Правоведение

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Право


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Вятський Державний Технічний Университет

Контрольна робота № 1

Студент Слобожанинов Ю. В. заочний відділ шифр 98-ТМ-595

Кіров 2001

Варіант № 5

1. Высшие органи законодавчої влади Російської Федерації: структура, порядок формування, компетенція, законодавчий процес. 2. Вирішити завдання: Наказом директора рыбокомбината Саркисову, працюючу кочегаром котельної бондарного цеху, перевели без її згоди кочегаром гуртожитки того комбінату. Саркисова не погодилася з такою перекладом, оскільки кочегари котельної бондарного цеху користуються тривалішим відпусткою за шкідливість умов праці, ніж кочегари гуртожитки. З іншого боку, гуртожиток перебуває в значній відстані від неї вдома, що також істотно погіршує умови його праці, оскільки Саркисова страждає поруч захворювань, і має передпенсійний вік. Питання: 1. Законний чи наказ директора про переведення Саркисовой? 2. Що має місце — переклад в іншу роботу чи переміщення інше робоче місце? 3. Яким буде рішення арбітражного суду, куди звернутися Саркисова, якщо директор не скасує наказ про її перекладі? Напишіть проект позовної заяви про від імені Саркисовой.

Питання № 1

Федеральне збори — парламент, відповідно до Конституції Російської Федерації 1993, є законодавчим і представницьким органом влади. Федеральне Збори, що складається з двох палат Ради Федерації і Державної Думи, — це загальнодержавне федеральне представницьке установа. Російський парламент — представницький орган всього багатонаціонального народу Російської Федерації, всіх його складових частин — суб'єктів, покликаний висловлювати волю, реалізовувати суверенітет, інтереси народу, відбивати думка суб'єктів Федерації. Двопалатна структура Федерального Збори має низку головних чорт: 1) самостійність палат. Вона проявляється у розмежування своїх функцій, самостійному їх здійсненні, відсутності підпорядкованості палат, у власному компетенції кожної їх, незалежності у внутрішній організації; 2) Неоднакова компетенція палат — до ведення стосується основному різні питання, а законодавчому процесі вони теж мають різні повноваження; 3) різний порядок формування палат. Склад палат визначається Конституцією Російської Федерації. Рада Федерації з представників від кожної із суб'єктів Російської Федерації - дві від кожної із суб'єктів Російської Федерації. Відповідно до Федеральним законом «Про порядок формування Ради Федерації Федерального Збори Російської Федерації» от5 грудня 1995 р., цими представниками є глави виконавчого й законодавчого (представницького) органів структурі державної влади суб'єкта Російської Федерації, які входить у Раду Федерації за посадою. З урахуванням числа суб'єктів федерації (89) склад Ради Федерації повинен налічувати 178 людина. Кількість депутатів Державної Думи це встановлено Конституцією Російської Федерації, їх 450.

Стаття 95 Конституції Російської Федерации.

У Раду Федерації входять дві представники кожного субъекта

Російської Федерації: за одним від представницького і виконавчого органів структурі державної влади. Державна Дума складається з 450 депутатів. Порядок формування Ради Федерації та прозорості виборів депутатів Державної Думи встановлюється з урахуванням Конституції Російської Федерації федеральними законами. Державна Дума обирається терміном чотирма року. Проте обидві палати першого скликання як виняток був у грудні 1993 р. обрані на два года.

Стаття 96 Конституції Російської Федерации.

Державна Дума обирається терміном чотири роки. Порядок формування Ради Федерації і Порядок виборів депутатов

Державної Думи встановлюються федеральними законами. Надалі Конституція коштів обрання Ради Федерації, а склад представників від кожної суб'єкта Російської Федерації, природно, не може змінюватися за зміни персонального складу представників законодавчих органів прокуратури та глав виконавчих органів суб'єктів. Ви бори ж Ради Федерації, його повноважень Конституцією не предусматривается.

Депутати Державної Думи обираються громадянами Російської Федерації з урахуванням загального рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні. Депутатом Державної Думи то, можливо громадянин Російської Федерації, який сягнув на день виборів 21 року. Державна Дума формується наступним образом:

225 людина обирається мажоритарною схемою (МАЖОРИТАРНА СИСТЕМА (від франц. majorite — більшість), чи державній праві система встановлення результатів голосування, коли він обраним вважається кандидат, який одержав більшість виборчих симпатій.). На території Російської Федерації формується 225 одномандатних округів, від кожної обирається 1 депутат Державної Думи. У цьому вибори мали бути зацікавленими альтернативними: у кожному такому окрузі має не меншим двох кандидатов.

Інші 225 людина обираються за пропорційною виборчої схемою (ПРОПОРЦІЙНА СИСТЕМА — порядок встановлення результатів голосування виборам в представницькі органи, у якому розподіл мандатів між партіями ввозяться відповідність до кількістю отриманих їх кандидатами голосів.). На території Російської Федерації формується один загальфедеральний округ, яким висуваються громадські об'єднання і партії, а чи не окремі кандидати. Ті, які наберуть 5% і більше виборчих симпатій отримують певну кількість місць Державної Думи. Це кількість місць пропорційно кількості отриманих голосів виборців, що більше голосів, то більше вписувалося місць у Державної Думе.

Висувати кандидатів у депутати можуть безпосередньо виборці і виборчі об'єднання, виборчі блоки. Останні можуть висувати як кандидатів до одномандатні округи, і федеральний список кандидатів по федеральному виборчому окрузі, а безпосередньо виборці - лише з одномандатних округах, причому кожен виборець, який сягнув 21 року, може висунути кандидатуру. У одномандатні округи на підтримку кандидата має бути зібрано щонайменше 1% підписів виборців від загального числа виборців даного виборчого округу. На підтримку федерального списку виборче об'єднання, виборчий блок зобов’язані зібрати щонайменше 200 тисяч підписів виборців, причому однією суб'єкт Російської Федерації має доводиться трохи більше 14 тисяч із цього числа. Замість збору підписів може бути внесений виборчий залог.

Стаття 97 Конституції Російської Федерации.

1. Депутатом Державної Думи може бути обраний гражданин

Російської Федерації, який сягнув 21 року й наділений правом брати участь у выборах.

2. Одне і те обличчя неспроможна одночасно бути членом Совета

Федерації і депутатом Державної Думи. Депутат Государственной

Думи може бути депутатом інших представницьких органів державної влади органів місцевого самоуправления.

3. Депутати Державної Думи працюють на професійної основі. Депутати Державної Думи що неспроможні перебувати державному службі, займатися інший оплачуваної діяльністю, окрім викладацької, наукової й інший творчої деятельности.

Конституція Російської Федерації 1993 р. передбачає можливість дострокового розпуску одній з палат Федерального Збори — Державної Думи. Це може зробити Президент Російської Федерації у випадках і порядку, встановлених статтями 111, 117 Конституції Російської Федерации:

Стаття 111

1. Голова Уряди Російської Федерації назначается

Президентом Російської Федерації з дозволу Державної Думы.

2. Пропозиція про кандидатурі Голову Уряди Российской

Федерації вноситься пізніше двотижневого терміну після приходу на посаду новообраного президента Російської Федерації чи влітку після відставки Уряди Російської Федерації або протягом тижня від часу відхилення кандидатури Державної Думой.

3. Державна Дума розглядає подану Президентом

Російської Федерації кандидатуру Голову Уряди Российской

Федерації протягом тижня від часу внесення пропозицій про кандидатуре.

4. Після триразового відхилення представлених кандидатур Председателя

Уряди Російської Федерації Державної Думою Президент

Російської Федерації призначає Голову Уряди Российской

Федерації, розпускає Державну Думу і призначає нові выборы.

Стаття 117

1. Уряд Російської Федерації може подати у відставку, яка приймається чи відхиляється Президентом Російської Федерации.

2. Президент Російської Федерації може затвердити рішення про отставке

Уряди Російської Федерации.

3. Державна Дума може висловити йому недовіру Правительству

Російської Федерації. Постанова про недовіру Правительству

Російської Федерації приймається більшістю голосів від загальної кількості депутатів Державної Думи. Після висловлювання Державної Думою недовіри Уряду Російської Федерації Президент Российской

Федерації вправі оголосити про відставку Уряди Российской

Федерації або можу погодитися з рішенням Державної Думи. Якщо ж Державна Дума протягом трьох місяців і повторно висловить недовіру Уряду Російської Федерації, Президент Российской

Федерації оголошує про відставку Уряди або распускает

Державну Думу.

4. Голова Уряди Російської Федерації може перед Державної Думою питання довірі Уряду Российской

Федерації. Якщо Державна Дума у довірі відмовляє, Президент котрі сім днів приймають рішення про відставку Правительства

Російської Федерації або про розпуск Державної Думи та призначення нових выборов.

5. Що стосується відставки чи складання повноважень Уряд Российской

Федерації за дорученням президента Російської Федерації продовжує діяти до сформування нового Уряди Російської Федерации.

Зміст компетенції Федерального Збори зумовлено його становище у системі органів держави, його статусом як представницького і законодавчого органу Російської Федерації. Палати мають важливими правами. До характерних ознак компетенції російського парламенту належить чітке розмежування прав його палат, різний обсяг їх повноважень, не однаковий коло підвідомчих їм вопросов.

Компетенція Федерального Збори охоплює законодавчі повноваження, парламентський контроль. Палати наділені також повноваженнями, які стосуються формування федеральних державні органи, визначення їхніх персонального складу, призначення посадових осіб, і деякими іншими правами. Законодавчі повноваження займають особливу увагу до компетенції Федерального Збори. Вони просто обумовлені конституційним статусом як законодавчого органу — парламенту Російської Федерації. Законодавча діяльність із своєму значенням й обсягом — пріоритетна. Законодавча компетенція Федерального Збори широка і багатопланова, охоплює важливі питання у різноманітних галузях державної влади і громадської життя, передбачає вживання багатьох федеральних законів. Конституція Російської Федерації визначає загальної формі межі законодавчої діяльності російського парламенту й у в цих межах не спирає і обмежує її. Федеральне Збори немає права законодавствувати поза межами ведення Російської Федерації, спільного ведення Російської Федерації і його суб'єктів. Конституцією Російської Федерації встановлено ще одне обмеження законодавчої влади парламенту: вона може переглядати становища глав 1, 2, 9 Конституції Російської Федерації, неспроможна самий її приймати, хоча палати можуть висунути така пропозиція відповідно до статті 135 Конституції Російської Федерації. Конкретизуючи компетенцію Федерації, Конституція Російської Федерації подає шерег галузей права, якими Федеральне Збори може видавати законы:

Стаття 71 Конституції Російської Федерации.

про) судоустрій; прокуратура; кримінальна, кримінально — процесуальне і кримінально-виконавче законодавство; амністія і помилування; громадянське, цивільно-процесуальне і арбитражно-процессуальное законодавство; правове регулювання інтелектуальної власності. Конституція Російської Федерації конкретизує законодавчі повноваження Федерального Збори іншим шляхом. Вона, у своїх статтях називає федеральні закони з тим чи іншим питанням, хоча й встановлює точного, повного їх переліку, тобто не обмежує межі повноважень парламенту прийняттям лише певного кола законів. Законотворчість зосереджене у Державній думі - основний рахунок і необхідної інстанції у цій роботі. Стаття 105 Конституції Російської Федерації (частина 1) встановлює, що федеральні закони приймаються Державної Думою. Раду Федерації також має повноваженнями з брати участь у законодавчу діяльність, але вони мають інший характер проти законодавчими повноваженнями Державної Думи. Конституція Російської Федерації не наділяє Раду Федерації правом не прийматиме законів, але він схвалює чи відхиляє федеральні закони, прийняті Державної Думою. Але така відхилення закону не носить абсолютного характеру і то, можливо подолано Державної Думою (кваліфікованим більшістю голосів — щонайменше двома третинами від загальної кількості депутатів). Раду Федерації ж виконує функцію свого роду противаги Державній думі, сприяючи запобіганню поспішних, неякісних, не зважених законодавчих рішень. Він наділений на те дуже дієвими і реальними правами. Раду Федерації зобов’язаний розглядати всі закони, прийняті Державної Думою (хоч і це робити), і що той чи інший закон ні їм розглянутий упродовж 14-ти днів, він вважається схваленим. Проте закони з питанням, названим у статті 106 Конституції Російської Федерації, Раду Федерації зобов’язаний рассматривать.

Стаття 106

Обов’язковому розгляду у Раді Федерації підлягають принятые

Державної Думою федеральні закони з вопросам:

а) федерального бюджета;

б) федеральних податків і сборов;

в) фінансового, валютного, кредитного, митного регулювання, грошової эмиссии;

р) ратифікацію та денонсації за міжнародні договори Российской

Федерации;

буд) статусу захисту державного кордону Російської Федерации;

е) війни і миру. Більше значна законодавча роль Ради Федерації після ухвалення правок Конституції Російської Федерації і федеральних конституційних законів. До відання Ради Федерації як і належить твердження зміни кордонів між суб'єктами Російської Федерації (за її взаємній згоді), вказавши президента Російської Федерації про майбутнє запровадження військового і надзвичайного становища, вирішення питання можливості використання Збройних сил Російської Федерації поза її території. Серед повноважень Ради Федерації - призначення виборів президента Російської Федерації та її відмова з посади. До правам Ради Федерації віднесено призначення посадових осіб: судів Конституційного, Верховного, Вищої Арбітражного Судів Російської Федерації, Генерального прокурора Російської Федерації і звільнення останнього з посади. З іншого боку, ця палата призначає на посада і від посаді заступника Голову Рахункової палати половину складу її аудиторів. Державна Дума поруч із законодавчими повноваженнями наділена і іншими, переважно які стосуються призначень посадових осіб, відповідальності президента і Уряди, і навіть амністії. До відання Державної Думи (стаття 103 Конституції Російської Федерації) віднесено такі права, пов’язані з призначенням посадових осіб: дача згоди Президенту Російської Федерації призначення Голову Уряди Російської Федерації; на посаду Голову за Центральний банк Російської Федерації і приніс визволення його з посади; призначення посада і визволення з посади Голову Рахункової палати половини складу її аудиторів; на посаду визволення посади Уповноваженого з прав человека.

Основне напрям діяльності Федерального Збори — законотворчість, велике значення має тут законодавчий процес — розгляд, ухвалення й оприлюднення законів. Він ввозяться особливому порядку. У законодавчому процесі виділяється кілька стадій, через які відбуваються закони, щоб придбати юридичної чинності. 1. Внесення законопроекту — законодавча ініціатива. Законопроекти вносять у Державну Думу. Правом законодавчої ініціативи має Президент Російської Федерації, Раду Федерації, члени Совета

Федерації, депутати Державної Думи, законопроектний суб'єктів Російської Федерації. Це належить также

Конституційному Суду, Верховному Суду, Вищому Арбітражному Суду

Російської Федерації щодо їхньої ведення. Певні категорії законопроектів, що стосуються фінансів держави, можуть бути лише за висновку Уряди Російської Федерації. 2. Обговорення законопроекту у Державній думі. Воно проходить, зазвичай, у трьох читаннях. Зазвичай заслуховується доповідь, співдоповідь про обговорюваному законопроекті, проводять суперечки, висловлюються пропозиції з зауваження. 3. Ухвалення закону. Федеральні закони приймаються Державної Думою більшістю голосів від загальної кількості її депутатів; під час голосування за типовими проектами федеральних конституційних законів потрібно менше двох третин голосів від загальної кількості депутатів Державної Думи. 4. Розгляд ще й схвалення Радою Федерації прийнятого Государственной

Думою федерального закону. Ухвалений Державної Думою федеральний закон впродовж п’яти днів передається в руки Ради Федерации.

Якщо закон розглянутий і на нього проголосували понад половини від загальної кількості членів Ради Федерації, цей закон вважається схваленим. Але може бути корисними і відхилений. 5. І тут може виникнути додатковий етап — подолання розбіжностей між Радою Федерації й Державної Думою у зв’язку з відхиленням прийнятого Державної Думою закону. Можливо створена погоджувальна комісія задля подолання що виникли розбіжностей, після чого закон підлягає повторному розгляду Державної Думою. За умови повторного розгляді федерального закону Державна Дума може взяти пропозиції погоджувальної комісії. Але вона у цій ситуації може прийняти пропозиції погоджувальної комісії і пропозицією висловити незгоду з рішення Ради Федерації про відхилення закону; тоді й ставиться голосування у Державній думі в раніше прийнятої редакції. У разі прийнятого федеральний закон вважається прийнятим, якщо на нього проголосувало щонайменше дві третини від загальної кількості депутатів Державної Думи. 6. Підписання і оприлюднення федерального закону Президентом Российской

Федерації. Це заключна стадія законодавчого процесса.

Участь для глави держави — невід'ємна складова частина законодавчого процесу. Ухвалений федеральний закон впродовж п’яти днів іде йому для підписання й оприлюднення. Протягом 14 днів із моменту надходження федерального закону Президент мусить прийняти рішення і вибрати одне із двох можливих варіантів своїх дій стосовно нього. По-перше, упродовж такого терміну главу держави може підписати федеральний і оприлюднити його, після що він у порядку набирає чинності. Во-вторых,

Президент у цей самий термін може застосувати своє конституційне право вето і відхилити федеральний закон, не підписавши його. Проте президентське вето, не абсолютно, а щодо і то, можливо подолано палатами Федерального Збори кваліфікованим більшістю голосов.

Питання № 2 (задача)

Ответы:

1. У разі наказ директора рыбокомбината про переведення Саркисовой інше Робоча місце, а її переміщення є законним, що підтверджено статтею 25 КзпПр Російської Федерации.

2. У разі має місце не переклад в іншу роботу, а переміщення інше робоче місце (ст. 25 п.2 КзпПр РФ):

Стаття 25. Переклад в іншу роботу. Зміна істотних умов труда.

Не вважається переведенням іншу роботи й не вимагає згоди робітника переміщення його за тому самому підприємстві установі, організації інше робоче місце, до іншого структурне підрозділ у тій місцевості, доручення роботи з іншому механізмі чи агрегаті не більше спеціальності, кваліфікації чи посади, зумовленої трудовим договором (контрактом). Адміністрація немає права переміщати працівника працювати, протипоказану йому за стану здоровья.

(в ред. Закону Р Ф від 25. 09. 92 N 3543−1)

2. Суд відмовить полягає у задоволенні позову громадянки Саркасовой, оскільки було вже вище сказано, наказ директора рыбокомбината є цілком законним і порушує трудових прав громадянки Саркасовой.

У разі наступного відмови громадянки Саркасовой працювати на новому робочому місці трудового договору (контракт) із нею може бути розірваний відповідно до п. 6 ст. 29 КзпПр Російської Федерации.

Проект позовної заявления:

У ____________ районний (городской)

суд ____________ області (края)

ПОЗИВАЧ: Саркисова________________

_________________________________

ВІДПОВІДАЧ: Рыбокомбинат_____

_____________________________

Позовну заявление

Я працювала кочегаром котельної бондарного цеху на рыбокомбинате

з ______________.

Наказом _______ від ______________ я переміщено працювати кочегаром

общежития.

Прошу

1. Відновити мене розмовляє старе робоче место.

Приложение:

1. Копія наказу про зарахування на работу.

2. Копія наказу про перемещении.

3. Копія позовної заявления.

Підпис ________

Дата____________ ----------------------- Ф.И.О.

адрес

адрес

число, місяць, год

номер

число, місяць, год

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой