Уголовное декларація про Русі у XI-XIII в

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Юридические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Поняття преступления.

У Давньоруському державі злочин іменувалося образою. Під цим передбачалося нанесення будь-якої шкоди потерпілому. Але шкода, як відомо, то, можливо заподіяно як злочином, і цивільно-правовим порушенням (деликтом). Отже, Російська Щоправда не розрізняла злочин і цивільно-правове нарушение.

Система злочинів по «Російської Правде»

Преступление-причинение фізичного, матеріального чи морального ущерба

Против личности

Проти имущества

Убийство

Поджог

Тілесні повреждения

Конокрадство

Побои

Потрава посевов

Образа действием

Користування чужим имуществом

Об'єктами злочину були особистість і здає майно. Держава не розглядалося як об'єкт злочину. Об'єктивний бік злочину передбачала наявність двох стадій скоєння злочину: замах на злочин (людина оголив меч, але з вдарив) та досконале злочин. Суб'єктами злочину, тобто. особами, несучими відповідальність за скоєне, були все вільні люди, крім холопів. Холопи за скоєні ними правопорушення не відповідали, майнову відповідальність них ніс пан. У розділі ст. 461 Російської правди свідчить, що й холопи виявляться злодіями, то князь штрафом їх карає, оскільки де вони вільні (і з цього, як, мабуть, вважає законодавець, можуть зробити крадіжку по напущению свого господаря). Хазяїн такого холопа зобов’язаний був платити подвійне винагороду потерпілому. 1. Ст. 46 ПП* - «Аже будуть холопи татье, суд княж. Аже будуть холопи татие любо княжи, любо боярьстии, любо чернечь, їхні ж князь продажем не страчувати, зане суть не свободни, то двоиче платити до истьцю за образу». * див. примітка. У окремих випадках потерпілий міг сам розправиться з холопом-обидчиком, не звертаючись державних органам, до вбивства холопа, посягнувшего на вільної людини. Суб'єктивна сторона злочину включала умисел і необережність. Розрізнялося вбивство огнищанина скривдити (ст. 19 КП*)1, ненавмисне вбивство може алкогольного сп’яніння (ст. 6 ПП)2, навмисне розбійний дію (ст. 7 ПП)3. Злісна винищування майна каралося досить високою штрафом о 12-й гривень. «Руська правда» відомий інститут співучасті (напад «скопом», крадіжка, досконала кількома особами), але він ще дуже нерозвинений. Не визначено види співучасті й підвищення ролі співучасників. Усі винні особи каралися однаково, незалежно від рівня кожного їх у скоєнні злочину. У «Руська правда» визначено пом’якшувальні (стан сп’яніння) і обтяжуючі (корисливий умисел) обставини. Проте, немає згадки про обставин, які звільняють від наказания.

Види преступлений.

Російська Щоправда знають лише два пологових об'єкта злочину — особистість людини її майно. Звідси лише 2 роду злочинів. Але кожен рід включає досить різноманітні види творення злочинів. Серед злочинів проти особи має бути назвати вбивство, нанесення каліцтв, ран (тілесних ушкоджень), побої, образу дією. Княжі статути знають і образу словом, де об'єктом якихось злочинів є переважно честь жінки. У статутах князів Володимира Святославича і Ярослава можна зустріти згадування про статевих злочинах. Серед майнових злочинів найбільша увага Російська Щоправда приділяє крадіжці (татьбе). Найбільш важким виглядом татьби вважалося конокрадство. І злочинну знищення чужого майна шляхом підпалу, кримінальне потоком і розграбуванням, також майновим злочином були розбій і протизаконне користування чужим майном (самовільна їзда чужою коні, укрывательство

1. Ст. 19 КП — «Аще убьють огнищанина скривдити, то платити за нь 80 гривень убиици, а людем не надобе; а подъездном княжи 80 гривень». 2. Ст. 6 ПП — «Але оже будеть убив чи сваде, чи бенкеті явлено, то тако йому платити по верви нині, іже ся прикладывають вирою». 3. Ст. 7 ПП — «Оже станеть безвинно на розбої. Будеть став на розбій без всякоя свады, то «за розбійника люди й не платять, але выдадять і лише з женою і з детми на потік і разграбление».

швидких холопів, присвоєння краденого предмета, злісна невиплата боргів, присвоєння майна шляхом незаконних угод). У княжих статутах передбачалися злочину проти церкви, і навіть проти сімейних відносин. Церква, насаджуючи нової форми шлюбу, з допомогою кримінального права посилено боролася проти залишків поганських обрядів. Були Відсутні злочину до держави як особливий вид злочинів. Це було з раннім періодом існування держави й відсутністю у зв’язку з цим абстрактного поняття про країну і державній владі. Злочини проти княжої влади розглядалися як злочини проти князя як фізичної особи. Просто у разі застосовувалася безпосередня розправа без суду й слідства. Згадайте хоча б, як надійшла княгиню Ольгу з убивцями свого мужа.

Види наказаний.

Головною метою покарання по «Руська правда» були відшкодування збитків і відплата. Система покарань носила становий характер, тобто. життя й майно привілейованих тих категорій населення захистити законом вище, ніж життя й майно простого люду. Види покарань:. Помста — найдавніший виду покарання. Її застосування закон обмежує лише найсерйознішим виглядом злочину — убивством. Коло месників обмежили в «Руська правда» найближчими родичами. За відсутності месників стягувався штраф (віра) на користь князя;. «Потік і розграбування» — вища міра покарання. Вона призначалася упродовж трьох виду злочинів: вбивство в розбої, конокрадство (ст. 35 ПП)1, підпал удома чи гумна (ст. 83 ПП)2. Зміст цієї виду залишається недостатньо ясним. «Пограбування» безумовно означало конфіскацію всього майна злочинця. Що стосується розуміння, що було «потоком», немає єдиної думки. Є кілька точок зору: вигнання із громади, перетворення на холопи, смертну кару. 1. Ст. 35 ПП — «Аже хто познаеть своє, що будеть знищив чи вкрадено в нього що, чи кінь, чи порт, чи худоба, то ми не рци: се моє, але поиди на звід, кде є взяв; сведитеся, хто будеть винен, на того татба снидеть, тоді й своє возметь, що загинуло будеть з нимь, те йому начнеть платити; аще будеть коневый тать, видати князю на потік; паки чи будеть клетный тать, то 3 гривні платити йому. 2. Ст. 83 ПП — «Про гумне. Аже зажгуть гумно, то, на потік, на грабіж будинок його, переди згубність исплатившю, а проце князю источити і тако ж хто двір зажьжеть.

Більшість авторів вважають, що у ранніх етапах формування держави застосовувалося вигнання із громади. На етапі злочинців стали перетворювати на холопов.

. Штраф — найпоширеніший виду покарання. Існувала система подвійних грошових стягнень: віра — головничество, продаж — урок.

Віра — штраф за вбивство, уплачивалась на користь князя. Існувало декілька видів вир:

. Одинарна — 40 гривень, покладалася за вбивство вільного непривилегированного человека;

. Подвійна — 80 гривень, покладалася за вбивство представників привілейованих** категорій населения;

. Дика віра — штраф, сплачуваний громадою, біля якої знайдено труп вбитого, якщо громада не розшукує преступника.

Головничество — штраф, сплачуваний родичам вбитого у вигляді 12 гривен.

Продаж — штраф за інші види злочинів (нанесення побоїв, зазіхання власність, образи), який уплачивался на користь князя. Продаж стягувалася у двох розмірах — 12 гривень 3 гривны.

Урок — штраф за інші види злочинів, який уплачивался на користь постраждалого. Його розмір залежав від характеру образи" і від майнового ущерба.

Смертна страту в «Руська правда» немає згадки. Та більшість дослідників вважає, що насправді вона застосовувалася за антидержавницькі злочину, участі у повстаннях тощо. Укладання за грати (темницю) теж згадується у «Руська правда», але виду покарання вдавалася церковь.

*Примечание:

" Російська щоправда" є найважливішим пам’ятником права Київської держави, першим склепінням давньоруського права. До нас дійшло понад сто списків «Російської правди», які прийнято ділити втричі основні редакции:

> Коротка щоправда (((в.). До неї увійшли Щоправда Ярослава (ст. 1−18), Правда

Ярославичей (ст. 19−41), Покон вирный (ст. 42), Урок мостников (ст. 43);

> Широка щоправда ((((в.) і двох частин — Статуту Ярослава

Володимировича і Статуту Володимира Всеволодовича;

> Скорочена щоправда. Про час її виникнення немає єдиної думки —

XIII — XIV ст. (Рогів В.А.), XV в. (Юшков С.В.), XV- XVII ст. (Титов

Ю.П.).

Источники «Російської правды»:

> Звичне право — система норм, які з визнаних і охоронюваних державою обычаев;

> Церковні уставы;

> Візантійське право;

> Договори Русі з Візантією (911, 944, 971 гг.).

** Привілейований шар населення — князі, князівські мужі, бояри, огнищане, князівські тиуны, огнищные конюхи.

Список використовуваної литературы:

И.В. Іванцова «Як скласти екзамен з держави і право России».

Изд. «Фенікс» р. Ростов-на-Дону 1998 г.

В.А. Томсинов «Хрестоматія з історії вітчизняного держави й права. Х століття — 1917 рік». Вид. «Зерцало» Москва 2000 г.

«История На вітчизняного держави й права» Кудинов

Система дистанційного образования.

В.К. Цечоев «Історія держави й права России».

Изд. «Фенікс» Ростов-на-Дону 2000 г.

МЭСИ.

Факультет: Прикладна інформатика в юриспруденции.

Доповідь по Історії На вітчизняного держави й права на тему:

Виконала: Смирнова И. А.

Група: ДКД-101.

Керівник: Кривенький В. В.

МОСКВА 2000

Поняття злочину стор. 1

Види злочинів стр. 2

Види покарань стр. 3

Примітка стр. 5

Список використовуваної літератури стр. 6

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой