Профессиональные навички менеджера ("збагачений самоменеджмент")

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Педагогика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Професійні навички менеджера («збагачений самоменеджмент»)

Одна з головних проблем сьогоднішньої Росії- відсутність управлінських кадрів необхідного рівня, тому це завдання підвищення якості підготовки в них є дуже актуальной.

В зараз у більшості російських вузів, провідних навчання за даного фаху, вихідна навчальна дисципліна із управління (найчастіше звана «Введення ЄІАС у теорію менеджменту» чи «Основи менеджменту») викладається вже в перших курсах. Природно, що основну частину слухачів має незначний життєвий і ще менший управлінський досвід. У той час загальновизнано, що менеджмент — те й наука і мистецтво, І що оволодіння знаннями у цій галузі вимагає отримання відповідних практичних навыков.

До цього часу здебільшого цю проблему намагалися вирішити введенням у систему підготовки активних методів навчання — ділових ігор, розбору конкретних ситуацій («кейс-стади») та інших. Звісно ж, що з першокурсників такі методичні форми малоефективні. Це було пов’язано під час першого чергу, з недоліком вони знань з економіки і фінансів, без яких неможливий серйозний розбір конкретних ситуаций.

Практика показує, що у даної стадії навчання більше користі приносять звичайні семінарські заняття, у яких викладач може оцінювати рівень засвоєння пройденого матеріалу, або ж рішення практичних завдань, дозволяють закріпити базові поняття і категорії. Але цього разі курс менеджменту стає суто теоретичним, що навряд чи допустимо.

Пытаясь знайти вихід із цього, в 1993 р. на відділенні міжнародного бізнесу Нижньогородського державного лінгвістичного університету імені Тараса М. А. Добролюбова (НГЛУ) розпочато роботу, мету, якої- дослідження можливість застосування методів навчання, які допомагають студентам молодших курсів, що вивчає предмет «Введення ЄІАС у теорію менеджменту», придбати професійних навиків управления.

Професійні навички управління

В час існують різноманітні підходи до визначенню те, що слід розуміти подпрофессиональными навичками менеджера. Найбільш загальне визначення передбачає, що ці навички необхідно включати вміння застосовувати практично все основні методи лікування й прийоми, накопичені теорією менеджмента.

Другой підхід обмежує розуміння предмета тими навичками, які випливають із структури повсякденних управлінських дій керівника. Менеджер мусить уміти виступати, приймати рішення, віддавати усні і письмові розпорядження, вести ділові переговори, уважно вислуховувати співрозмовника тощо. Зазвичай, у цей перелік включаються та інші елементи техніки особистої работы.

Встречается і підхід, має суто навчальні мети. Відповідно до даної точки зору теорію менеджменту можна осягнути на лекціях, в розмовах і з допомогою інших напрямів аудиторних занять. Навички ж майбутнього менеджера можна було одержати чи ділових іграх на підприємства різної формі (у певному мірою цей концепція «кейс-стади»), або ж реальної роботі, після якого слід знову за парту до обговорення отриманого практичний досвід (так діють, наприклад, для підготовки вищих управляючих у низці навчальних закладів у Франции).

Концепция навчання фаховими навичками менеджера, подана у нашої програмі, пропонує інший підхід. На початку 1990-х років, як у НГЛУ почали навчати студентів молодших курсів основам сучасного менеджменту, виявилося, головна трудність полягає за відсутності у слухачів можливості придбати практичні навички управління. Ділові гри скоріш вводили студентів у оману щодо тих реальні проблеми, з якими їм довелося б зустрітися практично. Тоді нами була спроба вводити на заняття з менеджменту вправи по самоменеджменту (техніці особистої роботи), щоб студенти могли повчитися управляти собою — і своїм временем.

Однако коли автор звернувся безпосередньо до існуючої у цій питання літературі, то виявив, що практику нанесення самоменеджмента відставала сучасної теорії менеджменту років на 50. Навіть у останніх публікаціях даного напрями зірвалася знайти підходу, ситуаційний підхід зустрічається фрагментарно, та й лише під час розгляду управління раціональної складової человека. 1

Тогда було виконано робота, деякі підсумки якої представлені нижче. Її може бути «збагачений самоменеджмент», його суть в тому, що у самоменеджмент активно вводяться принципи, концепції, й підходи, використовувані в сучасному менеджменті. Через війну народилася, власне, нова дисципліна зі своїми об'єктом, предметом і методи дослідження.

Самоменеджмент: методологія і практика

Генезис самоменеджмента

В розвитку самоменеджмента можна назвати три этапа:

первый- пов’язані з досвідом окремих осіб, які методом спроб і помилок перевіряли ефективність різних прийомів у техніці особистої роботи. Почавшись у часи, він триває й у наші дні у життя людини. Данило Гранін в повісті «Ця дивна життя» залишив нам яскравий «накопичення особистого досвіду» героєм книжки біологом А. Любищевым;

второй- зобов’язаний поділу праці цій галузі. Спеціалізація, що є його наслідком, призвела до розвитку таких здібностей, як тренування пам’яті, раціональне читання тощо. Сьогодні розподіл праці в самоменеджменте продовжує заглиблюватися. Поруч із стали вже традиційними розділами (ділової телефонна розмова тощо.) пропонуються такі, як управління своїми емоціями, мистецтво слухати собеседника2 та інших. Безсумнівна впливом геть цей етап розвитку самоменеджмента надав прогрес в технічних і гуманітарних науках;

третий- обумовлений систематизацією знань у техніці особистої роботи. Він залежить від визначенні необхідних відділів цієї науку й побудові їх взаємозалежного цілого. Можливо, однією з перших робіт що така є книга визнаного класика менеджменту Пітера Друкера «Ефективний управляющий».

Обратим увагу до можливості третього етапу, які, як здається, поки що недостатньо раскрыты.

«Обогащенный самоменеджмент»

Для початку спробуємо побудувати зручну до нашого розгляду модель людини. Базуючись на системний підхід, слід виділити основні підсистеми, які можуть опинитися пояснити її поведінка (розкрити головні функції). З огляду на це дана (спрощена) модель людини включатиме п’ять складових: фізичну (ЧФ), моральну (ЧН), психологічну (ПП), раціональну (ЧР) і письменницьку (ЧТ). Управління собою — це вміння управляти кожної з п’яти перелічених підсистем та його інтегралом — особистістю.

С погляду ситуаційного підходу управляти собою можна по-різному, застосовуючи різні методи, чи інакше системи управління. Виділимо п’ять систем самоменеджмента- саморегуляцію, аналіз, адаптацію, раціоналізацію та розвитку личности.

Какой метод управління краще? Саме це питання сучасна теорія відповідає так: «Ні кращої системи управління, усі хороші стосовно конкретної ситуации».

Структуру запропонованої концепції самоменеджмента зручно явити у табличній формі, коли з однієї осі виділити названі підсистеми людини, а, по інший- системи управління. У наведеній нижче таблиці дано пояснення приклади до котроїсь із підсистем людини — «людини творчого» (ЧТ), і навіть для особистості целом.

Апробация запропонованої концепції самоменеджмента протягом протягом ряду років проводилася в НГЛУ як майбутніх педагогів, так студентів відділення міжнародного бізнесу, які за спеціальності «Менеджмент». Вона показала, що самоменеджмент під час використання сучасних підходів дозволяє як значно просунутися по дорозі оволодіння мистецтвом управління собою — і своїми діями, але у певної міри полегшує засвоєння основ теорії. Це завдяки з того що базові методологічні підходи попередньо вивчаються під час занять по самоменеджменту, ніж досягається практичний синтез мистецтва та управління, складових його сущность.

Список литературы

Владимир Токарев, кандидата технічних наук. Професійні навички менеджера.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой