Роль банківської системи у формуванні пропозиції грошей

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Разное


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Роль банківської системи у формуванні пропозиції грошей


Пропозиція грошей визначається банківською системою, й в значній мірі залежить від емісії банкнот.

В умовах ринкової економіки центральним банком належить монопольне право банкнотної емісії. Згідно положення Закону України «Про банки й банківську діяльність» передбачене, шо «Національний банк є центральним баеком республіки, її емісійним центром, проводити єдину державну політику в галузі копійчаного обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Йому належить монопольне декларація про випуск грошей в обіг».

Відомо, шо банкнотна емісія має кредитний характер й здійснюється через відповідні канали. Це означає, що кожному випуску в обіг банкнот на рахунку в центральному банку має відповідати певна кредитна позиція — кредит комерційного банку, позика уряду, зарубіжні активи. Центральний банк в любий годину може випустити «свої» гроші, а нього не існує прблеми внутрішньої ліквідності. Зараз для центральних банків законом не встановлюються жорсткі обмеження емісії банкнот чи умови їхнього покриття. Таким чином уже в законодавстві закладено передумови для інляційного розбухання грошової маси. Тільки у Швейцарії центральний банк зобов¢язаний тримати 40% - це золоті забезпечення банкнот, що знаходяться в обігу.

Провідна роль центрального банку заключається у перетворенні безготівкових грошей (що знаходяться на рахунках у центральному банку) у банкноти. Це можливо завдяки бо центральний банк виконує функцію кредитора останьої інстанції, не лише випускаючи банкноти, але й й зараховуючи ліквідні кошти на рахунки своїх клієнтів: комерційних банків, державної скарбниці, фінансових небанківських установ. Для досягнення рівноваги на грошовому ринку він вимушений перетворювати значну кількість грошей, що розміщені на банківських рахунках у банкноти. Тому центральний банк не скільки займається емісією грошей, стільки слугує посередником у процесі міжбанківського обігу грошей на банківських рахунках.

Причиною збільшення грошової маси в обігу може бути також зміни в поведінці населення, наприклад, коли смердоті намагаються заощаджувати гроші. Тоді припадати випускати понад грошових знаків, щоб компенсувати вилучені з каналів обігу гроші. У даному випадку загальна кількість грошей збільшується, але й натомість відбувається сповільнення їхні обігу, оскільки смердоті осідають на вклади, депозитах.

Однак банкнотною емісією пропозиція грошей, що формується на державному рівні, не обмежується. Іншим каналом формування пропозиції грошей — це система обслуговування бюджетного боргу. Вона грунтується не так на випуску в обіг нових грошей, але в розміщенні на відкритому ринку державних боргових зобов¢язань. Продаючи цінні папери, держава позичає (як правило на пільгових умовах) гроші у суб¢єктів фінансового ринку. Ці позики оформляються офіційно як державний борг країни. Залежно від того, де розміщуються державні цінні папери, він може бути внутрішнім чи зовнішнім. Купуючи державні зобов¢язання, центральний банк створює «базу» для наступної депозитної емісії комерційних банків, що безпосередньо призводить до зростанння в обігу грошової маси. Якщо ж переважну частку своєї поточної заборгованості державній скарбниці вдається розмістити поза емісійними установами, то приріст державного боргу не спричиняє прямого впливу на пропозицію грошей. У цьому випадку відбувається лише перерозподіл кредитних ресурсів й позичкового капіталу.

Нарешті центральний банк здійснює емісію грошей при покупці іноземної валюти, коли на валютному ринку значно підвищується на неї попит. Такі купівлі складають певну частку валютних операцій.

Комерційні банки. Їх притаманна функція ¾ емісія депозитних (банківських) грошей. Їх випуск ¾ це банківська операція, що пов¢язана із перетворенням боргових зобов¢язань у платіжні засоби, котрі можна безпосередньо використати на грошовому ринку. Цей процес ще називають терміном «монетизація» боргових зобов¢язань. Наприклад, постачальники часто реалізують свої товари із відстрочкою платежу, але й отриманий вексель як боргове зобов¢язання можна продати (дисконтувати) комерційному банку й отримати відповідну суму грошей, котра якщо йому зарахована на поточний рахунок (депозит). У більшості випадків гроші повертаються до банку, коли боржник за банківською позикою чи за векселем, що знаходиться у портфелі банку, погашає борг.

Таким чином, обіг грошей представляє собою результат взаємодії двох протележних потоків: один потік ¾ випуск грошей (платіжних засобів) через банки для задоволення господарських потреб економічних агентів; другий потік ¾ це Повернення грошей боржникам при погашенні боргових зобов¢язань. Ос-кільки випуск платіжних засобів, як правило, відбуваєтьсяя активніше, ніж їхні Повернення, грошова маса має тенденцію до зростання.

Комерційні банки часто називають посередниками у сфері попиту й пропозиції капіталів. Їх основна функція полягає в тому, щоб надавати кредити суб¢єктам господарської діяльності за рахунок коштів, залучених на депозити. Однак до їхнього основної діяльності відноситься емісія депозитних грошей тобто перетворення боргових зобов¢язань у платіжні засоби. Тому діяльність банків ще називають «банківська індустрія».

Комерційні банки утворюють депозитні гроші, надаючи своїм клієнтам кредити. Відомо, що грошова маса зростає, коли банки надають кредити клієнтам, й зменшується, коли останні повертають кредити. Банк може видавати нові кредити й утворювати тім самим додаткові гроші лише тоді, коли у нього є вільні резерви.

Аналогчний ефект емісії грошей має місце, коли комерційний банк купує на фондового ринку державні цінні папери. У цьому випадку державні зобов¢язання перетворюються у платіжні засоби. Додаткова емісія грошей можлива шляхом придбання банком іноземної валюти. І навпаки продажів державних цінних паперів чи погашення державного боргу, чи продажів іноземної валюти якщо означати зменшення грошової маси.

Механізм утворення грошей комерційними банками можна показати у такій послідовності. Комерційні банки приймають вклади (до запитання, термінові), тобто накопичують депозити. Деяку частку, припустимо 10% від загальної суми депозитів смердоті повинні зберігати в центральному банку в якості обов¢язкових резервів. Наднормативний депозитний потенціал використовується банками для видачі кредитів. Видаючи кредит, банки перетворюють пасивні гроші в активну грошову масу. Банк відкриває рахунок із якого боржник виписує чеки для розрахунків з своїми кредиторами. Чеки поступають в американські банки, збільшуючи їхнього депозитний потенціал й можливості кредитування. Виходить, що депозитні суми поступаючи у міжбанківський оборот, мають властивість до самозростання чекової (грошової) маси.


Ланцюгова реакція захоплює інші банки й таким чином у банківській системі появляються нові й нові кредити та депозити (див. табл. 3.1.).

Таблиця 3.1. Процес кредитні та депозитні експансії у банківській системі.

Банки

Депозити

Кредити

Банківські резерви

Перший банк

Другий банк

Третій банк

¾//¾

Десятий банк

Сума решти банків

Всього для банківської системи

1,000,0

900,0

810,0

6513,2

3486,8

10,000,0

900,0

810,0

729,0

5861,9

3138,1

9000,0

100,0

90,0

81,0

651,3

348,7

1000,0

Нарешті, после довгого ланцюга усі банки створили нові депозити, у 10 разів більші від нових резервів. Використовуючи резерви як вхідний чинник, банківська система перетворює їхнього у набагато більшу суму банківських грошей. Готівка плюс банківські (депозитні) гроші й становлять пропозицію грошей ¾ М1. Цей процес називається «багаторазове збільшення депозитів».

Для комерційного банку депозит скоріше сировина. Ніж готова продукція. Пояснити це можна тім, що емітовані банком гроші переважно покидають його. Дійсно, лише що емітовані банком гроші використовуються власниками депозитів, наприклад, для розрахунків із кредиторами, постачальниками, виплати зарплати тощо. Більшість кредиторів чи постачальників мають поточні рахунки в інших банках. Тому банк винен завжди бути спроможним (тримати кошти на кореспондентському рахунку) переказати гроші в американські банки чи придбати банкноти за вимогою своїх клієнтів. Отже, перед комерційним банком щоденно стоїть проблема надходження грошей. Якщо на коррахунку в банку грошей недостатньо для здійснення банківських операцій за вимогою клієнтів, то тут для поповнення своїх ліквідних коштів банк змушений враховувати (продавати) боргові зобов¢язання на грошовому ринку чи в центральному банку. Іншими словами для шкірного комерційного банку рано чи пізно виникає поблема платоспроможності банку та ліквідності балансу. Власне за цієї заподій виник грошовий ринок.

Посередницька роль фінансово-кредитних інститутів.

Основне призначення фінансово-кредитних (небанківських) установ — залучення тимчасово вільних коштів у широких верств населення й надання позик економічним агентам, котрі мають потребу в капіталах. На відміну від банків операції небанківських фінансово-кредитних установ не пов¢язані із можливістю емісії платіжних засобів. Алі смердоті значно впливають на грошовий обіг, шляхом депозитно-позичкових операцій смердоті наново пускають в господарський оборот раніше емітовані гроші. За цієї заподій, на відміну від банків, небанківські фінансові установи мають здатність якби створювати надлишок грошей в обігу й таким способом мультиплікують ефект банківської емісії платіжних засобів.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой