Характер

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Психология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛЕНИЯ

їм. СЕРГО ОРДЖОНИКИДЗЕ

ПЛАН РЕФЕРАТА.

Визначення «характер» і «структура особистості» Будова характеру Основний принцип класифікації особистостей Історія навчань про характер Риси характеру Характер і темперамент Класифікація характеру Психопатію і акцентуації характеру у підлітків Укладання Психологічний тест Список використаної литературы

ХАРАКТЕР У СТРУКТУРЕ ЛИЧНОСТИ

СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ - концепція особистості, узагальнювальна процесуально ієрархічні підструктури особистості з субординацією нижчих підструктур вищим, куди входять накладені ними підструктури здібностей й правничого характеру. У психології поняття ХАРАКТЕР (від грецьк. charakter -«печатку», «карбування»), означає сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, створених і які з роботи і спілкуванні, обумовлюючи типові нею способи поведения.

ХАРАКТЕР — якість особистості, узагальнююче найбільш виражені, тісно взаємозалежні, і тому чітко які у різні види діяльності властивості особистості. Характер — «каркас» і підструктура особистості, накладена їхньому основні подструктуры.

Характерними вважатимуться в усіх особливості людини, лише суттєві і устойчивые.

БУДОВА ХАРАКТЕРА

Виступаючи як прижиттєве освіту людини, характер) й формується протягом усієї життя. Спосіб життя включає у собі спосіб думання, почуттів, спонукань, дій у тому єдності. Тож за мері того, як певний спосіб життя людини, формується Я, сам людина. Велику роль відіграють громадські умови і виробити конкретні життєві обставини, у яких проходить життєвий шлях людини, на основі його природних властивістю у його діянь і вчинків. Проте безпосередньо формування характеру відбувається у різних за рівню розвитку групах (сім'я, приятельська компанія, клас, спортивна команда, трудовий колектив тощо.). Залежно від цього, яка група для особистості референтній і які підтримує і культивує у своїй середовищі, відповідні риси характеру розвиватимуться біля її членів. Риси характеру також залежатимуть від позиції індивіда групи, від цього як він інтегрується у ній. У колективі як групі високого рівня розвитку створюються найсприятливіші змогу становлення кращих чорт характеру. Цей процес відбувається взаємний, і завдяки розвитку особистості, розвивається і саме коллектив,

Зміст характеру, що відбиває громадські впливу, впливу, становить життєву спрямованість особистості, тобто. її матеріальні і духовні потреби, інтереси, переконання, ідеали й т.д. Спрямованість особистості передбачає накреслення мети, життєвий план людини, ступінь його життєвої активності. Характер людини припускає наявність чогось значимого для нього на світі, у житті, щось, чого залежать мотиви його вчинків, мети його дії, що він собі ставит.

Решающим розуміння характеру є взаємини між суспільно і особистісно значимим в людини кожному суспільстві є свої найважливіші і суттєві, завдання. На них формується та перевіряється характер людей. Тому поняття «характер» стосується більшої степу до відношенню цих об'єктивно існуючих завдань. Поему характер — це буде непросто будь-яке, прояв твердості, завзяття й т.п. (формальне завзятість то, можливо просто упертістю), а спрямованість на суспільно значиму діяльність. Саме спрямованість особистості є основою єдності, цілісності, сили характеру. Володіння цілями життя — головна умова освіти характеру. Бесхарактерному людині властиво відсутність чи розпорошеність цілей. Проте характері і спрямованість особистості - це однієї те, добродушною і веселим може бути як порядна, високоморальний людина, і людина з низькими, нечистоплотними помислами. Спрямованість особистості накладає величезний відбиток попри всі поведінка людини. І хоч поведінка визначається не одним спонуканням, а цілісної системою відносин, у цій- системі завжди щось висувається першому плані, домінуючи у ній, надаючи характеру людини своєрідний колорит.

У сформований характері провідним компонентом є система переконання. Впевненість визначає довгострокову спрямованість поведінки людини, його непохитність у досягненні поставленої цілей, упевненість у справедливості й важливості справи, що він виконує. Особливості характеру тісно пов’язані з його інтересами людини в тому умови, що ці інтереси сталі й глибокі. Поверховість і нестійкість інтересів нерідко пов’язані з великий подражательностью, із нестачею самостійності цілісності., особистості людини. І, навпаки, глибина і змістовність інтересів свідчить про цілеспрямованості, наполегливості особистості. Подібність інтересів передбачає аналогічних особливостей характеру. Так, серед раціоналізаторів можна знайти людей веселих і прикрих, скромних і нав’язливих, егоїстів і альтруистов.

Показовими розуміння характеру можуть бути і уподобання та інтереси людини, пов’язані з його дозвіллям. Вони розкривають нові особливості, межі характеру: наприклад, Л. Н. Толстой захоплювався грою в шахи, І. Павлов — містечками, Д.І. Менделєєв — читанням пригодницьких романів. Домінують в людини духовні та матеріальні потреби і інтереси, визначають як помисли і почуття особистості, а й спрямованість своєї діяльності. Так само важливо та відповідність дій людини поставленим цілям, оскільки особистість характеризується як тим, що вона робить, а й тим, як це робить. Характер можливо зрозуміти лише як певної єдності спрямованості і відчуття образу дій. Люди саме таким спрямованістю не можуть іти абсолютно різними шляхами до досягнення цілей і використовуючи при цьому свої, особливі, прийоми і знаходять способи. Це неподібність визначає та специфіку характеру. Риси характеру, володіючи певної що спонукає силою, яскраво виявляється у ситуації вибору дій чи способів поведінки. З цієї погляду як риси характеру так можна трактувати ступінь виразності у індивіда мотивації досягнення — його, потреби у досягненні успіху. Залежно що від цього кого людей характерний вибір дій, які забезпечують успіх (прояв ініціативи, змагальній активності, прагнення до ризику тощо.), у те час як інших характерніше прагнення просто уникати невдач (відхилення від ризику і персональної відповідальності, уникнення прояви активності, ініціативи й т.д.).

НОВИЙ ПРИНЦИП КЛАСИФІКАЦІЇ ЛИЧНОСТЕЙ

А.Ф. Лазурский (12. 04. 1874−12. 03. 1917) Ідеальною класифікацією повинна вважатися така, що у кожному з своїх типів надавала як суб'єктивні із особливостями зазначеного людини, але й його світогляд і соціальну фізіономію, оскільки вони перебувають у зв’язки з його характером. Запропонована тут спроба, анітрохи не претендує на досконалість чи викінченості, є тією щонайменше кроком саме тут напрямі. У основу класифікації покладено принцип активного пристосування особистості до навколишньому середовищі, у своїй поняття «Середовища» береться у якнайширшому сенсі цього терміну, у тому числі, як речі, природу, покупців, безліч людські взаємовідносини, але й ідеї, духовні блага, естетичні, моральні норми та релігійні цінності й т.п. Послідовне застосування згаданого основного принципу до психології окремих людських індивідуумів призводить до встановленню дві найважливіші підрозділів: по психічному рівню — втричі послідовно повышающихся рівня життя та по психічному змісту — до цілого ряду різних типів та його різновидів. Таке двоїсте розподіл і повністю випливає з згаданого вище основного принципу, цілком відповідаючи способам розвитку і духовному розвитку кожної окремої людської особистості. Пристосування людини до навколишньому середовищі може бути більш більш-менш повним, глибокою й всебічним, причому ступінь і обсяг цього пристосування визначаються з одного боку, сприятливими чи несприятливими зовнішніми умовами, і з інший (і це найважливіше) — тим природженим запасом фізичних і духовних сил, що у загальної сукупності називається «ступеня обдарованості». Тоді як бідно обдаровані індивідууми зазвичай повністю підпорядковуються впливам Середовища, обмежуючись, у разі, суто пасивним пристосуванням до її умовам та санітарним вимогам, натури багато обдаровані прагнуть, навпаки, активно впливати на навколишню їхнє життя, пристосовуючи і переробляючи її відповідно до своїм запитам і прагненням; починаючи, подібно більш примітивним натурам, з наслідування і пасивного пристосування, вони потім, у свого духовного зростання, перетворюються поступово в творців і перетворювачів життя. Якщо розподіл по психічним рівням висловлює собою ступінь активності пристосування особистості до навколишньому середовищі (чи, більш високих рівнях, ступінь пристосування Середовища до власним запитам і прагненням особистості), то ми не слід забувати і ще, що саме ця пристосування може йти різними шляхами залежно від суто якісних різниці між окремими людськими індивідуумами. Відмінності ці обумовлюються, передусім, тим, що в жодного людини не можна зустріти цілком однакового розвитку всіх окремих психічних функцій чи здібностей. Звісно ж, що, залежно від відмінностей темпераменту і характеру вкрай різні будуть і ті шляхи і засоби, якими людина впливає на навколишню життя, прагнучи однак пристосуватися до ній; і вже ці саме індивідуальні розбіжності у реакції індивідуума на навколишнє середовище і лежать у основі те, що називають розподілом особистостей по їх психічному содержанию.

ІСТОРІЯ УЧЕНИЙ Про ХАРАКТЕРЕ

ХАРАКТЕРОЛОГІЯ — галузь психології особистості (іноді розглядається як самостійна психологічна наука в стовбурі індивідуальної психології дерева психологічної науки, предмет якої характер

Вчення про характер — характерологія має тривалу історію свого розвитку. Найважливішими проблемами характерології протягом століть було встановлення типів характеру та його визначення з його проявам з єдиною метою прогнозувати поведінка людини у різних ситуаціях. Оскільки характер є прижиттєвим освітою особистості, більшість існуючих його класифікацій походять від підстав, є зовнішніми, опосередкованими чинниками розвитку личности.

Однією з найдавніших спроб прогнозування поведінки людини є його характеру датою народження. Різноманітні способи передбачення долі й характеру особи підхопили назва — гороскопів. Практично, все гороскопи складаються однаково: загальноприйнятий тимчасової період розбивається визначені інтервали, кожному у тому числі присвоюється певний знак, символ. Опис характеру людини дається через призму різних властивостей цього символу. Проте характери людей, що народилися один і той водночас, з різних гороскопів виявляються різними. Приміром, відповідно до гороскопом друїдів, які проводять зв’язок людських характерів з деревами, людина, що у інтервалі з 22 грудня по 1 січня, є яблунею. За гороскопом яблуня рідко буває високої, багато у ній симпатичного, багато чарівності, сердечності. Вселяє думка про любові, коли сама про нього і не думає. По астрологічним знакам Зодіаку людина, що у період із 22 грудня по 20 січня — Козеріг. За таким гороскопа це означатиме впертий характер, найстійкіший, витривалий, прихований, таємно самолюбний. Живе реальної дійсністю, долаючи неприємності й перешкоди. Східні гороскопи встановлюють 12-годичные цикли, кожен із яких відбувається під знаком якогось тваринного. Людина, народжений у певному року, отримує ряд уроджених властивостей, відповідно до які й складається його вдачу. Проте порівняння характеристик аналогічних тварин за японському чи, скажімо, китайському гороскопах також істотно различается.

Так само популярні спроби зв’язати характер людини з іменем Тараса Шевченка. У останнім часом ця гілка характерології одержала новий імпульс для розвитку. Теоретики цього напряму вважають, що визначальним чином вплинути імені особи на одне його вдачу викликано такими чинниками. З одного боку, максимальна швидкість зростання м’язової тканини в дитини зокрема у перші місяці життя, з іншого — у цей самий певний час самій гамою звуків, яку спостерігає дитина, є його своє ім'я. Немовля не наслідує почутим звуках, а наслідує озвученої міміці. У результаті дитини рефлекторно порушуються нервові імпульси саме в групах м’язів — мімічних, артикуляционных і дихальних, які беруть участь у проголошення імені. Обмін речовин, у м’язах, що постачають імпульс, пришвидшується і натомість і так стрімкого зростання. Зрештою маленькі, але помітні в свій вплив на будова м’язів особи мімічні м’язи виявляться акцентовано розвиненими. Саме тому котрі мають однаковими іменами схожі один на друга. Подібною формується і характер.

Значний вплив в розвитку характерології справила физиогномика — вчення зв’язок між зовнішнім виглядом людини її приналежністю до певному типу особистості, завдяки чому зовнішніми ознаками може бути встановлено психологічні характеристики цього. Вже Аристотель і Платон пропонували визначати характер людини, відшукуючи у його зовнішності риси подібності з якимсь тваринам, та був ототожнювали його вдачу, як і східному гороскопі, з характером цієї тварини. Так, по Арістотелеві, товстий, як в бика, ніс означав ліньки, широкий ніс з більшими на ніздрями, як в свині, — дурість, ніс, як в лева, — важливість, волосся тонкі, як шерсть у кіз, овець і зайців, боязкість, волосся жорсткі, як в левів і кабанів, — хоробрість. Найвідоміша стала физиогномическая система Йоганна Каспера Лафатера, вважало основним шляхом пізнання людського характеру вивчення будівлі голови, конфігурації черепа, міміки тощо. Так, про геніальності Гете, на думку Лафатера, найбільше свідчить його ніс, який «знаменує продуктивність, смак і любов — словом поезію». При визначенні характеру людини фізіономісти використовували як визначальних найрізноманітніші ознаки. Так, крім носа, увагу приділялося роті людини. А. Делестр зазначав, що ступінь стискання губ прямо пропорційна твердості характеру; розслаблені губи — ознака володіння «жіночими» рисами характеру (м'якість, люб’язність), і більше — тим выраженнее (у дурного людини, наприклад, рот взагалі відкритий). Це пояснювалося тим, що коли людина сміється, з його особі рефлекторно виникає певна маска, відповідним чином що з характером. Усмішка то, можливо самовдоволеної, солодкої, щасливою, світлої, холодної, глузливої, лагідної, дурної тощо. Однак найбільш важливим показником характеру були очі людини. Аристотель вказував, що великі добродушні, але опуклі очі є ознакою дурості. Л. Н. Толстой розрізняв, наприклад, хитрі очі, променисті, світлий погляд, сумний, холодний, неживий. Він: «Є обізнані, у яких лише очі сміються, — цих людей хитрі і егоїсти. Є обізнані, у яких рот сміються без очей, — це слабкі, нерішучі, і обоє ці сміху неприємні». Нині під ці суто беллитрические факти намагаються підвести наукові докази Американські психологи Дж. Глайв і Э. Клери після п’ятирічного вивчення чорт характеру приблизно 10 тис. дітей довели, що діти з темними очима мають більшої життям, ініціативою, і більш неспокійним характером, ніж діти зі світлими очима. Дорослі можливі певні відхилення. Автори стверджують, що з темно-голубыми очима дуже наполегливі, але мають до сентиментальності. Вони легко піддаються настрою, довго пам’ятають образи, бувають примхливі, іноді їх вчинки непередбачувані. Люди з темно-сірим кольором очей — упертою і сміливі, вони наполегливі і домагаються свого, попри різні труднощі. Бувають запальні і злопам’ятні. Ревниві, здебільшого такі однолюби. Ті, хто має темно карими очима, веселі, дотепні, запальні, але відхідливі. Вони влюбчивы, але дуже постійні. Зазвичай, товариські, люблять гумор, легко сходяться з людьми. Власники світло-карих очей сором’язливі, схильні до самоті, мечтательны, важко переносять нанесену їм образу. Працелюбні, старательны, них можна покластися — де вони підведуть. Сині очі свідчить про романтичних похилостях, але у водночас про егоїзмі і зарозумілості. Синьоокі легко піддаються поривам, але швидко остигають. Їх безсумнівно позитивна риса — правдивість. Що ж до людей зеленими і сіро зеленими очима, те, як стверджують Дж. Глайв і Э. Клери, в більшості випадків мають сильну волю, рішучі і беззастережно йдуть зі своєю мети. Вони відрізняються сталістю. Бувають жорсткими і незговірливими. Як з окремим напрямом характерології можна назвати визначення індивідуальних особливостей людини з його позі, становищу тіла. На думку психологів, найяскравіше характер розкривається у позі людини: як і стоїть, як йде. як сидить навіть у який позі засинає. Так само знамениту й найбагатшу історію, ніж физиогномическое направлення у характерології, має хіромантія. Хіромантія- система пророцтв чорт характеру людини її долі по кожному рельєфу долонь. Хіромантія відома з глибокої давнини, але найбільший світанок посідає XVI- XVIII ст., коли у багатьох університетах країн Європи існували кафедри хіромантії. У межах своїх витоках хіромантія міцно пов’язана з астрологією, оскільки головними ознаками руки, затверджені до уваги, є «7 пагорбів «на долоні, звані іменами Сонця і планет: Венери, Юпітера, Сатурна, Меркурія, Марса і Місяця. До того наукова психологія незмінно відхиляла хіромантію, проте вивчення ембріонального розвитку пальцевих візерунків у зв’язку з спадковістю дало нового поштовху до виникнення нова галузь знання — дерматоглифики. Було, зокрема показано, формування малюнка долонь кожної людини, як та розвитку мозку, відбувається на 3−4 місяці внутрішньоутробного розвитку та зумовлено у тому ж впливом генного набору батьків або хромосомними відхиленнями плоду. Тому хіромантію слід розглядати це як анатомічну чи фізіологічну особливість організму, і вона може поставлено один ряду зустрічей за конституційним напрямом характерології, яскравий представник якого було Э. Кречмер. Кречмер розглядав характер у зв’язку з будовою тіла як психічну конституцію людини, відповідає її тілесної конституції, і пояснював характер, зрештою, уродженими, передусім ендокринними чинниками. Однак на цей час ні антропологія, ні анатомія, ні психологія не мають ніякими скільки-небудь достовірними даними у тому, що характер людини залежить від будівлі тіла, конфігурації особи, кольору очей і т.д. Чи випливає з цього, вже саме визначення характеру особи на одне підставі вивчення його зовнішності неможливо? Мабуть, є сенс згадати висловлювання Чарльза Дарвіна у тому, що физиогномиста істотно знати, що «…кожен індивідуум скорочує переважно лише віддзеркалює певні м’язи особи, утворювані їх звичайними скороченнями, можуть зробитися більш глибокими і видимими «. Зв’язок між зовнішністю чоловіки й складом його характеру чітко простежується як і літературних творах, і у виконанні великих майстрів портрета. Проте наукова психологія виходить з положення, що залежність між звичним виразом обличчя чоловіки й складом його характеру перестав бути однозначної. Те чи інше обличчя, складки, зморшки може мати найрізноманітніші причини виникнення. І тут не можна погодитися з А. В. Петровским, причиною злегка відкритого рота може бути лише дурість людини, а й глухота, і хвора носоглотка, і напружене увагу. Найяскравіша, чітке уявлення про характер людини, можна отримати, знаючи специфіку його вчинків, поведінки, діяльності. Руху і дії, виконання яких стає у певних умов потребою, як відомо, називають звичками. Звичні дії людини, повторюючись, стають рисами характеру, становлячи його єство, впливаючи на становище людини у громадського життя і на ставлення до нього з боку іншим людям. А ще ж вказували Андре і Гастон Дюрвилии, з їхньої думці, вираз — це жест, закріплений довгим повторенням, уваги ідея і зовнішній образ тісно пов’язані між собою. У цьому плані цінніший в діагностичному відношенні, вважатимуться графологию — науку, яка розглядає почерк як різновид виразних рухів, що відбивають психологічні властивості пише. Графологічні відомості, що нагромаджуватимуться століттями, встановлювали зв’язок між рядами фактів — особливостями почерку і характером.

ЧЕРТЫ ХАРАКТЕРА.

Найбільш об'єктивні й неспростовні дані про характер людини дають не його паспортні дані, не риси зовнішності, на її мимовільні дії, а свідоме поведінка. Саме з тому, ні з можливих дій вибирає чоловік у тій чи іншій ситуації, оцінюється його характер. Характер людини досить багатогранний. Це вже у процесі діяльності: один робить усе швидко, інший повільно й грунтовно, старанно обмірковує, діючи напевно, а третій відразу ж потрапити хапається до праці, не подумавши, і лише крізь якийсь період часу, не вирішивши проблему знаскоку, озирається і координує свої дій зі огляду на обставини. Ці особливості, виділені у людини, називають рисами, чи сторонами, характеру. Будь-яка риса є певний стійкий стереотип поведінки. Проте риси характеру неможливо знайти вирвані з типових ситуацій, в що вони виявляються, у деяких ситуаціях навіть чемний то вона може бути грубим. Тому будь-яка риса характеру — це стійка форма поведінки у зв’язку з конкретними, типовими для цього виду поведінки ситуаціями. На думку Ю. М. Орлова, поруч із ситуаціями, у яких можна знайти певна риса людини, її істотною характеристикою є можливість, що це вид поведінки у цій ситуації відбудеться. Про будь-якої межах можна говорити як про стійкою характеристиці людини, якщо можливість прямої її прояви у певної ситуації досить великий. Проте ймовірність означає, що ця риса проявляється який завжди, в іншому разі мова б йшла просто про механічному поведінці. Таке розуміння чорт характеру дуже нагадує прояв звички людини: в певних умов діяти належним чином. Межа характеру включає у собі певний спосіб мислення, розуміння. У скоєнні характерного вчинку включені вольові механізми, задіяні почуття. Обумовлюючи поведінка людини, риса характеру у поведінці й формується. Формування чорт характеру може бути відірване формування мотивів поведінки. Мотиви поведінки, реалізуючись дії, закріплюючись у ньому, фіксуються у характері. Кожен дієвий мотив, який здобуває стійкість, на думку С.Л. Рубінштейна, — це у потенції майбутня риса характеру у її походження та розвитку, в мотиви риси характеру виступають вперше ще вигляді тенденцій, дію наводить їх потім у стійкі властивості. Шлях до формування риси характеру лежить тому через формування належних мотивів поведінки й організацію спрямованих з їхньої закріплення вчинків. Найбільш загальні риси характеру розташовуються по осях: сила — слабкість; твердість — м’якість; цілісність — суперечливість; широта — вузькість. Якщо під силою характеру розуміють ту енергію, із якою людина переслідує поставлені мети, його спроможність пристрасно захопитися і розвивати велике напруга сил під час зустрічі труднощами, вміння переборювати їх, то слабкість характеру пов’язують із проявом малодушності, нерішучості, «астеничности» досягнення цілей, нестійкості поглядів тощо. Твердість характеру означає жорстку послідовність, завзятість в досягненні цілей, відстоюванні поглядів тощо., тоді як м’якість характеру проявляється у гнучкому пристосуванні до постійно змінюваних умов, досягненні мети з допомогою деяких поступок, перебування розумних компромісів. Цілісність чи суперечливість характеру визначається ступенем поєднання провідних підприємств і другорядних чорт характеру. Якщо ведучі і другорядні гармоніюють, якщо відсутні протиріччя прагненнях і інтересах, такий характер називають цільним, Якщо ж вони різко контрастують — то суперечливим. У цьому єдність, багатогранність характеру виключає те, що в різних ситуаціях в однієї й того людини виявляються різні і навіть протилежні властивості. Людина може одночасно бути і дуже ніжним і дуже вимогливим, м’яким, поступливим і водночас твердим до непреклонности. І єдність його характеру може лише збережуться, попри це, але саме тут і виявляється. Важливе значення для характерологічних проявів має взаємини інтелектуальних чорт особистості. Глибина і гострота думки, незвичайність порушення питання та її рішення. Інтелектуальна ініціатива, впевненість і самостійність мислення — усе це становить оригінальність розуму як жодну зі сторін характеру. Але те, як людина використовує свої розумові здібності, буде істотно залежати від характеру. Нерідко зустрічаються люди, мають високо інтелектуальні дані, але з дають нічого цінного саме у силу своїх характерологічних особливостей. Реальні досягнення людини залежать немає від одних абстрактно узятих розумових можливостей, як від специфічного поєднання його особливостей і характерологічних чеснот. Проте оскільки більшість індивідуальних проявів, їхнім виокремленням характер людини, є комплексне й залежить мало піддаються класифікації по окремим властивостями і станам (так, наприклад, злопам’ятність, підозрілість, щедрість тощо.). У той самий час окремі якості вольовий (рішучість, самостійність тощо.) та інтелектуальної (глибина розуму, критичність тощо.) сфер можуть бути розглянуті як складові особливості характеру чоловіки й використовуватимуться його аналізу. Усі риси характеру мають між собою закономірну залежність. У узагальненому вигляді риси характеру можна розділити на основні, провідні, що задають загальну спрямованість розвитку відновлення всього комплексу його проявів, і другорядні, зумовлені основними. Знання провідних чорт дає змогу побачити основну суть характеру, показати його основні прояви. Хоча всяка риса характеру відбиває один із проявів відносини людини відповідає дійсності, але це означає, що всяке ставлення буде рисою характеру. Лише деякі відносини у залежність від умов стають рисами характеру. З усієї сукупності відносин особистості до оточуючої реальності слід виділити характерообразующие форми відносин є вирішальне, першорядне й загальне життєве значення тих об'єктів, куди входить людина. Ці відносини одночасно виступають підставою класифікації найважливіших чорт характеру. Характер людини проявляється у системі відносин: Стосовно іншим (у своїй можна назвати такі риси характеру, як товариськість — замкнутість, правдивість — брехливість, тактовність — грубість тощо.) Стосовно справі (відповідальність — недобросовісність, працьовитість — лінощі тощо.). Стосовно собі (скромність -самозакоханість, самокритичність -самовпевненість тощо.) Стосовно власності (щедрість — жадібність, ощадливість -марнотратність. акуратність — неохайність тощо.). Слід зазначити певну умовність даній класифікації і тісну взаємозв'язок, взаємопроникнення зазначених аспектів відносин. Попри те що, що ці відносини виступають найважливішими з погляду формування характеру, де вони це й не відразу стають рисами характеру. Існує відома послідовність у переході цих взаємин у риси характеру, й у сенсі не можна експортувати один ряд, скажімо, ставлення до інших людей і ставлення до власності, т.к. сам високий вміст їх виконує різну роль реальному бутті людини. Визначальну роль формуванні характеру грає ставлення людини до суспільству, до людей. Характер людини може бути розкрито і зрозумілий поза колективу, не враховуючи його уподобань у вигляді товариства, дружби, коханні тощо. Взаємини людини коїться з іншими людьми виступають визначальною для ставлення до діяльності, породжуючи підвищену активність, напруга, рационализаторство чи, навпаки, заспокоєність, безініціативність. Ставлення до інших людей і до діяльність у своє чергу зумовлює ставлення людини до власного особистості, перед самим собою. Правильне, оцінне ставлення до іншої людини, є основним умовою самооцінки. Ставлення до інших людей як виступає важливою частиною цьогорічного характеру, але і як основу формування свідомості особистості, обов’язково зокрема й ставлення себе як діячеві, залежне передовсім від самої форми діяльності. При зміні діяльності змінюється як предмет, методи та постійні операції цієї бурхливої діяльності, відбувається водночас і перебудова ставлення до як деятелю.

ХАРАКТЕР І ТЕМПЕРАМЕНТ

Характер нерідко порівнюють із темпераментом, а окремих випадках і підміняють ці поняття одне одним. У науці панівних поглядів на взаємовідносини характеру і темпераменту можна назвати чотири основних: — ототожнення характеру і темпераменту (Э. Кречмер, А. Ружицкий); - протиставлення характеру і темпераменту, підкреслення антагонізму з-поміж них (П. Викторов, В. Вирениус); - визнання темпераменту елементом характеру, його ядром, незмінною частиною (С.Л. Рубинштейн, С. Городецкий); - визнання темпераменту природної основою характеру (Л.С. Выготский, Б.Г. Ананьев). З матеріалістичного розуміння людських явищ, слід відзначити, що загальним для характеру і темпераменту, є залежність від фізіологічних особливостей людини. Формування характеру істотно залежить від властивостей темпераменту, тісніше пов’язаний із властивостями нервової системи. З іншого боку, риси характеру виникають тоді, коду темперамент вже розвинений. Характер розвивається з урахуванням, з урахуванням темпераменту. Темперамент визначає характері такі риси, як врівноваженість чи труднощі входження до нову ситуацію, рухливість чи інертність реакції тощо. Проте темперамент не визначає характер. У людей однаковими властивостями темпераменту може цілком різний характер. Особливості темпераменту можуть сприяти чи протидіяти формуванню тих чи інших чорт характеру. Властивості темпераменту можуть у якійсь мірі навіть приходити в в протиріччя з характером. Людина зі сформованим характером темперамент перестає бути самостійної формою прояви особистості, а стає його динамічної стороною, полягаючи у певному емоційної спрямованості властивостей характеру, певної швидкості перебігу психічних процесів і проявів особистості, певної характеристиці виразних рухів і дій особистості. Тут же відзначити вплив, який чиниться на формування характеру динамічним стереотипом, тобто. системою умовних рефлексів, їхнім виокремленням у відповідь стійко повторювану систему подразників. На формування динамічних стереотипів в людини в різних повторюваних ситуаціях впливає його ставлення до обстановки, в результаті чого можуть зміняться порушення, гальмування, рухливість нервових процесів, отже, загальне функціональне стан нервової системи. Необхідно також відзначити роль освіті динамічних стереотипів також визначити роль освіті динамічних стереотипів другою сигнальною системи, якою здійснюють соціальні впливу. Риси темпераменту й правничого характеру органічно пов’язані Шекспір і взаємодіють друг з одним в цілісному єдиному образі людини, створюючи нероздільний сплав — інтегральну характеристику його індивідуальності. Попри те що, що характер належать до індивідуальних особливостей особистості, у структурі характеру можна назвати риси, загальні для певної групи людей. Навіть в найоригінальнішого людини, можна знайти якусь риску (наприклад, незвичайність, непередбачуваність поведінки), володіння якої стаття дозволяє віднести його до групи людей аналогічним поведінкою. У разі треба про типових риси характеру Н. Д. Левинтов вважає, що тип характеру — це конкретне вираження у індивідуальному характері чорт, загальних для деякою групи людей. Характер перестав бути уродженим, — його у житті й діяльності людину, як представника певної групи, певного суспільства. Тому характер людини — це продукт суспільства, що навіть пояснюється подібність і розбіжності в характерах людей, які належать до різним групам. У індивідуальному характері відбиваються різноманітні типові риси: національні, професійні, вікові. Типові риси нерідко фіксуються повсякденним свідомістю у різних установках і стереотипах. Своєрідно переломлюючи, в національні особливості виявляються типові риси, властиві дошкільнятам, підліткам, людей похилого віку тощо. неважко описати типовий характер лікаря, військового, до того ж час кожен типовий характер має свої індивідуальні риси. Попри сталість, тип характеру має певної пластичністю, Під упливом життєвих обставин і традиції виховання, вимог суспільства тип характеру змінюється і развивается.

КЛАСИФІКАЦІЯ ХАРАКТЕРОВ.

У цілому нині може бути абсолютної чи універсальної класифікації характерів, розподілу їх у типи. Підстави для типізації, зазвичай вводяться дослідником чи зацікавленою особою у тому, щоб у відповідність до наявної завданням роздягнути людей на групи з переважним якостям. Так подібні характери можуть з’являтися в людей мають домінуючі вольові чи емоційні якості. Відповідно ділять характери на типи: вольовий (активний, цілеспрямована, діяльний); емоційний (діючий під впливом пориву, переживань); розумовий (оцінюючий усе з погляду розумності). До. Юнг запропонував класифікувати характери залежно від приналежність до экстравертированному і интравертированному типу.

ЗАГАЛЬНЕ ОПИС ТИПОВ

Экстравертированный тип. Характеризується спрямованістю особистості на світ довкола себе, об'єкти якого подібно магніту, ваблять до собі інтереси, життєву енергію суб'єкта, у сенсі веде до приниженню особистісної значимості явищ його суб'єктивного світу. Йому властиві імпульсивність, ініціативність, гнучкість поведінки, товариськість. Инровертированный тип. Він характерна фіксація інтересів особистості на явищах власного внутрішньої злагоди, яких вона надає вищу цінність, нетовариськість, замкнутість, схильність до самоаналізу, утруднена адаптація. Можлива класифікація на комфорный і самостійний; домінуючий і підпорядкований; нормативний і анархічний й інші типи. Чорт характеру надзвичайно великий, кожна гілка чорт має різну якісну ступінь виразності. Надмірну виразність окремих чорт характеру та його поєднань, представляє крайні варіанти норми, називають акцентуацией характеру. Практична акцентуація — це гранична величина, крайній варіант прояви норми. Акцентуації характеру властива підвищена вразливість тільки в певного роду психотравматическим впливам, адресованим до так званому «місцеві найменшого опору» такого типу характеру за збереження опірності іншим. Це слабку молдавську ланку у характері людини виявляється лише у ситуаціях, предъявляющих підвищені вимоги до функціонуванню саме цієї ланки, у всіх інших ситуаціях, не які зачіпають уразливих точок характеру, індивід поводиться без зривів не доставляючи неприємностей ні оточуючим, ні собі. Залежно від рівня виразності розрізняють явні й приховані (латентні) акцентуації характеру. Явні, чи виражені, акцентуації належать до крайньої кордоні норми і вирізняються постійними рисами певного типу характеру. Прихована акцентуація є звичайний варіант норми, виражений слабко або виражений зовсім. Такі акцентуації виявлятися несподівано під впливом ситуацій і травм, які мають вимоги доречно найменшого опору, тоді як психогенні чинники іншого, навіть важкі, як не викликають психічні розлади, але можуть і не виявити типу характеру. Обидва типу акцентуації можуть переходити один одного під впливом різних чинників, серед яких велику роль грають особливості сімейного виховання, соціального оточення, професійної роботи і т.д.

ПСИХОПАТІЮ І АКЦЕНТУАЦІЇ ХАРАКТЕРУ У ПОДРОСТКОВ

Оскільки акцентуації характеру межують із відповідними видами психопатичних розладів, їх типологія виходить з детально розробленої класифікації подібних розладів в психіатрії, відбиваючи, тим щонайменше і вміння характеру психічно здорової людини, у зв’язку з тим, більшість акцентуаций характеру оформляється до підліткового віку і часто найяскравіше виявляється і у ньому, доцільно розглянути класифікацію акцентуацией з прикладу підлітків. Гипертимный тип. Підлітки цього відрізняються рухливістю, товариськістю, схильністю до бешкетництву. У що відбуваються навколо події вони завжди зазнає багатьох шуму, люблять неспокійні компанії однолітків, при хороших загальних здібностях вони виявляють неусидчивость, недостатню дисциплінованість, навчаються нерівно. Настрій в них завжди хороше, піднесений. З дорослими, батьками, педагогами вони нерідко виникають конфлікти. Такі дівчатка і хлопчики багато різних захоплень, але це захоплення, зазвичай, поверхневі і швидко проходять. Підлітки гипертимного типу найчастіше переоцінюють свій творчий хист, бувають занадто самовпевненими, прагнуть себе показати, похвалитися, зробити на оточуючих враження. Циклоидный тип. Він характеризується підвищеної дратівливістю і схильністю апатію. Підлітки такого типу воліють перебувати вдома одні натомість, щоб десь бути з своїми однолітками. Вони важко переживають навіть незначні неприємності, на зауваження реагують вкрай дратівливо. Настрій в них періодично змінюється від піднесеного до придушеного (звідси назва такого типу) з періодами приблизно дві-три тижня. Лабильный тип. Цей тип вкрай мінливий в настрої, причому часто воно непередбачено. Приводи для несподіваного зміни настрої може бути самі незначні, наприклад, кимось випадково зронене образливе слово, чийсь непривітний погляд. Усі вони «здатні поринути у смуток і похмуре настрій за відсутністю будь-яких серйозних прикростей і невдач». Від одномоментного настрою цих підлітків багато що залежить у тому з психології та поведінці. Відповідно цьому настрою сьогодення та майбутнє їм може расцвечиваться то райдужними, то похмурими фарбами. Такі підлітки, коли вони знаходяться в пригніченому настрої, вкрай потребують допомогу й підтримки з боку тих, хто міг би їм настрій поправити, спроможна їх відвернути, підбадьорити і развлечь.

Астено-невротический тип. Цей тип характеризується підвищеної підозрілістю і примхливістю, втомлюваності і дратівливістю. Особливо часто стомлюваність проявляється і під час складного завдання. Прихильність до іпохондрії є особливо типовою рисою. Сензитивный тип. Йому властива підвищена чутливість до всього: до з того що тішить, і до того що, що засмучує чи лякає. Ці підлітки не люблять великих компаній, занадто азартних, рухливих, пустотливі ігор. Вони зазвичай сором’язливі й соромливі при сторонніх людей і тому часто виробляють враження замкнутості. Відкрито і товариські бувають тільки з, хто їм добре знайомий, спілкуванню з однолітками воліють спілкування з трьома малюками і дорослими. Вони відрізняються слухняністю і виявляють відзначити велику прихильність до батьків. У юнацькому віці таким підлітків можуть бути труднощі адаптацію колу однолітків, і навіть «комплекс неповноцінності». Разом про те У цих ж підлітків досить рано формується відчуття обов’язку, виявляються високі моральні вимоги до собі, й оточуючим людям. Недоліки у своїх здібностях часто компенсують вибором складних видів роботи і підвищеним ретельністю. Ці підлітки перебірливі відшукати собі на друзів і приятелів, виявляють відзначити велику прихильність у великій дружбі, обожнюють друзів, які старший від них по возрасту.

Психастенический тип. Ці підлітки характеризуються раннім інтелектуальним розвитком, схильністю до роздумів і міркуванням, до самоаналізу й художніх оцінок поведінки іншим людям. Такі підлітки, проте, нерідко бувають більше сильні на словах, ніж у справі. Самовпевненість вони узгоджується з нерішучістю, а безапеляційність суджень — зі швидкими діями, зроблених саме на в ті моменти, коли потрібно обережність та необачність. Шизоїдний тип. Його найбільш істотною рисою є замкнутість, Ці підлітки невідь що тягнуться до однолітків, воліють бути одні, перебувати у компанії дорослих. «Душевне самотність навіть обтяжує шизоидного підлітка, який живе у своєму світі, своїми незвичними для дітей цього віку інтересами». Такі підлітки нерідко демонструють зовнішнє байдужість до інших людей, відсутність до них інтересу. Вони погано розуміють стану іншим людям, їх переживання, не вміють співчувати. Їх внутрішній світ найчастіше наповнений різними фантазіями, особливими захопленнями. У зовнішньому прояві своїх почуттів вони досить стримані, не зрозумілі оточуючим, передусім на своїх ровесників, що їх, зазвичай, невідь що люблять. Эпилептоидный тип. Ці підлітки часто плачуть, переводять оточуючих, особливо у ранньому дитинстві. «Такі діти, — люблять мучити тварин, бити і дражнити молодших і слабких, знущатися з безпорадними і нездатними дати відсічі. У дитячої компанії вони претендують непросто на лідерство, але в роль владаря. Серед опитаної дітей, якими вони управляють, такі підлітки встановлюють свої жорсткі, майже терористичні порядки, причому їх особиста владу у таких групах тримається здебільшого добровільної покірності інших цих діток або на страху. У разі жорсткого дисциплінарного режиму вони почуваються нерідко в розквіті, «вміють догодити начальству, домогтися певних переваг, заволодіти… постами, дають до рук… влада, встановити диктат над іншим». Истероидный тип. Головна риса цього — егоцентризм, жага постійного уваги зі своєю особі. У підлітків такого типу виражена схильність до театральності, позерства, рисовке. Такі діти ледве витримують, як у їх присутності хвалять їх товариша, коли іншим приділяють більше уваги, ніж нею самою. «Бажання залучати себе погляди, слухати захоплення й похвали ставати їм нагальною потребою». Для таких підлітків характерні претензії на виняткове становище серед однолітків, і щоб надати впливом геть оточуючих, привернути увагу, часто виступають на групах у ролі призвідників і заводив. Разом про те, будучи нездатними виступити як справжні лідери та організатори справи, завоювати собі неформальний авторитет, часто і швидко терплять фіаско. Хитливий тип. Йому інколи не так характеризують як слабовільний, що пливе за течією. Підлітки такого типу виявляють підвищену схильність і потяг до розвагам, причому підряд, і навіть до неробству і ледарства. Але вони відсутні якісь серйозні, зокрема професійні інтереси, вже майже не дбають про своє майбутнє. Конформний тип. Цей тип демонструє бездумне, некритичне, а часто кон’юнктурне підпорядкування будь-яким авторитетів, більшості групи. Такі підлітки зазвичай схильні до моралізування і консерватизму, які головне життєве кредо — «бути, й усе». Це тип пристосуванця, котрий задля власних інтересів готовий зрадити товариша, залишити їх у важку хвилину, але, що він і зробив, вона завжди знайде виправдання своєму вчинку, причому нерідко не одно.

Акцентуація характеру при вплив несприятливих умов може призвести до патологічним порушень із змінами поведінки особистості, до психопатію. Психопатія (від грецьк. psyche — душу та pathos — «хвороба») — патологія характеру, коли він у суб'єкта спостерігається практично необоротна виразність властивостей, що перешкоджають його адекватної адаптації соціальної середовищі. На відміну від акцентуаций психопатію, носять постійний характер, виявляються завжди і перешкоджають соціальної адаптації індивіда. Реакція особистості з загостреними особливостями характеру проти реакціями психопата тісніше пов’язані з писихотравматическими чинниками, при цьому збережуться певний самоконтроль. Для психопата обмежень не існує. Коли свідчать про наявність в когось певного характеру, цим свідчить про відому однобокість його психічної організації, відому дисгармонію психіки, За суттю, про нормальному «ідеальному» людині не можна сказати, що в нього характер, т.к. усі його поведінка є простою реакцією на зовнішні впливи. слід зазначити розпливчастість і жахаюча невизначеність кордонів Шотландії й між окремими психопатиями. Кошти, виділені форми психопатій здебільшого є артефакт схематичної обробки те, що зокрема у дійсності. У той самий час поведінка психопатів одного типу не завжди однаковий: один параноїк то, можливо усіма визнаним ученим, інший — душевнохворим тощо. Виходячи з розуміння, що у нерезкой формі ті чи інші психопатичні особливості притаманні всім нормальним людям, зрозуміло, ніж різкіше виражена індивідуальність, то яскравіші стає здоровішим та властиві їй психопатичні риси. Мабуть, тому між людьми високообдарованих, з багато розвиненою емоційної життям і легко збудливої фантазією є значну кількість безсумнівних психопатов.

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТЕСТ

«Що ви знаєте себе» чи виявлення акцентуації характера.

Тест призначений виявлення акцентуації особистості. Теоретичною основою тесту є концепція «акцентуації особистостей» До. Леонгарда, який вважає, що властиві особистості риси можна розділити на основні додаткові. Що стосується яскравою виразності основні риси характеру стають акцентуациями характера.

Тест містить 10 шкал, відповідно до 10 виділеними Леонгардом типами акцентуированных особистостей, і складається з 88 питань, куди треба відповідати «так» чи «нет».

ВОПРОСЫ:

1. Чи є ваше настрій загалом веселим і безтурботним? 2. Сприйнятливі ви до образам? 3. Чи траплялося вам іноді швидко заплакати? 4. Чи завжди ви вважаєте себе правим у цьому справі, яке робите, і це не заспокоїтеся, доки переконаєтеся у тому? 5. Чи вважаєте себе сміливим, ніж у дитячому віці? 6. Чи може ваше настрій змінюватися від глибокої радості до глибокої суму? 7. Перебуваєте ви у компанії центрі уваги? 8. Чи є ви дні, як ви без достатніх підстав перебуваєте у похмурому і дратівливому настрої й з ким не хочете розмовляти? 9. Серйозний ви людина? 10. Ви можете сильно воодешевиться? 11. Заповзятливі ви? 12. Швидко чи забуваєте, коли хтось уже вас скривдить? 13. М’якосердий ви людина? 14. Намагаєтеся ви перевірити по тому, як опустили лист у ящик, не залишилося воно висіти в прорізу? 15. Чи завжди ви намагаєтеся бути сумлінним у роботі? 16. Відчували ви у дитинстві страх перед грозою чи собаками? 17. Чи вважаєте іншим людям недостатньо вимогливими друг до друга? 18. Чи дуже залежить ваше настрій від життєвих подій і переживань? 19. Чи завжди ви прямодушні відносини із своїми знайомими? 20. Чи часто ваше настрій буває пригніченим? 21. Був ді ви раніше істеричний напад чи виснаження нервової системи? 22. Чи схильні ви до станам внутрішнього занепокоєння чи пристрасного прагнення? 23. Чи важко вам тривалий час просидіти на стільці? 24. Боретеся ви за інтереси, коли хтось надходить із вами несправедливо? 25. Змогли б ви вбити будь-яку людину? 26. Чи дуже вам заважає косо висяча гардина чи нерівно настланная скатертину, настільки, що вам хочеться усунути ці недоліки? 27. Відчували ви в дитинстві страх, коли залишалися самі вдома? 28. Чи часто ви безпричинно змінюється настрій? 29. Чи завжди ви старанно ви належите своєї діяльності? 30. Швидко ви можете розгніватися? 31. Ви можете бути безшабашно веселим? 32. Ви можете іноді повністю перейнятися почуттям радості? 33. Підходьте ви щодо розважальних заходів? 34. Висловлюєте ви зазвичай людям своє відверте думку з тому чи того питання? 35. Чи на цей вид крові? 36. Чи охоче ви займаєтеся діяльністю, що з великий відповідальністю? 37. Чи схильні ви заступитися за людини, з яким надійшли несправедливо? 38. Чи важко вам укладати темний підвал? 39. Чи виконуєте ви копітку чорну роботу як і повільно й старанно, як й найулюбленіше справа? 40. Чи є ви товариським людиною? 41. Чи охоче ви декламували вірші у школі? 42. Втікали ви дитиною зі вдома? 43. Чи важко ви сприймаєте життя? 44. Бували вам конфлікти і неприємності, такі вимотували нерви, що ви виходили працювати? 45. Чи можна сказати, що ви при невдачах не втрачаєте відчуття гумору? 46. Зробите ви першим крок до примирення, коли хтось уже вас образить? 47. Любіть ви тварин? 48. Підете ви з дому або з роботи, якщо в вас там щось гаразд? 49. Мучать чи вас невизначені думки, що із Вами чи з вашими родичами станеться якесь нещастя? 50. Чи вважаєте, що настрій залежить від погоди? 51. Утруднює чи вас виступати на сцені перед велику кількість народу? 52. Можете йшли ви вийти з себе і дати волю руках, якщо хтось зумисне грубо розлютить? 53. Чи багато спілкуєтеся? 54. Якщо ви чимось розчаровані, прийдете ви у відчай? 55. Чи подобається Вам робота організаторського характеру? 56. Затято ви прагнете своєї мети, навіть якби шляху зустрічається багато перешкод? 57. Чи може Вас настільки захопити кінофільм, що сльози виступлять очах? 58. Чи важко вам буде заснути, коли ви цілий день міркували над своїм майбутнім чи якийсь там проблемою? 59. Чи доводилося вас у шкільні роки користуватися підказками чи списувати у товаришів домашнє завдання? 60. Чи важко вам піти вночі цвинтарі? 61. Стежте ви з велику увагу, щоб кожна річ у домі лежала своєму місці? 62. Чи доводилося вам лягти спати у гарному настрої, а прокинутись у пригніченому і кілька годин залишатися у ньому? 63. Ви можете легко пристосуватися до нову ситуацію? 64. Чи є в вас схильність до головного болю? 65. Чи часто ви смієтеся? 66. Ви можете бути привітними з людьми, не відкриваючи свого щирого ставлення до ним? 67. Чи можна вас назвати пожвавленим і жвавим людиною? 68. Чи дуже ви страждаєте через несправедливості? 69. Чи можна вас назвати пристрасним любителем природи? 70. Чи є в вас звичка перевіряти перед сном чи до того, як піти, виключений чи на газ і світло, закрита чи двері? 71. Полохливі ви? 72. Чи буває, що ви почуваєтеся на сьоме небо, хоча об'єктивних причин цього немає? 73. Чи охоче ви брали участь у юності у гуртках худий. самодіяльності, у театральній гуртку? 74. Тягне чи вас іноді дивитися вдалину? 75. Чи дивитеся ви у майбутнє песимістично? 76. Чи може ваше настрій змінитися від найвищої радості до глибокої туги у період часу? 77. Чи легко піднімається ваше настрій у дружній компанії? 78. Переносите ви злість тривалий час? 79. Чи дуже ви переживаєте, якщо горі відбулося в іншу людину? 80. Чи була в Вас у школі звичка переписувати лист у зошиті, коли ви поставили б на нього кляксу? 81. Чи можна сказати, що ви більше недовірливі і обережні, ніж довірливі? 82. Чи часто ви бачите страшні сни? 83. Виникала вам думку проти волі кинутися з відкритого вікна під наближається поїзд? 84. Станьте ви радісним в веселому оточенні? 85. Чи легко ви можете абстрагуватися від обтяжливих запитань і не думати скоріш про них? 86. Чи важко вам стримати себе, коли ви розлютилися? 87. Віддаєте Перевагу ви мовчати (так), чи ви балакучі (немає)? 88. Ви могли б, якщо довелося б узяти участь у театральній поданні, які з проникненням і перевтіленням ввійти у роль й забути про себе?

КЛЮЧ:

1. Демостративный тип: +: 7, 19, 22, 29, 41, 44, 63, 66, 73, 85, 88. -: 51. Суму відповідей помножити на 2. 2. Застревающий тип: +: 2, 15, 24, 34, 37, 56, 68, 78, 81. -: 12, 46, 59. Суму відповідей помножити на 2. 3. Педантичний тип: +: 4, 14, 17, 26, 39, 48, 58, 61, 70, 80, 83. -: 36. Суму відповідей помножити на 2. 4. Збудливий тип: +: 8, 20, 30, 42, 52, 64, 74, 81. Суму відповідей помножити на 3. 5. Гипертимный тип: +: 1, 11, 23, 33, 45, 55, 67, 77. Суму відповідей помножити на 3. 6. Дистимический тип: +: 9, 21, 43, 75, 87. Суму відповідей помножити на 3. 7. Тревожно-боязливый тип: +: 16, 27, 38, 49, 60, 71, 82. -: 5. Суму відповідей помножити на 3. 8. Эффективно-экзальтированный тип: +: 10, 32, 54, 76. Суму відповідей помножити на 6. 9. Эмотивный тип: +: 3, 13, 35, 47, 57, 69, 79. -: 25. Суму відповідей помножити на 3. 10. Циклотимный тип: +: 6, 18, 28, 40, 50, 62, 72, 84. Суму відповідей помножити на 3.

Максимальна сума балів після множення — 24. За деякими джерелами, ознакою акцентуації вважається величина, переважає 12 балів. Інші виходячи з практичного застосування тесту вважають, сума балів буде в діапазоні від 15 до 19 говорить про тенденції до того що чи іншому типу акцентуації. І у випадку перевищення 19 балів риса характеру є акцентуированной.

Виділені Леонгардом 10 типів акцентуированных особистостей розділені на 2 групи: акцентуації характеру (демонстративний, педантичний, застревающий, збудливий) і акцентуації темпераменту (гипертимический, дистимический, тривожно- боязкий, циклотимический, аффективный).

Приклад 3 опитаних мною людей хочу проілюструвати визначення цим тестом акцентуації личности:

|1 людина. |2 людина. |3 людина. | |- |30) |+ |- |+ |- |- |+ |+ | | |+ | | | | | | | | |+ |+ |- |+ |+ |+ |+ |- |+ | |+ |+ |+ |+ |+ |- |+ |- |- | |- |- |+ |- |+ |- |- |- |- | |+ |- |- |+ |+ |+ |- |- |+ | |+ |+ |+ |+ |+ |- |+ |+ |- | |- |- |+ |- |- |+ |- |- |+ | |- |+ |- |+ |+ |- |+ |+ |- | |+ |+ |- |+ |- |+ |+ |+ |+ | |+ |- |+ |+ |+ |- |- |+ |- | |- |- |- |+ |- |- |- |- |+ | |+ |- |+ |- |- |- |+ |- |+ | |+ |- |+ |+ |+ |- |+ |- |- | |+ |- |- |- |+ |- |- |+ |+ | |+ |- |+ |+ |+ |+ |+ |- |+ | |+ |+ |- |+ |- |+ |- |- |+ | |+ |- |+ |+ |- |+ |+ |- |+ | |+ |+ |+ |+ |+ |+ |+ |+ |+ | |- |- |- |- |- |+ |- |- |- | |+ |- |- |+ |+ |+ |+ |+ |+ | |- |- |- |+ |+ |- |- |- |+ | |- |+ |+ |+ |+ |- |+ |+ |+ | |- |- |- |+ |- |+ |23) |- |+ | | | | | | | |+ | | | |+ |- |- |+ |+ |- |24) |- |- | | | | | | | |- | | | |- |- |+ |+ |+ |+ |25) |- |- | | | | | | | |- | | | |- |- |- |+ |+ |- |26) +|+ |+ | |- |+ |+ |- |+ |+ |27) +|- |- | |28) |+ |- |- |+ |+ |28) +|+ |+ | |+ | | | | | | | | | |29) |+ |- |- |+ |- |29) +|+ |- | |+ | | | | | | | | | | |+ | | |- | | |+ | |

Після опрацювання результатів виявляється таке розподіл балів за типами характера:

|№№ |Тип характеру |1 опр. |2 опр. |3 опр. | |п/п | |людина |людина |людина | |1 |Демонстративний |4 |6 |10 | |2 |Застревающий |14 |22 |12 | |3 |Педантичний |8 |12 |16 | |4 |Збудливий |12 |21 |15 | |5 |Гипертимный |6 |12 |9 | |6 |Дистимический |3 |18 |12 | |7 |Тревожно-боязливый |12 |9 |21 | |8 |Эффектно-экзальтирован|18 |24 |8 | | |ный | | | | |9 |Эмотивный |21 |18 |21 | |10 |Циклотимный |18 |9 |9 |

Звідси видно, що з 1-ого опитаного людини переважає эмотивный тип характеру, що означає, що задля цього людини характерні емоційність, чутливість, тривожність, балакучість, боязкість, глибокі реакції у сфері тонких почуттів. Найсильніше виражена їх риса — гуманність, співпереживання іншим чи тваринам, чуйність, мягкосердечность, вони радіють чужим успіхам. Вразливі, слезливы, будь-які життєві події сприймають серйозніше, ніж інші люди.

Акцентуація особистості 2-ого опитаного людини — ефектно — екзальтований тип, яскравою рисою якого є здатність захоплюватися, захоплюватися, і навіть усмішливість, щастя, радості, насолоди. Ці почуття в них можуть бути через, яка викликає великого підйому, вони охоче майже остаточно дійшли захоплення від радісних подій й у повне розпач — від сумних. Їм властива висока контактність, балакучість, влюбливість. Такі люди настільки часто сперечаються, але з доводять до відкритих конфліктів. Вони прив’язані до друзів, близьким, альтруистичны, мають почуття співчуття, хороший смак, виявляють яскравість щирість почуттів. Може бути панікерами, піддаються сьогохвилинним настроям, порывисты.

У 3-его опитаного людини по тривожного і эмотивному типам характеру набрано однакову кількість балів, це що означає, що він переважають дві ці типу. Тривожний тип — людям такого типу властива низька контактність, мінорний настрій, боязкість, полохливість, непевність у собі. Властиві ним із дитинства образливість, чутливість, сором’язливість заважають зблизитися з тими, з ким хочеться, особливим слабким ланкою є реакція на ставлення до них оточуючих. Непереносимість глузувань, підозри супроводжуються невмінням захистити себе, відстояти правду при несправедливих обвинуваченнях. Рідко входять у конфлікти з оточуючими, бавлячись у них же в основному пасивну роль, в конфліктних ситуаціях шукають підтримки і опори. Вони мають дружелюбністю, самокритичністю, ретельністю. У результаті своєї беззахисності нерідко служать цапами офірними, мішенню для шуток.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ.

Характер перестав бути застиглим освітою, його по всьому життєвий шлях людини. Анотомо-физиологические задатки не визначає абсолютно розвиток тієї чи іншої характеру. А визнання залежності характеру від такого типу чинників, як зовнішній вигляд, конституція тіла, дата народження, ім'я тощо., веде до визнання неможливості скільки-небудь істотно міняти і виховувати характер. Однак уся практика виховання спростовує теза про сталості характеру, такі випадки можливі у випадку патології особистості. Характер, незважаючи на багатогранність, один із сторін, але з вся особистість. Людина здатна піднятися над своїм характером, здатний змінити його, тому, року говорять про прогнозуванні поведінки, не забувають, що має певну ймовірність не може бути абсолютним. Особистість може кинути виклик обставинам та стати інший (якщо, звісно, вона приховує свого безсилля за фразою «Така вже в мене характер»).

1. Загальна психологія /Склад. Є.І. Рогів — М. ВЛАДОС, 1995 г.

1. Психологія індивідуальних відмінностей ТЕКСТИ /під ред.

Ю.Б. Гиппенрейдера, В. Я. Романова — М. вид-во МДУ, 1982 г.

1. Короткий словник системи психологічних понять /К.К. Платонов — М.

Вищу школу 1984 г.

2. Практична психологія в тестах.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой