И безвинна корчилася Русь. .

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Литературоведение


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

«И безвинна корчилася Русь… «

Показать б тобі, насмішниці

И улюблениці всіх друзів,

Царскосельской веселою грішниці,

Что буде з життям твоєї…

А. Ахматова

Неповторимую і щиру поезію залишила по собі Анно Андріївно Ахматова. Емоційний щоденника й правдивейшую літопис часу представляє її найкраща поема «Реквієм». Читаючи великі сторінки, дивуєшся мужності та стійкості жінки, зуміла не все це гідно пережити, а й переплавити свої погляди і людські страждання в вірші.

Подымались, як до обідні ранньої,

По столиці здичавілої йшли,

Там зустрічалися мертвих бездыханней,

Солнце нижче, й Нева туманнішими,

А надія все співає вдалині.

Приговор… І відразу сльози хлинуть,

Ото всіх вже відділена.

Словно з болем життя з серця вийнято,

Словно грубо горілиць перекинуто,

Но йде… Вештається… Одна…

Ни один правдивейший документ історії це не дає такого емоційної напруги, як твір Анни Андріївни. Вона зуміла передати особисті страждання, пережиті мільйонами росіян, як интимнейшее і дуже особисте почуття. Воістину, це дано обраним!

Семнадцать місяців кричу,

Зову тебе додому,

Кидалась в ноги катові,

Ты син і навіть жах мій.

Все переплуталося навік,

И мені розібрати

Теперь, хто звір, хто людина,

И довго ль страти чекати.

Поэма писалася з перервами двадцять років, змінювалася життя, старше і мудрішим ставала Ахматова. Твір, як ковдра з клаптиків, зібрано з найгостріших епізодів російської дійсності. Роки репресій лягли про країну і людей незгладимій болем.

И впала кам’яне слово

На мою ще живу груди.

Ничего, бо в мене був готовий,

Справлюсь з цим як-небудь.

У мені тепер багато справи:

Надо пам’ять до кінця вбити,

Надо, щоб душа скам’яніла,

Надо знову навчитися жити.

В невеличкий по обсягу поемі Анни Андріївни вдалося філософськи осмислити і просить передати настрій трагичнейшего епізоду російської історії, коли ламалися долі й життя мільйонів громадян країни. Завдяки мужності А. Ахматової і подібним їй знаємо правду про тому страшному часу.

Это було, коли усміхався

Только мертвий, спокою радий.

И непотрібним привеском, бовтався

Возле в’язниць своїх Ленінград.

И коли, збожеволівши від борошна,

Шли вже засуджених полки,

И коротку пісню розлуки

Паровозные співали гудки,

Звезды смерті стояли з нас,

И безвинна корчилась Русь

Под кривавими чобітьми

И під шинами чорних марусъ.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой