Имущественное страхование

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Страхование


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ВВЕДЕНИЕ 2

1. ПОНЯТТЯ І ЗНАЧЕННЯ СТРАХУВАННЯ 3

2. МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ 4

2.1. Загальні засади майнового страхування 4

2.2. Види договору майнового страхування 5

2.3. Системи розрахунку страхове відшкодування 9

2.4. Особливості договору майнового страхування 10

ЗАКЛЮЧЕНИЕ 13

Основні страхові поняття 15

Людині завжди був властиво бажання якось убезпечити себе від шкідливих наслідків життю або хоча б звести до мінімуму. Для одних це пов’язано з небезпечної роботою, у яких висока частка ризику. Багато громадяни напередодні старість і пов’язаної з нею зниження працездатності хотів би забезпечити хоча б прожиткового мінімуму. Підприємці побоюються, що з зміні ринкової кон’юнктури можуть виправдатися розрахунки отримання прибутку. Кожен може бути жертвою пограбування чи катастрофи, що це неправда і рідко в наші дні, раптово занедужати — так мало які неприємності можуть відбутися життя. В усіх життєвих зазначених випадках люди можуть звернутися до страхуванню, у якому спеціалізовані організації (страховики) збирають внески з громадян і організації, які уклали із нею договори страхування. За таких внесків у страховика утворюється особливий страхової фонд, з яких в разі настання певного, заздалегідь обумовленого у договорі, події (смерті, втрати працездатності, знищення майна, неотримання прибутків і т.д.) страховик сплачує застрахованій (чи іншому, зазначеному у договорі) фізичному чи юридичній особі зумовлену суму, зазвичай перевищує розміру внесених внесків. Це, звісно, не відверне наступ несприятливого випадку, але допоможе подолати его.

Вважається, що цю ідею страхування придумали англійські купці, збиткові через які у плавання так і які повернулися кораблів. Купці вирішили у разі загибелі і пропажі кораблів розподіляти понесений збитки порівну, а чи не залишати у скруті одного. І тому проводилися відрахування на до загального фонду — певну частину від що у експедиції майна. На цьому фонду, й опинялася помощь.

І все-таки страхування — це передусім вид підприємницької роботи і неможливий без одержання прибутку. Це досягається тим, що за кожному договору настає обумовлений випадок і виробляється виплата. А в нашій країні внаслідок подій останніх з’явилося досить багато страхових компаній — це може говорити про тому, що страхової бізнес — досить прибуткове заняття. У разі конкуренції страхові компанії дедалі більше розширюють коло страхових ризиків — подій, при наступі яких страховик виплачує застрахованій особі зумовлену суму. За всіма цими причин значимість страхування в суспільстві, мій погляд, невпинно зростає - цим мені нічого і цікава дана тема.

1. ПОНЯТТЯ І ЗНАЧЕННЯ СТРАХОВАНИЯ

«Страхування — такий її різновид необхідної суспільно корисною діяльності, коли він громадяни та молодіжні організації заздалегідь страхують себе від несприятливих наслідків у сфері їх потребує матеріальних та особистих нематеріальних благ шляхом внесення внесків у особливий фонд спеціалізованої організації (страховика), яка надає страхові послуги, а цю організацію в разі настання зазначених наслідків виплачує рахунок коштів цього фонду страхувальникові чи іншій особі зумовлену сумму"[1]

Способи освіти і форми організації страхового фонду може бути різними, але загалом їх можна зводити до трьом основным.

При самостраховании окреме підприємство, організація, установа або індивідуальний підприємець зі свого власного коштів створює індивідуальний страхової фонд — собі самого. Але цей спосіб мало продуктивний, а підприємств взагалі непосилен.

Централізовані резервні чи страхові фонди утворюються з допомогою загальнодержавних засобів у вигляді бюджетних резервів — Уряди, президента і т.д.

І, нарешті, власне страхування передбачає освіту страхового фонду з допомогою внесків, вироблених окремими підприємствами й іншими фізичними і юридичних осіб, і перебування цього фонду під управлінням і розпорядженні спеціальної страхової організації, що й видає потерпілим особам у випадках відповідні суми. Саме цей спосіб формування та використання страхового фонду, й припускають в вона найчастіше, коли вимовляють «страхування» — специфічний метод компенсації збитків несприятливих случаях.

На відміну від самострахования при страхуванні у власному значенні страхової фонд обслуговує не одне, цілу групу осіб і закупівельних організацій. У відмінність того ж від централізованих бюджетних страхових фондів, тут страхової фонд утворюється з допомогою внесків обслуговуваних їм фізичних і юридичиних осіб. При страхуванні у власному значенні страхової фонд представляє собою, зазвичай, гроші (хоча страхової фонд то, можливо освічений й у натуральному вигляді), натомість взаємини з його утворенню відкладень і наступному розподілу приймають зазвичай форму громадянського правоотношения.

Страхові стосунки території РФ до 1 березня 1996 року регулювалися федеральним законом «Про страхування», главою 14 Основ громадянського законодавства СРСР і республік і деякими спеціальними законами, наприклад законом РФ «Про медичне страхування». Із вступом в дію частини 2 Цивільного кодексу РФ, глава 48 якого присвячена страхуванню, відповідно до статтею 3 Федерального закону «Про введення в дію частини 2 ДК РФ» глава 14 Основ біля РФ большє нє применяется.

«Глава 48 ДК РФ істотно за іншим, ніж ніж закон „Про страхуванні“, регулює деякі відносини, які під час страхуванні. Деякі норми нові, й застосування їх їх очевидно. Частина норм суперечить главі 48 ДК і згідно із загальним правилом при протиріччі діють норми Цивільного кодекса». 2]

2. МАЙНОВЕ СТРАХОВАНИЕ

2.1. Загальні засади майнового страхования

Розподіл договорів страхування на види виробляється у залежність від того, які інтереси а. У основі майнового страхування лежать майнові интересы.

За договором майнового страхування один бік (страховик) зобов’язується за зумовлену договором плату (страхову премію) при наступі був у договорі події (страхового випадку) відшкодувати боці (страхувальникові) чи іншій особі, на користь якого укладено договори (выгодоприобретателю), завдані як наслідок події збитки у застрахованном майні або збитки у зв’язки Польщі з іншими майновими інтересами страхувальника (виплатити страхового відшкодування) в межах певної договором суми (страхової суми) (п. 1 ст. 929 ДК РФ).

За своєю суттю майнове страхування є найбільш розвиненим і складним договором страхування. З цієї виду страхування власне і почалася історія всієї страхової деятельности.

На відміну з інших договорів при договорі майнового страхування у страхувальника чи вигодонабувача присутній особливий інтерес — майновий — у висновку договору. Такі інтереси перераховані в п. 2 ст. 929 ДК. Відповідно до цієї статтею до них належить: ризик втрати (загибелі), недостачі чи пошкодження певного майна; ризик відповідальності за зобов’язаннями, які виникають внаслідок заподіяння шкоди життя, здоров’ю чи майну інших, а випадках, передбачені законами, також відповідальність за договорами — ризик цивільну відповідальність; ризик збитків від підприємницької діяльності через порушення зобов’язань контрагентами підприємця чи зміни умов цієї діяльності з незалежних від підприємця обставинам, зокрема ризик неотримання очікуваних доходів — підприємницький риск.

2.2. Види договору майнового страхования

У ДК види майнового страхування виділяються залежно від того захист якого інтересу спрямований відповідний договір. Найбільш часто практично зустрічаються договори страхування майна, а зі вступом до дію частини 2 ДК 1996 р. нашій країні вперше одержали регулювання такому рівні відносини з страхуванню громадянської відповідальності - договірної і поза заподіяння шкоди, і навіть страхування підприємницького ризику. Договір страхування майна. Під майном, щодо якої полягає договір страхування, передусім розуміються речі, гроші, цінні папери інші предмети, не які з громадянського обігу субстандартні та не які стосуються об'єктах, страхуемым на інших договорам.

За таким договору майно то, можливо застраховано лише на користь особи (страхувальника чи вигодонабувача) має інтерес, заснований на законі, іншому правовому акті чи договорі (п. 1 ст. 930 ДК). «Такий інтерес може виникнути у особи, що має декларація про відповідне майно (як речове, і зобов’язальне), або чиє обов’язок щодо забезпечення схоронності майна. Наприклад, інтерес в страхуванні речі, переданої за зберігання має як хранитель, і поклажедатель». 3]

Інколи справа, якщо інтерес у збереженні застрахованої майна у страхувальника чи вигодонабувача відсутня, даний договір вважається недійсним (п. 2 ст. 930 ГК).

Разом про те є можливість підписання договору страхування в користь вигодонабувача і вказівки його від імені або назви — так зване страхування «з допомогою слід» (п. 3 ст. 930 ДК). При укладанні такого договору страхувальникові видається страхового поліса на пред’явника, що особливо зручно у випадках, коли, наприклад, має місце страхування товарів (чи партій товарів), які багаторазово змінюють власника. За такого стану непотрібно постійно переукласти договір страхування під час переходу товару особисто від до рук, а досить передачі поліса. «При висновку договору страхування майна у вигляді видачі предъявительского поліса, як і всіх інших випадках страхування, основний принцип страхування — необхідність наявності страхового інтересу — зберігає свою значение». 4] Отже, і за страхуванні «з допомогою кого слід» у вигодонабувача може бути інтерес у збереженні майна, за відсутності якого договір страхування вважається недійсним (п. 2 ст. 930 ДК). Звідси випливає, «що страховик, якого звернувся власник предъявительского поліса, має право вимагати доказів наявності в нього страхового інтересу, тобто. права на застраховану имущество». 5] Договір страхування цивільну відповідальність. З вступом до дію частини 2 нового ДК нашій країні вперше регулювання лише на рівні закону отримали відносини з страхуванню цивільну відповідальність — за заподіяння шкоди і договірної. Відповідно до ст. 931 ДК за договором страхування ризику відповідальності по зобов’язанням, які виникають внаслідок заподіяння шкоди життя, здоров’ю чи майну інших, то, можливо застрахований ризик відповідальності самого страхувальника чи іншої особи, яким така відповідальність то, можливо покладено. Якщо ж у договорі та людина не названо, то застрахованим вважається ризик відповідальності самого страхувальника (п. 2 ст. 931 ГК).

Якщо з договору застрахована відповідальність не самого страхувальника, а іншої особи, страхувальник вправі (якщо інше не передбачено за договором страхування) у час до страхового випадку замінити це обличчя іншим, попередньо повідомивши звідси страховика (п. 1 ст. 955), якщо вона заміна не заборонена договором. Повідомлення необхідно, т.к. така заміна є зміною однієї з істотних умов договору — це може дуже суттєво вплинути на наступ страхового випадку й у цій ситуації страховик може бути вправі скористатися передбачених ст. 959 ДК правом переглянути розмір страхової премії. ДК як і щось говорить про строки повідомлення про заміну вигодонабувача, а обмежується лише вимогою письмовій форми повідомлення. В. А. Рахмилович вважає, що страховик може бути поставлений про заміні вигодонабувача й у момент пред’явлення йому вимоги виплати страхове відшкодування, а письмовій формою повідомлення може бути зроблена страхователем на полісі чи договорі передатна напис. У той самий час заміна вигодонабувача не скасовує правила над необхідністю у особи, в користь якого укладено договори страхування, страхового інтересу (п. 1 ст. 930) і недійсність договору страхування за його відсутності (п. 2 ст. 930). Відсутність у нового вигодонабувача страхового інтересу лишає її права отримання страхового возмещения.

За договором страхування то, можливо застрахована відповідальність за заподіяння шкоди, що виникає як незалежно від чиєїсь провини, і джерело якої в вини відповідального особи чи інших, за яких вона відповідає. Усе залежатиме від вирішення цього питання на договорі. Якщо договір не містить спеціальних умов з цього приводу, то загальному правилу вважається, що кримінальну відповідальність застрахована незалежно від цього, настала вона за що його- або вини чи ні неї. «Однак у договорі страхування відповідальності коло страхових випадків можна обмежувати лише з тими випадками, коли відповідальність виникла безвинно, коли вина відповідального особи (чи інших осіб, за яких вона відповідає) отсутствует. 6]

Проте, під час укладання договору страхування відповідальності за заподіяння шкоди життя і здоров’я, боку немає права виключити навіть навмисне заподіяння шкоди у складі застрахованих ризиків, страхових випадків, відповідно до правил ст. 963 ГК.

Що стосується страхування за шкода, заподіяний майну, законодавець таких правил не встановлює і боку можуть домовиться страхування лише невинній відповідальності або тієї, що з вини відповідального особи (але вини лише необережною, т.к. відповідно до п. 1 ст. 963 ДК умисел страхувальника, вигодонабувача чи застрахованої особи звільняє страховика сплати страхове відшкодування). Страхування договірної відповідальності (відповідальності за договором) закріплено в ст. 932 ДК. Відповідно до п. 1 цієї статті страхування допускається лише у випадках, прямо передбачені законами. Наприклад, в ст. 587 ДК передбачається можливість страхування відповідальності платника за договором ренти, в ст. 840 закріплено обов’язкове страхування відповідальності банків за вкладами громадян і т.д.

На відміну від правил, передбачених при страхування відповідальності за заподіяння шкоди, при страхуванні договірної відповідальності дозволяється страхувати відповідальність тільки самого страхователя.

З огляду на п. 3 ст. 932 ДК при страхуванні договірної відповідальності выгодоприобретателем завжди є тільки те обличчя, якого відповідає страхувальник, незалежно від цього, хто зазначений выгодоприобретателем в договорі. Тож у цьому разі, як утім і при страхуванні відповідальності за заподіяння шкоди, використання предъявительского поліса неприемлемо.

Страхова сума даному договорі може бути оцінена над конкретної грошової сумі, а розмірі відповідальності боржника. Страхування підприємницького ризику. Цьому нового і нетрадиційного для російської практиці виду страхування присвячена ст. 933 ДК РФ. Підприємницький ризик може полягати в ризик неплатежів, в ризик збитків через перерви комерційної діяльності, в ризик відповідальності виробника за випуск небезпечну користувача і оточуючих продукції, включаючи відповідальність виробника і продавця Закону про захист потребителей.

Але правом застрахувати підприємницький ризик мають лише громадяни, є підприємцями, а юридичних осіб — лише у тієї частини своєї діяльності, що є предпринимательской.

Власне, ст. 933 ДК дає підприємцям можливість обійти заборони, встановлених у ст. 932. Наприклад, кредитор, яка має права страхувати договірну відповідальність свого боржника, може сягнути тієї самої результату страхуванням підприємницького ризику з цієї угоді. Але такої можливості позбавлений той суб'єкт, який є підприємцем і його майнові інтереси виявляються ущемленными.

У основі страхування підприємницького ризику лежить згадуваний вже принцип необхідності присутності страхового впливу на страхувальника. Законодавець в ст. 933 ДК зазначив, дозволено страхувати підприємницький ризик лише страхувальника. Договір страхування підприємницького ризику особи, яка є страхователем, оголошується незначним (п. 2 ст. 933 ГК)

«Однією з різновидів страхування підприємницького ризику є перестрахування — страхування ризиків, виникають у сфері професійної діяльності страховиків у зв’язку з заключаемыми ними договорами страхування. Їх висновок про перестрахувальних договорів полегшує несення ризику через передачу деякою його частину перестраховщику (перерозподіл рисков)"[7]. Перестрахувальник не вступає стосункам з первинними страховиками, а приймає страхування ризики інших страховиків, як підприємців особливого рода.

Можливо, і багатоступеневе страхування, тобто. страховик, прийняв він зобов’язання щодо перестрахування, вправі своєю чергою сам в ролі страхувальника укласти договір перестрахування з третім страховиком (так звана ретроцессия ризиків). У цьому відповідальність кожного з страховиків перед його страхователем зберігається у обсязі відповідно до укладеної з-поміж них договору (ст. 967 ДК РФ)

2.3. Системи розрахунку страхового возмещения

Страхова сума за договором майнового страхування може бути менше дійсною вартості. І тут має місце неповне майнове страхування, ДК в ст. 949 наказує встановлювати по пропорційну виборчу систему. Відповідно до даної системи страхова виплата покриває в повному обсязі збитки страхувальника (вигодонабувача), лише їх частина, причому частина ця розраховується пропорційно співвідношенню страхової суми і страхової вартості. У цій ситуації, наприклад, якщо страхова вартість застрахованої майна становить 10 тис. рублів, а страхова сума визначена у 8 тис. рублів, тобто. становить 4/5страховой вартості, то, при загибелі цього майна внаслідок страхового випадку страхового відшкодування дорівнюватиме 4/5 дійсною вартості даного майна України та відповідати страхової сумі. При часткової загибелі застрахованої майна, скажімо воно загинуло наполовину, страхове відшкодування становитиме 4/5 від понесеного збитку — 4/5 від 5 тис. рублів, що становитиме 4 тысячи.

По цій статті допускається встановлення у договорі кращої розміру страхове відшкодування. Це правда звану систему першого ризику. По в цій системі страховик відшкодовує, не більше страхової суми, все завдані страховим випадком збитки не враховуючи співвідношення страхової суми і страхової вартості. За такого стану ризик хіба що можна підрозділити на частини: не більше страхової суми страховик приймає ризик він («перший ризик»), а решти страхової ризик залишається на страхователе. Розглядаючи вказаний вище приклад: за цілковитої загибелі майна вартістю 10. 000 крб. буде сплачено страхове відшкодування 8. 000 крб. При загибелі ж половини застрахованої майна страхове відшкодування становитиме 5. 000 крб., т.к. повне відшкодування завданого збитку теж не виходить межі страхової суммы.

Є очевидним, що пропорційну систему вигідніший інтересам страховика, а система першого ризику — інтересам страхувальника (выгодоприобретателя).

2.4. Особливості договору майнового страхования

Поруч із загальними нормами і правилами страхування щодо майнового страхування діє і кілька специальных.

Майнове страхування має своєю метою компенсацію понесених збитків, а чи не вилучення додаткових доходів. Відповідно страховик зобов’язаний відшкодувати заподіяний страховим випадком збиток тільки у межах страхової суми. Проте до ст. 962 ДК в разі настання страхового випадку страхувальник «…зобов’язаний прийняти слушні та доступні у сформованих обставин заходи, аби знизити можливі збитки», у своїй керуючись вказівками страховика, якщо є. Вироблені витрати, незалежно від своїх успішності, страховик зобов’язаний відшкодувати, і у своїй уся загальна сума, яку страховик буде повинен виплатити, може виявитися більше страхової суми, т.к. у ній будуть включені і страхове відшкодування, та компенсацію расходов.

При страхуванні майна чи підприємницького ризику, якщо договором страхування не передбачено інше, страхова сума має перевищувати страхову вартість, «під якої розуміється справжня вартість застрахованої майна чи грошовий вираз іншого застрахованої майнового інтересу, під страхом недійсності страхування в перевищує части». 8] Відповідно до п. 2 ст. 947 ДК дійсною (страхової) вартістю вважається: для майна — його справжня вартість місці перебування майна щодня підписання договору страхування; для підприємницького ризику — втрати від підприємницької діяльності, які страхувальник, як очікувалося, поніс б із настанні страхової випадку. У разі перевищення ж розмір страхової премії зменшується пропорційно зменшенню страхової суми, а зайве сплачена частина премії поверненню не подлежит[9]

Проте, якщо укладанні страхового договору страховик скористається своїм правом оцінку страхового ризику і перевірку майна, він відповідно до ст. 948 ДК немає права оспорювати зазначену у договорі страхову стоимость.

Якщо ж завищення страхової цифру договорі страхування стало наслідком обману із боку страхувальника, страховик вправі переважають у всіх випадках вимагати визнання договору страхування недійсним і відшкодування заподіяних йому цим збитків розмірі, перевищує суму отриманої їм страхової премії (п. 3 ст. 951 ДК). Таке правило встановлено запобігання неосновательного збагачення страхувальника (вигодонабувача), т.к. застосовується у випадках, коли страхова сума перевищила страхову вартість результаті страхування однієї й тієї ж об'єкта двох чи більше страховиків (зване подвійне страхування), а сума страхове відшкодування підлягаючий виплату цьому випадку кожним страховиком, скорочується пропорційно зменшенню початкової страхової суми з відповідного договору страхування (п. 4 ст. 951). Інше рішення суперечило б правилам про страховому інтересі та призначення інституту страхования.

Відповідно до ст. 950 ДК додаткове страхування, зокрема й іншого страховика страхувальник вправі здійснити у випадках, коли майно або інший законний страхової інтерес застраховані лише частини їхнього страхової вартості, але за умови, що, загальна страхова сума не перевищить страхову вартість (за всіма договорами). У протилежному разі наступають вищеописані события.

Існує лише одне виключення з даного правила. По ст. 952 ДК майно і підприємницький ризик, і навіть інші законні інтереси може бути застраховані від різних страхових ризиків за одним чи договорами страхування (припускається і страхування з договорами в різних страховиків). Лише цього разі допускається перевищення розміру загальної страхової суми над страхової вартістю за всіма договорами. Але за будь-якого разі, коли з кількох договорів випливає зобов’язання страховиків виплатити страхове винагороду за і хоча б страховому випадку, в відповідної частини застосовуються правил і мають місце наслідки, передбачені ст. 951 ГК.

Однією із поважних особливостей договору майнового страхування є суброгация — перехід права страхувальника (вигодонабувача) до страховику (ст. 965 ДК). Якщо договором страхування не передбачено інше, в майновому страхуванні до страховику, выплатившему страхове відшкодування, перетворюється на межах виплаченої суми право вимоги, яке страхувальник (вигодонабувач) має до обличчя, який несе відповідальність за відшкодовані страховиком збитки (п. 1 ст. 965 ГК)

Суброгация застосовується у будь-яких відносинах по майновому страхуванню, зокрема і за страхуванні громадянської ответственности.

Право страхувальника (вигодонабувача) переходить до страховику в межах виплаченого страхове відшкодування, в решти воно зберігається за потерпілим страхователем, який має право вимагати від відповідального за шкода особи сплати різниці, якщо фактичні збитки перевищують одержаний страховщика.

Новий кредитор — страховик повинен дотримуватися всіх правил, регулюючі правоотношение, коли він замінив страхувальника (вигодонабувача). Якщо ж страховик з вини страхувальника внаслідок невиконання чи неналежного виконання втратить можливість здійснити свого права стосовно особи, відповідального за заподіяння шкоди, він звільняється в цілому або у відповідній частиною, і виплати страхового відшкодування і суборгация немає. Якщо ж страхового відшкодування вже виплачено (суборгация, отже, відбулася), страховик вправі вимагати від страхувальника (вигодонабувача) повернення всієї чи відповідної частини виплаченої суми. «Ці наслідки наступають у кожному разі, коли з вини страхувальника страховик втратив можливість здійснити стягнення з відповідального за збитки особи, соціальній та разі, якщо страхувальник (вигодонабувач) відмовився від своєї права вимоги до обличчя, що відповідає за збитки (п. 4 ст. 965 ГК)». 10]

Норма ст. 965 є диспозитивної і договором страхування може бути виключена. Проте, відповідно до п. 1 ст. 965 ДК, умова договору, який виключає перехід до страховику права вимоги до обличчя, зумисне причинившему збиток, мізерно. Це підтримує важливий принцип — неможливо у вигляді страхування та сплати страхової премії усунути громадянську відповідальність за винна протиправне поведение.

Для відносин, що випливають із договору майнового страхування, законодавець встановив строк позовної давності два роки. «Головне зобов’язання страхового правовідносини — право страхувальника (вигодонабувача) вимагати й гарантована відповідна йому обов’язок страховика сплатити страхового відшкодування — виникає у початок страхового випадку, і кредитор проти неї вимагати виконання, яке має йти протягом семиденного пільгового терміну (п. 2 ст. 314 ДК), після закінчення якого починається літочислення дворічного терміну позовної давності (п. 2 ст. 200 ГК).

Що стосується суброгации цей дворічний термін не поширюється на відносини між страховиком особою, відповідальних збитки. У цьому вся разі діють терміни, передбачені Законом для відносин, які виникають між відповідальних шкода лицем і дивитися страхователем (выгодоприобретателем), заміненим гаразд суброгации страховиком (ст. 201 ДК РФ).

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

Ослаблюючи, або навіть ліквідуючи елемент ризику у багатьох сферах життя — і в побутової, й у господарській, у підприємницькій діяльності, страхування дає велику упевненість у майбутньому, у своїй майбутньому. Впевненість ж, породжує велику активність діяльності, швидше розвиток складових нашого суспільства, відповідно і самої общества.

Отже, страхування сприяє та соціального, і економічному підйому нашої країни, роблячи становище громадян, і підприємств стабільнішим й незалежною від різноманітних случайностей.

З іншого боку, страхування як особливий рід підприємницької діяльності в досить великою мірою заняттям прибутковим. А поступовим розвитком ринкових взаємин у нашій країні обіцяє отримати ще ширше поширення. На погляд, поява нових видів страхування, нових послуг у страховій справі слід стимулювати, природно суворо у закону. Адже поважні капітали, зібрані страхові компанії, може бути інвестовано у різні галузі економіки, сприяючи її швидшому і успішному развитию.

Основні страхові понятия

1. Страхувальник — суб'єкт страхового правовідносини, заключивший страхової договір і зобов’язаний платити страхові взносы.

2. Страховик — обличчя, прийняло він обов’язок сплатити в разі настання страхового випадку страхового відшкодування по майновому страхуванню чи страхову суму — з особистого страхованию.

3. Вигодонабувач — обличчя, на користь якого укладено договори страхування, наділений правом отримання страхове відшкодування чи страхової суммы.

4. Застраховану обличчя — фізична особа, людина, з життям і здоров’ям котрої пов’язано подія, після якої робляться обов’язок страховика виплатити страхову сумму.

5. Страховий ризик — якась небезпека, що викликала дане страхування, та її реалізація тягне обов’язок страховика виплатити страхового відшкодування чи страхову сумму.

6. Страховий випадок — подія, наступ якого відповідно до умов даного страхування (договору страхування) тягне обов’язок страховика сплатити страхового відшкодування (страхову сумму).

7. Страхова премія (страховий внесок) — плату страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику гаразд і можна у найкоротші терміни, встановлені договором страхования.

8. Страхова сума — сума, яку за настанні страхової випадку страховик зобов’язується виплатити з особистого страхуванню, а, по майновому страхуванню — сума, не більше якій він зобов’язується виплатити страхове возмещение.

9. Страхова виплата — грошова сума, яку страховик зобов’язаний до результаті наступу страхового випадку. Дане поняття охоплює страхове відшкодування майновому і страхову суму особистому страхуванні, будучи, в такий спосіб, загальним обох видів страхования.

10. Страховий інтерес — ті майнові втрати, збитки в грошах, який страхувальник може зазнати в разі настання страхового випадку й у повного чи часткового відшкодування якого страхование.

Список використаної литературы

1. Громадянське право. Підручник. Частина 2 / Під ред. О.П. Сергєєва, Ю. К. Толстого. — М.: «Проспекта», 1997 г.

1. В. А. Рахмилович «Різні види договору страхування у цивільному законодавстві» Законодавство і економіка № 11/12 1997 г.

2. Ю. К. Фогельсон «Регулювання страхування в нормах нового Цивільного кодексу» Господарство право № 11/12 1996 г.

2. Федеральний закон «Про страхування» від 27 листопада 1992 р. Законодавство і економіка № 11/12 1997 г.

3. Коментар до цивільного кодексу РФ, частині другій (постатейний) під ред. О. Н. Садикова // М. — 1996.

----------------------- [1] Громадянське право. Підручник. Частина 2 / Під ред. О.П. Сергєєва, Ю. К. Толстого. — М.: «Проспекта», 1997 стр. 496 [2] Ю. К. Фогельсон «Регулювання страхування в нормах нового Цивільного кодексу» Господарство право № 11/12 1996 р. стор. 87 [3] Громадянське право. Підручник. Частина 2 / Під ред. О.П. Сергєєва, Ю. К. Толстого. — М.: «Проспект», 1997 стор. 529 [4] В. А. Рахмилович «Різні види договору страхування у цивільному законодавстві» Законодавство і економіка № 11/12 1997 р. стор. 31 [5] Саме там [6] Саме там, стор. 33 [7] Громадянське право. Підручник. Частина 2 / Під ред. О.П. Сергєєва, Ю. К. Толстого. — М.: «Проспекта», 1997 стор. 531 [8] В. А. Рахмилович «Різні види договору страхування у цивільному законодавстві» Законодавство і економіка № 11/12 1997 р. стор. 28 [9] п. 1 ст. 951 ДК РФ [10] В. А. Рахмилович «Різні види договору страхування у цивільному законодавстві» Законодавство і економіка № 11/12 1997 р. стор. 36

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой