Блонский ПП

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Педагогика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

МОКОВСКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ, СТАТИСТИКИ і ИФОРМАТИКИ

(МГУ-ЭСИ)

РЕФЕРАТ

ПО ПРЕДМЕТА «ПЕДАГОГІКА ВИЩИХ ШКОЛ»

НА ТЕМУ:

«ПАВЛО ПЕТРОВИЧ БЛОНСКИЙ»

Студента 5-го курсу грн. ДБФ-507

Шишляева Дениса Владимировича

Москва, 2001 год.

ЗМІСТ 1

ПАВЕЛ ПЕТРОВИЧ БЛОНСКИЙ 3

(1884 — 1941) 3

РЕВОЛЮЦІЙНА МОЛОДІСТЬ 3

ФІЛОСОФІЯ І ПСИХОЛОГІЯ 4

НОВИЙ ІНТЕРЕС 5

ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ 5

НАЙБІЛЬШ ЯКОГО ЧИТАЮТЬ АВТОР 6

РОЗСТАНОВКА СИЛ 6

ПУТІВКА У ЖИТТЯ 7

ПЕДОЛОГІЧНИЙ ПЕРІОД 8

СВІЙ ПОГЛЯД 8

СЕРЙОЗНИЙ ВКЛАД 9

ПАВЛО ПЕТРОВИЧ БЛОНСКИЙ

(1884 — 1941)

[pic]

Багатьма сучасними психологами постать В. П. Блонского сприймається як другорядна і натомість славетніших, часто цитованих сучасників. Причина, мабуть, у тому, що Блонський не створив власної наукової школи, не залишив плеяди вірних послідовників, які підняли на щит його ім'я і ідеї (як з іншими відомими психологами). Однак було б недооцінювати внесок цю чудову вченого в вітчизняну науку. Свого часу він виступав однією з її лідерів, і його праці по сьогодні представляють чималий интерес.

РЕВОЛЮЦІЙНА МОЛОДОСТЬ

Павло Петрович Блонський народився 14(26) травня 1884 року, у ній дрібного чиновника. Хоча родина й не потребувала, особливих статків у домі не було, і Блонський з ранніх років бачив, як ощадливо витрачають батьки гроші, вважаючи кожну копійку. Згадуючи згодом цей час, він зазначав, що саме дитячий досвід призвело до формування однієї дивній риси: ставлячись байдуже грошей і найчастіше не знаючи, скільки рублів залишилося у нього, він завжди знав достеменно, скільки копійок в нього у задній кишені, звикнувши вважати саме их.

Від самого дитинства він полюбив книжки, які заганяли їх у інший світ, загадковий і манливий. Здібності Блонского зробили його однією з найкращих учнів другий київської гімназії, як і раніше що він часто хворів, особливо у молодших класах. Зацікавлення навчанні й бажання отримати фундаментальні знання привели їх у Київський університет. У 1902 року він влаштувався історико-філологічний факультет університету, який закінчив в 1907 року, отримавши золоту медаль за твір «Проблема реальності у Беркли».

Студентські роки Блонского збіглися з революційним підйомом і першою, буржуазно-демократичної революцією у Росії. Підхоплений хвилею революційного підйому, молодий студент приєднався до партії соціалістів- революціонерів, діяльності якої брав активну участь в 1903—1907 роках. Він тричі піддавався арешту і тюремного ув’язнення. Хоча в ідеології цієї партії Блонський згодом розчарувався (чи, по крайнього заходу, так стверджував), все-таки дух революційних пошуків надав значний вплив формування його характеру. Членом партії він перебував недовго: обійнявши партію есерів у травні 1917 року, вже у червні він демонстративно залишив її ряды.

ФІЛОСОФІЯ І ПСИХОЛОГИЯ

До історико-філософському факультету Київського університету була приписана кафедра філософії і психології, де розпочинав своє наукову діяльність Блонський. Найбільшого впливу нею надали лекції професорів філософії О.Н. Гілярова і Г.І. Челпанова. Під упливом Гілярова він захопився античної філософією, особливо теорією Греблю, який почав її улюбленим мислителем. Філософські погляди Греблю він вибрав як теми магістерської дисертації, вбачаючи у них основу всім сучасним ідеалістичної философии.

Після революції наукові ступені було заборонено, і дисертацію Блонський не захистив. Його книга «Філософія Греблю» вийшла 1918 року. Найбільший философ-неоплатоник А. Лосєвим писав, що цю роботу відкрила які з книжками П. Флоренського епоху нового розуміння платонізму. Блонський часто цитував Плотіна у лекціях до останніх жизни.

Не менше значення у долі зіграла свою роль ознайомлення з Челпановым. Блонський працював під керівництвом в психологічному семінарі. Саме Челпанов сприяв його переїзду з Києва у Москву, де Блонський став його аспірантом московському университете.

Вже зрілі роки Блонський писав у тому, що, як і раніше що він робив свого вчителя багато клопоту і він «чимось на кшталт блудному сину», не раз виручав його із скрутних положень. За добре ставлення, і участь Блонський був вдячний все життя, хоча потім вони остаточно розійшлися, насамперед із політичним мотивів. Блонський, коли у тому, що психологія мусить бути перебудована з урахуванням марксизму, вважав справедливим звільнення Челпанова з поширеного ним ж створеного Психологічного института.

НОВИЙ ИНТЕРЕС

Перші роки життя жінок у Москві для Блонского дуже важкі передусім у матеріальному відношенні. Тому, поруч із роботою над магістерської дисертацією і відвіданням (досить рідкісними і нерегулярними) засідань Московського психологічного суспільства, він починає педагогічну діяльність. Перехід від «чистої науки» до практичну роботу як викладача був у достатньо вимушеним, але це діяльність давала потрібні кошти для існування, причому йому доводилося викладати як психологію, а й педагогику.

По рекомендаціям знайомих то здобуває уроки у кількох московських гімназіях й у Елизаветинском інституті. Склавши в 1913 року магістерські іспити, він працює приват-доцентом Московського університету, у цей самий час розпочинає свою роботу в Університеті їм. О. Л. Шанявского, у якому відкриті педагогічні курсы.

Необхідність вести заняття з педагогіці поставила перед Блонским завдання сформувати власну програму курсу. Ця дисципліна була нього новою, у цей курс до нього ввійшли, природно, елементи з психології та філософії, намагаючись викласти ці знання на доступною для учнів формі. Лекції Блонского придбали більшої популярності, пролунали нові запрошення як і гімназії, і на літні вчительські курсы.

Ця робота звела Блонского з новими людьми, земськими педагогами, безкорисливо відданими своїй справі. Прагнення допомогти їм у нелегкої діяльності стимулювало пошук оригінальних педагогічних ідей, шляхів побудови нової школи. Саме це питання стануть найважливішими Блонского кілька років, у перших післяреволюційні роки. Так поступово з занять, які починалися тільки для підробітку, виростав новий інтерес, який визначив все подальше діяльність ученого.

ПЕДАГОГІЧНА ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ

Для побудови нової школи, реорганізації навчальні програми, розробки методів дітей потрібні були як педагогічні, а й психологічні і філософські знання, а ця робота розглядалася Блонским як продовження його колишньої агітаційної і просвітницькою роботи. З його погляду, формування нової школи було основою розвитку нового общества.

У цей час (1912−1916) виникають і перші статті Блонского в друку. Невдоволеність діяльністю Московського психологічного нашого суспільства та змістом журналу «Питання філософії і психології», що він вважав відірваними дійсності, схоластическим і орієнтованим переважно на ідеалістичну і релігійну філософію і психологію, привела його до співробітництва і з педагогічної, і з публіцистичної прессой.

Його статей з’являються у журналах «Вісник освіти» і «Вісник виховання», за іншими періодичних виданнях, а роботи «Завдання й ефективні методи народної школи», «До методиці викладання педагогіки», «Про національний вихованні» зробили ім'я вченого-педагога знаним громадським і популярним серед вчительства. Блонского вибирають головою московського педагогічного гуртка, запрошують з лекціями в Петербург.

НАЙБІЛЬШ ЯКОГО ЧИТАЮТЬ АВТОР

Жовтневу революцію Блонський прийняв одразу й беззастережно, вважаючи, що вона відкриє шлях у нове, справедливе суспільство, яке дасть всім рівні змогу прояви здібностей і талантів. Слід зазначити, у середовищі інтелігенції, і зокрема вчительства, переважали інші погляди. Так було в кінці 1917 року більшість московських вчителів оголосили бойкот нову школу, вважаючи, що революційні новації руйнують вітчизняну систему образования.

Блонський пристрасно виступав через відмову від бойкоту, що призвело до розрив із багатьма колишніми знайомими людьми й колегами. Він був змушений вийти зі Спілки діячів середньої зі школи і редакції журналу «Нова школа». Проте, згадуючи цей час, Блонський писав: «Позбавлений всіх місць, без певної перспективи заробітку… був сповнений ентузіазму і сумнівався в здійсненні нової школи». Ці очікування справдилися: скоро з’явилася й нову роботу, і призначає нові знайомі, підтримали їх у прагнення до реформі школы.

У 1922 року Блонський був притягнутий М.К. Крупської до написання навчальних програм для школи. Спільна роботу з Крупської в Науково-педагогічної секції Державного вченого ради (ГУСа) справила на Блонского велике вплив, багато в чому визначила еволюцію його поглядів, у напрямі марксизма.

У суворі роки громадянської війни Блонський активно працював, написав такі великі роботи, як «Трудова школа» (1919), «Реформа науки» (1920), «Нарис наукової психології» (1921). З 1918 по 1930 рік з-під його пера вийшло понад сто робіт. У тому числі перші радянські підручники для середньої і вищої школи. Його статей публікувалися до й Німеччини. За словами професора Н. А. Рибникова, «В. П. Блонський цього періоду був найбільш читаним автором, з яким по успіху навряд чи може зрівнятися інший сучасний педагог».

РОЗСТАНОВКА СИЛ

У 1920 року побачила світ книжка «Реформа науки», що залишилося яскравим документом бурхливого періоду розвитку вітчизняної філософії і психології. Уся десятилітня робота проникнута духом тотального заперечення віджилих напрямів в науці, численних «атавізмів думки», їм властивих. З особливою ворожістю Блонський говорить про філософському ідеалізмі, який, за його словами, є «суцільним атавізмом думки» і раптом з’ясовується «в рішучу суперечності з звичайним здоровим смыслом».

Відкинувши ідеалістичну філософію, Блонський визнав пов’язану із нею ідеалістичну психологію «міфологічної наукою» і закликав до її корінний перебудові. На яких ж підставах збирався він реформувати сучасну йому психологию?

Щоб зрозуміти суть його, має бути поданий собі розстановку наснаги в реалізації психології у перших післяреволюційні роки. Насамперед втратила панування філософська умоглядна психологія (Л. Лопатін, С. Л. Франк, Н. О. Лоський, М. М. Лапшин та інших.). Її місце на правому фланзі посіла емпірична психологія (Г.І. Челпанов, О.П. Нечаєв, Ю. Ю. Португалов та інших.), яка посилено опиралася матеріалістичним тенденціям, використовуючи більш тонші прийоми боротьби, ніж відверта проповідь спіритуалізму і містики. Характерний перехід Челпанова, який перед революцією своєрідно поєднав у собі риси психолога-метафизика і психолога-эмпирика, на позиції захисту емпіричну, і лише емпіричну, психологии.

У той самий час природничонаукове напрям (В.М. Бехтерєв, В. А. Вагнер та інших.) розпочало реалізацію програми побудови психологічної науки, що склалася всередині окремих, пов’язаних із нею наукових школ.

ПУТІВКА У ЖИЗНЬ

У умовах Блонський рішуче перетворюється на табір природничо-науковому з психології та прагне реформувати психологічну науку з урахуванням принципів об'єктивізму, близьких концепції об'єктивної психології, пізніше — психорефлексологии Бехтерєва. У вашій книзі «Реформа науки» проголошує своє розуміння його предмета психології. «Наукова психологія, — пише Блонський, — є наука щодо поведінки людини, тобто про рухах його як функціях деяких переменных».

Розвиваючи ідеї, сказані у короткої формі в «Реформі науки», Блонський публікує в 1921 року «Нарис наукової психології». У цьому вся праці затверджуються принципи поведінкової, чи об'єктивної, психології, які є провідними для першого післяреволюційного періоду радянської психології. Багато становища, які є потім міцним надбанням радянської психології, отримали путівку у життя саме у цій книзі. Блонський докладно розповідає про предметі наукової з психології та її методах, дає загальну характеристику поведінки живих істот і невіри людини, стає в соціально- економічних засадах людської поведінки, на формах інстинктивно- емоційного і розумового поведения.

Ще «Реформі науки» Блонський сформулював важливі тези: «Наукова психологія є соціальна психологія» і «Людина є homo technicus». Поведінка людини, стверджував він, «може бути іншим, як соціальним», і, «з генетичної погляду зіставляючи діяльність людини з діяльністю інших тварин, ми можемо характеризувати діяльність людину, як діяльність такого тваринного, яке користується орудиями».

Радянська психологічна наука у роки черпала в працях Блонского ідеї, пов’язані із застосуванням матеріалістичного підходи до психологічним явищам, використанням об'єктивних методів дослідження, опорою на принципи генетичного підходи до людському поведінці, зближенням психології з життям і практичним перебудовою общества.

ПЕДОЛОГІЧНИЙ ПЕРИОД

Дуже перспективним уявлялося Блонскому напрям досліджень, що з комплексним підходом до розвитку, який відзначився для педології. «Як у живому джерелу», він звертається до педології, і стала однією із перших її теоретиків. (Педологічний період його творчості, відповідно до автобіографії, посідає 1924−1928 годы.)

У педологическом творчості Блонского значне місце відводиться характеристиці дитячих вікових груп. У 20-ті роки вікова періодизація була пов’язана ним більшою мірою з біологічними ознаками (розвиток зубів, ендокринних залоз, склад крові й т.п.). Усі різноманітні особливості поведінки дитини, що утворюють «вікової симптомокомплекс», пояснювалися процесами збільшення кількості матерії (зростанням маси организма).

Блонський скоро усвідомив, що це малопродуктивний шлях. Згодом він заявляв, що «характеристика кожної вікової стадії мусить бути комплексної: не який-небудь один ознака, а своєрідна зв’язок ознак характеризує той чи інший ознака». Блонскому імпонувала властива педології ідея цілісного вивчення ребенка.

Проте витрати широкомасштабної педологической практики для нього очевидні. Безуспішні спроби побудувати єдині теоретичні підстави педології (тим більше більшість практикуючих педологів у яких, схоже, і потребували) привели його розчарування у тому науково-практичному напрямі, причому задовго перед тим, як у нього було накладено офіційний заборона. Уже 1928 року розпочався відхід Блонского від педології. «Заняття педологією, — писав він у цей час, — дедалі більше переконують моїй поверховості звичайних педологічні досліджень. Прагнучи поглибити їх, тим більше заглиблююсь в психологию».

СВІЙ ВЗГЛЯД

Останній період наукового творчості Блонского може бути власне психологічним. Саме тоді він пише «Нариси дитячої сексуальності» — цікаву книжку, яка побудовано діалозі з психоаналізом. (Цікаво відзначити, що спочатку двадцятих Блонський виступив однією з сооснователей Російського психоаналітичного суспільства, у якого в тій чи іншій мері брали участь багато визначні психологи тих часів — Виготський, Лурия і др.).

Книги Блонского «Пам'ять і мислення», «Розвиток мислення школяра» (обидві, як і «Нариси дитячої сексуальності», вийшли у 1935 року) і що примикають до них є великий і незавершений цикл праць, у яких, спираючись на теорію відображення, Блонський дає діалектичний аналіз процесів пам’яті, сприйняття, мислення та волі у зв’язку з конкретної діяльністю людини у умовах навчання. Він формулює генетичну, чи стадиальную, теорію пам’яті, розглядаючи пам’ять у розвитку, розкриваючи її зв’язку з промовою і мышлением.

На противагу котрий склався в емпіричну психології погляду на існування чотирьох розірваних, які пов’язані між собою і злочини нерухомих видів пам’яті (моторна, афектована, образна і вербальна), Блонський бачить у яких чотири послідовних щаблі, кожна з яких поруч із загальними має і специфічні закони. Він показує, як пам’ять, підіймаючись у зв’язки України із розвитком більш високу щабель, наближається до мисленню. «Йдеться — та область, де пам’ять і мислення як найтісніше торкаються одна одної настільки, що важко часом вирішити, що у промови належить пам’яті, що — мисленню: раз у раз одне перетворюється на інше». Тут, як та у багатьох інших проблемах, його приваблюють взаємозв'язку, взаимопереходы, перетворення одних функцій до інших, що притаманно радянської психології того времени.

СЕРЙОЗНИЙ ВКЛАД

Останніх творах Блонского пам’ять і мислення не виступають на ролі самодостатніх функцій. Їх розвиток він як найтісніше пов’язував з загальним розвитком людини. Аналізуючи у книзі «Розвиток мислення школяра» формування мислення в молодшому шкільному віці, він пов’язує цей процес з іграми дитини, а такому віці - з процесом учения.

Блонський мав намір здійснити велику програму дослідницьких робіт з вивченню комплексу психічних процесів — сприйняття, пам’яті, мислення, промови, волі і потрібна почуттів — у тому єдності та розвитку. Праці Блонского останніх назавжди увійшли до фонд робіт, котрі заклали підвалини сучасної наукової психологии.

Проте, попри величезний повагу та популярність, якими Блонський користувався серед у студентів і колег, не створив власної наукової школи, здатної розвинути його идеи.

Свою роль цьому відіграли його якості. Він вів дуже замкнутий спосіб життя, підтримуючи з працівниками й аспірантами суто ділові взаємини Юлії. Останніми роками життя через важку хворобу він нечасто з’являвся робочому місці сьогодні в Інституті психології. Працівники та аспіранти регулярно доходили нього додому, на маленьку двокімнатну квартирку. Він уже обговорював із ними результати досліджень, уважно вдаючись у їхню роботу, скеровуючи й організовуючи їх наукову деятельность.

Проте були розмови віч-на-віч, і працівники погано знали, ніж займаються інші, оскільки безпосередніх контактів вони майже було. Тим паче, що було загальних обговорень зробленого, виникаючих труднощів чи відкриттів. Співробітники Блонского фактично будь-коли збиралися разом у нього вдома, а й у лабораторії, яку очолював. За такої відсутності живого спілкування, спільної творчої діяльності не формувалася і школа, яка продовжила б справа учителя.

Помер В. П. Блонський у лютому 1941 року, залишивши по собі значні, хоча часом уразливі для критики праці з різним проблемам психології. Багато ідей з позицій сьогодні хочеться оспорити. Втім, і це — серйозний внесок у розвиток науки, стимулюючий творчу думку нових поколінь психологов.

Науково-педагогічна секція Державного вченого ради, 1929 г.

В.П. Блонський стоїть (п'ятий зліва) за М.К. Крупской

Цю статтю була опублікована у N 23/2000 тижневика «Шкільний психолог «видавничого дому «Перше вересня ».

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой