Художественное своєрідність М.Горького Мати

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Литературоведение


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Художественное своєрідність М. Горького «Мати «

В історії світової літератури можна знайти чимало прикладів те, що час часто ставить художника перед необхідністю переосмислювати традиційні методи творчості. З такою ситуацією ми бачимо і за спробі проаналізувати художню структуру книжки М. Горького «Мати».

Начнем сіло, що неможливо точно визначити жанр цього твору. Сам М. Горький жанр неможливо позначив, однак виділити деякі риси, що характеризують книжку як роман. По-перше, у творі присутній розгалужений сюжет з кількома сюжетними лініями, які, втім, сконцентровані навколо одного героя (Пелагеї Ниловны), чиїм ім'ям названа книга. По-друге, у творі розглядається проблема взаємовідносин особи і часу, дається широкий соціальний контекст. Героїв можна назвати нерухомими, їх світосприйняття постійно змінюється. По-третє, проводиться аналіз різних верств населення: слобідку, фабрика, село, місто. І, насамкінець, за традицією романів XVIII століття, і навіть романів М. Р. Чернишевського і Л. М. Толстого, М. Горький являє у творі нового позитивного героя і уявлення про моральної нормі.

Однако, в на відміну від традиційного російського роману, у творі практично відсутня любовний сюжет, дуже скромна роль відводиться з описів природи, і фінал відкритий. Як бачимо, твір почасти нагадує роман, але зовсім відповідає класичним зразкам цього жанру.

Важной особливістю книжки є його агітаційна спрямованість, пряма орієнтація на читача. До читачам звертається мова Павла в суді, слова Ниловны на вокзалі. Саме ця, на мою думку, дозволило свого часу більшовикам назвати роман «дуже своєчасним книгою».

Несмотря те що позиція автора стосовно героям чітко визначено, сам авторка у творі практично немає, дається очима Ниловны. Коли на початку книжки авторських відступів ще багато, то кінці вони повністю зникають, як кругозір героїні настільки розширюється, що коментар автора втрачає сенс («вона слухала… «, «виявилося… «, «їй солодко бачити… «).

Горький постійно використовують у творі досвід, накопичений ранніми роками творчості. В наявності прикмети романтизму. Приміром, Павла охоплює бажання «кинути людям своє серце, запалене вогнем мрії про правді». Не нагадує чи це історію Данко? Як і романтичних творах, у книзі «Мати» надзвичайно розвинена символіка, яка визначає в ролі конкретний персонаж і ставлення щодо нього автора. Виникає система контрастів: світ і пітьма, прапор і стіна, Павло і судді, Рибін i поліційні. Горький вміло використовує звуку й колір. Перший звук, описаний у творі, — фабричний гудок, потім — жива, вільна людська мова, потім — втілення народної правди пісню на першотравневої демонстрації, потім — музика Гріга у виконанні Софії. Пізніше музика Софії стає невід'ємною частиною душі матері, із нею пов’язано духовне відродження Ниловны. І на фіналі роману ми чуємо «крик, виття, свист» — звуки, які мають чути все.

Цвет у романі майже завжди символічний. Червоний — це колір крові, червоного прапора, обмитого кров’ю людей. Сірий — це димний повітря слобідки, її «маленькі сірі вдома», «сірі постаті» поліцейських. Горький докладно виписує портрети своїх персонажів. У цьому портрет підкреслює типізацію персонажа (очі у Ниловны такі, «як більшість жінок на слобідці»), висловлює характер людини («Уся у неї м’яка, сумна, покірна»), дає посилання минуле людини (тіло Ниловны «розбите довгої роботою та побоями чоловіка»), показує еволюцію його персонажа. Саме портрет відразу дає нам можливість скласти загальне враження про людину. Але з ходу розвитку сюжету портрет героя то, можливо доповнений. Приміром, після розмови Знахідки і Павла про Наташі Нилівна помічає, що «Андрій став нижче зростом і ще миліші, а син, як відомо, худий, прямий і мовчазна».

Основная значуща одиниця у творі - людина.

Сущность персонажів розкривається у їх взаємодії друг з одним. Уся книга — історія духовному розвитку людей, тому побудована вона ніби на русі. Усі сюжетні лінії присвячені опису того, який самий шлях людини у революцію. Постійний мотив руху підкреслює духовне оновлення й розвиток кожної окремої особистості. Життя людей порівнюється зі рікою, яка «рівно поволі текла кудись каламутним потоком роки й роки». Дні складаються, як «щаблі драбини».

Интересно простежити, як змінюється художній простір твори. Дія книжки починається у тісному світі слобідки, у кімнаті вдома Власовых. Потім у творі з’являються люди «з іншого світу», із міста. Після цього бачимо першотравневу демонстрацію, село, засідання суду. Фінал книжки — це сцена на вокзалі, звідки рейки ведуть людини у великий світ. Так поступово ідея твори набуває вселенський масштаб.

И нарешті, окремо хочеться сказати про роль у творі слова. Слово у Горького афористично, воно висловлює істину у якнайширшому сенсі. Воно стає знаряддям агітації, ораторській промови, проповіді: «А Павло, викинувши зі грудях слово, в що він звик вкладати глибокий і найважливіший сенс, відчув, що горло йому стис спазму бойової радості…» Найвищою щаблі слово, його значеннєва навантаження сягає під час натхненною промови Павла в суді.

Значения багатьох слів різні люди розуміють по-своєму, тож і сенс, вкладеного в різні поняття, змінюється тоді, як змінюється людина. Наприклад, сім'я для Ниловны на початку книжки — це конкретно її його сім'я. Поступово значення цієї слова розширюється, і наприкінці твори «сімейним» Нилівна назве поява листівок, що свідчить про тому, що все народ нею стала однією великою родиною.

Итак, з усього сказаного ми в змозі зробити висновок, що вона М. Горького «Мати» — твір, де всі художні кошти підпорядковані авторським завданням, самі, в своє чергу, були продиктовані духом нової доби.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой