Конституция Європейського Союза

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Право


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Студентка ПМЮИ 34 групи д/о

Ханджян Рузанна Леровна

Д Про До Л, А Д на тему: До про зв з т тощо у ц і це Є буд і зв про і Є в р про п ы

План:

1. Що таке ЕС?

2. Історія розвитку ЕС

3. Завдання і цілі. ЄС сегодня

4. Дорогою до КЕС

5. Проект КЕС

6. «За» і «проти» КЕС

7. Заключение

8. Литература

9. Интернет

Що таке Європейського Союзу (ЕС)?

Під упливом інтеграційних тенденцій дедалі більше країн планети в добровільному порядку погоджуються на обмеження власного суверенітету, передачу суверенних прав до компетенції наднаціональних (наддержавних) утворень міжнародного характеру. У результаті відбувається занепад класичної концепції суверенної держави. Це нової форми міжурядового взаємодії, яка обмежує можливості управління суспільством із боку окремих держав на користь управління, здійснюваного спільно і за відповідному розподілі повноважень. У цьому процесі федералізації міждержавних відносин найбагатший досвід має ЕС.

ЄС є союз 15 незалежних держав, який базується на Раді Європи — й заснований, щоб політичне, економічний добробут і соціальне співробітництво. Сьогодні до ЄС є найбільш ефективної, авторитетною і динамічною у складі подібних наддержавних «конструкций».

ЄС від початку була грунтується на верховенство законом і демократії. Тому його особливість у цьому, що сполучник перестав бути новою державою замість існуючих, його не можна порівняти і коїться з іншими міжнародними організаціями. Тобто. історичне розмаїтість країн, регіонів і має бути збережено. Ця мета чітко зафіксовано у положеннях Договору про ЄС. Принцип субсидіарності грає першорядну роль цій політиці. Дотримуючись цьому принципу, ЄС перебирає рішення лише з тих завдань, які може врегулювати краще, ніж національні і місцевих органів влади держав- членів. Також даний принцип вказано договором як вищого вимоги, яким має керуватися Співтовариство у досягненні мети ЄС. Договір говорить: «Цілі Союзу можна буде досягнути відповідно до положеннями справжнього договора,…через повагу принципу субсидіарності…». Отже, країни-члени ЄС делегують суверенітет загальним інститутам, які представляють інтереси Союзу як створення єдиного цілого у питаннях, які мають загальний інтерес. Усі рішення і складні процедури випливають із основних договорів, ратифікованих странами-членами.

Існують п’ять інститутів, які власне і здійснюють керівництво ЄС, виконуючи у своїй свою конкретну роль:

. Європейський парламент (який обирається народами стран-членов);

. Європейську Раду (що з урядів стран-членов);

. Європейська комісія (рушійна сила і виконавчий орган);

. Суд (дотримання закона);

. Палата аудиторів (належне і законне управління бюджетом ЕС).

Ще п’ять органів становлять важливу частину інституціональної системы:

. Європейський Економічний і Соціальний Комітет (висловлює думки організованого громадянського суспільства з економічних та соціальним вопросам);

. Комітет регіонів (висловлює думки регіональної та місцевої влади по регіональної політики, навколишньому середовищі образованию);

. Європейський омбудсмен (займається скаргами громадян щодо поганого управління будь-якого інституту чи органу ЕС);

. Європейський інвестиційний банк (сприяє цілям ЄС через фінансування державні й приватні довгострокових инвестиций);

. Європейський центральний банк (відпо-відає грошову політику й валютні операции).

Також низку інших органів, які завершують систему: Рахунковою палатою, Рада Міністрів та інших. У Раді Міністрів діє система ротації, в відповідність до якої представник кожної з нових країн-членів ЄС по черзі обіймає посаду Голову протягом 6 місяців. | |01/01 — 30/06 |01/07 — 31/12 | |2003 |Греція |Італія | |2004 |Ірландія |Нідерланди | |2005 |Люксембург |Великобританія | |2006 |Австрія |Фінляндія |

Історія розвитку Європейського Союза

Європейська інтеграція відбувається у кілька етапів й у різноманітних формах. Вже після першої Першої світової європейська ідея була присутня в політичних дискусіях, але з призвела до конкретних кроків. Потім, після руйнацій, які принесла друга світова війна, європейські лідери переконалися, співробітництво і спільні зусилля є найкращим способом забезпечення світу, стабільності і процвітання Європі. Процес почався 9 травня 1950 г. промовою Роберта Шумана, Міністра закордонних справ Франції, який запропонував об'єднати вугільну і сталеливарну промисловість Німеччині й Федеративної Республіки Німеччини. Ця концепція реалізували в 1951 р. Паризьким Договором, установившим європейську спільноту вугілля й почав із шістьма країнами-членами: Бельгія, Франція, Німеччина, Італія, Люксембург та Нідерланди. Успіх Договору надихнув шість країн розширити процес інші сферы.

У 1957 г. Римським Договором було встановлено Європейське економічне співтовариство й Європейське співтовариство з атомної енергії. Вони, відповідно, було націлено створення митного Союзу і ломку внутрішніх торговельних бар'єрів всередині Співтовариства, і навіть розвиток ядерної енергії з метою. Отже, спочатку акцент було зроблено на економічної интеграции.

У 1967 році відбулося злиття виконавчих органів трьох Співтовариств, в результаті чого було створено базову структуру з по сьогодні основними інститутами. І хоча у поданні громадян відтепер існувало лише одне Європейське Співтовариство, три договору досі зберігали свою автономію, де вони «злилися воєдино». Реформа Співтовариства, проведена 1987 р. з прийняттям Єдиного європейського акта, не торкнулася цей принцип.

Наступним наріжним каменем у процесі інтеграції став Маастрихтський Договір 1992 р., який визначив три стовпи ЄС: перший — це Європейське Співтовариство, дві нові - це міжурядову співробітництво у політиці міжнародній й області безпеки, соціальній та правосудді і внутрішні справи. З іншого боку, Маастрихтський Договір визначив рамки для єдиної валюти, і більшої політичної інтеграції. Але також є лише додатковий крок шляху до Європейської Конституции.

І, протягом п’ятдесяти років свого існування європейська інтеграція забезпечила стабільність, світ образу і економічне. Вона допомогла підвищити рівень життя, створити внутрішній ринок, запровадити «євро» і намірилася зміцнити роль Союзу у світі. Завданням нинішнього століття розширення ЄС і включення нових країн-членів — особливо з Центральній і Східній Європи. До Спілки вже у травні 2004 року мають вступити ще десять країн: Кіпр (Грецька частина), Чеська Республіка, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина і Словенія. Але на сьогоднішній день була в ЄС вже об'єднує Австрію, Фінляндію, Швецію, Бельгію, Данію, Фінляндію, Францію, Німеччину, Грецію, Ірландію, Італію, Люксембург, Нідерланди, Португалію, Іспанію, Велико-британії і Північну Ирландию.

Мета і завдання. Європейського Союзу сегодня

За дуже короткий за мірками час (50 років) Союз перетворився з невеликої субрегіональної угруповання економічного характеру у справді європейську інтеграційну організацію універсальної компетенції, що має власним апаратом управління і яка здійснює діяльність у найрізноманітніших теренах суспільного жизни.

На сучасному розвитку ЄС вже виходить з інших мету і завданнях, які планує досягати і вирішувати. Коли раніше об'єднання країн Європи на єдиний Союз носив характер співробітництва Києва й висловлювався в координації загальних сил на вирішення низки проблем, нині йому це свого роду «держава» (чи наддержавне освіту), що ставить собі інші завдання й цели.

Чільне місце серед основних завдань, завдань, які ЄС, займає загальна зовнішня політика та політика у сфері безопасности.

Серед основні цілі, які ЄС мав намір досягти, якийсь десяток років тому чи були такі, как:

1. проведення збалансованої і довгостроковій соціальної та політики, зокрема, з допомогою без внутрішніх кордонів, шляхом посилення економічного та високого соціального вирівнювання і шляхом створення Економічного і валютний союз, має кінцевою метою запровадження єдиної валюты;

2. твердження європейської ідентичності на міжнародній арені, зокрема, шляхом проведення спільної зовнішньої та політики у сфері громадську безпеку, яка б навести потрібну до створення системи спільної обороны;

3. посилення захисту правий і інтересів громадян держав-членів шляхом проведення громадянства Союза;

4. розвиток тісного співробітництва у сфері судової практики і враження внутрішніх дел;

5. збереження досягнень Співтовариства та розвитку їх, щоб визначати якою мірою політика та форми співробітництва, встановлювані договором, потребують перегляду задля забезпечення ефективності механізмів та інститутів ЕС.

Для ілюстрації масштабів діяльності Союзу досить вказати лише що з її основних результатов:

— у соціально-економічній сфері: побудова спільного ринку, запровадження єдиної валюти «євро», видання великого законодавства стосовно різними галузями господарства (транспортне, банківське, митне, антимонопольне, аграрне, трудове законодавство ще й т.д.);

— у політичному області: функціонування дуже працездатною системи «європейських» органів влади, що включає який обирається безпосереднього громадянами Європейський парламент, суди Союзу, Комісію, Рада, Європейський центральний банк, Омбудсмена Європейського Союзу др. ;

— у хитромудрій правоохоронній й гуманітарною сферах: становлення інституту громадянства Союзу, прийняття Хартії ЄС про основних правах, створення Європейського поліцейського відомства (Європол) і аналогічного установи для координації роботи національних прокуратур (Евроюст), формування єдиних інформаційних систем і банків даних («Шенгенська інформаційна система коштує», централізована база даних відбитків пальців «Евродак» та інших.), встановлення у законодавстві Союзу загальних ознак і стандартів кримінальної відповідальності стосовно низки творення злочинів (фальшивомонетничество, тероризм, торгівля людьми та інших.), заміна малоефективного інституту екстрадиції «європейським ордером на арешт» і т.д.

На додачу до цього (далеко ще не повного) переліку вже здійснених перетворень Європейський Союз готується зробити іще одна крок, що мати вельми далекосяжні наслідки для Європи. Йдеться про прийнятті єдиного договору Союзу, покликаного замінити собою діючі установчі документи организации.

Дорогою до Конституції Європейського союзу (КЕС)?

У сформовані інтеграційні механізми ЄС слід внести корективи. Зокрема до цього підштовхує майбутнє розширення ЄС (прийом 10−13 нових країн-членів). Громіздкий управлінський апарат ЄС складний і неефективний. Потрібна докорінно реформувати правові підвалини цієї організації, спростити процедуру прийняття рішень на союзі. Раніше це відбувалося у рамках стандартних міжнародно-правових процедур: міжурядова конференція; підписання; потім ратифікація тексту усіма странами-участницами.

На саміті ЄС Лаакене наприкінці 2001 р. схвалено декларація «Майбутнє ЄС» (Лаакенская декларація). Мета цього документа — встановити орієнтири подальших змін у устрої ЄС — із урахуванням нових геополітичні реалії та наступного розширення складу даної организации.

Для підготовки й демократичного обговорення пакета реформ відповідно до схваленої декларації було створено тимчасовий до представницького органу, під назвою Конвентом ЄС. Завдання Конвенту розробити рекомендації для майбутньої 2004 року. міжурядової конференції. Його не отримають обов’язкової юридичної сили, але завдяки складу Конвенту, очевидно, набудуть високий морально-політичний авторитет як для країн-членів, але й пересічних громадян ЄС. У цілому цей дорадчий орган входять представники Європейської комісії, Європарламенту, урядів і парламентів 15 країн-членів ЄС, і навіть 13 країн-кандидатів. Уже протягом практично 2-х років під керівництвом колишній президент Франції Валері Жискар д’Эстэна Конвент розробляв проект майбутньої КЕС.

У цьому як і раніше, що Декларація Лаакена ввійде у історію тим, що настільки рівні заявлено перспективи прийняття у майбутньому єдиної КЕС, яка замінить собою діючі установчі договоры.

Після закінчення роботи Конвенту 2003 р. Конституційний договір ЄС планується уявити глав держав (урядів) країн-учасниць ЄС, та був, саме його доопрацювання під час міжурядової конференції (заплановано на 2004 р.) — підписати і збирається відправити на ратифікацію національні парламенти. Як і ході попередніх реформ, проект КЕС у багатьох країнах ЄС, швидше за все, винесуть на всенародне голосування (референдум).

Проект Конституції Європейського Союза

Як перший крок з розробки союзної Конституції Конвент встановив її загальну схему (структуру). Навіщо підготували «Попередній проект договору ЕС».

Перше, що привертає він увагу — офіційне найменування майбутнього договору: «Договір, що засновує Конституцію для Европы».

Вже у самому назві проявляється складна природа організації ЄС: з одного боку — воно держав (Договір), з іншого — це союз народів Європи, у якого власним громадянством і багатьма іншими атрибутами державності (Конституция).

Структура проекту складається з Преамбули й трьох частин, головна з яких — частина перша «Конституційне пристрій». За своїм значенням а, можливо, і з юридичної силі, вона можна з главою 1 КРФ «Основи конституційного ладу», проте носить обширніший і детальний характер.

У розділах даної частини (їх 10) планується встановити і зафиксировать:

— спільні цілі та організаційні принципи Союзу (розділ I «Визначення Союзу, і його цели»);

— правове становище людини і громадянина (розділ II «Гражданство

Союзу, і основні права");

— порядок розмежування компетенції між Союзом та іноземними державами, які входять у його склад (розділ III «Компетенція та побутову сфери діяльності Союза»);

— статус керівних органів Союзу: Європейська рада, Європейський парламент, Комісія та інших. (розділ IV «Інститути Союза»);

— систему правових актів, правотворческие і правозастосовні процедури (розділ V «Здійснення компетенції і деятельности

Союза");

— гарантії демократичного функціонування даної организации

(розділ VI «Демократична життя Союза»);

— правила фінансування роботи і прийняття бюджету (раздел

VII «Фінанси Союза»);

— правові основи зовнішньополітичної функції Союзу (розділ VIII

«Діяльність Союзу поставляють на світовий арені», розділ IX «Спілка промисловців і його найближче окружение»);

— порядок вступу до Союзу нових держав-членів і - вперше у історії цієї організації - порядок добровільного виходу країн із її складу (розділ X «Належність до Союзу»).

Особливо привертає увагу ст. 42 проекту, що передбачає можливість встановлення «привілейованих відносин між Союзом і сусідніми державами». Актуальність даної норми для РФ бракує сомнений

Частина друга проекту «Сфери політики і реалізація заходів Союзу» покликана встановити порядок прийняття рішень наднаціональними органами стосовно окремим сферам компетенції ЕС:

— «сфери внутрішньої політики та банківської діяльності» (внутрішній ринок, економічна і валютна політика, внутрішня безпека продукції та др.);

— «зовнішньополітична діяльність» (зовнішньоторговельна політика, допомогу країн і др.);

— «функціонування Союзу» (оборона і, можливо, правила процедуры).

Структура і змістом даної частини встановлено поки що лише самих загальних чертах.

Остання частина проекту присвячена порядку набрання чинності, сфері дії, мовам майбутнього договору Союзу — частина третя «Загальні і заключні положения».

«За» і «проти» Конституції Європейського Союза

Проект КЕС стала об'єктом суперечок і розбіжностей. Найбільш суперечливими пунктами у майбутній конституції є чисельність і склад керівних органів ЄС, і навіть система голосування на Раді міністрів. Колишній президент Франції Валері Жискар буд «Эстена, під чиїм керівництвом і розробили приблизний текст КЕС, пропонує федералізацію, тобто відмови від частини національного суверенітету в ім'я зміцнення єдиної Європи. Таку пропозицію включає у собі, зокрема, запровадження нових посад у ЄС — міністра закордонних справ і президента.

Президент ЄС передбачається, що обиратися терміном 5 років лідерами країн ЄС. З появою цієї посади значення голови Європейської комісії («уряду ЄС» у Брюсселі), помітно б знизилося. З критикою цієї пропозиції виступив голова Європейської комісії Романо Проді, його підтримали малі країни (наприклад, Австрія та Финляндия).

Також планується, що країни-члени ЄС зобов’язані проводитимуть єдину зовнішній політиці, а керувати нею буде міністр закордонних справ, який теж обиратися главами держав ЄС. Проект КЕС крім того передбачає контроль Європейської комісії національні економіками, над імміграційної і юридичною політикою членів ЄС. У цьому мається на увазі верховенство законів ЄС над законами назв стран.

З іншого боку, у проекті запропоновано обмежити членів Європейської Комісії, відповідно до чому лише 15 країн із 25 зможуть спрямовувати свого комісара до Брюсселя. Не влаштовує малі країни й скасування шестимісячного терміну перебування при владі голови Європейської Ради (тепер передбачається обрання на дві з половиною роки з правом переизбрания).

На думку представника шведської боку, члена ЄС щодо довкілля Маргарет Валлстрем глава президії Конвенту Жискар д’Эстен віддає комусь явну перевагу позиції великих країн ЄС, особливо Німеччині й Великобританії. Таке настрій у Швеції відбиває загальну тенденцію в ЕС.

З прибічників існуючого проекту КЕС Німецька сторона від імені канцлера ФРН Герхарда Шрьодера заявила, новий проект навряд буде краще нинішньої з урахуванням всіх бажаних змін, тому Німеччина нічого очікувати складати «списку бажаних змін ».

Трохи інакше сприймають проект нової редакції Конституції інших держав ЄС. Прем'єр-міністр Великобританії Тоні Блер зажадав врахувати у проекті побажання британського уряду щодо податкової, оборонної і до зовнішньої політиці. Лондон наполягає зберігається національного суверенітету у тих сферах державного життя. У іншому, так би мовити, текст проекту дуже влаштовує британське руководство.

Найскладнішим питанням під час проекту КЕС постало питання, як приймати найважливіші рішення: одноголосно чи більшістю. Принцип одноголосності, що у зараз у ЄС, передбачає місце вето, який за велику кількість країн-членів можуть призвести параліч влади. Президія Конвенту запропонував приймати рішення кваліфікованим більшістю голосів, причому чисельність країн, які проголосували «за «повинна не менше 60% населення Союзу. До речі, одне із противників такого способу прийняття рішень Великобританія, яка готова підписати майбутній Основний Закон ЄС лише за умови збереження з ним права вето.

І, найбільш суперечливими пунктами у майбутній КЕС до сьогоднішнього дня залишаються чисельність і склад керівних органів ЄС, і навіть система голосування на Раді министров.

Проте звернути увагу також варто ще на один викликає гарячі дебати аспект конституційного договору. Католицькі країни (Італія, Іспанія, Польща) наполягають на вимозі Ватикану, щоб у основу Союзу ліг свого роду суспільна угода у тому, що держави ЄС є організацією, діючої з урахуванням християнських принципів. Тобто. така християнізація Європейського конституційного договору то, можливо розглянута як запровадження у Європі державну релігію, яка обмежує свободу віросповідання її членів. Понад те, християнські цінності можуть бути палицею в колесах співробітництва з напівазіатської Росією, Туреччиною, Албанією, Македонією, Боснією і Герцеговиной.

Заключение

Вибір Кучми на користь єдиного установчого документа цієї організації визначить власне становище ЄС у світі, почасти роз’яснить населенню мети і завдання Союзу, який, на думку авторів проекту, може бути набагато ближче до свого жителям, ніж тепер. Відповідно, правила функціонування ЄС мають стати зрозумілішими щодо його громадян, що важливо подальшого розвитку європейської интеграции.

Прийняття єдиного договору має спричинити у себе наділення ЄС у цілій досить широкій міжнародній правосуб'єктністю (ст. 4 проекту). З цього приводу справедливо висловлювання канцлера ФРН Герхарда Шрьодера: «Без Конституції об'єднана Європа стане політично менш керована і втратить свій вплив міжнародній арені «.

Нарешті, КЕС, очевидно, стане новим кроком у розвитку європейського гуманітарного права. Йдеться можливий надання вищої юридичної сили Хартії ЄС про основних правах 2000 р., і навіть можливий приєднання Союзу як окремої боку до Європейської конвенції про захисту людини та основних свобод 1950 г.

Ще одна примітний аспект: існує можливість, що з прийняттям КЕС відбудеться зміна назви самої организации.

Варіантів, запропонованих Конвентом, четыре:

— залишити чинне назва («Європейський Союз»);

— перейменувати Союз в «Європейське сообщество»;

— «Сполучені Держави Европы»;

— «Єдина Європа» (У цього року Жискар Д «Эстен натякнув на те, що вибір зупинили на Єдиної Європі. Єдиної, треба думати, в конституційному смысле).

Наприкінці хотілося б звернути увагу, що реальна підготовка договору ЄС — процес складний і тривалий. У цей час зроблено перший важливий крок — визначено попередня структура майбутнього документа. Згодом вона, швидше за все, зазнає певні зміни і, найголовніше, сповнена конкретними юридичними нормами, над змістом яких ще попереду попрацювати Конвенту.

1. Лаакенская декларація («Майбутнє ЄС») від 15. 12. 2001 г.

2. Попередній проект договору (Конституції) ЄС, представлений 28. 10. 2002 г. президією «Конвенту про майбутнє Союза»

(«Європейського конвента»)

3. Проф. С.Ю. Кашкін і Доц. А. О. Четвериков, «Дорогою до Европейской

Конституції: Європейський конвент і разработки

договору (Конституції) ЄС" - журнал

«У конституційному праві: східноєвропейський огляд» № 1 (42)

2003, стор. 38−41

Интернет:

1. internet

2. internet

3. internet

4. internet

5. internet

6. internet

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой