Нравственная культура працівників правоохоронних органов

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Право


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Реферат

На тему: Моральна культура працівників правоохоронних органов

Выполнил: студент 5 курса

Рубаев Т. К.

Владиковказ 2001

Професійна этика.

У системою вартостей будь-якого працівника правоохоронних органів особливу увагу займають проблеми професійної етики. Це пов’язано з поруч об'єктивних причин. По-перше, боротьби з злочинністю й іншими правопорушеннями — це правова, а й моральна проблема, оскільки не можна вести боротьбу з злочинністю і причинами які породжують, не зміцнюючи моральні підвалини суспільства, а без боротьби з преступ ностью неможливо забезпечити всемірне розвиток виробництва і прояв морального чинника у його конструктивної, творчої роли.

Во-вторых, співробітникам органів внутрішніх справ має справу, зазвичай, ні з кращої частиною цього суспільства, що, з одного боку, дуже несприятливо впливає з їхньої мо ральный образ здатне за певних умов призвести до моральної деформації, і з з іншого боку, службова етика зобов’язує кожного працівника виявляти такт, витримку, мораль але впливати на затриманого, заарештованого, засудженого. До того ж, як свідчить практика і дослідження, моральний ная культура співробітників органів внутрішніх справ надає за метное дисциплінуюче, виховне вплив на граж дано. Відомо також, що умовах демократизації і гуманиза ции суспільства, розширення гласності про діяльність правоохра нительных органів значення професійної моралі їх з трудников помітно возрастает.

В науковому буквальному розумінні етика — це філософська наука, объ ектом вивчення якої є мораль у всіх її проявах, тобто. як із форм суспільної свідомості, як моральні взаємини спікера та як моральна практика, вчинки. Однак у житті під етикою нерідко розуміють саму моральну практику, певні моральні якості і норми людей, моральні правила, кодекси, заповіді, звичаї тощо., мають ту чи іншу конкретне прояв. Тому є такі поняття, як «етика поведінки», «етика виховання», «етика се мейной життя», «етика політичних змагань», «трудова етика», «етика міліцейської службы».

Исходя зі сказаного, професійна етика може рас сматриваться або як теорія професійної моралі, або як певні моральні вимоги до працівникам, обуслов ленні специфікою їх професії. Мораль втратила б своїх функцій найбільш універсального регулятора поведінки й дея тельности людей, коли її вимоги, норми було настільки універсальні і загальнозначимі у суспільстві. Разом про те у кожному суспільстві є такі професії, працю працівників найбільш суворо «обпікається» мораллю, регламентується нею. До таких професій, безперечно, ставляться професії сотруд ников органів внутрішніх дел.

В до нашого лексикону надійно ввійшло поняття «міліцейська етика», таку ж «під собою підстави» мають значення і «етика пожежної служби» та інших. Недостатня увагу до професійної ці ке (й у науці, і ще понад практиці) завдає нашому загальне твердження ству як моральний, а й матеріальний, а деяких випадках та політичний шкоди, веде до зниження авторитету органів внутрен них справ, послаблення їхніх зв’язку з населенням, зниження эффек тивности оперативно-службовій діяльності, підриває пре стиж міліцейських профессий.

Профессиональная етика включає у собі певні ка тегории етики й моральні принципи, які у основі дея тельности людей тій чи іншій професії, моральні якості, якими вони мають мати, моральні норми, регламен тирующие їх діяльність, й інших моральних аспектів професійної діяльності. Професійна етика характеризується такими категоріями як «профессиональ ный борг», «службове гідність», «професійна честь» є мундира". Мають цілком певне професійне звучання на практиці органів внутрішніх справ України та такі етичні категорії, як «відповідальність», «справедливість», «гуманізм», «колективізм» і кілька других.

Как правило, співробітник визначає свою лінію поведінки, конкретні вчинки, ставлення до служби і людей, звіряючи його з його розумінням «особистого та службового гідності», «профес сионального боргу і честі». Якщо його гадані дії відповідають уявленням працівника про обов’язок, честі, гідність, він охоче виконує свої обов’язки, діє іні циативно, не боїться прийняти відповідальність, т.к. морально він схвалює і заохочує свої дії.

Професійне достоинство.

Вместе про те співробітник може дозволити собі зробити вчинки, що суперечать її розумінню професійного боргу, гідності, чести.

Профессиональное гідність, з одного боку, відбиває ставлення інших людей даному співробітнику як до специали сту, професіоналу, з другого боку, свідчить про від носінні людини перед самим собою як до працівника, про усвідомленні їм своїх заслуг, фахівців. Професійне гідність є в що свідчить слідство гідної професії, тобто. визначається громадської значимістю даної професії, її престижем, сформованим громадської думки. Але не можна нехтувати й особистого, індивідуального відносини людини зі своєю професії, яке не лише збігаються з об'єктив ным становищем у суспільстві людей даної професії. Исследо вания показують, що у завершені трьох років у карному розшуку лише 40% співробітників вважали своєї роботи гідної, як від 37 до 50% (залежно від служб, де працюють) опитано ных заявили, що й колишні ставлення до роботі у міліції не збігаються з дійсністю. На жаль, далеко ще не все гда ці розбіжність у користь міліцейської службы.

Вот чому крім поліпшення умов праці та побуту сотруд ников органів внутрішніх справ, підйому їх авторитету настільки важ але формування та зміцнення професійного гідності кожного працівника, виховання, а то й любові, то належного ува жения до обраної профессии.

Профессиональное гідність особистості був із її конкретним становище у службовому колективі, її особистими заслугами та відповідній їм мірою поваги та пошани, тобто. пов’язані з честю співробітника як представника даної профес ці, конкретного колективу, всього міліцейського корпусу. Честь співробітника органів внутрішніх справ, з одного боку, постає як результат його власних заслуг і достоїнств як громадянина як і працівника, з другого боку, вона є наслідком за слуг перед суспільством, народом всіх правоохоронців, співробітників усіх ґенерацій і служб. Отже, одягнувши по гони співробітника органу внутрішніх справ, працівник хіба що аван сом отримує частку пошани і слави всього корпусу гідних працівників, котрі стояли варті правопорядку. Це, природно, накладає кожного співробітника органів внутрішніх справ осо бую відповідальність у підтриманні його честі як як кін кретной особистості, а й як представника всього пересічного і чальствующего складу органів внутрішніх справ. Відомо, як і населення, суспільство оцінюють працівників правопорядку як як конкретних представників влади, а й узагальнено, переносячи на людини у мундирі добру чи недобру славу інших працівників органів внутрішніх дел.

Професійна честь.

Професійна честь жадає від співробітника підтримувати репутацію, авторитет тієї професійної групи, до якої він належить і приналежністю до якої він дорожить. У цій честь — як при знання минулих заслуг людини її сьогоднішніх чеснот, достоїнств, а й хороший стимул його подальшого морального вдосконалення, заставу б у службову діяльність. Важливо у своїй помітити, що честь співробітника органів внутрен них справ визначається на її службовим чи матеріальним поло жением, спеціальним званням, освітою, лише його ліч ными якостями (моральними, діловими, політичними, ін теллектуальными й іншими) як громадянина, як працівника, як представника органів внутрішніх дел.

Забота про професійну честь і службовому гідність співробітників внутрішніх справ спонукає їх підтримувати честь гідність усіх громадян і навіть осіб, підозрюваних у соверше нді злочинів або позбавлених свободи (але з позбавлених цивільних правий і гідності особистості). У кодексі честі ря дового і керівного складу органів внутрішніх справ Ріс сийской Федерації говориться: «Співробітник органів внутрішніх справ, будучи державних службовців, наділеним владою, повинен належить до людини як до найвищої цінності, гуманно, великодушно і милосердно. Чемне і запобіжне про ходіння з громадянами перестав бути проявом слабкості й цілком сумісно з твердостью"1.

Як свідчить досвід минулого і наукових досліджень, що стоїть раз кручено у співробітника почуття особистого та службового гідності, що він дорожить моїй професійній честю, тим значи мее його соціальна цінність, якщо наводяться із високим моральної зрілістю, культурою співробітника, необхідними моральними качествами.

Моральні качества.

Профессиональная етика наказує кожної профессио нальной групі відповідні моральні якості. Але це ніяк значить, що встановлюються особи на кожній професійній групи мають унікальні, неповторні моральні якості. Мо ральных якостей і первісність почуттів нараховується лише кілька десят ков, включаючи як чесноти — високоморальні властивості людини, і пороки — аморальні якості. Тому може йти лише про специфіку прояви цих, універсальних моральних рис особи і про значимість тих чи інших їх стосовно працівникам конкретної професії. Так, напри заходів, мужність, сміливість, рішучість — дуже позитивні властивості будь-якого працівника, якщо дані якості виступають як бажані для пекаря, перукаря, фотографа ательє, стосовно до працівника органів внутрішніх справ є професійно необхідними. Благодушність вихователя дет ского саду чи шкільного вчителя — скоріш чеснота, ніж у рок, але ж це якість за умов органів внутрішніх справ, зазвичай, породжує безвідповідальність, потурання, біс принципность, безтурботність, що загрожує серйозними негативними наслідками службову діяльність конкретного сотруд ніка і лише коллектива.

Профессиональная етика, підкреслюючи значимість тих чи інших моральних рис, звісно, неспроможна і повинна наказувати, як треба чинити співробітнику у тому чи ситуації. Тому це апелює до моральним принципам і нормам, які регламентують поведінку і діяльність працівника, не з конкретної історичної ситуації, а соответст вії з загальнозначущим характером моральних вимог, і цінностей на суспільстві й у даної професійної групі. Проте, якщо моральна норма передбачає конкретні по ступки, дії і вони, зазвичай, закріплені в правових документах (присязі, статутах, наказах, інструкціях), то мо ральные принципи відбивають моральні вимоги в пре грамотно узагальненому вигляді (гуманізм, відповідальність, справед ливость, вимогливість, колективізм, патріотизм, принциповість тощо.). Своєрідність моральними принципами залежить від форми їх прояви у тій чи іншій профес сиональной діяльності. Так, гуманізм правоохоронних органів — це абстрактне людинолюбство, а захист інтері сов добропорядних («законослухняних») громадян, і непри миримость до правопорушень і злочинцям. Справедли вость може забезпечуватися лише у рівність всіх перед за конем, в верховенство закону. Колективізм у діяльності органів внутрішніх справ проявляється у особистої відповідальності кожного працівника за долю спільної справи, за становище у колективі, в товариській солідарності, і не має ні чого спільного з кругової порукою і панибратством.

Таким чином, аналізуючи специфіку прояви общезна чимых моральних цінностей й виконання вимог моралі до тій чи іншій професійної групі, професійна етика як представляє теорію професійної моралі, але выра батывает практичні рекомендації, що б эффектив ность службову діяльність, які б моральному вихованню (самовихованню) співробітників, зміцнюють зв’язку органів внутрішніх справ Росії із населенням, їх авторитет і високий соціальний статус.

Естетика службову діяльність.

Моральная культура співробітника міцно пов’язана з культурою ес тетической, якщо перша відбиває внутрішню культуру ліч ности, то другу, зазвичай, розглядають як культуру зовнішню. Безперечно, що внутрішня культура людини грає визначальну роль своєї діяльності й поведінці. Але не можна недооцінювати і зовнішню культуру, її на лантух туру внутрішню. Так, формена одяг працівники правоохоронних і навіть стиль, якість його партикулярного (цивільного) сукні власними силами оказы вают вплив (й іноді істотне) на поведінка работника.

Служебная естетика включає у собі культуру праці та промови співробітника, етику службового побуту і зовнішній вигляд работника,

Термин «естетика» (як і «етика») застосовується як у Науковому, і у обы денном його розумінні. Якщо у першому випадку він є науку про ів кусстве, естетичному освоєнні світу, то у другому — відбиває реальну практику, культуру побуту, поведінки, труда.

Манеру спілкування з громадянами і товаришами по службі та естетику ритуа вилов, грамотність оформлення службових документів і майже культуру поведінки співробітника за межами службового кабінету. Не сік рет, що недбале оформлення протоколу огляду місця проис ходи або затримку правопорушника нерідко веде до оши бочному висновку дізнавача чи слідчого, як від надмен ного виразу обличчя співробітника до зарозумілого ставлення до людей всього півкроку. Сукупність вимог,. правила, що регламентують поведінка співробітників на службі, їх привіт ствие, зовнішній вигляд тощо., характеризується поняттям «службовий етикет». Своєрідність міліцейського етикету у тому, що естетичні вимоги як тісно пов’язані з моральними нормами, а й, зазвичай, закріплені в нормативних докумен тах і тому носять обов’язкового характеру всім сотрудни ков. Специфіка службового етикету у тому, що він покликаний як задовольняти естетичні запити сотрудни ков, а й подавати відповідне естетичне вплив на громадян. Безглуздо, приміром, будувати будинок УВС В. Варцабі та, скажімо, дитячого театру з єдиного архітектурному проекту, точно як і інтер'єр кабінету начальника РВВС навряд має нагадувати житлову кімнату чи кабінет директора цирку. Строгість, раціо нализм, відсутність будь-яких надмірностей, помпезності - обяза тільні вимоги до будівлям і службовим приміщенням органів внутрішніх справ. Серйозність й виконуваних ними функцій повинні повністю перебувати у відповідність до эстети дідька лисого службового побуту. Забарвлення стін, освітленість, звукоизоля ция, розміри службового приміщення, зручність меблів, дизайн технічних та інших коштів — як і необхідні елементи службового побуту, впливають як на естетичне самочув ствие співробітників, але значною мірою які спричиняють эффектив ность їх труда.

Эстетика праці співробітників органів внутрішніх справ — те й професійне знання, і раціональне використання рабо чого часу, й застосування їх службового телефону, інший техни кі суворо за призначенням, це передусім культура роботи з людьми, спілкування з працівниками та громадянами.

Опытные співробітники добре знають, що доброзичливість, ввічливість, привітний погляд працівника, тактична постановка питань мають відвідувачів до відвертої розмови. І навпаки, похмурий погляд співробітника, його небажання («забудькуватість») запропонувати відвідувачу стілець, важкий повітря кабінету і убогість його інтер'єру відбивають у громадянина бажання до спілкування, навіть якщо вона сама, добровільно прийшов у орган внутрішніх справ з метою йому сприяння. Звісно, проблеми з приміщеннями, їх недостатнє матеріально-технічне оснащення — об'єктив ный і, на жаль, певне, довгостроковий чинник, оказы вающий несприятливий вплив працювати співробітників. Але це в жодному разі не пояснюють і не виправдовує забуття некото рыми співробітниками елементарних правил службового етикету, які потребують ні додаткових зусиль і коштів, ні додаткового часу, проте вони, зазвичай, дають помітний позитивний ефект та службовою діяльності, й у зімкненні колективу.

Моральні качества.

Моральні якості виступають як стійкі елементи морального свідомості людини та поведінки (як професійного, і повсякденного) слідчих, прокурорів, адвокатів, суддів. Щоб карно-процесуальні стосунки справді моральними, ці фізичні особи повинні мати певними моральні якості, бути морально вихованими.

Слідчих, прокурорів, адвокатів, суддів, повинні відрізняти глибоку пошану до Закону, вірність його букві та духу, стійкість ,і неподверженность сторонньому впливу, самостійність в судженнях і пильність. Вони мають бути вимогливими й до людей, чесні й непідкупні, скромні, і чемні, чоловіка ственны і рішучі, трудолюбивы.

Трудно знайти іншу професію, володіючи якої щодня припадало мати справу з такою кількістю самих разнообраз ных життєвих ситуацій, вчинків, мотивів, людських характерів, І у всьому цьому різноманітті необхідно розібратися оперативно, всебічно, повно і «глибоко. Слідчий, прокурор, адвокат, суддя мали бути зацікавленими максимально витриманими, тактовними, корів ректными, зібраними, холоднокровними і спокійними в отноше нді кожного человека-преступника-рецидивиста і побутового склочника, досвідченого вбивці та звичайного скандаліста, потерпілого і свідка, жінки й чоловіка, старого і підлітка, яких спіткало сферу правосуддя. І хіба що у своїй не було велике емоціо нальное і розумовий напруга, хоч би як важко було сдер живати гнів до бандитові і вбивці, насильнику і грабіжнику, зрив тут неприпустимий, як неприпустимі і загрози для, грубість, обман, брехня, хоч би добрими намірами і причинами вони объяс нялись.

Соблюдение цих моральних вимог є яскравим проявом необхідних морально-психологічних якостей осіб, здійснюють провадження з кримінальної справи. Зазначені моральні якості, будучи професійно необхідні слідчих, прокурорів, суддів і адвокатів, самим непо средственным чином впливають зміцнення і повы шение престижу органів попереднього розслідування, прокуратури, адвокатури та суду, на ефективність здійснення завдань кримінального судопроизводства.

Службовий коллектив.

Применительно до службовому колективу вимоги етикету можна звести до правил поведінки начальника по відношення до підлеглим та правил поведінки в пересічного співробітника по від носіння до свого начальнику (командиру). Серед правил пове дения керівника можна назвати следующее:

• вчити, а чи не повчати підлеглих і наодинці навчатися в них;

• запалювати людей, а чи не «обпалювати» їх окриком, грубим сло вом, бестактностью;

• вимагати, а чи не придираться;

• вести людей у себе, а чи не підштовхувати их;

• бути витриманим, а чи не пасивно выжидающим;

• бути скромним щодо оцінки собі, а більш щедрим щодо оцінки подчиненных;

• бути простою й доступним зі спілкуванням, але з фамильярничать;

• бути принциповим, а чи не впертим і кілька других.

В числі правил поведінки підлеглого можна назвати та киє как:

• поважати начальника, а чи не догоджати ему;

• бути чемним, а чи не льстивым;

• поводитися із гідністю, але не матимуть высокомерия;

• бути скромним, а чи не смиренным;

• виявляти ініціативу, а чи не самовольство;

• бути правдивим, але тактичным;

• бути виконавчим, а чи не підлеслевим, і пояснюються деякі другие.

Эти правила, ставши звичними стійкими оптимізують взаємовідносини начальника і підлеглих, сприятливо впливають на співробітників, котрі посідають однакове службове по ложение, загалом згуртовують колектив, сприяють успішно му рішенню службових задач.

Зовнішня культура сотрудника.

Важным елементом службової естетики є зовнішня культура співробітника, що охоплює культуру його усній ре чи, манеру вдягатися, ставлення до форменому одязі, форму звернення, вітань тощо. Як свідчать опитування населе ния, акуратність, підтягнутість, молодцеватость «людини у формі» цікавить громадян шанобливе ставлення до сотруд никам органів внутрішніх справ, надають на оточуючих воспи тывающее, дисциплінуюче вплив. І, навпаки, неряшли вый співробітник (тим більше форменому одязі) викликає себе негативне ставлення оточуючих, а де й почуття брезгли вости в окремих громадян. У цьому слід зазначити, що отно шение співробітника до форменому одязі уже є щодо їх суті ви ражение її стосунки до самої службі: на одне формена одяг — це «спецівка», спецодяг, іншому — це мундир, пов’язані з таким поняттям як «честь мундира».

Конечно, правова естетика неспроможна вимагати від сотрудни ков бути зовні гарними, статными, фізично потужними, але він зобов’язує шанобливо ставитися до форми, суворо дотримуватися встановлені вимоги про дисципліни, про ввічливості і отдании честі, спонукає співробітника бути уважним до свого внеш нього виду, пам’ятати про свій вплив на окружающих.

Можно сказати, що етикет, правова естетика загалом стоять в обороні честі, особистого гідності й авторитету співробітників органів внутрішніх справ і потребує від нього тієї самої стосовно громадянам. З «золотого правила» етики: «Не дозволяй собі те, що вважаєш неприпустимим й інших», сотрудни кі би мало бути особливо педантичними як до свого зовнішнім виглядом, до своєї промови, вчинкам, у виборі коштів восстанов ления суспільного ладу, припинення протиправних дей ствий. Разом про те є рідкісними випадки, коли сотрудни кі звертаються на громадян (особливо правопорушникам) на «ти», вдаються до окрику, або навіть фізичному образі за держанных, паскудно лаються. Глибоко мав рацію педагог О. С. Макаренка, назвавши лайка, не цензурщину неприкрашеної, дрібної, бідної та дешевої гидотою, ознакою самої дикої, самої перекл вобытной культуры.

Служебный етикет наказує співробітникам суворо соблю дати форму одягу та вітань, забороняє носіння неустав ных знаків. Несхвально він ставиться до до всього, що предна меренно використовується у тому, щоб суто зовні виділитися серед інших (носіння бороди, довгих волосся чи масивних перснів, ланцюгів, нестатутних шпильок для краватки тощо.). Навряд чи можна назвати любові до форменому одязі спроби окремих молодих співробітників якось самостійно «вдосконалити» її. Це, прояв марнославства, егоїзму, прагнення «же не бути й усе». Останнє можна було б вітати, коли вона не зводилося лише у зовнішнім ознаками відмінності, поза ка або зв’язки й з інтелектуальними, професійними й моральними рисами людини, його внутрішніми достоинст вами. До речі, у середовищі колег, надмірно захоплюються своїм зовнішнім виглядом, набагато частіше зустрічаються такі, хто зовнішнім лоском і благопристойністю приховує егоїзм, зневажливе ставлення до людей, байдужість у роботі, а часом і грубость.

Таким чином, службовий етикет органів внутрішніх справ як вияв правової естетики містить такі правила пове дения, що є моральними за змістом, эстети ческими за формою і правовими характером їх застосування. У їх життєвість і котра стимулює роль.

В заключении слід підкреслити, що професійна етика і правова (службова) естетика співробітника органів внут ренних справ тісно пов’язані між собою, взаимо зумовлюють одне одного. Це, зокрема, проявляється у тотожності, од нозначности оцінок вчинків працівників із моральної й есте тической погляду: високоморальне з позиції етики поведінка щодо естетичної погляду завжди він красиво й, напро тив, потворне поведінка може бути моральним і одоб ряться службової этикой.

Знание основ професійної етики й службової естетики, і застосування практично як роблять співробітника лантух турным громадянином і працівником, а й понад ефективно виконувати службових обов’язків, підвищують його авторитет серед колег та населення, зміцнюють статус співробітника органів внутрішніх дел.

Список використаної литературы:

1. «Етичні основи слідчої тактики» З. Т. Любечев

2. «Етика професійної захисту за кримінальних справ»

А. Д. Волков

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой