Нильс Бор

Тип роботи:
Реферат
Предмет:
Історичні особистості


Дізнатися вартість нової

Детальна інформація про роботу

Витяг з роботи

РЕФЕРАТ тема: БІР Нільс Хенрик Давид

Дырдин Максим 10-А класс

г. Первомайськ, СШ № 4

Бор Нільс Хенрик Давид (7. 10. 1885, Копенгаген, — 18. 11. 1962, там ж), датський фізик. Створив першу квантову теорію атома, та був брав участь у розробці основ квантової механіки. Вніс також значний внесок у розвиток теорії атомного ядра і засобів ядерної реакції, процесів взаємодії елементарних частинок з середовищем. У 1908 Бор закінчив університет у Копенгагені. Ось він виконав свої перші роботи з исследованью коливань струменів рідини (1907−10) і класичної електронної теорії металів (1911). У 1911−12 працював у Кембриджі у Дж. Дж. Томсона й у Манчестері у Еге. Резерфорда. У 1914−16 читав курс математичної фізики в Манчестері. У 1916 отримав кафедру теоретичної фізики у Копенгагені. З 1920 й під кінець життя керував створеним їм інститутом теоретичної фізики у Копенгагені, що тепер носить його ім'я. У 1943, коли всі відомо про підготовку гітлерівцями, котрі окупували Данію, розправі над Бором, він було вивезено човном організацією Опору до Швеції, а звідти англійською військовому самолёте — США. Тут Бор брав участь у процесі створення створення атомної бомби. Після закінчення війни повернулося на Данію. Активно брав участь у боротьбі проти атомної угрозы.

Працював в Манчестері, Бор сприйняв сформульоване Резерфордом в 1911 уявлення про планетарному будову атома. Однак те час був ясно, що таке будова (ядро і які працюють навколо неї по орбітам електрони) суперечить класичної електродинаміки і механіці. По законам класичної електродинаміки електрон в атомі був би безупинно випромінювати електромагнітні хвилі, втратити свою енергію за незначну невелику частину секунди і впасти на ядро. Отже, відповідно до класичній фізиці, стійкі руху електронів в атомі неможливі і атом, як динамічну систему існувати неспроможна. З ідеї квантування енергії, висунутої, раніше М. Планком теоретично випромінювання Бор розробив й у 1913 опублікував теорію атома, у якій показав, що планетарна структура атома і їхні властивості його спектра випромінювання може бути пояснити, якщо вважати, що рух електрона підпорядковане деяким додатковим обмеженням постулатам Бору. Відповідно до цих постулатам, для електрона існують обрані, чи «дозволені», орбіти, рухаючись у яким, він, всупереч законам класичної електродинаміки, не випромінює енергії, а може стрибком перейти ближчу до ядру «дозволену» орбіту й у своїй испустить квант електромагнітної енергії, пропорційний частоті електромагнітної хвилі. Побудована цих постулатах і розвинена потім самим Бором та інші фізиками теорія атома вперше пояснила його особливу стійкість, збереження атомів при порівняно слабких зіткненнях своєї структури та характеру спектра.

1923-го Бор сформулював кількісно т. зв. принцип відповідності, який би, оскільки саме істотні ці квантові обмеження, а коли достатня класична фізика. У тому ж року Бор вперше це вдалося дати на основі своїй моделі атома пояснення періодичної системи елементів Менделєєва. Проте теорія Бору загалом містила внутрішнє розбіжність у основі, оскільки він механічно об'єднувала класичні поняття і закони з квантовими умовами, і могла вважатися задовільною. З іншого боку, у неї неповної, недостатньо універсальної, т. до. Не могла бути використана для кількісного пояснення усього розмаїття явищ атомного світу. Такий теорією стала квантова механика-теория руху мікрочастинок, створена 1924−26 Л. де Бройлем, У. Гейзенбергом і Еге. Шредингером.

Проте основа ідеї квантової механіки, попри її формальні успіхи, у перші роки залишалися багато в чому неясними. Для повного розуміння фізичних основ квантової механіки, її зв’язки Польщі з класичної фізикою був необхідний подальший аналіз співвідношення класичного (макроскопічного) і квантового (мікроскопічного — на атомному і субатомному рівнях) матеріальних об'єктів, процесу виміру характеристик микрообъекта і взагалі фізичного змісту які у теорії понять. Цей аналіз зажадав напруженої багатоденної роботи, у якій провідної ролі зіграв Бор. Його інститут став осередком таких досліджень. Головна ідея Бору в тому, що запозичені з класичної фізики динамічні характеристики мікрочастинки (наприклад, електрона) — її координата, імпульс (кількість руху), енергія та інші - зовсім не від притаманні частинки самої по собі. Сенс і певний значення тій чи іншій характеристики електрона, наприклад його імпульсу, розкриваються у взаємозв'язку з класичними об'єктами, котрим ці величини мають певний сенс, і всі одночасно може мати певне значення (такий класичний об'єкт умовно називають вимірювальним приладом). Ця ідея має лише принципова фізична, а й філософське значення. У результаті було створена послідовна, надзвичайно загальна теорія, внутрішньо несуперечливо пояснює всі відомі процеси в мікросвіті для нерелятивистской області (тобто. поки швидкості частинок малі порівняно з швидкістю світла) й у граничному разі автоматично яка веде до класичним законам і поняттям, коли стає макроскопічним. Було також закладено основи релятивістської теории.

У 1927 Бор дав формулювання найважливішого принципу — принципу додатковості, який підтверджує неможливість під час спостереження мікросвіту суміщення приладів двох принципово різних класів, відповідно з того що в мікросвіті немає таких станів, у яких об'єкт мав би одночасно точний динамічні характеристики, належать двом певним класам, взаємно виключає одне одного. Це своє чергу обумовлена тим, що немає таких наборів класичних об'єктів (вимірювальних приладів), у зв’язку з, із якими мікрооб'єкт мав б одночасно точними значеннями всіх динамічних величин.

У 1936 Бор сформулював фундаментальне для ядерної фізики уявлення про характер перебігу ядерних реакцій (модель складеного ядра). 1939-го що з Дж. А. Уилером він розвинув теорію розподілу ядра — процесу, у якому відбувається звільнення величезних кількостей ядерної енергії. У 40 -50 рр. Бор навчався основному проблемою взаємодії елементарних частинок зі средой.

Бор створив велику школу фізиків, і що зробив розвитку співпраці між фізиками усього світу. Інститут Бору стала одна з найважливіших наукових центрів. Які Виросли у тому інституті фізики працює близько в усіх країнах світу. У його інституті Бор приймав також радянських учених, чимало з яких працювали там подовгу. Бор неодноразово приїздив у колишній СРСР й у 1929 був обраний іноземним членом АН СРСР. Він був членом Датського королівського Наукового Товариства і Наукового Товариства світу. Лауреат Нобелівської премії (1922).

Показати Згорнути
Заповнити форму поточною роботою