне виховання. Тісно пов’язане з іншими сторонами виховання, воно сприяє прилученню дітей прекрасного, вчить сприймати і цінувати красу у житті, природі, мистецтві, привчає їх творити за законами краси. У цих цілях батьки повинні йти заняття малюванням, ліпленням, спільне прослуховування музики, пісень, навчання дитини грі на музичні інструменти, відвідання театрів, музеїв, виставок, екскурсії за рідними місць належать і багато іншого. Завдання сім'ї - виховувати як споживачів, споглядальників прекрасного, а й активних учасників його творення у всіх можливих областях і сферах.

Батьків як вихователів щось вийде, якщо вона буде знати особливостей своїх дітей. Адже кожна людина, хоч би скільки йому ні було років, — це є конкретна своєрідна особистість. Тому батьку й матері не можна задовольнятися повсякденним поданням щодо свого сина чи дочки. У цілях виховання потрібно сталий розвиток і глибоке вивчення дитини, спеціальне виявлення її інтересів, запитів, захоплень, схильностей і здібностей, достоїнств і повним вад, позитивних моментів і негативних рис. Тільки тоді батько й мати дістануть змогу цілеспрямовано й обгрунтовано, отже, і плідно проводити формування особистості зростаючого людини, наголошуючи їхньому позитивних сторони і розвиваючи їх, з другого боку, наполегливо долаючи негативні черты.

У вивченні дитини батькам допоможуть невимушені розмови по цікавлячим питанням, контролю над його поведінкою і торговельні доми, і на вулиці, у суспільних місцях, у шкільництві - спілкування з товаришами, під час праці, відпочинку. Що читає дитина, як проводить вільний час, з ким дружить, у які гри грає - відповіді ці та ці запитання батьки мусимо знати. На якісь питання у відповідь вчителя. Але оцінка сторонніх людей може бути необ'єктивної, зрадливої. Довіра — ось головна лінія поведінки батька і материна родини. Конче важливо, щоб й немовля, діти їм доверяли.

СТАТЕВІ ВІДМІННОСТІ ДІТЕЙ І ВОСПИТАНИЕ.

Виховуючи дітей, батьки мають враховувати їх статеві особливості. Адже хлопчики й дівчатка різняться як зовні: чоловіча чи жіноча природа проявляється набагато раніше статевого дозрівання і відкладає свій певні умови з їхньої почуття, свідомість і поведінка. Разом про те треба говорити, представників чоловічого і жіночої статі все-таки, передусім, об'єднують загальнолюдські якості, що притаманні і і іншим; статеві ж особливості переважно виділяються лише небагатьом акцентом в межах характеристики людини взагалі. Знати про це й пам’ятати психологічні особливості особистості, зумовлені її статевої приналежністю, — отже розташовувати можливістю спиратися попри всі позитивне, враховувати можливі негативні прояви й, отже, ефективніше здійснювати сімейне виховання. Деякі значні різницю між хлопчиками і дівчатками виявляються вже у перші місяці їхнього життя. Приміром, дівчинки трохи швидше хлопчиків розвиваються як у фізичному, і у у психологічному сенсі, вони на 2−4 місяці раніше від починають говорити. У середньому наближається до трьох років і хлопці й дівчатка з допомогою батьків і оточуючих вже знають своєї статі, розрізняють підлогу інших дітей і взрослых.

В міру зростання дитини статеві психологічні особливості поступово посилюються. Вони виявляється у рівні емоційних реакцій, в специфічних інтересах держави й схильностях, у характері мислення, у ставленні до конкретних фактів тощо. д.

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІКИ ДЕВОЧКИ.

У дівчаток вже у ранньому віці проявляється «інстинкт материнства», відтворений у інтерес до іншим малюкам, в іграх, в уважного ставлення до лялькам. Їх увагу податківців привертає передусім людина, його стосунках із на інших людей. Чим вони стають старше, тим більше зростає їх інтерес внутрішнім світом людини, їхнім переживанням, поведінці. Для дівчаток характерно також прояв переважного інтересу до того що, що їх безпосередньо оточує (обстановка, посуд, одяг і т.п.).

Дівчатка більше спілкуються матері, сильніше прив’язані до будинку. Вони, як правило, причепуріться і исполнительнее проти хлопчиками, більш акуратні, ощадливі, сумлінні. Їм більшою мірою властива схильність піклуватися про інші, доглядати, і навіть повчати, критикувати. Підвищена емоційність представниць жіночої статі нерідко причина їх недостатньою об'єктивності. Сприйнятливість жіночої психіки вище, ніж чоловічої, дівчинки більш уразливі, самозакохані, вони гостріше реагують як у заохочення, і на порицания.

У дівчаток сильніше розвинене мимовільне увагу, їх побільшає приваблює конкретна наочність. Вони легше піддаються навіюванню; швидше пристосовуються до нової обстановці, почуваються впевненіше в незвичайних условиях.

Коло пізнавальних інтересів їх менш різноманітний, ніж в хлопчиків. З шкільних навчальних предметів вони найчастіше воліють літературу, історію, іноземні мови. Більше, ніж хлопчики, люблять читати, захоплюються поезією, займаються музикою. Вчителям зазвичай легше працювати з дівчатками, й почасти тому і вони, зазвичай, переважають в учнівському активі, є старостами.

У такому віці в дівчаток і хлопчиків проявляється взаємний підвищений інтерес, що з процесом статевого дозрівання. У неперервному зв’язку з цим в дівчаток зростає увагу зі своєю зовнішності, проявляється активне прагнення подобатися оточуючим. Спілкування, дружба з хлопчиком часом приймає характер закоханості. У разі дуже висока роль батьків, вчителів, завданням якого є завчасне і тактовне формування в дітей розуміння, якими повинні бути взаємовідносини між підлітками чоловічого й основою жіночого статі, між юнаками і девушками.

Коротка характеристика психологічних особливостей дівчаток дозволяє зробити деякі висновки та сформулювати рекомендації про те, як треба чинити виховувати їх у родині з урахуванням цих особливостей та яка при цьому вагомість батька і матери.

Поява у ній дитини передусім потребує створення нормальних побутових умов його життя та розвитку, належної обстановки. Прагнучи здоров’я малюка, батькам із перших тижнів важливо пам’ятати необхідність стимулювати його емоційна, і інтелектуальне розвиток. Регулярне доброзичливе спілкування, розмови із малими дітьми, ласка як матері, і батька, колискові пісні, використання доступних іграшок — усе це служить інтересам такого развития.

МАТИ — ПРИКЛАД ДЛЯ ДОЧЕРИ.

Головним вихователем дітей у сім'ї, зазвичай, виступає мати. Вона дає життя дитині, вигодовує його, материнські почуття є визначальними щодо неї до свого дитині. Природно, як і діти відповідають матері відповідним чином, з-поміж них — особливо у ранньому віці дитини — зазвичай встановлюються ближчі відносини, ніж між дітьми і батьком. Ця обставина має важливе значення, яке слід враховувати використовувати його для виховання як дівчаток, і мальчиков.

Близькість відносин сприяє виховного впливу матері на дитини, і тому важливо, аби мати була під всім справжнім зразком для своєї доньки. Природна сприйнятливість дівчаток, їх мимовільне увагу, підсвідомий інтерес до всього наочному, конкретному допомагають їм, як б автоматично засвоювати те, що бачать, чують, відчувають, спілкуючись зі матір'ю. Навіть коли мати, пам’ятаючи звідси, у своїй поведінці, спосіб життя, зовнішньому вигляді намагатиметься служити гідним прикладом дочки починаючи із перших тижнів — успіх його впливу на значною мірою буде гарантовано. Це стосується ставлення до людей, речам, до праці й правничого характеру прояви емоцій, і манери має говорити і багато чого іншого. Дочка насамперед матері переймає зовнішніх форм поведінки, так й видано багато внутрішніх чорт, визначальних образ і характеру жінки. Тож якщо мати має жіночністю, саме їй цю рису стає властивістю дочери.

Незамінна роль матері в приученні дівчинки до сімейним справах телебачення і турботам, до праці в домашнє господарство. Крім її особистого прикладу тут допомагають відповідні іграшки (ляльки, іграшкова меблі, посуд) і з гри, а також розповіді, розмови, показ, притягнення до посильного брати участь у господарському праці. Поява у ній молодшого дитини надає багаті змогу виховання та розвитку в дівчинки багатьох типово жіночих чорт, які проявляються турботи про малюків і слабких, доглядати за ними ніжності і нежности.

РОЛЬ БАТЬКА У ВИХОВАННІ ДОЧЕРИ.

Батько, уособлюючи чоловіче початок у ній, переважно закладає раціональні основи у дітей. Його спілкування з дочкою дає Україні уявлення про чоловіках загалом і цим допомагає почути і чіткіше усвідомлення своєї жіночу природу. З огляду на притаманну дівчаткам прихильність до будинку, до того що, що й безпосередньо оточує, тато, має приділяти спеціальну увагу вихованню допитливості, прагнути розширити кругозір дочки, знайомитимуть із тим, що за межі який був відомий їй. Цьому допомагає читання казок, розучування віршів, розгляд і розфарбовування картинок, малювання, слухання музики, спілкування з дикою природою, перегляд дитячих телепередач. Велику користь приносять спільні прогулянки і екскурсії, супроводжувані необхідними поясненнями, і навіть контакти з сверстниками.

Виховні зусилля і діяти батька, і материна родини стосовно дівчинці дошкільного віку значною мірою мають бути спрямовані те що, щоб як слід підготувати її до навчання у шкільництві. Це означає: наполегливо продовжувати розвиток виробництва і заохочення в дітей віком допитливості, бажання вчитися, виховувати інтерес до школи, вченню, формувати шанобливе ставлення до вчителю. Важливо заздалегідь орієнтувати дівчаток на хороші, добрі стосунки з хлопчиками у шкільництві, наголошувати необхідності дружніх спільних занять, ігор, взаємодопомоги. Наявність брата у ній, природно, в значною мірою полегшує розв’язання цієї задачи.

ДОЧКА — ШКОЛЬНИЦА.

Надходження дитину до школи — велика подія нього і його батьків. Ставши школяркою, дівчинка активно входить у систему громадських відносин, більшості їх зазвичай імпонує. Вона приймає він цілком конкретні обов’язки — сумлінно вчитися, водночас знаходячи певні права члена шкільного колективу. З появою школярки у ній вірним союзником і кваліфікованим помічником батьків може бути вчитель. Тому першочергове турбота батьків — налагодити з нею ділові контакти, й спільні зусилля вирішувати актуальні завдання воспитания.

У сім'ї ребенку-школьнику необхідно створити належні умови для занять відпочинку. Важливе значення має чітка організація режиму, який передбачав б, усе основні моменти, щоб забезпечити нормальну життєдіяльність. У цьому плані батьки мають можливість проконсультуватися у шкільництві з учителем, шкільним лікарем, враховуючи у своїй специфічні особливості життя свого семьи.

Усвідомлюючи, що з початкуючою школярки вчення не лише новою заняттям, а й серйозним працею, нелегким і відповідальним справою, батькам слід приділяти повсякденне увагу її навчанні, цікавитися успіхами, вникати у труднощі, у разі потреби допомагати роз’ясненнями і порадами, додатковими вправами. Бувають корисні дидактичні і інші гри, наочне приладдя, як придбані, і виготовлені з дитиною. Поруч із предметної допомогою школярці у навчанні важливо по- колишньому розширювати її кругозір, розвивати самостійність, заохочувати пізнавальну активність, використовуючи розмови, спільне читання, екскурсії і т. п.

Маючи все позитивне у характері своєї доньки, батько й мати повинні прагнути здійснювати її забезпечення всебічного розвитку, удосконалювати найважливіші особисті якості, одночасно вишукуючи негативні риси і долаючи їх. Для цього він використовуються пояснення, приучення — дівчинці розповідають і показують, як треба чинити у цьому чи іншому разі, а потім за необхідності нагадують звідси. Підвищена сугестивність дівчаток сприяє ефективному впливу таких методів. Доцільно застосувати і заохочення, якщо вона їх заслуговує хорошим поведінкою, успіхами у навчанні, добрими вчинками. Це то, можливо похвала, дозволу розвага, бажаний подарунок. У необхідних випадках можливі і кари: зауваження, позбавлення задоволення. З урахуванням вразливості, образливості дівчаток застосування покарань стосовно ним особливого такту і осторожности.

Зрозуміло, цілком виключаються будь-які фізичні покарання, принижують гідність і ще, хто піддається такому покаранню, і ще, хто карає. Не вирішуючи проблем, перешкоджають нормальному вихованню, оскільки цікавить дитини страх, прагнення приховати свою провина, призводять до відчуженню, інколи ж їх наслідком може бути серйозні фізичні чи психічні травмы.

ПЕРШІ УРОКИ ДОРОСЛОЇ ЖИТТЯ — У СЕМЬЕ.

У такому віці виховання дівчаток помітно ускладнюється. Претендуючи на дорослість, визнають за краще з багатьох питань мати власну думку, які завжди збігалася з думкою старших, пред’являють підвищені вимоги до оточуючих. Коло їхніх інтересів розширюється, зростає активність, загострюється бажання мати більш великий коло спілкування як із однолітками, і зі старшими віком людьми.

Зазнаючи певні проблеми з навчанням 5−6-х класах, викликані, зокрема, початком статевого дозрівання, дівчинки надалі справляються переважно з труднощами в більшості своєму навчаються більш рівно, ніж мальчики-подростки. Порівняно кращі справи вони й з дисциплиной.

Оскільки чимало дівчинки-школярки воліють гуманітарні навчальні предмети, з метою розвитку батькам можна буде залучати увагу і до природно-науковим дисциплінам, розкривати значення таких предметів, як математика, фізика, хімія, для вдосконалення мислення, підвищення загальної культури. Разом про те, враховуючи їх інтерес до внутрішнього світу людини, важливо надавати їм сприяти цьому плані шляхом невимушених розмов на відповідні теми, обговорення малярських творів, рекомендації доступною літератури з психології. Дівчата-підлітки охоче читають популярні книжки, присвячені проблемам моральності, конкретним взаємин для людей, із чоловіками, культурі поведінки, що надає позитивний вплив з їхньої моральне й загальне розвиток. Підлітковий вік школяра пов’язані з проблемою вибору їм майбутньої професії. Разом із школою батьку й матері слід приділяти цієї проблеми спеціальну увагу, з одного боку, вишукуючи схильності й уміння дочки, з другого — ознайомлюючи з різними сферами діяльності, спеціальностями, професіями. У принципі так, представницям жіночої статі доступні дуже багато, майже всі існуючі професії, але чимало таких, які найбільш відповідають жіночої натурі, відповідають фізичним і психологічним особливостям. Наприклад: вихователька, вчителька, лікар, медсестра, друкарка, кравчиня, продавщиця, перукар, кухар, доярка тощо. При виборі спеціальності поруч із особистими інтересами дівчинки мають значення стан її здоров’я, сімейні традиції, і інші обставини, із якими необхідно вважатися. У кожному разі не можна забувати, що вірний і обгрунтований вибір покликання, життєвого шляху — дуже важлива передумова людського щастя, матеріального й моральної благополучия.

У середньому і старшому шкільному віці стає особливо актуальною завдання підготовки дочки до сімейному житті. Створення сім'ї, вирощування і дітей — нормальний обов’язок кожного здорового людини. Бо в школі старшокласникам викладається спеціальний курс — «Етика та колективна психологія сімейному житті», покликаний готувати майбутніх семьянинов. Але й батьки можуть залишатися осторонь. У процесі сімейного виховання необхідно поступово, поступово, а й неухильно при нагоді навіювати дівчинці, та був та дівчину думка, що вона з часом своя його сім'я, діти. Така психологічна установка має істотне значення, допомагає сформувати позитивне ставлення до сім'ї, стимулює цілеспрямовану підготовку до майбутнього життя. Звісно, у своїй треба пам’ятати, що дуже багато визначається прикладом сім'ї батьків. Якщо дівчинка день у день бачить, як гарно і дружно живуть батько й мати, допомагають одна одній в усьому, яка тепла і доброзичлива атмосфера постійно панує у домі, наскільки легше долаються будь-які труднощі спільними зусиллями, в неї закономірно буде складатися враження у тому, що став саме сім'я створює всі умови для щастя, що вона справді потрібна каждому.

ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ МАЛЬЧИКА.

Сімейне виховання хлопчиків, маючи багато з вихованням дівчаток, тим щонайменше має своїми специфічними рисами, які безпосередньо обумовлені фізичними і психологічними особливостями представників чоловічої статі. Щоправда, практично ці особливості з різні причини та соціальні обставини й у родині, і у школі часто вже не враховуються. Але така практика склалася, зрозуміло, зовсім на служить інтересам підвищення ефективності зусиль вихователів із формування особистості майбутніх чоловіків. Тому батькам, справді помітні й всерйоз зацікавленою правильному вихованні синів, доцільно знати і враховувати їхні статеві особенности.

Представники чоловічої статі мають більшої фізичної силою по порівнянню з жінками, але поступаються їм у витривалості. Хлопчики більш рухливі, раскованны, менш терплячі і дисципліновані, їм менше властиві старанність і усердие.

Хлопчиків зазвичай цікавлять найрізноманітніші питання та проблеми, подекуди далека котрі виступають поза рамки навколишньої дійсності (далекі країни, загадкові явища, незвичайні події та т. п.). Вони воліють точних наук, захоплюються технікою, фізкультурою і спортом, люблять рухливі ігри, багато охоче займаються фізичним працею, більш схильні до перетворюючої діяльності. Разом про те вони частенько менш охоче займаються самообслуговуванням, нерідко виявляють безпорадність в простих, життєвих справах, вони частіше трапляються всякі травмы.

З огляду на статевих особливостей хлопчиків виховувати слід їх дещо складніше. Успішність у шкільництві вони нижче проти успішністю дівчаток, вони менш самокритичны; загалом шкільному віці у тому числі в результаті недоглядів вчених частіше з’являються «важкі» підлітки, яким властиві шкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю, токсикоманія, лихослів'я та інших.), і навіть правопорушення (хуліганство, злодійство). Під упливом поганого прикладу дорослих в деяких хлопчиків формується хибне почуття переваги перед дівчатками, що може негативно позначається на взаємовідносинах, соціальній та подальшому і подружньої жизни.

БАТЬКО І МАТИ — ПРИКЛАД ДЛЯ СЫНА.

Як узагалі кожному дитині, хлопчику для нормального розвитку потрібен широкий і змістовне спілкування і з матір'ю, і ж із батьком, добре вплив обох батьків. Хоча мати завжди ближче усім своїм дітям, для хлопчика батько близький за ознакою, і вже цим значною мірою визначається характер їхніх стосунків, сприйнятливість хлопчика до батьківському влиянию.

Батько служить для сина, зазвичай, зразком представника сильного статі. Насамперед з прикладу батька хлопчик засвоює, яким повинен бути справжній чоловік. Батькові необхідно виховувати мужність в синові, лицарське ставлення до жінки, передавати досвід чоловічої праці в домашньому господарстві, прагнення брати він найважчі домашні дела.

Мати у власних очах хлопчика повинна втілювати у собі усе найкраще, що притаманно жінки. Своєю щирої та безкорисливої любов’ю вона викликає відповідні почуття в сина, стимулює його емоційне розвиток. Ставлення до матері дає можливість хлопчику певною мірою засвоїти характер відносин із особами жіночої статі взагалі, привчає його виявляти піклування про людях, надавати необхідну допомогу оточуючим. Виховуючи сина, і батьку, і материна родини важливо пам’ятати про завданнях всебічного розвитку її особистості, з дитинства привчати до правильним, добрим і поважним стосунки з дівчатками. З огляду на фізичні і психологічні особливості хлопчиків, слід перейматися тому, щоб син, зберігаючи властиве йому прагнення виявляти фізичну активність, водночас звикав порядок, акуратності, організованості, опановував навичками дисциплінованого поведінки. У цьому сенсі велике позитивне значення має участь дитини на різних іграх, домашні справи. Відповідаючи дитячим інтересам, розвиваючи фізично і розумово, вони вчать дисципліни, спілкуванню зі однолітками, і навіть сприяють прояву активності, самостійності, ініціативи, організаторських умінь, корисних навыков.

Важливо привчати хлопчиків до самообслуговування. Кожен хлопчик — підліток — юнак відповідно до своїми віковими можливостями повинен вміти і обслужити, та обіцяє надати посильну допомога тим, хто її потребує. У цьому, звісно, було неправдою виділяти їм лише «чоловічі» справи і: справжній чоловік мусить бути, так би мовити, майстром попри всі руки. Успіх у разі забезпечується й не так словесними закликами і нотаціями, як особистою прикладом батьків, батька, включенням сина у посильну повсякденну трудове життя семьи.

Зазвичай, з мальчиками-школьниками, підлітками від батьків більше клопоту, нерідко їх змушувати вчитися. Діти що неспроможні передбачити наслідків своїх дій, свого небажання закінчити школу, технікум, вуз. Батько й мати, спираючись на життєвий досвід, повинні показати важливість освіти, його зростання роль через відкликання науково- технічним прогресом, сприяти виробленню в сина відповідального ставлення до вченню, розуміння необхідності безперервного образования.

ТРУДНОЩІ ПІДЛІТКОВОГО ВОЗРАСТА.

Відповідальний етап виховання хлопчиків — підлітковий вік. Не випадково цей вік називають важким: таким якого є як самих підлітків, так батьків, вчителів. Ця труднощі обумовлена багатьма причинами, і зокрема тим, що учні середнього шкільного віку, переживаючи перехідний пе-ріод, нині напівживі, що вони не діти, але не дорослі. Таке «проміжне» становище підлітків викликає природні протистояння між їх претензіями і реальних можливостей, що веде часом до незбагненним здавалося б вчинкам, до різкій зміні настрої та інших особливостям поведінки. Тому батьку й матері особливо бути терплячими, не відштовхувати сина, не відваджувати від їхньої домівки, не відповідати різкістю на різкість, розумно поєднувати вимогливість і повагу у відносинах з ним.

Зрослі фізичні і розумові можливості учнів середнього шкільного віку, з одного боку, знімають із батьків певну частку турбот, але з іншого — значно підвищують їх відповідальність за належну реалізацію цих можливостей. Щоб зросла енергія підлітків була спрямована на благо, необхідно створити умови для корисної й привабливим них практичної деятельности.

ЯК ВІДВЕРНУТИ ВІД ПОГАНОГО ВЛИЯНИЯ?

Занепокоєність батьків нерідко викликають факти, коли підлітки потрапляють у погані компанії, починають курити, вживати алкоголю, займатися іншими непорядними справами. Варто зазначити, що найчастіше це — результат недоглядів попередніх років виховання. Але тут можуть мати негативний вплив і призначає нові приятелі підлітка з «вулиці». Тому батьки повинні цікавитися, з ким їх син проводить вільний час, що вони займаються, і тактовно спрямовувати вибір друзів, стимулювати їх корисне проведення часу. Крім шкільних занять у хлопчика є неабиякий асортимент різних видів позакласної і позашкільної діяльності - в предметних, технічних, мистецьких та інших гуртках, спортивні секції, творчі заняття вдома. Важливо усіма заходами сприяти тому, щоб підлітки читали художню й науково-популярну літературу, різні газет і журналів. Цікаві й корисні заняття не залишать часу для неробства, будуть сприяти загальному розвитку, активізації школяра, допоможуть йому визначити своє призвание.

Досягненню цієї й інших виховних цілей служить участь підлітків в учнівському самоврядуванні, у роботі юнацьких і молодіжних організацій. Зацікавлені у тому батьки лише заохочують таке участь, а й подають реальне сприяння своїми порадами, припущеннями, конкретної допомогою, крім іншого, безумовно, підвищує їх авторитет у власних очах подростков.

ПОШУКИ ИДЕАЛА.

Як й у дівчаток, в такому віці для хлопчиків набуває актуальність проблема вибору майбутню професію. Батьки, звісно, дуже зацікавлені у її оптимальному рішенні. У разі корисні розмови загального характеру — про роль праці життя, про необхідності сумлінного ставлення до будь-який роботі, про важливість обліку індивідуальних схильностей і здібностей, розповіді людей різних професій, обговорення переваг і повним вад тій чи іншій конкретної спеціальності. Прямий резон батьку й матері розповідати і власної роботі, її труднощі й радості, то, можливо, показати свої робочі місця, продукцію та т. буд. Життя свідчить, що сприятливим результат буває, коли відповідальний питання про вибір сином життєвого шляху вирішується узгоджено і вже у всякому разі всупереч його желанию.

З розширенням кругозору, придбанням життєвого досвіду підлітки починають пошуки ідеалу, якому вони хотіли б наслідувати, що стимулює їх до самовихованню. Це надзвичайно важливо задля формування особистості: до зусиллям вихователів підключається сам об'єкт виховання, істотно підвищуючи ефективність. Але такий можливо, якщо тримають у зору той процес, тактовно допомагають підлітку у виборі ідеалу, ненав’язливо ознайомлюючи з вартісними людьми з життя, історії, літератури, розкриваючи їх високі моральні якості, якщо вони сприяють особистим зусиллям вихованця у проведенні бажаних чорт характеру. Слід визнати, що місія батьків-вихователів дуже важка. Їм треба постійно вчитися, бути насторожі, аби запобігти промаху у відносинах сином. Його дорослішає, і, природно, нею впливають однолітки і старші друзі. Проте і в батьків чимало можливостей виховного впливу. Серед методів сімейного виховання підлітків найбільш дієвий — метод переконання. Переконувати можна, розмовляючи, радячи, роз’яснюючи власним прикладом. Разом із цим у необхідних випадках прийнятна і застосування твердих вимог, і навіть заохочень і наказаний.

ЮНАК У СЕМЬЕ.

Учні старшого шкільного віку вимагають себе проти підлітками нового підходу. У юнацькому віці багато рис особистості, риси характеру у основному вже сформовані, і завдання батьків — сприяти їх вдосконаленню, належної коригуванні, подоланню наявних недоліків. Головне напрям виховних зусиль батька і матері - підготовка гідного громадянина, сумлінного трудівника, хорошого сім'янина, надійного захисника Родины.

Для нормальних взаємовідносин батьків з старшокласниками, створення сприятливих умов, які забезпечують ефективність впливу них, насамперед слід мати чітку установка старших те що, що вони починають працювати з людьми, що є рівноправними членами сімейного колективу. Це означає, що це чи вводити майже всі питання життя сім'ї стосуються і старшокласників, що вони можуть і мають брати участь у тому обговоренні та її реалізації, що батьки повинні прислухатися до думки молоді та рахуватися з цим думкою. Така позиція батьків, импонируя юнакам, допомагає удається зберігати й розвивати новому основі довірчі відносини, які б подальшому вихованню юношей.

Успіх виховного впливу батька і материна родини на юнака можливий тільки при постійному спілкуванні. Вона передбачає як спеціальні розмови, але переважно спільна робота і відпочинок, колективне обговорення насущних сімейних проблем, обмін новинами, взаємодопомога й багато іншого. Важливо, щоб відносини батьків синові будувалися з урахуванням довіри, порозуміння, які зазвичай викликає у відповідь довіру, у відповідь чувство.

Важливий особистий приклад батьків, інших старших членів сім'ї. Їх поведінка, вчинки, висловлювання, оцінки покупців, безліч подій переконливіше будь-яких наставлянь і нотацій впливають на молодь, хіба що автоматично виступають еталоном для наслідування. Не шкодуйте часу на невимушені розмови, обговорюйте злободенні питання — діти ж повинні знати думки, погляди батька і материна родини. Ненав’язливо давайте поради. Це сутності те повчання, але це не навіюється, а пропонується з урахуванням рівноправності. Слід назвати й такій формі виховання, як прохання. Якщо батьківські прохання враховують реальні можливості сина, сформульовані належним способом мислення й дуже часті, то юнак, зазвичай, охоче відгукується і виконує їх, намагається виправдати покладені нею надежды.

Ефективне виховання учнів старшого шкільного віку сім'ї - справа важлива, відповідальне і дуже непроста. Тут потрібні творчий підхід, вміння швидко орієнтуватися, враховувати реальну обстановку, виявляти ініціативу, винахідливість, кмітливість. Та найголовніше — батьки нічого не винні розраховувати, що це саме собою вийде, їм необхідний тверда розпорядження про цілеспрямоване виховання тато свого сина, усвідомлення високої відповідальності готувати юної зміни. Тож важливо постійно поповнювати свої педагогічні знання, використовувати позитивний досвід інших батьків, підтримувати співробітництво з школою, вчителями, слухати спеціальні лекції, читати літературу, розраховану на батьків. Одне слово, якщо хочете, щоб ваші діти досягли на успіх життя, розкрилися як особистості, фахівці, трудіться, кажуть, не покладаючи рук. Це лихвою окупиться й у вас, і їх, й у общества.

1. Основні завдання виховання. 2. Статеві відмінності дітей і. 3. Особливості психіки дівчинки. 4. Мати — приклад для дочки. 5. Роль батька у вихованні дочки. 6. Дочка — школярка. 7. Перші уроки дорослого життя — у ній. 8. Особливості виховання хлопчика. 9. Батько й мати — приклад для сина. 10. Труднощі підліткового віку. 11. Як відвернути поганого впливу? 12. Пошуки ідеалу. 13. Юнак в семье.

Список використаної литературы:

1. Сім'я як громадська явище, Воронеж, 1989 г.

2. Сім'я, М., 1993 г.

3. Сім'я — 500 запитань і відповідей, М., 1991 г.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой