Зовнішньоекономічна діяльність комерційних банків (Зовнішньоекономічна діяльність комерческих банков)

Тип роботи:
Реферат
Предмет:
Банківська справа


Дізнатися вартість нової

Детальна інформація про роботу

Витяг з роботи

Державна Податкова Адміністрація України

Академія Державної податкової служби України

Факультет фінанси

Кафедра державних фінансів

Дипломна робота на тему:

«Зовнішньоекономічна діяльність

комерційних банків «

роботу виконав студент групи ФСЗ -54

заочного факультету

Клец Іван Володимирович

Науковий керівник

к.е.н., доцент кафедри економіки

Лазебник Лариса Леонідівна

Консультант старший викладач кафедри БЖД

Кочергін Олександр Михайлович

Робота допущена до захисту рішенням кафедри протокол №___ від_________2001 року

Зав. кафедрою к.е.н., професор ________ Данілов О.Д.

Ірпінь — 2001 р.

План стор. |Вступ | | |Розділ 1. Основи зовнішньоекономічної діяльності в Україні | | |1.1. Характеристика зовнішньоекономічної діяльності в Україні |5 | |1.2. Правові основи валютного регулювання зовнішньоекономічної |12 | |діяльності | | |1.3. Ліцензування зовнішньоекономічних операцій |16 | |1.4. Укрексімбанк у системі банків України |21 | |Розділ 2. Міжнародні розрахунки, їхнє оформлення, облік, | | |контроль й аналіз в Укрексімбанку | | |2.1. Характеристика Міжнародних розрахунків по |28 | |експорно-імпорним операціям | | |2.2. Оформлення, облік, контроль операцій по банківському |34 | |переказу | | |2.3. Оформлення, облік, контроль операцій по документарному |46 | |акредитиву | | |2.4. Оформлення, облік, контроль операцій по інкасо |57 | |Розділ 3. Аналітична оцінка результативності різних форм | | |міжнародних розрахунків та шляхи забезпечення ефективності їхнього | | |широкого впровадження й використання в Україні | | |3.1. Аналіз міжнародних розрахунків; сучасний етап й напрями |66 | |підвищення прибутковості банку від їхні здійснення | | |3.2. Недоліки та переваги окремих видів міжнародних |70 | |розрахунків. | | |Розділ 4 Охорона роботи | | |4.1. Атестація робочих місць |77 | |4.2. Труднощі нормування факторів трудової діяльності |81 | |4.3. Розумова працездатність та особливості її |82 | |психофізіологічного забезпечення | | |Висновок | | |Використана література | |

Вступ

Полгиблення економічних реформ, розвиток фінансово-кредитної й банківської систем, введення національної валюти україни сприяли становленню й змицненню валютно ринку України.

Продовження процесу економічних перетворень, інтеграція України у світову економічну систему, вихід на міжнародні фінансові ринки, удосконалення валютного законодавства й нормативних баз сприяли бо розвиток валютного ринку в останні рокта характеризувався: збільшенням обсягів операцій в іноземній валюті у всіх сегментах; удосконалененням його стрктури й спрямованості на дозвіл конкретних економічних й фінансових проблем суб'єктів господарювання й держави в цілому; розширенням видів валют, по які проводяться операції на валютному ринку; відсутністю різких коливань валютних курсів; удосконаленням законодавчої й нормативної діяльності суб'єктів валютного ринку; введенням нових видів валютнимх операцій й форм розрахунків; врегулюванням діяльності нерезидентів на українському ринку й т.д.

Вихід на світовий зовнішній ринок — закономірність розвитку ринкової економіки. Діяльість підприємств на світовому ринку пов’язана із міжнародною виробничою та науково-технічною кооперацією, експортом й імпортом товарів й послуг. Вона також включає вивіз капіталу в формі інвестування в іноземні підприємства й залучення іноземних інвестицій. У законодавчих актах України зовнішньоекономічна діяльність визначається як діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними що має місце як на територї України, то й за її межами.

Законодавством України передбачені різні види, форми й способи міжнародних розрахунків, що здійснюють уповноважені банки, маючи відповідні на це ліцензії.

У Україні використовуються наступні форми розрахунків: банківський переказ, акредитив, інкасо.

Дипломна робота складається із чотирьох розділів, вступа й висновків.

У першому розділі згідно законодавства України розглаянуті запитання що стосуються валютного регулювання.

У іншому розділі на основі практичних матеріалів відділення Укрексімбанку м. Одеси розглянуто порядок оформлення, обліку й контролю операцій по міжнародних розрахунках, проваджень аналіз стуктури й динаміки міжнародних розрахунків, що дозволив внести деякі рекомендації, спрямовані на удосконалення відносин із іноземними партнерами.

У третьому розділі розглядається аналітична оцінка результативності різних форм міжнародних розрахунків та шляхи забезпечення ефективності їхнього широкого впровадження й використання в Україні.

У четвертому розділі розглядається охорона роботи на робочому місці.

При написанні роботи використовувався Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання й валютного контролю», нормативні акти Національного банку України, облікових й звітних даних відділення Укрексімбанку в м. Одеса, економічна література за даними проблемами.

Розділ 1. Основи зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

1. Характеристика зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

Зовнішньоекономічна діяльність є однією із основних форм економічних відносин України із іноземними державами.

Конституцією, Декларацією про державний суверенітет України й Законом України «Про економічну самостійність України» встановлено, що однією із основ реалізації державного суверенітету України є її самостійність при здійсненні й регулюванні зовнішньоекономічних відносин.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств України регулюється Законом України від 16. 04. 1991р. «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законом України від 23. 09. 1994р. «Про порядок здійснення розрахунків у зовнішньоекономічних відносинах», наказом Міністерства зовнішніх економічних зв «язків й торгівлі України від 05. 10. 1995р. № 75 «Про затвердження положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» й т.д.

Ведуче місце серед вищевказаних нормативних актів займає Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», що визначає зовнішньоекономічну діяльність як діяльність суб «єктів господарської діяльності України і іноземних суб «єктів господарської діяльності, побудовану на взаєминах між ними, що має місце, як на територї України, то й за її межами. Зовнішньоекономічну діяльність можуть здійснювати й фізичні особини, котрі тім чи іншим способом зв «язані із зовнішньоекономічною діяльністю.

Суб «єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

— експортери, продаючи товари іноземним суб «єктам господарської діяльності із вивозом чи без вивозу цих товарів через митний кордон України, укра-їнські суб «єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюють експорт товарів;

— імпортери, купуючи товари в іноземних суб «єктів господарської діяльності із перетинанням чи без перетинання цими товарами митного кордону України, укра-їнські суб «єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюють імпорт товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами і організаціями України, розташованими за її межами;

— інвестори, ввіз чи вивіз капіталу;

— фінансові посередники, комерційні банки, страхові суспільства й т.д. Основна відмінність фінансового посередника банку від посередника небанківського типу полягає до того, що банки випускають власні вол «язання;

— різні міжнародні організації, що здійснюють консалтингові послуги по різних питаннях.

Усі суб «єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівні права здійснювати які-небудь види цієї діяльності визначені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

По валютному законодавству усі суб «єкти зовнішньоекономічної діяльності підрозділяються із погляду валютних обмежень на дві групи: 1. резиденти:

— фізичні особини (громадяни України, іноземні громадяни, особини без громадянства), що мають постійне місця проживання на території

України, у тому числі тих, які тимчасово перебувають за кордоном;

— юридичні особини, суб «єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особини (філії, представництва), із місцезнаходженням на територї України, що здійснюють свою діяльність на основі законів України;

— -дипломатичні, консульські, торгові і інші офіційні представництва

України за кордоном, що мають імунітет й дипломатичні привілеї, а також філії представництв й організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницьку діяльність; 2. нерезиденти:

— фізичні особини (іноземні громадяни, громадяни України, особини без громадянства), що мають постійне місця проживання за межами

України, у тому числі тих, які тимчасово перебувають на території

України;

— юридичні особини, суб «єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особини (філії, представництва), із місцезнаходженням за межами України. Створено й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особини і інші суб «єкти підприємницької діяльності при участі юридичних осіб й інших суб «єктів підприємницької діяльності України;

— розташовані на територї України іноземні дипломатичні, консульські, торгові і інші офіційні представництва, міжнародні організації й їхні філії, що мають імунітет й дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій й фірм, що не здійснюють підприємницьку діяльність на основі законів України.

Усі суб «єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівні права здійснювати які-небудь види цієї діяльності, визначені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Україна як держава захищає інтереси всіх суб «єктів зовнішньоекономічної діяльності і іноземних суб «єктів господарської діяльності на її території.

Основні види зовнішньоекономічної діяльності передбачені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» й перед тим можна віднести:. експорт й імпорт товарів, капіталу й робочої сили;. надання суб «єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб «єктам господарської діяльності, у тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, посередницьких, брокерських, агентських, облікових, аудиторських, юридичних й ін., що прямо не заборонені законами

України, а також надання перерахованих вище послуг іноземними суб «єктами господарської діяльності суб «єктам зовнішньоекономічної діяльності

України;. наукова, науково-технічна, виробнича і інша кооперація із іноземними суб «єктами господарської діяльності;. міжнародні фінансові операції і операції із цінними паперами у випадках, передбачених законами України;. кредитні й розрахункові операції між суб «єктами зовнішньоекономічної діяльності і іноземних суб «єктів господарської діяльності; створення суб «єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, страхових й кредитних установ за межами України;. спільна підприємницька діяльність між суб «єктами зовнішньоекономічної діяльності і іноземних суб «єктів господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів й форм власності, проведення спільних господарських операцій й спільне володіння майном як на територї України то й за її межами;. підприємницька діяльність на територї України, заговорили українською у «язана із видачею ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок й інших нематеріальних про «єктів власності із боці іноземних суб «єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб «єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами

України;. організація й здійснення діяльності в області проведення виставок, аукціонів, торгів, симпозіумів, семінарів, й інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, при участі суб «єктів зовнішньоекономічної діяльності;. товарообмінні (бартерні) операції і інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі;. операції по покупці, продаж і обміну валюти на валютних аукціонах, орендні, у тому числі лізингові, операції;. операції на валютних біржах й на міжбанківському валютному ринку;. інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені законодавством

України.

Суб «єкти зовнішньоекономічної діяльності одержують декларація про здійснення їхні видів после державної реєстрації їхні як учасників зовнішньоекономічної діяльності в Міністерстві зовнішніх економічних зв «язків й торгівлі України. Зовнішньоекономічні домов чи контракти, що є невід «ємною умовою здійснення зовнішньоекономічної діяльності, складаються відповідно в Україну й міжнародних договорів, при цьому можливо використання рекомендацій міжнародних організацій й відомих міжнародних порядків.

Структура експорту-імпорту в Україні по системі міжнародної торгової класифікації (SІТС) приведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Структура експорту-імпорту в Україні в 1998—2000 роках по системі SITC*.

(у % від загального обсягу) |Роки |По SITC |Експорт |Імпорт | |1998 |0 — 1 |25,38 |2,60 | | |2 — 4 |3,83 |56,37 | | |3 |52,28 |19,76 | | |5 — 9 |18,51 |21,27 | |1999 |0 — 1 |26,98 |2,50 | | |2 — 4 |3,91 |57,01 | | |3 |51,02 |18,49 | | |5 — 9 |18,08 |22,00 | |2000 |0 — 1 |27,96 |2,38 | | |2 — 4 |4,01 |56,00 | | |3 |49,46 |19,12 | | |5 — 9 |18,56 |22,51 |

*SITC — System of international Trade Classification (Система міжнародної торгової класифікації):

0−1 — продовольство (продукція сільського господарства), 2−4 — сировина й матеріали, 3 — проміжна продукція, 5−9 — кінцева продукція.

Дані таблиці свідчать, що у 2000-му р. домінуючими для нашої економіки були експорт проміжної продукції (49,46%), продовольства (27,96%) й імпорт сировини й матеріалів (56%). Така ситуація, Незважаючи тих, що после фінансової кризи удалося досягти позитивного сальдо торгового балансу, очевидно не сприяє економічному зростанню. Це є значущим обмежуючим чинником на найближчі 5 років.

Необхідно відзначити, що окремі види експорту і імпорту в Україні заборонені, у тому числі:. експорт з територї України предметів, що складають національне багатство, історичне чи культурне надбання українського народу, обумовлене відповідно в Україну;. імпорт чи транзит яких-небудь товарів, про котрі заздалегідь відомо, що смердоті можуть завдати шкоди чи здоровий «ю установити загрозу життю чи населення тваринного світу, чи привести до загибелі навколишнього середовища;. імпорт продукції й послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму чи расової дискримінації, геноциду й т.д., що суперечать відповідним нормам

Конституції України;. експорт й імпорт товарів, що здійснюється із порушенням прав інтелектуальної власності.

Верховна Рада України може затверджувати конкретний список товарів, експорт й імпорт які забороняється, по представленню Кабінету міністрів України.

Контроль за виконанням даних вимог покладається на митні органи України й Міністерство зовнішньоекономічних зв «язків й торгівлі України.

Експорт товарів забезпечує значну частину надходжень валюти в платіжному балансі України. Збільшенню експорту сприяло б приєднання України до ЄС, але й для цого необхідно подбати про створення діючої конкурентноздатної ринкової економіки. Виходячи із цого, необхідно додавати усі зусилля для збільшення експорту, але й не було за рахунок зниження внутрішнього споживання, а й за рахунок стимулювання розширення експортного виробництва. Географія товарного експорту України досить різноманітна.

Таблиця 1.2.

Географія товарного експорту України 1999-го р..

|Країна |Обсяг, млн. |Питома ваги | | |діл. | | |Росія |2905 |23,0 | |Китай |737 |5,8 | |Туреччина |696 |5,5 | |Німеччина |639 |5,1 | |Італія |550 |4,4 | |Бєларусь |548 |4,3 | |США |502 |4,0 | |Польща |313 |2,5 | |Словаччина |245 |2,1 | |Болгарія |205 |1,9 | |Сирія |204 |1,6 | |Пакистан |195 |1,6 | |Тайвань |193 |1,5 | |Єгипет |187 |1,5 | |Молдова |186 |1,4 | |Чехія |171 |1,4 | |Румунія |161 |1,3 | |Інші |425 |31,1 |

/Вісник НБУ, грудень 2000 р. «Роль зовнішньої торгівлі в платіжному балансі України».

На територію України дозволяється імпорт лише тихий товарів, що по своїх технічних, фармакологічних, санітарних, ветеринарних й екологічних характеристиках не порушують мінімальних умів відповідних стандартів й вимог, що діють на територї України. Якщо національні стандарти відсутні, на визначений товар можуть поширюватися міжнародні чи іноземні стандарти й вимоги, що діють у ведучих країнах — експортерах цих товарів. Необхідно відзначити, що усі стандарти й вимоги повинні офіційно публікуватися в загальнодоступних засобах інформації України не було за 60 днів до вступу їхні у дію.

До товарів, що імпортуються на територію України, застосовується національний режим їхньої сертифікації. Якщо ж здійснюється імпорт товарів, що не мають аналогів в Україні, суб «єкт зовнішньоекономічної діяльності, що здійснює імпорт чи іноземний суб «єкт господарської діяльності, що здійснює експорт, повинний перед «явити сертифікат відповідності товару міжнародним стандартам й вимогам.

Структура товарного імпорту досить проста. На Росію припадати майже половина українського імпорту, хоча й спостерігається тенденція до його зменшення. Це зв «язано із необхідністю закуповувати велику кількість енергоносіїв у РФ, що складає 70% російського експорту в Україну. Іншим партнером України по розміру імпорту виступає Німеччина. Їхня частина в імпорті України зросла із 6.2% у 1996 році до 8.6% у 1999 році. Третє місце в імпорті України займають США, питома ваги які за цей ж період зріс із 2.7% до 4.0%. Далі випливають Польща, Італія, Бєларусь, Франція, Чехія, Великобританія, Австрія, Нідерланди.

Усі суб «єкти зовнішньоекономічної діяльності, що здійснюють різні у зв’язку зі торгові й неторгові операції, повинні погасити їхнього наприкінці року в цілому по стране. Якщо держава здатна погашати свої вол «язання протягом звітного періоду, то така держава має достатній запас платоспроможності чи ліквідності. Це є однією із причин різних обмежень, що вводяться в стране, на виконання валютних операцій із валютними цінностями суб «єктів зовнішньоекономічної діяльності. Ці обмеження стосуються всіх валютних операцій, але й смердоті по-різному співвідносяться з суб «єктами зовнішньоекономічної діяльності й тісно зв «язані із валютним контролем. У цьому полягає суть валютного регулювання. 2. Правові основи валютного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

сучасний валютний ринок являє собою розгалужену систему механізмів, функціонування які покликане забезпечити купівлю й продажів національних грошових одиниць й іноземних валют із метою їхнього використання для обслуговування міжнародних платежів.

Найбільш істотним й функціональним призначенням валютного ринку є забезпечення реальної волі вибору й дій власника валюти. Тому ступінь зрілості валютного ринку визначається не лише масштабами валютних операцій, але й й його здатністю повною мірою реалізувати саме цю функцію.

Воля вибору суб «єктів ринку зв «язана із їхнім прагненням одержати для собі у процесі здійснення валютних операцій визначені матеріальні вигоди, виражені у відповідному доході.

Отже, валютному ринку властиві атрибути будь-якого ринку.

Невід «ємним атрибутом валютного ринку є присутність функціональних елементів його регулювання.

Декрет Кабінету міністрів України від 19. 02. 1993 р. № 15−93 «Про систему валютного регулювання й валютного контролю» установлює режим здійснення валютних операцій на територї України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів й функції банків й інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права і обов «язки суб «єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

На територї України відповідно до даного Декрету діє наступний статус валюти України: валюта України є єдиним законним способом платежу на територї України, що приймається без обмежень для оплати яких-небудь вимог й вол «язань, якщо інше не передбачене Декретом чи іншими актами валютного законодавства України.

Порядок ввезення, переказ через границю, а також вивіз, переказ за кордон резидентами й нерезидентами валюти України визначається Національним банком України. Суми у валюті України, що були завезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, можуть бути вільно вивезені, переслані, переказані у Україну.

Валютними цінностями є: валюта України — грошові знаки у виді банкнот, казначейських квитків, монет й в інших формах, що є в обігу й є законним платіжним способом на територї України, а так саме вилучені із обігу чи такі, що підлягають обміну на грошові знаки, що є в обігу, засоби на рахунках у виді внесків у банківській й іншій кредитно-фінансовій установах на територї України; платіжні документи і інші цінні папери (акції, облігації, купони перед тим, векселі, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові й банківські документи), виражені у валюті України; іноземна валюта — іноземні грошові знаки у виді банкнот, й казначейських квитків, монет, що є в обігу й є законним платіжним способом на територї відповідної іноземної держави, а також вилучені із обігу чи такі, що підлягають обміну на грошові знаки, що є в обігу, засоби в грошових одиницях іноземних держав, що знаходяться на рахунках чи вносяться в банківські і інші кредитно-фінансові установи за межами України; платіжні документи і інші цінні папери (акції, облігації, купони перед тим, векселі, акредитиви, чеки, депозитні сертифікати і інші фінансові й банківські документи)" виражені в іноземній валюті чи монетарних металах.

Під валютним регулюванням розуміється діяльність держави, спрямована на регламентування розрахунків й порядку здійснення угод із валютними цінностями. Країни за допомогою валютного регулювання прагнуть поставити под контроль держави валютні операції, надання іноземним юридичним й фізичним особам кредитів й позик, ввіз, вивіз й переказ валюти за кордон й тім самим підгримувати рівновагу платіжного балансу й стійкість валюти. У міру поглиблення кризових явищ спостерігається тенденція розширення сфери валютного регулювання. У багатьох країнах установлені ліміти вивозу валюти за кордон, введена спеціальна система дозволів на надання кредитів іноземним юридичним особам й т.д. Валютне регулювання є нормативним, тобто здійснюється головним чином шляхом висновку міжнародних валютних угод й видання нормативних актів. Деякі країни вол «язують експортерів своєї країни здавати виручені їм суми в іноземній валюті чи депонувати її у визначених ситуаціях. Валютне законодавство багатьох західноєвропейських держав установлюють регламентацію національних валютних ринків. У багатьох країнах валютне законодавство передбачає установлення валютних рахунків, ліміти вивозу валюти. Необхідність валютного регулювання полягає в прагненні мінімізувати валютні ризики.

Валютні обмеження це законодавчі чи адміністративні заборони, лімітування й регламентація операцій резидентів й нерезидентів із валютою й валютними цінностями. Валютні обмеження є однією із форм валютної політики.

Валютні обмеження переслідують різноманітні цілі: вирівнювання платіжного балансу, підтримка валютного курсу, концентрацію валютних цінностей для рішення державних поточних й стратегічних задач.

Закон про валютне регулювання визначає лише основні положення регулювання валютної сфери. У цьому зв «язку велике значення мають нормативні акти в області валютного регулювання.

Валютна політика на Україні виявилася одним зі слабких місць у програмі економічних перетворень.

У процесі розробки програми валютного регулювання варто враховувати досягнутий рівень розвитку валютного ринку, необхідність сприяння розвитку банківсько-фінансового сектора, залежність економіки від автономного (критичного) імпорту (насамперед енергоносіїв), а звідси й необхідність усілякого стимулювання збільшення експортних надходжень й іноземних інвестицій.

Режим валютного курсу повинний передбачати можливість його регулювання із урахуванням темпів внутрішньої інфляції і інтересів експортерів. Останнє найбільш важливе для України, що не має значних іноземних інвестицій й доступу до зовнішніх кредитів, у зв «язку із чим експортери є основним джерелом іноземної валюти.

Таке регулювання повинне здійснюватися ринковими методами.

Валютні операції за участю резидентів й нерезидентів підлягають валютному контролю.

Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати і одержувати від резидентів й нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, про стан банківських рахунків в іноземній валюті в межах повноважень.

Органи валютного регулювання в Україні є:. Національний банк України — який здійснює контролю над виконанням правил регулювання валютних операцій на територї України, забезпечує виконання уповноваженими банками функцій по здійсненню валютного контролю й є головним органом валютного контролю. Уповноважені банки, що здійснюють контролю над валютними операціями, що виробляються резидентами й нерезидентами через ці банки. Державна податкова адміністрація України здійснює фінансовий контролю над валютними операціями, що виробляються резидентами й нерезидентами на територї України. Міністерство зв «язку України здійснює контролю над дотриманням правил поштових переказів й пересилання валютних цінностей через державний кордон України. Державний митний комітет України здійснює контролю над дотриманням правил переміщення валютних цінностей через державний кордон України.

Національний банк України в сфері валютного регулювання здійснює також: — державну валютну політику, виходячи із принципів загальної валютної політики в Україні; - складає разом із Кабінетом міністрів України платіжний баланс; - контролює дотримання ліміту зовнішнього державного боргу України; - видає обов «язкові до виконання нормативні акти по здійсненню операцій на валютному ринку України; - робить видачу ліцензій на здійснення валютних операцій й прийняття рішень про їхнє призупинення; - робить нагромадження, заощадження й використання резервів валютних цінностей для здійснення державної валютної політики.

Виходячи із цого, валютну політику держави можна розділити на дві частини: поточна й перспективна. Поточна складається в організації повсякденного оперативного регулювання поточної валютної кін «юнктури, а перспективна — у здійсненні довгострокових структурних змін у міжнародному валютному механізмі, що реалізується через доля держави в міждержавних угодах.

3. Ліцензування зовнішньоекономічних операцій.

З метою підвищення надійності й стабільності банківської системи України, забезпечення захисту інтересів кредиторів, вкладників комерційних банків, із метою допущення на ринок банківських послуг України комерційних банків й банківських організацій, умови діяльності які відповідають установленим Національним банком України обов «язковим вимогам й діяльність які не загрожує інтересам їхніх клієнтів, проводитися ліцензування діяльності комерційних банків й організацій.

Під ліцензуванням розуміється порядок надання права на здійснення окремих чи всіх банківських операцій комерційному банку, що із моменту реєстрації Національним банком України здобувши статус юридичної особи.

Відповідно з Положенням про порядок видачі банком ліцензії на здійснення банківських операцій, затвердженим Постановою Правління НБУ від 06. 05. 98р. № 181 усі комерційні банки вол «язані одержати ліцензію НБУ на ведення відповідних операцій. Філії комерційних банків здійснюють банківські операції при наявності відповідно оформленого доручення головного банку й дозволу регіонального управління Національного банку України за місцем перебування філії банку.

Національний банк України видає індивідуальні й генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, що підпадають под режим ліцензування, відповідно до операції перерахованих нижче. Основним документом, що регламентує порядок видачі ліцензій на проведення валютних операцій й здійснення контролю за їхнім неухильним дотриманням є Декрет Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання й валютного контролю «від 19 лютого 1993р. № 15−93.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам й іншим кредитно- фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не вимагають індивідуальної ліцензії, все період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам й нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Індивідуальної ліцензії вимагають наступні операції:

— вивіз, переказ й пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком ввезення, переказу й пересилання за межі України фізичними особами — резидентами іноземної валюти на суму, обумовлену Національним банком України;

— надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни й суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі;

— використання іноземної валюти на територї України як засіб платежу чи як заставу;

— розміщення валютних цінностей на рахунки й внески за межами

України;

— здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів чи інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами-резидентами як подарунок чи в спадщину.

Перелік валютних операцій, що відповідають генеральної ліцензії Національного банку України, виданих комерційним банкам.

У залежності від якості, наданих комерційним банком документів, технічних умів, кваліфікації керівників й виконавців валютних операцій, НБУ може Дозволити проведення наступних операцій (всіх, чи деяких із них).

1. Ведення валютних рахунків клієнтів, а саме зарахування валютних надходжень на рахунки резидентів й нерезидентів (включаючи транзитні) й списання торб перерахувань передбачені чинним законодавством.

2. Неторгові операції. Це операції по перерахуванню валютних цінностей, не зв «язаних зі здійсненням розрахунків за експорт й імпорт товарів й послуг (у тому числі видача готівки для покриття витрат особини, що виїжджають за кордон у відрядження), а також із рухом капіталу

3. Установлення кореспондентських відносин із іноземними банками, тобто банки самостійно відкривають рахунки для міжнародних розрахунків із іноземними банками. Досягнення домовленості про порядок й умови ведення банківських операцій по міжнародних розрахунках. Робота через кореспондентські рахунки Центру міждержавних розрахунків НБУ чи через кореспондентські рахунки уповноважених банків.

4. Операції по міжнародних торгових розрахунках. Це операції по міжнародних розрахунках, заговорили українською у «язані із експортом й імпортом товарів й послуг, відповідно до вимог діючого законодавства, інструкцій Національного банку України, уніфікованих правил й традицій міжнародної торговельної палати.

5. Операції по торгівлі іноземною валютою на внутрішньому валютному ринку. Це купівля й продажів іноземної валюти в наявній й безготівковій формах за власний рахунок чи згідно доручення клієнтів (брокерські послуги) на міжбанківському й біржовому ринках.

6. Операції по залученню (пасивні операції) й розміщенню (активні операції) валютних засобів на внутрішньому ринку

Ці операції здійснюються із резидентами України, із обмеженнями, установленими нормативними актами Національного банку України.

Пасивні операції - це створення валютних резервів в іноземній валюті (прийом депозитів в іноземній валюті, продажів за іноземну валюту цінних паперів, емітованих резидентами України й використовуваних у національній валюті (включаючи власні цінні папери банку), одержання кредитів в іноземній валюті від інших уповноважених банків).

Активні операції - це використання створених валютних резервів (видача кредитів в іноземній валюті, купівля за іноземну валюту цінних паперів, використовуваних в національній валюті).

7. Операції по залученню (пасивні операції) й розміщенню (активні операції) валютних засобів на міжнародних ринках. Ці операції здійснюються із нерезидентами України, із обмеженнями, установленими нормативними актами Національного банку України.

Пасивні операції - це створення валютних резервів в іноземній валюті (прийом депозитів до іноземній валюті, (за винятком міжбанківських одержання кредитів в іноземній валюті).

Активні операції - це використання створених валютних резервів (видача кредитів в іноземній валюті, купівля за іноземну валюту цінних паперів, використаних у національній й іноземній валюті).

8. Валютні операції на міжнародних грошових ринках. До них відносяться депозитні й конверсійні операції (у тому числі й ф «ючерсні, якщо це не заборонено законодавством відповідних країн), особами із комерційними банками й міжнародними фінансовими організаціями — нерезидентами України.

9. Операції із монетарними металами на внутрішньому ринку. Купівля й продажів (у тому числі на термін), прийняття в депозити, відповідальне збереження, використання на умовах застави по виданий кредит монетарних металів чи цінних паперів, номінал які виражений у монетарних металах, якщо ці операції здійснюються на територї України із резидентами України.

10. Операції із монетарними металами на міжнародному ринку. Купівля й продажів (у тому числі на термін), прийняття в депозити, відповідальне збереження, використання на умовах застави под виданий кредит монетарних металів чи кримінальну відповідальність, відповідно до діючого законодавства України.

Дані про кількість банків, що здобули ліцензії на проведення різних операцій приведені в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3.

Кількість банків, що здобули ліцензію на проведення операцій у 1999 році.

|№ | |Кількість банків,| |операції|Назва операції |що здобули | | | |ліцензію | |1 |Касове обслуговування клієнтів |174 | |2 |Перевезення грошово-валютних цінностей й |46 | | |інкасація коштів | | |3 |Відповідальна схоронність цінностей клієнтів |107 | | |банку | | |4 |Ведення рахунків клієнтів у грошовій одиниці |180 | | |України | | |5 |Ведення рахунків банків-кореспондентів у |101 | | |грошовій одиниці України | | |6 |Операції по касовому виконанню державного |6 | | |бюджету | | |7 |Операції по касовому виконанню місцевих |36 | | |бюджетів | | |8 |Кредитування юридичних й фізичних осіб |178 | |9 |Видача/одержання кредитів на МР |179 | |10 |Факторинг |163 | |11 |Вкладення засобів у статутні фонди інших |140 | | |юридичних осіб | | |12 |Залучення депозитів юридичних осіб |180 | |13 |Залучення депозитів фізичних осіб |141 | |14 |Емісія цінних паперів |111 | |15 |Ведення рахунків клієнтів в іноземній валюті і|159 | | |клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці | | | |України | | |16 |Неторгові операції із валютними цінностями |156 | |17 |Ведення кореспондентських рахунків в іноземній|134 | | |валюті | | |18 |Ведення кореспондентських рахунків у грошовій |134 | | |одиниці України | | |19 |Відкриття кореспондентських рахунків у банках |160 | | |України в іноземній валюті | | |Продовження таблиці 1.3. | |20 |Відкриття кореспондентських рахунків у банках|135 | | |України в грошовій одиниці України | | |21 |Залучення й розміщення іноземної валюти на |129 | | |валютному ринку України | | |22 |Залучення й розміщення іноземної валюти на |102 | | |міжнародних ринках | | |23 |Валютні операції на міжнародних ринках |67 | |24 |Операції із банківськими металами на валютному|1 | | |ринку України | | |25 |Операції із банківськими металами на |0 | | |міжнародних ринках | | |26 |Фінансування капітальних вкладень |150 | |27 |Видача поручительств, гарантій й т.д. |114 | |28 |Купівля, продажів цінних паперів |128 | |29 |Управління коштами із доручення клієнтів |160 | |30 |Купівля, продажів державних, цінних паперів й |174 | | |операції із ними | |

Спеціальні санкції, що застосовуються до суб «єктів зовнішньоекономічної діяльності по них законодавства в сфері зовнішньоекономічної діяльності, установлені ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16. 04. 1991 р. № 959.

За порушення сьогодення чи зв «язаних із ним законів України до суб «єктів зовнішньоекономічної діяльності чи іноземних суб «єктів господарської діяльності можуть бути застосовані наступні спеціальні санкції:

— накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання чи невиконання суб «єктами зовнішньоекономічної діяльності і іноземних суб «єктів господарської діяльності своїх обов «язків згідно з сьогоденням чи зв «язаним із ним законом України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України чи рішеннями судових органів України;

— застосування до конкретних суб «єктів зовнішньоекономічної діяльності і іноземних суб «єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб «єктами положень дійсного Закону щодо зазначених у ньому положень, що установлюють визначені заборони, обмеження чи режиму здійснення зовнішньоекономічних операцій із дозволу держави;

— тимчасове припинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення дійсного Закону чи зв «язаних із ним законів України, проведення дій, що можуть нашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Спеціальні санкції можуть застосовуватися як до суб «єктів зовнішньоекономічної діяльності України, то й до іноземних суб «єктів господарської діяльності.

Однак на практиці фактично застосовуються дві із них — індивідуальний режим ліцензування й тимчасова зупинка зовнішньоекономічної діяльності, хоча до спеціальних санкцій відноситься ще й така санкція, як накладення штрафів.

Наступного дня у законах України не передбачені конкретні випадки застосування до суб «єктів зовнішньоекономічної діяльності і іноземних суб «єктів господарської діяльності штрафів як спеціальної санкції. Тому на практиці ця спеціальна санкція практично не застосовується, як така.

1.4. Укрексімбанк у системі банків України.

Для обслуговування зовнішньоекономічної діяльності в Україні значне місце приділяється Державному Експортно-Імпортному банку.

Державний експортно-імпортний банк України заснований 3 января 1992 року у відповідність із Указом Президента України «Про створення Державного експортно-імпортного банку України «від 3. 01. 1992 р.

Державний експортно-імпортний банк України створений на базі Банку для зовнішньої торгівлі СРСР (Зовнішторгбанк) — комерційної кредитної установи, що здійснював кредитування зовнішньої торгівлі СРСР, валютні операції, розрахунки по експорту і імпорту товарів й наданню послуг, що почали свою діяльність ще в 1924 році на базі перетвореного Російського комерційного банку. Зовнішторгбанк СРСР протягом тривалого години залишався єдиним акціонерним товариством на територї СРСР. Зовнішторгбанк СРСР діяв на підставі статуту й у склад його акціонерів входили:

— Держбанк СРСР

— Міністерство фінансів СРСР

— Міністерство зовнішньої торгівлі СРСР

— Комітет Заради міністрів СРСР по зовнішньоекономічних зв «язках

— Інгосстрах СРСР

— Міністерство морського флоту СРСР

— Стройбанк СРСР

Зовнішньоторговельні організації:

— «Експортліс «

— «Союзпромекспорт «

— «Техпромімпорт «

— «Союзпушнина «й ін.

Банк заснований для організації банківського обслуговування українських й іноземних юридичних й фізичних осіб, проведення міжнародних й внутрішніх розрахунків, кредитування експортно-імпортних операцій, обслуговування державного зовнішнього боргу України і інших операцій відповідно до чинного законодавства України.

Таким чином, завдяки специфіці своєї діяльності (обслуговування зовнішньої торгівлі), Зовнішторгбанк СРСР був однією із найбільш наближених до західних стандартів комерційною структурою. Зовнішторгбанк СРСР за станом на 1 января 1969 року мав близько 1200 банків-кореспондентів у более ніж 90 країнах світу. Акціонерний капітал на 1. 01. 1969 склав 300 млн руб., валюта балансу — 6,308 млн руб. На 1. 01. 1969 року кредитний портфель Зовнішторгбанку СРСР склав 4. 815 млн руб.; притягнуті кошти — 4. 625 млн. крб. Чистий прибуток Зовнішторгбанку СРСР у 1968 році склав 29,9 млн руб.

З вищенаведених фактів видно, Укрексімбанк створювався на дуже солідній базі, более того, у лише утвореної державі Україна, що орієнтується на розширення зовнішньоторговельних зв «язків, Укрексімбанк, як своєрідний спадкоємець Зовнішторгбанку виявився єдиним банком, що знали за межами України, й із яким працювали західні банки. Укрексімбанку дісталася в «спадщину «й багата клієнтура, що експортує, від Зовнішторгбанку. Тому закономірними можна вважати результати перших років роботи банку в Україні: у 1992−1994 роках активи банку виросли приблизно о 9-й разів, фонди — у 11 разів, балансовий прибуток — у 12 разів. До кінця 1994 року Укрексімбанк мав 22 філії в найбільших обласних й промислових центрах України, а число кореспондентів дорівнювало 300 у 70 країнах світу.

У 1996 р. банк продовжував удосконалення своєї кореспондентської мережі, що було б викликано необхідністю поліпшення й прискорення процесу проведення розрахунків. Встановлено кореспондентські відносини более ніж із 345 банками світу. Міжнародні розрахунки банк провівши через 51 рахунок «Ностро» у вільно конвертованих валютах, відкритих у ведучих західних банках, а ще через 6 рахунків у російських й білоруських карбованцях із використанням системи S.W.I.F.T.

У 1996 р. велика увага був приділена роботі із відкриття й ведення рахунків у вільно і обмежено конвертованих валютах для банків України й країн СНР. У результаті проведеною роботи загальна кількість банків- кореспондентів по рахунках «Лоро» зросло до 19, а кількість відкритих ними рахунків до 90. Широка кореспондентська мережа забезпечує Укрексімбанку гнучкість при здійсненні платежів як на Україні, то й за її межами, дозволяє проводити їхнього оперативно із використанням всіх форм розрахункових операцій — акредитивів, інкасо, переказів. Збільшилася кількість звертань банків країн ближнього й далекого зарубіжжя із проханням відкрити рахунки в національній валюті України.

Існуюча мережа банків-кореспондентів дозволяє банку в найкоротший термін й із найбільшою ефективністю здійснювати банківські операції не лише із традиційними регіонами співробітництва — країнами Східної Європи, країнами СНР, але й й із країнами Південно-Східної Азії, Близького Сходу, Південної Америки.

Торгові зв «язки клієнтів Укрексімбанку із банками світу представлені на малюнку 1.1.

Мал. 1.1. Торгові зв «язки клієнтів Укрексімбанку зі світом.

Банк у своїй діяльності керується Законом України «Про банки й банківську діяльність », іншими законодавчими актами України, нормативними актами НБУ й власним статутом.

Банк є юридичною особою, має самостійний баланс, здійснює свою діяльність на комерційній основі.

Банк здійснює операції на територї України й за кордоном у відповідності із цілями своєї діяльності й Статутом.

Банк відповідає за своїми обов «язками, що належати йому майном, на яку, відповідно в Україну, може бути спрямоване стягнення. Банк, є державним, однак за вол «язаннях держави, також, як й держава Україна за вол «язаннях банку, за винятком окремо обумовлених випадків.

Банк може відкривати філії й представництва, як на територї України, то й за кордоном, й наділяти їхнього правами у межах положень Статуту.

Власні кошти банку складаються зі статутного й резервного фондів, основних фондів, амортизаційного фонду і інших фондів, створюваних за рахунок прибутку банку. Положення про порядок формування й використання фондів затверджується правлінням Укрексімбанку.

Гривневий еквівалент статутного фонду банку на 01. 01. 1999 р. склав 107,3 млн. грн., але в 01. 01. 2000 р. — 107,35 млн. грн.

У годину це один із найбільших статутних фондів серед зареєстрованих в Україні комерційних банків. Так, наприклад, найближчими конкурентами по величині статутного фонду за станом на 01. 01. 2000 р. є:

АКБ «Промінвестбанк «України — 200,18 млн. грн., «Ощадний банк» — 158,00 млн. грн., КБ «Приватбанк «- 140,00 млн. грн., АПБ «Україна «- 70, 34 млн. грн., АППБ «Аваль» — 63,00 млн. грн.

На 01. 01. 2000 р. капітал банку (власні засоби) склав 139,08 млн. грн., доходи — 218,20 млн. грн. (9 місце серед банків України), витрати — 189,73 млн. грн. (10 місце).

Банк створює резервний фонд для забезпечення вол «язань банку й покриття можливих збитків по своїх операціях у розмірі 25% статутного фонду. Щорічні відрахування в резервний фонд складають не менш 5% від суми чистого прибутку банку.

Основні фонди складаються із приналежних банку будинків, споруджень, устаткування і іншого майна, що відноситься до основних фондів.

Амортизаційний фонд створюється й використовується відповідно до законодавства України.

Інші фонди формуються за рішенням Правління Банку.

Банк здійснює операції відповідно до отриманої ліцензії НБУ.

23. 06. 1998 року Державний експортно-імпортний банк України здобувши нову Генеральну ліцензію НБУ, на здійснення операцій, що включає наступні пункти: 1−6, 8−23, 26−30. |№ | | |операції|Назва операції | | | | |1 |Касове обслуговування клієнтів | |2 |Перевезення грошово-валютних цінностей й інкасація коштів | |3 |Відповідальне збереження цінностей клієнтів банку | |4 |Ведення рахунків клієнтів (резидентів) у грошовій одиниці | | |України | |5 |Ведення рахунків банків-кореспондентів (резидентів) у | | |грошовій одиниці України | |6 |Здійснення операцій по касовому виконанню державного | | |бюджету України, у тому числі ведення бюджетних рахунків | | |клієнтів й рахунків державних позабюджетних фондів | |7 |Здійснення операцій по касовому виконанню місцевого | | |бюджету, у тому числі ведення бюджетних рахунків клієнтів й| | |рахунків місцевих позабюджетних фондів | |8 |Видача і одержання кредитів на міжбанківському ринку | |9 |Кредитування юридичних й фізичних осіб, фінансовий лізинг | |10 |Факторинг | |11 |Вкладення засобів у статутні фонди інших юридичних осіб | |12 |Залучення депозитів юридичних осіб | |13 |Залучення депозитів фізичних осіб | |14 |Емісія цінних паперів | |15 |Ведення рахунків клієнтів (резидентів й нерезидентів)| | |в іноземній валюті | |16 |Неторгові операції із валютними цінностями | |17 |Ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів й | | |нерезидентів) в іноземній валюті | |18 |Ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у | | |грошовій одиниці України | |19 | Відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених | | |банках України в іноземній валюті й здійснення операцій по | | |них | |20 |Відкриття кореспондентських рахунків у банках | | |(нерезидентах) в іноземній валюті й здійснення операцій по | | |них | |21 |Залучення й розміщення іноземної валюти на валютному ринку | | |України | |Продовження. | |22 |Залучення й розміщення іноземної валюти на міжнародних | | |ринках | |23 |Валютні операції на міжнародних ринках | |24 |Операції із банківськими металами на валютному ринку України| |25 |Операції із банківськими металами на міжнародних ринках | |26 |Фінансування капітальних вкладень із доручення власників чи| | |розпорядників інвестуємих засобів | |27 |Видача поручительств, гарантій й інших вол «язань за | | |третіх осіб, що передбачають їхнє виконання в грошовій | | |формі | |28 |Купівля, продажів цінних паперів й операції із ними | |29 |Управління коштами й цінними паперами із доручення клієнтів | |30 |Купівля, продажів державних цінних паперів й операції із ними |

Таким чином, Укрексімбанк у даний годину має декларація про здійснення самого широкого кола операцій. Алі, що ще важливіше, банк не лише має право, але й й має необхідний фінансовий й кадровий потенціал для здійснення самого широкого кола операцій й надання спектра послуг.

Правління Банку організовує й здійснює управління діяльністю Банку й несе відповідальність за виконання його статутних цілей.

Правління складається із Глави Правління, призначуваного на посаду Президентом України, Першого покровителя Глави Правління, заступників Глави і інших членів Правління, призначуваних Главою Правління.

У систему Укрексімбанку входити Головний банк, 27 балансових установ й 22 безбалансових відділення, що розташовані майже у всіх регіонах України.

Відділення має право вести переговори із питань, що входять у його компетенцію із українськими і іноземними організаціями, фірмами, й представниками, а також із українськими і іноземними громадянами.

Відділення приступає до здійснення своєї діяльності после рішення Правління Банку й його реєстрації в НБУ. Діяльність відділення припиняється за рішенням Банку і в інших випадках, передбачених чинним законодавством, а також у випадку збиткової діяльності відділення Правління Банку може прийняти рішення про припинення діяльності відділення.

Одеське відділення Зовнішторгбанку СРСР почав свою роботу 18 лютого 1974 року. Завдяки своєму місцеві розташування (один із найбільших морських портів СРСР з величезним вантажообігом), одеське відділення Зовнішторгбанку СРСР, незабаром стало ще одним із найбільших й прибуткових у всій системі Зовнішторгбанку. З утворенням Укрексімбанку, одеське відділення згодом втратило тієї ступінь самостійності, якою воно та володіло в часи Зовнішторгбанку. Це пояснюється відсутністю прямих кореспондентських відносин із іноземними банками — усі проходити через Головний банк.

Алі й в даний годину відділення Укрексімбанку в м. Одесі залишається одним із найбільших й найбільш прибуткових у системі. Наступного дня у банку обслуговується близько 1000 клієнтів — юридичних осіб, із них более 500 — активно працюючі підприємства і організації.

Таким чином, Укрексімбанк є одним з самих могутніх й одним із найбільш перспективних банків України, що здійснює повний спектр банківських послуг, завоював репутацію надійного ділового партнера, як на Україні, то й за її межами. З ним підтримують відносини багато великих банків світу, а також міжнародні фінансові установи.

Широке визнання міжнародними фінансовими колами професійних підходів у діяльності Укрексімбанку сприяло активному залученню іноземних кредитних ресурсів в економіку України.

Загальна мрія всієї діяльності банку полягає у виведенні на ринок сучасних, якісних, орієнтовані на пріоритетних клієнтів банківських продуктів й послуг, досягненні постійних конкурентних переваг.

Необхідно акцентувати увагу на подалі акціонування Укрексімбанку.

Розділ 2. Міжнародні розрахунки їхнє оформлення, облік, контроль й аналіз в

Укрексімбанку.

2.1. Характеристика міжнародних розрахунків по експортно-імпортним операціях.

Значне місце в процесі створення реальних ринкових умів господарювання в Україні приділяється питанням удосконалення механізму проведення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Форми зовнішньоторговельних розрахунків, що вироблені міжнародною практикою, є свого роду захисними засобами від валютних ризиків й розділяються між собою по механізму, ступеня гарантованості й форми участі в розрахунках банків.

Цивільно-правове регулювання цих розрахунків ґрунтується на правових нормах як національного законодавства (указ президента України «Про заходь щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб «єкти підприємницької діяльності» № 556/94 від 04. 10. 1994р. Інструкція НБУ «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України»), то й міжнародного, до які відносять Уніфіковані норми, створювані в порядку міжнародно-договірної уніфікації права чи шляхом розробки й кодификації міжнародних порядків. До них відносяться видання Міжнародної Торговельної Палати, а саме «Уніфіковані правила по інкасо» й «Уніфіковані правила й звичаї для документарних акредитивів». Ці правила широко поширилися в діловій практиці завдяки уніфікації банківських й договірних стандартів, що сприяють полегшенню світової торгівлі.

Основними формами міжнародних розрахунків є акредитив, інкасо й банківський переказ.

Найбільша питома ваги серед використовуваних форм розрахунків займає банківський переказ. Структура операцій по експорту і імпорту приведено в таблицях 2.1. й 2.2.

Таблиця 2.1.

Структура міжнародних розрахунків по експортних операціях організацій відділення Укрексімбанку в м. Одесі за 1998−2000р.

(прим., %) |Показники |1998 рік |1999 рік |2000 рік | | |Кіл. |Пт. |Кіл. |Пт. |Кіл. |Пт. ваги| | | |ваги | |ваги | | | |Експорт усього, |7926 |100,00 |6426 |100 |5911 |100 | |у тому числі: | | | | | | | |Акредитиви |45 |0,57 |25 |0,39 |11 |0,19 | |Інкасо |1 |0,01 |1 |0,01 |- |- | |Переказ |7880 |99,42 |6400 |99,60 |5900 |99,81 |

Виходячи із даної таблиці 2.1. можна зробити висновок, що при загальній тенденції зниження кількості міжнародних розрахунків по експортних операціях організацій, найбільша питома ваги за 1998−2000 р. припадати на розрахунки у формі банківського переказу.

Таблиця 2.2.

Структура міжнародних розрахунків по імпортним операціях організацій відділення Укрексімбанку в м. Одесі за 1998−2000 р.

(прим., %) |Показники |1998 рік |1999 рік |2000 рік | | |Кіл |Пт. вага|Кіл |Пт. |Кіл |Пт. ваги| | | | | |ваги | | | |Імпорт усього, |5517 |100,00 |3614 |100 |3489 |100 | |у тому числі: | | | | | | | |Акредитиви |12 |0,22 |12 |0,33 |27 |0,77 | |Інкасо |5 |0,09 |2 |0,06 |2 |0,06 | |Перекази |5500 |99,69 |3600 |99,61 |3460 |99,17 |

За даними таблиці 2.2. видно, що в загальному обсязі міжнародних розрахунків по імпортним операціях організацій значне місце приділяється банківському переказу, однак спостерігається тенденція збільшення акредитивної форми розрахунків.

При аналізі даних таблиць 2.1 й 2. 2, спостерігається значне зниження як експортних, то й імпортних операцій, що пояснюється фінансово- економічною обстановкою в стране й твердій конкуренції із боці комерційних банків, що пропонують здійснення переказних операцій через свої прямі кореспондентські рахунки «день-в-день» без стягування додаткової комісії.

Отже, у даний годину найбільш розповсюдженою й дешевою формою міжнародних розрахунків є банківський переказ, що являє собою доручення одного банку іншому виплатити визначену суму на прохання й за рахунок платника іноземному одержувачу (бенефіціару).

Розрізняють два види банківського переказу:

— авансовий платіж;

— фактично відвантаження товару.

Вибір валюти й форми розрахунків визначаються за узгодженням сторін й фіксуються в умовах контракту.

Авансовий платіж як оплата імпорту рекомендується використовувати лише у випадку абсолютної впевненості нашого клієнта в одержанні товару в законодавчо встановлений термін постачань (90 днів).

Платежі як оплата імпортних товарів й послуг на користь нерезидентів можуть здійснюватися через кореспондентські рахунки — Лоро й Ностро, що ведуться в головному банку. Усі платіжні доручення, на перерахування через Лоро рахунки, оформляються на російській (українській) мові, через Ностро рахунки — лише іноземною мовою.

Комісії й S.W.I.F.T. — витрати стягуються відповідно до тарифів банку й суми стягнених комісій вказуються в платіжному дорученні.

Гарантованою й более дорогою формою міжнародних розрахунків є документарний акредитив. «Уніфіковані правила й звичаї для документарних акредитивів» розглядають акредитив як: «яку-небудь угоду, якби вона не був названа чи визначена, відповідно до якої банк (банк-емітент), діючи на прохання й по інструкції клієнта (заявника) чи його наказу, чи акцептувати і оплатити переказні векселі (тратти), виставлені бенефіціаром, чи уповноважує інший банк провести такий платіж чи акцептувати і оплатити переказні векселі (тратти), чи уповноважує інший банк негоціїровать проти передбачених документів при стримуванні термінів й умів акредитиву». Тобто, це є умовним грошовим вол «язанням банку здійснити платіж, акцепт чи негоціацію тратт, чи надати повноваження іншому банку на здійснення цих дій.

Виходить, в основі акредитива лежить формула — «гроші проти документів», а звідси універсальність акредитивної форми розрахунків полягає до того, що продавцю гарантується негайна оплата відвантажених товарів чи зроблених послуг, й він застрахований від неплатоспроможності чи відмовлення покупця платити; покупцю — що виплачені їм засоби не пропадуть й надійдуть у розпорядження контрагента после того, як він виконає свої вол «язання. Саме в цьому й складається перевага акредитивної форми розрахунків. Алі основним її недоліком є вартість акредитива (комісійні банків за авізування, підтвердження, перевірку документів, платіж), що значною мірою й впливає на активність його використання в зовнішньоторговельних відносинах.

Норми права, що регламентують механізм здійснення акредитивної операції, ґрунтуються на двох основних принципах, а саме на автономії акредитива й його суворого виконання.

Розрізняють такі основні види акредитивів: відкличні й безвідкличні, підтверджені й непідтверджені, трансферабельні, револьверні, покриті й непокриті, акредитиви із «червоним застереженням», резервні. Цей перелік видів акредитива не є вичерпним. У банківській практиці застосовуються і інші види акредитивів, але й більшість із них є модифікацією зазначених вище видів.

Підставою для виникнення акредитивних вол «язань є доручення платника про відкриття акредитива, що він дає банку, що його обслуговує (банк- емітент). Таке доручення є основою для виникнення інших правовідносин по акредитивній операції. Варто визначити, що форма доручення на відкриття акредитива, як правило, є типовою, й в ній повинні бути зазначені усі вимоги, передбачені Уніфікованими правилами.

Ос-кільки акредитив — це вол «язання по проведенню платежів, умови акредитива є умовами виконання цих вол «язань, тому смердоті повинні бути складені так, щоб із одного боці, смердоті давали можливість банкам без ускладнень їхній проконтролювати й перевірити документально, а із іншого боці - забезпечували б інтереси сторін, що використовують акредитивну форму розрахунків. Усі терміни, що застосовуються, повинні відповідати вимогам Уніфікованих правил, тобто варто використовувати стандартні терміни й формулювання, передбачені Уніфікованими правилами, якщо акредитив не містить інших умів. Це дає можливість заявнику акредитива включати в умови акредитива, відповідні застереження.

Уніфіковані правила вимагають від заявника не лише чітко і у повному обсязі формулювати інструкції із відкриття й виконання акредитива, але й й внесення в нього змін.

Умови й порядок проведення акредитивної форми розрахунків передбачаються в договорі між бенефіціаром й заявником акредитива.

Кожен акредитив призначений для розрахунків лише із одним бенефіціаром й не може бути переадресований.

Важливе значення має запитання щодо терміну дії акредитива. Банк-емітент може провести платіж як негайно после надання необходимых документів, то й за годину (акредитиви із частковою відстрочкою платежу). Уніфіковані правила визначають термін дії акредитива, як граничний період для надання документів для оплати, акцепту, негоціації. Доти ж, Уніфіковані правила вимагають, щоб «усі акредитиви передбачали дату закінчення термінів й місце надання документів для платежу, акцепту чи за винятком вільної негоціації акредитива місця надання документів для негоціації».

У правовому регулюванні акредитивних відносин акредитивні документи (транспортні, страхові, комерційні рахунки і інші документи) є підставою для проведення розрахунків по документарному акредитиву. Тому в інструкціях із відкриття акредитивів, самих акредитивах повинні бути чітко зазначені документи проти які варто здійснити платіж, акцепт чи негоціацію.

Виходить, акредитив — це фактично безпечна попередня оплата. Він є свого роду компромісом у випадку, коли покупець товару сумнівається в надійності продавця й не зважується ризикувати своїми грошима, й крім того акредитив дає можливість звести до мінімуму усі ризики, особливо до того випадку, коли комерційні зв «язки із іноземними партнерами лише налагоджуються.

Ще одною, у даний годину менш використовуваною, формою міжнародних розрахунків є інкасо, що визначено як «одержання, передача й перед «явлення до оплати векселі, чека чи іншого документа банком, що інкасує, для клієнта із наступним переказом коштів на його рахунок». Інкасо — банківська розрахункова операція, за допомогою якої банк з доручення свого клієнта одержує, на підставі розрахункових документів належні йому від платника за відвантажені на його адресою товарно-матеріальні ціності чи зроблені послуги й зараховує ці засоби на рахунок свого клієнта в банку, тобто інкасо — це доручення експортера (кредитора) своєму банку одержати від імпортера (платника, боржника) безпосередньо чи через інший банк, зазначену суму чи підтвердження того, що сума якщо виплачена у встановлений термін.

У основі інкасової форми розрахунку лежить домовленість експортера зі своїм банком, що передбачає його вол «язання передати товарно-супровідну документацію імпортеру лише за умовами виплати останнім вартості відвантаженого товару чи домовитися про це із банком, розташованим у стране імпортера.

Розрізняють два види інкасо: чисте й документарне.

Чисте інкасо означає - інкасо фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами, тобто банки обробляють лише вексель (простий чи переказний), чек чи інші фінансові документи й не обробляють рахунок фактуру, коносамент, транспортну накладну і інші.

Документарне інкасо — інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами; комерційні документи, не супроводжувані фінансовими документами й являє собою своєрідний компроміс між авансовим платежем (коли покупець розраховує на експортера, що повинний відправити товар відповідно до замовлення і оплати) й торгівлею по відкритому рахунку (коли експортер розраховує на покупця, що повинний оплатити відправлений йому товар).

Важливою ознакою документарного інкасо є ті, що якщо банку дана вказівка обробляти комерційні документи, до які входити й коносамент, експортер має можливість зберегти контроль над своїм товаром, поки імпортер (покупець) не сплатити них чи не акцептує переказний вексель. Це обумовлене тім, що коносамент є документом на право власності й тому банк контролює це декларація про поставлені товари й має право їхнього передавати покупцю, после того як він виконує усі умови експортера, зазначені в інкасовому дорученні.

Існує кілька видів операцій по застосуванню документарного інкасо. Це так називані «документи проти платежу», «документи проти акцепту» й «акцепт з платежем проти документів».

Завдяки значно меншим формальним вимогам це банківська послуга є более дешевою й гнучкою в порівнянні із документарним акредитивом. Розрахунок за інкасову форму более вигідний імпортеру, оскільки зберігає його право власності товару до моменту оплати розрахункових документів. разом із тім при розрахунках документарним інкасо експортер, що відвантажує товар у не може бути упевнений у тім, що покупець вчасно оплатити відвантажений товар.

Тому інкасова форма розрахунків застосовується до того випадку, коли: експортер в своєму контрагенті за договором, оскільки між двома боками діють перевірені годиною відносини; політичні, економічні й правові умови в стране імпортера, розглядаються як стабільні; у стране покупця немає імпортних обмежень чи якщо є такі, останній завчасно здобувши усі необхідні дозволи на здійснення догоди; у стране експортера немає твердих обмежень термінів здійснення розрахунків за отриманий товар.

2.2 Оформлення, облік й контроль операцій по банківському переказу.

Банківський переказ — це доручення одного банку іншому виплатити визначену суму на прохання й за рахунок коштів платника іноземному одержувачу (бенефіціарові).

Підставою для банківського переказу валютних засобів за кордон є договір (контракт, угода) про зовнішньоекономічну діяльність (резидента із нерезидентом).

Зовнішньоекономічний договір (контракт) — матеріально оформлена угода двох чи более суб «єктів зовнішньоекономічної діяльності й їхніх іноземних контрагентів, якщо інше не передбачене законом й міжнародним договором України, й спрямоване на встановлення, зміну чи припинення їхніх взаємних прав й обов «язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Договір (контракт) полягає відповідно в Україну «Про зовнішньоекономічну діяльність» й іншими законами України із урахуванням міжнародних договорів України. Суб «єкти підприємницької діяльності при складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні порядки, рекомендації міжнародних органів й організацій. Договір може бути визнаний недійсним у судновому чи арбітражному порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України чи міжнародних договорів України.

Права та обов «язки сторін зовнішньоекономічної догоди визначаються правом місця його висновку, якщо сторони не перегодили іншого, й відображаються в умовах договору.

До умів, що повинні бути передбачені в договорі (контракті) відносяться:

— найменування, номер договору (контракту), дата й місце його висновку;

— преамбула;

— предмет договору;

— кількість й якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг);

— базисні умови постачання товарів (прийому/здачі виконаних робіт чи послуг);

— ціна й загальна вартість договору (контракту);

— умови платежів;

— умови здачі (прийому) товару (робіт, послуг);

— упакування й маркірування;

— форс-мажорні обставини;

— санкції й рекламації;

— арбітраж;

— юридичні адреси, поштові й платіжні реквізити сторін.

За домовленістю боків у договорі (контракті) можуть визначатися додаткові умови: страхування, гарантії якості, умови залучення співвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, схоронності торгових марок, порядок сплати податків, мита, зборів, різного роду захисних застережень, із якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних екземплярів договору (контракту), можливість й порядок внесення змін й доповнень у договір (контракт) та інше.

Дані контракту передбачають виставляння рахунків. До контракту можливі доповнення (додатка), де вказується, наприклад, класифікація товару. Контракт повинний бути обов «язково завізований, тобто повинні бути підписи обох сторін, відбитки печаток, лише в цьому випадку він має міжнародну законодавчу силу. Вибір валюти й форми розрахунків визначаються за узгодженням сторін й фіксується в умовах контракту.

Розрізняють два види банківського переказу:

— авансовий платіж;

— по факті відвантаження (постачання) товару.

Розрахунки на територї України за вільно використовувану (конвертовану) валюту заборонені, й лише при наявності в продавця ліцензії Національного банку України можна здійснювати платежі у валюті.

Платежі як оплата імпортних товарів й послуг на користь нерезидентів можуть здійснюватися через кореспондентські рахунки — лоро (1500) й ностро (1600).

1500 А — «Кореспондентські рахунки, відкриті в інших банках»

1600 П — «Кореспондентські рахунки інших банків»

Усі платіжні доручення, на перерахування через лоро рахунки, оформляються російською мовою, а платежі здійснювані через ностро рахунки, оформляються лише іноземною мовою.

При прийнятті платіжного доручення від клієнта варто звертати увагу на ті, щоб у заяві були зазначені усі необхідні реквізити, а саме:

— повне найменування банку одержувача із обов «язковою вказівкою міста, країни. Варто врахувати, що багато банків світу мають свої коди, так банки США про «єднані в єдину банківську мережу — FEDWIRE (код АВА чи ROUFING), позначена дів «ятьма знаками; банки Німеччини — BLZ, позначена вісьма знаками; банки Англії - SORT CODE — чотирма знаками;

— повне найменування одержувача;

— ціль платежу із указівкою номери й дати контракту.

Якщо платіж здійснюється фактично одержання товару чи надання послуг, то банк надається вантажна митна декларація, чи акт виконаних робіт (чи зроблених послуг), а графі «деталі платежу» указується номер й дата акту.

Якщо платіж здійснюється як аванс як оплата імпорту, то платіжному дорученні робиться позначка про це й таке платіжне доручення переносити на 90 — денний валютний контроль.

Валютний контроль здійснюється на підставі Постанови Правління НБУ від 24. 03. 99р. № 136 «Про твердження інструкції про порядок здійснення контролю і одержання ліцензій по експортним, імпортним й лізинговим операціях», що досягло сили 08. 06. 99 р.

При експорті продукції виторг резидентів підлягає зарахуванню на рахунок у банку не пізніше 90 календарних днів із дати оформлення вантажної митної декларації (ВМД) на продукцію, що експортується, а й у випадку експорту робіт (послуг, прав інтелектуальної власності) — із моменту підписання акта чи іншого документа, що підтверджує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Відлік законодавчо встановленого терміну розрахунків банк починає із наступного календарного дня после оформлення ВМД чи підписання акту (іншого документу).

Банк знімає експортну операцію резидента із контролю после зарахування виторгу по цій операції на поточний рахунок останнього.

Відлік законодавчо встановленого терміну розрахунків при здійсненні імпортних операцій резидентів банк починає із наступного календарного дня после дня здійснення авансового платежу.

Банк знімає імпортну операцію резидента із контролю после перед «явлення останнім акта (іншого документа), що доводити постачання нерезидентам продукції, виконання робіт, одержання послуг, що оплачені резидентом.

Порядок здійснення банками контролю за своєчасністю розрахунків по експортним, імпортним операціях клієнтів банку полягає в тім, що банки вол «язані вимагати від своїх клієнтів повну інформацію про експортні, імпортні операції, розрахунки по яким останні здійснюють через ці банки.

Банк вол «язаний при перерахуванні резидентом коштів на користь нерезидента, при надходженні від нерезидента коштів резиденту потребувати від останнього (у залежності від виду операцій) копії: договору із нерезидентом, ВМД, акта і інших документів, що підтверджують здійснення експорту (імпорту) продукції, виконання робіт (надання послуг), здійснення експорту прав інтелектуальної власності і інших документів, що необхідні банку для контролю за своєчасністю розрахунків по експортним, імпортним операціях його клієнта. Копії цих документів зберігаються в справі клієнта протягом терміну, визначеного НБУ.

А, щоб здійснити банківський переказ коштів за межі України, резидент повинний представити до банку відповідний пакет документів, необходимых для здійснення даного переказу. Підставою для переказу валютних засобів за кордон є договір (контракт, угода), а також виставлені рахунки чи інвойси. Клієнт представляє оригінали й копії документів. Копії документів звіряються із оригіналами, после чого оригінали повертаються. У контракті перевіряють суму контракту, валюту контракту, терміни постачання товару, терміни дії контракту, предмет контракту, найменування резидента й партнера нерезидента, банківські реквізити сторін, умови платежу (аванс чи за отримані товари, зроблені послуги). Якщо оплата здійснюється за отриманий товар (зроблені послуги), то надається ВМД, чи акт виконаних робіт (зроблених послуг), а якщо здійснюється авансовий платіж, то підставою для переказу є виставлені рахунки чи інвойси й ця імпортна операція переносити на валютний контроль. Після перевірки законності контракту й наявності коштів на рахунку, клієнт заповнює платіжне доручення на переказ валюти. Працівник банку звіряє банківські реквізити із контрактом, списує комісію й виконує переказ. Усі перекази здійснюються через Головний банк у м. Києві. Сума переказу списується із поточного інвалютного рахунка платника й зараховується попередньо на транзитний рахунок.

Дп — 2600

Кт — 290 900 632, на суму переказу

2600 — «Поточні рахунки суб «єктів господарської діяльності»;

2909 — «Інша кредиторська заборгованість по операціях з клієнтами банку»

Підставою для відображення в обліку є меморіальний ордер, що складається в чотирьох екземплярах.

перший екземпляр после відображення в обліку міститься в документи дня. Інший — залишається у працівника банку, що здійснює переказ, третій — в документи по кореспондентському рахунку, й останній, четвертий екземпляр до виписки із особового рахунка платника.

За переказ банк стягує комісію із поточного інвалютного рахунка в розмірі 0,2% від суми переказу.

Дп — 2600

Кт — 3800 / на суму комісії (0,2% від суми переказу)

3800 — «Позиція банку щодо іноземної валюти й банківських металів»

Одночасно виробляється дооцінка валютної позиції на підставі меморіального ордера.

Дп — 3801

Кт — 6110 / на еквівалент суми комісії в гривні

3801 — «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти й банківських металів»

6110 — «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів»

Так-як, відділення Укрексімбанку користається послугами системи S.W.I.F.T., то витрати за використання цієї системи оплачуються також із поточного інвалютного рахунка клієнта й зараховується на транзитний рахунок 2909.

Дп — 2600

Кт — 2909, на суму SWIFT витрат (10 $)

2909 — «Інша кредиторська заборгованість по операціях з клієнтами банку»

Комісії за використання системи SWIFT накопичуються на цьому рахунку й 25 числа шкірного місяця відкредитуються до Головного банку.

Дп — 2909 (субрахунок нагромадження)

Кт — 2909 (транзитний рахунок), на суму накопичених за місяць комісій.

Після зарахування суми переказу на транзитний рахунок й списання всіх комісій, відділення Укрексімбанку посилає в Головний банк доручення на переказ коштів по електронній пошті в інший іноземний банк. Якщо в дорученні не зазначений конкретний банк-кореспондент, то Головний банк вибирає банк-кореспондент, через який можна перелічити кошти, чи якщо зв «язаний із ним — прямо здійснює переказ.

Дп — кореспондентський рахунок відділення Укрексімбанку (3901)

Кт — кореспондентський рахунок іноземного банку (рахунки Ностро чи Лоро)

Після виконання переказу Головний банк надсилає дебетове повідомлення типу t-900 про здійснення переказу. У автоматичному режимі виробляється списання суми переказу із транзитного рахунка.

Дп — 290 900 632

Кт — кореспондентський рахунок відділення Укрексімбанку (3900)

3900 — «Рахунки відкриті в установах банку що знаходяться в Україні»

Бухгалтерський облік по банківському переказу показань у виді таблиці. | Дебет |Кредит |Короткий зміст операцій | |2600 |290 900 632 |Перерахування засобів на транзитний | | | |рахунок. | |2600 |3800 |Списання комісії в інвалюті. | |3801 |6110 |Дооцінка валютної позиції. | |2600 |2909 |Списання витрат за використання системи | | | |S.W.I.F.T. за курсом НБУ. | |2909 |2909 |Кошти за використання системи S.W.I.F.T. з | | | |накопичувального рахунка відділення | | | |перелічуються на рахунок Головного банку. | |3901 |1500 (1600) |Головний банк Перелічує засобу інобанку. | |290 900 632 |3900 |Списання суми переказу із транзитного | | | |рахунка через кореспондентський рахунок | | | |відділення. |

Якщо ж засобів на рахунку недостатньо для переказу за кордон, то валюту купують на міжбанківському валютному ринку.

Підставою на купівлю іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України при розрахунках із нерезидентами по торгових операціях вважаються такі документи: заявка, договір із нерезидентом; вантажна митна декларація, акт прийому-здачі, акт виконаних робіт (зроблених послуг); документи, передбачені при документарній формі розрахунків (акредитив, інкасо); довідка державної податкової адміністрації (інспекції), у якій резидент зареєстрований як платник податків.

Отже, у банк на купівлю іноземної валюти надаються три комплекти документів: оригінал й дві копії. Оригінал документів банк залишає у собі до закриття клієнтом контракту, другий комплект документів после перевірки його працівником банку підшивається в справу клієнта, третій — відсилається в податкову інспекцію. Копії документів наданіі до банку повинні бути звірені із оригіналами, й на копіях проставляється напис «копія вірна», печатка, підписи керівника й головного бухгалтера підприємства. Після звірення копій документів із оригіналами працівник банку візує копії.

Банк відсилає пакет документів у державну податкову адміністрацію із заявками для придбання валюти, а також реєстр заявок клієнтів для придбання валюти на УМВР в електронному виді. Державна податкова інспекція, перевіривши документи, посилає інформацію в електронному виді в НБУ, що вирішує запитання про можливість здійснення даної операції у конкретній клієнту й лише одержавши підтвердження НБУ, відділення Укрексімбанку дає запит у Київ для придбання валюти.

При цьому формується заявка для придбання валюти. На підставі меморіального ордера із поточного гривнєвого рахунка клієнта провадиться списання коштів на біржовий персональний рахунок клієнта.

Дп — 2600

Кт — 2900ДО03 (біржовий персональний рахунок клієнта).

Здійснюється зарахування коштів на персональний рахунок клієнта (1% від суми заявки для придбання валюти) для подальшого перерахування в Пенсійний фонд:

Дп — 2600

Кт — 2909 (персональний рахунок).

Після набору заявки для придбання валюти сума перераховується із персонального рахунка клієнта на збірний біржовий рахунок.

Дп — 2900ДО03 (біржовий персональний рахунок клієнта)

Кт — 2 900 104 (збірний гривневий рахунок)

Після купівлі валюти на Міжбанківському валютному ринку, Головний банк перераховує куплену суму валюти із кореспондентського рахунка на збірний валютний рахунок у відділення Укрексімбанку.

Дп — 3900

Кт — 2 900 102 (збірний валютний рахунок)

Зі збірного валютного рахунка куплена валюта розподіляється по поточних рахунках клієнтів в іноземній валюті.

Дп — 2 900 102

Кт — 2600

Зарахована на персональний рахунок клієнта сума для подальшого перерахування в Пенсійний фонд, акумулюється на збірному рахунку:

Дп — 2909

Кт — 290 990 163

За купівлю валюти банк стягує комісійні в розмірі 0,8% від суми заявки:

Дп — 2 900 104 (біржовий збірний гривневий рахунок)

Кт — 6114

6114 — «Комісійні доходи по операціях на валютному ринку й ринку банківських металів для клієнтів».

Суб «єкти міжбанківського валютного ринку України при проведенні безготівкових операцій по покупці й продаж іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України одержують комісійну винагороду від клієнтів у гривні.

Після зняття комісії й зарахування купленої валюти на поточний валютний рахунок клієнта, акумульовані на спеціальному збірному рахунку кошти перераховується на рахунок розподілу засобів у Пенсійний фонд по районах:

Дп — 290 990 163

Кт — 2560

2560 — «Кошти позабюджетних фондів».

Бухгалтерські проводки, зв «язані із покупкою іноземної валюти на МВБ, показані у виді таблиці. |Дебет |Кредит |Короткий зміст операції | |2600 |2900ДО03 |Формування заявки для придбання валюти. | |2900ДО03 |2 900 104 |Перерахування засобів на збірний біржовий | | | |рахунок із персонального біржового рахунка. | |3900 |2 900 102 |Куплена валюта Головним банком перераховується | | | |через коррахунок на збірний валютний рахунок. | |2 900 102 |2600 |Зі збірного валютного рахунка куплена валюта | | | |розподіляється на поточні рахунки клієнтів. | |2 900 104 |6114 |Банк стягує комісію в розмірі 0,8% від суми | | | |заявки. | |2600 |2909 |Зарахування засобів на персональний рахунок | | | |клієнта для подальшого перерахування в | | | |Пенсійний фонд. | |2909 |290 990 163 |Сума для подальшого перерахування в Пенсійний | | | |фонд акумулюється на збірному рахунку. | |290 990 163 |2560 |Зі збірного рахунка сума перераховується на | | | |рахунок розподілу коштів у Пенсійний фонд по | | | |районах. |

Так як курс — на Міжбанківському валютному ринку України коливається, то курс зазначений у заявці для придбання валюти звичайно завищуються, й різниця котра виникла при покупці, повертається клієнту. При цьому здійснюються наступні проводки: Дп — 3900 Кт — 2 900 104 (збірний гривневий рахунок)

Зі збірного гривнєвого рахунка сума невикористаних засобів направляється на поточний рахунок чи персональний біржовий рахунок клієнта. Дп — 2 900 104 Кт — 2600 чи 2900

Також провадиться Повернення гривні на поточний рахунок клієнта із персонального рахунка для перерахування в Пенсійний фонд. Дп — 2909 Кт — 2600

Іноземна валюта, що придбана у встановленому порядку через уповноважені банки чи уповноважені кредитно-фінансові установи на міжбанківському валютному ринку України, винна бути використана резидентом протягом п «яті робочих днів із моменту зарахування її на поточний рахунок на цілі, зазначені в заяві для придбання іноземної валюти.

Куплена іноземна валюта може бути перерахована резидентом для виконання власних вол «язань перед нерезидентом лише із поточного рахунка в іноземній валюті, визначений резидентом як рахунок, із якого здійснюються усі перерахування із метою виконання вол «язань резидента перед нерезидентом у цій іноземній валюті.

У випадку порушення резидентом термінів використання купленої валюти, придбана валюта продається уповноваженим банком протягом п «яті (5) робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути в зв «язку із цією операцією, щокварталу направляється в державний бюджет України, а негативна — на результати господарської діяльності резидента.

Переказ коштів надходить також й на користь суб «єктів господарської діяльності України як експортний виторг. Експортний виторг, що надійшов через кореспондентський рахунок, зараховується на розподільний рахунок.

Дп — 3900

Кт — 2603

2603 — «Розподільні рахунки суб «єктів господарської діяльності»

Протягом 5-ти днів клієнт повинний представити платіжні доручення на перерахування 50% виторгу на поточний інвалютний рахунок й 50% для обов «язкового продаж на Міжбанківській валютній біржі.

При одержанні такого доручення будуть складатися наступні бухгалтерські проводки:

Дп — 2603

Кт — 2600 / 50% експортного виторгу

Кт — 2900 (біржовий персональний рахунок клієнта) / 50% експортного виторгу

2900 — «Кредиторська заборгованість по операціях купівлі-продажу іноземної валюти й дорогоцінних металів для клієнтів»

З біржового персонального рахунка засоби перелічуються на збірний біржовий рахунок.

Дп — 2900

Кт — 290 001 (збірний біржовий валютний рахунок)

Зі збірного біржового валютного рахунка кошти перераховуються в Головний банк для продаж на МВБ.

Дп — 290 001

Кт — 3900

Куплена національна валюта у відділення надходить через кореспондентський рахунок.

Дп — 3900

Кт — 2 900 003 (збірний гривневий рахунок)

Кошти зі збірного біржового рахунка розподіляються на поточні рахунки клієнтів.

Дп — 2 900 003

Кт — 2600

У міру виникнення потреб клієнти можуть на добровільних качанах продавати іноземну валюту на МВБ, при цьому надаючи до банку заяву, оформлену у встановленому банком порядку й платіжне доручення на суму проданої валюти.

Таблиця 2.3.

Динаміка зростанню обсягу біржових операцій у відділенні Укрексімбанку за 1994- 1997 р.

(млн. USD) | | 1994р. | 1995р.| 1996р.| | | | | | |1997р. | |Обов «язковий | 86,5 | 115,1| 153,5 | 164,7| |продажів | | | | | |Добровільний | 27,0 | 16,1| 17,7 | 69,9| |продажів | | | | |

Практика показує, що за 1993−1996 р. обов «язковий продажів перевищує добровільний продаж.

Усього відділенням у 1998р. було б продано 156,2 тис. доларів США, що на 29% менше, ніж у минулому звітному році. Це відбулося по наступним причин: по-перше, у зв «язку зі скасуванням обов «язкового продаж валюти наприкінці 1997р. й введенням її знову лише у вересні 1998р.; по-друге, надходження на користь клієнтів — експортерів знизилися на 39,39% й склали 200 тис. доларів США. Комісія від продаж валюти в 1998р. склала 990 тис. грн., що на 14,63% менше, ніж у 1997р., комісія купити валюти склала 670 тис. грн. (зменшення на 28,86%). Основна причина зниження доходів від проведення операцій по покупці-продажі безготівкової валюти викликано впливом наслідків фінансової кризи й уведенням відповідних регламентів із боці НБУ й Головного банку. Аналіз розрахунків по експортно-імпортнім операціям показує, що банківський переказ займає переважне місце в розрахунках між суб «єктами господарської діяльності України й суб «єктами господарської діяльності інших країн світу. Торгові зв «язки клієнтів Укрексімбанку із іншими країнами світу представлені в таблиці 2.4.

Таблиця 2. 4

Торгові зв «язки клієнтів Укрексімбанку по регіональним напрямкам, обсяги й питома ваги в загальному обсязі імпортних операцій. |Частини світла, |Кількість країн |Питома ваги переказів (%) | |країни | | | |Європа |38 |51,6 | |Америка |15 |24,4 | |СНР |13 |21,1* | |Азія |31 |2,7 | |Африка |9 |Незначний | |Австралія |1 |Незначний | |Усього |107 |100,0 |

* у т.ч. Росія — 16,5 Дані таблиці представлені на малюнку 2.2.

Малий. 2.2. Питома ваги переказів в загальному обсязі імпортних операцій.

2.3. Оформлення, облік й контроль операцій по документарному акредитиву.

У Україні акредитиви застосовуються вкрай рідко, хоча 80% світової торгівлі здійснюється за допомогою акредитивів. Цей вид розрахунків заслуживши повагу й популярність за компромісний підхід до проблеми недовіри.

Документарний акредитив являє собою вол «язання банку сплатити за рахунок й із доручення платника встановлену суму грошей постачальнику товарів чи послуг, якщо банку будуть вручені у встановлений термін документи, що засвідчують факт відправлення товару чи надання послуги. Таким чином, документарний акредитив — це платіжний інструмент, без якого сучасна міжнародна торгівля не змогла б обійтися.

Акредитив по своїй природі являє собою угоду, відособлену від договору закупівлі-продажу чи іншого договору, на якому він може бути заснований.

У операціях по акредитиву усі зацікавлені сторони мають справу із документами, а чи не із товарами, послугами і іншими видами виконання вол «язань, до які можуть відноситися документи.

При здійсненні операцій по акредитиву в його основній формі беруть доля: платник (покупець, аккредитивонадаватель), що звертається до банку з проханням про відкриття акредитиву; банк-емітент, що відкриває акредитив; постачальник (бенефіціар по акредитиву). У більшості випадків як четверта сторона підключається банк-кореспондент за місцем перебування бенефіціара.

Документарні акредитиви розрізняються по ступені забезпеченості платежу й за способом оплати.

Різниці по ступеня забезпеченості платежу: відкличний, безвідкличний непідтверджений, безвідкличній підтверджений.

При відкличному документарному акредитиві банк-емітент має право в будь-який годину змінити чи анулювати відкличний акредитив, бо в більшості випадків банк діє із доручення покупця. Банк-емітент вол «язується зробити оплату по представленні відповідних документів.

Відкличний документарний акредитив менш дорогий для платника, чим інші види документарного акредитива. Його головна перевага складається в более швидкому здійсненні оплати. Однак цей спосіб платежу можна застосувати при одній неодмінній умові: партнери, що укладають контракт, повинні добро знаті один одного, й продавець повинний досить довіряти імпортеру. У інших випадках переважніше використовувати безвідкличній акредитив.

Безвідкличній непідтверджений документарний акредитив — найбільше часто використовуваний вид акредитива й встановлює для банку-емітента суворо визначені вол «язання. як лише вол «язання дані, банк не може відмовитися від нього без згоди бенефіціара акредитива. Тому ніяка наступна зміну чи анулювання акредитива неможливо.

Відносини, котрі заговорили українською у «язані із виконанням узятих вол «язань, виникають лише між бенефіціаром й банком-емітентом. Тому бенефіціар винен ретельно аналізувати ризики неплатоспроможності покупця й регіональні ризики.

При безвідкличному підтвердженому документарному акредитиві банк- емітент доручає іншому банку чи просити інший банк підтвердити його безвідкличній акредитив й даний банк додає своє підтвердження, що являє собою суворе вол «язання із боці підтверджуючого банку, що приєднується до вол «язань банку-емітента.

Розходження акредитивів за способом оплати: розрізняють перед «явницький документарний, акцептний документарний, із відстроченим платежем, із виплатою авансу, автоматично поновлюваний чи револьверний.

При перед «явницькому документарному акредитиві користувачу гроші виплачуються после того, як він вручає документи й відбувається їхня перевірка. Операція здійснюється за принципом «даю, одночасно одержую замість» (платіж проти документів). У розпорядженні банку є визначена кількість години, достатня для перевірки документів. Однак навіть по перед «явницькому акредитиву дата платежу може бути відстрочена на кілька днів. Це відбувається, зокрема, тоді, коли банк-платник винен забезпечити відповідне покриття за допомогою третіх банків.

У випадку акцептного документарного акредитива експортер виписує у відповідності зі спеціальними вимогами термінову тратту на банк-емітент, чи на банк, що підтверджує платіж, чи на покупця, чи на третій банк. Термін платежу по тратті може бути, наприклад, через 90 днів после дати оформлення торгового рахунка чи документа про відправлення товару.

Документарний акредитив із відстроченим платежем для бенефіціара мало чим відрізняється від попереднього. Після представлення відповідних документів банк (банк-емітент чи банк, що підтверджує платіж) дає письмове вол «язання здійснити платіж по настанні його терміну. Термін платежу повинний бути суворо зазначений в умовах документарного акредитива. Відстрочка платежу можлива як при підтвердженому, то й при непідтвердженому акредитиві.

З погляду комісійних акредитив із відстроченим платежем более вигідний, чим акредитив із терміновою траттою. Алі недоліком цого виду акредитива є ті, що він, як правило, дозволяє виплату авансу лише банком-емітентом чи банком, що підтверджує платіж, в годину як дисконт переказного векселі дає более широкі можливості.

Терміновий документарний акредитив (тобто акредитив із акцептом тратт й акредитив із відстроченим платежем) — це фактично інструмент фінансування покупця. Останній може найчастіше перепродати товар до настання терміну платежу й за рахунок отриманих засобів оплатити вартість документарного акредитива.

Документарний акредитив із виплатою авансу — виплата авансу при наданні документарного акредитива може відбуватися різними шляхами. Однак корисно відрізняти гарантований аванс від негарантованого. Колі видається гарантований аванс, банк бенефіціара повинний дати відповідну гарантію, термін дії якої в більшості випадків скорочується пропорційно здійсненим постачанням. Негарантований аванс не дає імпортеру захисту, якщо аванс витрачений неправомірно.

Існує так названа «червона умова». Це спеціальна пільга, що надається продавцю у межах документарного акредитива. Вона дозволяє банку, що робить виплату по акредитиву, виплатити авансом частину суми акредитива продавцю, щоб тієї зміг приступити до відправлення товарів.

Різновидів акредитива досить багато, аж до похідних інструментів, що вільно обертаються на фондового ринку. Виділяють також трансферабельний акредитив «стенд бувай» (резервний акредитив) й інші види акредитивів.

У Україні застосування акредитивної форми розрахунків було б закріплено Указом Президента «Про заходь для упорядкування розрахунків по договорах, укладеним суб «єктами підприємницької діяльності» від 04. 10. 1994 р. № 566/94. Указом встановлено, що розрахунки по зовнішньоекономічних контрактах, укладеним суб «єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, предметом які є товари, роботи, послуги, здійснюються у відповідності й із «Уніфікованими правилами й звичаями для документарних акредитивів» й «Уніфікованими правилами по інкасо» Міжнародної торговельної палати.

Акредитивна форма розрахунків є более гарантованою формою, оскільки оплата відбувається после постачання товару й продавець нічим не ризикує, а покриття акредитива переходити для контролювання уповноваженого банку, однак у загальному обсязі міжнародних розрахунків частка акредитивів не настільки значна, як частка банківських переказів.

Таблиця 2.5.

Структура міжнародних розрахунків по експортно-імпортнім операціях організацій відділення Укрексімбанку в м. Одесі за 1997−1999р.

(прим., %) |Показники |1997 рік |1998 рік |1999 рік | | |Кіл. |Пв. вага|Кіл. |Пв. вага|Кіл. |Пв. ваги| |Експорт усього, |7926 |100,00 |6426 |100 |5911 |100 | |у тому числі: | | | | | | | |Акредитиви |45 |0,57 |25 |0,39 |11 |0,19 | |Інкасо |1 |0,01 |1 |0,01 |- |- | |Перекази |7880 |99,42 |6400 |99,60 |5900 |99,81 | |Імпорт усього, |5517 |100,00 |3614 |100 |3489 |100 | |у тому числі: | | | | | | | |Акредитиви |12 |0,22 |12 |0,33 |27 |0,77 | |Інкасо |5 |0,09 |2 |0,06 |2 |0,06 | |Перекази |5500 |99,69 |3600 |99,61 |3460 |99,17 |

З таблиці 2.5. видно, що спостерігаються тенденції до скорочення кількості експортних акредитивів, що в більшому ступені пояснюється спадом виробництва і експорту в цілому по стране й до збільшення кількості імпортних акредитивів через обмеження НБУ на здійснення розрахунків між партнерами у формі банківського переказу, уведених наприкінці серпня 1999р.

Відділення Укрексімбанку в м. Одесі здійснює операції із експортними і імпортними акредитивами.

Акредитиви за імпортовані товари і отримані послуги відкриваються Укрексімбанком із доручення української організації - наказодателя акредитива.

Акредитив відкривається банком на підставі інструкцій імпортера (наказодателя), що складаються відповідно до умів контракту. У зв «язку із цим у контракті із необхідною повнотою й чіткістю повинні бути визначені усі основні умови майбутнього акредитива: вид акредитива (відкличний, безвідкличної, трансферабельний, револьверний, із підтвердженням чи без підтвердження іншим банком), найменування авізуючого банку й виконуючого банку, сума акредитива, спосіб реалізації акредитива, перелік документів, наданих бенефіціаром, й їхня характеристика, терміни для надання документів, терміни відвантаження, умови страхування, сплати фрахтові, банківської комісії й ін.

Українські організації надають в Укрексімбанк заяву на акредитив установленої форми в трьох екземплярах.

Укрексімбанк може відкривати акредитиви із доручення інших банків, що знаходяться на територї України, за рахунок попередньо внесеного до банку валютного покриття.

Умови акредитивів, що відкриваються для розрахунків за товар, що поставляється, повинні обов «язково передбачати надання комерційного рахунка, транспортного документа, що підтверджує відвантаження товару (чи прийняття до перевезення) й страхового документа (при постачаннях на умовах СІП й СІФ).

Співробітник відділення міжнародних розрахунків, одержавши від української організації заяву на відкриття акредитива, перевіряє правильність оформлення заяви із урахуванням існуючих вимог. Прийнята заява на відкриття акредитива виконується відділенням у наступному порядку: 1) перший екземпляр заяви із оцінкою про наявність забезпеченості (валютне покриття, позичка Укрексімбанку і ін.) даного акредитива й правильності підписів міститься в документи дня; 2) другий екземпляр заяви використовується відділенням Укрексімбанку для складання акредитива й відправляється по електронній пошті в Головний банк, потім міститься в досьє акредитива; 3) третій екземпляр заяви повертається організації із розпискою працівника банку про прийняття до виконання доручення про відкриття акредитива.

Сума акредитива списується із поточного чи позичкового рахунка організації -наказодателя акредитива й зараховується на транзитний рахунок відділення для подальшого зарахування Головним банком на відповідний балансовий рахунок, на якому враховуються акредитиви Укрексімбанку.

Дп — 2600

Кт — 2909

2600 — «Поточні рахунки суб «єктів господарської діяльності»

2909 — «Інша кредиторська заборгованість по операціях із клієнтами банку»

Зміст умів акредитива направляється головному банку по електронній пошті відповідно до наказу Укрексімбанку № 86 від 27. 05. 1994 р. Оформлення відкриття акредитива й відправлення його авізуючому банку винне бути зроблено не пізніше, ніж через три робочих дні із дня прийому від організації заяви на відкриття акредитива.

У підтвердження відкриття акредитива співробітник Головного банку направляє у відділення Укрексімбанку електронне повідомлення про відкриття акредитива із указівкою номери акредитива й банку-кореспондента, через який був відкритий акредитив.

По кожному акредитиву Укрексімбанку в головному банку й відділенні ведеться досьє за установленою формою. У досьє містяться усі документи й листування, що відносяться до акредитива, а також робляться записи по оперативному обліку використання акредитива в іноземній валюті, оцінки про внесені в умови акредитива змінах, про комісії й витрати, стягнених Укрексімбанком, комісіях й витратах, сплачених іноземним банком й ін.

Відкриті акредитиви Укрексімбанку враховуються на балансовому рахунку 2602 «Кошти в розрахунках суб «єктів господарської діяльності».

Попередньо переказані іноземному банку покриття по відкритих акредитивах враховується на балансовому рахунку 1511 «Гарантовані депозити в інших банках».

Непокриті акредитиви враховуються на позабалансовому рахунку 9122 «Непокриті акредитиви».

Суми акцептованих документів із відстрочкою платежу чи суми акцептованих тратт враховуються на позабалансовому рахунку 9002 «Акцепти, що представлені банком».

Працівник Головного банку перевіряє комплектність представлених по акредитиву документів й їхня відповідність умовам акредитива.

Банк повинний матір розумний термін, що не перевищує семи банківських днів, що передує дня одержання документів, у тому, щоб перевірити документи й визначити, чи треба їхні приймати чи відмовитися від них, й щоб відповідно інформувати бік, від якої були отримані документи.

У випадку, коли акредитив виконується Укрексімбанком, Головний банк робить платежі по акредитиву іноземному банку відповідно до рамбурсьних інструкцій протягом 3-х робочих днів после перевірки документів чи в терміни, зазначені в акредитиві. Головний банк списує виплачені по акредитиву суми із відповідних балансових рахунків й відображає по кореспондентських рахунках.

Зміна умів акредитива чи дострокова ануляція (відкликання) безвідкличного акредитива, відкритого Укрексімбанком на користь іноземної фірми, провадиться за заявою організації - наказодателя акредитива. Прохання про зміни чи відкликання акредитива направляється відділенням у Головний банк по електронній пошті.

Повідомлення про зміну умів акредитива чи його відкликання направляється Головним банком по СВІФТу чи телексу через тієї іноземний банк, що авізує акредитив. Акредитив підлягає закриттю после закінчення терміну для надання документів по акредитиву чи после дати останнього платежу.

Належна Укрексімбанку комісія за здійснення по документарним акредитивам й телекомунікаційним витратам нараховуються відповідно до тарифів комісійної винагороди за виконання доручень клієнта.

Дп — 2600

Кт — 3800

Одночасно провадиться дооцінка валютної позиції за допомогою контррахунку 3801.

Дп — 3801

Кт — 6110

При цьому відділенням Укрексімбанку стягується лише комісія за відкриття акредитива, усі інші суми комісійної винагороди й телекомунікаційних витрат стягуються Головним банком.

При надходженні до банку емітента всього пакета документів сума акредитива із транзитного рахунка перераховується через кореспондентський рахунок у Головний банк для подальшого здійснення платежу. Дп — 2909 Кт — 3900 Бухгалтерські проводки по імпортному акредитиву показані у вигляді таблиці.

|Дебет |Кредит |Короткий зміст операції | |2600 |2909 |Списання суми акредитива із інвалютного поточного| | | |рахунка. | |2600 |3800 |Списання комісії за відкриття акредитива | | | |відповідно до тарифів банку. | |3801 |6110 |Дооцінка валютної позиції. | |2909 |3900 |Перерахування коштів через кореспондентський | | | |рахунок у Головний банк. |

Розглянувши бухгалтерський облік операцій по імпортних акредитивах, можна побачити тенденцію зростанню чи зниження імпортних акредитивів за визначений період години, представлену в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6.

Кількість імпортних акредитивів за 1994 — 2000 р. у відділенні Укрексімбанку м. Одеси.

(прим.) |Рік/Кіл |1994р. |1995р. |1996р. |1997р. |1998р. |1999р. |2000р. | |Імпорт: | | | | | | | | |Акредитиви |46 |16 |30 |21 |12 |12 |27 |

Дані про кількість імпортних акредитивів показані також на малюнку 2.4.

Малий. 2.4. Динаміка імпортних акредитивів у 1994 — 2000 р.

З даної таблиці 2.6. видно, що спостерігається тенденція зростанню у 2000-му р. імпортних акредитивів. Кількість імпортних акредитивів у 2000 р. у порівнянні із минулим фатальністю збільшилося на 125%. Збільшення кількості імпортних акредитивів можна пояснити обмеженнями НБУ на здійснення розрахунків між партнерами у формі банківського переказу, що введені наприкінці серпня 1999 р. Також необхідно сказати, що укра-їнські організації «змушені» використовувати акредитивну форму забезпечення виконання умів торгової догоди.

Акредитиви для розрахунків за експортовані українськими організаціями товари й зроблені послуги із доручення іноземних фірм імпортеру відкриваються іноземними банками на користь українських експортерів із візуванням через Укрексімбанк м. Києва. Умови акредитива направляються експортеру безпосередньо Головним банком, чи через відділення Укрексімбанку.

Укрексімбанк при наявності повноважень від іноземного банку авізує й підтверджує акредитиви, відкриті на користь українських організацій, виступає в ролі виконуючого банку, одержує відшкодування від іноземних банків, а також здійснює переказ трансферабельних акредитивів.

Якщо умови акредитива були отримані відділенням безпосередньо із інобанку, то смердоті повинні бути негайно спрямовані в Головний банк у тому, щоб статі на облік.

Після посвідчення дійсності акредитива й його підпорядкованості Уніфікованим правилам й звичаям для документарних акредитивів, Головний банк направляє відповідному відділенню Укрексімбанку умови акредитива із необхідними інструктивними вказівками по електронній пошті для подальшої обробки й виконання.

У цьому зв «язку відділення Укрексімбанку винне дотримуватися наступного порядку. 1. Протягом 3-х робочих днів від дати одержання акредитива із Головного банку авізувати його експортеру, направивши йому письмове повідомлення із додатком копії акредитива. 2. Зареєструвати акредитив у журналі, у якому вказується найменування бенефіціара, сума акредитива, номер акредитива іноземного банку, номер акредитива, привласнений Головним банком, а також найменування банку- емітента. 3. На кожен акредитив відкривається досьє, що служити особовим рахунком й ведеться в іноземній валюті. 4. Облік торб отриманих акредитивів, а також виплат по них здійснюється по рахунку 9802 «Акредитиви до оплати» в іноземній валюті. 5. Прийняти відвантажувальні документи від бенефіціара при супровідному листі дорученні. 6. Перевірити наявність всіх документів, передбачених умовами акредитива, а також перевірити сам наданіі документи, щоб упевнитися до того, що смердоті суворо відповідають умовам акредитива й не суперечать один одному. 7. Підготувати супровідний лист в іноземний банк англійською мовою. 8. Нарахування комісій із акредитива здійснюється відповідно діючого Тарифу комісійної винагороди. 9. Отримана із Головного банку експортна виручка підлягає зарахуванню на рахунок клієнта. 10. Усі прохання й побажання клієнта, заговорили українською у «язані із виконанням акредитива, повинні прийматися від нього в письмовій формі й передаватися в Головний банк по електронній пошті.

Умови акредитива, отримані від іноземного банку, враховуються на спеціальному позабалансовому рахунку 9802.

Дп — 9802

Кт — 9910 / на суму акредитива

9802 — «Акредитиви до оплати»

9910 — «Контр рахунок до рахунків 96−98»

При одержанні від клієнта всього пакета необходимых документів, що підтверджують відвантаження й відповідають умовам акредитива, співробітник відділення міжнародних розрахунків перевіряє правильність їхнього оформлення і у момент відсилання документів через Головний банк іноземному банку- емітенту провадиться списання із позабалансового рахунка.

Дп — 9910

Кт — 9802

Іноземний банк через Головний банк Укрексімбанку перелічує відповідну суму на рахунок українського бенефіціара.

Дп — 3900

Кт — 2603

Списання комісії із поточного рахунка клієнта.

Дп — 2600

Кт — 3800

Одночасно провадиться дооцінка валютної позиції за допомогою контррахунка 3801.

Дп — 3801

Кт — 6110

Бухгалтерський облік по експортному акредитиву показань у виді таблиці. |Дебет |Кредит |Короткий зміст операції | |9802 |9910 |Отримані умови акредитива враховуються на | | | |позабалансовому рахунку. | |9910 |9802 |Списання із позабалансового рахунка при | | | |одержанні необходимых документів. | |3900 |2603 |Зарахування коштів через кореспондентський | | | |рахунок на рахунок одержувача. | |2600 |3800 |Списання комісії відповідно до тарифів банку.| |3801 |6110 |Дооцінка валютної позиції. |

Кількість експортних акредитивів у відділенні Укрексімбанку із кожним фатальністю значно зменшується. Це показано в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7.

Кількість експортних акредитивів за 1994 — 2000 р. у відділенні Укрексімбанку м. Одеси.

(прим.) |Рік /Кіл. |1994 |1995р|1996р. |1997р. |1998р. |1999р. |2000р. | | |р. | | | | | | | |Експорт: | | | | | | | | |Акредитиви |94 |65 |60 |61 |43 |25 |11 |

Дані про кількість експортних акредитивів показані також на малюнку 2.5.

Малий. 2.5. Динаміка експортних акредитивів у 1994 — 2000 р.

як видно із таблиці 2.7. кількість експортних акредитивів щорічно значно знижується. Зменшення кількості експортних акредитивів пояснюється зниженням експортного виробництва в регіоні, а також тім, що основними одержувачами експортної виручки є підприємства морської інфраструктури «посередницькі організації», де акредитивна форма розрахунків не застосовується.

4. Оформлення, облік й контроль операцій по інкасо.

Інкасо — доручення експортера своєму банку, одержати від імпортера безпосередньо чи через інший банк, суму належну йому за відвантажену продукцію імпортеру на підставі розрахунково-грошових документів.

Різновидом інкасо є документарне й чисте інкасо.

Документарне інкасо — це засіб, шляхом якого банк інкасує суму, що винен покупець, проти перед «явлення відповідних документів. При документарному інкасо одержання належних клієнту коштів, виробляється на підставі комерційних документів: транспортних, страхових й інших документів, що підтверджують відвантаження товару.

При чистому інкасо — одержання засобів здійснюється по різних грошових вол «язаннях (чеки, векселі).

Банк виконує функції агента по грошових розрахунках між експортером й імпортером. Він перед «являє імпортеру, за вказівкою експортера чи його банку, документи про відвантаження товару чи наданні послуги і інкасує проти цих документів належну суму чи одержує акцептований вексель.

Операції по документарному інкасо здійснюється відповідно до «Єдиних правил інкасо», опублікованими Міжнародною торговельною палатою в Парижі й ратифікованими більшістю банків. Ці Правила фіксують основні вол «язання й права партнерів, що прибігають до способу документарного інкасо. Однак правила, то й визначення, що містяться у яких, є обов «язковими лише до того випадку, якщо смердоті не суперечать національному, регіональному чи місцевому законодавству чи інструкціям, що партнери не можуть обійти.

Відповідальність банків обмежується передачею і оформленням документів проти оплати чи акцептування векселі. На відміну від документарного акредитива, де банки сам несуть вол «язання, тут смердоті ніяким чином не вол «язані платити сам, якщо покупець не виконує чи над змозі виконати свої вол «язання по оплаті. У Правилах говоритися, що «банки повинні діяти сумлінно й розумно»; смердоті не несуть відповідальності за наслідки, що можуть виникнути в результаті обставин невизначеної сили, за затримку чи втрачу повідомлень чи документів при їхньому пересиланні, за винятком тихий випадків, коли смердоті сам допустили серйозне порушення.

На відміну від документарного акредитива, документарне інкасо передбачає, що продавець виконує свої вол «язання шляхом виробництва й відвантаження товару чи надання послуг, причому оплата за межі не гарантується. Тому документарне інкасо рекомендується лише в тихий випадках, коли продавець й покупець підтримують відносини взаємної довіри; готовність до оплати й кредитоспроможність покупця не викликають сумніву; політична, економічна й правова обстановка в стране імпортера є стабільною; міжнародні платіжні операції країни імпортера не обмежуються, не перебувають под загрозою контролю чи інших аналогічних обмежень.

Переваги документарного інкасо полягають у простоті й низькій вартості виконання операцій й в более швидкій оплаті, у передачі безпосередньо покупцю документів й, у визначених випадках, товару после попередньої домовленості проти оплати належної суми чи акцептування векселі (при необхідності, із поручництвом чи банківською гарантією).

Однак, якщо покупець відмовляється прийняти документи, пошуки нового покупця чи Повернення товару можуть викликати значні витрати.

У даній операції (документарне інкасо), як правило, беруть доля чотири сторони: продавець/експортер, що дає доручення, чи ремітент, що передає документи своєму банку й дає йому доручення про інкасування; банк- ремітент, що передає документи банку, якому доручене інкасування в стране покупця відповідно до інструкцій доручення про інкасування; банк — якому доручене інкасування, чи банк-пред «явник, який здійснює інкасування сам чи запитує акцептування у трасата, керуючись при цьому інструкціями, отриманими від банку-ремітента; трасат (покупець/імпортер), якому представляються документи інкасування.

Розрахунки у формі інкасо відділення Укрексімбанку в м. Одесі останнім годиною здійснює досить рідко, зокрема експортні інкасо не здійснюється взагалі, а імпортні в невеликих обсягах. Тенденцію зниження по експортно-імпортних операціях документарного інкасо можна побачити в таблиці 2. 8

Таблиця 2.8.

Структура експортно-імпортних операцій по документарному інкасо у відділенні Укрексімбанку за 1996 — 2000 р.

(млн. діл. США).

|Показники |1996 |1997 |1998 |1999 |2000 | | |Кіл. |Сума |Кіл. |Сума |Кіл. |Сума |Кіл|Сума |Кіл. |Сума | | | | | | | | |. | | | | |Експорт: | | | | | | | | | | | |Інкасо |13 |0,233 |5 |0,108 |1 |0,06 |1 |0,171 |- |- | |Імпорт: | | | | | | | | | | | |Інкасо |11 |0,426 |22 |0,377 |5 |0,127 |2 |1,125 |2 |0,03 |

Дані таблиці представлені на малюнку 2.7.

Мал. 2.7. Динаміка експортно-імпортних операцій по документарному інкасо в 1996 — 2000 р.

З таблиці 2.8. видно, що спостерігається тенденція зниження експортно- імпортних операцій по документарному інкасо.

Інкасові операції по експорту товарів й послуг у 2000 р. відділення не здійснювало, бо інкасова форма розрахунків не є гарантованою формою оплати, й експортери віддають перевагу укладати контракти, що передбачають передоплату. Характеризуючи загальний стан за 1996 — 2000 р. спостерігаємо загальну картину зниження експортного інкасо.

Також спостерігається зменшення імпортних інкасових операцій за 1996 — 2000 р., хоча кількість інкасових операцій у 2000р. залишилась на колишньому рівні в порівнянні із 1999р., але й в сумарному відношенні відбувається зменшення на 1,095 млн. діл США.

Укрексімбанк у якості інкасуючого банку, виконуючи інкасові доручення іноземних банків, видає організаціям, що імпортують через границю товари і одержує послуги, комерційні документи проти одержання від них акцепту чи платежу, а також одержує від цих організацій акцепт чи платіж по фінансових документах.

Інкасові доручення разом із товарними і іншими документами надходять у Головний банк Укрексімбанку чи безпосередньо у відділення Укрексімбанку.

Співробітник уповноваженого відділення ретельно перевіряє інкасове доручення, повноту й точність інструкцій, що містяться в ньому, а також наявність товарних й ін. документів (оригінали, дублікати), зазначених в інкасовому дорученні. Документи, що надійшли, на інкасо враховуються на позабалансовому рахунку 9830.

Дп — 9830

Кт — 9910

9830 — «Документи й ціності, прийняті на інкасо»

9910 — «Контрахунок для рахунків розділу 96 -98»

При одержанні документів для оплати співробітник уповноваженого відділення закриває позабалансовий рахунок 9830.

Дп — 9910

Кт — 9830

Кошти списуються із поточного рахунка клієнта й перераховуються в Головний банк для подальшого здійснення платежу.

А) Дп — 2600

Кт — 2909

Після одержання підтвердження від Головного банку про депонування коштів складається наступна проводка.

Б) Дп — 2909

Кт — 3900

У головному банку кошти депонуються на рахунку 2602.

У) Дп — 3901

Кт — 2602

За здійснення інкасової операції банк з клієнта стягує комісію відповідно до діючих тарифів.

Дп — 2600

Кт — 3800

Одночасно провадиться дооцінка валютної позиції за допомогою контррахунка 3801.

Дп — 3801

Кт — 6110

Бухгалтерський облік по імпортному інкасо відділення Укрексімбанку в м. Одесі. |Дебет |Кредит |Короткий зміст | | | |операції | |9830 |9910 | Документи, що надійшли, на інкасо | | | |враховуються на рахунку 9830. | |9910 |9830 |Надходження документів до оплати. | |2600 |2909 |Перерахування в Головний банк для депонування | | | |суми інкасо. | |2909 |3900 |Одержання підтвердження про депонування коштів| | | |від Головного банку. | |3901 |2602 |Депонування коштів для подальшої виплати | | | |одержувачу коштів. | |2600 |3800 |Списання комісії в інвалюті. | |3801 |6110 |Дооцінка валютної позиції. |

перший екземпляр інкасового доручення залишається в Укрексімбанку для контролю за оплатою (акцептом) інкасо. Інший екземпляр разом з прикладеними до нього документами видається представнику платника под розписку на першому екземплярі інкасового доручення.

При одержанні трьох екземплярів інкасового доручення третій екземпляр после відповідного оформлення повертається банку-ремітентові як підтвердження про одержання Укрексімбанком інкасових документів.

Документи по інкасо до їхнього акцепту чи повної оплати знаходяться в Укрексімбанку.

Відділення Укрексімбанку здійснює контролю над своєчасною оплатою (акцептом) українськими організаціями по інкасових дорученнях, а й за своєчасним поверненням документів у випадку повного чи часткового відмовлення від оплати (акцепту) інкасо. У цих цілях відділення Укрексімбанку регулярно перевіряє термінові інкасо.

При оплаті інкасового доручення організація-платник представляє у відділення Укрексімбанку заяви на переказ за установленою формою. Співробітник уповноваженого відділення перевіряє правильність оформлення представленого організацією заяви на переказ на відповідність найменування іноземного банку, номери й суми інкасо і інших даних, зазначених у заяві на переказ, із даними, що містяться в інкасовому дорученні.

Оплата інкасо винна вироблятися в повній відповідності із вказівками іноземного банку, що містяться в інкасовому дорученні.

На підставі належним чином оформленої заяви на переказ відділення Укрексімбанку складає платіжне доручення для відправлення його по електронній пошті на виконання в Головний банк.

Після повної чи часткової оплати (акцепту) інкасо відділення Укрексімбанку проставляє дату оплати (акцепту) у реєстраційному журналі; при частковій оплаті в журналі проставляється також сума платежу (акцепту).

За виконання інкасових доручень Укрексімбанк стягує комісію відповідно до діючого Тарифу комісійної винагороди Укрексімбанку. Стягування комісії провадиться одночасно із переказом платежу як оплата інкасо чи при поверненні неоплачених неакцептованих документів.

Комісії й витрати по інкасо відносяться за рахунок іноземного банку, якщо в інкасовому дорученні не обговорене інше.

Відділенням Укрексімбанку здійснюється валютний контролю над надходженням товару чи наданням послуг протягом 90 днів із моменту здійснення платежу як оплата інкасо.

При здійсненні операцій по інкасо відділення Укрексімбанку повинне керуватися «Уніфікованими правилами по інкасо», а також наступним порядком:

1. Документи, що підлягають інкасуванню, приймаються від клієнтів при інкасовому дорученні, що заповнюються у екземплярах:

— перший екземпляр — інкасове доручення Укрексімбанку іноземному банку, підписане двома уповноваженими особами направляється останньому разом із документами;

— другий екземпляр — лист-запит іноземному банку про заподій затримки платежу. Зазначений екземпляр відділення Укрексімбанку разом із четвертим й із додатком копії рахунків направляють у Головний банк. Ліст — запит використовується Головним банком у разі потреби звертання до іноземного банку;

— третій екземпляр — лист, із яким іноземному банку відсилається другий екземпляр коносамента;

— четвертий екземпляр є дорученням клієнта Укрексімбанку;

— п «ятий екземпляр залишається у відділенні Укрексімбанку;

— шостий екземпляр повертається клієнту із оцінкою банку про прийняття.

2. Всі інкасові доручення повинні містити відповідні реквізити: номер й дата доручення, найменування інобанку й його адреси, найменування платника й його поштова адреси, найменування української організації продавця, перелік прикладених до інкасового доручення документів, найменування й сума іноземної валюти.

3. Документи, прикладені до інкасового доручення, перевіряються із погляду відповідності їхніх реквізитів даним інкасового доручення й між собою.

4. Після перевірки і оформлення інкасового доручення й прикладених документів перший й четвертий екземпляри інкасового доручення підписуються двома уповноваженими особами відділення Укрексімбанку.

перший екземпляр інкасового доручення разом з документами що відносяться до нього, у день прийняття документів відсилаються в інобанк.

Інший й четвертий екземпляри інкасового доручення із додатками копій рахунків направляються головному банку при повідомленні, що повертається відділенню із оцінкою про прийняття.

5. Інкасові доручення повинні бути виписані на банки-кореспонденти Укрексімбанку.

6. За виконання інкасових доручень відділення Укрексімбанку стягує комісії відповідно до діючого Тарифом комісійної винагороди.

7. Контроль за надходженням експортного виторгу здійснює Головний банк.

8. Усі прохання клієнта, що стосуються конкретного інкасо повинні прийматися від клієнтів у письмовому виді й передаватися в Головний банк по електронній пошті.

Документи прийняті на інкасо попередньо враховуються на рахунку 9831.

Дп — 9831

Кт — 9910

9831 — «Документи й ціності, відіслані на інкасо».

При здійсненні експортного інкасо співробітник уповноваженого відділення робить списання комісії із поточного рахунку клієнта відповідно до тарифів, установленими банком.

Дп — 2600

Кт — 3800

Одночасно із цією проводкою провадиться дооцінка валютної позиції із використанням контррахунка 3801.

Дп — 3801

Кт — 6110

Кошти приходять на рахунок одержувача у виді звичайного переказу (експортної виручки: 50% з коштів, що надійшли, підлягають зарахуванню на поточний рахунок клієнта, а 50% - обов «язковий продаж).

Дп — 3900

Кт — 2603

Бухгалтерський облік показань у вигляді таблиці. |Дебет |Кредит |Короткий зміст операції | |9831 |9910 |Документи відправлені на інкасо. | |2600 |3800 |Списання комісії за відкриття інкасо. | |3801 |6110 |Дооцінка валютної позиції. | |9831 |9910 |Документи прийняті на інкасо. | |3900 |2603 |Надходження експортного виторгу на рахунок | | | |одержувача. | |9910 |9831 |Списання із позабалансового обліку документів | | | |после одержання клієнтом експортного виторгу. |

Розділ 3 Аналітична оцінка результативності різних форм міжнародних розрахунків та шляхи забезпечення ефективності їхні широкого впровадження й використання в Україні

3.1. Аналіз міжнародних розрахунків; сучасний етап й напрями підвищення прибутковості банку від їхнього здійснення

Відділення Державного Експортно-імпортного банку України в м. Одесі, як суб «єкт господарської діяльності, виконує широкий, спектр операцій спрямованих на одержання максимального прибутку.

Міжнародні розрахунки у формі документарного акредитива, документарного інкасо й банківського переказу, як й інші операції відділення Державного Експортно-імпортного банку України в м. Одесі приносять дохід й впливають на результат діяльності банку.

Динаміка міжнародних розрахунків відділення Укрексімбанку в м. Одесі 1994 — 2000р. показано таблиці 2.9.

Таблиця 2.9.

Стан міжнародних розрахунків у відділенні Укрексімбанку у м. Одесі за 1994−2000 р.

(прим.) |Показники | | 1995 | 1996| 1997| 1998| 1999|2000 | | |1994 | | | | | | | |Експорт: | | | | | | | | |Акредитиви | 94| 65| 60| 61| 45| 25| 11| |Інкасо | 41| 50| 13| 5| 1| 1| -| |Перекази | 11 254| 10 960| 9815| 8428| 7880| 6400|5900 | |Імпорт: | | | | | | | | |Акредитиви | 46| 16| 30| 21| 12| 12| 27 | |Інкасо | 13| 6| 11| 22| 5| 2| 2 | |Перекази | 7320| 7212| 6945| 6117| 5500| 3600| 3460|

Слід зазначити, що за даними таблиці 2.9. можна зробити висновок про прогресуюче зниження використання в господарській діяльності міжнародних форм розрахунків. Це пояснюється фінансово-економічною обстановкою в стране й твердій конкуренції із боці комерційних банків, що пропонують здійснення переказних операцій по более низьким тарифним ставкам.

Серед українських підприємств цієї формі розрахунків надають перевагу експортери, що поставляють свою продукцію в країни, що розвиваються, в основному Індію, Шрі-Ланку, Пакистан, Іран й ін., законодавство які обмежує застосування прямого переказу; підприємства, «вимушені «використовувати акредитивну форму по вимозі покупця їхнього товару для забезпечення умів торгової угоди.

За даними таблиці 2.9. спостерігається тенденція до скорочення кількості експортних акредитивів, що в більшому ступені пояснюється падінням виробництва і експорту в цілому. Кількість імпортних акредитивів за останній рік збільшилося через обмеження Національного банку України на здійснення розрахунків між партнерами у формі банківського переказу, уведених наприкінці серпня 1999 року.

Інкасова форма розрахунків, як видно із представлених у таблиці 2.9. даних, використовується вкрай рідко, що обумовлене недостатністю гарантій при використанні даної форми розрахунків по обидва боки, й експортери надають перевагу укладанню контрактів, що передбачають передоплату. Тому документарне інкасо рекомендується лише в тихий випадках, коли продавець й покупець довіряють один одному, а також кредитоспроможність покупця не викликає сумніву.

Основними перспективами роботи відділення є підвищення якості виконуваних міжнародних операцій, а також активізація роботи із залучення нових клієнтів на обслуговування у відділення для збільшення прибутковості від проведених операцій.

Динаміка отриманого прибутку відділення міжнародних розрахунків відділення Укрексімбанку в м. Одесі за 1998 й 1999 р. представленій у таблиці 2. 10.

Таблиця 2. 10.

Динаміка отриманого прибутку відділення міжнародних розрахунків у 1998 — 1999 р.

(грн.) | Види | | |Динаміка зростанню | |здійснюваних |Доход за 1998 рік|Доход за 1999 рік|або зниження | |відділом операцій| | |(+, -) | |Переказні і |598 819,13 |412 865,07 |- 185 954,06 | |інкасові операції| | | | |Акредитивні |39 658,69 |23 321,35 |- 16 337,34 | |операції | | | |

З дані таблиці 2. 10. видно, що спостерігається тенденція зниження доходів по всіх формах міжнародних розрахунків. Це порозумівається зниженням обсягів вироблених розрахунків через нестабільність економіки країни й загального зниження виробництва.

Структура комісійних доходів відділення по операціях на валютному ринку в загальній структурі доходів представленій у таблиці 2. 11.

Таблиця 2. 11.

Структура доходів відділення Укрексімбанку в м. Одесі за січень-березень 2001 року.

(у %) | |січень |лютий |березень | |Доходи: |100,00 |100,00 |100,00 | |Процентні: |52,30 |49,00 |51,18 | |по кредитах |16,30 |14,81 |17,17 | |по операціях із філіями |36,00 |34,18 |34,01 | |по операціях із цінними паперами |- |- |- | |Комісійні: |27,93 |50,67 |53,96 | |РКО |17,14 |30,93 |30,16 | |операції на МВР* |10,78 |19,74 |23,80 | |Результат від торгових операцій |19,77 |0,27 |- 5,15 | |Інші доходи |- |0,06 |0,01 |

* - у тому числі комісія від банківського переказу, акредитива, інкасо.

як видно із таблиці 2. 11., частка процентних доходів відділення Укрексімбанку в м. Одесі перевищує частку комісійних доходів (куди входять комісії від операцій по банківському переказу, акредитиву, інкасо) у загальному обсязі доходів за зазначений період. Виходячи із цого, можна зробити висновок, що частка прибутку по операціях на МВР у загальній структурі доходів невелика й доти ж постійно мінлива, що в значній мірі залежить від активності клієнтів у тім чи іншому місяці.

Середній дохід по операціям здійсненим відділенням за 1 квартал 2001 р. й середня частка доходів від операцій на валютному ринку в загальному обсязі доходів представлена на малюнку 2.8.

Малий. 2.8. Середній дохід відділення Укрексімбанку за 2001 р.

як видно із малюнка 2.8. частка доходів від операцій на валютному ринку, у тому числі комісійні від операцій по міжнародних розрахунках, складає ј частина всіх доходів відділення.

Значне місце в процесі утворення реальних ринкових відносин господарювання в Україні приділяється питанням удосконалення механізмів проведення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Форми зовнішньоторговельних розрахунків, розроблені міжнародною практикою, у своєму роді є захисними засобами від валютних ризиків й відрізняються між собою механізмом, ступенем гарантованості й формою участі в банківських розрахунках. У той час у Україні, найбільш розповсюдженими формами міжнародних розрахунків є акредитив, інкасо й банківський переказ. У світовій практиці існують й інші форми розрахунків, що на відміну від вищевказаних не здобули належного поширення в зовнішньоекономічній діяльності України.

Необхідно відзначити, що рівень правового регулювання розрахункових відносин у господарсько-правовій сфері не відповідає повною мірою рівню соціально-економічного розвитку українського суспільства. Деякі нормативно- правові акти, такі як, наприклад, Цивільний кодекс України, коштують окремо від правової регламентації соціально-економічних явищ й мають на сучасному етапі не інструментальну, а історичну цінність, як правові пам «ятки епохи, що уже не мають нічого загального із існуючою реальністю.

Шляхами удосконалення правового регулювання, на наш погляд, є прийняття нового Цивільного кодексу й усебічне твердження міжнародних стандартів у сфері здійснення безготівкових розрахунків.

Таким чином, недосконалість діючого законодавства дуже згубно впливає на взаєморозрахунки між резидентами й нерезидентами, що у свою чергу приводити до приховання реальних грошових обігів й переходу бізнесу в «тінь».

Однією із причин зменшення кількості міжнародних розрахунків є зниження обсягів виробництва і експорту в цілому по Україні. Це обумовлене нестабільністю економіки, у результаті чого укра-їнські товари не можуть конкурувати на міжнародному ринку. Посилення валютного контролю також погіршуе розвиток міжнародних розрахунків.

А, щоб уникнути порушень термінів розрахунків по експортно- імпортнім операціях резидентам необхідно приділити особливу увагу правильності складання зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

При складанні договору українському товаровиробнику (експортеру) щоб уникнути несвоєчасного надходження коштів за поставлену їм продукцію бажано наполягати на використанні акредитивної форми розрахунків чи авансового платежу.

При імпортній операції платнику вигідніше розраховуватися фактично одержання товарів, щоб уникнути повного чи часткового неотримання товару.

Підсумовуючи вищесказане можна зробити висновок, що усі форми міжнародних розрахунків можливі у випадку взаємної довіри всіх учасників зовнішньоекономічної діяльності.

2.6. Недоліки та переваги окремих видів міжнародних розрахунків

Розглянемо недоліки та переваги різних форм міжнародних розрахунків із погляду їхні привабливості для сторін купівлі-продажу.

З точки зору експортера градація привабливості така:

1) авансовий платіж

2) документарний акредитив

3) документарне інкасо

4) відкритий рахунок

З точки зору імпортера:

1) відкритий рахунок

2) документарне інкасо

3) документарний акредитив

4) авансовий платіж.

Розрахунки по відкритому рахунку найбільш вигідні для імпортера, бо

— оплату імпортер проводити после одержання товарів, а відсоток за наданий кредит, окремо не стягується;

— відсутній ризик оплати непоставленого чи неприйнятого товару.

Для експортера ця форма розрахунків найменш приваблива, оскільки

— не містить надійної гарантії своєчасного платежу;

— сповільнює оборотність його капіталу;

— інколи викликає необхідність банківського кредиту.

Ця форма розрахунків звичайно застосовується лише на умовах взаємності, коли контрагенти по черзі виступають в ролі продавця й покупця й невиконання вол «язань імпортером тягне за собою припинення товарних постачань експортером. При односторонніх постачаннях розрахунки по відкритому рахунку в міжнародній торгівлі застосовуються рідко.

Основні ризики при розрахунках на умовах відкритого рахунку. а) Ризик покупця.

Він відомий також як «кредитний ризик «й заговорили українською у «язаний з небезпекою того, що покупець може не оплатити товар через нездатність заплатити чи навмисного невиконання вол «язань. Пам «ятаєте, що експортер занапащувати контроль над товаром з моменту його відвантаження. б) Ризик країни.

Імпортер намагається оплатити, але й уряд імпортера приймає закони, по валютному регулюванню, що перешкоджають виконанню платежу. Причина введення валютного регулювання може бути політичною, у вигляді альтернативи, валютне регулювання може просто бути результатом фінансового тиску, таким як проблема заборгованості країн третього світу, що означає, що країна імпортера не може Дозволити собі сплачувати за імпорт. в) Транзитний ризик.

Товар подорожує значно далі в міжнародній торгівлі, що в внутрішніх угодах, й, отже, існує велика небезпека утрати чи пошкодження товару под годину його транспортування від продавця до покупця.

Розрахунки в формі інкасо дають певні привілеї імпортеру, основне вол «язання якого складається в здійсненні платежу проти товарних документів, що дають йому декларація про товар, при цьому немає необхідності заздалегідь відволікати кошти із свого обігу. Проте експортер продовжує зберігати юридичне право розпорядження товаром до оплати імпортером, якщо не практикується пересилка безпосередньо покупцеві коносамента для прискорення одержання товару.

разом з тім інкасова форма розрахунків має істотні недоліки для експортера. По-перше, експортер несе ризик, зв «язаний із можливою відмовою імпортера від платежу, що може бути заговорили українською у «язане з погіршенням кін «юнктури ринку чи фінансового положення платника. Тому умовою інкасової форми розрахунків є довіра експортера до платоспроможності імпортера й його сумлінності. По-друге, існує чималий розрив в часі між надходженням валютної виручки по інкасо й відвантаженням товару, особливо при тривалому транспортуванні вантажу.

Для усунення цих недоліків інкасо на практиці застосовуються додаткові умови:

1) імпортер проводити оплату проти телеграми банку експортера про прийом й відправку на інкасо товарних документів (телеграфне інкасо). Цей вид інкасо не здобувши широкого розповсюдження;

2)по дорученню імпортера банк видає на користь експортера платіжну гарантію, приймаючи у собі вол «язання перед експортером оплатити суму інкасо при неплатежу із боці імпортера. Додаткова гарантія платежу звичайно застосовує при розрахунках по комерційному кредиту, бо при відстрочці оплати зростає ризик несплати імпортером документів в зв «язку із можливою зміною в фінансовому положенні платника. Інколи банк імпортера авалює вексель. Аваль (гарантія платежу) — вексельне поручництво. Банк- аваліст приймає відповідальність за платіж, ставлячи підпис звичайно на лицевій стороні векселі із обмовкою, проти всіх конкретно видана гарантія платежу, інакше вважає, що аваль виданий за векселедавця переказного векселі (експортера);

3) експортер використовує банківський кредит для покриття іммобілізованих ресурсів.

Ризики при розрахунках на умовах документарного інкасо такі ж, що й для відкритого рахунку, а саме, ризик покупця, ризик країни й транзитний ризик. як й по усім умовам оплати якщо матір місце валютний ризик, якщо експортер виставляє рахунок в іноземній валюті.

Для зменшення ризиків титульні документи посилаються за таким маршруту:

1) Експортер відвантажує товар й одержує титульні документи;

2) Експортер посилає титульні документи в свій банк із відповідними інструкціями;

3) Банк експортера посилає титульні документи до банку імпортера із інструкцією, що документи можуть бути передані лише: а) проти оплати; б) проти акцепту переказного векселі (тратти) (законно прийняте вол «язання оплатити експортерові проти комплекту документів чи на певну дату в майбутньому). в) проти оплати чи акцепту переказного векселі, банк імпортера передає титульні документи так, що імпортер може одержати товар по прибутті в його країну.

При цьому експортер зберігає контроль над товаром до тихий пір, поки не якщо зроблена оплата, чи не бачено законно прийняте вол «язання оплатити (вексель).

По документарному інкасо експортери зберігають міру контролю над товаром до тихий пір, поки смердоті не оплачені чи поки імпортер не акцептує переказний вексель. Колі використовується інкасо на умовах «документи проти платежу », імпортери можуть відмовитися від будь-якої робити із інкасо, залишивши експортера із його проблемою організації альтернативного продаж, й змушеного при цьому оплачувати вартість зберігання й страхування товару. По інкасо «документи проти акцепту », імпортери можуть не зробити платіж по акцептованому переказному векселем на належну дату, залишаючи експортера без платежу й без контролю над товаром. Проте в разі документарного акредитива, експортери знають, що смердоті мають банківську гарантію платежу, за умови, що смердоті виконають терміни й умови акредитива. Отже, по одержанні повідомлення про документарний акредитив, експортери можуть впевнено починати підготовку й відвантаження товару, знаючи, що смердоті мають банківську гарантію платежу.

Ризики при розрахунках на умовах акредитиву

Ризик покупця фактично усунений, бо невідому згоду покупця зробити платіж замінено умовною банківською гарантією.

Транзитний ризик фактично відсутній, за умови, що експортер підготував страховий документ, якщо такий обумовлений в акредитиві. Банки мають справу лише із документами, а чи не із товарами, й платіж якщо проваджень проти правильно представлених документів, поза залежності від якого чи можливого ушкодження товару.

Ризик країни усе ж таки може матір місце, бо уряд імпортера може заборонити банку-емітенту зробити платіж. Доти ж, є певні реґіони світу, де банки не такі платоспроможні, як смердоті повинні бути, й банк-емітент цілком можливо може не виконати вол «язання. У кінцевому випадку, існують дві проблеми, на котрі експортери часто вже не звертають уваги: а) Якщо повідомлення про акредитив здобуто безпосередньо з невідомого банку, існує небезпека, що це може бути фальшивий документ. б) Експортер може не виконати умови акредитива, бо акредитивна форма розрахунків передбачає документи, що він може не забезпечити.

Для імпортера акредитивна форма розрахунків Веде до іммобілізації й розпиленню його капіталів, оскільки він винен відкрити акредитив до одержання й реалізації товарів, але й одночасно дає йому можливість контролювати (через банки) виконання умів догоди експортером.

Для експортера после авансових платежів розрахунки в формі акредитива є найбільш вигідними, бо це єдина форма розрахунків (крім гарантійних операцій банків) банку, що містить вол «язання зробити платежі. Таким чином, для експортера безвідкличний акредитив має слідуючі привілеї у порівнянні із інкасованою формою розрахунків: o надійність розрахунків й гарантія своєчасної оплати товарів, бо її здійснює банк; o швидкість одержання платежу, якщо банк виробляє виплату негайно после відвантаження товару проти подання комерційних документів (в іншому випадку експортер може одержати кредит в своєму банку в національній валюті, до одержання платежу по акредитиву); одержання дозволу імпортером на переказ валюти в країну експортера при виставленні акредитива в іноземній валюті.

Головним недоліком розрахунків за допомогою акредитива є ті, що це досить дорога форма розрахунків для обох сторін, що заговорили українською у «язано із вартістю банківської гарантії.

При розрахунках по інкасо та при акредитивній формі міжнародних розрахунків між сторонами досить часто виникали непорозуміння. Щоб уникати таких непорозумінь сторони були вимушені складати досить громоські контракти та догоди. Це було б незручно й у 1993р. на міжнародному рівні були прийняті рішення про утворення Уніфікованих правил по інкасо та Унiфікованих правил й звичаїв для документарних акредитивів.

Уніфіковані правила по інкасо утворюють міжнародно-прийнятий кодекс по практиці документарних інкасо. Правила не включені в національні чи міжнародні законодавства, але й стали обов «язковими для всіх сторін, бо усі банківські документи (особливо платіжні доручення) апелюють до Правил. Правила застосовуються, якщо інше прямо не узгоджено й якщо ці положення, визначення з статтею не суперечать вимогам національного, державного чи місцевого законодавства і/або правил, від яких, можна відступати.

Унiфіковані правила й звичаї для документарних акредитивів (UCP) це набір міжнародно-прийнятих правил й визначень, що встановлюють відповідальність й вол «язання всіх сторін по документарним акредитивам. Всі банківські документи й повідомлення по документарним акредитивам зазначають, що акредитив підпорядкований UCP 1993. Якщо умови акредитива суперечать UCP, умови акредитива переважають й, якщо національне законодавство суперечить UCP, національне законодавство має переважну силу.

Завершальним етапом розрахункових операцій виступає банківський переказ. Тобто, можна сказати, й при інкасо й при акредитивній формі розрахунків банківський переказ якщо матір місце. Проблема міжнародних банківських телекомунікацій вирішується в наші дні шляхом утворення й експлуатації комп «ютерних банківських систем, що охоплюють практично всю земну кулю.

Автоматизація банківських процесів на міжнародному рівні дозволяє

— здійснювати безпаперові платіжні операції з мінімальним притягненням роботи людей й скорочуванням операційних видатків;

— прискорити обмін інформацією між банками за допомогою телекомунікаційних ліній зв «язку; - мінімізувати типові види банківського ризику (втрати документів, помилкову адресацію, фальсифікацію платіжних документів та ін.).

Провідною міжнародною організацією в сфері фінансових телекомунікацій є SWIFT — Співтовариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій (від англійського SWIFT — Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications).

Розділ 4 Охорона праці

4.1. Атестація робочих місць

Одним з засобів підтримання належного рівня охорони роботи є атестація робочих місць, Яка являє собою комплексну оцінку шкірного робочого місця на його відповідність передового науково-технічному рівню виробництва, гігієнічним нормам умів роботи, психофізіологічним параметрами працюючого, що дає йому змогу не лише продуктивно виконувати свої професійні обов «язки, але й і зберігати здоровий «я та не скорочувати тривалість діяльності у даній професії, тобто зберігати професійне довголітгя.

Порядок проведення атестації регулюється Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами роботи, затвердженими постановою Мінпраці України від 01. 09. 92 р. № 41 та Головним державним санітарним лікарем України 01. 09. 92 р.

Атестація робочих місць передбачає: виявлення безпосередньо на робочому місці шкідливих та небезпечних виробничих факторів та із «ясування причин їхні появи; дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу на конкретному робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища та характеру роботи на відповідність їхнього рівнів вимогам нормативних документів; обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії шкідливості умів роботи; встановлення чи підтвердження права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, а також інші пільги та компенсації залежно від умів роботи; перевірку правильності використання списків виробництв, робіт, професій, посад та показників умів роботи при наданні права на пільгове пенсійне забезпечення.

Атестація робочого місця дає можливість упритул наблизитись до розробки та здійснення заходів щодо його раціоналізації шляхом нормалізації умів, режимів роботи та в трудової середовища. як підкреслюють сучасні дослідники, основною метою атестації є: поліпшення умів й безпеки роботи, проведення інших заходів щодо охорони роботи, підвищення рівня культури виробництва; вивчення відповідності умів роботи рівню розвитку Сучасної техніки та технологій, удосконалення порядку та умів встановлення пільг та компенсацій; прискорення зростання продуктивності роботи на основі урахування психофізіологічних та особистісних особливостей працюючих, урахування їхні професійної придатності до даного виду діяльності; поліпшення використання основних фондів шляхом ліквідації надмірних робочих місць із застарілим обладнанням й таким чином забезпечення збалансованості числа робочих місць, раціоналізації режимів роботи; залучення фахівців до вирішення проблем по удосконаленню виробництва та ін.; інвентаризація програмного забезпечення ПЕОМ, що застосовується, для виявлення та припинення використання програмних продуктів, котрі не задовольняють психофізіологічні вимоги їхнього побудови, а також заміна їхнього более продуктивними програмами, адекватними психофізіологічному статусу працюючих, котрі більшою мірою відповідають вимогам перешкодостійкості, а отже сприяють надійності виконання виробничих завдань.

Атестація робочих місць здійснюється у кілька етапів:

1. Формується необхідна правова та інформаційно-довідкова база й організовується її вивчення.

2. Визначаються організації для проведення спеціальних робіт, заговорили українською у «язаних із атестацією.

3. Проводиться робота щодо виготовлення планів розміщення обладнання по кожному підрозділу та визначаються межі розташування робочих місць.

4. Визначається обсяг досліджень шкідливих та небезпечних факторів.

5. Здійснюється інвентаризація та паспортизація робочих місць.

Проводиться облік всього встановленого устаткування та про «єктивні заміри умів роботи на ньому. Виконується порівняння технологічного процесу, що використовується, із передбаченим у проектах. Для приведення їхнього у відповідність установлюється ставлення кількості робочих місць до числа працюючих.

6. Прогнозується можливість появи шкідливих та небезпечних факторів на робочих місцях.

7. На основі Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника встановлюється відповідність найменування професій та посад працівників, зайнятих на робочих місцях, що досліджуються, характеру робіт, що фактично виконуються. У випадку невідповідності професій (посад) вимогам Єдиного тарифно- кваліфікаційного довідника останні приводяться у відповідність із роботами, що фактично виконуються.

8. Визначається відповідність організації робочих місць існуючим нормативам та вимогам наукової організації роботи. У результаті на робоче місце заповнюється «Карта умів роботи» та розробляється комплекс заходів, спрямованих на раціоналізацію умів та режимів праці.

9. Проводиться скорочення чи раціоналізація робочих місць.

Проведення атестації дає можливість: виявити робочі місця, котрі не відповідають нормативним вимогам щодо умів та режимів роботи; підвищити коефіцієнт використовуваності устаткування; обґрунтувати та скоригувати норми трудових витрат шляхом реалізації заходів щодо удосконалення нормування та професійного добору придатних до даного виду діяльності людей; врахувати та за необхідності скоротити робочі місця, де застосовується малокваліфікована праця; дати оцінку обґрунтованості застосування різних пільг та компенсацій; розробити та здійснити заходь щодо раціоналізації умів та режимів роботи; ліквідувати робочі місця, раціоналізація які неефективна; здійснювати контролю над використанням наявної робочої сили; розробити та застосувати заходь, спрямовані на підготовку та підвищення кваліфікації кадрів.

10. Уточнюються діючі та вносяться пропозиції щодо встановлення пільг й компенсацій залежно від умів роботи, визначається обсяг матеріальних витрат на ці цілі.

Таким чином, атестація робочих місць є результатом здійснення певного комплексу заходів, який дає інформацію про можливість та засоби раціоналізації робочих місць чи їхні скорочення.

Важливою ланкою планування та обліку робочих місць й професійної діяльності, виявлення існуючих резервів виробництва є паспортизація. Загальновизнано, що паспорт — це типовий документ, у якому наведено відомості про регламентацію організації роботи на робочому місці.

Паспорт містить загальні відомості про робоче місце: найменування моделі устаткування, коефіцієнт його завантаження, найменування професії осіб, що виконують виробничі заподіяння на даному робочому місці, тощо. Наводиться планування робочого місця.

Звичайно паспорт складається із п «яті розділів:

1. Містить відомості про робоче місце в структурному підрозділі установи чи підприємства, де воно та розташоване, інформацію про основні характеристики роботи користувача ВДТ.

2. Представлена інформація про технологічні особливості виробничої діяльності та відомості про характеристики роботи, заговорили українською у «язані із цими особливостями.

3. Зосереджені атестаційні характеристики робочого місця: відомості про технологічну документацію, заговорили українською у «язану із даним робочим місцем (інструкції щодо експлуатації програм, що застосовуються, та ін.), хронокарти, що дають інформацію про часові параметри робочих операцій; дані про відповідність конкретного устаткування, розташованого на робочому місці, виробничим завданням, що виконуються, та вимогам наукової організації роботи; відомості про напруженість та важкість роботи на робочому місці; відображає забезпеченість робочого місця засобами захисту (екранні фільтри та ін.) та містить номер інструкції із техніки безпеки (пожежобезпека, електробезпека та ін.). Має відомості про рівень охорони роботи на робочому місці; відомості про умови роботи. У випадку наявності пільг через шкідливі чи особливо шкідливі умови роботи на робочому місці (котрі для переважної більшості користувачів ВДТ не встановлені) наводитися перелік належних пільг (пенсійні пільги, тривалість додаткової відпустки через існуючі шкідливі умови роботи, тривалість скороченого робочого дня, необхідність лікувально-профілактичного харчування та ін.). Введення таких пільг установлюється галузевими нормативними документами.

4. Формується система оформлення паспорти та правила атестації робочого місця.

5. Вказуються дані про виробничі операції, що виконуються на даному робочому місці, заговорили українською у «язані із ними техніко-економічні показники, що характеризують організацію (коефіцієнт зайнятості) та оплату роботи користувача ВДТ.

При нерівномірному розподілі робочих завдань по змінах паспорт складається на кожну із них.

4.2. Труднощі нормування факторів трудової діяльності

Виробничі приміщення, устаткування, технології повинні відповідати усім вимогам охорони роботи. Ці вимоги повинні виконувати будівельники, проектувальники технологій, працівники, котрі керують експлуатаційним процесом. При цьому повинні дотримуватися санітарно-гігієнічні норми, що регламентують ступінь впливу шкідливих факторів виробництва на організм користувача ВДТ, а також режими його роботи та відпочинку.

Ці вимоги законодавства про працю забезпечуються системою санітарного нагляду, органами Держнагляду та охорони роботи, а також контролем служб охорони роботи та профспілкових органів. Проте дотримання вимог нормування наштовхується на цілий ряд про «єктивних труднощів, заговорили українською у «язаних із дискусійністю проблеми визначення норми здоровий «я та норми впливу того чи іншого виробничого фактору.

Існують різні підходи до визначення норми, зумовлені як потребами практики, то й рівнем сучасних знань про норму, та ступінь відхилення від неї. Проте погляд на норму як на умовне, суб «єктивне уявлення про існуючі явища призводить до вкрай непродуктивної уяви про норму як про формальний феномен.

Одним із підходів до визначення норми є середньою статистичний спосіб. Він слабко враховує багатогранність, специфічність, динамічність, варіабельність та індивідуальність норми, а також вияв різних аномалій.

На думку багатьох сучасних авторів, найбільш прийнятним визначенням норми є її характеристика як функціонального оптимуму життєдіяльності організму, коли протікання всіх процесів у його системах відбувається із найбільшою узгодженістю, надійністю, економічністю та ефективністю.

Відомий авторитет у галузі фізіології роботи У. І. Медведєв вказує, що проблема фізіологічного нормування перетворюється у проблему, кількісного опису діапазону можливостей фізіологічних процесів, що забезпечують системну відповідь при здійсненні професійної діяльності. Під гігієнічним нормуванням він розуміє кількісну регламентацію тихий факторів трудового середовища, із якими безпосередньо взаємодіє людина, а основним критерієм такого нормування є збереження її здоровий «я шляхом забезпечення оптимальних чи субоптимальних умів навколишнього середовища. Проте, як подчеркивает автор, й у цьому випадку дослідники обмежені головною теоретичною трудністю — відсутністю чіткої та ясної концепції здоровий «я та хвороби.

Таким чином, між гігієнічним та фізіологічним нормуванням установлюються такі співвідношення: якщо гігієнічне нормування спрямоване на визначення припустимих параметрів зовнішніх умів за критеріями фізіологічного нормування, то фізіологічне нормування визначає умови оптимального функціонування та перетворень в організмі людини у процесі виробничої діяльності, розглядаючи гігієнічні норми та відхилення від них як такі, що підтримують чи порушують цю оптимальність.

Вирішення цієї принадливої проблеми заговорили українською у «язане із індивідуальними характеристиками особистості, вияв які зумовлений особливостями різних видів та форм діяльності, що на свій чергу впливає на рівень працездатності. Урахування особливостей людини та індивідуально-типологічних фізіологічних якостей (свідоме чи підсвідоме) допомагає працівнику виробити таку стратегію діяльності, Яка є компромісним оптимумом у конкретних умовах діяльності. Такий вибір стратегій діяльності у деяких випадках компенсує вади у фізіологічній чи психологічній сфері при виконанні професійних обов «язків.

Таким чином, для раціонального використання робочої сили необхідно суворо дотримуватися вимог охорони роботи шляхом застосування технічних, гігієнічних, фізіологічних та психологічних нормативів. Проте, враховуючи труднощі при створенні та застосуванні цих нормативів для різних професійних груп, невирішеність теоретичних питань визначення гігієнічної та фізіологічної норми, існування особливостей професійної діяльності у різних галузях, необхідно творчо підходити до їхнього розвитку — активізувати роботу по створенню галузевих норм умів та режимів роботи, розробляти адекватні способи профілактики функціональних порушень, захворювань та реабілітації здоровий «я.

4.3. Розумова працездатність та особливості її психофізіологічного забезпечення

Процес роботи має дві складові. Одна із них заговорили українською у «язана із цілями й технологією виробництва й може бути описана за допомогою «квантів» поведінки, друга- із функціональними можливостями людського організму.

Розглянемо випадок, коли праця ділиться на дискретні елементи (може складатися із кількох «квантів» поведінки) однакової складності. У цьому випадку можна запропонувати три способи виконання роботи.

1. Видача чергового елемента роботи лише после завершення обробки попереднього, без будь-яких обмежень на тривалість його виконання. Такий режим роботи називається вільним. Його мають багато професійних груп розумової роботи: письменники, кінорежисери, артисти, лікарі (якщо не існує екстремальних ситуацій, що вимагають швидкого прийняття рішення), інженери, вчителі, програмісти, оператори-спостерігачі, а також багато категорій користувачів ВДТ й т. п.

Вочевидь, що за такого режиму роботи можна оцінити працездатність, наприклад, за кількістю продукції, Яка виробляється (у тому випадку, якщо одержання цієї продукції не дуже заговорили українською у «язане із творчим процесом, й вона має чітко виділені одиниці роботи за досить великий проміжок години. Це дає можливість визначити розбіжності ефективності роботи у різних умовах діяльності.

2. Надходження чергового елемента роботи здійснюється через завдань (часто однаковий) проміжок години незалежно від того, чи виконано попереднє заподіяння. Такий режим роботи називається нав «язаним. Його мають користувачі ВДТ, що працюють у діалоговому режимі, диспетчери, касири та інші професійні групи.

У цьому випадку працездатність можна оцінити за якістю продукції за досить великий проміжок години. Якщо темп перед «явлення елементів роботи для даної особини великий чи смердоті досить складні, то працездатність можна охарактеризувати також за кількістю невиконаних завдань (помилки, що допускаються, можуть бути кількох типів: людина повільно виконувала роботу й не встигла її закінчити за відведений період; людина зробила помилку при виконанні заподіяння). Такий режим роботи дає можливість порівняти працездатність однієї особини у різні періоди роботи. Найбільш адекватним таке порівняння може бути у тому випадку, коли темп перед «явлення завдань не дуже низький (щоб не викликати монотонності, вияв якої залежить від властивостей нервової системи та інших характеристик особини) і не дуже високий (щоб кількість помилок був невеликою, але й праця досить інтенсивною). За вказаних умів можливе між індивідуальне порівняння працездатності.

3. Перед «явлення чергового елемента роботи здійснюється через неоднакові проміжки години, залежно від успішності вирішення попередніх завдань. Вочевидь, даний режим діяльності властивий деяким операторським професіям под година за екстремальних ситуаціях, коли прийняте рішення призводить до наслідків, що вимагають прийняття чергового рішення у максимально короткі рядки, та ін. Таке надходження завдань називається режимом з зворотним зв «язком. У тихий випадках, коли успішне вирішення заподіяння викликає зменшення експозиції наступного заподіяння, відбувається процес збалансування швидкості перед «явлення завдань із функціональними можливостями людини. Якщо заподіяння на даній швидкості виконуються правильно, то темп перед «явлення (залежно від змісту та організації робіт) може збільшуватися доти, поки людина не почне робити помилки. Потім швидкість знижується до тієї, коли знову забезпечується безпомилковість роботи.

Таким чином, темп перед «явлення завдань раз в раз наче підлаштовується под функціональні можливості працюючого. Якщо рівень мотивації максимальний, те в такому режимі робоче навантаження відповідає максимальній швидкості переробки конкретної інформації, що перед «являється даній особі. Тобто щоразу вона ставити своєрідний рекорд. У цьому випадку показники працездатності стають порівнюваними задля однієї людини, але й і для різних людей. Такий режим організації роботи специфічний для високоефективних виробництв, наприклад тихий, що існують на японській фірмі «Тойота», й може бути реалізований для деяких категорій користувачів ВДТ, де комп «ютер спроможний оцінити надійність професійної діяльності людини.

Оцінка ефективності розумової роботи (у тому числі роботи користувачів ВДТ), особливо за невеликі проміжки години (дні, тижні та місяці), звичайно, завдає значних труднощів. Для її здійснення частіше користуються фізіологічними та психологічними індикаторами працездатності, доповнюючи їхні показниками ефективності виконання різних тестових завдань. Показниками працездатності є не лише швидкісні характеристики переробки інформації, але й і якість (своєчасне, надійне, ефективного та ін. виконання роботи, а також психофізіологічні характеристики (наприклад, параметри уваги, пам «яті та ін.).

Розділ 3 Аналітична оцінка результативності різних форм міжнародних розрахунків та шляхи забезпечення ефективності їхнього широкого впровадження й використання в Україні

3.1. Аналіз міжнародних розрахунків; сучасний етап й напрями підвищення прибутковості банку від їхнього здійснення

Відділення Державного Експортно-імпортного банку України в м. Одесі, як суб'єкт господарської діяльності, виконує широкий, спектр операцій спрямованих на одержання максимального прибутку.

Міжнародні розрахунки у формі документарного акредитива, документарного інкасо й банківського переказу, як й інші операції відділення Державного Експортно-імпортного банку України в м. Одесі приносять дохід й впливають на результат діяльності банку.

Динаміка міжнародних розрахунків відділення Укрексімбанку в м. Одесі 1994−2000р. показано таблиці 2.9.

Таблиця 2.9.

Стан міжнародних розрахунків у відділенні Укрексімбанку

у м. Одесі за 1994−2000 р.

прим. |Показники |1994 |1995 |1996 |1997 |1998 |1999 |2000 | |Експорт: | | | | | | | | |Акредитиви |94 |65 |60 |61 |45 |25 |11 | |Інкасо |41 |50 |13 |5 |1 |1 |- | |Перекази |11 254 |10 960 |9815 |8428 |7880 |6400 |5900 | |Імпорт: | | | | | | | | |Акредитиви |46 |16 |30 |21 |12 |12 |27 | |Інкасо |13 |6 |11 |22 |5 |2 |2 | |Перекази |7320 |7212 |6945 |6117 |5500 |3600 |3460 |

Слід зазначити, що за даними таблиці 2.9. можна зробити висновок про прогресуюче зниження використання в господарській діяльності міжнародних форм розрахунків. Це пояснюється фінансово-економічною обстановкою в стране й твердій конкуренції із боці комерційних банків, що пропонують здійснення переказних операцій по более низьким тарифним ставкам.

Серед Українських підприємств цієї форми розрахунків надають перевагу експортери що поставляють свою продукцію в країни, що розвиваються, в такі як Індію, Шрі-Ланку, Пакистан, Іран та ін., законодавство які обмежує застосування прямого переказу; підприємства вимушені використовувати акредитивну форму по вимозі покупця їхні товару для забезпечення умів торгової угоди.

За даними таблиці 2.9. спостерігається тенденція до скорочення кількості експортних акредитивів, що в більшому ступені пояснюється падінням виробництва і експорту в цілому. Кількість імпортних акредитивів за останній рік збільшилося через обмеження НБУ на здійснення розрахунків між партнерами у формі банківського переказу, уведених наприкінці серпня 1999 року.

Інкасова форма розрахунків, як видно з таблиці 2.9., використовується вкрай рідко, що обумовлене недостатністю гарантій при використанні даної форми розрахунків по обидва боки, й експортери надають перевагу укладенню контрактів, що передбачають передоплату. Тому документарне інкасо рекомендується лише в тихий випадках, коли продавець й покупець довіряють один одному, а також кредитоспроможність покупця не викликає сумніву.

Основними перспективи роботи відділення є підвищення якості виконуваних міжнародних операцій, а також активізація роботи із залучення нових клієнтів на обслуговування у відділення для збільшення прибутковості від проведених операцій.

Динаміка отриманого прибутку відділення міжнародних розрахунків відділення Укрексімбанку в м. Одесі за 1998 й 1999р. представленій у таблиці 2. 10.

Таблиця 2. 10.

Динаміка отриманого прибутку відділення міжнародних розрахунків

у 1998−1999 р.

|Види здійснюваних |Доход за 1998 |Доход за 1999|Динаміка зростанню | |відділом операцій |рік |рік |(+,-) | |Переказні й інкасові |598 819,13 |412 865,07 |-185 954,06 | |операції | | | | |Акредитивні операції |39 658,69 |23 321,35 |16 337,34 |

З даних таблиці 2. 10. видно що спостерігається тенденція зниження доходів по всіх формах міжнародних розрахунків. Це підрозумівається под зниженням обсягів вироблених розрахунків через нестабільність економіки країни й загального зниження виробництва.

Структура комісійних доходів відділення по операціях на валютному ринку в загальній структурі доходів представленій у таблиці 2. 11.

Розділ 3 Охорона праці

3.1. Охорона роботи в Україні на початку ХХІ століття.

З дня незалежності України охороні роботи приділили значну увагу. У зв «язку із цим було б створено у 1992 році Закон України «Про охорону роботи », завдяки якому було б багато приділено уваги життю та здоровий «ю громадян України; але й чомусь у ХХІ століття ми увійшли із рівнем травматизму, який перевищує усі розумні межі.

Створюється враження, що ситуація із охорони роботи в Україні переходити у категорію некерованої й практично не прогнозованої. Невипадково, що сьогодні засоби масової інформації про аварії, катастрофи та зазагибель людей на виробництві нагадують ведення військових дій. Висновок один, якщо кожний керівник та підприємець, кожний працюючий не вживає координальних заходів, ситуація із катастрофічної переросте в обвальну (як в економіці), для виправлення якої знадобляться десятиріччя. Щоб запобігти цьому, потрібні зусилля всіх вчених, спеціалістів, практичних працівників у галузі охорони роботи. До решти незадовільним є стан охорони роботи на малих, орендних й приватних підприємствах, комерційних структурах. Служба охорони роботи місцевих районних облдержадміністрацій не організована. На підприємствах не додержуються вимог щодо забезпечення безпечних умів праці.

Виробничі приміщення, устаткування, технології повинні відповідати усім вимогам охорони роботи. Ці вимоги повинні виконувати будівельники, проектувальники технологій, працівники, котрі керують експлуатаційним процесом. При цьому повинні дотримуватися санітарно-гігієнічних норм, що регламентують ступінь впливу шкідливих факторів виробництва на організм людини, а також режим його роботи та відпочинку.

Ці вимоги законодавства про працю забезпечуються системою санітарного нагляду, органам Держнаглядохоронпраці, а також контролем служб охорони роботи та профспілкових органів. Проте дотримання вимог нормування наштовхується на цілий ряд про «єктивних труднощів, заговорили українською у «язаних із дискусійністю проблеми визначення норми здоровий «я та норми впливу того чи іншого виробничого фактору.

Одним з підходів до визначення норми є середньостатистичний спосіб. Він слабко враховує багатогранність, специфічність, динамічність, варіабельність та індивідуальність норми, а також вияв різних аномалій.

На думку багатьох сучасних авторів, найбільш прийнятим визначенням норми є її характеристика як функціонального оптимуму життєдіяльності організму, коли протікання всіх процесів у його системах відбувається із найбільшою узгодженістю, надійністю, економічністю та ефективністю.

Відомий авторитет у галузі фізіології роботи В.І. Медведєв вказує, що проблема фізіологічного нормування перетворюється у проблему кількісного опису діапазону можливостей фізіологічних процесів, що забезпечують системну відповідь при здійсненні професійної діяльності. Під гігієнічним нормуванням він розуміє кількісну регламентацію тихий факторів трудового середовища, із якими безпосередньо взаємодіє людина, а основним критерієм такого нормування є збереження її здоровий «я шляхом забезпечення оптимальних чи субоптимальних умів навколишнього середовища. Проте, як подчеркивает автор, й у цьому випадку дослідники обмежені головною теоретичною трудністю — відсутністю чіткої та ясної концепції здоровий «я та хвороби.

Таким чином, між гігієнічним та фізіологічним нормуванням установлюються такі співвідношення: якщо гігієнічне нормування спрямоване на визначення припустимих параметрів зовнішніх умів за критеріями фізіологічного нормування, то фізіологічне нормування визначає умови оптимального функціонування та перетворень в організмі людини у процесі виробничої діяльності, розглядаючи гігієнічні норми та відхилення від них як такі, що підтримують чи порушують цю оптимальність.

Розвиваючи описані уявлення про нормування, дослідники вказують, що мобілізація, використання та відновлення трудового потенціалу людини найтіснішим чином заговорили українською у «язані із особливостями її психіки. Тому при розробці та застосуванні нормування трудового середовища необхідно враховувати психологічні фактори та проводити роботу щодо гуманізації роботи, тобто раціонально використовувати властивості особистості працівника, перетворюючи працю із тяжкого обов «язку у задоволення найважливіших його потреб.

Вирішення цієї принадливої проблеми заговорили українською у «язане із індивідуальними характеристиками особистості, вияв які зумовлений особливостями різних видів та форм діяльності, що на свій чергу впливає на рівень працездатності. Урахування особливостей людини та індивідуально-типологічних фізіологічних якостей (свідоме чи підсвідоме) допомагає працівнику виробити таку стратегію діяльності, Яка є компромісним оптимумом у конкретних умовах діяльності. Такий вибір стратегій діяльності у деяких випадках компенсує вади у фізіологічній чи психологічній сфері при виконанні професійних обов «язків.

Проте існують професії та виробничі ситуації (аварії, робота в екстремальних умовах навколишнього середовища та інше), коли вибір компромісних стратегій діяльності ускладнений чи неможливий. Тоді можна говорити про гетерогенність (неоднорідність) професій, оскільки самі ставлять дуже жорсткі вимоги до характеристики особистості та психофізіологічних якостей людини, а інші - включають можливості компенсації поведінкою вимог до задовільного виконання посадових обов «язків. Викладене подчеркивает необхідність існування ще однієї категорії нормативів до роботи в окремих професіях — нормативів психологічних та психофізіологічних.

Таким чином, для раціонального використання робочої сили необхідно суворо дотримуватися вимог охорони роботи шляхом застосування технічних, гігієнічних, фізіологічних та психологічних нормативів. Проте, враховуючи труднощі при створенні та застосуванні цих нормативів для різних професійних груп, невирішеність теоретичних питань визначення гігієнічної та фізіологічної норми, існування особливостей професійної діяльності у різних галузях, необхідно творчо підходити до їхнього розвитку — активізувати роботу по створенню галузевих норм умів та режимів роботи, розробляти адекватні способи профілактики функціональних порушень, захворювань та реабілітації здоровий «я.

3.2. Аналіз умів роботи на підприємстві.

3.2.1. Загальна характеристика умів роботи відділку, бухгалтерії, ділянці, банку.

Охорона роботи — система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційно-технічних, гігієнічних й лікувально-профілактичних заходів та засобів, що забезпечують безпечу, збереження здоровий «я та працездатність людини у процесі праці.

Усі різноманіття нормативних документів, що включають поняття охорона роботи, передбачає створення таких умів, за які виключено чи значно ослаблене вплив на працюючих шкідливих та небезпечних факторів трудового середовища.

Під шкідливим виробничим чинником розуміємо такий чинник виробничого середовища, вплив якого на працюючого завдає шкоди його здоровий «ю та умів впливу шкідливих факторів може статі небезпечним.

До небезпечних факторів належати такі фактори трудового середовища, вплив які на працюючих у певних умовах призводить до різкого погіршення здоровий «я чи до травми.

У сучасному зграбному виробництві, насиченому технікою, спостерігається дія одного, а цілого комплексу виробничих факторів, частина із які може бути не лише шкідливими, але й і небезпечними. Несприятливий вплив шкідливих факторів може бути оборотним — функції та морфологічні зміни в організмі при цьому відновлюються после припинення впливу факторів. Проте при значній інтенсивності більшості факторів несприятливі зміни накопичуються, що визначається як кумулятивний ефект.

При впливі на організм декількох факторів ефект комплексу може дорівнювати сумі впливу окремих факторів, що визначається як адитивний вплив. Іноді спільний вплив менший за адитивний. Особливу небезпеку становить підсилення одних факторів іншими, що свідчить про наявність потенціювання їхні дії. Окрім того, взаємодія комплексу виробничих факторів може статі причиною виникнення акумулюючого ефекту (а й у випадку неадитивного впливу комплексу факторів цей ефект може бути підсилений), що завдає значно більшої шкоди здоровий «ю, ніж дія одного із них.

Зараз проводяться інтенсивні дослідження щодо виявлення механізмів впливу на організм комплексу факторів трудового середовища. Алі у зв «язку із надзвичайною складністю запитання, його вирішення ще минулому до завершення. Особливо це стосується роботи користувачів відеодисплейних терміналів, де на організм діє комплекс слабко виражених факторів, вивчення ефекту взаємодії які вкрай ускладнено.

Науки, що вивчають вплив на організм людини факторів виробничого середовища, це гігієна та фізіологія праці.

Гігієна роботи — це комплекс заходів та засобів по збереженню здоровий «я працівників, профілактиці несприятливих впливів виробничого середовища та трудового процесу.

Фізіологія роботи вивчає функції організму людини в умовах її трудової діяльності із метою забезпечення високого рівня працездатності та здоровий «я.

Широкомасштабні заходь, спрямовані на поліпшення здоровий «я людей, повинні здійснюватися як у суспільстві в цілому, то й безпосередньо на кожному підприємстві та установі у встановленому законодавством порядку. Суворе додержання вимог гігієни та фізіології роботи є не лише особистою справою окремої людини, але й і будь-якого колективу — виробничого, учбового, наукового й тому подібне, оскільки порушення принципів гігієни позначається не так на здоровий «я порушника, але й і на здоровий «я інших членів колективу.

Гігієна та фізіологія роботи дають можливість підняти на более високий рівень охорони роботи, забезпечити безпечний й здоровий спосіб життя та професійної діяльності.

Бухгалтерія банку не є підрозділом зайнятим на виробництві. На цій ділянці роботи приділяється увага чинникам, котрі негативно впливають на безпечу роботи робітників цого відділення. Для забезпечення нормальних умів роботи власнику необхідно провести атестацію робочих місць відділення, стосовно довести їхнього до нормативних вимог.

Атестація робочих місць є одним з засобів підтримання належного рівня охорони роботи й являє собою комплексну оцінку шкірного робочого місця на його відповідність передового науково-технічному рівню виробництва, гігієнічним нормам умів роботи, психофізіологічним параметрами працюючого, що дає змогу не лише продуктивно виконувати свої професійні обов «язки, але й і зберігати здоровий «я та не скорочувати тривалість діяльності у даній професії, тобто зберігати професійне довголіття.

Порядок проведення атестації регулюється Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами роботи, затвердженими постановою Мінпраці України від 01. 09. 92 року № 41 та Головним державним санітарним лікарем України.

Атестація робочих місць передбачає: виявлення безпосередньо на робочому місці шкідливих та небезпечних виробничих факторів та із «ясування причин їхні появи; дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу на конкретному робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища та характеру роботи на відповідність їхні рівнів вимогам нормативних документів; обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії шкідливості умів роботи; встановлення чи підтвердження права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, а також інші пільги та компенсації залежно від умів роботи; перевірку правильності використання списків виробництв, робіт, професій, посад та показників умів роботи при наданні права на пільгове пенсійне забезпечення.

Атестація робочого місця дає можливість упритул наблизитись до розробки та здійснення заходів щодо його раціоналізації шляхом нормалізації умів, режимів роботи та в трудової середовища. як підкреслюють сучасні дослідники, основною метою атестації є:. поліпшення умів й безпеки роботи, проведення інших заходів щодо охорони роботи, підвищення рівня культури виробництва;. вивчення відповідності умів роботи рівню розвитку Сучасної техніки та технологій, удосконалення порядку та умів встановлення пільг та компенсацій;. прискорення зростання продуктивності роботи на основі урахування психофізіологічних та особистісних особливостей працюючих, урахування їхні професійної придатності до даного виду діяльності;. поліпшення використання основних фондів шляхом ліквідації надмірних робочих місць із застарілим обладнанням й таким чином забезпечення збалансованості числа робочих місць, раціоналізації режимів роботи;. залучення фахівців до вирішення проблем по удосконаленню виробництва та інше;. інвентаризація програмного забезпечення ПЕОМ, що застосовуються, для виявлення та припинення використання програмних продуктів, котрі не задовольняють психофізіологічні вимоги їхнього побудови, а також заміна їхнього более продуктивними програмами, адекватними психофізіологічному статусу працюючих, котрі більшою мірою відповідають вимогам перешкодостійкості, а отже сприяють надійності виконання виробничих завдань.

Таким чином, атестація робочих місць є результатом здійснення певного комплексу заходів, який дає інформацію про можливість та засоби раціоналізації робочих місць чи їхні скорочення.

3.2.2. Аналіз повітряного середовища на підприємстві.

Підприємства, котрі працюють у закритих приміщеннях повинні бути обладнані витяжною вентиляцією чи кондиціонерами, в залежності від того котрі види робіт виконують робітники. Розрахунок встановлення вентиляції проводитися згідно наявності робочих місць, а також висновок експертизи умів роботи згідно розрахунків на кожне робоче місце.

Щорічно в Україні викидається у повітря 2 мільйони тон шкідливих речовин. У середньому на шкірного громадянина України припадає близько 400кт шкідливих речовин. Крім того, 14 працюючих атомних реакторів АЕС за умів ідеальної безаварійної роботи викидають у повітря понад 140 тисяч кюрі радіоактивних речовин на рік.

Працюючі люди, обладнання та пристрої опалення викидають в навколишнє середовище теплову енергію. Усі це разом взяте приводити до погіршення продуктивності роботи на 5−10% та виникнення різних захворювань.

Вентиляція виробничих приміщень й робочих місць — основа оздоровлення умів роботи, підвищення продуктивності роботи та ліквідації небезпечних професійних захворювань. Вентиляція й опалення виробничих приміщень здійснюється для всіх виробничо-побутових та допоміжних приміщень, згідно будівельних норм та правил.

Вентиляція може бути природня, штучна чи мішана.

Природня вентиляція виробничих приміщень здійснюється за рахунок спеціальних каналів, квартирок тощо. При розрахунку природньої вентиляції розраховують площу квартирки, каналу (проріз) як верхньої то й нижньої.

Кондиціювання повітря — це створення та автоматизована підтримка в приміщені нормального повітря. Може використовуватись повне кондиціювання повітря чи неповне кондиціювання. При повному кондиціюванні забезпечується постійна температура повітря, відносна вологість, чистота та швидкість повітря. При необхідності повітря очищають, нагрівають чи охолоджують, сушать чи зволожують, озонують чи іонізують, дизенфикують чи опромінюють ультрафіолетовими променями. Для розрахунку кондиціонера розраховують необхідний повітрообмін повітря. Далі вибирають тип кондиціонера.

3.2.3. Аналіз освітлення робочого місця.

Результати дослідження показали, що виникнення одного із істотних джерел негативних фізіологічних впливів на працівників заговорили українською у «язане із дискомфортними зоровими умовами через неправильне спроектоване освітлення. Наближено можна вважати, що при 10 відсотковому зменшенні освітленості працездатність знижується на 1 відсоток. Колі за характером роботи вимагається комбінація носіїв інформації, освітленість можна варіювати від 300 до 700 лк, причому чим рідшою є зміну полів зору в процесі роботи (наприклад, із екрана на документ та навпаки), тім вищим може бути рівень освітленості. Наприклад, для роботи із відеотерміналом оптимальною освітленістю робочих приміщень вважається 300−500 лк.

Штучне освітлення у приміщеннях треба здійснювати у вигляді комбінованої системи освітлення із використанням люмінесцентних джерел світла у світильниках загального освітлення, котрі слід розташовувати над робочими поверхнями у рівномірно-прямокутному порядку. Для запобігання засвітлення, лінії світильників повинні бути розташовані із достатнім бічним зміщенням відносно рядів робочих місць чи зон, а також паралельно до світлових отворів. Бажана розміщення вікон із одного боці робочих приміщень. При цьому кожне вікно винне матір світлорозсіюючі штори із коефіцієнтом відбивання 0,5−0,7.

Освітлення робочого місця може бути природним й штучним. Природне освітлення — освітлення приміщення прямим й відбитим денним світлом, яку проникає через вікна та інші конструкції. Сучасне освітлення — це доповнення природнього освітлення штучним. Розрахунок природнього освітлення при бічного освітленні зводиться до надходження сумарної площі вікна.

=(Sп*Kн*Z*Kз)/(100*Кс*Кв), де

Sп — площа підлоги кімнати, цеху, приміщення м2 (ширину приміщення перемножають на довжину);

Кн — нормоване значення коефіцієнта природнього освітлення приймаємо Кн=0,01+0,03 чи єп= 1−3%;

Z — світлова характеристика вікна, приймаємо Z=0,8−0,9;

Кз — коефіцієнт запасу, який враховує затемнення вікна деревами, сусідніми приміщеннями, приймаємо Кз=1,0−1,7;

Кс — загальний коефіцієнт світлопропускання скла вікна із врахуванням затемнення, приймаємо Кс=0,15−0,6;

Кв — коефіцієнт, який враховує відображення світла від внутрішніх поверхонь приміщення, приймаємо Кв=1−10.

Штучне освітлення передбачається для всіх виробничих приміщень та побутових приміщень. Штучне освітлення ділиться на робоче, аварійне, чергове та евакуаційне. У виробничому відділі використовується загальне робоче освітлення.

3.2.4. Аналіз галасу приміщенні.

Шум — одна з форм фізичної дії середовища, що впливає на продуктивність працездатності. Надмірна інтенсивність галасу знижує продуктивність роботи на 40 відсотків, призводить до захворювання. Шум справляє негативний вплив на функціональний стан людини. Відомо, що шум несприятливо діє на людину, особливо при тривалому впливі; це виражається у зниженні розумової працездатності, підвищенні втрати енергії (на 17 відсотків), появі головного болю, розвитку безсоння, послабленні уваги та інше.

Шум може бути чинником, що сприяє розвитку стресу. Відзначено взаємозв «язок між скаргами на шум, із одного боці, та емоційними порушеннями й поганим настроєм — із іншого. Вплив галасу на вегетативну нервову систему може проявлятися при рівнях, близьких до припустимого, й призводити до порушення периферійного кругообігу за рахунок спазму капілярів шкіри та слизових оболонок, а також до інших негативних наслідків.

Для вимірювання галасу застосовують різні шумовимірювачі, частотні аналізатори та інші прилади. Частотні аналізатори служать для виділення будь-якої смуги частот для подальшої направленої корекції галасу як за про «єктивними показниками, то й згідно із суб «єктивним сприйняттям. Вимірювання галасу на робочих місцях здійснюється згідно із ГОСТ 12.1. 050−86 та ГОСТ 23 941–79.

Нормованими параметрами галасу на робочих місцях є рівні середньоквадратичних звукових тисків (дБ)та рівні звуку (дБА), що вимірюється по шкалі «А «шумовимірювача. Останні найбільш близькі до фізіологічного сприйняття людиною.

Згідно із ГОСТ 12.1. 003−83 шум у приміщенні, де виконують роботу, заговорили українською у «язану із виробленням концепцій, створення нових програм, викладацькою роботою, творчістю, не винен перевищувати 40 дБА. Праця керівників виробництва, заговорили українською у «язана із контролем групи людей, що виконують переважно розумову роботу, не винна супроводжуватися шумом вище 55 дБА. Під годину виконання розумової роботи за особистим графіком із інструкцією (операторська та близька до неї види діяльності) й точних зорових робіт не винна перевищувати 65 дБ.

Джерелами галасу є: транспорт, насоси, двигуни, пневматичні та електричні інструменти, верстати, будівельна та комп «ютерна техніка тощо. У робітників, котрі мають справу із шумними машинами та механізмами, виникають стійкі порушення слуху. Тривала дія галасу робить людину нервовою, погіршує самопочуття, знижує працездатність та швидкість, вповільнює розумовий процес, робить людину дратливою та пригніченою. Такий стан людини спричиняє аварію на виробництві.

Треба пам «ятати, що:

— шумовий фон до70 дБ викликає погіршення ендокринної та нервової систем;

— шумовий фон до 90 дБ порушує слух;

— шумовий фон до 120 дБ призводить до фізичного болю, який може бути нестерпним;

— шумовий фон у фінансових відділах, де переважає розумова праця, не винен перевищувати 45−55 дБ;

— для робітників цехів, гаражів 56−70дБ;

— шумовий фонд банківських установ складає 60−75дБ.

Основними заходами боротьби із шумом є усунення чи ослаблення причин галасу самому його джерелі у процесі проектування, використання засобів звукопоглинання, раціональне планування виробничих приміщень, використовують шумовловлюючі екрани, фільтри-поглиначі, встановлюють безшумні механізми, змінюють технологію виробництва, динаміку транспортних потоків, використовують зелені насадження, шумозахисні полоси будинків та споруд.

3.2.5. Оцінка електробезпеки.

Електрообладнання, яким доводитися користуватись працівникам фінансових та інших відділів, банківських установ, являє собою потенційну небезпеку. Електричний струм. Проходячи крізь тіло людини, лагодити на нього складний вплив: термічний — нагрівання тканини живого організму; біологічний — подразнення й збудження нервових волокон та інших тканин організму; електролітичний — розпад крові та плазми; механічний — розрив шкіри, вивихи, переломи кісток.

Поріг відчуття струму залежить від стану нервової системи та фізичного розвитку людини. У більшості випадків — це струм 1мА при змінній частоті 50 гц. Для жінок порогове значення струму удвічі рази нижче ніж для чоловіків. При струмі 10−15 мАЛО виникає судорожне скорочення м «язів, яку раз в раз підсилюється, й людина не може самостійно звільнитись від контакту зі струмопровідною частиною обладнання.

Слід пам «ятати, що основними причинами враження електричного струму є:

— випадкове доторкання до струмопровідних частин, що перебувають под напругою;

— несправність захисних засобів, якими потерпілий доторкається до струмопровідних частин;

— поява напруги на металевих частинах електрообладнання (огорожах, карнізах, кожухах) у результаті пошкодження ізоляції струмопровідних частин електрообладнання, замикання фази на землю;

— поява напруги на відключених частинах електрообладнання в результаті поломки обладнання, помилкового включення обладнання, коротких замикань струмопровідних частин, розряду блискавки та інше;

— виникнення кропової напруги на поверхні землі чи підлоги, на якій стоїть людина, в результаті замикання дроту на землі, несправності заземлення.

При роботі із електрообладнанням необхідно виконувати такі правила техніки безпеки:

— перед включенням електроприладів візуально перевірити шнури на наявність механічних порушень;

— забороняється працювати із електроприладами вологими руками;

— не залишати електроприлади без нагляду на довгий час;

— после закінчення роботи вимкнути електроприлади;

— при виявлені чи виникненні несправності в електроустаткуванні негайно викликати електрика, що його обслуговує;

— категорично забороняється самостійно проводити будь-які ремонтні роботи;

— вміти надати лікарську допомогу при ураженні електричним струмом.

3.2.6. Охорона роботи при експлуатації комп «ютерної техніки.

Науково-технічний прогрес призводить до корінної зміни характеру та засобів трудової діяльності. Він створює для людини велику кількість благ: зменшує тяжкість роботи (фізичне навантаження), робить її інтелектуальною, цікавою, різноманітною, розвиває творчі здібності людини, сприяє удосконаленню її професійних навичок тощо.

Проте сучасна техніка є потенціальним джерелом високої небезпеки для життя та здоровий «я працівника, оточуючих його людей, а також навколишнього середовища. На думку переважно більшості дослідників, процес роботи та умови її безпеки слід вивчати, враховуючи особистісні та індивідуально- типологічні особливості працюючого, оскільки помилка на виробництві (ціна якої тепер дуже висока), а також нещасний випадок, є наслідком зіткнення між якостями людини та особливостями конкретної професійної діяльності.

Особливо це стосується сучасних технологій, що активно використовують комп «ютери. Мільйони користувачів відеодисплейних терміналів персональних комп «ютерів працюють практично в всіх галузях народного господарства. Широке впровадження комп «ютерної техніки, що дає змогу автоматизувати багато рутинних операцій, одержати доступ до численних джерел інформації й тому подібне, істотно підвищує продуктивність роботи користувачів комп «ютерних програм. Проте активне впровадження у практику персональних комп «ютерів має двоякий характер. З одного боці, підвищується результативність роботи, а із іншого — із «є фактори, котрі несприятливо впливають на здоровий «я працюючої людини. У зв «язку із цим набуває актуальності вивчення фізіологічних, психологічних, соціальних та виробничих наслідків використання персональних комп «ютерів, розробка та активне застосування заходів, що нормалізують працю та зберігають здоровий «я користувачів.

Багато факторів ризику, що викликають напруження різних систем організму, зумовлені технократичним розвитком суспільства, а людина залишається без необхідного захисту. У сучасних технічних пристроях, при створенні комп «ютерних програм та у інших випадках нерідко не враховуються психофізіологічні можливості людини, відсутності системи контролю її стану за фізіологічними показниками. У результаті людина безконтрольно піддається психоемоційним напруженням, перенапруженню зорової та іншої систем, котрі повторюються біля день, призводять до розвитку спочатку функціональних, а потім й соматичних порушень.

Психоемоційний стрес є причиною багатьох функціональних порушень чи захворювань: психосоматичних (психозів, неврозів, порушень сну); серцево-судинної системи (аритмій, гіпертонічної хвороби, інфаркту міокарда); виразно-дистрофічних поразок шлунково-кишкового тракту; зниження імунітету, розвитку схильності до вірусних та багатьох інфекційних захворювань, аутоімунних процесів; ревматичних уражень та остеохондрозів; онкологічних; гормональних розладів, порушень статевих функцій та інше.

Водночас стан умів роботи в установах, організаціях та на підприємствах, що використовують комп «ютери, часто вже не задовольняє сучасні гігієнічні та ергономічні вимоги. Користувачі відеодисплейних терміналів нерідко зазнають дії таких небезпечних та шкідливих виробничих факторів, як підвищений рівень галасу, неоптимальна температура зовнішнього середовища, відсутність чи нестача природного світла, нераціональне освітлення робочої зони, статична електрика, змінений аероіонний склад повітря робочої зони та інше. Робота користувача часто сполучена із монотонністю, гіподинамією чи наявністю інших факторів, заговорили українською у «язаних з змістом та організацією.

Вплив комплексу вказаних несприятливих факторів призводить до зниження працездатності, появи несприятливих функціональних розладів здоровий «я. Наприклад, дія лише одного з зазначених факторів — галасу, поряд з специфічним впливом на орган слуху, може викликати труднощі у якісному розпізнаванні та швидкості сприймання кольорових сигналів, знижує гостроту зору та зорову адаптацію, порушує сприймання візуальної інформації, знижує здатність швидко та точно виконувати координовані рухи, зменшує продуктивність роботи на 5−12 відсотків.

Тривале перебування людини у зоні комбінованого впливу різних несприятливих факторів може призвести до розвитку професійного чи професійно зумовленого захворювання. Наслідком спільної дії несприятливих факторів виробничого середовища є зниження резистентності (опірності) організму. У випадку, коли складові трудового навантаження перевищують функціональні резерви організму, напруження фізіологічних функцій може виявитися надмірним й викликати ознаки перенапруження, яку поступово переходити у патологію.

Робота за відеодисплейним терміналом є значним навантаженням на м «язовий апарат очей. Дослідженнями провідних офтальмологів встановлено, що 72% користувачів відеодисплейних терміналів скаржились на проблеми збоку очей. Ці скарги умовно поділяються на «очні «(біль в області очей, відчуття піску в очах, печервоніння повік та очних яблук, головний біль) та «зорові «(затуманювання зору, утруднення под годину переведення погляду із близьких на далекі предмети та тому, швидка втома под годину зорової роботи, подвоєння предметів).

На сьогодні опубліковано ряд повідомлень про захворювання шкіри у користувачів відеодисплейних терміналів. Ці захворювання проявляються у вигляді: висипу, який виникає через кілька часів роботи із комп «ютером та починається із свербежу, лущення, рожевих вугрів, себорейного дерматиту, атопічного дерматиту тощо. У літературі є данні про підвищення частоти спонтанних абортів серед вагітних жінок — користувачів відеодисплейних терміналів та збільшення кількості випадків уроджених дефектів у їхніх дітей.

Рекомендаціями щодо організації робочого місця працюючого за комп «ютером та захисту від шкідливого впливу комп «ютера на здоровий «я людини є такі:

— до роботи із комп «ютерами допускаються особини, котрі засвоїли відповідний практичний курс, склали іспит та отримали посвідчення на право роботи за комп «ютерами;

— ознайомились із інструкцією щодо роботи із ЕОМ й отримали інструктаж на робочому місці;

— перед вмиканням ЕОМ у мережу необхідно переконатись у наявності заземлення приладів, у справності шнура живлення, шнура зв «язку клавіатури із блоком живлення;

— категорично забороняється включати ЕОМ у розетку при несправному шнурі живлення, проводити будь-який ремонт под годину роботи ЕОМ, вмикати та вимикати роз'єми кабелів при поданій напрузі, залишати комп «ютер под живленням без нагляду;

— после закінчення роботи на ЕОМ необхідно відключити живлення, пам «ятаючи, що частина схеми залишається под напругою 220В;

— у разі виникнення пожежі використовувати усі наявні засоби гасіння пожежі, крім води й пінних вогнегасників (ОХІІ-Б), при необхідності викликати пожежну команду за телефоном 01;

— положення тіла винне відповідати погляду, неправильна поза призводить до виникнення захворювання;

— нижній край екрана винен бути на 20 см нижче рівня очей, рівень верхньої крайки екрана винен бути на висоті чола;

— екран встановлюють на відстані 75−120см від очей працюючого;

— висота клавіатури винна бути встановлена таким чином, щоб кисті рук користувача розміщувались прямо, щоб не було б потреби далеко витягуватись;

— спинка стільця винна підгримувати спину користувача, кут між стегнами й хребтом має становити 90 градусів;

— відстань між столами із комп «ютерами винна бути не менше 1,5 м, між моніторами — 2,2 м;

— якщо под годину роботи доводитися дивитися на документи, то підставку із оригіналом документа треба встановлювати в одній площі й на одній висоті із екраном;

— уникати яскравого освітлення екрану, щоб не втомлювати очі різкою зміною потужності світлового потоку;

— екран комп «ютера потрібно розміщувати под прямим кутом до вікон, сам вікна под годину роботи доцільно завішувати чи закривати жалюзями;

— у робочому приміщенні доцільно збільшувати повітря (оптимальна вологість — 60% при температурі 21 градус), розміщувати квіти, акваріум у радіусі 1,5 м від комп «ютера;

— при введенні даних, редагуванні програм, читанні інформації із екрана, безперервна робота за екраном монітора не винна перевищувати чотирьох часів при восьмигодинному робочому дні;

— через кожну годину роботи необхідно робити перерву на 5−10 хвилин. Під годину перерви доцільно використовувати комплекс вправ виробничої гімнастики та проводити сеанс психофізіологічного розвантаження.

3.2.7. Аналіз пожежної безпеки та засобів пожежегасіння.

Пожежа — це стихійне поширення вогню, який вийшов із под контролю й призводить до матеріальної шкоди, наносити шкоду здоровий «ю людей, а іноді приводити до їхні загибелі.

Головна небезпека, Яка травмує людей та приводити до їхнього загибелі - це дим й гаряче повітря. У задимленому приміщенні потрібно дихати лише через мокру тканину. Виходячи з приміщення, де виникла пожежа, потрібно зачинити щільно двері, залишивши полум «я без кисню.

Необхідно пам «ятати, що основними причинами пожежі є:

— необережне поводження із вогнем, газом, бензином, несправність електрообладнання та електропроводки;

— аварії та катастрофи на підприємствах;

— недотримання правил техніки безпеки;

— природні явища.

Відповідно в Україну «Про пожежну безпечу «забезпечення безпеки на підприємстві, установі покладено на керівників чи уповноважених осіб. Згідно з статтею 5 цого закону керівник підприємства вол «язаний:

— розробляти комплекс заходів щодо забезпечення пожежної безпеки;

— розробляти та затверджувати положення, інструкції, схеми евакуації при виникненні пожежі, інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, здійснювати контролю над їхнього виконанням;

— організовувати навчання працівників щодо пожежної безпеки;

— утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту й зв «язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не використовувати його не було за призначенням;

— проводити службове розслідування.

Посадові та фізичні особини, що винні у порушенні цих правил, несуть адміністративну, кримінальну та іншу відповідальність відповідно до чинного законодавства. У фінансових, банківських та інших установах слід організовувати вивчення всіма працівниками правил пожежної безпеки й дій на випадок пожежі. Кожний працівник вол «язаний:

— знаті місцерозташування первинних засобів пожежегасіння й вміти ними користуватися;

— знаті правила поведінки при пожежі та шляхи евакуації;

— легкозаймисті та горючі рідини дозволяється зберігати у спеціально відведених місцях відповідно до норм та потреб;

— у разі виникнення пожежі негайно повідомити про це пожежну охорону за телефоном 01 та керівництво;

— розпочати евакуацію людей та ліквідацію пожежі всіма наявними засобами.

Висновок.

У світовій практиці в даний годину активно використовуються такі форми міжнародних розрахунків як банківський переказ, акредитив й інкасо. Найбільше часто використовуваною формою міжнародних розрахунків за рубежем є акредитив, хоча на Україні розповсюджений банківський переказ, використання ж інкасо відійшло на другий план. Це обумовлене тім, що великі фірми, організації, корпорації, маючи багаторічний досвід роботи із закордонними партнерами, довіряють один одному, бо, кожна велика фірма намагається закріпити репутацію платоспроможності на світовому ринку. Природно, у даному випадку, вигідно використовувати банківський переказ, бо він говорити про ступінь довіри партнерів й знижує комісійні витрати.

У міжнародному бізнесі через залучення в нього найрізноманітніших факторів величина кредитного ризику і імовірність його прояву підвищуються. Врегулювання питань по доставці і оплаті ускладнюється також й розходженнями в правових системах й торговельних порядках. Доти ж компанії із різних країн часто вже не знайомі один одному. Витрати тих, щоб примусити іншу бік виконати контракт, якщо вон цого не робить добровільно, іноді перевищують вигоди, очікувані від реалізації таких контрактів. До додаткових факторів, що можуть викликати ускладнення й призвести до розбіжностей й невиконання вол «язань, відноситься й невизначеність у відношенні різниці у вартостях валют й темпах інфляції, а також їхньої зміни протягом години дії контракту.

Проте, для контролювання кредитного ризику й полегшення міжнародної торгівлі міжнаціональні банки за довгі рокта виробили відповідну комплексну систему. Ця система ґрунтується на способі проведення міжнародних, ділових операцій, відомому як акредитив. При застосуванні акредитива кредитний ризик від покупця й продавця передається банку. А оскільки міжнародні банки працюють постійно в багатьох країнах світу й постійно втягнуті у велику кількість угод, смердоті звичайно мають експортну систему оцінки міжнародних комерційних операцій й заощаджують на ефекті масштабу. Банки можуть також розподілити прибутки й витрати між багатьма компаніями, зайнятими в такого роду угодах.

У розвинених країнах така форма розрахунків, як інкасо, практично не використовується, бо найчастіше служити гальмом у взаєморозрахунках між партнерами, у зв «язку із тім, що документообіг даної операції досить тривалий, а ступінь ризику практично така, як при банківському переказі.

У основному акредитивна форма розрахунків й інкасо використовується країнами третього світу, у зв «язку із відсутністю более нових й розвитих телекомунікаційних зв «язків, а також відсутністю довірчих відносин із боці закордонних партнерів. Доти ж політична обстановка багатьох країн третього світу передбачає робити розрахунки із закордонними партнерами шляхом виставляння інкасо чи у формі акредитиву.

На Україні найчастіше використовується банківський переказ, у зв «язку із низькою вартістю банківських послуг, хоча ступінь довіри між партнерами залишає бажати кращого.

Невиконання вол «язань партнерів нерезидентів перед українськими резидентами приводити до повного чи часткового не Повернення валютного виторгу при експорті й непостачанні продукції чи невиконанні послуг при імпорті.

При порушенні законодавчо встановлених термінів розрахунків укра-їнські підприємства попадають под дію інструкції № 136 й державна податкова адміністрація застосовує відповідні санкції до цих підприємств, що приведе до додаткових витрат й ускладнення розрахунків.

Виходячи із вищевикладеного, варто зробити висновок про ті, що необхідно доробити валютне законодавство України, інструкція № 136 винна бути более гнучкою, політика України в області зовнішньоекономічної діяльності винна бути более лояльної, щоб залучати закордонних партнерів й інвесторів, підвищуючи тім самим соціальний рівень країни. Для підвищення надійності й зниження ризику в міжнародних розрахунках українським суб «єктам господарської діяльності необхідно более активно використовувати акредитивну форму розрахунків.

Список використаної літератури.

1. Закон України «Про банки й банківську діяльність» від 07. 12. 00. 2. Закон України «Про Національний банк України» від 20. 05. 99. 3. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16. 04. 91. 4. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»

№ 185−94-ВР від 23. 09. 94. 5. указ президента України «Про способи упорядкування розрахунків по договорах, укладеним суб «єктами підприємницької діяльності» № 556/94 від

04. 10. 94. 6. Декрет КМУ «Про систему валютного врегулювання й контролю» № 15−93 від

19. 02. 93. 7. НБУ. Інструкція «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті

України", Постанова НБУ № 204 від 02. 08. 96. 8. НБУ. Інструкція «Про порядок здійснення контролю і одержання ліцензій по експортних, імпортних й лізингових операціях», Постанова НБУ № 136 від

24. 03. 99. 9. НБУ. «Правила здійснення операцій на МВРУ», Постанова Правління НБУ №

127 від 18. 03. 99. 10. НБУ. «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів

(контрактів) й типові форми захисних застережень зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що передбачають розрахунки в іноземній валюті",

Постанова НБУ № 444 від 21. 06. 95. 11. НБУ. «Про затвердження Положення про відкриття й функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті й гривнях», Постанова Правління НБУ № 118 від 26. 03. 98. 12. Ліст Міністерства Зовнішньоекономічних зв «язків й торгівлі України

№ 16−1/863 від 24. 12. 96. 13. «Уніфіковані правила й звичаї для документарних акредитивів». Серія:

«Видання Міжнародної Торговельної Палати», 1993. 14. «Уніфіковані правила по інкасо». Серія: «Видання Міжнародної

Торговельної Палати", 1993. 15. Наказ Укрексімбанку «Порядок здійснення документарних операцій по імпорту і експорту відділеннями Укрексімбанку» № 120 від 29. 04. 98.

16. «Банківська справа» / під ред. Лаврушина О. И., М., 1998. 17. «Банківська справа» / під ред. проф. Колесникова В.І., Кралевецкой М. П. ,

М., 1997. 18. Богомазов М. И. «Акредитив» // Бізнес № 26 від 28. 06. 99. стор. 19. 19. Богун В. Я. «Акредитив і інкасо як форми міжнародних розрахунків» //

Господарське право від 15. 08. 99. стр. 14. 20. «Гарантії і акредитиви у сучасній банківської практиці» / під ред.

Ґолубовича А.Д., М., 1994. 21. Колесник В. Б. «Правові основи акредитивної форми безготівкових розрахунків» До., 1994. стор. 34 22. Лисюк С. Т. «Акредитивна форма розрахунків з експортно-імпортным операціям і її в Україні» // Вісник НБУ № 5 май

1997. стор. 32. 23. Пашута М. Т., Калина А. В. «Прогнозування і макроекономічне планування» До., 1998. стор. 152. 24. Сорокун І.А. «Ліцензування у зовнішньоторговельної діяльності» // Бизнес

№ 34 від 23. 08. 99. стор. 80. 25. Чубарев Г. Б. «Спеціальні санкції порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності» // Бізнес № 15 від 10. 04. 00. стор. 124. 26. Звітні дані Укрэксимбанка.

----------------------- [pic]

[pic]

[pic]

[pic]

[pic]

[pic]

Показати Згорнути
Заповнити форму поточною роботою