Парижский клуб кредиторов

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Банковское дело


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Державний Комітет Російської Федерації по Вищому Образованию.

Російська Економічна Академія їм. Р. У. Плеханова

Кафедра «Банківська Дело».

Доклад.

Тема: «Паризький Клуб Кредиторів «.

Виконала: студентка 4 курсу групи 2417

Інституту Финансов

Грибовская Надія Васильевна.

МОСКВА, 2001.

Особливості організаційної структури Паризького Клуба. … …2

I. ПРИНЦИПИ І ПРАВИЛА ПАРИЗЬКОГО КЛУБА.

Принципи Паризького клуба… …3

2. Наявність безпосередньої загрози припинення платежів з погашення задолженности… …3 3. Умови погашення для должников… …4 4. Рівномірний розподіл тягаря непогашених боргових зобов’язань серед кредиторов… 5

II. умови реструктуризації долга… … 6

1. Торонтские условия… … 6

1. Хьюстонские условия… …7 2. Тринидадские і Лондонські условия… …7 3. Останні варианты… …8 4. Стандартні условия… …8

III. РОСІЯ І ПАРИЗЬКИЙ КЛУБ…9

1. Яка з нашій колишній задолженностью… … 9

2. Заборгованість Росії з Паризькому клубу… …10

3. Внеклубная заборгованість России… … 10

4. Заборгованість Росії у межах Паризького клуба… …11

5. Наслідки вступу Росії у Паризький Клуб… …11 6. Сьогоднішня ситуация… …13

Укладання … 15

Список литературы… … 16

Особливості організаційної структури Паризького Клуба.

Паризький клуб — неформальне об'єднання урядів країн-кредиторів, якими є Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Данія, Іспанія, Італія, Канада, Нідерланди, Норвегія, Португалія, США, Швейцарія, Швеція, Франція, Фінляндія і навіть Японія. Об'єднання було створене 1956 року з єдиною метою реструктуризації заборгованості країн. Членство в Паризькому Клубі передбачає постійний обміну інформацією між кредиторами про заборгованості і ході його погашення. Усі угоди країн- боржників Паризьким Клубом містять статтю, зобов’язуючу їх надавати третіх країн вигідніших умов погашення боргу перед ними, ніж умови, надані членам Клубу. Найбільш бідним країнам списується до 80% їх зовнішнього боргу офіційним кредиторам. Прийнята Клубом практика обмежує також суму поступки країною-кредитором активів на вторинному ринку боргів межею в $ 20 млн. доларів, або 10% загальної суми вимог до цієї стране-кредитору (залежно від цього, що більше). Паризький Клуб функціонує у тісній співпраці з МВФ. Якщо якесь государство-должник, испытывающее економічні труднощі (наприклад, у справі балансу платежу), починає здійснювати програму оздоровлення під егідою МВФ. Паризький клуб разом з урядом цієї країни виробляє угоду про реструктуризацію її зовнішнього державного боргу перед. У результаті виникають можливість зменшити пасивне сальдо платіжного балансу, не скорочуючи у своїй обсяг імпорту товарів хороших і капиталов.

У межах Паризького Клубу країни, котрі відчувають труднощі в виплаті боргів інших держав й потужні приватні установам, проводять переговори зі своїми кредиторами про перегляд умов і графіків платежів. Мабуть, саме назва «Паризький Клуб» ні точне, це неформальне об'єднання, а чи не офіційна міжнародна організація. В нього немає штаб- квартири, секретаріату, а головне, немає статуту. Інакше кажучи, цей клуб немає юридичного статуса.

Паризький Клуб невідь що відомий публіці, що лише почасти пов’язані з проведеної їм політикою конфіденційності: кредитори намагаються розкривати інформацію, що стосується їх оцінки економічного і фінансового становища тієї чи іншої боржника і масштабів наданих пільг щодо погашення боргів. Рішення у тому, чи справді таку інформацію надаватися третім сторонам у якому обсязі, приймається самим боржником. Проте він менш, за 40 років свого існування Клуб став однією з головних дійових осіб у проведенні міжнародної стратегії у сфері кредитування і забезпечення погашення заборгованостей. Зазначена стратегія нерідко коригується, але у її основі як і лежать дві засади: проведення внутрішніх реформування і структурної перебудови з наданням зовнішньої фінансову допомогу у вигляді нових позик чи пільгових умов погашення колишніх долгов.

У 1956 року, щойно клуб організували, перші переговори з офіційними кредиторами у Парижі провело уряд Аргентини з єдиною метою вироблення взаємоприйнятній перегляду графіків платежів з гарантованими державою експортним кредитах. Наступні півтора з проханнями про перегляд графіків платежів до клуб зверталися Бразилія, Чилі й Туреччина. Найбільша активність посідає останні двадцять років, коли біля 100 країн уклали понад двісті угод про реструктурування боргів у сумі більш 350 млрд долл. 1] Свій внесок вносять ще й комерційних банків, значно скорочуючи зобов’язання боржників з погашення не гарантованих державою кредитов.

Особливість структурної організації Паризького Клубу у тому, що він являє собою збори представників суверенних держав-кредиторів під керівництвом високого урядовця державного казначейства Франції Франсуа Перьє. Будучи створений не як постійно діючий орган, а вирішення конкретних проблем погашення кредитів окремим боржникам, Клуб керується поруч принципів, наприклад, принципом консенсусу. Деякі їх періодично пересматриваются.

Оскільки Паризький Клуб немає фіксованого членства, в переговорний процес у межах Клубу може брати участі будь-яку державу- кредитор, що є власником зобов’язань за борги, якими може знадобитися перегляд умов погашення. Більша частина позик і кредитів що розвиваються, і навіть держави Центральній і Східній Європи одержують від країн-членів Організації економічної та розвитку (ОЕСР), тому останні майже завжди беруть участь у таких переговорах. Серед інших тради-ційних учасників переговорів Паризькому Клубі слід назвати МВФ, Світового банку, Конференцію ООН з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД) і, природно, саму страну-должника, обратившуюся з жаданням перегляді заборгованості. Ряд великих боржників, наприклад Росія і Бразилія, самі надають значні кредити інших країнах, та його боржники також звертаються до Паризький Клуб. Таким кредиторам вигідно вирішувати питання вже в багатосторонній основе.

Багатосторонній підхід є найефективнішим і полегшує роботу у административно-организационном плані, оскільки боржник має можливість обумовити з усіма кредиторами одночасно, а чи не з кожним в окремішності. З іншого боку, кредитори надають великого значення принципу рівності чи рівномірного розподілу тягаря невиплачених заборгованостей. Вони хочуть бути впевнені у тому, що від них пільги щодо умов погашення боргу невикористані для обслуговування боргових зобов’язань іншими кредиторами.

I. ПРИНЦИПИ І ПРАВИЛА ПАРИЗЬКОГО КЛУБА.

Принципи Паризького клуба.

У своїй роботі Паризький клуб керується трьома основними принципами:

наявність безпосередньої загрози припинення платежей,

обумовленість реструктуризації боргу зобов’язанням боржника проводити певну економічну политику,

рівномірний розподіл тягаря невиплачених боргів серед кредиторов.

Перші дві принципу — це, які країна-боржник зобов’язана виконати, як питання про перегляд старих умов погашення кредиту може розглядатися Паризьким клубом. Третій принцип належить позиції кредиторів не є обов’язковим: він говорить, що у розподілі між собою тягаря проблем, що з переглядом умов погашення кредитів, кредитори має діяти спільно і координувати свої дії і вимоги. Росія та міжнародні клуби кредиторов.

1. Наявність безпосередньої загрози припинення платежів з погашення задолженности.

Щоб умови погашення кредиту були переглянуті, боржникові слід довести, що цього не може виконати свої зобов’язання в виплаті зовнішнього боргу. Зазвичай, наявність великих заборгованостей з платежів у погашення зовнішніх кредитів для Паризьким клубом достатнім доказом те, що їх невдовзі будуть припинені. З іншого боку, Паризький клуб може проаналізувати ступінь серйозності проблем цієї країни з допомогою прогнозу МВФ про стан платіжного балансу країни наступний год.

Такі договірні зобов’язання в платежах, зазвичай, ставляться до кредитах чи особливим фінансовим умовам, наданим або безпосередньо уряду країни-боржника, або його уповноваженим установам та відомствам (борг державного сектора), або приватним юридичних осіб, якщо вони помістили суму місцевої валюті, рівну сумі заборгованості, до вітчизняного комерційний банк чи центральний банк даної строены, і переклад коштів іноземному кредитору в конвертованій валюті ні здійснено через нестачу іноземної валюти (борг приватного сектора).

Нездатність приватного боржника залучити чималі кошти в національної валюти на придбання потреби в іноземній валюті (щоб потім виплатити борг іноземному кредитору) не вважається наявністю безпосередньої загрози припинення виплат з погашення заборгованості. Така ситуація є реалізацію комерційного ризику і тягне ніякої відповідальності із боку государства.

2. Умови погашення для должников.

Пом’якшення умов погашення заборгованості шляхом відстрочки платежів спрямоване те що, щоб боржникові відновити кредитоспроможність через здійснення всеосяжних реформування і перетворень. Тому держави- кредитори роблять перегляд графіків погашення заборгованостей лише за умови прийняття странами-должниками програм макроекономічних перетворень, фінансованих з допомогою додаткових позичок від МВФ. Цьому факту держави-кредитори надають великого значення. Зазвичай, в узгодженому протоколі про перегляд умов погашення заборгованості міститься таке зауваження: «Положення справжнього протоколу зберігають силу до того часу, поки Республіка Х має домовленість із Міжнародним валютним фондом про додаткових ссудах».

У боржників, відчувають фінансових труднощів, найчастіше накопичуються великі суми неплатежів з погашення заборгованості як перед офіційними й навіть приватними кредиторами, а й МВФ. Статут МВФ забороняє надавати таких країн нових кредитів і позички і, отже, укладати із нею відповідні додаткові домовленості. І це, в своє чергу, позбавляє країни-кредитори Паризьким клубом можливості врегулювати зав’язуванні фінансових відносин з цими странами.

Щоб вирватися від цього зачарованого кола, Паризький клуб розробив спеціальну стратегію, за якою країна-боржник має здійснювати програму макроекономічних змін у відповідно до вимог, що висуваються до одержувачам додаткових позичок від МВФ. Принаймні успішного впровадження такий програми країна поступово завойовує декларація про одержання фінансового допомоги Фонду. І тоді ці права йдуть на погашення наявних заборгованостей. На момент завершення зазначеної програми країна-боржник має виплачуватися повністю розрахуватися з боргами й придбати декларація про отримання кредитів від МВФ у звичайному порядке.

Обумовленість кредитів зобов’язанням боржників проводити певну економічну політику перестав бути суворим юридичним терміном. Визначення цього принципу немає у Договорах Міжнародному валютному фонді і Світовому банку. Деякі країни-боржники стверджують, що обумовленість кредитів МВФ зобов’язанням проводити певну економічну політику лише погіршує економічні труднощі. Чому вони так считают?

План перетворень МВФ, який викладається в письме-обязательстве країни- позичальника, включає у собі, зазвичай, такі требования:

. обмеження зростання грошової массы,

. скорочення дефіциту державного бюджета,

. контроль над наданням кредитів, вдосконалення політики обмінного курсу національної валюти (йдеться про усунення штучного завищення курсу шляхом девальвации),

. усунення контролю за цінами, вдосконалення торгового баланса,

. обмежити втручання держави у экономику.

Однак у практичному плані програми перетворень МВФ пов’язані з зменшенням витрат на соціальні потреби (освіту, охорону здоров’я й т.п.) і скасуванням державних дотацій виробництва продуктів харчування інших товарів та послуг першої необхідності. Дотримання цих програм у часто зумовлювало його відсутності і політичною нестабільності, так що з здійсненні таких планів стабілізації уряд країни- боржника нерідко вимушено вдаватися до репресивних заходів проти власного народа.

Трапляються винятки від цього правила: якщо країна-боржник перестав бути членом МВФ, вона обговорює необхідні перетворення безпосередньо з кредиторами. Зазвичай, країни-кредитори направляють у цій країні групу експертом з оцінки, реальної економічної обстановки. Такі групи були направлені на 1994 року у Польщу й Мозамбік доти, щоб ці держави вступив у МВФ. Той самий підхід ухвалений і щодо Куби, а ця країна перестав бути членом МВФ. З іншого боку, кредитори стверджують, що країни- боржники неохоче роблять такі умови; бо на відміну від МВФ Паризький клуб неспроможна надати нових кредитів як стимул до проведенню економічних реформ.

4. Рівномірний розподіл тягаря непогашених боргових зобов’язань серед кредиторов.

Це називають ще принципом рівних умов. Воно забезпечує рівномірний розподіл серед кредиторів тягаря проблем, що з переглядом умов погашення боргових зобов’язань. З метою спрощення цієї роботи кредитори Паризьким клубом, зазвичай, домовляються у тому, що всім кредитів, наданих країні до певного терміну, буде встановлено і той ж пільговий період, і термін погашения.

Зазначений принцип поширюється і кредиторів, які беруть участі в переговорах рамках Паризьким клубом. Офіційні кредитори США, щоб поступки, надані Паризьким клубом, використовувалися боржниками покриття боргових зобов’язань над іншими категоріями кредиторів. Тож у протоколі про перегляд умов погашення заборгованостей доповнюється вимогою на адресу країни-боржника необхідність домагатися аналогічних поступок в умовах погашення зовнішніх заборгованостей і південь від інших кредиторів. Відповідне становище протоколу говорить: «З метою забезпечення рівних умовна для держав-кредиторів від приватних кредиторів, уряд Республіки „ікс“ зобов’язується домагатися від іноземних кредиторів, зокрема від вітчизняних банків і фірм-постачальників, відстрочок і умов рефінансування аналогічних викладених у теперішньому протоколі щодо кредитів під аналогічною терміном погашення, аби недопущення виникнення нерівних умови щодо різноманітних категорії кредиторов».

Переговори в Паризькому клубі не вимагають великих витрат, проте до представників країн-боржників цю процедуру принизлива і неприємна. Як правило, переговори Паризькому клубі завершуються протягом дня, але іноді бувають більш тривалими. Найбільш короткі за історію клубу переговори був у жовтні 1983 р., коли задля досягнення й із делегацією Малаві знадобився лише годину. Трапляється, переговори займають досить багато часу, а буває, як і заходять у безвихідь. «Іноді переговори майже зовсім провалюються внаслідок виникнення в останню хвилину якихось запаморочливих моментів, — згадує одне із учасників Паризьким клубом Пітер Маунтфельд. — Пам'ятаю, як «цілком несподівано вирішилася одне з таких парових ситуацій у чоловічій туалеті в Центрі Клебера, коли сусідом моїм виявився управитель одного африканського Центрального банка».

II. Умови реструктуризації долга.

Реструктуризація боргу — це одне з форм реорганізації умов боргу, в ході якого боржники і кредитори домовляються про відстрочку виплат заборгованостей по основний сумі кредиту та за відсотками, термін яких має настати у період часу, і навіть про новий графіці таких платежів. Останнім часом реструктуризація зовнішнього боргу стала досить популярної практикою. У Паризькому Клубі реструктурируются борги урядів і гарантовані ними борги, а Лондонському — заборгованості перед комерційними банками. У межах Паризьким клубом реструктуризація заборгованості здебільшого застосовується у відношенні найбідніших країн, хоча не всегда.

Що стосується різних країн государствами-кредиторами застосовуються різні методи. У цих підходів нині чітко позначилися чотири категорії стран-должников:

| | |Категорії країн-боржників | |Найбідніші країни: Торонтские, Лондонські, Неапольские умови | |Найбідніші з країн із середнім рівнем доходів: Хьюстонские умови. | |Багаті з країн із середнім рівнем доходів: стандартні умови | |Паризького Клубу | |Винятки: у випадках сума зовнішнього боргу країни може | |бути скорочено на особливі умови з політичних лідеріва і інших | |міркувань. |

1. Торонтские Условия.

Вжиті вже 1988-го году.

| | |ТОРОНТСКИЕ УМОВИ | |Дані умови можна застосовувати лише стосовно країн із доходом на| |одну особу не вище встановленого Світовий банк рівня, | |що дає декларація про отримання кредитів від Міжнародної асоціації| |розвитку (нині - 540 доларів). | |Кредиторам пропонуються такі варіанти умов, що вони | |можуть надавати боржникам: | |Варіант, А (зменшення суми боргу): | |Списати третину боргу; | |Що стосується решти боргу переглянути умови погашення за | |ринковим відсоткових ставок; | |Термін погашення 14 років, включаючи пільговий період 8 років. | |Варіант У (довгострокові борги): | |Відсотки нараховуються за ринковими ставками; | |Термін погашення 25 років, включаючи пільговий період 14 років. | |Варіант З (зменшення платежів з обслуговування боргу): | |Надання пільгових відсоткові ставки (вибрати велику з цих двох | |величин: 3,5% на рік або половина ринкової ставки; | |Термін погашення 14 років, включаючи пільговий період 8 років. |

Країни, отримали відстрочку з погашення боргів відповідно до Торонтскими умовами: Республіка Малі, Центральноафриканська Республіка, Мадагаскар, Нігер, Танзанія та інших. У період 1988−1990 рр. Паризьким Клубом укладено 26 угод про перегляд боргів з урахуванням Торонтских умов загальну суму 5,8 млрд долл.

Торонтские умови призначені задля всіх країн-боржників. Вони застосовуються лише стосовно дуже важких обставин з обслуговування боргів, і надаються країн із низьким середнім доходом душу населення і хронічними проблемами платіжного балансу на період здійснення ними глибокої структурної перестройки.

2. Хьюстонские условия.

Прийнято 1990 року щодо бідних країн, які мають річний дохід на одну особу перевищує встановлений максимальний рівень (на цей що час цей 785 доларів), дає декларація про реструктуризацію боргів з урахуванням Торонтских условий.

| | |Хьюстонские умови. | |Термін погашення комерційних кредитів збільшений до 15 років, пільговий | |термін 8 років. | |Термін погашення кредитів, наданих рамках програм | |офіційного сприяння розвитку, збільшений до 20 років, пільговий | |період — 10 років | |Положення про перекладі боргу. Кредиторам дозволили продавати| |чи обмінювати боргові зобов’язання в погашення всього комплексу | |кредитів, наданих рамках програм офіційного сприяння | |розвитку, або 10% непогашеною суми кредитів (або зобов’язання | |з погашення комерційних кредитів у сумі удесятеро % млн. дол., якщо| |характеристика виявиться більше, ніж згадані 10%). |

Щоб до категорії в найбідніших із країн із середнім рівнем доходів, держава має задовольняти двох із наступних критеріїв. Щоб стати перегляд кредиту з урахуванням Хьюстонских умов з погляду розміру боргу, країна має відповідати двох із трьох критериев.

| | |Критерії перегляду боргів. | |Річний дохід душу населення ні перевищувати встановлений | |Світовий банк стелю (1235 доларів). | |Співвідношення суми боргу кредиторам Паризького Клубу та незначною сумою боргу | |комерційним кредиторам має становити 1,5 | |Встановлені показники масштабів заборгованості: | |Сума боргу щонайменше 50% обсягу ВВП; | |Ставлення суми боргу до вартості експорту щонайменше 275%; | |Коефіцієнт запланованого обслуговування боргу щонайменше 30%. |

Деякі країни, що входять до зазначену категорію, зайнялися реструктуризацією своїх боргів з урахуванням Хьюстонских умов, причому першими були Адже й Єгипет. Інші вирішили провести обмінні операції з державними борговими зобов’язаннями, як і допускається Хьюстонскими умовами. Так надійшли Конго, Сальвадор, Гондурас, Марокко і Нігерія. У період від 1990-го по 1992 рік основі Хьюстонских умов укладено 15 угод про перегляд боргів загальну суму приблизно 18,4 млрд. долларов.

3. Тринидадские і Лондонські умови (посилені Торонтские условия).

Прийнято в 1990—1997 рр. щодо найменш розвинутих країн та інших найбідніших государств.

| | |Тринидадские умови | |Анулювання 2/3 боргу країн-боржників, які входять у відповідні | |категорії. | |Гнучкий графік платежів до відповідність до експортними можливостями | |країни-боржника: | |Реструктуризація решти боргу не 25 років, | |Надання пільгового періоду в розмірі 5 років, | |Капіталізація відсотків за перші 5 років. | |Гнучкий графік платежів до відповідність до експортними можливостями | |країни-боржника | |Відбір кандидатів про надання пільгових умов із критеріям, | |аналогічним Торонтским умовам. |

| | |Лондонські умови | |Анулювання 25% боргу і реструктурування що залишилася суми на 23 | |року з 6-летним пільговим періодом, і нарахуванням відсотків з ринковим | |ставками | |Реструктурування боргу із застосуванням пільгових відсоткові ставки на | |23 року без пільгового періоду. | |Реструктурування боргу за ринковими відсоткових ставок на 25 років із | |16-річним пільговим періодом. | |Реструктурування зобов’язань з обслуговування кредитів, | |наданих порядку оказани офіційного сприяння розвитку, на| |30 років із 20-річним пільговим періодом. |

За період 1991−1993 рр. було переглянуто борги 10 країн загальну суму 4 млрд. дол. (Гвінея, Гондурас, Мавританія, Малі, Мозамбік, Сьерра-Леоне).

4. Останні варіанти (Неапольские, Лионские, Ініціатива HIPC)

| | |Неапольские умови | |67%-ное списання по чистої наведеної вартості чи реструктурування | |боргу з його скорочення на 67% за ставками нижчими за ринкові (ВВП на | |одну особу менш 500 дол., чи долг/экспорт більш 350%). | |50%-ное списання (й інших категорій) | |Капіталізація 50% та його виплата протягом 33 років із 8-річним пільговим | |періодом, решта протягом 23 років із 6-летним пільговим періодом з| |прогресивної шкалою амортизації. | |Реструктуризація на 40 років із 16-річним чи 20-річним пільговим періодом, | |відсотки за колишньої ставці. |

У 1995−1998 рр. понад 34 країн із низькому рівні доходу (зокрема 20 африканськими країнами південніше Сахари) Паризький Клуб скоротив заборгованість на умовах Неаполя, їх 7 країнам — на 67%.

З 1997 р. діють Лионские умови, які пропонують 80%-е зниження боргових зобов’язань, і навіть доведення співвідношення зовнішній долг/экспорт до 200−250% і платежи/экспорт до 20−25%.

Проект під назвою «ІНІЦІАТИВА HIPC» передбачає цілеспрямовані прагнення зниження тягаря боргу найбідніших країн при умови проведення цих країнах у протягом певного періоду реформ по фінансового оздоровлення, схвалених Світовий банк і МВФ.

5. Стандартні умови Паризького Клубу.

| | |Стандартні (класичні) умови | |Реструктуризація до 10% боргу (деяких випадках лише основний борг)| | | |Термін погашення 10 років із 5-річним пільговим періодом | |Ринкові ставки. |

III. РОСІЯ І Паризький Клуб.

Офіційний документ.

Про приєднання Російської Федерації до Паризькому клубові кредиторов

17 вересня 1997 р. у Парижі Урядом Російської Федерації підписано Меморандум про порозуміння, який оформив приєднання Російської Федерації до діяльності Паризьким клубом кредиторів як повноправного государства-участника.

Приєднання до Паризькому клубові сприяє подальшої інтеграції Росії у міжнародну фінансову систему і полягає в наступних принципах, викладені у положеннях Меморандуму про взаимопонимании:

Рівноправний участь Росії у розгляді питань врегулювання заборгованості государств-должников. Починаючи з дати підписання Меморандуму російські боргові вимоги набувають хоча б статус, як і аналогічні вимоги членів Паризького клуба.

Визнання й застосування їх при врегулюванні заборгованості Росії офіційний курс Держбанку СССР.

Надання початковій знижки на заборгованість государств-должников Росії. Нині Росія приєднується до міжнародних програмам надання безоплатної допомоги найбіднішим країнам підтримки рівня існування їх населення, у цій зв’язку приєднання Російської Федерації до діяльності Паризьким клубом кредиторів як государства-участника передбачає зменшення абсолютного обсягу фінансових вимог б. СРСР до держав-боржників в залежність від їх економічного положения.

Протягом 1998−1999 рр. планується підписання двосторонніх угод з 27 государствами-должниками про реструктуризацію їх заборгованості перед Росією за умов Паризьким клубом кредиторов.

1. Яка з нашій колишній задолженностью.

Зовнішній державний борг Росії дістався їй у спадщину від СРСР. Усі країн СНД, крім України, довірили Росії на певних умов обслуговування свого зовнішньої державної боргу. Загальний сумарний борг всіх країн СНД іноземним кредиторам (виключаючи Україну) в 1993 року становить близько 70 мільярдами доларів (зовнішній борг СРСР 1987 року становив 40 мільярдами доларів). Виплатити цей державний борг у порівняно стислі терміни дуже складно, оскільки валютний виторг Росії від неї експорту різко скоротилося і ще більшою мірою скоротилася частка держави у цієї виручці. Практично Росія може щорічно виплачувати своїм кредиторам трохи більше 2,5 мільярдів доларів рік, що дорівнює сумі щорічних відсотків з зовнішньої заборгованості. У 1993 року Паризький клуб і Лондонський клуб (об'єднують приватних кредиторів, переважно транснаціональні банки) відстрочили на кілька років виплату основою частини російського боргу. Але віддавати його придется.

Сьогодні зовнішній борг Росії умовно можна розділити до 7 составляющих:

. позики міжнародних организаций (64% чи 128,3 млрд $)

. реструктурированный борг СССР;

. кредити і позики російських банков (9%);

. кредити і позики російських компаний (12,5% чи 25 млрд $);

. валютні облігації внутрішнього займа (6% чи 11,4 млрд $);

. еврооблигации (8% чи 16,2 млрд $)

. субфедеральные зовнішні позики й кредиты (1% чи 2,8 млрд $).

Росія сьогодні оперує трьома групами кредиторів: офіційними кредиторами, переважно які входять у Паризький клуб, комерційними банками, чи Лондонським клубом, і, нарешті, комерційними фірмами і банками, які входили до цього часу Токійський клуб.

До зобов’язанням Росії перед Паризьким клубом належить заборгованість по кредитах, наданим іноземними банками у межах міжурядових угод під гарантії своїх урядів чи застрахованим урядовими страховими організаціями. Двоїсте становище Росії у складі Паризьким клубом у тому, що ми виступаємо як боржника одних стран (37 млрд $) і водночас, кредитора інших стран (50−100 млрд $).

На 1999−2001 року) доводиться пік розрахунків країни з зовнішнім боргом. Щорічно Росія на виплату відсотків і погашення власне кредитів і позик повинна витрачати 18−20 млрд. доларів (сума, порівнянна з дохідної частиною бюджету). Надвигающийся пік утворився тому, що зобов’язання в старим, ще радянським боргах, наклалися на зобов’язання за кредитами і позикам, отриманим після 1. 01. 92 року. У принципі так розмір суверенної російського боргу невеликий. На початок 1998 року загальна заборгованість перед зовнішніми кредиторами було приблизно 130 млрд $, їх 100 млрд. успадкували від СРСР. До приходу до партії влади З. Кирієнко сума зовнішнього боргу не перевищувала 35% ВВП не була критичної. Однак за тих 5 місяців правління «технократичний кабінет «до про цю суму додав приблизно 16−17 млрд. доларів: великі запозичення, зроблені за Апрель-Август; конверсія внутрішнього боргу в зовнішній і різка девальвація рубля сприяли з того що зовнішній борг зараз близький до 45% ВВП.

Що ж до міжнародного кредитного рейтингу сучасної Росії, то після знаменитого внутрішнього дефолту, один із найнижчих мире.

Заборгованість Росії з Паризькому клубу.

У процесі розпаду колишнього СРСР кредитні лінії, надані урядами розвинутих країн «під перебудову», продовжували діяти (в на відміну від позик комерційних банків), продукція надходила всім колишнім союзних республіках, тоді як обслуговування нагромадженого здійснювалася рахунок коштів Російської Федерації. У межах базового угоди (1996 р.) по довгострокової реструктуризації офіційної заборгованості Росії укладено двосторонні міжурядові угоди з 18-ю країнами-членами клубу: Австралією, Австрією, Бельгією, Великобританією, Німеччиною, Данією, Іспанією, Італією, Канадою, Нідерландами, Норвегією, Португалією, США, Швейцарією, Швецією, Францією, Фінляндією і Японією. З іншого боку, підписано понад 60 міжбанківських угод про порядок обліку, і погашення заборгованості і не менше комерційних контрактів по вивірці сум заборгованостей. Відстрочений борг підлягає погашення з 2002 по 2020 рр. наростаючим, та був убутним графіком платежів. Агентом по відповідним операціям визначено Внешэкономбанк.

Внеклубная заборгованість России.

Росія взяла він також зобов’язання в врегулюванню заборгованості колишнього СРСР і для країнами, які входять у Паризький клуб. Залишки заборгованостей передбачається гасити переважно товарними поставками. Так, наприклад, борг перед Словаччиною нині становить 1,8 млрд. перед Угорщиною — 480 млн., Республікою Корея — 170 млн., Болгарією — 100 млн., Польщею — 20 млн. дол. Неурегулированы питання поки проблема з деякими країнами, зокрема, наприклад, із Китаєм, ОАЄ, Румунією, Ю. Кореєю, Кувейтом.

[pic]

Рис. 1. Структура зовнішніх фінансових активів России

4. Заборгованість Росії у межах Паризького клуба.

Більшість міждержавних кредитів на цієї підгрупі була формою фінансової підтримки дружніх СРСР політичних режимів у країнах третього світу, тобто. давалася без скільки-небудь серйозного аналізу платоспроможності позичальників. Як наслідок, зобов’язання більшості держав ставляться тепер до розряду сумнівною і навіть безнадійної заборгованості. З сумарного боргу 51-ой країни Росії у 120 млрд. дол. мало не третину посідає 25 країн, які звернулися до цей клуб з жаданням реструктуризації заборгованості. У межах клубу в Росії 5 найбільших боржників: Алжир, В'єтнам, Ємен, Мозамбік й Ефіопії. Наприклад, на форумі нашу країну доводиться 80% (чи 6,5 млрд. дол.) всієї заборгованості Ємену, Решта країн виплачують (ВКВ і товарами) у кращому разі лише п’яту частина обумовленої в угодах суми. Членство Росії у клубі дає хоти маленьку, але сподіватися збільшення сум виплат. Звісно, відсоток списання боргів, який доведеться піти у рамках клубу, великий. Він визначається двома чинниками — рівнем розвитку та чималою часткою військових постачання у сумі боргу. Тому дисконт їх може становити від 35 до 80%.

Однією з напрямків роботи із саудівським фінансовим активами колишнього СРСР є продаж на тендерних засадах активів, виражених у клірингових та інших замкнутих валютах. Сюди відносяться, насамперед, борги Індії, Пакистану, Бангладеш, Монголії, Лаосу та інших государств.

5. Наслідки вступу Росії у Паризький Клуб.

Сам факт вступу Росії у Паризький клуб — явище нам й у Заходу позитивне. По-перше, досягли фіксації курсу рубля по заборгованості лише на рівні тодішнього офіційний курс — 60 копійок за долар. По-друге, раніше Росія, ставши великим кредитором, існувала немов би окремо і самі намагалася вирішувати пов’язані з заборгованістю питання, це давало Заходу можливості здійснювати відношенні країн-боржників розробленої їм програми. Тепер місії МВФ, перебувають у тих чи інших країн і розглядаючи питання наданні їм чергових траншей, ставлять їх вимоги необхідність укладання угод з Росією про погашення задолженности.

Є, проте, і проблемні моменти. Оскільки Паризький клуб формально вони не відпо-відає раніше ув’язнені двосторонні угоди, те й країни-боржники починають вже думати — платити за ним або платити. Тим паче, що з багатьма країнами невизначений механізм оцінки старих боргів, якщо раніше вони виражалися в перекладних рублях (наприклад, якщо коефіцієнт перерахунку боргів В'єтнаму, Монголії і Куби встановити як 1: 1, то сума може перевищити 50 млрд.).

У країн, які підтримують відносини Паризьким клубом, борги більш великі. Єдиним справним ним у останнім часом залишається лише Індія, погашающая до 1 млрд. дол. щорічно. Після розвалу СРСР передбачалося, що з держав нестиме земельну частку відповідальності по зовнішнім боргом (на той час — близько 90 відсотків млрд. дол.), і навіть мати відповідну частку у активах колишнього Радянського Союзу. Але, як швидко з’ясувалося, лише Росія могла обслуговувати свої зобов’язання. Тож за взаємною згодою було оголошено, що Росія обмін відмова колишніх республік від належної їм частки активів приймає він всі ці борги. Таке непросте рішення дозволило нашій країні у то час зберегти свої позиції міжнародних ринках і забезпечило довіру до нас потенційних західних инвесторов.

Переговорний процес між Російською Федерацією та співтовариством кредиторів (спочатку радянських, та був і російських) почався відразу після розпаду СРСР кінці 1991 р. Можна умовно виділити чотири основні етапи реструктуризації боргових зобов’язань колишнього СССР-

Перший етап, бере відлік з 1992 р., включав у собі ведення попередніх переговорів, у ході російському уряду надавалися короткострокові тримісячні відстрочки на виплату зовнішнього боргу. До даному періоду можна вважати і отримання першого кредиту МВФ (1 млрд долл.).

Протягом другого етапу — з 1993 по 1995 р. — Росія підписала перші угоди з реструктуризації боргів. Ось і у квітні 1993 уряд Росії уклало перший договору про реструктуризації заборгованості перед офіційними кредиторами, вхідними і Паризький клуб. Потім були решта 2 подібних угоди 1994-го і 1995 рр., згідно, із якими Росія брала він зобов’язання в обслуговування боргів СРСР, терміни сплати яких припадали на період із грудня 1991 р. — до січня 1995 г.

Початком третього етапу вважатимуться квітень 1996 р., коли домовленості Паризьким клубом були доповнені всебічним угодою, яким Росія має загалом (включаючи попередніх домовленостей) виплатити кредиторам Паризьким клубом суму близько 38 млрд. дол. У тому числі -15% повинні прагнути бути виплачено протягом наступних 25 років до 2020 р., а решта 55%, включавшие у собі найбільш короткострокові зобов’язання на розгляд членів Паризьким клубом, — протягом 21 року. У цьому реструктурированный номінал боргу повинен погашатися наростаючими платежами починаючи з 2002 г.

Нарешті, початком заключного етапу реструктуризації радянських боргів вважатимуться кінець 1996 р., коли провідні рейтингові агентства світу стали присвоювати Росії кредитні рейтинги (агентство IBCA спочатку присвоїло рейтинг ВР+, Moody «p.s -Ва2, Standard & Poor «p.s — ВР-). Досить високий рейтинг, який іноземних експертів дали Росії, сприяв зростанню оптимістичних настроїв щодо розвитку російської економіки. Проте надмірний ентузіазм, почасти спровокований рейтингами, призвів до з того що в період відбувалося стрімке нарощування заборгованості, із боку, як державні органів влади, і корпоративного та банківського секторів. За відсутності системи управління державним боргом це спричинило створення необгрунтовано високих пікових навантажень на федеральний бюджет, зокрема, в 1998—1999 гг.

Досягнуто домовленості про врегулювання заборгованості СРСР країнам колишньої РЕВ, Південна Корея, ОАЕ й інших державам. Тут основним інструментом врегулювання виступає метод погашення боргу товарними поставками. Реструктуризація зовнішнього боргу (передусім, відстрочка на 25 років у виплаті основного боргу учасникам Паризького і Лондонського клубів) тимчасово пом’якшила кризу зі виплатою зовнішньої заборгованості, але принципово не вирішила его.

У технічному плані різниться реструктуризація, куди входять списання боргів, і куди входять. угоди про реструктуризації, і з Паризьким, і з Лондонським клубами не включають списання боргів. Це випливає з те, що Росія належить до найбіднішим країн із високої заборгованістю й володіє величезними сировинними ресурсами. Часткове списання боргу країнами- кредиторами веде як до їх зниження розміру російської заборгованості, але і до зменшення сум платежів з обслуговування боргу. Однак цьому перевазі протистоїть втрата кредитоспроможності, отже країни, яким частково списаний борг, зіштовхуються з проблемою отримання нових кредитів. Але така проблема Росії годі. Отже, полегшення російського платіжного балансу можна досягти з допомогою таких інструментів, як відстрочка погашення заборгованості і виплат відсотків з кредитах з урахуванням угод про реструктуризацію. З іншого боку, з допомогою відстрочки за борги СРСР до процесу реструктуризації долу може бути притягнуті нові договоры.

Проте обидві ці можливості так припускають готовність кредиторів погодитися на значні поступки. А ще, певне, їм довелося б піти, оскільки крах такого великого боржника, як Україна, може викликати у себе крах всієї фінансової систем Заходу. Як умов значних поступок зі боку західних кредиторів Росія має узгодити з МВФ нові стабілізаційні програми (див. таблицю № 4 приложения).

З допомогою реструктуризації необхідно домогтися зменшення кількості валютних трансфертних платежів, погодивши із західними кредиторами такі основні моменты:

1. із боку кредиторів бажаний відмови від частини боргів за кредитами, отриманим СРСР. Бажано також узгодити певний пакет боргів, котрі можуть на період обслуговуватися Росією. Необхідно уникнути реструктуризації вже реструктурованих боргів, оскільки це означає неприйнятні витрати для кредиторів. Такої відмови від погашення боргу може бути виправданим лише історично унікальним переходом від планового господарства до ринковому, що здійснює сьогодні Росія. По іншим видам заборгованості, певне, необхідне укладення угоди типу MYRA.

2. за необхідності слід зарахувати в переговори щодо реструктуризації боргів питання заборгованості, отриманої після 1. 01. 91. Отже, мова буде вперше йти угоди за борги РФ (без боргів СРСР). При цьому варто спиратися на умови відстрочки погашення, зазвичай застосовувані Паризьким і Лондонським клубами.

Проте реструктуризувати весь борг практично невозможно.

6. Сьогоднішня ситуация.

ЗЕБ виплатив близько 20 млн дол має значення погашення відсотків з боргах Паризькому клубові кредиторів. Ці кошти переведені країнам — членам Паризьким клубом кредиторів. У цьому більшість посідає основного кредитора Росії у межах цієї організації - Германию.

Усього за підсумками 2001 р Росія має доручити погашення відсотків з кредитах Паризьким клубом кредиторів близько 1,24 млрд долл.

Росія має намір у обсязі перераховувати всі кошти, щоб їх погашення відсотків з боргу, закладені у бюджеті на рік. У цьому російська сторона домагатиметься переговорів про реструктуризації боргу основному боргу Паризькому клубові кредиторів, обсяг якого складають близько 48,4 млрд долл.

#G0

Тепер ВВП РФ виросте на 27%.

За оцінкою депутатів, завдяки арифметичному збільшення ВВП доходи і доходи витрати бюджету мають зрости на 41,2 млрд крб, що він відповідає необхідного збільшення витрат на відсоткові платежі за обов’язком Паризькому клубу кредиторов.

Підхід депутатів слід визнати вельми вдалим. Адже завдяки йому ВВП РФ виросте відразу на 27% - до 8,3 трлн крб. (2000 року він становив 6,5 трлн). Таким темпів зростання економіки повинна позаздрити будь-яка страна.

Внаслідок цього зростання жодних додаткових заходів від уряду не знадобиться — всі зберуться до бюджету й так, приймаючи до уваги те що, що підприємці будуть також справно сплачувати податки. Підприємці загалом також зовсім не постраждають — податкове навантаження залишиться колишньою (бо уряд збиралося збільшити ефективність податкової системи). Нарешті, нічого очікувати ніяких скорочень соціальних програм — всі вони фінансуватися у його, заздалегідь обговореному обсязі, і до бюджету будуть плавно збільшено на 41,2 млрд крб. На думку депутатів, такі зміни до бюджету дозволять вирішити проблему обслуговування державного зовнішнього боргу і водночас зберегти у бюджеті Витрати соціально значимі нужды.

Отже, міністр фінансів Росії Олексій Кудрін переконав вибори до тому, що Росія має обов’язково виконати свої зобов’язання перед Паризьким клубом кредиторів. Він витратив багато часу на залякування думців, запевняючи, що й Росія перестане платити борги, із нею перестануть торгувати і виженуть з «великої вісімки». На депутатів подіяло. І вони, не роздумуючи, вирішили просто приписати зайві цифри до нинішнього бюджету.

Вочевидь, що російська економіка неспроможна зростати приписаними їй темпами — зрештою, жодна економіка світу може швидко зростати. За одним «але» — якщо Центробанк стане активніше друкувати гроші, то темпи економічного зростання можуть бути виконані і навіть значно перевиконано. Інфляція Росії із початку цього року вже становила 4%, що означає 32% в річному обчисленні. Отже, думці теж не надто помилилися, збільшивши ВВП Росії на 27%.

Головною проблемою переважають у всіх розрахунках депутатів — розрахунковий курс долара, який залежить від обсягу валютних надходжень у Росію. Чим швидше буде інфляція у Росії, тим менше нафтовиків захочуть продавати свої долари на ММВБ. Через війну курс долара також має здатність піти вгору, і тоді депутатам доведеться знову переглядати параметри бюджету — цей разом із тим, щоб параметри соціальної полі-тики уряду відповідали новому валютному курсу.

Заключение

Росія прагне комплексному розв’язання проблеми міжнародної заборгованості за дотримання консенсусу інтересів кредиторів і позичальників. Нинішній боргової криза внаслідок вкрай несприятливого переплетення суб'єктивних свідків і об'єктивних чинників. Глибина їхнього впливу настільки велике, що відчувається до нашого часу. Заходи, включаючи масштабні зовнішні позики і реструктуризацію боргів, ми змогли запобігти наступ кризиса.

Не приділяли уваги структурі та ефективності нових кредитів і здібності своєчасно повертати борги. Відсутність промислової політики, твердої лінії на напрям зовнішніх ресурсів виробництва в виробництво задля подолання спаду і поновлення економічного зростання зумовило їх концентрацію у фінансовому сфері, і навіть використання для покриття бюджетного дефіциту. Ці тенденції і натомість безперервного скорочення ВВП, промислового виробництва та інвестицій у реальний сектор економіки свідчили про наростання кризи зовнішньої заборгованості. Ринкові інститути регулювання зовнішнього боргу трансформаційний період без втручання виявлялися нездатними протистояти стихійним процесів у країні. Наслідком некерованих процесів економіки стало переростання кризи зовнішнього боргу системний фінансову кризу серпня 1998 года.

Наступна несприятлива тенденція у боргових відносинах — самовідтворення зовнішньої заборгованості, коли всі більше нових запозичень використовується обслуговування старих боргів. Якщо своєчасно не вжити заходів, виникне небезпека створення грандіозної піраміди: ростучі запозичення ні компенсуватися зростанням виробництва, так як лише небагато кредитів знаходить шлях у реальний сектор экономики.

Дуже важливо було зупинити зростання зовнішньої заборгованості Росії. Без перелому цієї вкрай небезпечну тенденцію відновлення економіки може за необхідності тривати невизначено довгий час, а здатність країни виплатити зобов’язання перед зовнішніми кредиторами виявиться під вопросом.

Якщо всі зацікавлені сторони ні робити односторонніх кроків і чи проявлять готовність до розумні компроміси, подолання кризи можна буде з мінімальними втратами, як боржників, так кредиторов.

1. «Міжнародні валютно-кредитні і зав’язуванні фінансових відносин» під ред. Л. М. Красавиной, Москва, 2000. 2. Паниев Ю. «Вступ у клуб вартий месси» // «Сьогодні» № 125, 1997 3. Саркисянц А. Р., «Проблеми зовнішньої заборгованості Росії.» Гроші були й кредит, 1999 р., № 2, з 94−108. 4. «Фінанси. Грошове звернення. Кредит» під ред. Л. А. Дробозиной. Москва, 1997. 5. internet

6. internet

7 internet

8. Національна електронна бібліотека, 1998 год

----------------------- [1] International Monetary Fund, World Economic Outlook, 1992−1998, Washington D.C., IMF, 1992−1998.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой