Правовое становище юридиеских осіб, у міжнародне приватне праве

Тип роботи:
Реферат
Предмет:
Право


Дізнатися вартість нової

Детальна інформація про роботу

Витяг з роботи

ПЛАН РАБОТЫ:
1. Державна приналежність і особиста закон юридичного лица.
2. Міжнародні юридичні лица.
3. Правове положення іноземних юридичних осіб у России.
Список використаних джерел постачання та литературы.
У міжнародних відносинах часто виникає у дипломатичної захисту підданих держави, причому такий захист має місце стосовно як громадян /фізичних осіб/, а й юридичних государства.
Необхідність визначити, якого саме державі належить ту чи іншу юридична особа, виникає, наприклад, у випадках, як у торгових договорах вказується, що юридичних осіб договірних держав надається режим найбільшого сприяння чи національний режим, тобто виникає запитання про правосуб'єктності іноземних юридичних, про допуск їх для реалізації господарську діяльність біля цієї держави. У разі слід також встановлювати, які особи можна розглядати як юридичних цієї держави, а які - немає. Наприклад, щодо одного державі якесь освіту при-знается юридичною особою, а іншому таку ж освіту розглядається не як юридична особа, бо як проста сукупність фізичних осіб. Так, англійське «партнершип «/повне товариство/ англійської праву юридичною обличчям, за французьким ж праву аналогічне освіту юридичною особою считается.
1. ДЕРЖАВНА ПРИНАЛЕЖНІСТЬ І ЛИЧНЫЙ ЗАКОН ЮРИДИЧНОЇ ЛИЦА.
А, аби з’ясувати, чи є ту чи іншу освіту юридичною особою, необхідно з’ясувати, якого державі це особливе утворення належить, і навіть визначити її особистий закон.
Особистим законом /статутом/ юридичної особи визначаються такі правові питання, як обсяг правоздатності, порядок ліквідації юридичної особи та т.п. Він також відповідає питанням, чи є ту чи іншу освіту юридичною особою. Якщо особистим законом товариства типу «партнершип «буде англійський закон, то таке товариство юридичною особою зізнається. У разі, коли встановлено, що приватним законом цього товариства є французький закон, це особливе утворення розглядатиметься як юридичне лицо.
Особистий закон освіти /об'єднання/ класична доктрина міжнародного права визначає з його державної приналежності / «національності «/. Термін «національність «в міжнародне право застосовується до юридичних осіб умовно. Під національністю юридичної особи розуміється приналежність юридичної особи до якогось государству.
У практиці міжнародного права зустрічається три основних способи визначення національності юридичної особи, які враховують різні критерии.
У першому способі найважливішим критерієм визначення національності юридичної особи є місце його установи; тобто закон тієї держави, де юридична особа створено і заснований його статут, буде особистим законом юридичної особи. Такий спосіб застосовується у праві навіть Великобританії. Англійські автори називають його принципом інкорпорації. Отже, якщо юридична особа засновано у Великобританії й там зареєстрований його статут, то вважається, що це юридична особа, відповідно до принципом інкорпорації, англійського права.
Другий спосіб — встановлення національності юридичної особи за місцем його перебування. Під місцем перебування юридичної особи у разі розуміється те місце, де його правління. Такий принцип використовують у деяких континентальних країнах Західної Європи, зокрема — у Франції та ФРГ.
Третій спосіб визначення національності юридичної особи висуває як основне критерію місце діяльності суспільства /організації/. Такий спосіб прийнятий у законодавстві Італії та поширений у практиці та розвитку государств.
Нерідко перелічені вище критерії визначення національності юридичної особи не задовольняють правознавців через їх «формальності «. Тож у законодавствах і судової практиці держав використовують і «теорія контролю », яка передбачає встановлення, кому відомі в дійсності належить юридична особа, хто контролює тощо. Перво-начально ця теорія виникла роки першої світової війни та застосовувалася боротьби з порушеннями законодавства «про ворожих іноземцях «. У подальшим під визначенням «вороже юридична особа «стали розуміти юридична особа, контрольоване особами ворожої национальности,
Законодавство і практика різних держав під час розв’язанні тих завдань національну приналежність юридичних використовують як формальні критерії, і критерії «контролю «. Спостерігається також тенденція відмовитися від використання категорії «особистого закону «/статуту/ юридичної особи. А загалом законодавча практика різних держав використовує як, і інші критерії залежно від інтересів економічної політики. Так, визначення підсудності США застосовується принцип інкорпорації, а цілей оподатковування — принцип місця деятельности.
2. МІЖНАРОДНІ ЮРИДИЧНІ ЛИЦА.
Діяльність юридичних найчастіше обмежується територією однієї держави і може здійснюватися у багатьох странах.
Міжнародними юридичних осіб сучасна західна правова доктрина визнає ті юридичних осіб, створених, по-перше, або у силу міжнародного договору, або, по-друге, виходячи з внутрішнього закону однієї чи двох держав, прийнятого у відповідність до міжнародним договором. До перших належать, наприклад. Міжнародний банк реконструкції й розвитку /МБРР/, Європейське суспільство хімічної обробки опромінених палива / «Еврохемик «/. До других ставляться Європейське суспільство з фінансуванням за-купок залізничного устаткування / «Еврофирма «/, Банк между-народных розрахунків /БМР/.
У радянському юридичної літературі поняття міжнародного юридичної особи застосовувалося до міжнародних банкам країн-членів РЕВ — Міжнародному банку економічного співробітництва в ДЛБЭС/ і Міжнародному інвестиційному банку /МИБ/.
У сучасному економічної літературі монополії, діяльність яких охоплює багато країн, діляться сталася на кілька груп. По-перше, це національні суспільства, трести, компанії тощо., мають там численні філії і дочірні фірми. Такі монополії є міжнародними по сфері своєї діяльності, але національними за капіталом, у ролі міжнародних юридичних вони розглядатися що неспроможні. До корпорацій що така ставляться «Дженерал мо-торз «/США/, «Фольксваген «/ФРН/, «Філіпс «/Нидерланды/.
Другу групу монополій становлять транснаціональні об'єднання, що є міжнародними як по у сфері діяльності, а й у капіталу. Проте, як і раніше, що мені функціонує капітал кількох держав, створено ці монополії як юридичних осіб однієї держави. Тому міжнародними юридичних осіб вони теж считаются.
Не є міжнародними юридичних осіб так звані «змішані суспільства «. Під «змішаними товариствами «в міжнародне право зазвичай розуміються торгові суспільства, чи виробничі підприємства, капітал яких належить юридичних осіб чи громадянам різних государств.
3. ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ІНОЗЕМНИХ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ У РОССИИ.
Правове положення іноземних юридичних осіб у Російської Федерації окреслюється законодавством РФ, і положеннями за міжнародні договори Росії із іншими государствами»
Чинне законодавство розмірковує так, що таке громадянська правоздатність іноземних юридичних визначається з права країни, де засновані юридична особа чи організація. /Ч. 1 СТ. 161 Основ громадянського законодавства Союзу РСР 1991 р./ І це становище свідчить і багатостороння Конвенція про правову допомогу країн СНД від 22 січня 1993 р, яка говорить, що правоздатність юридичної особи визначається законодавством держави, за законами якого вона було учреждено»
Причому у російському праві під юридичних осіб завжди маються на увазі ті юридичних осіб, які засновані за російськими законами і мають місце перебування біля РФ. Участь іноземного капіталу спільні підприємства не змінює справи, бо ті є юридичних осіб права Російської Федерації. Тобто фактично іноземні юридичних осіб зізнаються юридичних осіб у Росії в тому разі, якщо вони зарегестрированы у РФ. Тож у відносинах України іншими країнами визначення національності юридичної особи немає б такого великого значення, яка вона має у відносинах інших государств.
Питання визначенні національності іноземних юридичних виникає переважно при визнання їх право-субъектности. що є необхідною передумовою для підписання з ними угод. У торгових договорах передбачається взаємне надання певного режиму юридичних осіб договірних держав, і навіть взаємне визнання правосуб'єктності юридичних. У цих цілях в договорах містяться і визначення національності юридичних лиц.
Іноземні юридичних осіб /підприємства міста і організації/ заслуговують у складі Федерации:
— Здійснювати без особливого дозволу угоди по зовнішню торгівлю та по пов’язаних із нею розрахунках, страховим й іншим операцій із російськими підприємцями, організаціями. Водночас що неспроможні посилатися на обмеження своїх повноважень, не відомих праву РФ /Основи громадянського законодавства 1991 р. ст. 161, ч.2. /;
— На судову захист /ст. 433 Цивільно-процесуального Кодекса/;
— Відчиняти свої представництва; «причому іноземні фірми, банки та молодіжні організації можуть відкривати представництва Російській Федерації не інакше, і з особливого дозволу, що його видають відповідним Міністерством чи відомством /Постанова № 1074 Ради Міністрів СРСР від 30 листопада 1989 г. /;
— Створювати своїх філій: підприємства з пайовою участю російських також іноземних інвестицій /СП/ й українські підприємства, повністю належать іноземних інвесторів. /Закон про іноземних інвестицій від 4 липня 1991 г. /
Отже, з чинного законодавства Російської Федерації можна дійти невтішного висновку. що іноземне юридична особа може здійснювати біля РФ предприниматель-скую діяльність лише з допомогою будь-яких організаційно-правових структур.
Визначення юридичної особи за законодавством РФ наводиться в СТ. 48 год .1 Цивільного Кодексу Р Ф 1994 р. З неї слід, що ні всяка організація може бути визнана юридичною особою. Щоб відповідати це поняття співпраця громадян повинна мати ще, принаймні, двома властивостями. По-перше, ця діяльність повинна бути незалежною від персонального складу провідних її громадян, і, по-друге, особи, що у організація, нічого не винні відповідати своїм майном за результати її діяльність. Отже, за російським законодавством «юридична особа «- це правове поняття, з допомогою його можуть описуватися специфічні соціальні освіти — організації, або объединения.
При здійсненні діяльність у Російської Федерації юридична особа мав би підпорядковуватися відповідним нормам російського права, і навіть положенням трудового договору, укладеного Російською Федерацією про відповідним державою. У ст. 2 4.1 Гражданскою кодексу РФ 1994 р. говориться, зокрема, що перестороги стосовно, встановлені цивільного законодавства, застосовуються стосунків з участю іноземних громадян, … і закордонних юридичних, якщо інше не передбачено федеральним законодавством, У від • 127 тієї самої Кодексу заявляється, що особливості відповідальності РФ і суб'єктів Російської Федерації у взаєминах, врегульованих цивільним законодавством, з участю іноземних юридичних, громадян, і держав визначаються законом про імунітет держави та її власності. У деякі неясні питання іноземне юридична особа бу-дет підпорядковуватися законам своєї країни /країни своєї національності/. Йдеться питаннях, визначених особистим статутом цього юридичної особи, зокрема, щодо його заклади і ліквідації. Якщо відповідне- юридична особа по закордонах буде ліквідовано, отож у Російської Федерації воно або його відділення теж вважатися ліквідованим. За позитивного рішення інших питань діє російське законодательство»
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ИСТОЧНИКОВ І ЛИТЕРАТУРЫ:
1. Богуславський М. М. Міжнародне приватне право. -М., 1994.
2. Цивільний кодекс Російської Федерації; Офіційний текст. — М., 1996.
3. Основи громадянського законодавства і проекту не закону про міжнародне право // Журнал міжнародного права. — СПб., 1993. № 2.
4. Основи громадянського законодавства Союзу РСР. // Відомості СНР СРСР і ВР СРСР. 1991. № 26. У розділі ст. 733.
5. Фогельсон Ю. Б. Про конституційної захисту юридичних. // Держава право. 1996. № 6.

Показати Згорнути
Заповнити форму поточною роботою