Династия Круппов

Тип работы:
Реферат
Предмет:
История


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Династия Круппов

Крупп (Krupp), династія німецьких промисловців з Ессена, відома із 16-го в. Сталева гармата Круппов допомогла Пруссії поєднати у 1871 Німеччину; Круппы в броню кораблі військово-морського флоту імперської Німеччини. Під час Першої Першої світової крупповские заводи випускали до 10% військової продукції Німеччини; не менший внесок вони зробили й у військову економіку нацистів. Після розгрому Німеччині 1945 від підприємств і шахт цього сімейства залишилися руїни, але у процесі бурхливого повоєнного розвитку Західній Німеччини фірма Круппов знову відновила свою промислову мощь.

Фридрих Крупп (1787−1826), засновник сімейного сталеливарного виробництва, народився 17 липня 1787 в Ессені. У 1811 побудував на Ессені сталеливарний завод на підтримку наполеонівської континентальної блокади Великобританії. Після передчасної смерті Фрідріха 8 жовтня 1826 на чолі підприємства опинилися його вдова Тереза і 14-річний син Альфред.

Альфред Крупп (1812−1887), що перетворив невеличке сталеливарне виробництво велику фірму, народився 26 квітня 1812 в Ессені. Після після смерті батька він активно зайнявся сімейним бізнесом й у 1848 став одноосібним директором фірми, котра, за його ініціативи невдовзі вийшла ринки Південної Німеччини. У 1847 одному з її заводів було вилито зі сталі перше артилерійське знаряддя Круппов — невеличке, з трехфунтовыми («1,36 кг) снарядами. Проте основним родом діяльності фірми залишався випуск високоякісної стали, придатної виготовлення штампів, винторезных головок, ріжучого інструменту та верстатів. На Лондонській виставці 1851 як реклами й продукції було представлено найбільший на той час сталевої зливок вагою 2 т. У 1850-х роках фірма початку промислового виробництва тигельної стали. Альфред розробив технологію виробництва цельнолитого сталевого залізничного колеса, яке знайшло широке застосування; зображення трьох таких коліс, накладених друг на друга, стало товарним знаком фірми. На підвищення якості стали Альфред перейшов до її виплавку в бессемеровском конвертере і мартенівської печі. Багатосерійне виробництво зброї фірма запрацювала 1858, після отримання замовлення прусського уряду. Крупповские артилерійські гармати з дуже характерною горизонтальним затвором допомогли Пруссії перемогти Австрію (1866) та Франції (1871). Імператор Вільгельм I назвав Альфреда Круппа «гарматним королем».

К 1871 в цехах Круппа працювало 16 000 людина. На заводі діяла спеціально розроблена комплексна програма соціальної допомоги працівникам. Їм надавалося дешеве житло, обслуговування, виплачувалися пенсії, було організовано споживчі кооперативы.

Приобретя в 1860-х роках вугільні й залізні рудники, Альфред створив найпершу в Німеччини комплексну промислову імперію. Вона пережила криза 1874 й уникла долі більшості промислових підприємств Німеччини — переходу під контроль банківського капіталу. Круппы завзято трималися упродовж свого приватну власність. Їх особняк «Вілла Хюгель», палац в псевдоклассическом стилі, побудований повністю з каменю та стали, символізував влада і багатство сімейства. Тут Альфред приймав осіб королівських різної крові; відразу ж і помер 14 липня 1887.

Фридрих Альфред Крупп (1854−1902), старший син Альфреда, займався, крім сімейного бізнесу, зоологією, народився 17 лютого 1854 в Ессені. Він збільшив володіння сімейства Круппов, придбавши верфі в Кілі і завод листової сталі в Магдебурзі. У 1897 фірма побудувала в Райнхаузене підприємство з виплавці чавуну і вони (металургійний завод «Фридрих-Альфред-Хютте»), довго яке лишилось найбільшим у Європі. Через рік після смерті Фрідріха Альфреда, приходу 22 листопада 1902, фірма перетворилася на корпорацию.

Берта Крупп (1886−1957), старша дочка Фрідріха Альфреда, народилася 29 березня 1886 в Ессені. Оскільки в Фрідріха Альфреда був синів, він передав весь свій досвід керівника дочки. Берта мала ділову хватку і добре зналася на тонкощах інженерної професії. У 1906 її чоловіком став Густав фон Болен-унд-Хальбах, прусський дворянин, котрий у дипломатичному корпусі Німеччини. Не збитки інтересам фірми Берта чимало часу приділяла програмі соціальної допомоги своїм працівникам. Выпускавшуюся під час І Першої світової 420-мм гаубицю крупповцы називали Пухленької Бертою (Dicke Bertha), після чого журналісти Антанти почали називати все німецькі далекобійні гармати на залізничних платформах Великими Бертами. У роки Другої Першої світової в число підприємств Круппов ввійшов завод «Берта-верке» в Верхньої Сілезії мали. Померла Берта в Ессені 21 вересня 1957.

Густав Крупп фон Болен-унд-Хальбах (1870−1950), чоловік Берти, народився Гаазі 7 серпня 1870, приєднав зі своєю прізвища ім'я Крупп за спеціальним дозволом імператора Вільгельма II. Густав виявився здатним керівником; за нього фірма продовжувала успішно развиваться.

Во час Першої Першої світової фірма Круппов багаторазово збільшила виробництво зброї, а чисельність працюючого у ньому персоналу зросла до 115 000 людина. Після війни у відповідно до програми роззброєння Німеччині, й репарацій на користь Антанти понад половина крупповских виробничих потужностей з випуску сталі демонтували. Густав протидіяв програмі, що призвело їх у 1923 на лаві підсудних. Французький військовий трибунал (Рур в цей час під керівництвом французьких окупаційної влади) засудив його до позбавлення волі на 15 років, у тому числі Густав поїхав у укладанні 7 месяцев.

За повоєнний десятиліття фірма Круппов перебудувалася на випуск мирної продукції: стали мостових конструкцій, сільськогосподарського і гірського устаткування, локомотивів і рухомого складу, верстатів і устаткування паперової і текстильної промисловості. Але вона брала й у таємній переозброєння рейхсверу, випускаючи малими партіями танки, підводні човни й артилерійські гармати в Голландії й Швеції. До 1933 на фірмі тоді працювало близько 70 000 людина. Вона залишалася картелем профільних підприємств єдиної комплексної структури, до якої належали залізні рудники і вугільні шахти, металургійні заводи і транспортні організації. Головну роль сталеливарної імперії Круппа як і грав на заводі Райнхаузене з десятьма шахтними печами.

Наряду з іншими промисловцями Німеччини Густав від початку надавав фінансову підтримку Адольфу Гітлеру, після приходу якого до влади 1933 заводи Круппа знову переключилися на випуск зброї. Протягом років Другої світової війни у їх цехах працювали більш 160 000 робочих, включаючи військовополонених і насильно перевезених з окупованих територій мирних жителів. Крупповские артилерійські гармати знову грали значної ролі у війні, особливо облогові гармати на залізничних платформах із серії «Великий Густав» і 88-мм гармати різного назначения.

Массированные бомбардування промислових підприємств Німеччини, які проводилися військами антигітлерівської коаліції, завдали великої шкоди заводам Круппа. На місці заводу в Райнхаузене і винесла майже половина інших рурских промислових підприємств Круппа залишилися лише руїни, нерухомість фірми у Німеччині було втрачено. До того ж до всього союзники мали намір судити Круппов як військових злочинців. Густав помер Ессені 16 лютого 1950.

Альфрид Крупп фон Болен-унд-Хальбах (1907−1967), старший син Густава і Берти, народився 13 серпня 1907 в Ессені. Навчався на інженера в Технічне інституті Ахена; навички керівника придбав, працюючи у одному з берлінських банків. У 1936 Альфрид став членом правління фірми, а ще через двох років вступив у нацистську партію. У час війни, маючи громадянське звання, прирівняне до чину полковника військово-повітряних сил, координував діяльність військово-промислових підприємств у Німеччини) і окупованих країнах. Під час війни два молодших брата Альфрида загинули, й у 1943 у зв’язку з невиліковну хворобу батька він став одноосібним власником корпорації Круппов.

В липні 1948 військовий трибунал у Нюрнберзі визнав Альфрида, котрий постав перед судом замість батька, і… 10 директорів його заводів винними в розграбуванні промислових підприємств інших держав й використанні рабської праці. Обвинувачення в розв’язанні війни відкинули. Альфрида засудили до позбавлення волі на 12 років, тільки після початку у Кореї (1950−1953) верховний комісар США в Німеччини домігся йому амністії і повернення имущества.

Альфред без зволікання зайнявся відновленням бізнесу. Відповідно до Меленскому угоді, він вимушений був продати протягом п’яти років ряд вугільних, сталеливарних і залізорудних підприємств. Нині вони належали різним холдинговим компаніям, які, проте, координували своєї діяльності з підприємствами, котрі залишились у власності Круппа. У 1954 фірма початку приносити прибуток, відновилося субсидування програм соціального і житлового обеспечения.

Альфрид перебудував виробництво на випуск верстатів і устаткування важкої промисловості. Важливим повоєнним нововведенням у компанії було створення всесвітньої маркетингової організації, предоставлявшей недорогі кредити. Вироби Круппа стали в Південно-Східної Азії вже, на Близькому сході з’явилися й в Латинської Америці. До 1960 стан Круппов досягло 1 млрд. дол. Однак у квітні 1967 фінансові справи компанії різко погіршилися, і Крупп заявив, що цурається одноосібного управління фірмою і перетворює їх у товариство. Помер Альфрид Крупп в Ессені 30 липня 1967.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой