Права человека

Тип роботи:
Реферат
Предмет:
Право


Дізнатися вартість нової

Детальна інформація про роботу

Витяг з роботи

План-оглавление:
1. Введение.
2. Брак:
а) реєстрація брака;
б) умови укладання брака;
в) перешкоди до реєстрації брака.
3. Супруги:
а) Особисті правовідносини між супругами;
б) Майнові правоотношения.
4. Развод.
5. Батьки і дети:
а) особисті правовідносини між батьками та детьми;
б) позбавлення батьківських правий і їх восстановление;
в) майнові правоотношения.
6. Заключение.

У цьому вся рефераті я постараюся розглянути основні питання особистих і взаємин подружжя, між дітей. З усієї теоретичного курсу у правах людини тему сімейного курсу я вибрала неслучайно.
Безумовно, сучасний людина має знати як й усесвітню історію становлення інституту захисту правами людини, та багатосторонні міжнародні пакти про права людини, і свої власні, цивільні, соціальні, економічні та трудові права. Але цими правами ми користуємося дуже рідко й у конкретних випадках, тоді як сімейне життя постійно впливає різні аспекти життя людини. Тому сімейне право треба зазначити як людям які перебувають в законний шлюб, а й тим хто хоче скоро одружитися. До того ж шлюб включає у собі крім правий і безліч обов’язків, про які молодики, наречені часто майже не знають. А виникаючі від цього проблеми впливають і психіку людини, і вкриваю його працездатність і те, які людей.
Саме тому, вважаю, що юристу, у якій він сфері не працював, важливо розбиратися як і своїх подружні стосунки, і з розумінням ставитися до сімейним справам окружающих.
Сімейне право -- це сукупність правових норм, регулюючих сімейні, т. е. особисті та виробничі від нього майнові відносини, виникаючими для людей з шлюбу, кревного кревності, прийняття дітей у сім'ю виховання. (1) Шлюб -- це юридично оформлений вільний і добровільна спілка жінки й чоловіка, направлений замінити створення сім'ї та який породжує взаємні правничий та обов’язки. (2) Він полягає в почутті любові, справжньої дружбу та повазі -- моральних принципи побудови сім'ї. Юридична оформлення шлюбу у його реєстрації. Відповідно до законом, лише шлюб, зареєстрований у порядку, породжує правничий та обов’язки подружжя. (ст. 6 Основ., ст. 17 КОБС РРФСР). Реєстрація шлюбу відбувається у відділах записи актів громадського стану виконкомів, районних, міських (у містах) Рад народних депутатів і виконкомах селищних і сільських Рад (у сільській місцевості) (ст. 142 КОБС РРФСР). Шлюб може бути зареєстрований будь-яким іншим органом. І тут не породжує правий і обов’язків, пов’язують законом з появою брака.
Віруючі люди вважають собі необхідним зробити релігійний обряд шлюбу. Але така обряд правового значення немає. Вінчання у церкві неспроможна замінити реєстрацію шлюбу. У реєстрації зацікавлені як державу й суспільство, і громадяни. Реєстрація шлюбу забезпечує неодмінна дотримання умов реєстрації; виробляється також із метою охорони особистих і правий і інтересів подружжя та дітей, народжених від шлюбу. Шлюбне свідчення підтверджує реєстрацію шлюбу. (3) Укладання шлюбу іде за рахунок закінченні місячного терміну після подачі особами, охочими вступити в шлюб, заяву на державний орган загсу. Але треба відзначити, що у законі встановлено умови створення сім'ї і перешкоди для її висновку (ст. 10 Основ, ст. 15 і 16 КОБС РРФСР). Дотримання умов створення сім'ї потрібно, щоб шлюб придбав правову силу. Умовою реєстрації є злагода осіб, молодят, і досягнення ними шлюбного віку (ст. 10 Основ, ст. 15 КОБС РРФСР). Взаємна згоду осіб, молодят визначено самої сутністю шлюбу, що є добровільним і вільним союзом чоловіки й женщины.
Шлюбний вік приурочена до наступові повноліття -18 років (ст. 10 Основ, ст. 15 КОБС РРФСР). На той час люди досягають фізичної, інтелектуальної і психічної зрілості. Закон визначає мінімальний шлюбний вік, але з встановлює граничного шлюбного віку. Шлюбний вік може бути зменшеним, але з більш, ніж двох років (ст. 10 Основ, ст. 15 КОБС РРФСР) і лише у виняткових випадках: вагітність неповнолітньої, народження його дитини, заклик на військову службу та інші. Перешкоди до реєстрації передбачені ст. 10 Основ, ст. 16 КОБС РРФСР. Розгляну їх подробнее.
Не допускається реєстрація шлюбу між родичами по прямий висхідній і низхідній лінії, між полнородными (мають загальних батька й мати) і неполнородными (мають лише одну загального батька) братами та сестрами, і навіть між усиновителями і усиновленими. Ця заборона грунтується у тому, що узкородственные шлюби призводять до високому відсотку спадкових захворювань. Не забороняються шлюби між об'єднаними братами та сестрами (дітьми кожного з членів подружжя від попереднього шлюбів), і навіть між свойственниками (в властивості складаються кожен стоїть чоловік із родичами іншого чоловіка, і навіть родичі подружжя між собою). Не допускається укладання шлюбу між особами, із котрих хоча одне визнано недієздатною внаслідок таки душевну хворобу чи недоумства, т. до. недієздатне обличчя неспроможна усвідомлювати скоєних діянь П. Лазаренка та керувати ними. Відповідно до ст. 43 КОБС РРФСР недійсним визнається шлюб, зареєстрований з порушенням умов, передбачений ст. 10 Основ, і ст. 15 і 16 КОБС РРФСР, і навіть шлюб, укладений без наміри створювати сім'ю (фіктивний), що на меті придбання будь-яких майнових чи інших благ (права на прописку, майно тощо. буд.). (4) У громадян, хто перебував в недействительном шлюбі, немає ні особистих, не майнові права і управлінських обов’язків. Чоловік втрачає право носити прізвище іншого чоловіка, на майно, придбане у тому шлюбі, режим спільною власності не распространяется.
Вступивши шлюб, дружини утворюють сім'ю. Щастя і сімейному житті великою мірою залежить від нього самих -- від своїх такту у відносинах, отриманого кожним виховання, отриманого у сім'ях батьків, тощо. буд. До того ж на ставлення подружжів впливає правове регулирование.
У будь-якій сім'ї подружжів виникають особисті й майнові відносини. Вони регулюються моральними нормами, визначаються, з тих поглядів на сімейному житті, що склалися у сім'ях його й дружини ще до його шлюбу. Але є відносини, регульовані правом. Вони називаються правоотношениями.
Особисті правовідносини -- це правовідносини, які з консультацію щодо вибору подружжям прізвища, під час укладання і розірвання шлюбу, спільного вирішення всіх питань життя сім'ї, вибору занять, професії та місце проживання, дачу згоди на усиновлення, вирішення питання щодо розірвання шлюби й ін. (5) Розглянемо ці правоотношения.
Подружжя має декларація про вибір прізвища під час укладання шлюбу. Прізвище виконує істотну соціальну функцію індивідуалізації особи у суспільстві. Подружжя може бути вибраний на власний розсуд прізвище однієї з них чи зберегти свої дошлюбні прізвища. (ст. 11 Основ, ст. 18 КОБС РРФСР). У житті в них, зазвичай, буває загальна прізвище. Цю ж прізвище мають і діти, народжені від брака.
Право подружжя на численних питань життя сім'ї широке за змістом і охоплює, сутнісно, весь уклад сімейному житті: узгоджене ведення господарства; виховання і турботу про їхнє здоров’я; придбання майна України та ін. Закон встановлює рівність правий і обов’язків подружжя, не передбачаючи переваг жодного їх у розв’язанні питань у життя сім'ї. (6) Свобода вибору місце проживання означає, що зміна місце проживання одним чоловіком не тягне у себе правової обов’язки іншого чоловіка слідувати його. Віддаючи належне значенням особистих правовідносин, виражають сутність шлюбу, не можна недооцінювати майнових відносин, що виникають у сім'ї. На виконання сім'єю її соціальних функцій, (народження та виховання, надання підтримки нужденним членів родини, задоволення різних матеріальних й духовних потреб) необхідна економічна основа -- майно. (7)
Майновими є правовідносини щодо спільною власності подружжя, і навіть їх взаємного матеріального змісту (аліментні (8)). Майно, те що подружжю, то, можливо особистим (роздільним) й загальним їх майном (ст. 12 Основ, ст. 20, 22 КОБС РСФСР).
Особисте майно подружжя -- те майно, що належить роздільно кожному з членів подружжя. Передусім це майно, яке у особистої власності кожного з членів подружжя до шлюбу (наприклад, автомашина, внесок у ощадбанку, внесений до створення сім'ї). Особистою власністю кожного з членів подружжя є майно, отримана ним під час шлюбу дар чи порядку наслідування (наприклад, наручний годинник, магнітофон, заохочувальні премії тощо. буд.). Особистим (роздільним) майном зізнаються речі, обслуговуючі індивідуальні потреби подружжя (одяг, взуття, предмети гігієни та інших.) навіть якщо вони придбано з їхньої спільні кошти. Предмети розкоші (кільце з діамантом дружини, золоті годинники, та інших.) хоч і обслуговують потреби когось із подружжя, ставляться до спільного майну. Особистим майном кожен чоловік володіє, має і розпоряджається самостійно, непотрібен згоду іншого чоловіка на відчуження особистого майна (продаж, дарування). загальне (спільне) майно -- те, яке нажито подружжям під час шлюбу (ст. 12 Основ, ст. 20 КОБС РРФСР). У його склад включається вести подружжя, інші види грошових винагород (пенсії, посібники, винагороди за зроблені відкриття та інших.). У спільній власності подружжя може бути будинок, дача, автомашини, різноманітні ужиткові речі, квитки грошово-речової лотереї. Загальна (спільна) власність подружжя -- бездолевая. Вона передбачає місце кожного із власників на майно загалом. (9) Право на майно, придбане на спільні кошти, виникає в подружжя незалежно від розміру зробленого кожним із них вкладення. Долі у спільній спільної власності подружжя визначаються під час розділу майна. Подружжя рівні правах на майно. Це рівність не порушується і тоді, коли один яких був зайнятий веденням домашнього господарства, відходом дітей чи з іншим поважним причин у відсутності самостійного заробітку (ст. 12 Основ, ст. 20 КОБС РРФСР). Подружжя має рівних прав володіння, користування і розпорядження майном нажитим ними на час шлюбу. Закон допускає розділ загального майна подружжя з метою визначення часток на загальній спільної власності (ст. 21 КОБС РРФСР). Загальне майно подружжя може бути розділено буде при розлученні. І тут воно ділиться порівну (10) Під час шлюбу розділ майна подружжів може здійснюватися у разі: звернення когось із подружжя з його особистим зобов’язанням (з заподіяння шкоди, алиментным та інших.); смерті чоловіка і посталої необхідності виділити його із загального майна. Це, зазвичай, безплатні договори (дарування, доручення), що випливає з особистих стосунків між супругами.
У період спільного життя подружжя нерідко входять у різні договори на третіх особами та приймають він певні зобов’язання, які можна як особистими, і общими.
Особисті -- це зобов’язання подружжя, що виникли до реєстрації; борги, виниклі після реєстрації, але з задоволення особистих потреб кожного з членів подружжя (наприклад, позичає взято для ремонту автомобіля, що є добрачным майном). (11)
Загальні -- це зобов’язання подружжя, що виникли у сфері сім'ї (гроші, зайняті на: ремонт квартири, для придбання телевізора тощо. буд.). До того ж зобов’язання в оплаті комунальних послуг в. (12) Загальною обов’язком подружжя є і відшкодування шкоди, заподіяної їх неповнолітніми дітьми. Батьки визначають заподіяний їхніми дітьми шкода як загальним, і особистим майном. Є також обов’язки подружжя по взаємному змісту. Якщо хтось із подружжя став непрацездатним, неспроможна працюватимете, і забезпечувати себе, інший чоловік зазвичай допомагає йому добровільно. Така поведінка сприймається як норма сімейному житті. Взаємна обов’язок подружжя матеріально підтримувати одне одного, не тільки моральною, а й правової (ст. 13 Основ, ст. 25 КОБС РРФСР), і за неотриманні допомоги нужденний непрацездатного чоловік може звертатися зі позовом до суду про стягнення аліментів. Право на аліменти виникає тільки в осіб, які у зареєстрованому шлюбі. Аліменти на чоловіка завжди стягуються у твердій сумі, обумовленою, з загального матеріального і родинного стану подружжя. Суми аліментів виплачуються помісячно. (13)
За життя подружжя шлюб припиняється розлученням (ст. 14 Основ, ст. 30 КОБС РРФСР). На жаль, кількість розлучень нашій країні досі велике. Розлучення є актом, прекращающим правові відносини подружжів у майбутнє час. Розлучення поставлений під контроль держави й може здійснювати аж державними органами: загсом і судом. З заявою про розірвання шлюбу можуть звернутися як із подружжя, і обоє (ст. 14 Основ, ст. 20 КОБС РРФСР). У органах загсу расторгаются шлюби подружжів, хто висловив згоду розлучення і мають неповнолітніх дітей (ст. 38 КОБС РРФСР). Шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальша спільне життя подружжя та збереження сім'ї стали неможливими (год. 4 ст. 14 Основ, год. 3 ст. 33 КОБС РРФСР). Через війну розірвання шлюбу припиняються особисті й майнові правовідносини, які виникли у подружжів у шлюбі. Шлюб вважається розірваним з його розірвання в загсе.
У суді шлюб розривається за заявою обох чи когось із подружжя. Слід пам’ятати, що чоловік немає права без згоди дружини звернутися до суду з позовом про про розлучення, якщо дружина вагітна, соціальній та протягом один рік після народження дитини. Це застосовується й тоді, коли дитина народився мертвим, або до один рік. Дружина ж можете ставити у суді питання розлученні у разі. (14)
Як було вказано вище, законом встановлено певний порядок розірвання шлюбу або у суді, або у загсі (чч. 3 і аналогічних сім ст. 14 Основ, ст. ст. 32, 38, 39 КОБС). Інші органи некомпетентні розглядати справи про розлучення. Той чи іншого порядок розірвання шлюбу передбачено у законі залежно певних обставин не може бути визначений бажанням сторін. Так було в в судовому порядку розірвання шлюбу передбачено ст. 14 Засади внутрішньої і ст. 32 КОБС. У в судовому порядку шлюби расторгаются: а) подружжів, мають неповнолітніх дітей; б) подружжів, одна з яких незгодний на розірвання шлюбу, оскільки у цьому випадку постає суперечка, дозвіл якого складають компетенцію суду; в) подружжів, хоч і хто висловив згоду розлучення, але сперечалися щодо розділу майна, що є загальній спільної власністю, виплати аліментів нужденному непрацездатному дружину; р) подружжів, попри відсутність в нього заперечень, ухиляється від розірвання шлюбу органах загсу (відмовляється подати, чи, подавши його, не хоче з’явитися для реєстрації розлучення). (15)
Заява про розірвання шлюбу подається в районний (міської) народний суду з місця проживання подружжя, якщо вони живе разом, чи супруга-ответчика при окремому їх проживанні (ст. 117 ЦПК). Заява про розлучення з особами, засудженими до позбавлення волі терміном менше п’яти років, подаються у народний суду з останньому місця проживання цієї особи до його осуду. Якщо у подружжя є неповнолітні діти, чи з стану здоров’я супруга-заявителя йому утруднений виїзд до місця проживання ін. чоловіка, не та заява про розлучення то, можливо подано в народний суду з місця проживання заявника. Заява про розірвання шлюбу з особами, умовно засудженими до позбавлення волі з обов’язковим залученням до праці або умовно визволеними з місць позбавлення волі із обов’язковим залученням до праці, подаються у народний суду з місця їхнього проживання під час виконання роботи. Якщо в заявника є неповнолітні діти чи виїзд до місця проживання іншого чоловіка утруднений за станом здоров’я, не та заява подається в народний суду з місця проживання заявника. Трапляється, коли чоловік, бажаючий розірвати шлюб, не знає, де живе інший чоловік, і, природно неспроможна отримати її згоду розлучення. І тут заяву про розірвання шлюбу подається в народний суду з останньому відомому місце проживання ін. чоловіка чи дружину за місцем розташування її майна. Якщо в заявника є діти до 18-річного віку чи виїзд до місця проживання ін. чоловіка утруднений, не та заява подається в народний суду з місця проживання заявника. Але цього разі інший шлях -- чоловік вправі звернутися у народний суду з місцеві свого проживання із заявою про визнання коштів другої половини безвісно відсутнім. Це можна, якщо протягом року відсутні інформацію про його місце перебування. Після винесення судом цього рішення розлучення з особою, визнаним безвісно відсутнім, виробляється у спрощеного порядку органами загса.
Справи про розірвання шлюбу розглядаються, за загальним правилом, у судовому засіданні, але з проханні подружжя, коли зачіпаються інтимні боку їхнього життя, можна розглядати у зачиненому засіданні. Поруч із розірванням шлюбу суд розв’яже виниклі подружжів суперечки: а) при кому із них проживати діти після розлучення; б) про стягнення коштів у зміст дітей; в) про стягнення коштів у зміст непрацездатного чоловіка; р) про поділ майна, що є спільною власністю. (17)
Суд, який би розглядав бракоразводное справа, може: а) винести постанову по розірвання шлюбу; б) відмовити у позові; в) відкласти розгляд справи й призначити подружжю для примирення термін в один межах, передбачених законодавством, а то й вдалося досягти примирення подружжя судовому засіданні. Відповідно до ст. 33 КОБС РРФСР цей термін встановлюється не більше 6 місяців. (18) Якщо ж дружини все-таки вирішили розлучитися, і винесла постанову по розірвання шлюбу, то (колишні) подружжя може у час звернутися у рагс щоб одержати свідчення про розлученні. Реєстрація розірвання шлюбу виробляється незалежно від часу, закінчення після ухвалення рішення про розірвання шлюбу. (19)
У самі органах загсу (записи актів громадського стану) шлюб розривається якщо в подружжя немає дітей молодший 18-річного віку і її вони обидва згодні розлучення. Причому йдеться про неповнолітніх дітях. Наявність дитини одного з подружжя батьком, чи усиновителем якого є ін. чоловік, не цьому перешкоджає до розгляду справи в самісінький загсі. (20) Орган загсу, прийняв заяву про розлучення, може зареєструвати його лише після закінчення 3 місяців із дня надходження заяви до присутності подружжя. Цей термін в жодному разі може бути скорочений. Проте, якщо подання заяви до загсу повинні бути обоє, то реєстрація розірвання шлюбу то, можливо зроблена за відсутності когось із подружжя за наявності належно своїх завіреного заяви, що підтверджує згоду на розірвання шлюбу. (21)
У органах загсу в спрощеного порядку може бути розірваний шлюб — з чоловіком, що визнаний законом недійсним внаслідок таки душевну хворобу чи недоумства, безвісно відсутнім чи засудженим до позбавлення волі терміном щонайменше 5 років! І тут розлучення реєструється органів загсу за місцем проживання супруга-заявителя, який має уявити шлюб, копію вступило чинність закону рішення суду про визнання коштів другої половини недієздатною чи безвісно відсутнім або копію вступило чинність закону суду про позбавлення нас свободи (осуду) коштів другої половини терміном щонайменше 5 років. (22)
Тепер потрібно розглянути правовідносини між дітей. У основі виникнення правових відносин між дітей лежить походження дітей від своїх батьків, засвідчене у порядку. (23) Походження дитини від своїх батьків, які перебувають між собою у шлюбі, засвідчується записом одруження батьків (ст. 16 Основ, ст. 47 КОБС РРФСР). Свідчення народження дитини, що видається загсом, є доказом походження дитини від вказаних у ньому батьків. Народження дитини його матір'ю підтверджується довідкою, виданої пологовим домом. Факт народження дитини поза медичного закладу то, можливо підтверджено лікарем чи свідками. З цих даних відбувається реєстрація народження, у актових книгах в загсе.
Між дітей виникають правовідносини. Вони бувають особистими і майновими. До особистим правовідносин ставляться: право дитини з ім'ям, по батькові та прізвище, відповідно право обов’язок батьків дати дитині ім'я, по батькові та прізвище; право обов’язок батьків виховувати своїх неповнолітніх дітей право дітей отримання виховання від своїх батьків, право обов’язок батьків за проведення представництва від імені дітей право дітей захист своїх правий і інтересів. (24) Батьки рівні права й обов’язки щодо детей.
Серед обов’язків батьків перше місце займає їх обов’язок виховувати дітей. Ця обов’язок є це й правом батьків. Тому батьки можуть своє право виховання іншій юридичній особі (дідові, бабусі, родичам). Щоб виховувати дітей, треба жити із нею разом, спілкуватися із дітьми, на них особисте вплив. На жаль, не в всіх сім'ях працювати з вихованням дітей гаразд. Щороку до ОВС за різні злочину доставляється понад 900 тис. дітей, 50 тис. хлопців йдуть із сімей і потрапляють у приймальники-розподільники. Батьки зобов’язані здійснювати нагляд за неповнолітніми дітьми. Нагляд -- елемент виховання. Його об'єм і форма залежить від віку дітей, від своїх індивідуальних особливостей. У основі нагляду має лежати взаємний радіус довіри дітей і батьків. (25) З іншого боку, батьки притягнуто до відповідальності за шкода, заподіяний їх неповнолітніми дітьми, недостигшими 15 років, відповідно до нормами громадянського законодавства. (26) Неповнолітні віком від 15 до 18 років визначають заподіяну шкоду самі, загальних підставах (дк РРФСР, ст. 444, 449, 454).
Батьки є представниками своїх неповнолітніх дітей. Представництво ввозяться області сімейного права (стягнення аліментів на дітей), громадянського права (під час проведення цивільно-правових угод), громадянського процесу (судове представництво). Батьки становлять самостійну та охороняють інтереси своїх детей.
За загальним правилом батьки відповідально ставляться до своїх дітей. Та буває тож інакше. Якщо не виконують своїх зобов’язань, здійснюють батьківські обов’язки у суперечності інтересам дітей, то таку поведінку батьків можуть призвести до застосування санкції, яке виражається у позбавленні їх батьківських прав. Звісно, цей захід крайня, виняткова. Вона застосовується тоді, як інші способи впливу не дали результатів. Позбавлення батьківських прав батьків або однієї з них допускається лише у випадках, встановлених законом: при ухилянні від продовжувати виконувати обов’язки виховання дітей; зловживанні батьківськими правами; жорстоке поводження з дітьми; шкідливий вплив на дітей аморального поведінки батьків; за наявності в них такого захворювання, як хронічний алкоголізм чи наркоманія (ст. 19 Основ, ст. 59 КОБС РРФСР). Позбавлення батьківських прав переслідує кількох проблем: уберегти здоров’я та психіку дитину і створити йому нормальних умов життя; покарати батьків право їх поведінка, надати виховне вплив інших нестійких у сім'ї і побуті громадян. Батьки, позбавлені прав, втрачають усе права, засновані фактом кревності з дитиною, щодо якої вони мають батьківських прав (ст. 60 КОБС РРФСР). Вони втрачають передусім декларація про виховання, і навіть проживання з дитиною, право на захист правий і інтересів дітей та інших. Проте позбавлення батьківських прав не звільняє батьків за змісту дітей (ст. 19 Основ, ст. 60 КОБС РРФСР). Позбавлення батьківських прав є безстроковим. Але якщо, позбавлені прав, докорінно змінюють свою поведінку, ставлення про дітей, весь спосіб життя, вони у в судовому порядку відновлено в батьківських правах. (27)
У сім'ї між дітей ще і майнових правовідносини щодо належить їм майна, регульовані нормами громадянського права, і навіть аліментні правовідносини, врегульовані сімейним законодавством. Майно батьків та дітей роздільно. За життя нагляду батьків немає прав з їхньої майно. Батьки також мають права на майно своїх дітей, хоча взаємно які й користуються речами одне одного. Об'єкти, Куплені батьками одяг, взуття, тогочасні книги й інші речі для дітей належать останнім. Принципи окремості майна батьків та дітей виражені в ст. 77 КОБС УРСР. Батьки і можуть вступати між собою в усі дозволені законом угоди (купівлі-продажу, позики й т. буд.). Якщо стосунки з неповнолітніми дітьми найпоширенішим є договір дарування, те з повнолітніми дітьми полягають та інші договори. Наприклад, за договором позики батько може надати синові гроші на купівлю автомашини. Батьки і може бути учасниками загальної пайовий власності. На пайових засадах ними можуть купуватися чи будуватися вдома, дачі та т. буд. Відповідно до законом батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей (ст. 32 Основ КОБС РРФСР). Зазвичай цей обов’язок виконується батьками добровільно. Батьки забезпечують дітей всім необхідними не для життя, навчання, розвитку. Якщо ж батьки надають вартість зміст дітей добровільно, вони принуждаются до сплати аліментів виходячи з судового вирішення. Обов’язок за змістом дітей доручається обох батьків. Коли діти живуть із матір'ю, чек про стягнення аліментів пред’являється до батька. На дітей, воспитываемых батьком, аліменти стягуються зі своїми матері. Що стосується передачі дітей виховання іншим особам (дідові, бабусі, тітці та інших.) ці обличчя можуть стягнути аліменти з обох батьків. Аліменти на користь неповнолітніх дітей із їхніх батьків стягуються у відсотковому обчисленні від заробітку (доходу) останніх. Батьки, злісно уклоняющиеся сплати аліментів своїм неповнолітнім дітям, можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності по ст. 122 КК РРФСР. (29)
Отже, суд захищає правничий та інтереси всіх членів сім'ї, забезпечує дотримання правий і обов’язків батьків і детей.
До категорії брачно-семейных справ ставляться також справи про розірвання шлюбу; справи про стягнення аліментів; справи про стягнення аліментів; справи про позбавлення нас батьківських прав; справи встановити батьківства. (29)
Сімейне законодавство (ст. 89 КОБС РРФСР) дає можливість звернення до суду задля унеможливлення порушення правий і інтересів дітей. Але звернення до суду, мій погляд, -- це крайній захід, свідчить про те, що сім'я розпадається, або на межі розпаду. Тому завдання, що стоїть перед подружжям, як і перед суспільством, й державою, докласти всіх зусиль можливе, щоб ця була дозволена як і безболісно і враховані інтереси усіх сторін учасників правоотношений.
Примечания.
1
2 Белякова А. М. Питання радянського сімейного права у судовій практиці. М., 1989, стор. 6
3 Юридичний енциклопедичний словник -- М., 1987
4 Белякова А. М. Питання радянського сімейного права у судовій практиці. М., 1989, стор. 27
5 Радянське сімейне право /Під ред. Рясенцева -- М., 1982, стор 94
6 Белякова А. М. Питання радянського сімейного права у судовій практиці. М., 1989, стор. 32
7 Саме там, стор. 32
8 Саме там, стор. 32
9 Саме там, стор. 39
10 Юридичний довідник населенню -- М., 1989, стор. 235
11 Белякова А. М. Питання радянського сімейного права у судовій практиці. М., 1989, стор. 57
12 Саме там, стор. 58
13 Саме там, стор. 62
14 Юридичний довідник населенню -- М., 1989, стор. 239
15 Радянське сімейне право /Під ред. Рясенцева -- М., 1982, стор 118
16 Саме там, стор. 120
17 Саме там, стор. 124
18 Саме там, стор. 122
19 Саме там, стор. 126
20 Саме там, стор. 127
21 Саме там, стор. 127
22 Юридичний довідник населенню -- М., 1989, стор. 241
23 Радянське сімейне право: Підручник. -- М., стор. 133
24 Саме там, стор. 153
25 Белякова А. М. Питання радянського сімейного права у судовій практиці. М., 1989, стор. 114
26 Саме там, стор. 114
27 Саме там, стор. 125
28 Саме там, стор. 140
29 Є. А. Павлодский. Судова захист правий і інтересів громадян -- М., 1986, стор. 7.
Список використовуваної літератури.
1. А. М. Белякова. Питання радянського сімейного права у судовій практиці. -- М., 1989.
2. А. М. Нечаєва. Шлюб. Сім'я. Закон -- М., 1984
3. Є. А. Павлодский. Судова захист правий і інтересів громадян -- М., 1986.
4. Проект конституції Російської Федерації /Сост. Верховна Рада. -- М., 1992.
5. Конституція (основний закон) Російської Федерації -- Росії -- М., 1992.
6. Радянське сімейне право: Підручник /Під ред. А. У. Рисенцева. --М., 1982.
7. Д. М. Чечот. Як свого права (Юридичні поради громадянам) -- М., 1987.
8. Юридичний словник-довідник населенню -- М., 1982.

Показати Згорнути
Заповнити форму поточною роботою