Избирательная система і виборче право

Тип роботи:
Реферат
Предмет:
Інші реферати


Дізнатися вартість нової

Детальна інформація про роботу

Витяг з роботи

ВВЕДЕНИЕ 3

ИЗБИРАТЕЛЬНАЯ СИСТЕМА 4 Виборча система Російській Федерації 6 Виборче право 11 1. Верховенство закону. 13 3. Виборчі округу. 15 4. Права кандидатів. 15 5. Агітація і додаткове фінансування. 16 6. Виборчі комісії. 18 7. Організація і Порядок голосування. 22 8. Визнання виборів такими, що і недійсними. 23 9. Відкритість і гласність. 24 ВИСНОВОК 25 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 26

Американці є така жарт: виборчу кампанію годі було починати до того часу, поки закінчиться фінал першості країни з бейсболу. Як і кожному жарті, у цій велика частка істини. Не можна проводити одночасно два масових заходи: одне з яких (й у даному разі хтозна яке) постраждає. Але якби бейсбол був єдиним чи навіть у числі небагатьох обставин, які треба враховувати в проведенні виборів, тим більше за формуванні виборчої системи країни! Виборча система — явище надзвичайно складний та динамічне. Її його конкретний зміст різна у країні, й у однієї країни зміст виборчої системи також із часом під впливом численних обставин змінюється. Головне, що необхідно виділити, то це виключно високу роль виборчої системи у розвитку політичною системою суспільства. Вона є каналом, яким здійснюється процес створення всієї системи представницької влади — від місцевих органів до президента страны.

ВИБОРЧА СИСТЕМА

Виборча система — це сукупність правил, прийомів і процесів, які забезпечують і регулюючих легітимне становлення державних представницьких органів політичної влади. У кожній країні виборча система формується з урахуванням законодавства, яке деталізує основні тези щодо даної системи, зафіксовані у конституції країни. У законодавстві відбиті положення про порядок висування кандидатів, вимоги до кандидатів, процедура голосування та підрахунку голосів, можливості користування послугами засобів, і навіть джерелами фінансування. Виборчі системи пройшли тривалий еволюційний шлях. У результаті майже трехвекового розвитку представницька демократія виробила дві основні форми участі громадян, у формуванні органів державної влади місцевого самоврядування: мажоритарну і пропорційну виборчі системи. На платній основі у сучасних умовах застосовуються і змішані форми. Розглядаючи дані системи, звернімо особливу увагу те що, що вони відрізняються й не так формальними моментами, скільки політичною метою, достигаемыми під час використання даних виборчих систем. Мажоритарна виборча система характеризується тим, що обраним той чи інший виборний орган вважається кандидат (чи список кандидатів), набрав передбачене законом більшість голосів. Більшість буває різним. Існують виборчі системи, потребують більшості (це 50% + 1 голосу і більш). Мажоритарна система відносного більшості означає, що під час виборів той, хто набирає голосів більше, чим кожен із його суперників. Мажоритарну виборчу систему називають «системою першого який прийшов до фінішу «. Про неї також кажуть- «переможець одержує дедалі «. При мажоритарної системи, зазвичай, з’являються і упрочиваются безпосередні зв’язок між кандидатом (надалі депутатом) і виборцями. Кандидати добре знають стан справ у своїх округах, інтереси виборців, особисто обізнані з їхніми найактивнішими представниками. Відповідно й виборці мають уявлення у тому, кому вони довіряють висловлювати свої інтереси у органах влади. Вочевидь, що при мажоритарної системи під час виборів перемагають представники сильного політичного течії країни. Натомість, це сприяє витіснення з парламенту і інших органів влади представників малих і середніх по своєму значенням партій. Мажоритарна система сприяє формуванню і зміцненню тенденції до становлення у країнах, де використовується, двох- чи трехпартийных систем. Пропорційна виборча система означає, що мандати розподіляються чітко пропорційно кількості поданих голосів. Цю систему поширена у світі ширше, ніж мажоритарна. При використанні пропорційної виборчої системи переслідується мета забезпечення широкого і пропорційного представництва органів влади політичних партій, і навіть соціальних і національних груп. Ця система сприяє розвитку багатопартійності. Як підкреслювалося, виборчі системи свого розвитку пройшли досить великий шлях. У цього процесу (в післявоєнний період) почалося формування змішаної виборчої системи, тобто системи, які мають увібрати у собі позитивні характеристики і мажоритарної, та пропорційної виборчих систем.

Виборча система у складі Федерации

У Конституції Російської Федерації відзначається, що її «мають право обирати й бути обраними до органів влади й органи місцевого самоврядування «(п. 2 статті 32 Конституції Російської Федерації). Саме собою це положення не нове: воно проголошувалося й у попередньої Конституції. Разом про те його нового змісту нові можливості очевидні. Йдеться широкої палітрі нових політичних, економічних пріоритетів і соціальних нововведень, які докорінно перетворять виборчу систему країни: визнання права на приватну власність, політичний плюралізм, ідеологічне розмаїття та інших. Виборча система — це порядок виборів президента, депутатів Державної Думи, виборів у інші федеральні державні органи, передбаченими Конституцією Російської Федерації і обрані безпосередньо громадянами Росії у відповідність до Федеральними законами. Цей лад застосовується також під час виборів до органів влади суб'єктів Російської Федерації і до органів місцевого самоврядування. Виборча система — це сукупність юридичних норм, закріплюють принципи, основі яких здійснюються вибори, громадян обирати і на обрання, які визначають відповідальність депутатів та інших виборних осіб свою діяльність перед виборцями, визначальних порядок організації та проведення виборів і навіть що регулюють відносини, що у процесі формування органів структурі державної влади, здійснення взаємовідносин виборців із депутатами й іншими обраними ними особами. Сам порядок виборів визначається особливим інститутом Конституційного права — виборчого права. Російська виборча система належить до розряду тих світових систем, що у стадії свого становлення. Специфіка ситуації у тому, що у стадії становлення і сама російська державність, зокрема система органів структурі державної влади. Наприклад, вибори 12 грудня 1993 р. відбувалися легіслатура, який раніше не існував — Федеральне збори (у складі Ради Федерації України й Державної думи). Російська виборча система є змішаний варіант мажоритарної та пропорційної. Суть змішаної виборчої системи у тому, що велика частина депутатських мандатів розподіляється відповідно до принципами мажоритарної системи. Це сприяє формуванню стійкого уряду. Інша ж частина мандатів розподіляється відповідно до принципами пропорційної виборчої системи. Державна Дума — нижня палата Федерального Збори Російської Федерації - обирається з урахуванням поєднання мажоритарної та пропорційної виборчої системи: 225 депутатів обирається по одномандатних округах і стільки ж із партійних списків. За даними ЦВК, голосів виборців, подані за різні політичні партії і рух виборах у Державну Думу 17 грудня 1995 року, розподілилися так (у відсотках числу голосуючих): КПРФ — 22,3%, ЛДПР — 11,18%, НДР — 10,13%, Яблуко — 6,89%. Отже, подолати законодавчо встановлений 5 — відсотковий бар'єр вдалося лише чотирьом партійним об'єднанням. За ці партії проголосували загалом 50,15% населення, учасника виборах. Прибічники зміни чинного закону свідчить про його недосконалості, підкреслюючи колись те обставина, що це закон не забезпечує представництва народу. Особливої критиці піддається голосування партійних списків. З’являються такі недоліки: політичні партії, у нашій країні нечисленні, їх кількість вбирається у 1% дорослого населення, до того ж він належить половина місць у парламенті; програми розвитку й платформи багатьох партій немає чіткого висловлювання, соціальна база цих об'єднань розмита; існуюча пропорційну виборчу система призвела до з того що у Державну Думу не потрапили представники партій, які проголосували майже половину виборців, що з’явилися на вибори. Вибори територіальним, як і по общефедеральному, виборчому округу під час виборів у Державну Думу зізнаються які відбулися, тоді як них взяли участь принаймні 25% від загальної кількості зареєстрованих виборців, а під час виборів Президента — 50%. Інакше вибори зізнаються такими, що. При виборах у Державну Думу по общефедеральному виборчому округу вибори зізнаються такими, що, якщо жодна виборче об'єднання (блок) не одержало 5% виборчих симпатій, які взяли що у голосуванні, за наявності виборчого кворуму. І якщо одне виборче об'єднання (блок) отримає понад 5% виборчих симпатій, до нього переходять все 225 депутатських місць. Результати виборів у загальфедеральному окрузі визначаються ЦВК з урахуванням протоколів дільничних виборчих комісій за підсумками голосування. ЦВК підраховує, скільки виборчих симпатій отримали по общефедеральному виборчому окрузі кандидатури кожного виборчого об'єднання (блоку). Потім визначається, які виборчі об'єднання отримали більш як 5% виборчих симпатій загалом країні від загальної кількості виборців, котрі відвідують вибори, і кількість виборчих симпатій, поданих проти всіх списків кандидатів. Такі бар'єри під час виборів за пропорційною системою широко застосовують у країнах, мають міцні демократичні традиції. Пери скасування цієї квоти до парламенту можуть потрапити представники нечисленних нестійких політичних партій, що саме собою здатне дестабілізувати діяльність російського парламенту. Мандати розподіляють між виборчими об'єднаннями (блоками), які отримали на власний список щонайменше 5% голосів. ЦВК визначає, скільки мандатів пропорційно кількості поданих нього дійсних голосів отримує кожне виборче об'єднання (блок), має право участі у розподілі мандатів. І тому число голосів, отриманих цим виборчим об'єднанням, ділиться на число які підлягають обранню депутатів. Отримане число є виборчим метром. Потім, число голосів, отриманих виборчим об'єднанням, ділиться на виборчий метр. Ціла частина отриманого внаслідок розподілу числа є число депутатських мандатів відповідного виборчого об'єднання. Решта мандати передаються за одним тим виборчим об'єднанням, у яких опинилася найбільша подрібнена частина (залишок) числа, отриманого в результаті розподілу. При рівність перевагу віддається тому виборчому об'єднанню, протягом якого подано більше виборчих симпатій. При рівність голосів перевагу віддається виборчим об'єднанням, котрі зареєстрували свій федеральний список раніше. У одномандатні округи результат виборів визначається окружними виборчими комісіями з урахуванням протоколів дільничних виборчих комісій за підсумками голосування. Обраним вважається кандидат, який одержав найбільше виборчих симпатій, які взяли участь у голосуванні. Боротьба за певний варіант виборчої системи (як і широкому, так і у вузькому сенсах цього поняття) нині стає умовою політичного виживання і насторожуючі демонстрації власного присутності політичному просторі окремих осіб, груп інтересів й обслуговуючих їх аналітиків. Усе це можна пояснити і прогнозовано, оскільки законодавство про вибори є своєрідним політичної конституцією. Реформування виборчої системи — нове і дуже актуальне напрям державної політики побудови єдиної й узгодженої, внутрішньо збалансованої і несуперечливої виборчої системи організації виборів, що відбиває федеральну природу російської держави і що гарантує стабільність спадкоємність у діяльності виборних органів державної влади місцевого самоврядування. Істотне місце тут турбує питання уніфікації федеральних і регіонального законотворчого і правоприменительного процесів, дієвою системи гарантій реалізації політичних прав громадян. Рішення всіх цих та інших матеріально-правових і процесуальних питань розвитку перехідного виборчого права дозволить надалі предметно сформулювати, концептуально обгрунтувати і послідовно реалізувати ідею кодифікованого виборчого правничий та законодавства, відповідного міжнародним виборчим стандартам, що є принципове значення в процесах інтеграції до європейських правові норми й політичні структуры.

Виборче право

30 вересня 1997 року, після опублікування «Російської газеті», вступив з Федеральний закон «Про основні гарантії виборчих правий і права щодо участі в референдумі громадян Російської Федерації». Набрання сили даного Федерального закону стало важливим етапом в розвитку федерального законодавства, спрямованих найповнішу і ефективний захист встановленого Конституцією Російської Федерації (статті 3 і 32) громадян Російської Федерації обирати й бути обраними в органи державної влади органи місцевого самоврядування, і навіть брати участь у референдумі. Федеральний закон «Про основні гарантії виборчих правий і права на що у референдумі громадян Російської Федерації» виданий у рамках конституційного (пункт «в» статті 71) повноваження Російської Федерації по регулювання і захист прав громадян Російської Федерації. На той час захист виборчих прав громадян здійснювалася Федеральним законом «Про основні гарантії виборчих прав громадян Російської Федерації», чинним з десятьма грудня 1994 року, і навіть федеральними законами «Про вибори депутатів Державної Думи Федерального Збори Російської Федерації», «Про вибори Президента Російської Федерації», «Про забезпечення конституційні права громадян Російської Федерації обирати й бути обраними до органів місцевого самоврядування». Федеральні виборчі кампанії, практика проведення виборів і навіть референдумів в суб'єктів Російської Федерації виявили суттєві прогалини та страшної суперечності у чинному федеральному виборчому законодавстві, неузгодженість між федеральним і регіональним законодавством про виборах, необхідність удосконалення створення та зміцнення основних гарантій виборчих прав громадян, законодавчого закріплення федеральних гарантій громадян Російської Федерації щодо участі в референдумі. Принципи виборчого права:

1. Загальну — у виборах бере участь все дорослі громадяни Российской

Федерації. Таке право вони мають із 18-ї років. Дане право називається активним, тобто, це право обирати. Пасивне ж виборче право, тобто обиратися, громадяни одержують з певного віку, встановленого щодо різноманітних виборних посад у різних нормативні акти (наприклад, мінімальний вік для кандидата в

Президенти РФ встановлено у 35 років, для депутата Державної Думи —

21 рік, для члена законодавчого органу суб'єкта РФ — 21 рік, голови виконавчої суб'єкта РФ — 30 років, голови місцевого самоврядування — 21 рік). Виборче право залежить від статі громадянина, віку, національності, мови, місце проживання, ставлення до релігії. Проте, цього права не абсолютно, у ньому є свої обмеження. Позбавлені виборчого права особи, визнані судом у порядку недієздатними, особи, перебувають у місцях позбавлення волі. При це закон прямо встановлює, що не можна обмежувати виборче право цензом осілості, і навіть не можна встановлювати максимальний вік для кандидата. Деякі решта обмежень можуть встановлюватися законами (наприклад, депутат неспроможна перебувати державному службе).

2. Рівне — законом встановлено, що перший виборець має один голос.

Голосувати можна тільки особисто, не можна передавати цього права іншій юридичній особі (наприклад, за дорученням). Виборець включається лише у виборчої список. В усіх виборців рівні підстави до участі у голосуванні чи виборах, тобто закон всім виборцям, і кандидатам підходить з єдиною меркой.

3. Прямі вибори — виборці голосують за або проти кандидата безпосередньо. Цей принцип як на мене дуже важливим, оскільки внаслідок прямого голосування все обрані органи безпосередньо представляють котрі вибрали їх громадян, що, безсумнівно підвищує почуття відповідальності держави і виборців і ряду избираемых.

4. Таємне голосування- даний принцип означає, що під час виборчого процесу повинна виключатися якась можливість впливати на виборців чи кандидатів із метою примусити їх до участі (так само як і до неучасті) у виборах, і навіть спричинити свободу їх волеизъявления.

5. Добровільне голосування — не можна нікого примушувати силою (фізично чи психічно) до участі чи неучасті у виборах. Для цього він закон встановлює заборона проведення передвиборної агітації 31 жовтня у приміщенні для голосования.

6. Громадяни поза Російської Федерації мають таку ж виборчі права, коли б вони перебували біля России.

Це означає, як і поза держави щодо громадянина цієї держави поширюється його суверенітет, і він має так само правами і обов’язками, як і усередині (біля) країни. У цьому дипломатичні і консульські установи мають сприяти громадянинові у здійсненні ним свого виборчого права.

1. Верховенство закона.

Федеральним законом «Про основні гарантії виборчих правий і права на що у референдумі громадян Російської Федерації» встановлено пряме його і їх верховенство стосовно нормам інших федеральних законів. Що стосується протиріччя федеральних законів, і навіть законів суб'єктів Російської Федерації, статутів муніципальних утворень Федеральним законом «Про основні гарантії виборчих правий і права на що у референдумі громадян Російської Федерації» застосовуються норми названого Федерального закону (пункт 7 ст. ст. 1). Федеральний закон встановлює стабільність нормативно-правової бази на виборів і навіть референдуму: прийняті встановленому законом порядку зміни і доповнення до законів, інші нормативні акти про вибори чи референдумі набирають сили тільки по закінченні виборчої кампанії, проведення референдуму (пункт 6 ст. ст. 1). У Федеральний закон включений ряд норм, які забезпечують періодичність проведення виборів. Так було в статті 8 встановлено, що термін повноважень органів структурі державної влади, органів місцевого самоврядування, і навіть одноразово обраних депутатів неспроможна перевищувати п’яти. Продовження чи зменшення терміну їхніх повноважень чинного органу структурі державної влади, місцевого самоврядування, депутата заборонена. Статтею 10 Закону передбачено, у разі неназначения виборів уповноваженим те що органом структурі державної влади, місцевого самоврядування, вибори проводить виборча комісія, а разі невиконання комісією зазначеної обов’язки вибори призначаються судом. 2. Реєстрація (облік). Органи влади суб'єктів Російської Федерації і органами місцевого самоврядування організується державна система реєстрації (обліку) виборців, учасників референдуму, і беруть участь у здійсненні цієї реєстрації (обліку). З метою усунення можливості «подвійного обліку» виборців уточнено порядок складання списків виборців (учасників референдуму). Так було в відповідно до пункту 5 статті 18 Федерального закону основою включення громадянина Російської Федерації до списку виборців, учасників референдуму на конкретному виборчу дільницю, ділянці референдуму є факт постійного чи переважного проживання на території цієї ділянки, визначається відповідно до федеральним законодавством. Включення виборця до списку фактично його тимчасового проживання можливо лише у випадках, передбачених справжнім Федеральним законом (наприклад, виходячи з відкріпного посвідчення), федеральними конституційними законами, іншими федеральними законами.

3. Виборчі округа.

Відповідно до статтею 19 Закону 1997 року виборчі округу повинні утворюватися за дотримання принципу зразкового рівності виборчих округів за кількістю виборців із допустимим відхиленням середньої норми представництва виборців лише на 10%, а важкодоступних і віддалених місцевостях — лише на 15%, при освіті виборчих округів територій компактного проживання корінних нечисленних народів дозволене відхилення середньої норми представництва виборців у відповідно до законів суб'єктів Російської Федерації може перевищувати зазначений межа, але має не більше 30%. З метою усунення різночитань у визначенні критеріїв важкодоступних і віддалених місцевостей встановлено, що перелік таких місцевостей встановлюється законом суб'єкта Російської федерации.

4. Права кандидатов.

До нашого часу під час виборів різних рівнів виборцю найчастіше ставиться нелегке завдання зробити свідомий вибір з кількох десятків претендентів на виборну посаду. Ця ситуація «розпорошує» голосів виборців, позбавляє значну частину громадян Російської Федерації представництва органів державної влади органах місцевого самоврядування. Сприяти зменшення кількості таких ситуацій дозволять такі норми Федерального закону «Про основні гарантії виборчих правий і права щодо участі в референдумі громадян Російської федерації». Усунути ситуації, коли збирати підписи здійснюється без злагоди і відома те що кандидата, покликана норма пункту 2 статті 28, де встановлено, що висування кандидатів можливе за умови уявлення письмового заяви особи про згоду балотуватися кандидатом. Зазначене заяву разом із повідомленням початку збору підписів направляють у відповідну до виборчої комісії. З іншого боку, на відміну раніше діючих норм федерального законодавства, пунктом 8 цієї статті встановлено, що виборець, ставлячи підпис в підписному листі, власноручно вказує у ньому свої прізвище, ім'я, по батькові, адресу місце проживання, серію, і номер паспорти чи заменяющего його документа, дату внесення підписи. Зазначені норми спрямовані на запобігання фальсифікації підписних листов.

5. Агітація і финансирование.

Щодо фінансування організації та проведення виборів, референдуму, здійснюваного виборчими комісіями, комісіями референдуму, то Законі закріплено принцип виключно бюджетного фінансування. Без бюджетного фінансування передбачено механізм отримання відповідними виборчими комісіями кредитів банків (пункти 4 і п’яти статті 46 Федерального закону). Статтею 35 Федерального закону встановлено гарантії діяльності зареєстрованих кандидатів: їх декларація про додаткова відпустка тимчасово участі у виборчій кампанії, оплачуваний рахунок коштів бюджету, виділених підготовка і проведення виборів, гарантії від звільнення, особливий порядок притягнення до кримінальної відповідальності. У статтях 28 і 36 Федерального закону встановлено заборона використання кандидатами, зареєстрованими кандидатами свого посадового або службового положення у цілях обрання, що має забезпечити рівний статус кандидатів, зареєстрованих кандидатів. Тлумачення терміна «використання переваг посадового і службове становище» міститься у пункті 5 статті 28 Федерального закону. Правове забезпечення умов доступу до агітації через кошти масової інформації міститься у статтях 39, 40 і 41 Федерального закону: надання безплатного ефірний час, рівних умов доступу до платному ефірного часу, друкованим площами періодичних друкованих видань. Разом із цим у інтересах виборців у пункті 2 статті 40 встановлено правило, за яким щонайменше однієї третини від загального обсягу який виділяється безплатного ефірний час відводиться зареєстрованим кандидатам, виборчим об'єднанням, виборчим блокам задля об'єднаного проведення дискусій, «круглих столів» та інших аналогічних агітаційних заходів. Виборчі об'єднання, виборчі блоки, котрі висунули списки кандидатів, зобов’язані створювати виборчі фонди після реєстрації їх уповноважених представників, зокрема з фінансових питань, відповідними виборчими комісіями. У підкріплення принципу фінансування виборчої кампанії кандидата, зареєстрованого кандидата, виборчого об'єднання, виборчого блоку лише з коштів виборчого фонду пунктом 11 статті 47 федерального закону встановлено, що і юридичних осіб вправі надавати фінансову (матеріальну) підтримку діяльності, сприяє обранню кандидата (списку), лише крізь відповідні виборчі фонди. Забороняється безплатне виконання чи виконання по необгрунтовано заниженим розцінками юридичних осіб, їх філіями, представництвами й іншими підрозділами робіт, надання послуг, реалізація товарів, безпосередньо чи опосередковано пов’язаних із виборами. Допускається добровільне безплатне особисте виконання громадянином робіт, надання їм послуг за підготовки й проведенню виборів без залучення третіх лиц.

6. Виборчі комиссии.

Виборчі комісії, комісії референдуму забезпечують реалізацію і захист виборчих правий і права щодо участі в референдумі громадян Російської Федерації, здійснюють підготовку і проведення виборів і навіть референдумів Російській Федерації. Відповідно, переважно статей Федерального закону, у тій чи іншій мері містяться функції, повноваження президента і обов’язки виборчих комісій, комісій референдуму. Призначення виборів у разі їх неназначения уповноваженим те що органом чи посадовою особою, складання списків виборців, визначення схеми виборчих округів, реєстрація кандидатів, списків кандидатів, реєстрація ініціативних груп з проведення референдуму, контролю над проведенням в передвиборній агітації, агітації з питань референдуму, контролю над створенням виборчих фондів і витратою коштів цих фондів, застосування заходів відповідальності порушення справжнього Федерального закону, інших федеральних законів, законів суб'єктів Російської Федерації, статутів муніципальних утворень, фінансове забезпечення підготовки й проведення виборів, організація голосування, підрахунок виборчих симпатій, учасників референдуму, встановлення результатів виборів, референдуму, видання у разі, передбачені законами, інструкцій та інших нормативних актів — ось неповний перелік функцій виборчих комісій. Стаття 21 Федерального закону встановлює систему виборчих комісій. Як і раніше, комісії, комісії референдуму становлять єдину соподчиненную систему лише відповідно до рівня виборів. Рішення вищестоящої (відповідно до рівня виборів або референдуму) виборчої комісії, комісії референдуму, прийняті межах її компетенції, обов’язкові для нижчестоящих виборчих комісій, комісій референдуму. Рішення виборчої комісії, комісії референдуму, суперечить федеральним конституційним законам, федеральним законам чи законам суб'єктів Російської Федерації або прийняте перевищенням встановлених повноважень, підлягає скасуванню вищестоящої виборчої комісією, комісією референдуму (відповідно рівню проведених виборів, референдуму). У цьому вища виборча комісія, комісія референдуму вправі ухвалити будь-яке рішення сутнісно питання. Разом про те комісії суб'єктів Російської Федерації вправі розглянути скаргу влади на рішення будь-який територіальною виборчою комісії, діючу пенсійну систему суб'єкт Російської Федерації, а Центральна виборча комісія Російської Федерації вправі розглянути скаргу влади на рішення будь-який виборчої комісії суб'єкта Російської Федерації і ухвалити будь-яке рішення по суті питання безвідносно до рівня виборів (пункти 7 і побачили 8-го статті 63 Федерального закону). Порядок формування виборчих комісій суб'єктів Російської Федерації, окружних територіальних і дільничних виборчих комісій, комісій референдуму — половина членів виборчої комісії суб'єкта Російської Федерації, окружної виборчої комісії з виборів в федеральні органи структурі державної влади призначається законодавчим (представницьким) органом структурі державної влади суб'єкта Російської Федерації, інша половина призначається виконавчим органом структурі державної влади суб'єкта Російської Федерації. Формування територіальних виборчих комісій, комісій референдуму, і навіть окружних виборчих комісій з виборів органи структурі державної влади суб'єктів Російської Федерації і органи місцевого самоврядування здійснюється виборним органом місцевого самоврядування. З іншого боку, федеральним законом встановлено, державні або муніципальні службовці що неспроможні бути щодня понад однієї третини від загального числа членів відповідної виборчої комісії, комісії референдуму. Закріплено статус Центральну виборчу комісію Російської Федерації і виборчих комісій суб'єктів Російської Федерації як державні органів, здійснюють підготовку і проведення виборів і навіть референдумів в Російської Федерації і головних дійових на основі (пункт 9 статті 21, пункт 1 статті 22, пункт 8 статті 23 Федерального закону). З іншого боку, передбачена можливість діяльності територіальних виборчих комісій на основі (пункт 10 статті 23). Принцип незалежності виборчих комісій, комісій референдуму також закріплений Федеральному законі. Так, пунктом 10 статті 21 встановлено, що комісії, комісії референдуму межах своєї компетенції незалежні від органів державної влади органів місцевого самоврядування. Разом про те введено ще й низку обмежень для члена виборчої комісії. Відповідно до пунктом 1 статті 24-ої Федерального закону тепер членами виборчих комісій, комісій референдуму з правом вирішального голоси неможливо знайти як кандидати, їх довірені особи, дружини і близькі родичі кандидатів або особи, котрі перебувають при них же в безпосередньому підпорядкуванні, як це вказувалося у статті 13 Федерального закону «Про основні гарантії виборчих прав громадян Російської Федерації», а й депутати законодавчих (представницьких) органів структурі державної влади, органів місцевого самоврядування, виборні посадові особи органів державної влади органів місцевого самоврядування, судді, уповноважені представники і довірені особи груп виборців і ряду виборчих об'єднань, виборчих блоків, які висунули кандидатів, і навіть ініціативних груп з проведення референдуму, члени виборчих комісій, комісій референдуму з правом дорадчого голоси. Федеральний закон наділяє комісії широкі повноваження контролю над дотриманням виборчих прав громадян Російської Федерації всіх етапах виборчого процесу. Виборчим комісіям, комісіям референдуму Законом дозволили розглядати й приймати рішення сутнісно скарги рішення і дії (бездіяльність) виборчих комісій, комісій референдуму, і їх посадових осіб, порушують виборчі громадян право громадян що у референдумі (пункт 6 статті 63). Для контролю над таки цільовою витратою коштів, виділених виборчим комісіям, комісіям референдуму підготовка і проведення виборів, референдуму, і навіть контролю над джерелами надходження, правильним урахуванням психології та використанням коштів виборчих фондів, фондів до участі в референдумі, для перевірки фінансових звітів кандидатів, зареєстрованих кандидатів, виборчих об'єднань, виборчих блоків, ініціативних груп з проведення референдуму створюються контрольно-ревізійні служби при Центральної виборчої комісії Російської Федерації і виборчих комісіях суб'єктів Російської Федерації. Найбільш важливий і відповідальний етап діяльності виборчих комісій, у якому задіяно все ланки системи виборчих комісій, — організація голосування, підрахунок виборчих симпатій, учасників референдуму, встановлення результатів виборів, референдуму. Правове регулювання цього етапу досить докладно і докладно, що робить цей етап максимально відкритим і гарантованим від фальсифікацій, ввозяться главі IX федерального закона.

7. Організація і Порядок голосования.

Норми статей 49 — 62 Федерального закону покликані забезпечити відкритість і гласність найважливішого етапу виборчої кампанії. У цьому все виборчі дії усім виборів і референдумах, які у Російської Федерації, уніфікуються. У статті 49 Федерального закону встановлюються вимоги до приміщення для голосування. У приміщенні для голосування повинна бути збільшена форма протоколу про результати голосування, призначена для занесення у ній даних про результати голосування мері їх встановлення. Приміщення для голосування має бути обладнано в такий спосіб, щоб місця видачі виборчих бюлетенів, бюлетенів для голосування референдумі, кабіни і ящики для голосування одночасно перебувають у зору членів дільничної виборчої комісії, комісії референдуму, спостерігачів. Статті 52, 53, 54 Федерального закону містять свого роду «єдиний порядок» голосування, зокрема дострокового і «поза приміщення голосування. Зокрема, кілька змінено процедуру дострокового голосування. Відповідно до пунктом 3 статті 53 Федерального закону голосування, бюлетень для голосування референдумі, заповнений проголосовавшим достроково виборцем, учасником референдуму, вкладається виборцем, учасником референдуму конверт і заклеюється. На місці склейками на конверті, крім підписів двох членів відповідно територіальної (окружної) чи дільничної виборчої комісії, комісії референдуму, проставляється підпис виборця, учасника референдуму, який би достроково. При організації голосування поза приміщенням для голосування дільничні комісії, комісії референдуму зобов’язані вести спеціальний реєстр, у якому реєструються всі подані заяви виборців, учасників референдуму, бажаючих проголосувати поза приміщенням для голосования.

8. Визнання виборів такими, що і недействительными.

Вибори зізнаються відповідної виборчої комісією такими, що у разі, тоді як них взяли участь менше виборців, чому це передбачено відповідними федеральними законами, законами суб'єктів Російської Федерації, або якщо число виборчих симпатій, поданих кандидата, набрав найбільшу число голосів із відношення до іншому кандидату (іншим кандидатам), менше, ніж число виборчих симпатій, поданих проти всіх кандидатів, і навіть якщо жоден список кандидатів не отримав число голосів, необхідне відповідно до федеральними законами, законами суб'єктів Російської Федерації у тому, аби взяти в розподілі мандатів. У таких випадках призначаються повторні вибори. Відповідна виборча комісія, комісія референдуму визнає результати голосування, про результати виборів, референдуму суб'єкта Російської Федерації, місцевого референдуму недійсними: а разі, якщо допущені під час проведенні голосування чи встановленні результатів голосування порушення неможливо достеменно встановити результати волевиявлення виборців, учасників референдуму, б) у разі, якщо вони визнані недійсними щонайменше ніж однієї четвертій частині від виборчих дільниць, ділянок референдуму; в) за рішенням суду. Федеральними конституційними законами, федеральними законами, законами суб'єктів Російської Федерації під час проведення голосування може передбачатися проведення голосування однієї кандидатурі у разі, коли після зняття всіма іншими кандидатами своїх кандидатур в виборчому бюлетені на день проведення голосування залишиться лише одне кандидат. У цьому кандидат вважається обраним, коли він отримав щонайменше 50 відсотків голосів виборців, які взяли що у голосовании.

9. Відкритість і гласность.

Однією з умов проведення вільних виборів є відкритість і гласність за її підготовці та проведенні. Засідання виборчих комісій, комісій референдуму проводяться очно. Відповідно до пункту 1 статті 26 Федерального закону усім засіданнях відповідної виборчої комісії, комісії референдуму вправі може бути члени вищих виборчих комісій, комісій референдуму, зареєстрований даної або вищестоящої виборчої комісією кандидат або його довірена особа, уповноваженого представника чи довірена особа виборчого об'єднання, виборчого блоку, список кандидатів від якої зареєстрований даної або вищестоящої виборчої комісією, чи кандидат із зазначеного списку, член чи уповноваженого представника ініціативної групи з проведення референдуму. Для присутності на засіданнях зазначеним особам непотрібен додаткове разрешение.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

Виборче право і виборчий процес безпосередньо пов’язані з політичної сферою функціонування держави й громадянського суспільства. Якщо виборче право предметно регламентує політичне право громадян обирати й бути обраними, то виборчий процес ніж формою реалізації норм виборчого права висловлює динаміку і структуру участі громадян, у здійсненні влади. Спільно вони утворюють политико- правову основу функціонування інститутів системи представницької і виборної демократії. Суттєвою рисою демократичного устрою сучасної держави є перетворення виборів у основну і безперервну процедуру відбору виборних представників. Вибори є політико-правової формою участі громадян, у управлінні, здійснення ними публічного контролю над діяльністю органів державної влади місцевого самоврядування, депутатів і посадових осіб. Саме вони служать чуйним барометром суспільних настроїв і законним способом коригування внутрішньої і до зовнішньої політики. Шлях объективно-исторического відбору підвів Росію до формування і функціонуванню демократичної держави, однією з основних принципів залежить від отримання політичними діячами мандатів управління у вигляді альтернативних виборів. Вибори видаються оптимальним засобом, що дозволяє з максимальною ймовірністю призвести до політичної влади найкращих представників суспільства. Вони найбільшою мірою забезпечують організацію суспільства, побудованого на повазі основних громадянських і особисті права і свобод можливо чоловіки й гражданина.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛИТЕРАТУРЫ

1. Конституція Російської Федерації від 12. 12. 93 р. // Російська газета, №

237 від 25. 12. 93 р. 2. Федеральний закон «Про основні гарантії виборчих правий і права щодо участі в референдумі громадян Російської Федерації» від 19. 09. 97 р. № 124-

ФЗ. 3. Федеральний конституційний закон «Про референдумі Російської Федерації» від 10. 10. 95 р. № 2-ФКЗ. Федеральний закон «Про затвердження схеми виборчих дільниць для проведення виборів вибори до Державну Думу Федерального Збори Російської Федерації другого скликання» від 17. 08. 95 р. № 146-ФЗ. Федеральний закон «Про вибори президента Російської Федерації» № 76-ФЗ від 17. 05. 95 р. // Російська газета, № 98 від 23. 05. 95 р. Зинов'єв А.В. Гарантії свободи виборів представницьких органів влади у Росії. // Держава право, 1995, № 1, з. 15. Іванов Г. Б. Російський парламентаризм (Як обирається російський парламент?) // Обществознание у шкільництві, 1998, № 4. Рибаков А. В. Виборче право та виборчі системи // Соціально- політичний журнал, 1998, № 2. Вишневський Б. Ю., Шилов А. Д. Виборча система: чи зміни. // Російська Федерація, 1997, № 7.

Показати Згорнути
Заповнити форму поточною роботою