Габсбурги

Тип работы:
Реферат
Предмет:
История


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Габсбурги

Габсбурги (Habsburg), відомі і з 15 в. як Австрійський будинок, германско-австрийская династія, який володіє з 1282 Австрією, а 1438−1806 незмінно (з коротким перервою в 1742—1745) удерживавшая титул імператора Священною Римською імперії.

На протязі своєї історії Габсбурги давали королів для Чехії, Угорщини, Іспанії, Сицилийско-Неаполитанского королівства, були герцогами Тоскани і Модени, правили в незліченних дрібніших феодальних утвореннях.

В європейської історії Габсбурги виступали як оплот Німеччині її боротьбі проти Франції, були щитом Європи проти турків, опорою католицизму під час Контрреформації (1521−1648).

Колыбелью династії стала південна Швабія, назва родового гнізда Габихтсбург (Habichtsburg, ньому. «Яструбиний замок», нині у Швейцарії, 3 км в південно-заходу від Бругга, споруджено прибл. 1020) дало династії ім'я.

О її засновника Гунтраме Багатому, котрий у 10 в., нічого невідомо. Граф Рудольф (1218−1291) придбав австрійські землі, що й з’явилися справжньої основою могутності сімейства.

Рудольф, обраний 1273 німецьким королем і імператором Священною Римською імперії (як Рудольф I), у завзятій боротьби з королем Чехії Пржемыслом II Отакаром заволодів Австрією і Штирией, яке сини Альбрехт і Рудольф стали першими Габсбургами, правлячими Австрія (з 1282). Альбрехт став у 1298 німецьким королем (як Альбрехт I), згодом імператором, німецьким королем обирали та її сина Фрідріха III Вродливого.

Но лише починаючи з 1438, коли імператором був обраний Альбрехт II, престол Священною Римською імперії займали лише представники династії Габсбургів. Єдиним винятком був період 1742−1745, коли імператорства збройної силою домігся Карл Альбрехт, курфюрст Баварії (під назвою Карла VII).

Могущество і престиж Габсбурзької династії були під що свідчить створено майстерною матримоніальної політикою Максиміліана I (1459−1519). Власна одруження принесла йому бургундське спадщину (куди переважно входили Нідерланди), а шлюб його сина Філіппа I доставив Габсбургам Арагон і Кастилію, куди входили також володіння у Новому Світі. Онук Максиміліана Карл V (1500−1558) був видатним государем епохи, сосредоточившим під владою Німеччину, Нідерланди, частина Італії та Іспанію з її американськими колоніями. Проте іще за життя Карла V величезна держава поділили, а після смерті Леніна остаточно розпалася. Брат Карла Фердинанд I став родоначальником австрійської галузі династії, як від сини Філіппа II (1527−1598) відбувалася іспанська гілка. Перша панувала у Німеччині й Європі, друга — хто в Іспанії, Італії та Новому Світі. Інтереси цих двох гілок який завжди збігалися, але де вони підтримували одне одного у ході Контрреформації і Тридцятилітньої війни (1618−1648). Згасання іспанської галузі у зв’язку з смертю Карла ІІ 1700 повело до війни за Іспанську спадщину. Згідно з умовами мирних договорів (Утрехтского в 1713 і Раштаттского в 1714) на трон Іспанії зійшли Бурбони, австрійським Габсбургам залишилися самі другорядні володіння Габсбургів іспанських. Це обставина, і навіть загальне втрата престижності Священною Римською імперії спонукали Габсбургів приділяти більше уваги австрійським справам.

Только досвідченість і стійкість дочки імператора Карла VI Марію Терезію (1717−1780) дозволили Габсбургам зберегти цілісність своїх володінь відбити загальноєвропейську агресію під час війни за Австрійське спадщину. З 1736, після шлюбу Марію Терезію і герцога Лотаринзького Франца I Стефана, династія стала іменуватися Габсбургско-Лотарингской. Протягом років правління її синів Йосипа II і Леопольда II династія пережила новий розквіт. Габсбурги пережили, хоч не без праці, і наполеонівську епоху — лише слава династії дещо зблякла після розпуску Священною Римською Імперії 1806. Деяким розрадою тут стало те, що в 1804 імператор Франц II прийняв титул австрійського імператора — як Франц I. За часів Меттерніха, найбільшого міністра із усіх, хто коли-небудь служив Габсбургам, Габсбурги знову посилили свій вплив європейські справи (1809−1848). У 1848 у зв’язку з підйомом національного самосвідомості австрійське держава, у якому об'єднані багато народів, зіштовхнулося з реальною загрозою розпаду. Лише внушавшее загальне шанування постать імператора Франца-Йосифа I (1830−1916), який був 8 червня 1867 увінчаний що й короною короля Угорщини, як і тривалість його управління забарилися процес розпаду. Поразка Австро-Угорську імперію у Першій світовій війні вивільнило подавлявшиеся до того часу доцентрові сили. Держави, що утворилися на руїнах Австро-Угорщини, відмовилися від Габсбургів в ролі правителів, і одинадцять листопада 1918 зрікся престолу останній імператор Карл I (1887−1922), внучатий племінник Франца-Йосифа I. 3 квітня 1919 новостворена Австрійська республіка ухвалила вигнати всіх Габсбургів з своїх меж у разі, якщо де вони відмовляться від династичних домагань, і позбавила їх майнові права. Зазнали невдачу допущені ним у 1921 Карлом I повернути собі королівський трон хоча в Угорщини. Надії легітимістів на короткий термін ожили в 1930-ті роки у Австрії, але старшому сину Карла I ерцгерцогу Отто та його матері імператриці Зите не вдалося відновити династію Габсбургів на троні, і відтоді вона втратила історичний значення.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой