Шлюб

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Право


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Вступ

Ще за часів радянської влади розлучення знаходило свою негативну оцінку у суспільстві. І, взагалі, розірвання шлюбу широко осуджувалося; воно та суперечило моральним цінностям й культурним важелям, котрі склалися в тій системі. Якщо ж розірвання шлюбу мало місце серед працівників органів КДБ, то це було б майже надзвичайним випадком. Керівництвом Комітету співробітник, що розлучався, сприймався як такий, що не розбирається в людях, а свою чергу, могло значно зашкодити його подальшій роботі.

Алі сьогодні, коли українська держава стала суверенною й незалежною, розірвання шлюбу стало досить нормальним явищем.

Ст. 51. Конституції України й ст. 5 КпШС України спрямовані на охорону сім «ї, дитинства, материнства й батьківства, проте встановленний діючим законодавством порядок розірвання шлюбу зовсім не служити цій меті. Він є аж надто простий, потребує вдосконалення й доопрацювання, й суди інколи допускають спрощенство, недооцінюючи значення шлюбнорозлучних процесів. А це в деякій мірі сприяє збільшенню і так високого відсотку розлучень серед українських сімей із року в рік. Беручи до уваги ту складну демографічну ситуацію, котра склалася у наш одну годину на Україні, можу із впевненністю сказати, що запитання розлучень є досить актуальною проблемою сьогодення. Тому свою курсову роботу хочу присвятити саме цій темі, хочу проаналізувати та розібратись у нормативній базі, а також висловити свої думи щодо напрямі її реформування.

I. як розривається шлюб у судновому порядку?

Припиненням шлюбу взагалі називається обумовлене настанням певних юридичних фактів припинення правовідносин, котрі виникли між членами подружжя із юридично оформленого шлюбу.

Шлюб припиняється внаслідок настання таких юридичних фактів, як смерть одного із подружжя чи оголошення в судновому порядку померлим. Ці положення закріплюються ст. 37 КпШС України. Крім того ще за життя шлюб може бути розірваний шляхом розлучення.

Розлучення є юридичним актом, який зупиняє правові відносини між членами подружжя, засновані на сімейному законодавстві, й який закріплює розпад союзу чоловіка із жінкою.

Перераховані факти є підставами припинення шлюбу.

У судновому порядку шлюб розривається:

. між членами подружжя, котрі мають неповнолітніх дітей;

. між членами подружжя, один із яких не так на розірвання шлюбу;

. між членами подружжя, котрі хоч й згодні на розлучення, але й між ними виник спір щодо розподілу майна, яку є їхнього спільною власністю, щодо аліментів недієздатному члену подружжя;

. між членами подружжя, один із які не дивлячись на відсутність у нього заперечень, ухиляється від розірвання шлюбу органів загсу

(відмовляється податі відповідну заяву чи, подавши її, не бажає із «явитися для реєстрації розлучення й т.д.).

З позовом про розлучення можуть звернутися члени подружжя: один із них чи обоє.

У необходимых випадках, якщо того потребує захист інтересів недієздатного члена подружжя, позов про розірвання шлюбу може бути поданий його опікуном чи прокурором. Мова йде про випадки, коли перебування в шлюбі створює небезпечність для здоровий «я недієздатного члена подружжя.

" Нерідко суди, порушуючи ст. 137 ЦПК України, приймають позовні заяви, в які не викладено обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги про розірвання шлюбу, не зазначено докази, що стверджують позов, необхідні відомості про подружжя й дітей ". №

У позовній заяві повино бути зазначено назву суду, до якого подається заява; точна назва позивача й відповідача, їхнього місце проживання чи знаходження, а також назву представника позивача, коли позовна заява подається представником; зміст позовних вимог; повне викладення обставин, якими обгрунтовується позов; зазначення доказів, що стверджують позовні вимоги. У заяві повині міститися відомості про рік народження шкірного із подружжя, коли й де зареєстровано шлюб; мотиви розірвання шлюбу, чи є від шлюбу неповнолітні діти, їхнього прізвища, ім «я та по-батькові, при кому із батьків смердоті знаходяться й пропозиції щодо участі подружжя в утриманні й вихованні дітей после розірвання шлюбу. Наприклад, може бути включено вимогу про поділ спільного майна подружжя. До заяви додаються свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про нарождження дітей, документи про заробіток й інші доходи подружжя, інші документи (наприклад, якщо позовна заява подається представником позивача — довіреність чи інший документ, що утверждает повноваження представника).

Позов про розлучення шлюбу подається в районний (міський) суд за місцем проживання членів подружжя, якщо смердоті проживають разом, чи відповідача при окремому їхні проживанні. Якщо невідомо місце проживання відповідача позов може бути поданий по останньому відомому його місцю проживання чи місцю знаходження майна відповідача. Позов про розірвання шлюбу може бути поданий за місцем проживання позивача у випадках, коли із позивачем знаходяться непонолітні діти чи виїзд до місця проживання відповідача для нього не можливий за станом здоровий «я.

№ Постанова Пленуму Верховного Суду України. — З.: Таврида, 1998 р. — Ст. 559.

2. Обмеження, котрі встановленні законом, щодо порушення справ про розлучення чоловіками.

У окремих випадках Чоловік помиляюся подавати заяву про розлучення. Ч.2 ст. 38 КпШС України встановлює, що Чоловік помиляюся без згоди дружини порушувати справу про розірвання шлюбу под годину вагітності дружини й протягом одного року после народження дитини. Необхідно наголосити на тому, що можливість порушити справу у даному випадку залежить виключно від особистої згоди дружини, незалежно від того, скількі години минуло после фактичного припинення шлюбних відносин. Така згода відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України має бути висловлена в письмовій формі шляхом подання спільної заяви про розірвання шлюбу чи шляхом відповідного надпису на заяві чоловіка.

" При недодержанні цих умів суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ст. 138 ЦПК, постановляє про це мотивовану ухвалу " .№ На цю ухвалу судье може бути подано скаргу, внесене окреме подання. Алі, якщо все ж таки позовна заява був прийнята, суд закриває провадження у справі відповідно до п. 1 ст. 227 ЦПК України.

Після перервання жінкою вагітності чи досягнення дитиною віку одного року Чоловік знову може звернутися із позовом про розірвання шлюбу.

№ Постанова Пленуму Верховного Суду України. — З.: Таврида, 1998 р. — Ст. 603.

3. Розгляд справ судом. Примирення подружжя.

Отже, позовна заява із дотримання всіх вимог, котрі ставляться у законодавстві, подається до суду. Настає стадія підготовки справ до суднового розгляду. При її проведенні, відповідно до ч.1 ст. 40 КпШС України необхідно ретельно із «ясувати фактичні взаємини сторін, встановити мотиви, із які виноситься запитання про розірвання шлюбу, й вжити заходь щодо примирення подружжя. З цією метою суди викликають (крім випадків, коли це неможливо) подружжя для проведення бесіди й із «ясування дійсних мотивів розлучення, можливих заперечень відповідача, доказів, якими можуть бути підтверджені позовні вимоги й заперечення, збирають в необходимых випадках такі докази за своєю ініціативою.

" Розглядаючи справу про розлучення, суд згідно із ст. 15 ЦПК України й ст. 40 КпШС України, не обмежуючись поясненнями подружжя, вживає всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й про «єктивного із «ясування їхні взаємин та інших обставни справ, а також вживає заходів до примирення подружжя ». №

Розірвання шлюбу може матір місце лише до того разі, коли после застосування заходів про примирення суд на підставі всебічного дослідження матеріалів справ дійшов висновку, що сумісне проживання подружжя й збереження сім «ї стала неможливим.

Тимчасовий розлад у сім «ї й конфлікти між подружжям, викликані випадковими причинами, а також необгрунтоване серйозними доказами небажання одного чи обох членів подружжя продовжувати шлюб не можуть вважатися достатніми підставами для розірвання шлюбу.

№ Постанова Пленуму Верховного Суду України. — З.: Таврида, 1998 р. — Ст. 601.

Ч.4 ст. 176 ЦПК України передбачає відкладення справ на термін до шести місяців. Вона має на меті сприяти примиренню подружжя. Тому відкладення може бути застосовано в будь-якій справі про розірвання шлюбу, крім випадків, коли за обставинами справ збереження шлюбу суперечитиме принципам загальнолюдської моралі.

Суд вирішує запитання про необхідність відкладання справ после із «ясування в судновому засіданні обставин справ й із врахуванням відносин, котрі складалися між подружжям. Призначивши подружжю рядків для примирення суд не позбавленний права повторно відкласти розгляд, якщо це може привести до їхнього примирення. При визначенні рядок відкладення справ судом необхідно виходити із того, що тривалість його має сприяти примиренню подружжя й не може призводити до необгрунтованого затримання розгляду справи.

Не виключається й скорочення встановленого судом рядок, якщо про це просять сторони й їхні клопотання обумовлені поважними причинами. У зазначених випадках суд винен винести мотивовану ухвалу.

Ухвали про відкладення справ для примирення подружжя й про скорочення рядок оскарженню не підлягають, бо смердоті не перешкоджають дальшому рухові справи.

Ос-кільки при визначенні рядок для примирення подружжя суд зовсім не зупиняє провадження, а лише відкладає розгляд, после закінчення зазначеного рядок призначається до розгляду без винесення ухвали про поновлення провадження.

При досягненні примирення подружжя провадження у справі закривається на підставі поданої позивачем (обома дружинами) заяви про відмову від покличу. У разі, якщо после спливу наданого подружжю рядок заява про закриття справ не надійшла й сторони у судове засідання не із «явилися, суд із врахуванням правил статей 172, 173 ЦПК залишає позов без розгляду на підставі п. 4 ст.2 ЦПК.

У випадку, коли попри усі заходь, котрі були вжиті для примирення подружжя, суд встановлює, що далі спільне життя, і збереження сім «ї стали неможливими, шлюб розривається. Видається судова постанова й проводитися реєстрація розірвання шлюбу.

Українське законодавство про шлюб та сім «ю не містить переліку підстав, при наявності яких шлюб розривається. Закон виходить із принципової недопустимості встановлення легального переліку підстав для розірвання шлюбу, оскільки при наявності такого переліку виключалось бі навіть обгрунтоване розлучення, якщо б його підстава не співпадала із одним із них, які вказані в законі. Доти ж дійсна мотиви розлучення не можуть бути вміщені в якісь межі.

Справи про розлучення шлюбу розглядається, за загальним правилом, у відкритому судновому засіданні, але й за проханням членів подружжя, коли зачіпаються інтимні сторони їхнього життя, можуть розглядатися в закритому засіданні.

Отже, суд, який розглядає шлюборозлучну справу, може:

. винести рішення про розірвання шлюбу;

. відмовити в позові;

. відкладає справу й призначає подружжю рядків на примирення.

На мой погляд, необхідно заснувати ширшу систему заходів, котрі застосовуються судами до примирення подружжя й закріпити її шляхом внесення відповідних змін й доповнень до чинного законодавства. Алі про це дещо пізніше, а поки що треба із «ясувати запитання про розірвання шлюбу органами ЗАГСу.

II. Випадки коли розриваєтьсяшлюб без допомоги судових установ.

Шлюбно-сімейним законодавством України встановлюється, що розірвання шлюбу може провадитись над судновому порядку, а деяких випадках ще і органами запису актів громадянського стану.

Ч.1 ст. 41 КпШС України визначається, що при взаємній згоді на розірвання шлюбу подружжя, яку не має неповнолітніх дітей, розірвання шлюбу провадиться органів запису актів громадського стану. Мова йде про спільних дітей. Наявність дитини в одного із членів подружжя, батьком (матір «ю) чи усиновителем, котрий не є іншим членом подружжя, не є перешкодою для розгляду справ про розірвання шлюбу у загсі.

Закон не вол «язує органи загсу подібно суду встановлювати заподій розлучення, в їхнього обов «язки не входити й примирення подружжя. Однак із метою надання години для обміркування цого важливого кроку оформлення розлучення й видача свідоцтва про розірвання шлюбу проводитися после закінчення 3-х місяців із дня подання заяви про розлучення. Вказаний термін по суті виконує ту ж функцію, що й термін для примирення, який встановлює суд.

За проханням членів подружжя оформлення розлучення може бути перенесено на інший рядків, який виходить за межі 3-х місяців, якщо із певних причин смердоті не можуть із «явитись до загсу. Однак не допускається зменшення трьохмісячного строку.

Реєстрація розірвання шлюбу за взаємною згодою подружжя відбувається відповідно до ст. 187 КпШС України.

Якщо між подружжям, що розлучається виник спір про майно, яку є їхні спільною сумісною власністю, чи про аліменти на користь того із них, хто є непрацездатним, то то відповідно до ч.2 ст. 41 КпШС розірвання шлюбу може бути здійснене у суді за заявою подружжя чи одного із них.

Крім цього у загсі розриваються шлюбу й за заявою одного із членів подружжя, якщо інший:

. визнаний у встановленному законом порядку безвісно відсутнім;

. визнаний у встановленому законом порядку недієздатним внаслідок душевної хвороби чи недоумства;

. засуджений за скоєння злочину до позбавлення волі на рядків не менше трьох років (ч.1 ст. 42 КпШС України).

За перерахованими підставами шлюб розривається в загсі, незалежно від наявності спільних неповнолітніх дітей. Вказані підстави розірвання шлюбу, по суті, є беззаперечними. Розпад сім «ї в цих випадках відбудиться обов «язково. Тому законом не передбачена примирення членів подружжя, процес розлучення в цьому випадку спрощений. На відміну від ст. 41 КпШС, котра дозволяє розірвання шлюбу лише за згодою членів подружжя, при розлучені за ст. 42 КпШС згода недієздатного чоловіка (жінки), а також члена подружжя, засудженого на рядків не менше 3-х років, юридичного значення не має.

Відповідно до ст. 42 КпШС право звернення до загсу із заявою про розірвання шлюбу із членом подружжя, засудженим до позбавлення волі на рядків не менше трьох років, належить лише тому члену подружжя, який знаходиться на волі. Засуджений не має право розривати шлюб за правилами ст. 42 КпШС. Якщо особу осуджено терміном менше трьох років, то справу про розірвання із ним шлюбу повино вирішуватись за позовом іншого члена подружжя судом, хоча й без виклику відповідача. У суді розглядаються справ про розлучення й в тихий випадках, коли й Чоловік й жінка засуджені на рядків не менше трьох років.

Також необхідно зазначити, що «розірвання шлюбу із особами, умовно засудженими (до того числі із обов «язковим залученням засудженого до роботи) чи умовно звільненним із місць позбавлення волі; проводитися на загальних підставах відповідно: в судновому порядку за положенням ст. 40 КпШС чи в органах загсу у випадках, передбачених ст. 41 цого Кодексу ». №

№ Постанова Пленуму Верховного Суду України. — З.: Таврида, 1998 р. — Ст. 602.

У суді, а чи не в загсі розривається шлюб із душевнохворими чи недоумкуватими, однак не визнаними недієздатними в порядку, який встановлений ст. ст. 251−260 ЦПК України.

Особливий порядок розірвання шлюбу із особами, котрі визнані судом недієздатними внаслідок душевної хвороби чи недоумства, не застосовується у випадках розлучення із особами, котрі обмежені в дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями чи наркотичними речовинами. З цими особами, а й за позовом цих осіб шлюб розривається в загальному порядку.

При розірванні шлюбу за підставами, передбаченими ст. 42 КпШС, до заяви про розлучення повина бути додана копія рішення суду чи виписки із нього про визнання іншого члена подружжя безвісно відсутнім чи недієздатним внаслідок душевної хвороби чи слабоумства чи копія вироку (виписки із нього) про засудження іншого члена подружжя до позбавлення волі на рядків не менше трьох років.

За розлучення із недієздатним, безвісно відсутнім й засудженим членом подружжя Державою встановлюється мито.

Розлучення в загсі не допускається, якщо між членами подружжя виникають спори. Мова йде про спори щодо дітей, про майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, чи про стягнення аліментів на користь того із подружжя, який є непрацездатним. У цих випадках для розлучення шлюбу потрібно звертатися до суду, оскільки виникає необхідність в перевірці фактів, в оцінці доказів, тобто в здійсненні дій, які не може проводити рагс. Перешкодою для розірвання шлюбу в загсі є лише спори, котрі підлягають розгляду в шлюбнорозлучному процесі. Не є такою перешкодою, наприклад, спір про надання засобів на утримання неповнолітнім, недієздатним дітям, котрі потребують допомоги. Вказані вимоги не можуть розглядатися в шлюбнорозлучному процесі.

Шлюб розривається в суді, а чи не в загсі, якщо засуджений член подружжя, який відбуває покарання чи опікун подружжя, який є недієздатним, порушать спір про дітей, про майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, чи про стягнення аліментів на користь того із членів подружжя, який є непрацездатним, розірвання шлюбу провадиться в суді. Про подану заяву рагс повідомляє того із подружжя, який знаходиться в ув «язненні, чи опікуна недієздатного члена подружжя. У сповіщенні встановлюється термін для повідомлення про наявність вказаних спорів. Встановленний для відповіді рядків не може перевищувати трьох місяців.

Після отримання повідомлення про відсутність спору чи неотриманні відповіді в рядків, встановленний в сповіщенні, орган запису актів громадського стану реєструє розірвання шлюбу. У законі не встановлено певного рядок, после котрого не реєструється розлучення із безвісно відсутнім. Реєстрація розлучення в такому випадку проводитися відразу ж после звернення в загс.

Вирішення в суді справ про розірвання шлюбу в випадках, коли член подружжя, який засудженний чи опікун недієздатного порушать вказані в ст. 42 КпШС спори, мають ряд особливостей. По цих справах не застосовуються заходь до примирення. Вони розглядаються без виклику відповідача. Не сплачується мито. Позови про розірвання шлюбу із особами, визнаними чи недієздатними внаслідок душевної хвороби чи недоумства, а також із засудженним терміном не менше 3-х років, можуть бути подані за місцем проживання позивача.

III. Розлучення громадян України із іноземцями, та іноземців між собою.

Дані запитання врегульовуються чинним законодавством нашої держави, а саме ст. 197 КпШС України.

" Розірвання шлюбів громадян України із іноземними громадянами, а також іноземних громадян між собою в Україні провадиться за законодавством України ". №

Згідно із ст. 197 КпШС України, розірвання шлюбів між громадянинами України та іноземними громадянами, здійснене поза межами України за законами відповідних держав, визнається дійсним в Україні, якщо в останній момент розірвання шлюбу хоча б один із подружжя проживав поза межами України.

Розірвання шлюбів між громадянами України, здійснене поза межами України за законами відповідних держав, визнається дійсним в Україні, якщо обоє із подружжя в останній момент розірвання шлюбу мешкали поза межами України.

Розірвання шлюбів між іноземними громадянами, здійснене поза межами України за законами відповідних держав, визнається дійсним в Україні.

Громадянин України, що проживає поза межами України, має право розірвати шлюб із одним із подружжя, який проживає поза межами України, незалежно від його громадянства до судів України. У тихий випадках, коли за законодавством України допускається розірвання шлюбу органів запису актів громадського стану, шлюб може бути розірванний в консульських установах України.

Справи про розірвання шлюбу за заявами громадян України, котрі проживають поза межами України, можуть розглядатися до судів України за дорученням Верховного Суду України.

№ Кодекс про шлюб та сім «ю Україна. Міністерство Юстиції України. — До., 1996 р. — Ст. 40.

На мой погляд, причиною закріплення цих положень у законодавстві є ті, що Україна — багатонаціональна держава, на територї якої проживають багато іноземних громадян, котрі тісно асимілюють із українським народом.

IV. Наслідки розірвання шлюбу.

1. Частка невповнолітніх дітей та непрацездатних батьків.

Розлучення тягне за собою наслідки, яким норми про розірвання шлюбу надають важливого значення.

Одним із найважливіших питань шлюбнорозлучного процесу є запитання про частку неповнолітніх дітей. Ні одна справа про розірвання шлюбу в суді між членами подружжя, котрі мають неповнолітніх дітей, не може бути розглянуто так, щоб суд зовсім не вияснив запитання про частку дітей.

Перш на суд винен визначити, із кім залишаються неповнолітні діти. Згідно зі ст. 69 КпШС України суд виходить із інтересів дітей й умів їхні нормального розвитку та виховання. При цьому, якщо дитина досягла десяти років, суд винен із «ясувати у неї, при кому із батьків вона бажає залишитися. Висловлене дитиною бажання не є обов «язковим для суду, якщо суд визначає, що залишиння дитини притому із батьків, на якого вон вказує, не відповідає її інтересам.

Якщо суд визнає, що батьки не можуть забезпечити належного виховання дитини, він постановляє рішення про передачу дитини на опікування органів опіки й піклування. Такі випадки останнім годиною частішають: суд застосовує ці міри, як правило, тоді, коли члени подружжя, котрі розлучаються, вели аморальний спосіб життя, не займались вихованням дітей, а тому залишення неповнолітніх при одному із батьків несумісне із інтересами дітей.

При розгляді спорів про дітей у суді наявність письмового висновку органів опіки й піклування про ті, із кім зі сторін винна бути дитина, а також доля представника органів опіки й піклування та прокурора в судновому засіданні є обов «язковим.

При розірванні шлюбу вирішується запитання про утримання дітей. Згідно зі ст. 80 КпШС України батьки вол «язані утримувати своїх неповнолітніх дітей й непрацездатних повнолітніх дітей, котрі потребують матеріальної допомоги. При ухиленні батьків від цого обов «язку кошти на утримання дітей стягуються із них же в судновому порядку.

Ст. 82 КпШС встановлює розмір аліментів, що стягуються із батьків на неповнолітніх дітей: однією дитину — чверть; на двох дітей — третину; на трьох й понад дітей — половину заробітку (прибутку) батьків, але й не менше ½ неоподаткованого мінімуму доходів громадян на кожну дитину.

Розмір цих часток й мінімальний розмір аліментів може бути зменшено судом, якщо в одного із батьків, який вол «язаний платити аліменти, є інші неповнолітні діти, котрі при стягненні аліментів у встановленному ст. 82 розмірі виявилися б менш забезпеченими матеріально, ніж діти, котрі одержують аліменти, а й у випадках, коли тієї із батьків, із якого стягуються аліменти, є інвалідом першої чи другої групи, чи коли діти працюють й мають достатній заробіток, чи із інших поважних причин.

Суд вправі зменшити розмір аліментів чи звільнити від їхні сплати, якщо діти перебувають на повному утриманні держави чи громадської організації.

Ст. 89 КпШС України закріплює розмір аліментів на непрацездатних повнолітніх дітей. При стягненні аліментів на непрацездатних повнолітніх дітей, котрі потребують матеріальної допомоги, розмір аліментів визначається у частковому відношенні до заробітку (прибутку), виходячи із матеріального й сімейного стану особини, із якої стягуються аліменти, й особини, що одержує їх.

Розмір не може перевищувати однією дитину — чверті, на двох дітей — третини, на трьох й понад дітей — половини заробітку (прибутку) батьків й не може бути меншим ½ неоподаткованого мінімуму прибутку громадян на кожну дитину.

Якщо члени подружжя, котрі розлучаються, запитання про утримання дітей вирішили добровільно й у втручанні суду не має потреби, суд вирішенням запитання про стягнення аліментів не займається. Однак тут, виходячи із турботи про охорону інтересів дитини, суд вол «язаний перевірити законність умів, на яких члени подружжя узгодили свою доля в матеріальному забезпеченню неповнолітніх дітей.

При розгляді справ про розлучення суд винен вияснити запитання про матеріальне забезпечення недієздатного члена подружжя.

Ст. 32 КпШС України вміщує такі норми: «Подружжя винне матеріально підгримувати один одного. У разі відмови в такій підтримці тієї із подружжя, який є непрацездатним й потребує матеріальної допомоги, а також дружина в період вагітності й протягом трьох років после народження дитини мають право у суді одержувати утримання (аліменти) від іншого із подружжя, якщо останній спроможний його надати… «. У цій ж частині даної статі встановлено, що це право зберігається й после розірвання шлюбу.

Один із розведеного подружжя, який потребує матеріальної допомоги, також має декларація про утримання, якщо він ставши непрацездатним протягом одного року после розірвання шлюбу. Якщо подружжя перебувало довгий годину у шлюбних відносинах, суд вправі стягнути аліменти однієї із розведеного подружжя й до того разі, коли він досяг пенсійного віку не пізніше п «яті років із моменту розірвання шлюбу.

Існують випадки, коли суд може звільнити одного із подружжя від обов «язку утримувати іншого, який є непрацездатний й потребує матеріальної допомоги, чи обмежити цей обов «язок строком. Вони закріплюються ст. 35 КпШС України:

1) нетривале перебування подружжя у шлюбних відносинах;

2) негідна поведінка у шлюбних відносинах того із подружжя, який потребує матеріальної допомоги;

3) якщо непрацездатність того із подружжя, який потребує матеріальної допомоги, стала наслідком зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами чи скоєння ним злочину.

Викладені запитання відносяться до тихий, вирішення яких у відповідності із діючим законодавством є обов «язковим для суду в шлюбнорозлучному процесі.

2. Майнові відносини.

Одним із цікавих питань, котрі виникають при розірванні шлюбу є майнові спори. Найчастіше між членами подружжя не досягається згода про поділ майна, тому в КпШС України виводиться місце нормам, котрі регулюють ці питання.

За проханням членів подружжя чи одного із них суд вол «язаний при винесенні рішення про розірвання шлюбу превести розділ майна, яку є спільною сумісною власністю подружжя. Спільною сумісною власністю є ті все майно, що було б нажито подружжям протягом години шлюбу.

Поділ спільного майна подружжя відбувається у відповідності до ст. 29: суд, за позовом, коли не досягнуто згоди, може постановити рішення про поділ майна в натурі, якщо це неможливо без шкоди для його господарського призначення й про розподіл промов між подружжям із урахуванням їхнього вартості та частки із шкірного подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному із подружжя, із покладенням на нього обов «язку компенсувати іншому із подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей чи інтереси одного із подружжя, що заслуговують на увагу.

Для вимоги про поділ майна, яку є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний рядків позивної давності.

У разі поділу майна, згідно із ст. 28, частки шкірного із членів подружжя визнаються рівними. У окремих випадках суд може відступити від принципу рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей чи інтереси одного із подружжя, що заслуговують на увагу.

Суд може визначити майно, нажите кожним їз подружжя под годину їхнього роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю шкірного із них.

При поділі майна подружжя не враховується роздільне майно подружжя. Майно, яку належало кожному із подружжя, а також одержане под годину шлюбу в дар чи в порядку успадкування, є власністю шкірного із них.

Роздільним майном шкірного із подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б смердоті й були придбані под годину шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші.

Кожний із подружжя самостійно володіє, користується й розпоряджається належним йому роздільним майном. Якщо майно, яку було б власністю одного із подружжя, протягом години шлюбу істотно збільшилося у своїй ціності внаслідок трудових чи умовних витрат іншого із подружжя чи їхнього обох, воно та може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя (ст. 25 КпШС).

Речі професійних зайняти шкірного із подружжя (музичні інструменти, лікарське обладнання тощо), придбані протягом години шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя.

У разі поділу спільного сумісного майна суд може присудити ці речі одному із подружжя, в користуванні якого смердоті були, із покладанням на нього обов «язку компенсувати іншому із подружжя його частку грішми (ст. 26 КпШС).

При розірванні шлюбу майнові та інші спори вирішуються судом на підставі чинного законодавства із урахуванням умів шлюбного контракту, якщо такий є.

Шлюбний контракт — це угода, котра укладається членами подружжя, в якій передбачаються майнові права й обов «язки подружжя, зокрема, запитання, заговорили українською у «язані із правом власності на рухоме та нерухоме майно, яку придбане до шлюбу, то й под годину шлюбу, та майно одержане у дарунок чи успадковане одним із подружжя.

Розгляд у шлюбнорозлучному процесі позовів третіх осіб до подружжя про стягнення грошових торб, декларація про майно чи його поділ, а також майнові спори подружжя, по які до участі у справі повинні залучатись треті особини (наприклад, про виділ частки із майна селянськго (фермерського) господарства чи із іншої спільної, крім подружжя, власності), законом не передбачений. Не підлягає також розгляду в шлюбнорозлучному процесі позов одного із дружин про витребування особистого майна, за винятком випадків, коли воно та включено у склад спільного майна, але й інший із дружин цю обставину оспорює. разом із тім не виключається можливість розгляду в такому процесі вимог одного із подружжя про визначення його права на певну частку паю чи квартири, котрі є спільним сумісним майном подружжя.

При винесенні рішення про відмову в задоволенні покличу про розірвання шлюбу, закриття провадження через відмову від покличу чи примирення подружжя, кликни по суперечках про дітей, стягнення аліментів та поділ майна, якщо смердоті заявлялися із додержанням передбачених ст. 137 ЦПК України правил одночасно із позовом про розірвання шлюбу, а також помилково прийняті кликни третіх осіб підлягають відповідно до ст. 145 ЦПК України виділенно з справ й розглядаються самостійно, на загальних підставах.

3. Інші юридичні наслідки

Розірвання шлюбу тягне за собою припинення на майбутнє особистих правовідносин, котрі виникли в шлюбі між членами подружжя.

У ст. 43 КпШС встановлюється, що один із подружжя, що змінив своє прізвище при одруженні на інше, має право й после розірвання шлюбу іменуватися цим прізвищем, чи на його вимогу при реєстрації розривання шлюбу органами запису актів громадського стану йому присвоюється дошлюбне прізвище. При розірванні шлюбу в суді запитання про зміну прізвища одного із подружжя не ставиться.

З розірванням шлюбу втрачаються й права, котрі передбачені законодавством інших галузей права: наприклад, декларація про отрамання пенсійного забезпечення, на отримання спадку после смерти колишнього чоловіка (дружини), відшкодування шкоди, Яка сталася внаслідок смерти колишнього чоловіка (дружини) — годувальника та інші.

Реєстрація

У Кодексі про шлюб та сім «ю України встановлюється годину припинення шлюбу в разі розлучення (ст. 44). Шлюб вважається припиненим із моменту реєстрації розлучення органів запису актів громадського стану.

Реєстрації розірвання шлюбу присвячується глава 23 Кодексу.

Реєстрація розірвання шлюбу проводитися за місцем проживання подружжя чи одного із них (ст. 179).

Реєстрація розірвання шлюбу на підставі рішення суду провадиться по перед «явленні подружжям чи одним із них копії суднового рішення, що набрала законної сили, а також квитанції про сплату встановленної судом суми (ст. 120).

Реєстрація розірвання шлюбу за взаємною згодою подружжя, яку не має неповнолітніх дітей проводитися на підставі їхні заяви, в якій винне бути зазначено про відсутність у подружжя неповнолітніх дітей.

У цих випадках оформлення розлучення й видача подружжю свідоцтва про розірвання шлюбу проводитися после закінчення дня подачі подружжям заяви про розлучення (ст. 181).

Реєстрація розірвання шлюбу органів ЗАГСу, яку проводитися із особами, передбачиними ст. 42 КпШС відбувавається за заявою одного із подружжя безвісно відсутнім чи недієздатним внаслідок душевної хвороби чи недоумства чи копії вироку суду (виписки із вироку) про засудження його до позбавлення волі на рядків не дуже до трьох років.

Відділ запису актів громадського стану повідомляє про подану заяву іншого із подружжя, який перебуває у місцях позбавлення волі, чи опікуна недієздатного й встановлює у повідомленні рядків, у який слід сповістити, чи є спір про дітей, про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, чи сплату аліментів одного із подружжя, який потребує матеріальної допомоги.

При одержанні повідомлення про відсутність спору чи неодержанні відповіді в установленний рядків відділ запису актів громадського стану реєструє розірвання шлюбу.

У паспортах чи в документах, що замінюють паспорти осіб, котрі припинили шлюбні відносини, робиться відмітка про розірвання шлюбу.

Пропозиції

На мой погляд, необхідно зробити деякі кроки в напрямі реформування нормативної бази, що регулює примирення шлюбу. як уже зазначалось, процес розірвання шлюбу дещо спрощенний.

Цього можна уникнути шляхом зміни деяких норм.

1. Перш на, в ст. 40 доповнити положення про ті, що позовна заява обов «язково винна містити якнайширший перелік обставин, яким обгрунтовується позов; а також грунтовні докази, що стверджують позовні вимоги. Таким чином, ст. 40 КпШС України якщо в такому вигляді: «При розгляді справ про розірвання шлюбу суд винен установити дійсна мотиви розлучення, із «ясувати фактичні взаємини подружжя й вол «язаний вжити заходів до їхні примирення.

Суд не може порушити справу, якщо позовна заява не містить широкого переліку обставин, якими обгрунтовується позов; а також грунтових доказів, що стверджують позовні вимоги.

Шлюб розривається лише до того випадку, коли судом, попри усі його заходь, якщо встановлено, що далі спільне життя подружжя й збереження сім «ї стало неможливим… ».

2. Заходь до примирення вцілому сприяють меті збереження сім «ї. Алі тут виникає проблема виконання цих заходів. На мой погляд, із одного боці державі необхідно виділити кошти на створення органу із питань розлучень, який якщо займатись не лише примиренням подружжя, але й і троянд «ясненням громадянам важливості укладення шлюбу та тяжких наслідков його розірвання. Цей орган можуть складати соціологічно- психологічні, ідеологічні, наукові служби, робота які якщо спримована на захист, збереження та зміцнення сім «ї та шлюбу в

Україні. Алі в умовах кризових явищ в економіці нашої держави такий захід є найважливішим.

3. як уже зазначалось, Чоловік згідно зі ст. 38 КпШС не має право без згоди дружини порушувати справу про розірвання шлюбу под годину вагітності дружини й протягом одного року после народження дитини.

Цей термін треба збільшити до трьох років, що якщо сприяти захисту, перш на, материнства. Крім того, як відомо діти зближують членів подружжя, тому цей захід якщо, одним з шляхів до їхні примирення.

4. Наступним кроком винне бути вилучення ст. 41 КпШС. Я вважаю, що при взаємній згоді на розрівання шлюбу подружжя, яку не має неповнолітніх дітей, розривання шлюбу повино проводитися в судновому порядку із встановленням дійсних мотивів розлучення, із «ясування фактичних взаємин подружжя. На мой погляд, це якщо сприяти зміцненню кожної української сім «ї.

Перераховані вище положення дуже незначні, порівняно із самою роботою суду у цих справах. Судді, що ведуть шлюбнорозлучні процеси повині усвідомлювати важливу роль міцної стабільної сім «ї в Україні, не допускати спрощення й порушення процесуальних вимог законодавства при розгляді цих справ.

Висновок

Сьогодні на Україні скалалася складна ситуація — катастрофічно зменшується населення нашої Батьківщини. За неофіційними данними воно та складає близько 48,9 млн. Чоловік, порівняно із 52 млн. у 1991 році. Можу із впевненністю сказати, що уже майже 10 років триває демографічна зима. Вочевидь, що необхідно негайно запровадити вдалу державну програму по збереженню населення України, й розпочати необхідно із найголовнішого — зі збереження кожної української сім «ї.

Сім «я, дитинство, материнство охоронюється в Україні. Необхідно, щоб встановленний діючим законодавством судовий порядок розірвання шлюбу дійсно служив цій меті. Цього можна досягти лише при ефективній й досконалій (відповідно до чинного законодавства) діяльності судових органів. Вони повинні підвищити ефективність запобіжно — виховної дії шлюбнорозлучних процесів й всебічно сприяти дальшому зміцненню сім «ї.

Накінець, вважаю, що позначка, Яка ставилися при написанні курсової роботи, досягнуто.

Проаналізовано нормативну базу, досліджено ті, як може розриватися шлюб, котрі наслідки цого, як проводитися реєстрація та інші.

У процесі написання отримано грунтовні, системні знання.

Список використаної літератури

1. Конституція України від 28 червня 1996 року

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 серпня 1979 р. № 8 з змінами, внесеними постановами Пленуму від 24 апреля 1981 р. № 4, від 25 березня 1988 р. № 4 та від 25 грудня 1992 р. № 13 «Про судову практику в справах про розірвання шлюбу «. Збірник Постанов Пленуму

Верховного Суду України (1963−1997 року). З змінами й доповненнями за станом на 8 лютого 1998 року. — З.: Таврида, 1998 р.

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 березня 1988 р. № 4 з змінами, внесеними постановою Пленуму від 25 грудня 1992 р. № 13

" Про практику розгляду судами справ про розірвання шлюбу «. Збірник

Постанов Пленуму Верховного Суду України (1963−1997 року) з змінами й доповненнями за станом на 8 лютого 1998 року. — З.: Таврида, 1998 р.

4. Кодекс про шлюб та сім «ю України, затверджений Законом від 20 червня

1969 року, з змінами й доповненнями станом на 25 червня 1996 року.

Міністерство Юстиції України. — До., 1996 р.

5. Цивільно-процесуальний кодекс. Під редакцією В. С. Ковальського. -

До.: Юнінком, 1996 р.

6. Сімейне право: навчальний посібник для студентів юридичних вузів та факультетів. — До.: Вентурі, 1997 р.

7. Радянське сімейне право: підручник, під загальним редакцією В. Ф. Маслова,

А.А. Пушкіна: — До.: Вищу школу, 1982 г.

8. Радянське сімейне право: підручник, під редакцією З. А. Рясенцева. -

М.: Юрид. літ., 1982 г.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой