Пряности

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Остальные рефераты


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Пряности

С.В. Мельникова

Пряности — різноманітні частини рослин, які мають специфічним стійким ароматом і різною мірою пекучості, — були, очевидно, серед перших речовин, які осіб розпочав додавати зі своєю їжі. Можливо, вони увійшли до кулінарію навіть за солі. Близько 5 тис. років тому я прянощі вживали сході. За часів античності їх привозили з Індії, та з Цейлону до Єгипту, Грецію, Рим — країни знайомилися з високо розвиненою культурою споживання прянощів. Використовували народи Середземномор’я і Малої Азії, і місцеві пряні рослини.

Во часи Римська імперія торгівля прянощами була зосереджена на Карфагені й Александрії. Потім, у роки раннього середньовіччя, центр цю торгівлю перекинувся на Константинополь, а згодом, в XIV в., роль монополіста перейшла до морську державу на Середземному морі - Венеції. Монополія призвела до неуявному зростання цін на прянощі, котрі почали недоступними для більшості населення.

В середньовіччі прянощі часто заміняли в платежах золото і навіть служили мірою ваги. Так, 1000 зерен хорошого чорного перцю мали важити рівно 460 р. Цікаво, що у Франції аж до Великої французької революції найбільш точними людьми вважалися не аптекарі, а торговці прянощами — саме їхній корпорація відповідала за еталони заходів і весов.

Из-за надмірною прибуток від торгівлі прянощами нерідко була спроба їх фальсифікації. Підробка їх прийняла дуже серйозний розмах, що вимагало серйозних заходів для її припинення. Так, мови у Франції за першу спробу фальсифікації меленого перцю покладався гігантський штраф, другу — арешт з повним конфіскацією майна України та заборона торгівлю. У Німеччині по підробку найдорожчими прянощі - шафрану — винуватця спалювали чи закопували живцем в землю. Неймовірна жорстокість законів, караючих фальсифікаторів, зробила подібні злочини у Європі великий редкостью.

Великие географічні відкриття кінця XV — початку XVI ст. відкрили морський шлях до Індії навколо Африки, Америку… Ще Васко так Гама привіз із свого плавання перець, гвоздику, корицю і імбир. Ввезення прянощів до Європи став можливий і посередництва арабів. Центр світової торгівлі прянощами перекинувся на Португалію й Іспанію. Іспанці до того що ж привезли до Європи нові, невідомі тут досі американські прянощі - ваніль і стручкові перці. Іспанія дізналася ваніль в 1510 р., а Англія лише майже 300 років спустя.

В XVII- XVIII ст. з Росією завозили прянощі через Каспій з Індії, та від Китаю через Монголію і Сибір. Тривалий час ціна на прянощі штучно підтримувалася монополістами і надзвичайно високої. Але наприкінці ХІХ ст. монополія зруйнувалася, т.к. прянощі стали широко вводитися в культури і стали доступними за ціною.

И хоча у час потреби консервної промисловості виробляється щонайменше 100 000 т, вживання в побуті скоротилося, особливо через появу штучних замінників. Набагато менше пряні рослини залучатися як лікарських засобів. Більшість господинь використовує при приготуванні їжі і консервуванні трохи більше десятка прянощів, хоча раніше їх є близько півтори сотні. Розповімо про декого з тих.

Традиционно все прянощі діляться на класичні (екзотичні) і місцеві. До класичним ставляться прянощі, вжиті з глибокої давнини, отримали всесвітнє поширення та звичні більшість національних кухонь — хоч західних, і східних. Місцеві ж прянощі - пряні овочі й трави — вживаються лише у місцях проростання, які мають широкого распространения

Классические пряности

Об історії походження і особливостях таких знаменитих класичних прянощів, як ваніль і кориця, на сторінках «Біології» розповідалося неодноразово*, у цій статті ми будемо ними останавливаться.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой