Гесиод

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Литературоведение


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Гесиод

Родовая громада ішла занепаду. Росла приватні ініціативи. Висувалися окремі власники, котрим родові авторитети не мали ніякого значення. І якщо краще Гомер був передоднем класового суспільства, то Гесиод відбиває вже орієнтацію людини у межах класового суспільства. Міфологія, досить розхитана вже в Гомера, прямо перетворювалася або у мораль (дидактичний епос), або у предмет колекціонерства і каталогізації (генеалогічний епос).

Место дидактичного эпоса. Відомим нам представником дидактичного і генеалогічного епосу є письменник VIII-VII ст. до зв. е. Гесиод. Дидактизм його творів була викликана потребами часу.

Это час — кінець всієї епічної епохи, коли героїчні ідеали вичерпалися у своїй яскравою безпосередності і перетворювалися на повчання, наставляння, мораль. Перед нами не безкласове родове суспільство, де люди живуть у єдності родоплемінних відносин, але вже настав класове суспільство людей, одна одній чужих і об'єднаних (чи роз'єднаних) за ознакою тієї чи іншої відносинах до виробництва. Старі героїчні доклассовые ідеали громади і племені, так возвеличенные Гомером, тьмяніють, перестають хвилювати й об'єднувати людей. Люди замислюється своїх ідеалах, але, поки що не дозріли нові ідеали міського — суто торговельно-промислові і стан грошового типу — і померли старі - домашне-родственные, свідомість людей перетворює ці їх у мораль, до системи повчань і настанов. Зберігається думка, що зародившись класове протиріччя можна загасити чи послабити вченням про правді, справедливості чи різноманітних умовляннями. Такий саме Гесиод у своїй поемі «Труди й дни».

Итак, прогресуюче розкладання і розшарування громади призводило до диференціації суто класової, до протиріччю заможного і незаможного населення. Гесиод є співаком населення, разо рившегося, а чи не яка нажилася від розпадання древньої громади. Ця людина виявилась у таборі скривджених. Звідси то безліч похмурих фарб, настільки вражаюче під час переходу від гомерівської героїки до повчань-моралей Гесіода.

Биографические сведения. Народився Гесиод в Кімі (Эолида), та його бідний батько переїхав відносини із своїми двома синами, Гесиодом і Персом, у внутрішнє Грецію, в Беотию, де крестьянствовал в селищі Аскра у підніжжя Гелікона. Розповідали розмову про явище Гесіоду геликонских Муз, нібито призвавших його від пастушачої життя, до поезії і до проповіді правди. З ранніх років Гесиод був добре знайомий з усіма видами землеробського праці. По після смерті батька діти не поладили, і Перс через неправих людей відняв від Гесіода належала йому частина, це йому про запас не пішов стрімко і він у подальшому розорився. Гесиод і писав свою поему «Труди й дні» в наставляння разорившемуся Персові.

Произведения Гесиода. а) «Труди й дні». Поема ця — зразок дидактичного епосу, розвиває кілька тим. Перша тема (1−380) побудовано проповіді правди, зі вставкою епізодів про Прометея і п’ять віків. Гесиод свідчить про обов’язки сильних поважати правду: тут — апофеоз праці та справедливості. Друга, основна тема (380−764) присвячена польових робіт, землеробським знаряддям, худобі, одязі, їжі тощо. У ці вірші говориться про щасливих і від нещасних днях для роботи (так, наприклад, на 13-й день не можна починати сівби, але під садіння рослин вона хороший). Уся поема пересипана різноманітними наставляннями, рисующими маємо образ селянина, скопидома у душі, знає, як і коли можна вигідно влаштувати свої господарські справи, тямущого, далекоглядного, розважливого, якого важко пронести. Починає разом з обзаведення домом, дружиною і коровою, любить він в усьому «лад і точність» (471); батраки і наймички у нього бездітні, оскільки «обслуга з сисунцем незручною» (603); дружину треба вибирати не сластену, роботящу (695−705); слід працювати, щоб була гарна репутація; і Гесіоду теж хочеться бути багатим, оскільки «погляди багатого сміливі» (303−319). Одне слово, це типовий скнара зі своїми мораллю, возводимый обов’язково божественному авторитету, зі своїми, як ми тепер сказали б, «міщанської» ідеологією, яка далі улаштування найближчих господарських справ, й усім асортиментом чеснот, коли здорова, роботяща і розважлива господиня як дружина вже нескінченно перевершує за своєю цінністю, чесності і красі всіх епічних Пентесилей, Медей, Навсикай і Андромах. Гесиод дуже консервативний і по-своєму розумовому обрію дуже вузьким. Це образ її думок значною мірою патріархальним, неповоротким і дуже розважливим, практичним. Тому його класовий антагонізм з царями і суддями, «пожирачами дарів», по суті кажучи, є явище тимчасова в значною мірою самих Гесіода випадкове. На грунті підприємницької йому буде неважко домовитися з аристократами, особливо якщо ці останні самі почнуть втягуватись у дедалі більшу грошову і торгово-предпринимательскую культуру.

б) «Теогонія». Після прологу, присвяченого музам, дано сухою й прозаїчний перелік спочатку основних божеств, і потім шлюбів богів зі смертними жінками. Спочатку в Гесіода — Хаос, Земля (з Тартаром) і Ерос, потім — Небо-Уран, Титани, Зевс і олімпійці, боротьби з титанами і з Тифоном.

в) Інші твори. Не до нас «Каталог жінок» (перерахування коханих богів та його дітей), чи «Эойя» (Эойя — «чи така» — перші слова кожного розділу). Четверту частину «Каталогу» містить понад докладні оповіданнячка. «Щит Геракла» — поема в 480 віршах. У ньому не розповідають про всіх подвиги Геракла, а змальовується його поєдинок із чудовиськом Кикном, сином Ареса, причому першою плане-длинное, важке і пихате, з великими перебільшеннями зображення щита Геракла, невдалий наслідування XVIII пісні «Іліади», де описується щит Ахілла. Дійшов доі ряд назв інших творів Гесіода («Меламподия», «Весілля Фетиды і Пелея» та інших.).

Стиль Гесиода — протилежність розкоші, багатослівності і широті гомеровского стилю. Він уражає своєї сухістю і разів кісткою. Часто виклад зводиться до простого переліченню імен та шлюбів. Моралистика настільки сильний і інтенсивна, що, попри правильність і життєву цінність багатьох рад і настанов, вона виробляє нудне і монотонне враження. Наведемо такі вислову: «Хто вірить жінці, той вірить злодію» («Праці», 375); «Справжня виразка — сусід нехороший, хороший — знахідка» (346); «Кожен що дає дасть, не що дає всякий відмовить» (355); «Для смертних лад і точності - у житті найважливіше, а шкідливішого за всього — безладдя» (471 і слід.); «Міру в усьому дотримуй і справи свої вчасно роби» (694). Зводити, проте, стиль Гесіода лише у цим сірим тонах годі й говорити. Гесиод дуже спостережливий і дає інколи досить живі картинки. Малюючи орні роботи, він свідчить, як господар берег за ручку плуг, як і поганяє батогом биків, як ззаду йде раб-мальчик й має мотику, як кидає збіжжя та ін. («Праці», 456−472). Це те практичному, прозовому ставлення до природі, яке в Гесіода першому плані, в нього трапляються й дещо риси деякою поезії: бачить прилетающих і отлетающих птахів, пори року, звуки зозулі тощо. Він помічає весняний лист смоківниці та слід лапки ворони («Праці», 679), живописує сувору зиму в Беотии, коли земля покривається корою від жорстоких морозів. Борею шумить лісами і рівнинам, стогнуть дерева від вітру, дикі звірі ховаються по норах, мешканці лісу, клацаючи зубами, ховаються у лісовій частіше, і, згорбившись від холоду, люди поспішають сховатися в тепло (504−535). Влітку у Гесіода людей «обпалює спека». Кончивший свої роботи селянин підставляє голову вітрі і той вигляд в прозорий джерело (528−596). У Гесіода сухе перерахування імен із «Теогонії» повно дуже цікавими міфологічними образам і цілими картинами. Приміром, опис породжень Єхидні і Тифона дано дуже виразно. Дуже яскраві описи боротьби Зевса з титанами (665−720) і з Тифоном (820−858). Цікавий оповідання про Геї, яка, будучи найдавнішим божеством, хіба що керує всім теогоническим процесом. Нарешті, особливу увагу слід звернути у Гесіода на міф про п’ять віків і Прометея. По Гесіоду, всю світову історія ділиться п’ять періодів: золоте століття, срібний, мідний, героїчний і залізний («Праці», 109−201). Вже саме назва цих століть свідчить про тяжінні Гесіода поваги минулому. Приміщення героїчного століття між мідним і залізним зазначає, що як ранні століття, ніж героїчний, були й більш щасливі й що нинішній століття, залізний, найгірший. Гесиод докладає всіх фарб для окреслення людського падіння, що відбувається в залізний століття. Тут усе одна одній чужі: діти батькам, брат братові, господар гостю, товариш товаришу. Тут усе побудовано на наживи і насильство, і саме Гесиод волів би не в нинішньому столітті. У социально-историческом відношенні цей уривок надзвичайно важливий, оскільки малює розпадання родинних зв’язків і почав класового суспільства, де справді всі є ворогами одна одній. Образ Прометея дано й в «Теогонії», й у «Працях і днях».

У першій поемі (521−5645, 613−616) ми бачимо повідомлення про тяжбі олімпійців з людьми; оповідання про тому, як відібрав Зевс люди вогонь як і викрав вогонь їм Прометей, прикутий при цьому до скелі, про орлу про звільнення Прометея Гераклом; відразу (565−591) і про Пандоре, яку Гефест робить із глини, як його вдягає Афіна, і вінці роботи Гефеста. Необхідно додати, що Прометей Гесіода не має нічого спільного зі знаменитим Прометеєм Есхіла. Він зображений обманщиком, і Гесиод явно його засуджує. У социально-историческом відношенні гесиодовский Прометей теж цікавий: землероб Гесиод недолюблює ремісників і тому малює Прометея, заступника будь-якого ремесла, дуже негативно. Міф про Пандоре свідчить у тому поганому ставлення до жінці, яке оселилося ще раніше у зв’язки Польщі з патріархатом і який в класове суспільстві лише посилилося.

Общая характеристика творчості Гесиода. Приклад творчості Гесіода, як і і епосу Гомера, можна спостерігати общественно-исторические зрушення та страшної суперечності. Поеми Гесіода вражають багатством різноманітних протиріч, які, проте, не заважають сприймати його епос як якесь органічне ціле, це останнє де вже зовсім інше, ніж в Гомера. Якщо єдність стилю у Гомера знаходять у перехідному характері його творчості напередодні рабовласництва, те в Гесіода ми теж знаходимо єдність стилю, але це визначається тут перехідним часом вже після наступу рабовласництва. Класове суспільство, у період Гесіода ще тільки зароджувалося. Гесиод, з одного боку, бідняк, з другого боку, ідеали його пов’язані з збагаченням то старому, родовому сенсі, то рабовласницькому. У неперервному зв’язку з цим загальна оцінка життя в Гесіода й багата песимізму, й те водночас сповнена трудового оптимізму людини, мріє про швидкому наступі йому щасливе життя завдяки одній його діяльності. Природа йому, звісно, колись всього є областю, де він може витягти вигоду. Але великий любитель її красот. Щоправда, вся поезія у Гесіода переповнена моральними і господарськими вказівками. Але, з іншого боку, він від початку звертається до музам з жаданням натхненні і насправді є натхненним художником, якому анітрохи корисно його утилітаризм і меркантилізм. По стилю обидві головні поеми Гесіода — епос із його відмітними рисами (гекзаметр, стандартні висловлювання, ионийский діалект). Проте епос не героїчний, але дидактичний: рівне епічне розповідь переривається невідомим Гомеру драматизмом міфологічних оповідань, а мову виявляє і різного роду простонародні елементи, традиційні формули оракулів і геть прозаїчну мораль. Гесиод переповнений протиріччями у своїй ідеології й в своє художнє стилі, але де вони зрозумілі і сприймаються, мов органічне ціле, як ми уявімо собі бурхливу епоху розвалу родової громади, відбиту у творах цього першого історично реального поета древньої Греції.

При підготовці даної праці були використані матеріали з сайту internet

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой