Человек з нового інформаційному обществе

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Психология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство вищої й фахової освіти Российской

Федерации

Північно-Кавказький державний технологічний университет

Кафедра философии

РЕФЕРАТ на тему:

«Людина перетворюється на новому інформаційному обществе»

Виконав: аспирант

Чернобильский Г. В.

Перевірив: проф., д.ф.н.

Каиров В.М., доц., к.ф.н. ,

Бадальян С.А.

Владикавказ, 2001 г.

ЗМІСТ стр.

ВВЕДЕНИЕ… … …3 1. Інформаційне суспільство та його концепция…4 2. Людина перетворюється на інформаційному обществе…8 3. Науково-технічне розвиток… … 11 4. Проблеми сучасного інформаційно-технічного общества… …15 5. Можливі сценарії розвитку інформаційного суспільства в России… …17 ВИСНОВОК… … …22 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ИСТОЧНИКОВ… …23

Людство неминуче входить у інформаційну епоху. Вага інформаційної економіки невпинно зростає, і її частка, котре виражається у сумарному робочому часу, для економічно розвинутих країн вже нині становить 40−60% і очікується, що наприкінці століття вона спалахнула зросте поки що не 10- 15%. Однією з критеріїв переходу суспільства до постіндустріальної і далі до інформаційної стадії розвитку може бути відсоток населення, зайнятого в сфері услуг:

. тоді як суспільстві понад 50 відсотків% населення зайнято у сфері послуг, настала постіндустріальна фаза його развития;

. тоді як суспільстві понад 50 відсотків% населення зайнято у сфері інформаційних послуг, суспільство почало інформаційним. У багатьох публікацій відзначається, що США вступив у постіндустріальний період свого розвитку на 1956 року (штат Каліфорнія подолав цю межу ще 1910 року), а інформаційним суспільством США сталі у 1974 року. Визнаючи безсумнівність досягнень навіть інших у області інформатизації, треба розуміти, що певна частка «информационности» цих країн створена з допомогою винесення низки матеріальних, нерідко екологічно шкідливих, виробництв до інших країн світу, з допомогою так званого «екологічного колоніалізму». За підрахунками науковедов, початку нашої ери для подвоєння знань знадобилося 1750 років, друге подвоєння відбулося 1900 року, а третє - до 1950 року, тобто. за 50 років, у разі зростання обсягу інформації ті півстоліття в 8−10 раз[1]. Причому тенденція дедалі більше посилюється, оскільки обсяг знань у світі до кінця сучасності подвоїться, а обсяг інформації збільшиться більш, ніж у 30 раз. Це, отримав назву «інформаційний вибух», вказується серед симптомів, які свідчать про початку століття інформації та включающих:

. швидке скорочення часу подвоїти обсяг накопичених наукових знаний;

. перевищення матеріальними витратами зберігання, передачу і переробку інформації аналогічних витрат на энергетику;

. змогу вперше реально спостерігати людство з космосу (рівні радіовипромінювання Сонця і Землі на окремі ділянки радіодіапазону зблизилися) У основі сучасної социотехнологической революції лежить принципово нова технологія, радикально відрізняється від попередніх, — інформаційна технологія. Її специфіка у тому, що з допомогою объединяемых нею апаратних і програмних засобів можуть змінитися не лише процеси матеріального виробництва, а й процеси інтелектуальної і приклад духовної діяльності. Основу цій технології становлять швидкодіючі ЕОМ — комп’ютери, необхідних управління ними програми, написані спеціальних мовами програмування, і навіть надзвичайно складні устрою для зберігання, передачі, розмноження і перетворення інформації. Оскільки вищої формою інформації є знання, особливо знання наукові, неважко зрозуміти, що таку технологію може революционизирующее вплив попри всі форми людської діяльності. Інформаційна революція, сутнісно саме на тому й полягає, що дозволяє собі з допомогою сучасних технологій у значною мірою автоматизувати, котрий іноді повністю замінити роботами людська праця у сфері матеріального виробництва, радикально полегшити і інтенсифікувати розумову діяльність, особливо у науці, проектуванні і системах управління, і навіть радикально перетворити деяких видів духовно-художественной роботи і колосально прискорити процес передачі й пошуку всієї необхідної информации.

Деякі західні філософи та соціологи, і навіть фахівці з штучного інтелекту схильні визнати, що постійний симбіоз людини з інтелектуальним комп’ютером і автономними роботами, з людиноподібним поведінкою, приведе у кінцевому підсумку до виникнення людини нового виду — homo intellectus чи homo informaticus. Хоча ці прогнози і є у значною мірою утопічними, але вони все-таки про що свідчить змушують замислитися. Природно, що у першу першу чергу йдеться повинна йти про зміну способу життя й світогляду человека.

1. Информационное суспільство та його концепция

Ми у світі, наповненому і навіть перенасиченому інформацією. Наукові установи створюють і впроваджують інформацію. Вона необхідна до ухвалення політичних рішень, є основою процесів навчання дітей і освіти, основу будь-який творчої діяльності. Зрозуміло, що, розглянута ізольовано, як така неспроможна зробити корінних змін — у нашому житті. Але інформація, впливає на діяльність людини, а ще через нього і на світ довкола себе, стає гігантської технічної, соціально-економічної й нерозривності культурної силою. Тому в світі за інших рівних умов переможе виграє історичне змагання та громадська система, що зможе більше інформації, створюватиме інформацію найкращої якості і зуміє впроваджувати її швидше у всі сфери життя. Зрозуміло, що робити це можна зробити не традиційними методами, можливості яких обмежені, а лише з допомогою сучасної надскладній інформаційної технології. Нинішня боротьба за соціальне та фізичне виживання чоловіки й людства в дедалі більшому мірою залежить від рівня та якості такий технології. У результаті процес, у якому здійснюється прискорене розвиток виробництва і впровадження інформаційної технології, і навіть експоненціально наростаючий приріст інформації, є особливий інтерес з місця зору філософського осмислення суспільства. Цей процес отримав назву інформатизації суспільства. Інформатизація, отже, є особливий соціально- історичний процес, у якому реалізується інформаційна революція, і який веде до нового стану суспільства. Цей стан називається інформаційним суспільством чи інформаційної цивілізацією [1].

Підсумовуючи все сказане, можна сформулювати концепцію сучасного інформаційного общества.

Суспільство є інформаційним, если:

1) будь-який індивід, група осіб, підприємство чи організація у будь-якій точці країни й час можуть одержати відповідну плату чи безкоштовно з урахуванням автоматизованого доступу і систем зв’язку будь-які інформації і знання, необхідних їх життєдіяльності і рішення особистих та соціально значимих задач;

2) у суспільстві виробляється, функціонує і доступна кожному індивіду, групі чи організації сучасна інформаційна технологія, забезпечує виконання попереднього пункта;

3) є розвинені інфраструктури, щоб забезпечити створення національних інформаційних ресурсів у обсязі, необхідному підтримки постійно убыстряющегося науково-технологічного і соціально-історичного прогресу. Суспільство у змозі виготовляти всю необхідну життєдіяльності інформацію, і наукову. Останній пункт особливо важливий розуміння концепції інформаційного суспільства, позаяк у час є низка країн, наприклад, в азіатському регіоні, які мають високий рівень інформаційної технології, витримують конкурентну боротьбу на світових комп’ютерних та інформаційних ринках і забезпечувальних комп’ютерну насиченість у побуті, виробництві й управлінні, але одержують основну частину інформації і якості знань головним чином із США, і навіть Західної Європи і Банк Японії. Тож у повному розумінні слова вони є інформаційними обществами;

4) у суспільстві відбувається процес прискореної автоматизації і роботизації всіх галузей виробництва та управления;

5) відбуваються радикальні зміни соціальних структур, наслідком них розширення сфери інформаційну діяльність та надання послуг. У сфері трудиться більшість працездатного населення, по крайнього заходу щонайменше 50% загальної кількості зайнятих; число зайнятих в традиційних сферах виробництва неухильно знижується за настільки ж неухильному підвищенні продуктивність праці і забезпечення якості продукції. Вченими виділяються дві основні теоретико-методологических підходи до інформатизації суспільства: 1) технократический, коли інформаційні технології вважаються засобом підвищення продуктивність праці і їх використання обмежується, в основному, сферами виробництва й управління; 2) гуманитарный, коли інформаційна технологія сприймається як важлива частина людського життя, має значення як для, а й для соціальної сфери. Прийнята тут концепція дозволяє тепер ранжирувати і можливість установити співвідношення між поняттями інформатизації, медиатизации, комп’ютеризації і електронізації общества.

Электронизация є загалом і в цілому інженерно- технічний процес, котра перебувала виробництві, конструюванні і широкому впровадженні напівпровідників, приладів та інших електронних технологій і створенні з їхньої основі різних електронних пристроїв, включаючи інтегральні схеми, мікропроцесори тощо., застосовувані у промисловості, наукових дослідженнях, побутових приладах, транспорті, і т.д. Електронна промисловість охоплює виготовлення нових матеріалів із наперед заданими властивостями, елементної бази щодо комп’ютерів, засобів зв’язку й т.д. Сама по собі электронизация суспільства ще означає радикальних змін — у соціальної сфери, хоча має більш-менш істотні зміни у сфері промислового виробництва та экономики.

Комп’ютеризація хіба що надбудовується над электронизацией, що створює різні елементи і компоненти сучасних комп’ютерів, в якості яких залежить насамперед від електронних приладів та пристроїв, включаючи устрою для запам’ятовування, інтегральні мікропроцесорні схеми тощо. Зрозуміло, створення сучасних комп’ютерів, і їх широке впровадження для контролю та автоматизації виробництва, для конструювання, виробництва та використання роботів тощо. власними силами грають революционизирующую роль, особливо в наявності високої комп’ютерної насиченості. Проте наявність, ні використання робить суспільство інформаційним. Наприклад, використання комп’ютерів для підрахунку голосів вибори до парламенті ще підвищує, як свідчить про наш власний досвід, рівня інформованості, обізнаності і компетентності останніх. Электронизация і комп’ютеризація дозволяють будувати висновки про технічному, технологічному і економічному рівні суспільства. Але ототожнювати його з процесом інформатизації, основу яку вони лежать, і повністю редукувати до них цей останній було б принципової помилкою. А як може бути визначено термін «інформатизація»? Від відповіді цей питання істотно залежать підходи до аналізу реальним станом і розвитку процесів інформатизації суспільства. Найповнішим представляється погляд на інформатизацію як «системно-діяльнісний процес оволодіння інформацією як ресурсом управління та розвитку з допомогою коштів інформатики з метою створення інформаційного нашого суспільства та цій основі - подальшого продовження прогресу цивилизации"[4]. На думку ряду авторів, процес інформатизації включає у собі три взаємозалежних процесса:

. медиатизацию — процес вдосконалення коштів збору, збереження і поширення информации;

. комп’ютеризацію — процес вдосконалення коштів пошуку це й обробки информации;

. інтелектуалізацію — процес розвитку здібності сприйняття й породження інформації, тобто. підвищення інтелектуального потенціалу суспільства, включаючи використання коштів штучного інтелекту. Інформатизацію суспільства на принципі треба трактувати як розвиток, якісне вдосконалення, радикальне посилення з допомогою сучасних інформаційно-технологічних коштів когнітивних соціальних структур і процесів. Інформатизація мусить бути «злили» з процесами соціальної інтелектуалізації, істотно підвищувальної творчий потенціал особи і її інформаційного середовища. Отже інформатизація суспільства — це процес, у якому соціальні, технологічні, економічні, політичні та культурні механізми просто пов’язані, а сплавлені, злиті воєдино. Вона подає собою процес прогресивно наростаючого використання інформаційних технології виробництва, переробки, збереження і поширення інформації та особливо знань. Результатом цього і є виникнення інформаційного суспільства, знаменующего радикальні перетворення у сфері виробничих структур і технології, але головним чином сфері соціальних і основи економічних взаємин у культурі, духовного життя і быту.

Можна з упевненістю стверджувати, що у історичному змаганні різних соціально-економічних систем виживе і переможе в глобальному масштабі та, яка швидше, і енергійніше здійснить інформатизацію суспільства, вступить на шлях нової інформаційної цивілізації та і створить таким чином принципово нові змогу гуманізації і самореалізації людину, як творчого і вільного індивіда. Проте суспільство не є проста сукупність індивідів, нічого очікувати нею інформаційне суспільство. Його ефективність як соціальної системи, заснованої на знаннях, передбачає високий рівень раціональної організації, порозуміння і узгодженого гармонійного взаємодії. І це в глобальному масштабі можливе лише за умови технологізації самої системи людського спілкування, якщо, звісно, розуміти їх у вузькому техницистском, а широкому філософському сенсі. Тому найважливішим складовою інформатизації є медіатизація общества.

Медіатизація є подпроцесс інформатизації, призначення якої є створенні і поширенні новітніх систем колективної й особистої зв’язку, таки які забезпечують зрештою доступ будь-якого індивіда всім джерелам інформації, всім рівням особистісного, міжособистісного і групового спілкування. До. Ясперс свого часу підкреслював, і у тому полягала дна з його найбільш глибоких ідей, що «аналіз людського спілкування, і лежачого у його взаєморозумінні утворює найглибший предмет філософії. Медіатизація з філософської погляду перестає бути тривіальним інженерно-технічним процесом і знаходить особливий, глибинний гуманістичний сенс, наповнюється сущностным содержанием.

Інформатизація суспільства, інтегруючи, синтезуючи і акумулюючи у собі ряд технічних і технологічних подпроцессов, переростає рамки технологічної проблеми. Вона постає як процес, який реалізує яка відбувається очах социально-технологическую інформаційну революцію. Сам той процес, та її результат — інформаційне суспільство не лише переміщаються в фокус філософських досліджень, але поступово займають, як кажуть, все полі філософського зору, бо, щодо справи, йдеться про зміни структури та сутності людського буття, системи особистісних і безособових відносин, рівня людського самопостижения і можливості проникнення таємничі глибини людського роздуми, у таємниці творчості, тисячоліттями які становлять головну загадку будь-якої серйозної філософії [2, 3].

2. Людина перетворюється на інформаційному обществе

І все-таки, хоч скільки міркували філософи над перспективами інформаційного суспільства, про сутності інформаційно-комп'ютерної революції, філософія залишається вірної сама собі і привабливий виконує лише їй притаманну функцію, тільки коли вона займається людиною. Те, що ми звикли називати Людиною, збігаються з поняттям суспільство. Але крім того абстрактного родового істоти, живе в філософських трактатах, статистично усередненого і узагальненого, перед людством населений звичайними, нормальними, живими людьми. З цих людей живуть і тихо вмирають, борються, перемагають, зазнають поразок, займаються бізнесом, працюють на заводах й у конторах, лінуються, ледарюють, народжують дітей, страждають хвороб і старості, мають владою або пручаються їй, займаються наукою і філософією чи бідують у його невігластві в глухих нетрях. За всієї цієї повсякденною заземленности і щоденності життя людини властиво своє буття — буття, занурена в буття світу, який утворює частина останнього, до того ж особливу частина, здатну, можливо, спричинити ціле. Хоч би які обмежені, одномоментні мети не ставив собі людина, рано чи пізно, з більшою або меншою гостротою, тривогою і навіть острахом замислюється він про сенсі свого буття, про «смерть і безсмертя, про справедливість, про мету життя, про її сенсі програми та безглуздості. Людям властиві стреси і афекти, раціональні і ірраціональні механізми діяльності. Тому на згадуваній питання, який ж людина — мудрий він чи дурний, розумний чи нерозумний, добрий він чи зол, філософ може дати лише одне відповідь: людина різноманітний. Та заодно радикально відрізняється від інших істот Землі, і може бути, й у усього Всесвіту. Тож чим відрізняється людина від України всього живого? Насамперед розумом, технологічністю діяльності, прагненням творчості і свободам. Це чотири великих фундаментальних ознаки людини. Тварини що немає знаннями, не виробляють їх і тому спроможні перебувати вільними, оскільки свобода передбачає вживання і рішень зі знанням справи. Вони виготовляють і передають інформацію, проте не всяка інформація розумна. Тварини перетворять світ, але ці перетворення не спирається на техніку й технологію і виникає не носить творчого характеру. Фундаментальні особливості людини вивищують його над світом тварин, але не означає, що вона завжди використовує свої переваги для себе і роду людського загалом. Нова інформаційна технологія вперше відкриває перспективу для колосального посилення цих фундаментальних особливостей людини, їхнього застосування в не раніше масштабах. Але які будуть одні наслідки її і застосування, залежить від соціальних, культурних і цивілізаційних структур і немає механізмів, від ідеалів і ідеологій, від соціальних моделей майбутньої України і утопій, міфів, цінностей і розширення політичних установок, пристрастей. Амбіцій, етнічних традицій і забобонів, у влада яких перебуває сучасна людина. Ця нова, вища інформаційна технологія може, як і всі попередні технології, служити добру і злу. Людина має зробити особливий, сверхдетерминирующий вибір, заснований на чіткому розумінні жахаючої сили пов’язаних із нею негативним наслідкам, і навіть конструктивних, позитивних можливостей [2].

Людина своєї діяльністю перетворює світ, себе, суспільство. Перебуваючи спочатку залежність від довкілля, він наприкінці кінців зумів стати його паном, але впав тому у ще важчу залежність. Перспектива екологічній катастрофі, яку кілька десятиліть тому говорили як про дуже далекої, стала сьогодні вже реальністю: руйнується озоновий шар, бракує прісної води, кислотні дощі і хімічні шкідливі покидьки роблять грунт непридатною землеробства, а продуктів харчування перетворюються на отрута. Гине Світовий океан, скорочується маса лісів — головного джерела атмосферного кисню. Попри можливу розрядку у відносинах і пом’якшення міжнародного клімату, породжуваного нових політичних мисленням, загроза термоядерної війни ще ліквідована, а водночас на людство вже насуваються нові біди: пандемія СНІДу, дедалі глибший розрив бідними і багатими країнами, хронічний голод і політичний нестабільність в деяких країнах, загрозливі тендітній стабільності і неміцному економічному рівноваги у недалекому будущем.

У країнах, та розвитку з урахуванням централізованого планування в рамках суперэтатизма і однопартійної політичною системою, відбуваються найглибші зміни здійснюються зусилля задля подолання соціально- економічного і ідеологічного кризи. Нові соціально-економічні програми розвитку й перетворення, намічені у країнах і на подолання зневажливого ставлення до людини, до постаті, до індивідуальної ініціативи, вимагають радикального перегляду проблеми власності, державного фінансового контролю над соціальної активністю і зміни пріоритетів у системі взаємодії колективу та індивіда. Руйнуються постарілі ідеологічні кліше, управлінські і організаційні форми, не які витримали випробування соціальної практикою і временем.

У умовах людина як вправі, а й зобов’язаний замислитися над тим, що означає інформаційна революція йому самого, щодо його буття як реального, живого, а чи не абстрактного істоти. Проте й цілком певні позитиви. Інформаційне суспільство, у принципі позбавлене будь-яких державних чи національних ознак тому, що його вже достеменно неможливо лише у окремо взятій країні. Отож Росія лише приєднується до існуючої системи відносин — громадських, экономических, культурных… И коли цей процес буде хоча у певною мірою вдалим, ми — кожен із нас- безсумнівно опинимося у виграші. Оскільки, беручи до уваги розвитку технологій — як високих, і суто утилітарних, побутових, які мало полегшать життя, — ми матимемо шанс більш значимыми, менее «гвинтиками» в державі, яке зможемо контролювати з допомогою інформаційних комунікацій. Не лише одержимо можливість точно знати про процеси, які у державній машині, — саме ця машина має враховуватиме позицію кожного людей, оскільки зможемо цю думку до неї донести — і неискажённым. Станет технічно здійсненним метод управління державою, який відбиває саму суть демократії. До чого, враховуючи можливість інтерактивності висловлювання думок, можна буде суспільний договір у буквальному розумінні - досягнення компромісу між усіма думками без винятку. Отже, абсолютно знімається проблема меншини, чия думка фактично ігнорується при суто арифметическом методі рішення більшістю голосов.

З іншого боку, інформаційна технологія веде до створення інтелектуальних комп’ютерних систем. Чи зможе завдяки комп’ютерів статися відчуження людського інтелекту, спричинить це спричинило створення інтелекту потужнішого, ніж людський? Не чи означає комп’ютеризація і інформатизація нашого суспільства та створення систем штучного інтелекту поява нової, антигуманоидной, суто машинної цивілізації, у якій розум, відчужений від чоловіка, призведе для її історичної (хоча обов’язково біологічної) загибелі з більшою невідворотністю, ніж екологічний дисбаланс чи ракетно-ядерна війна? Зараз, після мільйонів років боротьби з дикою природою, людство нарешті усвідомило необхідність вступити із нею у діалог, до співпраці. Не має його вже зараз, доки пізно, замислитися над культурними і інтелектуальними наслідками інформаційної революції, оскільки темп, з яких вони наступають, безпрецедентно високий, і, можливо, у майбутньому відвернення негативних наслідків виявиться вже невозможным.

Уявімо людини, хіба що який переніс важку операцію, якому лікар, спостерігаючи за одужанням, каже: спочатку спробуємо стародедовские методи, відомі ще Геродоту. Це якомога надійнішому і перевірено всім урахуванням світового досвіду, тож якусь-там, а то й допоможе, займемося переливанням крові й введемо сучасних антибіотиків. Але буває два види — позитивний і негативний. Негативний досвід може відправити особи на одне той світло задовго перед тим, як будуть задіяні сучасні, прогресивні медичні кошти. Це ж можна сказати й про суспільство про людину. Там, де соціальні й людські проблеми досягають граничною гостроти, застосування найрадикальніших коштів, зокрема експонованих новітньої технологією та наукою, може бути найефективнішим. Але це застосування має бути розумним і зваженим, спираються на серйозний аналіз, на справжню і глибоку філософію людини, філософію розуму, філософію прогресу [ 4, 5].

2. Науково-технічне развитие

Останніми десятиліттями почалася кардинальна революція, принципово яка зраджує ставлення світу чоловіки й світу природи. Вона не отримала узвичаєного назви. І це зрозуміло — вона більш як у витоках, ніж у розвороті. Її розквіт у майбутньому [6, 7].

У різних теоретичних системах його іменують неоднаково. У марксистської термінології це «науково-технічна революція», по цивілізаційної типології Про. Тоффлера — «социо-техническая революція». Частіше всього його називають інформаційно-комп'ютерної чи інформаційно- екологічної. Її власним внутрішнім стрижнем виступає створення умов та розгортання электронно-компьютерной біотехнологічної технології. Її результатом у якнайширшому може стати нова цивілізація, умовно кажучи «постіндустріальна», «інформаційна», «інформаційно- экологическая».

Суспільство, контури якого щойно виявляються, буде характеризуватися тих нових і немає особливим місцем, яке будуть обіймати у ньому інформація, і знання. Вже сьогодні у найрозвиненіших країнах основні сфері промислового і сільськогосподарського виробництва, зв’язок й комунікації, побут і розваги, освіту й духовне життя міцно спираються на досягнення фундаментальних наук, стаючи дедалі більше наукомісткими. Пошук, створення, зростання і збереження, значеннєва трансформація, тиражування і розповсюдження знань займає дедалі більше місце у діяльності людей. Інформація стає цінним продуктом і основним товаром.

Ці становища спонукають до того що, щоб пильніше вдивитися у саму поняття «інформація». Ще донедавна, як кажуть, в докибернетическую пору інформація розумілася просто як передача сообщения.

Виникли висновки, у яких інформація ставилася до одного ряду зустрічей за протяжністю і рухом. Информационность трактується у яких як властивість всього Універсума і «кожної її складової. В багатьох випадках у різних авторів інформація тлумачать як відбите розмаїтість, усунення невизначеності, заперечення ентропії, передача різноманіття, міра складності структур, ймовірність вибору тощо. Водночас логічно суворого узвичаєного визначення інформації поки нет.

І побутовому рівні вже ходять приказки типу «інформація — мати ерудиції». Розуміння те, що інформація є певний змістовний згусток будь-якого знання, його внутрішня домінанта, глибинний стрижень стає найпоширенішим. Вважаючи можливість розвиватися суспільства як «інформаційного», ми цим стверджуємо, що киселинсько-берестський осередок тяжкості в «техносфере» і в усій штучної середовищі людського буття переміщається з «енергетичних» і «речовинних» моментів на «информационные».

Головним і основним стали зараз розв’язання проблеми: як саме з'єднати енергію та матеріал, сконцентрувати, відбудувати, зібрати багато у єдине. А цього потрібно спиратися на інформацію, передусім сутнісну, тобто. научную.

Весь світ виробництва там, де зараз його вступив у фазу революційних змін, разюче змінює своє обличчя. Змінюється співвідношення виробництва благ і послуг на користь останньої. Знижується вагомість важкої промисловості, йде її розукрупнення, диверсифікація (множення різноманіття). Жорсткі вертикальні моноструктуры замінюються територіально розсіяними виробничими мережами. Інтелектуальна діяльність піддається всебічної «технологізації». Комп’ютерна технологія розширює можливості розумових актів, роззброює пам’ять, створює передумови для творчих взлетов.

У цій ситуації різко виростає потреба створення «республіки учених», тобто. того співтовариства, який займався б безперервної атакою незвіданого, множила б «розумову силу» роду людей. Високо значимим стає масове освіту, побудоване з урахуванням фундаментальних звершень науки. Країна, де нехтують сферою освіти і повертаються спиною до науки, приречена гниття. Далекоглядні економісти давно усвідомили значимість «людського капіталу». І це отже, що найбільш вражаючий результат, найвищу ефективність дають «вкладення» в человека.

Інформаційно-комп'ютерне революція підготовляє базу для глибоких соціальних змін. Вони охоплять всі поверхи громадської цілісності - соціальний устрій, господарське життя і праця, галузі політики й освіти. Традиційні ставлення до соціальних структурах, характерні для в XIX ст. Або у першій половині XX в., цілком імовірно підуть до минулого. Інформаційна технологія стрімко розвивається. Вже відбуваються процеси, які ведуть з того що в промисловому виробництві стає дедалі менше «синіх комірців» (робочих). Зате дедалі більше стає «білих комірців» (фахівців) і «сталевих комірців» (роботів). Виникає новий шар працівників із високим інтелектуальної кваліфікацією. А. Тоффлер звертається до нього «когнетариат».

Істотно зміниться і духовно-культурная сфера суспільства. Інформаційна технологія стане потужним генератором і різким підсилювачем культурних зрушень і інновацій. Вона викликає протиріччя, та неоднозначні процеси. Електронні кошти індивідуального користування дозволять кожному людині отримувати необхідну інформацію. І це змінить характер масової культури, системи освіти, розширить кругозір кожного окремого людини. Два протилежних процеси у культурі: массификация і демассификация, взаимопереплетаясь, викличуть чимало колізій і несподіваних можливостей. У цілому нині вони виведуть культуру на інший якісний рівень [8].

Інформаційна революція неспроможна залишити поза увагою сферу політичних відносин. З одного боку, наслідки її втішні: розширення можливостей особистої участі кожного до прийняття демократичних рішень, зміцнення демократичної індивідуальної свободи. Але з тим виникає небезпека всеосяжного контролю правлячих структур з людей, до маніпулювання ними. Подолання цього протиріччя можливе лише шляхах недопущення будь-яких форм тоталітаризму та цивільного захисту гідності й свободи кожного человека.

І, нарешті, інформаційна революція чинитиме серйозний вплив на самої людини, її життя, рід занять, самопочутті. Зрозуміло, залежить від цього у якому соціальному контексті буде протікати інформатизація людського життя, як вона пов’язані з демократизацією соціальності, гуманізацією духовної атмосфери. Проте можна припустити, формування банків знань, доступних всім, становлення інформаційної епістемології нададуть вплив на характер інтелектуальної діяльності [9].

Характеризуючи майбутнє суспільство як інформаційне, виникає на основі комп’ютерної технології, певне, потрібно зробити одну важливу доповнення. Як зазначалося вітчизняними дослідниками (наприклад А.Д. Урсул), це суспільство має не тільки інформаційним, а й екологічним. Висування у суспільстві першому плані інформаційних проблем ще вирішує всіх колізій щодо «суспільство — природа».

Як це сумно, але речові і енергетичні ресурси вичерпуються. Вже є обгрунтовані розрахунки, наскільки зможе вистачити в найближчому майбутньому не поновлюваних ресурсів. Але є одна ресурс, який різко зростає - інтелектуальний, інформаційний і ресурс науково-технічного знання, освіченості, інформованості людей. Спираючись, переважно, цей ресурс, зокрема й духовно-моральне багатство, у стані подолати назревающую глобальну нестабільність і до нових обріїв історії [10].

Створюючи «техносферу», людство тіснить природу, антропогенний вплив на біосферу Землі стає згубним, перериваються природні цикли поновлення природних ресурсів. Оплата ж зручності, комфорт, високі врожаї виявляється непомірно висока. Певне, за всім параметрами і як не глянь науково-технічний поступ і відбувається благо.

3. Проблеми сучасного інформаційно-технічного общества

Усі, що вони сказано про суспільство та її розвитку, дає підстави розглянути проблеми сучасного етапу еволюції цієї глобальної системи. Як уже відзначалося вище її називають по-різному: науково-технічної революцією, технологічної революцією, інформаційної, комп’ютерної, телекомунікаційної тощо. Не в термінах, а суть процесу, що у суспільстві, яке 70-х рр. XX в. найчастіше називають постіндустріальним. Ці дефініції належать до основному до західної та японської цивілізаціям, хоча певні риси цих процесів проглядаються та інших громадських організмах. Головне тут — зростання значення інформацією життя суспільства на порівнянні з речовиною і енергією, які досі визначали темпи розвитку світової цивілізації. Поява у 30-ті рр. ХХ в. теорії інформації, та був і кібернетики, як науці про управлінні, і зв’язку в тварину і машині різко стимулювало розвиток комп’ютерна техніка і технології, що дозволило корені змінити производство.

Для філософського аналізу головна складова цьому процесі - те, що змінилося ситуацію і роль людини у світі, його стосунки з природою і технікою. Найчастіше це визначають як поява інформаційного нашого суспільства та інформаційного людини, своєрідного колективного інтелекту мешканців планети. У той самий час поруч сучасних мислителів висловлюється стурбованість нинішнім становищем, головним ворогом людства. Ортега-і-Гассет писав, що наша століття глибоко переконаний у творчі здібності, але й знає, що він творити. Хазяїн усього світу, не господар себе. Він розгублений серед достатку. Маючи великими засобами, великими знаннями, більшої технікою, ніж попередні епохи, століття поводиться, як найбільш убогий із усіх, пливе по течению.

Нобелівський лауреат До. Лоренц ще чверть століття тому позначив вісім «смертних гріхів» цивілізованого людства, називаючи у тому числі перенаселеність планети, спустошення життєвого простору, невтримний зростання виробництва та споживання, розрив традиції, і як наслідок глибоке відчуження між молодим та старшим поколінням, наукове доктринерство, зокрема, бихевиористскую доктрину, ядерне оружие.

Усе це по-новому змушує подивитись поняття якості життя людину, як інтегральним показником рівня розвитку суспільства. За всіх вражаючих уяву успіхи науку й техніки, створенні величезного по масштабам світу речей і банків інформації життя людини, переважно, не стала безпечніше і щасливішим, здоровішим і благополучніше. Понад те, все більш і більше маячить привид перетворення людини у слугу роботизированных комп’ютерних систем, що турбує як письменників-фантастів, а й серйозних вчених і политиков.

Зростання числа техногенним катастрофам, відмова, начебто найнадійнішою, космічної техніки тощо., змушує вкотре повернутися до оцінювання і переоцінці системи цінностей сучасного світу. Недарма, практично переважають у всіх сучасних цивілізаціях, набирають сили концепції фундаменталізму, суттю якого є фанатичне прагнення змінити особистість і суспільство у відповідність до вищими метафізичними поглядами й заповідями. Багато філософи, політологи, і соціологи не безпідставно вважають, що фундаменталізм являє собою найбільшу загрозу у розвиток світового сообщества.

Прибічники фундаменталізму готові залізної рукою загнати людство до раю, влаштований за їхніми уявленнями з урахуванням тоталітарної ідеології. Парадокс цього явища ще що у цьому, що відкидаючи багато цінностей сучасного світу: демократію, лібералізм, автономію особи і т.д., фундаменталісти охоче сприймають і беруть на озброєння все технико- технологічні досягнення комп’ютерної революции.

Колись однієї з найбільших умів ХХ в. Альберта Ейнштейна запитали: чим боротися у третій світової війни. Він відказав, що ні знає, ніж боротимуться у третій світової війни, але знає, що у четвертої світової війни боротимуться ломаками. Реальності інформаційного суспільства, нові погрози та небезпеки, які вона несе людини й людству, змушують дедалі більш звертатися пізнання механізмів стабілізації, забезпечення сталого розвитку, мінімізації можливості непередбачуваних процесів і явлений.

Пі всіх успіхи науку й техніки, технологій — головна надія все-таки пов’язують із самим людиною, з її спроможністю пізнати те, що раніше називали провидінням, і тепер законами минуле й закономірностями розвитку общества.

Отже суспільство — це складна система, включена в суперсистему Космосу і Землі та що має значної специфікою у своїй генезисі, функціонуванні та розвитку. Джерело його розвитку так само складний і, вочевидь представляє вектор різних — природних, власне соціальних і духовних, співвідношення яких змінюється у ході минуле й не то, можливо передбачено з абсолютної точностью.

Суспільство — імовірнісна система, у розвитку якого реалізуються далеко ще не всі потенційні можливості, а непередбачуваність багатьох подій є спільною закономірністю. Є підстави вважати, що відзначила світова цивілізація у загалом є десь межі, коли необхідно визначати нові горизонти розвитку з єдиною метою термінового вирішення глобальних проблем сучасності. Це змушує по-новому подивитись процеси взаємодії культур і цивілізацій, релігій і моральних навчань, політичні й економічні концепцій. Людство здатне вижити, розвиватись агресивно та еволюціонувати при виключення насильства як шляхи вирішення всіх проблем суспільства і забезпечення права кожної людини та біосфери загалом існування у відповідність до їх сутністю [2].

4. Можливі сценарії розвитку інформаційного суспільства в России

Наслідки інформатизації суспільства, як і наслідки попередніх великих социо-технологических революцій, будуть різними до різних регіонів, країн і народів. Вільне рух і виробництво інформації та інформаційних послуг, необмежений доступом до інформації та використання її для стрімкого науково-технологічного і міністерства соціального прогресу, фінансування наукових інновацій, розвитку знань, вирішення екологічних й демографічних проблем можливі лише вільних суспільствах, суспільствах демократичних, суспільствах, визнають прав людини і які надають кожному індивідові змогу свободи соціальної та його економічної ініціативи й діяльності. Звісно, цьому треба ясно розуміти, що демократія, воля і т.д. варіюються від однієї соціальної системи до інший. Проте повний релятивізм змісту цих понять неприпустимий. Інформатизація і медіатизація суспільства самі є продукт певної соціально-економічної системи погано прищеплюються за відсутності ринкової економіки, демократичного суспільного устрою, гарантованого законом вільного доступу до будь-якої інформації, яка потрібна на життєдіяльності і розвитку людини. З цього погляду перспективи інформатизації і медиатизации нашої країни виглядають на сьогодні зовсім по-іншому, як перспективи розвинених країн Європи, Америки і Південно-Східної Азії вже, і навіть оскільки перспективи деяких латиноамериканських країн. У листопаді 1989 р. одній з підкомісій Верховного Ради СРСР було схвалена узагальнена концепція інформатизації радянського суспільства. Проте ця концепція зовсім позбавлений ні чітких цілей, ні ясних механізмів, яка б перейти для нашого суспільства на стадію інформаційного. У нашій країні перебуває зараз у затяжному соціально- економічному, політичному і духовному кризу. Немає будь-якого єдиного й ефективного підходи до радикальній зміні цій ситуації. Значна кількість хороших починань вже «пішов у пісок». У сфері економіки та технології результати неможливо відчуваються, точніше, відчуваються лише реальному погіршенні загального плину справ, зниженні життєвий рівень, добробуту, зростанні товарного дефіциту, гігантського державного боргу перед і т.д.

Узаконення різної форми власності, боязкий курс — на роздержавлення економіки та деяких інших заходи дають шанс на розвиток індивідуальної, груповий та корпоративної ініціативи й на проведення політики демонополізації. Але можливість і дійсність — зовсім одне і т. е. І, всупереч Гегеля зовсім на все розумне дійсним. І вже не всяка дійсність розумна. У сфері інформаційних технологій, засобів і систем зв’язку, у сфері досліджень зі штучного інтелекту тощо. наше відставання від передових західних країн продовжує стрімко зростати, і тоді як найближчим часом становище радикально не зміниться, то відставання стане необоротним. Вчений відрізняється від ворожки не частотою угадываний, а тим, що спирається на реальні факти і що знання закономірностей. І оскільки суспільство суперечливо, а соціальні події труднопредсказуемы, то оцінка нашого руху шляхом інформатизації до інформаційного суспільства повинна виступати над ролі точного, жорстко прочерченного маршруту і видаватися за неспростовний, об'єктивний, математично розрахований науковий прогноз. Найкраще уявити перспективи у кількох сценаріїв, які враховують найбільш правдоподібні альтернативи нашого соціально- економічного і політичного розвитку, отже, та розвитку нашого інформаційного общества.

Сценарій 1-й

У щодо стислі терміни проведуть економічна реформа, вкореняться ринкові відносини, буде завершено демократичні перетворення, проведена досить повна демонополізація у сфері виробництва та послуг, держава перетвориться на інститут обслуговування суспільства, розвиватимуться індивідуальна і групова ініціативи, а центр соціальної значимості буде перенесено з колективу на індивід, будуть повністю дотримуватися прав людини, прийнято законодавчі гарантії вільного доступу до будь-якої життєво необхідною інформації, попри всі галузі виробництва будуть поширені особливі податкові пільги, будуть існувати, розвиватись агресивно та змагатися різноманітні форми власності - від груповий до приватної, розпочнеться приватизація держпідприємств, передача їх у найм чи власність за трудовим колективом. За цих умов інформатизація відбуватиметься успішно спираючись на швидке розвиток високих технологій у машинобудуванні й зв’язку. Вирішальним чинником тут має стати використання закордонного, переважно американського досвіду, социально-технического досвіду і якості знань Західної Європи і сподівалися відкриття російського ринку України і системи виробництва для західного бізнесу. Головні етапи: відкриття існують і створення нових баз даних, і знань, необмежений доступ всім засобам зв’язку, і особливо до персональним комп’ютерів; комп’ютеризація системи перекваліфікації кадрів освіти, автоматизація промисловості, обробної і видобувної галузей, транспорту, й переробки сільськогосподарських продуктів, роботизация і створення гнучких виробництв. Основні наслідки: швидкоплинність зміни соціальних структур, збільшення кількості трудящих у сфері інформатизації і постачальники послуг, дебюрократизація, досить сильна безробіття низько- і среднеквалифицированных працівників, зміна змісту освіти, різке зростання нових професій, особливо інтелектуальних. Через 15−20 років за інтенсивнішої про закачування іноземних інвестицій, досвіду і технологій — вихід до рівня конкурентоспроможних виробництв й створення индустриально-информационного суспільства. Пі своєчасної реформі науки через 20−25 років — включення до систему інформаційних обществ.

Сценарій 2-й

Економічна реформа здійснюватиметься непослідовно: демократизація буде половинчастою, замість повної свободи інформації збережеться урізана гласність, дерегуляція і демонополізація будуть частковими, пануючій формою власності залишиться державна, переважно збережуться з більшими на косметичними поправками командно- адміністративний апарат, відомчі структури та централізоване планування. І тут: справжня інформатизація і медіатизація будуть підмінені комп’ютеризацією, її ефективність буде незначна, вітчизняна інформаційна технологія, включаючи комунікаційну технологію, відставатиме до 2000 р. — на 20−22 року, до 2005 р. відставання стане необоротним. Виникне концептуально-культурная прірву, яка остаточно перетворить нашого суспільства в інформаційно залежне. Почнуться структурні деформації у країні принагідно щодо швидкого розвитку окремих республік і, можливо, деяких регіонів. Безробіття в цій ситуації буде стійко зростати, охоплюючи також існують деякі контингенти кваліфікованих фахівців. Економічна конкуренція в глобальному масштабі з усіх видів промислової продукції виключається. Стійкою стане тенденція до рівня наукових і освіти. Це призведе швидкого вичерпаності національних інформаційних ресурсів. Загальний підсумок: новий період застою на 10−15 років загрожує наступним соціальним вибухом і руйнацією соціальної структуры.

Сценарій 3-й

Економічна та політична реформи, у протягом кілька років захлинуться. Нововведення у промисловості й економіці матимуть обмежений характер. «Нафтові» і «дерев'яні» рублі дозволять тимчасово віддалити продовольчу і ширпотребную катастрофу. І тут восторжествує командно-адміністративна система, обмежена комп’ютеризація матиме суто відомчий чи військового характеру. Формуватиметься роботизация і автоматизація окремих галузей, але у силу технічної відсталості і непідготовленості трудящих ці процеси виявляться мало ефективними й у протягом чотирьох-п'яти років повністю скомпрометовані. Медіатизація буде обмежене, деформована, технологічні інновації зайдуть у безвихідь. Наслідком зазначеного ходу речей буде значно більше швидке відставання, ніж у сценарії 2-му. Інформаційний колапс, наростання серії суспільно-політичних криз, посилення всіх перелічених вище негативних процесів і значне потрясіння в недалекому майбутньому. Проте наступний перехід на стадію індустріально- інформаційного чи інформаційного суспільства навряд чи відбудеться. Найбільш реалістичним можна вважати процес переходу застою в соціально- економічну деградацию.

Можливі й проміжні сценарії, але сьогодні безперечно одне: відмови від продуманої позавідомчої програми інформатизації і медиатизации суспільства, котра враховує сумний досвід індустріалізації і спирається на економіку, дерегуляцію і індивідуальну ініціативу, можуть призвести до негативних наслідків і необоротному соціально- історичному регресу. Зараз наукова спільнота ще може підвищити свого голосу і запропонував зіграти позитивну роль. Якщо зволікати з програмою інформатизації, за остаточному підсумку спізнитися [1, 2].

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

Зараз невизначеність, нестабільність і непевність є мабуть найбільш общераспространенными характеристиками нашого буття. Перед країною залишається відкритим питання про вибір історичного шляху. Суспільство поступово пробуджується від каламутних чар, і для ним стають в усьому обсязі неосяжні за складністю проблеми. У нашій країні досі не вирішені житловий і продовольчий питання, постачання населення промисловими товарами, проблеми транспорту та зв’язку, проблеми технологічного прогресу і «соціального відновлення. Процес демократизації суспільства, роздержавлення економіки, запровадження нових форм власності, розвиток індивідуальної ініціативи перебувають у початковій стадії. Виникають і затверджуються нові політичні партії і громадських організації. У умовах питання, перетвориться нашого суспільства в інформаційне чи индустриально-информационное, набуває особливого сенсу і звучання. Зараз далеко ще не всі, навіть серед спеціалістів у галузі інформаційної технології повністю усвідомлюють важливість його решений.

Для кожної епохи характерно своє філософське бачення світу, своє розуміння й орієнтація філософії. Кінець XX — початок XXI в. Повинні стати епохою затвердження нових технологій у сфері виробництва, побуту, громадської організації, політики, спілкування, і культури. Філософія, стична з сучасністю і размышляющая з неї, дедалі більше увагу повинна приділяти на цьому боці людської діяльності. І це визначається місце філософії в технологій і духовий життя общества.

Рішення того, піде суспільство шляхом інформаційної демократії чи інформаційного тоталітаризму залежатиме від свідомого і цілеспрямованого вибору. Саме тому філософський аналіз стану та усвідомлення глибинних процесів з природою інформатизації нашого суспільства та нової інформаційної цивілізації - найважливіша передумова історично значимого, доленосного вибору, якого стоїть людство одразу на порозі нового тысячелетия.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ИСТОЧНИКОВ

1. Філософія. Основні ідеї, й принципи: Попул. нарис / Під общ. ред.

А.И. Ракитова. — 2-ге вид., перераб. і доп. — М.: Политиздат, 1990.

-368 с.

2. Ракитов А.І. Філософія комп’ютерної революції. — М.: Политиздат,

1991. — 287 с.

3. Абдеев Р. Ф. Філософія інформаційної цивілізації. М., 1994.

4. Тавризян Г. М. Техніка, Культура, Людина. М., 1988.

5. Сорокін П. О. Людина. Цивілізація. Суспільство. М., 1992.

6. Філософія у процесі науково-технічної революції. Рб. праць XV

Світового філософського конгресу (Варна, 1973). Изд-во

Ленінградського, 1976.

7. Філософія і світоглядні проблеми сучасної науки. XV

Світовий конгрес. Вид-во «Наука», 1981.

8. Князєв В. П. Людина й технологія. Київ, 1990.

9. Філософія. Природознавство. НТР / Ред. кіл.: Ю. В. Сачков, Фам Ньы

Каонг (відп. ред.) та інших. — М.: Прогрес, 1986. — 328 с.

10. Філософські проблеми науково-технічної революції. Під ред.

А.Ф. Файзуллаева. Т., «Фан», 1977. — 189 с.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой