Секретные машини

Тип работы:
Реферат
Предмет:
История техники


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Секретные машины

Наталия Дубова

В 1960 року про ЕОМ М-4 для радіолокаційних станцій не писали

В 1960 року про ці машинах не писали. Суворої таємністю оточили все дослідження й розробки, безпосередньо пов’язані з рішенням військових завдань. Тому широкої аудиторії інформацію про спеціалізованих машинах відомими лише у 90-ті. На 1960-го, коли запрацювала перша система обробки інформації у часі для систем ПРО і було випущені перші екземпляри ЕОМ М-4 для радіолокаційних станцій, ці події стали дає підстави пишатися лише невеликої кола безпосередніх його учасників і замовників — военных.

СССР першим реалізував систему без’ядерного поразки балістичної ракети. Обчислювальні машини Лебедєва і Бурцева грали у перших комплексах ПРО вирішальну роль.

Тем щонайменше в 1957 року у лабораторії Брука (ЛУМС) почалася розробка ЕОМ для РЛС. Як справа зрушила? Майже випадково, спочатку без відома партії й уряду. Відпочиваючи в Кисловодську з директором Радіотехнічного інституту академіком Минцем, Брук настільки зацікавив його розповідями роботи над першими ЕОМ, що Мінц запропонували зробити машину для управління і методи обробки інформації РЛС «Дніпро». РТИ робив перший радіолокатор системі раннього попередження ракетний напад. Також, як і ПРО, система СПРН у Радянському Союзі у роки щойно починає створюватися.

Брук погодився, ЛУМС і РТИ спільно підготували технічне завдання на машину, і пішла. Вперше, до речі, обчислювальна система робилася по ТЗ конкретного замовника, і це багато в чому допомогло розробникам — від початку вони шукали оптимальне технічне рішення для відомих алгоритмів обробки інформації. Головний конструктор електронної керуючої машини (ЭУМ) М-4 став Михайло Олександрович Карцев, яке основним помічником — старший конструктор Владалекс Володимирович Белынский. Для Карцева це був вирішальний той час у життя — уся її подальша наукова результат пов’язані з обчислювальної технікою для СПРН.

Задача управління РЛС пред’являла дуже серйозні вимоги до обсягам інформації, швидкості обробки, ємності пам’яті, надійності машини. Карцев мав непересічним інженерним талантом, розробники упродовж свого роботи з Бруком стали справжніми професіоналами у новій області, й престижний автомобіль вийшла вдалою й у що свідчить первопроходческой. Вперше внутрішня пам’ять поділили на оперативну пам’ять даних, і ПЗУ програм, тож констант. Через війну підвищувалася опірність отказам і збоїв, надійність машини. У М-4 з’явилися спецпроцессоры ввода/вывода, завдяки чому распараллеливались обробка даних та обмін з зовнішніми пристроями, і М-4 працювала швидше. Апаратно реалізували вилучення квадратного кореня — в завданнях що така війни операція займає порядку 30% загального рахунки.

Но головне, М-4 було одним із перших машин на принципово нової елементної базі - напівпровідникових транзисторах (крім пам’яті, яка реалізовувалася на феритах). Брук звернув увагу до перспективні можливості напівпровідникових елементів ще в початку робіт над обчислювальними машинами, а як у 1957 року у країні почався промисловий випуск транзисторів, в ЛУМС активно зайнялися вивченням їх властивостей. І дійшли до висновку, що у транзисторах зможуть вибудувати надійні машини з швидкодією не нижче 10 тис. операцій на секунду. М-4 вважала зі швидкістю 20 тис. операцій на секунду.

Летом 1960 року Загорський електромеханічний завод випустив дві машини. Їх встановили в РТИ для настройки, та був одну відправили безпосередньо на об'єкт, десь неподалік озера Балхаш. У самому напруженому режимі творці машини разом із розробниками РЛС «Дніпро» доводили до повністю робочого стану сув’язь. Це була гарна школа для Карцева та його колег. До творцям «заліза» нарешті підключилися й програмісти, що зробили матзабезпечення машини та одночасно брали участь у налагодженні основних експлуатаційних програм РЛС. У 1962 року об'єкт пройшов держвипробування. «З цих успішних випробувань, і почався одне із героїчних періодів у житті нашого колективу», — сказав Карцев на пятнадцатилетии НДІ обчислювальних комплексів (НИИВК), інституту, науковий кістяк якого становила спецлаборатория № 2.

У другого примірника М-4 була іншою доля. На той час в РТИ зробили модернізований варіант РЛС «Дніпро», для нього вирішили трохи змінити і управляючу машину. Перший варіант М-4 міг виконувати завдання станції в тому разі, коли всю яка надходить з неї інформація вже відсортована. Карцев вирішив додати на свій ЕОМ пристрій, що саме виконувало таку попередню обробку (так це й називалося — пристрій попередньої обробки, УПО). Учасник розробки М-4 Юрій Рогачев, що займався створенням модифікації М-4 з УПО (вона отримав назву М-4М), згадує, що проти нього стала непросте завдання додати в чужу машину нове пристрій, не вносячи у своїй ніяких змін у її конструкцію. Вдалося це тому, що знайшли оригінальне рішення для електронних логічних схем на нових, потужніших високочастотних транзисторах. Можливості роботи із нею досліджувалися ще ході розробки М-4, і це навіть побудовано альтернативне арифметичне пристрій більш скоєних напівпровідникових елементах.

После випробувань комплексу у Казахстані вийшло урядову постанову про запуску М-4 у серію. Але понад промислових випусків цієї машини був. Карцев несподівано всім вирішує, що у майбутньої територіальної мережі СПРН повинна працювати інша ЕОМ. Про цю історію ми розповімо у таких випусках нашої хронології.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой