Гражданственность творчості Гоголя

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Литературоведение


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Гражданственность творчості Гоголя

Высокая громадянськість творчості великого письменника Миколу Васильовича Гоголя проявилася насамперед у викритті всього, що нехтує свободу людської особистості, це не дає людині творчо працювати й жити. З обуренням каже Гоголь про знелюдненому вельможі з «Повісті про капітана Копейкине» («Мертві душі»). Цей холодний байдужий міністр, у у відповідь прохання інваліда Великої Вітчизняної війни 1812 року про ви дачі йому пенсії розпорядився, щоб Копєйкіна виселили зі столиці. Так само бездушні представники світського суспільства з по вести «Шинель». Хіба гідні вони викривального слова?! Гоголя як громадянина потрясала думку, що річ то, можливо дорожче людського життя, що великодушних вчинків стає дедалі більше і меньше.

Важное місце у творчості Гоголя обіймав «маленький чоло століття». Гоголь, зображуючи сумну життя росіян на той час, хіба що пред’являв рахунок винуватцям цього особи у суспільстві. Винуватцями ж були можновладці люди, які вважали за можливе не думати скоріш про кожному бідному Башмачкине. Хоча це входить у прямий обов’язок державних людей.

По кількості сарказму і критики, вилитої на голови казнокрадів, підлабузників, хабарників, бюрократів, самодурів, Гоголь, по-моєму, не превзойден.

Достаточно згадати комедію «Ревізор», де зображено чиновництво повітового міста на чолі з городничим, чи поему «Мертві душі». Обидва твори створюють широку панораму російського суспільства, який загруз у пороках, невігластві, у злочинах проти свободи людської особистості. Саме тому нам такий дорогий великий писатель-гражданин, не схотів миритися з сумними явищами російського життя того времени.

Не лише моральне відставання від вищих ідеалів, скувавши шиї російське дворянство, пригнічувало Гоголя. Сама нудьга що паразитує стану імущих викликала в Гоголя цивільний протест.

Писатель вивів цілу галерею помещиков-уродов. Як ступеня злиднів і руйнування довели своїх селян ці Собакевичи, Маниловы, Плюшкины.

Изображая важкий, бідний побут кріпаків, Гоголь нещадно критикує їхніх власників. Письменник немов промовляє суспільству, нічого дивуватися появі у Росії дядьком Мітяєв і Меняев, дворових дівчаток Палашек, хто знає навіть, де лево, де право, бо така жизнь.

«Повесть у тому, Іван Іванович посварився із паном Никифоровичем» развенчала духовне убозтво дворянства. «Нудно жити у світі, добродії!» — каже Гоголь, закінчуючи по звістка двох Иванах, тих у своїх безглуздих жизнях.

Однако поруч із гіркими одкровеннями у творах письменника живуть і дуже достойники. Деспоти ми змогли заглушити шляхетних якостей народу. Мужніх, духовно стійких, від важливих і щедрих людей показав письменник в образах Степана Пробки, Абакума Фырова, Максима Телятникова і каретника Михєєва. А яку душу не порадують широтою натури, благородними устремліннями, вогненними темпераментами герої повісті «Тарас Бульба»!

Прошлому і сумного справжньому великий письменник протиставляє велике майбутнє нашої Батьківщини: «Русь! Русь! Бачу тебе, із мого дивовижного, прекрасного бачу!» Так вірити на свій народ і пророкувати її майбутнє велич міг лише вели київ громадянин Росії. А його натхненний, поетичний образ птаха-трійки, яка несеться уперед і перед якої «розступаються й прокурори дають їй дорогу інші народи і держави»! Хіба це вигук не гідно належати устам великого державного мужа!

Нам, співвітчизникам великого письменники та так само великого громадянина Росії, є в кого вчитися цивільному почуттю. Це звертаючись до нас у майбутнє. Гоголь говорив: «Забирайте з собою у шлях, виходячи з м’яких років юності в суворе, ожесточающее мужність, збирайте з всі людські руху, не залишайте їх у дорозі, не піднімете потім».

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой