"Вписанный" портрет

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Литературоведение


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

«Вписанный» портрет

Сергей Волков

Говоря про майстерності створення портрета в літературному творі, варто забувати про один його типі, який умовно можна назвати «вписаним». Людина як «описується», а й «вписується», входить у ширший фон, стаючи його конструктивної частиною. І одночасно цей фон-окружение кидає свій відсвіт на людини, змушує її виглядати інакше, виявляє у його образі сутнісні риси, приховані від очі що такої включения.

Интересные приклади «уписаного» портрета ми бачимо в прозі рубежу століть. Його використовує М. Горький у своєму першому оповіданні «Макар Чудра»: «З моря віяв вологий вітер, розносячи степом задуману мелодію плескоту набегавшей до берега хвилі і шелесту прибережних кущів. Зрідка його пориви приносили з собою зморщені, жовті листя, і кидали в багаття, роздуваючи полум’я; який оточував нас імла осінньої ночі здригалася і, лякливо відсуваючи, відкривала мить зліва — безмежну степ, справа — нескінченне морі та прямо проти мене — постать Макара Чудры, старого цигана…» Герой оповідання подається і натомість природи, могутній, стихійної; цікаво становище Макара Чудры у цій майже мізансцені - він чітко у центрі, «безмежна» степ і «нескінченне» море — як крила в нього позаду (знак тирі допомагає прочитати цього фрагмента тексту, роблячи паузы-жесты після слів, вказують напрями: «зліва», «справа», «прямо проти мене»). Наступне ж пропозицію оповідання знову влаштовано симетрично, але тепер основну увагу віддається персонажеві. Стихія, навколишня його, вже названа і охарактеризована (у пропозиції вона «прибирається» в дієприкметникові обертів), тепер важливо наголосити, що герой як подібний до їй, а й вище, сильніше її (показова симетрія негативних частинок, супроводжуючих дії героя по відношення до стихії): «Не звертаючи увагу те, що холодні хвилі вітру, розгорнувши чекмінь, оголили його волосату груди та немилосердно б’ють її, він напівлежав у гарній, сильної позі, обличчям до мене, методично потягував з своєї величезної трубки… і… розмовляв зі мною, не змовкаючи і роблячи ні одного руху до захисту від різких ударів ветра"(курсив тут і далі наш. — С.В.).

Другую функцію виконує пейзажне оточення описання княгині Віри з «Гранатового браслета» Купріна. Героїня з’являється і натомість осінніх квітів: «…вона ходила садом і обережно зрізала ножицями квіти до обіднього столу. Клумби спорожніли і мали безладний вид. Доцвітали різнобарвні махрові гвоздики, і навіть левкой — наполовину у квітах, а наполовину в тонких зелених стручьях, пахнувших капустою, рожеві кущі ще давали — втретє при цьому літо — бутони і троянди, але вже настав измельчавшие, рідкісні, точно звироднілі. Зате пишно цвіли своєї холодної, зарозумілої суворою вродою жоржини, півонії і айстри, поширюючи в чуйному повітрі осінній, трав’янистий, сумний запах. Інші квіти після своєї розкішної кохання, і надмірного материнства тихо обсипали на грішну землю незліченні насіння майбутнього життя». Героїні, здається, ще й немає - маємо опис квітів, що вона зрізує. Придивимося щодо нього уважніше: із усіх квітів виділено (і знову перебувають у центр фрагмента) жоржини, півонії і айстри — союз «зате» протиставляє їх левкоям і трояндам, квітучим негаразд «пишно», «холодно» і «зарозуміло», слово «інші» початку наступного пропозиції знову виділяє їх із низки — вже з ознакою безплідності. Решта квіти як цвіли, а й дали насіння, їм були гризуть любов, і радість материнства, осінь їм — як час помирання, а й час початку «майбутнього життя».

«Человеческие» мотиви описання квітів готують характеристику самої героїні. І на цій цій же шпальті читаємо: «…Віра пішла у мати, красуню англійку, своїй високій гнучкою постаттю, ніжним, але холодним і гордим обличчям…». Виділені нами визначення пов’язують у свідомості читача Віру, що не має дітей, а пристрасть до чоловіка віддавна пройшла, із привабливими, але безплідними квітами. Вона непросто у тому числі - складається враження, що вона із них. Так образ героїні, ввійшла під час своєї осені, знову вбудовується на більш широкий пейзажний контекст, який збагачує цей спосіб додатковими смыслами.

Любопытный приклад суміщення портрети і інтер'єру зустрічаємо у своєму оповіданні І. Буніна «Пане з Сан-Франциско»: «Сухий, невисокий, не до ладу скроєний, але міцно шитий, розчищений до глянцю в міру оживлённый, він сидів у золотисто-жемчужном сяйві цього чертога за пляшкою бурштинового иоганисберга, за келихами і бокальчиками найтоншого скла, за кучерявим букетом гіацинтів. Щось монгольське був у його жовтуватому особі з підстриженими срібними вусами, золотими пломбами блищали його великі зуби, старої слонової кісткою — міцна лиса голова». Тут цікаво те, що все зображуваному світі здається зробленою, «скроєним», «зшитим»: невипадково нерідко вживаються слова, називаючи матеріали — золото, скло, бурштин, срібло, перли, слонячу кістку. Причому ця довершеність об'єднує речі (у сенсі - навіть електричний світ і вино — в пляшці) і замінили людину; такі прикметники, як «бурштиновий», «золотий», «срібний», втрачають у цьому перечислительном ряду свою метафоричність. Пан із Сан-Франциско в усьому подібний до тим речам, які довкола нього; упродовж свого довге життя, витрачену на збагачення, не лише отримав право ними мати, але став ними, сам перетворився на розкішну, але мертву річ. Воно й існує як у площині із нею, увімкнули у тому коло. Характерний тут вибір приводу: якщо словосполучення «сидіти за пляшкою вина» можна ще трактувати себто «проводити час, використовуючи спиртне», то «сидіти за келихами і бокальчиками… за букетом…» інтерпретується лише у просторовому плані. Пан із Сан-Франциско бачиться нами через речі, за якими, серед яких і існує як равный.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой