Литература - Соціальна медицина (МЕДИЧНЕ СТРАХОВАНИЕ)

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Страхование


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Цей файл узятий із колекції Medinfo internet internet

Е-mail: medinfo@mail. admiral. ru or medreferats@usa. net or pazufu@altern. org

FidoNet 2: 5030/434 Andrey Novicov

Пишемо реферати на замовлення — e-mail: medinfo@mail. admiral. ru

У Medinfo вам найбільша російська колекція медичних рефератів, історій хвороби, літератури, навчальних програм, тестов.

Заходьте на internet — Російський медичний сервер для всех!

СМУЗ ТЕМА: МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ. Громадянам СРСР тоді було гарантовано безкоштовне навчання та загальнодоступне медичне обслуговування. Переважним джерелом фінасування охорони здоров’я в доперестроечный період було бюджетне фінансування. Державний бюджет — це фінансування. Державного бюджету — це фінансовий план держави. Розмір державного бюджету складається з кількох частин, але переважну частину становлять податки від підприємств, організацій, установ та інших господарюючих форм. Суворо бюджетне чи монопольне фінансування охорони здоров’я рано чи пізно призводить до краху цієї системи. Тому лише коли почався криза у системі охорони здоров’я на нашої країні (1989−90 рр.), то стали думати інших джерелах фінансування галузі. Суми, виділені на охорону здоров’я, були такі малі, що його поступово стало переходити на платну основу. Частка сукупних витрат галузі національному продукті США перевищив на охорону здоров’я складає 14%, у Японії - 6. 5%, у Великій Британії 5. 7%, колишнього СРСР будь-коли перевищувала 3%. Причому у перелічених вище країнах не державна система фінансування, а приватна. Сучасна система медичного страхування нашій країні має історичні основи. Історія соціального страхування починається з 1861 ода, коли почали розвиватися 2 організаційних структури медицини: земська і елементи медицини як добровільного соціального страхування. З цієї періоду до 1912 року медичне страхування починало розвиватися. З 1913 по 1918 рік страхова медицина починає отримувати економічну основу починають розвиватися зачатки обов’язкового медичного страхування. У 1918 року створюються Райздравотделы. вони проіснували до 1988 року. Поруч із Р існували звані лікарняні каси, де збиралися відрахування на соціальне і медичне посібник робочим. Період із 1918 по 1925 року (НЕП) можна як медичне страхування через соціальне. У наступні роки соціальне страхування виділилося в самостійне міністерство. З 1960 року з’явилися перші ознаки кризи у охороні здоров’я. Тому з 1987 року було проведено широкомасштабний експеримент уже організації охорони здоров’я (до 1991 року). Адекватною оцінки експеримент недоотримав. З 1990 року пішов стихійний перехід до платному охороні здоров’я. Нині існують 3 організаційних структури охорони здоров’я на світі: 1. Структура у державах з переважно медичним страхуванням. Наявне у країнах Західної Європи, скандинавських країнах, Австралії, Нової Зеландії, Канаді, Ізраїлі. Фінансування медичних структур відбувається із соціального страхування. 1. Державна структура. Виражена у Великій Британії, Ірландії, Італії, Португалії. 1. Приватна система США. У деяких країнах медичне страхування є частиною соціального страхування (Японія, Франція, Швейцарія). Проаналізувавши досвід всіх країн нашій країні було обрано модель медичного страхування більшою мірою схожа на таку в скандинавських країнах. Передумови до прийняття закону про медичне страхування: 1. Недостатність фінасування охорони здоров’я 1. Безплатна бюджетна медицина автоматично збільшила обертаність за медичної допомогою (на 60%). 1. Паралельно зі збільшенням обертаність збільшилася кількість лікарів, обсяг проведених досліджень, і зростала кількість медичних послуг. Поруч із зростанням кількісних показників падали якісні показники. 1. Бюджетна система охорони здоров’я, вводячи новий метод мусила все відмовитися від чогось рамках жорсткого фінансування. У 1991 року 28 червня вийшов «Закон про медичне страхування громадян РФ». Основною метою медичного страхування гарантія громадянам при виникненні страхового ризику отримати медичної допомоги з допомогою заощаджених грошей і фінансувати профілактичні заходи. Медичне страхування — це вид особистого страхування, у якому об'єктом є цінності пов’язані з здоров’ям людини. Основні поняття страхування: Страхувальники — це юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали зі страховиками договору про страхуванні, або які страховиками, силою закону. Страховики — це юридичних осіб організаційно-правовою форми створені реалізації страхової діяльності. Застрахований — та людина, на користь якого здійснюється договір страхування. Страховий ризик — це гаданий збитки, на що проводиться страхова операція. Страховий внесок — це плату страхування яку страхувальник зобов’язаний внести страховику відповідно до договором страхування чи законом. Форма страхування — це порядок здійснення страхування який зумовлює взаємні правничий та обов’язки страховика і страхователя.

У РФ встановлено законом дві форми страхування — обов’язково й добровільне медичне страхування. Ці форми відрізняються числом і якісними характеристиками сторін, і навіть деякими економічні та правовими принципами. Обов’язкове добровільне страхування проводиться на основі законом і у своїй бере участь усе населення країни. Добровільне страхування проводиться з урахуванням контракту чи договору, що може бути складено надання всіх виглядом медичної допомоги чи окремих видів, наприклад родопоміч, стоматологічна допомогу дітям і т.д. ОБОВ’ЯЗКОВО МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ (ЗМС). У системі основних організаційних принципів ЗМС лежать такі: 1. Загальність — всіх громадян незалежно від статі, віку, стану здоров’я, місце проживання, рівня особистого доходу мають право безплатне отримання медичних послуг включених у програмі ЗМС. Норми ЗМС поширюються на працюючих громадян із моменту підписання з ними договору. 1. Державність — кошти ЗМС перебувають у державній власності РФ. Держава — це безпосереднім страхователем для непрацюючою частини населення (учні, студенти, пенсіонери). Держава здійснює над збиранням, перерозподілом та використанням коштів ЗМС. Держава забезпечує фінансову стабільність системи ЗМС, гарантує виконання зобов’язань перед застрахованими. 1. Некомерційний характер — кошти ЗМС що неспроможні стати доходом чи прибутком юридичних і фізичних осіб, які є засновниками страхових медичних компаній. ЗМС нерентабельно і одна страхової компанії не займається лише медичним страхуванням. Зазвичай, страхові компанії займаються добровільним медичним страхуванням, можуть займатися журналістською й немедицинским страхуванням. 1. Громадська солідарність та соціальна справедливість — всіх громадян мають рівних прав отримання медичної допомоги рахунок коштів ЗМС. Страхові платежі по ЗМС сплачуються за усіх громадян, але востребование фінансових ресурсів здійснюється лише за зверненні за медичної допомогою. Спрацьовує принцип — здоровий оплачує хворого. Номенклатура і обсяг надання послуг залежить від розміру платежу по ЗМС й україномовні громадяни із різним рівнем доходу мають однакові права отримання медичних послуг. Спрацьовує принцип — багатий оплачує бідного. Джерела фінасування охорони здоров’я у межах ЗМС: 1. Відрахування від державних організацій, підприємств та інших суб'єктів господарювання. 2. Відрахування від установ і будь-який форми власності. 3. Кошти державного бюджету 4. Кошти територіальних бюджетів 5. Добродійні внески і пожертвування 6. кредити банків та інших кредиторів 7. Доходи від цінних паперів. 8. Інші джерела, не заборонені законом. ЕТАПИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ У ПРАКТИКУ ЗМС. 1. Підготовчі (1990−93 роки) було видано в законі про ЗМС було створено територіальні медичні програми із сумарною кошторисом. Було проведено початкова ліцензування лікувально-профілактичних установ. Було створено інфраструктура страхових медичних компаній. Було створено інститут (служба) незалежної медичної експертизи. Було організовано територіальні фонди ЗМС. створили медичний банк. 2. Запровадження (1993−1994 роки). У 1993 року вийшов наказ що доповнює закону про запровадження у практику соціального страхування тобто про реалізацію закону. З січня 1993 року медичні заклади стали роботу за умов соціального страхування. З другого краю етапі проводилося подальше ліцензування медичних закладів, вдосконалення ліцензійної служби, медичний банк видав (цінних паперів). 3. Удосконалення (з 1995 року) — вміщує 15 020 років. Пошук критеріїв персоніфікації відповідальності медичних работников.

СТРУКТУРА ЗМС. На чолі всієї служби ЗМС стоїть федеральний фон ЗМС (ФФОМС). Фінансування з допомогою підприємств, організацій та інших господарюючих об'єктів і завдяки державного бюджету. Від господарюючих об'єктів до пайового фонду надходять гроші у кількості 0. 2% від фонду зарплати, від державної бюджету. Територіальний фон ЗМС (ТФОМС) — це фонд, куди стікаються грошей фінансування лікувально-профілактичних установ. Гроші від підприємства міста і державного бюджету. Від підприємств надходить 3. 6% від фонду заробітної плати (сума 3. 8%). Ці відрахування роблять працюючу більшість населення. За неработающую більшість населення платить до державного бюджету (ця сума не перевищує 1% попри всі охорону здоров’я, Не тільки на територіальний фонд). Страховики — це страхові компанії. Компанії обслуговуючі населення Санкт-Петербурга: Медэкспресс, АСКО, ВІТА, Гармонік, Інтерполіс, Руссмед, СТЕК та інших. Одні страховик обслуговує більш 10. 000 населення. У Санкт- Петербурзі близько 500 страховиків. Страхувачі повинні працювати чітко розділяти гроші по медичним установам відповідно до договором про ЗМС. Нижче ланцюжком від страховиків стоять установи амбулаторно- поліклінічного типу, і установи стаціонарного типу. Амбулаторно- поликлинические установи створюють амбулаторний фонд (АФ) і фінансуються за нормативом однієї жителя (цифра змінюється щомісяця, весною 1996 року 8400 крб. на місяць.). Стаціонарні установи створюють госпітальний фонд (ГФ). Фінансування проводиться однієї пролікованого хворого. ОБСЯГ МЕДИЦИНСКОЙ ДОПОМОГИ У РАМКАХ ЗМС. 1. Забезпечення первинної медичної допомоги що включає: швидку допомогу в раптових захворюваннях загрожують життю, травмах, отруєння, пологах. 1. Лікування в амбулаторних умовах гострих і загострень хронічних захворювання, травм і від нещасних випадків. 1. Лікування вдома осіб котрі можуть відвідати поліклініку. 1. Профілактичні заходи, здійснювані дітям, підліткам, інвалідам і учасникам ВВВ, вагітним жінкам і роділлям, і навіть пацієнтам із туберкульозом, онкологічні захворювання, психічні розлади і після інфарктів та інсультів. 1. Стоматологічна допомогу у обсязі особам до 18 років, і навіть учням, студентам, учасникам ВВВ, вагітним, і жінкам, які мають дітей до 3 років. 1. Лікарська допомогу у відповідність до переліком захворювань з пільговим обслуговуванням. Стаціонарна допомогу: пацієнтам із гострими захворюваннями, травмами, на інфекційні захворювання, онкологічним хворим, при вагітності і пологах, аборти і з через медичні показання. Введення у практику ЗМС можливе за наявності трьох умов: 1. Наявність ліцензованих медичних закладів минулих акредитацію, наявність сертифікатів лікарі. 1. Наявність страхових компаній із інститутом незалежної експертизи. 1. Наявність платоспроможних підприємств, організацій, установ отчисляющих 3. 8% на медичну помощь.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой