Понятие й особливо злочинів неповнолітніх і молодежи

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Криминология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Вариант № 6 Поняття й особливо злочинів неповнолітніх і молодежи.

План.

Запровадження. 3
Стан, динаміка і злочинності неповнолітніх. 4
Взаємозв'язок злочинності неповнолітніх з злочинністю молоді. 6
Особливості поширення злочинності несовершеннолених у регіонах. 8
Легенда під назвою «Тяп-Ляп». 9
З «війни» 12
Структурні, мотиваційні й інші основні криминологические характеристики злочинів неповнолітніх. 14
Половозрастные характеристики неповнолітніх, що скоїли злочини. 18
Характеристика злочинності різних за роду занять соціальних груп неповнолітніх. 19
Деякі особистісні особливості неповнолітніх злочинців. 20
Попередження злочині неповнолітніх. 24
Список використаної літератури: 30




Введение.
Проблема відносини соціального і біологічного в особистості злочинця була й залишається предметом гарячих суперечок серед соціологів, психологів і крими-нологов багатьох країн. Зрозуміло, наука абсолютно не може дати точне математичне вы-ражение співвідношень між соціальним і біологічним чинниками, впливають в розвитку чорт особистості індивідуума та її поведінка, зокрема і антиобще-ственное, з надзвичайного різноманіття прямих і зворотного зв’язку між двома сторонами розвитку особистості. Але дуже важливо, щоб була пра-вильно зрозуміла діалектична зв’язок між біологічним та соціальним; взаимо-действие і взаємозумовленість цих факторів між собою у процесі форми-рования личности.
Американський соціальний психолог Стэнтон Уилер у збірнику «Соціальні проблеми. Сучасний підхід» пише, що з злочинності США характерні наступні риси: 1) великий відсоток майнових злочинів; 2) зростання пре-ступлений проти особистості із застосуванням насильства; 3) поширення организо-ванной злочинності; 4) активність юнацьких злочинних банд і шаек.
Облік особливостей нервової системи неповнолітнього, й у першу оче-редь темпераменту, дозволяє знайти ключі до суб'єктивний бік скоєних підлітком преступлений.
Відомо, що нервова система неповнолітнього перебуває на стадії формування та у процесі освіти проміжних і перехідних форм темпераменту спостерігається певне мінливість у проведенні гальмівних реакцій, ослаблення контролю кори мозку над надкоркой (порівняно з дорослими). У подростков-правонарушителей із яскраво вираженими рисами аг-рессивного поведінки ослаблене усвідомлення значимості словесних подразників (другою сигнальною системи). Саме тому цю категорію правопорушників часто називають «трудновоспитуемыми».
Непостійність процесу вироблення гальмівних реакцій неспроможна не проводити мотиваційну бік агресивного діяння. Неповнолітній здатний со-вершить такий акт, не замислюючись про його наслідки, під впливом раптово воз-никшего і швидко який струменіє потягу тому чи іншому об'єкту агресії. Саме тому під час розгляду справ про злочини неповнолітніх проти лично-сти потрібні особливий підхід, особлива осторожность.
Підвищена емоційність неповнолітнього, переважання возбуж-дения над гальмуванням відіграють істотне значення у формуванні та її реалізації агрес-сивного дії. Безпосередні переживання посилюють ці якості лично-сти, у результаті неповнолітній значна полегкість, ніж дорослий, в со-стоянии афекту може реалізувати свій протиправний умисел із застосуванням насилия.
При аналізі подібних правопорушень чимало соціальних психологи продиктовані тим, що особливості організації нервової системи підлітка чи юнаки не мо-гут не проводити форму прояви тієї чи іншої дії. Адже насильство, осо-бенно стосовно неповнолітнім правопорушникам, часто є саме ніж формою, ніж як зміст протиправного акта. (Той самий пре-ступления, основу яких лежить подражание.)
У той самий саме час слід зважати на й особливо фізичного розвитку неповнолітнього, у вужчому значенні цього терміну. Приміром, під час аналізу таких злочинів, як згвалтування, мужолозтво, мушу вживати на вни-мание (й у судових, й у воспитательно-профилактических цілях), що происходя-щее в такому віці статевий дозрівання відбивається як на роботі внутрішніх органів прокуратури та діяльності мозку, а й у характері й поведінці несовер-шеннолетнего.
Так само щодо особистісної боку такого виду злочинів, як колись, слід зважати на те, що вдосконалення мускульного аппара-та, розвиток кісткової системи впливають формування у неповнолітнього свідомості своєї юридичної чинності, почуття гордості нею, прагнення похвалитися, продемонст-рировать цю силу, що часом обертається акти агресії і насильства.
Стан, динаміка і злочинності несовершеннолетних.

Кримінальна статистика протягом багато часу фіксує тенден-цию постійного дедалі більше інтенсивного зростання злочинності неповнолітніх як у території колишнього Радянського Союзу РСР, і біля Російської Феде-рации.
Кількість неповнолітніх, що скоїли злочини, збільшилася 1992 р. проти 1966 р. в 2,4 разу, з 1985 р. — на 52,5%, зокрема лише з срав-нению з 1991 р. на 18%.
У Російській Федерації в 1992 р. неповнолітніми скоєно стільки злочинів, як у 1988 р. з усього колишньому СРСР, і якщо це порівняння провести за показниками 1961 р. (рік, від якого ведуть постійне статистичне спостереження по стабільним показниками), то 4,7 разу больше.
У 1993 р. число виявлених неповнолітніх, що скоїли злочини, збільшилося проти 1992 р. поки що не 8,4% та й склав 203,8 тис. чоловік, або 16,1% від загальної кількості злочинців всіх вікових групп.
Російська Федерация
Тимчасові періоди Середньорічне число неповнолітніх, що скоїли злочини (тыс. чел.)
1966−1970 рр. 81,1
1971−1975 рр. 90,1
1976−1980 рр. 104,7
1981−1985 рр. 110,8
1986−1990 рр. 134,3
1991−1993 рр. 183,8
Нині неповнолітні є однією з найбільш крими-нально уражених тих категорій населення. З кожних 10 тис. підлітків у віці 14−17 років, протягом 1992 р. виявлено 227 людина.
Злочинність неповнолітніх у Росії останнє десятиліття зростала 7 раз швидше, ніж змінювалося загальна кількість населення цієї вікової группы.
У багатьох регіонів неповнолітні злочинці значною мірою визначають стан злочинності загалом. У Архангельської, Камчатської, Кеме-ровской, Сахалінської, Мурманської областях частку неповнолітніх прихо-дится кожен третій злочин, а, по окремих видів значно больше.
У 1992 р. зростання злочинності неповнолітніх був відзначений територій усіх суб'єктів, входять до складу Російської Федерації, крім респуб-лики Татарстан, Хабаровського краю і Читинської области.
Ретельніший аналіз динаміки злочинності неповнолітніх по-зволяет виявити низку дуже важливих в криминологическом відношенні обстоятельств.
Перше Російської Федерації всі роки, протягом яких регулярно ведеться статистичне спостереження, належала до держав колишнього Союзу РСР, мали найвищий рівень злочинності несовершеннолет-них і вирізнялися найінтенсивнішими темпами його зростання — загалом на 14−17% щоп’ять лет.
Друге Зростання злочинності неповнолітніх, починаючи з 1975 р., происхо-дил і натомість скорочення або, дуже незначного в окремі роки увеличе-ния від кількості цієї вікової групи у населення России.
Третє. Походив він разом із загальним зростанням злочинності країни, охва-тывающим й інші вікові групи населення, але він був більш интенсивным.
Четверте Злочинність неповнолітніх росла, як і раніше, що у окремі періоди каральна практика щодо цієї категорії населення була досить суворої. У період 1973−1984 рр. темпи зростання судимості несовер-шеннолетних випереджали зростання виявленої злочинності цього контингенту преступ-ников, а загальна кількість підлітків, засуджених у період до заходам, свя-занным з позбавленням волі, була дуже великою. У 1981−1985 рр. среднего-довое число засуджених неповнолітніх була великим як за післявоєнний період, але й все пожовтневі роки Радянської власти.
П’яте Дуже істотну поправку в статистичну картину гніву й динаміки злочинності неповнолітніх може зробити є повнішим облік тако-го явища, як латентність, коли за поганого виявлення, дефектів реєстрації скоєних підлітками злочинів, фактичний рівень цієї злочинності, якщо судити з оцінкам фахівців-експертів, в 3−4 разу вищу, ніж офіційно відбиваного статистикой.
Практика боротьби з злочинністю неповнолітніх постійно наводить як до відомим спотворень загальної картини цього явища з допомогою непол-ноты реєстрації уго-ловно караних діянь, до неточною і навіть непра-вильной кримінально-правової політиці по збудженою і розслідуваним уголов-ным справам, визначенням виконання наказания.
Розслідування в справам неповнолітніх рухається шляхом фрагментирова-ния дійсності через небажання слідчих виявляти всіх учасників злочину, всі системи зв’язку, все епізоди тощо. буд. У результаті виявляється, що крадіжка нібито відбувається без навідників і збувальників краденого, спекуляція без організаторів придбання предметів спекуляції, наркомани функціонують власними силами без у виробників і розповсюджувачів наркотиків тощо. буд. Дані обставини ведуть до спотворення всієї статистичної картини злочинності: штучно снижа-ется загальна кількість осіб, які вчинили злочин, число різновікових груп, що у злочинні діяння, і др.
Взаємозв'язок злочинності неповнолітніх з злочинністю моло-дежи.
Молодими людьми у віці 14−29 років відбувається 57% злочинів у Росії. Показники кримінальної вражена населення віком 14−17 і 18−29 років демонструють певну стабільність і подібність тенденцій їх измене-ний, що з існуванням загальних причин злочинності загалом і з структурним елементам. Дослідження підтверджують взаємозв'язок злочинності цих вікових груп, особливо вплив злочинності старших вікових груп на злочинність несовершеннолетних.
Зв’язок злочинності неповнолітніх й молоді двостороння. Преступ-ность неповнолітніх це хіба що відбиток чи тінь злочинності молоді, оскільки молодші намагаються повторювати поведінкові стереотипи старших, а пре-ступность старших поповнюється з допомогою припливу вчорашніх неповнолітніх. Злочинність неповнолітніх хіба що містить у собі і минуле (допреступное соціально отклоняющееся) поведінка підлітків та його майбутнє злочинну пове-дение під час переходу в старші вікові групи. Вплив дорослої злочинності на злочинність неповнолітніх найчастіше здійснюється опосередковано — через злочинність молоді. Тому характеризувати злочинність несовершен-нолетних лише його справжнім станом неправильно.
Злочинність неповнолітніх — це лише початкова частина загальної пре-ступности. Саме зв’язку з злочинністю інших вікових груп утворює особливо небезпечне кримінальне обличчя злочинності неповнолітніх. Сила зв’язку пре-ступности неповнолітніх з злочинністю інших вікових груп змінюється залежно від видів злочинних зазіхань. Общеуголовная корислива пре-ступность неповнолітніх тісніше пов’язані з корисливої злочинністю моло-дежи і дорослих, ніж насильницька преступность.
Більше слабка зв’язок насильницької злочинності неповнолітніх з пре-ступностью дорослих обумовлена, зокрема, тим, що це вид злочинності про-является у різних галузях життєдіяльності: у неповнолітніх це у основ-ном досуговая злочинність, і дорослі - побутова або профессиональная.
Виникають і проглядаються особливо наростаючі останніми роками тен-денции до автономізації злочинності неповнолітніх від злочинності взрос-лых як наслідок розширення прагнень і можливостей (особливо у материаль-ном відношенні) до незалежному від дорослих способу життя. Це, своєю чергою, породжує дедалі більше різноманітні анти- і асоціальні об'єднання неповнолітніх. Дедалі частіше виникають зіткнення інтересів злочинних груп неповнолітніх, молоді та дорослих у зв’язку з контролювати производ-ством і збутом наркотиків, заняттям проституцією тощо. п.
Особливу небезпеку обману взаємопроникнення злочинності несовершеннолет-них й молоді, для взаємозв'язку цій основі даних контингентів представля-ют звані групи ризику. З огляду на тенденції до омолодженню злочинності у яких дедалі більше виявляються особливості підліткового та юнацької вікових груп, дедалі більше виражений общегрупповой характер набуває потребле-ние спиртних напоїв і наркотиків, секс, проституцію. У діях груп ризику наростає агресивність. Активно іде процес підпорядкування молодіжних груп ризику організовану злочинність. Розширюється соціальна база для по-полнения груп ризику з допомогою безробітних, підлітків, які займаються малим биз-несом, неповнолітніх, що з місць позбавлення волі, юнаків, демо-билизованных з армії й не знайшли собі місця у життя, підлітків із мало-обеспеченных, зубожілих сімей і др.
Останніми роками спостерігається процес — усі більш масового залучення не-совершеннолетних й молоді до структур тіньової економіки та організовану злочинність як низових виконавців. Навички організованості позво-ляют підліткам легко встановлювати монополію на уподобаний ними вид проти-воправной діяльності. Організована злочинство й дорослі рекетири охот-но виводять до зони видимості підлітків, опікуються їх професійним преступ-ным формуванням та зростання, рекрутируя в своїх рядах у разі виникає необхідності. У кожну третю групу здирників, викритих в 1987—1991 рр., входили неповнолітні. У найгіршому разі 1991 р. обліку органів міліції на-считывалось більш 55 тис. неповнолітніх, які входили у складі 15 тис. молодіжних угруповань антигромадській спрямованості. Їх очолювали 198 злодіїв у законі, 78 з яких знаходилися в заключении.
Сьогодні лідери організовану злочинність — це це з дорослих, але намітилося поява їх і з молодіжних груп злочинців, формировавших-ся кримінальному середовищі, починаючи з неповнолітнього віку. Це вселяє організовану злочинність нова якість — тісніше і скоординованої стано-вится злочинну діяльність неповнолітніх і дорослих, істотно рас-ширяются її сфери, і возможности.

Особливості поширення злочинності несовершеннолених в регио-нах.

Аналіз розподілу злочинності неповнолітніх у регіонах обна-руживает довгострокову стійкість низки важливих питань у криминологическом отноше-нии тенденций.
У межах як Російської Федерації, а й колишнього Союзу РСР, всі роки, охоплені статистичним наглядом, існують сталі й дуже серйозні кількісним вираженні відмінності рівнів злочинності між окремими групами територій (республіками, краями, областями тощо. буд.). При-чем різницю між ними за цим показником такі великі, що зміни, чи це річні коливання або стійка тенденція до зростання чи зниження, наблю-даемые уже багато років, зазвичай, неможливо будь-якої террито-рии переміститися по досягнутому рівню злочинності з однієї групи в другую.
Найвищі показники злочинної активності неповнолітніх по ко-эффициентному показнику — кількість злочинців на 10 тис. населення воз-расте 14−17 років -мають сьогодні: Республіка Тува — 453, Хабаровський край — 378, Республіка Бурятія — 364, Приморський край — 360, Сахалінська область — 348. Са-мые низькі показники: Республіка Дагестан -76, Кабардино-балкарская Республи-ка — 77, Республіка Північна Осетія — 94.
Різниця рівнів злочинності неповнолітніх між тими групами територій сягає 6−7 раз (порівнювати між колишніми республіками Союзу РСР — 15−17 раз).
Утойчивая тенденція інтенсивного зростання злочинності неповнолітніх, насамперед у регіонах з найвищої злочинної актив-ностью даного контингенту, дає підстави припустити, що саме цій території досягнуть той критичний рівень насичення злочинністю (з їхньої масштабам, формам, методам застосування тощо. буд.), коли зупинити зростання його виробництва звичайними засобами невозможно.
Багатьма дослідниками (А.І. Долгова, Г.І. Забрянский, Г. М. Миньковский та інших.) виявлено стійка залежність між рівнем злочинності і такими пока-зателями, котрі характеризують регіон, як питому вагу і загальна кількість дітей і підлітків у населення; частка неповнолітніх, що у гуртожитках: переважання у структурі дорослого населення самотніх жінок, неблагополуч-ных, і навіть неповних сімей, як і батьків, професія яких вимагає і частих чи тривалих отлучек, сімей, що прибули з інших пунктів; висока концентрація засуджених осіб, побутових правопорушників (п'яниць, хуліганів тощо. буд.), осіб, які перебувають в різних медичних обліках (алкоголіків, психічно хворих та ін.). Проте особливо тісний залежність встановлено між особливостями злочинності і кількістю распавшихся родин у регіонах (Д. У. Єрмаков). При сравне-нии регіонів за цим показником встановлено майже повне збіг мини-мального і максимального рівнів злочинності неповнолітніх і соответст-вующими показниками распавшихся семей.
Це дає підстави розглядати сімейне неблагополуччя як ос-новного показника до пояснень відмінностей злочинності неповнолітніх у регіонах, прогнозування її тенденцій, і навіть для вибору пріоритетних на-правлений профілактичної работы.
Кримінологами встановлено і стійка залежність між місцем, кото-рое займає даний населений пункт, район за ознакою його привабливості для молодіжного дозвілля, і вищий рівень злочинності неповнолітніх. До 20−25% всіх злочинів, скоєних у центральному, найбільш великому місті кожного регіону країни, як й у центральних районах цього інших міст, посідає підлітків, які живуть поза відповідної території. Велика частка злочинності тимчасово які прибули до приміські зони, курортні місцевості, території із високим концентрацією туристов.
Порівнюючи злочинність неповнолітніх у районах і, можна буде усвідомити, як і так і інша з кожним роком усе більше характеризу-ются подібними параметрами. Впровадження міського життя в села, соз-дание промисловості, у сільськогосподарських районах, висока інтенсивність переростання він у міські поселення, в селища змішаного типу істотно зблизили злочинність неповнолітніх у місті та селе.
Легенда під назвою «Тяп-Ляп».
Мені по-людськи шкода цю жінку, хоча саму себе багато в чому винна у свої біди: наші діти віддають нам через те, що ми них вклали або вложили.
Десятки службових кабінетів обійшла за 10 останніх років свого життя, але й щодо одного не здобула підтримки. І ось, на її думку, з’явилося нею промінець надії. Вона гребує померти матір'ю бандита, вона благає зняти з сина це ганебне тавро. Їй дуже можливо, що засудили даремно, тому сьогодні, під час перегляду багатьох колишніх уявлень, розраховує на реа-билитацию…- Ви розкажіть людям правду, і нехай вони скажуть: правильно його засудили, — вже у вкотре просить вона меня.
Як їй пояснити, мій розповідь малий, що змінить у долі? Хіба що ще більше озлобиться проти нього людський поголос, яка навряд чи піддасть приго-вор десятирічної давності сумніву — скоріш пошкодує, що розстріляли всього двох, а чи не всіх чотирьох, як було зазначено вирішено вначале.
Це зневага до неї Джавдат — люблячий, турботливий хлопчик, він — єдина надія й опора батьків. Для інших він — ватажок злочинної банды.
Їй будь-коли порозумітися та люди, які здригаються від одному згадці про звідси справі, «Тяп-ляп» для Казані - це сим-вол зла, яке вдалося подолати навіть суворим вироком, лишившим життя є її сына.
Було це у 1979 року. Журналістів запросили на процес, обіцяв стати процесом року, і потім безцеремонно виставили за двері - і жоден матеріал про банді «Тяп-ляп» не з’явився. Люди харчувалися чутками. Пам’ятаю, мені знайомі з великий до-лей впевненості очевидця розповідали, як «тяп-ляповцы» їздять машиною містом і стріляють по перехожим з обрізів. Якогось старого вбили безпосередньо в ска-мейке у дома.
Поява «тяп-ляповцев» викликало шок. Одне з моїх колег так згадує зустріч із ними в Палаці культури імені Урицького: «Вони приїхали автобусами, професійно блокували зал, де проходили танці, — і почали всіх бити. Місцева молодь мужньо захищалася. Наприкінці бійки приспіла міліція. Автобуси вирушили назад із ескортом. Але, по-моєму, це вже по-ходило на охорону, ніж затримання хуліганів. Наскільки мені відомо, і це по-ход пройшов для „тяп-ляповцев“ безнаказанно».
Цього епізоду справі немає. Там справи постраш-нее. Жовтень 1977 року — дві спроби вбивства приймальники посуду Гришина, ніж «стукав» в мили-цию. Лютий 1978 року — вбивство з третього спроби Даньшина.
Убивство жорстоке — шестеро однієї. Липень 1978 року — бійка із місцевими у магазину села Старе По-бедилово. Двоє постраждалих отримали ножове поранення, один — смертельне, в одного стріляли з пістолета. Подія, випадкове по зав’язці, але закономірне сутнісно. Про всяк випадок «тяп-ляповцы» мали за собі зброю, гумовий шланг і напильник.
І, нарешті, той самий «пробіжка» вулицями Ново-Татарской слободи наприкінці серпня 1978 року. Про неї стоїть розповісти докладніше. Почну з й з кримінальної справи: «У 1973−1976 рр. у житловому мікрорайоні казанського заводу „Теплоконтроль“ згрупувалася частина молоді, схильна до правопорушень, роблячи бійки з хуліганських спонукань із подібними ж угрупованнями вул. Павлюхина, Тукаевской, в мікрорайонах Казанського мехобъединения — вул. Меховщиков, До. Якуба, Ш. Кама-ла та інших (в так званої Ново-Татарской слободі). Ці зіткнення носили стихійний, неорганізований характер, у яких брало участь незначна кількість осіб. У такій протиправній формі найчастіше дозволялися особисті счеты».
Я іще буде можливість розповісти про взаємини казанської мо-лодежи грунті суперництва. Тут досить інформації у тому, що моло-дежь, живе поруч із заводом «Теплоконтроль», у просторіччі іменованому «Тяп-ляп», ворогувала з молоддю Ново-Татарской слободи. «Тяп-ляповцы» дуже хо-тели підпорядкувати суперників своєму впливу, але Ново-Татарская опиралася. І ось кінці серпня 1978 року керівне ядро «тяп-ляповской» компанії прини-мает рішення провчити «ворогів» — на 29 серпня було призначено своєрідна «каральна» акція. «Тяп-ляповцы» мали проїхати вулицями Ново-Татарской слободи на мотоциклах, але завадили працівники міліції. Операцію довелося відкласти 31-ий августа.
Зібралися всі у одному місці ми, отримали інструкцією, і машиною вирушили цього разу місце акції, де пробігли натовпом з двох вулицями, б’ючи перших зустрічних. Ось коротка хроніка цієї операции:
— побили металевими лозинами чоловіка; - закидали так само прутья-ми мотоцикліста з пасажирами; - обстріляли іншого мотоцикліста з пассажира-ми;
— обстріляли мікроавтобус з чотирма людьми;
— обстріляли мікроавтобус з працівниками міліції; - біля будинку убитий 74-летний Закірова, двоє отримали вогнепальні поранення, одне з потерпілих залишилася двадцятирічні інвалідом; - на залізничної платформі Ва-• хитово побили наостанок двох молодих мужчин.
Я уявляю, як і жах були повергнуті цього дня жителі вулиць Зайцева і Меховщиков. Кількість жертв може бути більше: не вибухнула граната, кинута Тазетдиновым поблизу людей.
Це напад було безглуздим і жорстоким. Мстилися одні, а били інших. Понад те, сп’янілі своєї силою не піклувалися навіть про безпеку своїх — і цього четверо отримали перестрілці поранення, один — Музафаров — помер у лікарні.
Важко зрозуміти, як навчені злочинним досвідом ватажки «тяп-ляповцев» пішли шляхом настільки ризикований крок — фінал його було передбачити. Відповідати довелося не тільки за набіг, але й інші преступления.
Як кажуть, були в нападаючих і металеві прути, та обладунки, навіть грана-та була припасена. Ось як охарактеризований цей епізод у справі: «Умы-сел учасників бандитського нападу 31.8. 78 на жителів Приволзької району направили скоєння напади проти громадян, у складі збройної бан-ды: численність нападників, забезпечення транспортом, домовленість майбутніх команд і безкомпромісність дій на початок нападу, зброї і коштів маскування (панчохи на обличчях), виконання команд і побудов — усе це охватыва-лось свідомістю всіх участников».
Результат відомий — 27 осіб у лаві підсудних із судовим звинуваченням по 77-й ста-тье КК РРФСР (бандитизм), 28-й залучався до кримінальної відповідальності за недо-носительство.
Прізвища злочинців малий, що скажуть читачам. Віковий склад доволь-но строкатий: найстаршому — 26, семеро — неповнолітні, т. е. суто мо-лодежное співтовариство, у якому відбувалися «практику» малолетки.
На думку соціологів університету, прагнення «тяп-ляповцев» захопити нові території стала однією з причин виникнення тих специфічних форм, котрі прийняли молодежно-подростковые компанії, у місті. Політика експансії викликала опір в них були з деяких інших мікрорайонів, виникла не-обходимость захиститися, свої інтереси. Компанії об'єднувалися. Не усі вони мали злочинної орієнтацією, але ідеологія полягало в одному — захистити свою тер-риторию. І це стало пусковим механізмом явища, яка виявила себе в пол-ной мері набагато пізніше. Невипадково сьогоднішні угруповання багато чому схожі на «тяп-ляповскую» — за своєю структурою, поділу ролей, законам життя. На думку фахівців, вони організованіші, ніж їх прародитель.
От яку характеристику дала Джавде (ватажку «тяп-ляповцев») следствен-ная група з справі банди «Тяп-ляп»: «Добре розвинений, характером вольовий і вкрай жорстокий, у якого спеціальними пізнаннями у сфері боксу, насаджував серед членів банди культ сили… Вкрай небезпечний, жорстокий злочинець, у досягненні своїх злочинних цілей не зупиняється перед ніж, готовий будь-яку, найважчий преступление».
Певне, суперечливі почуття відчули ті, хто був у залі суду, ко-гда йшов цей гучний процес. Джавда, нагадує підлітка, не був що організатора і ватажка злочинного співтовариства. Тим паче, що сама не було тих злодіянь, про які йшла речь.

З «войны»
Ми ризикуємо помилитися, коли будемо розглядати ідеологію війни группиро-вок тільки з суто кримінальної боку. Щоб осягнути, що з молоде-жью міста, треба в 60-ті роки, коли околицями Казані, поруч із заводом «Теплоконт-роль», з’явився новий мікрорайон з панельних п’ятиповерхівок, у яких уселявся переважно робочий люд. Хантемировы переїхали сюди 1961 року, Джавдату було п’ять років. Коли він став підлітком, у тому мікрорайоні поселил-ся той, хто зіграв фатальну у багатьох хлопців роль.
Чому ця людина стала у компанії «авторитетом», зараз сказати достеменно важко. Кажуть, спочатку його міцно побили — і він покликав на підмогу приятелів з колишнього місце проживання. До того ж нові друзі посоромили старих — картярі і злодії, кучкующиеся у районі ринку Полотняною слободи, вы-нуждены були поступитися молодшим і більше сильним «тяп-ляповцам».
У цьому, що треба триматися дружної компанією, юні новосели переконалися, що називається, під час власної шкуре.
Мікрорайон, де вони жили, був оточений приватним сектором, однієї сторо-ной виходив на промислові підприємства, котрі творили зовсім на кращу эко-логическую обстановку. Хлопчики із сусідніх селищ Калинівка, Нахаловка і Борисково зустріли новоселів у багнети — то один, то інший був бит.
Тут був нічого, крім житлових будинків культури та найнеобхідніших магазинів. Щоб якось заповнити вільний час, хлопчаки їхали о центр чи Палац культури надворі Павлюхина. Там їх теж били.
Бійки між дитячими компаніями тоді були спонтанними, ніхто із дорослих не надавав їм особливого значення. Отже стверджували себе, со-перничая коїться з іншими, як молоді олені в шлюбну пору. Як зізнавався мені із колишніх «тяп-ляповцев», жити у групі було набагато легше. Вони объединя-лись, щоб захиститися перед спільної небезпеки. Основою об'єднання став спорт. У підвалах будинків вони обладнали кілька спортзалів (перший поя-вился 1970 року), де «хиталися», займалися боксом. Деякі відвідували спор-тивные секції, їздили на соревнования.
У 1972−1974 роках «тяп-ляповцы» розгромили калинковцев, робили рейди на інших районам і якось переломили співвідношення наснаги в реалізації свою пользу.
Калинівка об'єдналася з Борисковом. З’явилися монтування, пролунали перші постріли, почався рахунок жертв. Консолідація йшла по обидва боки. У ситуації кожен хлопчисько вимушений був підкоритися обставинам — бы-ло не можна. Світ розділився на «своїх» і «чужих».
Поступово «тяп-ляповская» компанія бере у місті гору. Вона шукає і нахо-дит союзників. На вулицях, де живуть «вороги» «ворогів», в обійстях, де колись жили мальчишки.
Колись їх били на танцмайданчику, тепер вони там верховодять. «Сохне» по «героям» з «Теплоконтроля» дівчата. Чим більше, тим більший лунає в юнаків упевненість у своїх силах, прагнення панувати, добувати блага будь-який це-ной. Певне, на той час звичайна двірська компанія перероджується в преступ-ное співтовариство. Вона стала готова попри всі - і вже цим вміло скористалися ті, кому потрібна була «боевики».
Якщо спочатку боролися, що називається, за світлі ідеї (бий чужих, що вони не гвалтували твою сестру!), то поступово першому плані вийшли ідеї це зовсім інші - корисливі. Загальним стає досвід, принесений зі злочинного світу і доповнений досвідом світу звичайного: молодики бачили, що живе кращим найрозумніший і працьовитий, а той, хто при грошах або за влади. Навіщо на завод (дорога багатьом була присвячена саме туди), якщо і цього потрібно мати усе, що хочешь.
Міліція їм не дуже докучала. По-перше, як кажуть мені колишні «тяп-ляповцы», їй при цьому платили, по-друге, жертви межгрупповой війни у вартою по-рядка жалості викликали. Якби серпневі події 1978 року, вбивство Даньшина і замах на Гришина, цілком імовірно, залишилася нераскрыты-ми. Як кажуть, немає підстав стверджувати у тому, що ідеологія ворожнечі була кимось привнесена ззовні, вона розвивалася природним шляхом. Часом не тільки романтика дви-гала підлітками, а передусім необхідність вижити у цьому складному їм світі. Викриття «тяп-ляповцев» здійняла місті неоднозначну реакцію. «Вороги» пораділи, друзі засмутилися, вважаючи, що розбір справи був необъек-тивным, а вирок несправедливим. Хто тоді замислився, якими будуть последст-вия цієї кримінальної справи? Сімдесят сьома стаття, через яку судили «тяп-ляповцев», надала їх чекає ще більший авторитет. У зоні їх зустрічали б із особливим поч-тением. Вони принесли туди інша мораль, видозмінивши звичний «кодекс честі» злочинного світу. Кажуть, колонією, в якій відсиджували казанцы, управляти звичайними ме-тодами не міг. Натомість, дорога у звичний світ, оказа-лась багатьом утруднена. Адже в усіх догодили тоді на лаві підсудних були закоренілими злочинцями. Вони почали жертвами свого часу, та його судь-ба багато в чому виявилася визначеною. Оселися Джавдат Хантемиров в дру-гом місці, він було б зараз живим. Пошлюся знову щодо колишнього «тяп-ляповца». На його думку, агресивність компанії багато в чому — породження того потужного пресингу, що вони у собі відчували. У такому суспільстві, де всі спрямоване виховання переможців, де переможцю прощають все, де у досягненні перемоги засобами не гребують, не вміють програвати із гідністю, з честю. Мій собе-седник проводив паралелі з боксом: там у виграші найчастіше інший, хто вміє бити, а той, хто навчився не отримувати удари. Тож у певному сенсі матері «тяп-ляповцев», просили реабілітувати їх синів, мають рацію. Вони назвали їх жертва-ми застійного часу.
Навпаки, думку виключно проти «тяп-ляповцев», ми загнали хвороба всередину, кілька років вона відновилася, але вже складніших формах. Адже підґрунтя виникнення залишився, і дала сходи.
Структурні, мотиваційні й інші основні криминологические харак-теристики злочинів несовершеннолетних.

Найпоширенішим кримінологія є структурний аналіз злочинності неповнолітніх, проведений стосовно восьми видам злочинів: навмисним вбивствам, навмисним важким тілесним поврежде-ниям, згвалтуваннями, розбоям, здирництву, крадіжкам особистого майна, хуліганству, крадіжкам державного та громадського имущества.
Починаючи з 1991 р., то цим видам злочинів знову намітилося стійке зростання. У 1992 р. проти 1991 р. збільшилася кількість неповнолітніх, які вчинили: 11 навмисних убивств — на 15,8%, навмисні тяжких тілесних ушкоджень — на 12,3%, крадіжки державного або громадського майна — на 31,1%, крадіжки особистого майна — 31-ий%, здирства метою заволодіти державним чи громадським майном — на 59,5%, здирства метою заволодіти особистим иму-ществом громадян — на 40,4%.
Множаться факти заволодіти вогнепальною зброєю застосування її опору працівникам міліції та злісного непокори їх законним требо-ваниям. Зростає залучення неповнолітніх до сфери міжнаціональних конфліктів, що стимулюється діяльністю екстремістських національно-патріотичних і шовіністично налаштованих громадських організацій і движений.
Серед неповнолітніх дедалі більше поширюються нові види пре-ступлений, які раніше були властиві лише дорослим: торгівля зброєю і нар-котиками; притоносо-держательство, сутенерство; розбійні напади проти пред-принимателей і серед іноземців; викрадення заручників; різноманітні форми вымога-тельства; зазіхання життя і душевному здоров'ї жертви з допомогою катувань, дру-гих жорстоких способів звернення; шахрайські дії з валютою і цінними паперами: комп’ютерні злочину; торгівля краденим; рекет у своєму середовищі; що у перерозподілі дефіциту, видобуток якого можлива легальним пу-тем (залізничні, авіа і театральні квитки, ювелірні вироби) і др.
Усе це вкупі взяте дозволяє зробити висновок у тому, що відбувається зростання злочинності неповнолітніх Російській Федерації. Понад те, є дані, дозволяють стверджувати, що дані офіційною статистикою дедалі менше відбивають картину дійсного зростання. Це відбувається насамперед через все меншою інформованості правоохоронних органів про скоєних злочинах, порушеннях, пов’язані з їх регистрацией.
З погляду кримінологічної оцінки, важливо з відповіддю: як насправді складалося у роки й не так видове, скільки мотиваци-онное співвідношення насильницької і корисливої злочинності несовершеннолет-них, які реально відбувалися зміни? Щоб точніше визначити дане со-отношение, кримінологи часто групують все статистичні й інші количествен-ные показники злочинності у трьох групи: стосовно насильницьким, ко-рыстным і корыстно-насильственным злочинів. Є численні по-пытки структурувати злочинність неповнолітніх залежно від мотивів скоєних протиправних діянь й на інших показниками. Виділяються, на-приклад, злочину, скоєних з мотивом користі, жорстокості, агрессивно-сти, сексуальним, егоїзму, наслідування, самоствердження та інших. Однак враховуючи, що статистика майже фіксує мотиви злочинів, можливості такого структу-рирования злочинності практично реалізувати завжди важко. Тому мотиваційний стуктурирование злочинності можна більш-менш точно за результатами вибіркових досліджень. Встановлено, наприклад, що з скоєнні підлітками крадіжок корисливі мотиви превалюють лише кожному третьому-четвертому разі. У більшості інших — це мотиви солідарності, самоутвержде-ния в поєднанні з груповий залежністю чи гіпертрофованим віковим легкодумством. Є дані, які свідчать про зростання распростра-ненности корисливих мотивів під час проведення убивств, заподіянні тілесних по-вреждений (з 15−20% у роки до 2510% в 1990—1992 рр.). Узагальнивши матеріали таких досліджень, можна здогадатися з вищесказаного: а) корислива мотивація престу-плений, скоєних неповнолітніми, останніми роками присутній практично за більшістю складів; б) її реальний питому вагу серед мотива-ции іншого порядку в час найвищим, він досягає при-мерно 3510%; в) основними предметами задоволення корисливих мотивів в дедалі більшому ступеня стають різноманітних імпортна і вітчизняна техніка (автомашини, відеомагнітофони, радіо- і фототовари — до 60%), дефіцитна модний одяг (до 20%), валюта, цінних паперів, гроші, золото, срібло, драго-ценности (більш 20%).
Реальність зростання корисливої спрямованості в злочинності підтверджується, безумовно, і динамікою конкретних видів корисливих злочинів, їх значитель-ным збільшенням внаслідок економічні труднощі, зниження життєвий рівень основної маси населення, втрати перспектив зберегти звичні быто-вые умови і навіть выжить.
Злочинність неповнолітніх завжди носила переважно груповий характер. Через вікових, психологічних та інших особистих якостей груп-повое поведінка як позитивного, і негативного характеру — це у більшої сте-пени норма для неповнолітніх, ніж відхилення від нее.
Стійка одноосібне вчинення повної свободи дій із боку підлітка, якщо вони мають протиправний, асоціальний характер, представляє велику підвищену небезпеку обману суспільства (по зухвалості, витонченості, подго-товленности тощо. буд.). Якщо оцінити таку поведінку з позицій боротьби з преступно-стью, то до певних меж групове злочини легше, ніж не групове, одноосібне, піддається і виявлення, і фіксації, що дозволяє ре-ально побачити й знати, з хто, і як бороться.
Проте якщо виходити з кримінологічної оцінки негативних соціальних наслідків, які реально переживає суспільство, у результаті протиправних дій, скоєних групою неповнолітніх, то ці наслідки значи-тельнее, ніж наслідків від дій преступника-одиночки.
Підвищена імпульсивність, жорстокість, інтенсивність і ситуативність групових злочинів, скоєних підлітками, досить часто істотно обтяжує наслідки таких злочинів. Легкість швидкого неформального объ-единения, звички до спілкуванню, підвищений інтерес до конфліктним ситуацій, потреба у самореалізації, прагнення оригінальності і уни-кальности, нестійкість ідейних, моральних та правових переконань при опре-деленных, особливо критичних обставин, за стислий період часу здатні багаторазово збільшити небезпека вміло спровокованих антиобщест-венных дій неповнолітніх. Усе це може запровадити їх негативні по-следствия рівня більш високого тоді як тим, що спостерігається в ре-зультате протиправних дій дорослого населения.
Частка групових злочинів приблизно 1,5−5 разів більше аналогічного показа-теля дорослої злочинності і як 20−80% (залежно від видів преступ-лений, їх територіального і розподілу і т. буд.) у структурі всієї злочинності неповнолітніх. Питома вага груповий злочинності неповнолітніх найвищий у 14-летних, найнижчий у 17-річних. Він вище при крадіжках, грабе-жах, розбоях, зґвалтуваннях, нижче — при навмисних вбивства та тяжких тілесних пошкодженнях; вище у сільській місцевості (порівняно з старими сложившими-ся містами) й у республіках, областях, мають показники найбільшої преступ-ной активності, зокрема які включають численні молоді, развивающие-ся міста, курортні, портові населені пункты.
Здебільшого при груповому протиправне поведінці неповнолітніх переважають несталі, короткочасні освіти. Проте, за підрахунками дослідників, майже половині з на них можна оцінити як зорієнтовані тривалу діяльність, перервану у результаті заходів, прийнятих правоохрани-тельными органами у зв’язку з першими злочинами, досконалими членами даних групп.
Останніми роками намітився процес зміцнення груп неповнолітніх з протиправним поведінкою. Приблизно три п’ятих такі групи мають разновозраст-ный змішаний склад учасників, що посилює орієнтацію їх у тривалу діяльність що така, сприяє її інтенсифікації: отягощению мотива-ции, підвищенню зухвалості і упорства.
До половини і більше злочинів скоєно неповнолітніми, кото-рые самі мали вже досвід злочинну діяльність. Більше половини злочинів даного контингенту становить спеціальний рецидив, особливо високий його удель-ный вагу по майновим преступлениям.
До середини1980-х років найхарактерніших (в 50−60% випадків) місцем со-вершения злочинів підлітками був район їх проживання, навчання, роботи. Становище змінилося. Нині кожна третє-четверте злочин соверша-ется підлітками у місцях їх звичного досугового спілкування, частіше що у Інших районах чи сусідніх населених пунктах.
Широко поширений погляд на злочинність неповнолітніх в основ-ном як у вуличну. Насправді дослідження свідчать, що досить великий і невпинно зростає частка злочинів, скоєних ними на своїх квар-тирах і престижних будинках, чужих житлах, в гуртожитках та інших приміщеннях за місцем навчання чи роботи, у сфері транспорту. По вибірковим даним, наприклад, у і нежи-лых приміщеннях відбувається кожен третій згвалтування, у якому беруть участь підлітки, кожна десята хуліганство. На території у приміщеннях на роботі, навчання відбувається кожне восьмое-десятое злочин (крадіжка, хулиган-ство). На вулицях, площах, стадіонах, скверах відбувається приблизно кожне чет-вертое-пятое преступление.
Близько половини злочинів скоєно неповнолітніми після 22 годин, від чверті до третини — у навчальний і робочий час, у процесі неконтроли-руемых виходів із навчальних установ і підприємств чи на роботі чи навчання. Розподіл злочинів по робочим, вихідним, празднич-ным дням відповідає питомій вазі відповідних днів на рік. У деяких місцевостях відзначаються сезонні коливання злочинності несовершен-нолетних під час канікул, сільськогосподарських робіт. Значно частіше проти особами старшого віку вони скоюють злочини із травня по но-ябрь місяць. Останні дватри роки у зв’язку з погіршенням організації виробництва їхньої літній відпочинок (особливо великих містах) рівень злочинних проявів у період серед неповнолітніх і ще більше як серед молоді помітно возрос.
Рік у рік ростуть негативні соціальних наслідків, заподіювані злочинами неповнолітніх, моральні риси і матеріальні втрати. У со-временный період злочинність неповнолітніх стала значно більше суспільно небезпечної, ніж в усі попередні годы.
Половозрастные характеристики неповнолітніх, які вчинили пре-ступления.
У узагальненому вигляді характеристика неповнолітніх злочинців по по-ловому складу зводиться ось до чого:
• частка осіб чоловічої статі серед злочинців (90−95%) завжди значно вищий їх частки у населенні даної вікової групи, прожи-вающего у регіонах країни (48−52%);
• частка дівчат, які роблять злочину (4−10%), навпаки, значно менше їх частки у населення. За умов, зростання числа пре-ступлений серед цього контингенту осіб придбав стійку тенденцію, співвідношення осіб чоловічого й основою жіночого статі серед неповнолітніх злочинців протягом тривалого мало изменя-ется;
• частка осіб жіночої статі в злочинності неповнолітніх в 3−4 рази менше проти аналогічними показниками дорослої преступно-сти. Щоправда, слід пам’ятати, що протиправна активність в со-вершении суспільно небезпечних діянь від дівчат, зазвичай, теж дос-таточно висока, але переважно до ними віку уголов-ной відповідальності. По статистичних даних, питому вагу осіб женско-го статі серед які перебувають на профілактичному обліку в інспекціях у справах неповнолітніх майже всі останні роки приблизно 2−2,5 разу вищим частки їх серед неповнолітніх, совершив-ших злочину. Ще вище серед дівчат, які роблять правонару-шения і поставлених на внутришкольные, внутриучилищные обліки (25−30%). Кожна вторая-третья повія є неповнолітньої. Нерідко вони у ролі наводчиц, соучастниц в крадіжках, грабежі, вимаганнях, шахрайстві і навіть убийствах.
Багатьма дослідниками відзначається вищий, проти юноша-ми, відсоток злочинів, скоєних дівчатами в тверезому стані, в оди-ночку, в житлових приміщеннях, а чи не надворі. Їх злочину мають більш прихований характер, менш зухвалі небезпечні. У дівчат трохи інакша, ніж в юнаків, видо-вая структура злочинів. Найчастіше вони роблять крадіжки грошей, ценно-стей, вещей.
Вибіркові дослідження свідчать, що половину всіх суспільно небезпечних та інших асоціальних діянь як загалом, і практично за всі от-дельно враховуються складам, неповнолітні роблять до 16 років. Кожне четверте правопорушення роблять особи, які досягли 14-річного віку. Тільки частини вживання спиртних напоїв 16−17-летние займають домінують серед усіх підлітків, виявлених у цій основа-нию.
Серед злочинців найбільша питома вага (360%) всієї сукупності со-вершаемых злочинів становлять особи віком 16 років. Максимальний питому вагу цієї вікової групи відзначений майже з усіх складам преступле-ний. Винятки зафіксовано щодо кра-діжок державного та громадського майна, розкраданням вогнепальної зброї та боєприпасів боєприпасів, на якому домінує 14-річні, і навіть по угонам автомо-тосредств, де явно переважають 17-летние.
Протягом кількох років відбувається зростання частки серед несовершен-нолетних 14−15-річних злочинців з 19% під час 66−70 рр. до 29% під час 91−93 рр. За такими видам злочинів, як згвалтування, грабежі, крадіжки особистого иму-щества, неповнолітніми відбувається кожне третье-чет-вертое преступле-ние.
У структурі злочинів та інших суспільно небезпечних діянь, скоєних неповнолітніми всіх без винятку вікових груп, найбільший удель-ный вагу становлять різноманітних розкрадання. Особливо це належить до 11−13-летним, але характерне й для підлітків старшого віку У віці 14−16 років усе більшої ваги набуває вживання спиртних напоїв. У 17-річних у структурі творення злочинів істотно виділяється по питомій вазі хулиган-ство.
Характеристика злочинності різних за роду занять соціальних груп несовершеннолетних.

Кримінологами зафіксовано істотні розбіжності злочинної активно-сти контингентів неповнолітніх, виділених залежно від своїх роду заня-тий. За рівнем цієї активності усі вони рік у рік ранжируются (якщо йти убутній) у суворо певному порядку: непрацюючі і неучащиеся — рабо-тающие — учні професійно-технічних училищ — учні общеобразо-вательных шкіл — учні технікумів і студенти вузів. Судячи з розрахунках, така констатація сповідує й нині. Але є ряд обставин, позво-ляющих відзначити нові тенденции.
Протягом кількох років іде процес помітного зближення майже всіх (за ис-ключением непрацюючих і неучащихся) категорій неповнолітніх за рівнем що проявляється ними активності у скоєння злочинів. Причому, з криминологи-ческой погляду, особливо важливий те що, що зближення різних континген-тов правопорушників відбувався за основному через зростання числа преступ-ных проявів, зафіксованих статистикою стосовно таким раніше бла-гополучным групам, як учні технікумів, студенти вузів, школярі. Учащие-ся ПТУ і що разом протягом тривалого состав-ляют 50−59% у структурі неповнолітніх злочинців і тривало приблизно 23−25% - у відповідній групи населення країни. За даними за 1991 р. серед не-совершеннолетних, що скоїли злочини, 21% склали школярі, 22% -учні профтехучилищ, 24% - працюючі, 23% - непрацюючі і неучащиеся.
Деякі особистісні особливості неповнолітніх преступников.

Всім чи вводити майже всіх неповнолітніх, що стали на шлях скоєння злочинів, вибір такий варіант поведінки безпосередньо чи кінцевому підсумку пов’язані з особистісними деформациями.
Особливості інтересів, потреб, взаємин у сфері провідною деятель-ности, характерні для неповнолітніх злочинців, включають стійку ут-рату зв’язку з навчальним чи трудовим колективом, повне ігнорування їх право-вых і моральних оцінок. Попри те що, за рівнем освіти, опреде-ляемому за формальними показниками проходження шкільного навчання, відстають одноліткам лише 8−10% неповнолітніх злочинців, у тому числі у п’ять-шість разів більша частка осіб, не успішних через брак старанності. Будучи вираженням і відповідних ціннісних орієнтації, негативного відносини, складывающегося у цьому виді діяльності, таке ставлення до сущест-венно утрудняє як соціалізацію, і ресоциализацию підлітків у процесі їх виправлення і перевоспитания.
У виробничій сфері цих підлітків характеризують відсутність интере-са до виконуваної праці, утилітарне ставлення до професії (як до можливості отримати від неї лише матеріальну і іншу споживчу выго-ды), відсутність пов’язаних із нею планів, відчуженість від завдань виробничого колективу, його потреб. Такі підлітки їй не довіряють страху звільнення, оскільки вважають, і безпідставно, що завжди зможуть легко влаштуватися до іншого навчальний заклад, інше підприємство й нам навіть, більше, забезпечити вы-сокий грошовий і той споживчий доходи, використовуючи умови ринкового свавілля, сформовані останніми роками країни.
Прагнення досягненню б у навчальної та виробничої деятельно-сти, громадської роботи у правопорушників замінено, зазвичай, досуговыми потребами і якими інтересами. Сама система оцінок і переваг таким людей дедалі більше орієнтується з цього сферу. Саме фіксуються і гипертрофи-рованные потреби й інтереси, пов’язані з гонитвою за модним одягом, ин-формацией, значимої для даної микросреды, тощо. д.
На відміну від особистості з позитивними, схвалюються суспільством інтересами і потребами, розвиток їх в правопорушників часто відбувається як в зворотному на-правлении, фактичне, переважно безцільне, проведення часу формиру-ет відповідний негативний інтерес. Він закріплюється в звички, які, своєю чергою, ведуть до формування социально-негативных потреб. Соот-ветственно перекрученому розвитку потреб на поведінковому рівні выраба-тываются звички до суспільно небезпечним, протиправним способам їх удовле-творения.
Наявність явно виражених негативних зі своєї соціальної сутності потреб-ностей та інтересів до використання алкоголю, безцільному перебування надворі, в під'їздах тощо. п. зафіксовано щонайменше ніж в 2/3 осіб, які вчинили преступле-ния й інші правопорушення. У відповідній мікросередовищі високої оцінкою користуються азартні ігри, випивки, демонстрація зневаги до норм обще-ственного поведінки, культивована ворожнеча до визначених групам підлітків тощо. п.
Інтереси у сфері техніки, художньої самодіяльності, занять спор-том виявляється у три-чотири рази рідше, ніж в підлітків з позитивним поведе-нием. І тут непросто в обмеженості їхніх інтересів, приміром у дуже ранньому, віком, заміщення інтересами і потребами явно асоциальными.
До характерних особистих якостей неповнолітніх, які роблять злочину, належить і суттєві деформації їхніх моральних і правових ціннісних ориентации.
Поняття товариства, боргу, совісті, сміливості тощо. п. переосмысливаются цими підлітками, з групових інтересів. Життєві мети зміщуються в них у бік психологічного комфорту компанейско-группового характеру, сию-минутных задоволень, споживання, наживи. Здійснюючи аморальні і проти-воправные вчинки, намагаються всіляко «облагороджувати» їх мотиви, иска-женно негативно оцінювати поведінки потерпілих. Але вони чітко фіксується пози-ция схвалення чи «розуміння» більшості злочинів, заперечення і сповненого ігнорування власної відповідальності за протиправне поведінка.
Серед неповнолітніх правопорушників визнається допустимим на-рушение кримінально-правового чи іншого правового заборони, коли дуже потрібно, зокрема якщо постійно цього вимагають інтереси групи. Необхідність соблюде-ния вимог закону співвідноситься переважно з мірою вірогідності на-казания за допущені нарушения.
У емоційно-вольовий сфері підлітків, що скоїли злочини, найчастіше фіксуються ослаблення відчуття сорому, байдуже ставлення до пережи-ваниям інших, нестриманість, грубість, брехливість, несамокритичность. Выражен-ное ослаблення вольових якостей констатується лише 15−25% случаев.
Емоційна неврівноваженість, марнославство, упертість, нечувствитель-ность до страждань інших, агресивність також можна віднести до найбільш распро-страненным характерологическим рис неповнолітніх злочинців. І йдеться знову іде про вікових особливостях, які б притаманні ос-новной масі підлітків взагалі, саме про криміногенних зрушеннях, деформації в морально-эмоциональной, моральної сферах, характерних саме з осіб, які роблять преступления.
Останнім часом дослідниками багато уваги приділено виявлення отя-гощенности неповнолітніх злочинців різними нервово-психічними аномаліями. Встановлено, що цих аномалій на правонарушающее пове-дение переважно носить непрямий чи опосередкований характер. Вони, як прави-ло, стимулюють соціальну неадаптированность, неадекватність реакції подро-стков, але з визначають основний зміст конкретні дії, їх нравствен-но-правовую спрямованість. Щоразу, коли йдеться про осудних суб'єктів, наявність нервово-психічних аномалій не створює фатальною схильності їх до злочинів. Аномалії психіки впливають на механізм формиро-вания протиправної поведінки, виступають умови, ускоряющего процес деградації особистості, і навіть чинника, сказывающегося на виборі фор-мы реакцію конфліктну ситуацію, формування специфічної преступ-ной мотивации.
За багатьма регіонам країни у останні роки констатується більш интенсив-ный зростання злочинності серед неповнолітніх з аномаліями психіки, опере-жавшей за темпами майже у чотири разу зростання злочинності серед несовершеннолет-них загалом. Нині приблизно кожен сьомий-десятий підліток, со-вершающий злочин, має можливість досить виражені відхилення в нервово-психічному стані. Проте переважну частину у тому числі становлять особи ні з важкими і стійкими захворюваннями, і з психопатичними рисами особи і залишковими явищами після перенесених пологових та інших травм. Важливіше те, що психопатичні риси злочинців в переважній більшості своїй не связа-ны з обтяженої спадковістю. Вони 80−85% випадків придбано ними внаслідок несприятливих умов життя і традиції виховання. що у значною мірою об'єктивніше і послідовно пояснює підвищену їх распространен-ность у злочинців проти підлітками, правопорушень не совершаю-щих.
Основною причиною інтенсивнішої виникнення та розвитку психогенно обумовлених аномалій у неповнолітніх правопорушників є не-благополучные умови для їхньої сімейного виховання, що виражаються зокрема й у наявності різних нервово-психічних захворювань від батьків, у тому алкоголізмі і пияцтво, протиправне і аморальній спосіб життя, жорстокості в семьях.
Як соціально обтяжених дефектів психофізичного і интеллекту-ального розвитку та стан, мають вищий рівень распространенно-сти серед неповнолітніх злочинців проти підлітками, право-нарушений не що чинили, дослідниками зафиксированы:
— різні порушення як психофізичного розвитку, що відбулися період внутрішньоутробного розвитку, пологів, в дитячому і ранньому дитячому возрастах (зокрема від черепно-мозкових травм, общесоматических і інфекційних заболеваний);
— - яскраво виражені, починаючи з дитинства, невропатологические риси і патохарактерологические реакції (надмірна крикливість і плаксивість, підвищена вразливість, легка ранимість, вередливість, аффективность, дратівливість, постійне занепокоєння, край-ние форми рухової активності, порушення сну, мови і др.);
— - захворювання алкоголизмом:
— - явища фізичного інфантилізму (млявість, швидка втомлюваність, знижена працездатність тощо. буд.) або виражене відставання у фізичному розвитку, включаючи дефекти зовнішнього вида;
— - знижений рівень інтелектуального розвитку, створює трудно-сти при спілкуванні з однолітками, вихователями, у навчанні й праці, за-трудняющий придбання необхідної інформації та соціального опыта.
У абсолютній більшості неповнолітній злочинець — та людина, обла-дающее звичками, схильностями, стійкими стереотипами антигромадського поведінки. Випадково скоюють злочини їх одиниці. Для інших ха-рактерны:
— стала демонстрація зневаги до норм узвичаєного по-ведения (лихослів'я, появу у нетверезому вигляді, приставання на громадян, псування громадського майна, і т. д.);
— - проходження негативним питним звичаям і політичним традиціям, пристра-стие до спиртним напоям, до наркотиків, що у азартних играх;
— - бродяжництво, систематичні пагони з дому, навчально-виховних та інших учреждений;
— - ранні статеві зв’язку, статева распущенность;
— - систематичне прояв, зокрема й у безконфліктних ситуа-циях, злобності, мстивості, грубості, актів насильницького по-ведения:
— - винна створення конфліктним ситуаціям, постійні сварки у ній, тероризування батьків та інших членів семьи;
— - культивування ворожнечі до інших групам неповнолітніх, отли-чающихся успіхами у навчанні, дисциплінованим поведением;
— - звичка до присвоєння всього, що лежить, які можна безкарно відібрати в слабого.

Попередження злочині несовершеннолетних.
У зв’язку з негативними тенденціями злочинності неповнолітніх на го-сударственном рівні неодноразово були спроби знайти шляхи комплексного вирішення питань її попередження. У 1964 і 1977 рр. приймалися крупномас-штабные заходи для вдосконаленню боротьби з злочинністю несовершеннолет-них, з ліквідації про причини і умов, сприяють даному явлению.
Криминологические оцінки минулих років до об'єктивних умов, впливають до зростання злочинності неповнолітніх, віднесли збільшення дитячого населення: зростання населення міст; слабкі темпи виконання заходів у області подъе-ма матеріального добробуту людей: недостатній материально-бытовой рівень життя, насамперед самотніх і малозабезпечених багатодітних ма-терей: надмірну зайнятість жінок-матерів, працівників виробництві й вы-нужденных одночасно нести тяготи побутового устрою сім'ї та дітей, при крайньої недостатності дитячих установ, організацій побутового об-служивания; недостатність установ позашкільного і дошкільного воспитания.
До причин зростання злочинності неповнолітніх своєю чергою віднесли: незадовільні умови дітей у багатьох сім'ях; сла-бая допомогу батькам у справі педагогічного виховання і підлітків; не-удовлетворительные умови їхнього виховання в багатьох школах та інших дитячих уч-реждениях, слабка підготовка кадрів, провідних виховні роботи у тих учре-ждениях; незадовільні умови виховання в позашкільних установах; незадовільна робота комісій у справах неповнолітніх; формалізм у діяльності багатьох громадських організацій, покликаних сприяти се-мье, школі, дитячим установам, культурним та інших установам у дітей і підлітків, і навіть міліції, прокуратурі та в суду у питаннях предупрежде-ния правопорушень неповнолітніх; вади на роботі правоохранитель-ных органів у цій сфері їх деятельности.
Справитися з названими причинами та умовами злочинності несовершен-нолетних зірвалася ні з роки, ні сьогодні, Певною мірою це пов’язана з тим, що мно-гочисленные правові акти, добре опрацьовані в нормативному відношенні ре-шения боротьби з безнадзорностью і правопорушеннями дітей і підлітків і залишилися на папері. Виконання їх належним чином не контролювалося, преду-смотренные профілактичних заходів не забезпечувалися необхідними кадрами, матеріальними й іншими ресурсами.
За чинним законодавством координація профілактики безнадзорно-сти і правопорушень неповнолітніх, захист їх прав покладено на комісії у справах неповнолітніх. Вони безпосередньо покликані забезпечувати в ор-ганизационно-управленческом відношенні взаємодія на регіональному рівнях різних ланок функціонуючої профілактичної системы.
Насправді ці комісії всі роки своєї діяльності, зі великими труднощами справлялися із обов’язками з розгляду конкретних матеріалів про правона-рушениях дітей і підлітків, здійснюючи і цю частину своєї роботи вкрай неква-лифицированно.
Такий стан має об'єктивні причини. Обсяг діяльності комісій з розгляду матеріалів про правопорушення у кілька разів перевищує на-грузку судових установ. Підготовче й старанне виробництво за цих матеріалів, включаючи канцелярско-техническое забезпечення даної роботи, здійснює один, часто вже не звільнений від інших обов’язків, то відповідальний секретар даної комісії. За цих умов створити, очолити і функциональ-но забезпечити комплексну систему охорони правий і інтересів неповнолітніх, профілактику правопорушень дітей і підлітків, систему надання соціальної допомоги сім'ї, де вони могли.
Усе це призвела до того, у процесі виховної, профілактичної і правоохоронної діяльності заходи рівня часто використовувалися вирішення завдань іншого рівня, одне і також установа покладалися завдання, от-носящиеся до найрізноманітніших рівням розв’язання, до найрізноманітніших напрямам роботи з семья-ми і підлітками, і навіть комплексні завдання, потребують узгоджених зусиль кількох органов.
У организационно-управленческом відношенні причетність до виховної і профілактичну роботу із родиною та неповнолітніми, організацій различ-ной відомчої підпорядкованості призводить до того, що рішення комплекс-ного характеру вимагає нескінченних узгодженні, визирований, тверджень в 10−18 відомствах одночасно. Через війну будь-які заходи, за всієї оче-видности, значимості, але котрі виступають поза рамки інтересів хоча самого з ведом-ственных установ, не включалися на відповідні нормативні документи без наполегливого втручання вищих органів державної влади чи управління і навіть включені у результаті, зазвичай, не реализуются.
Отже, попри загальну розуміння великий важливості справи профілактики правопорушень, все ланки виховної і профілактичної систем практикою організації і оцінки результатів своєї діяльності (штати, мате-риально-техническое оснащення, показники роботи і т. буд.) об'єктивно по-ставлены до умов, змушують їх передавати свій педагогічний шлюб друго-му відомству, шукати і визначити можливості позбуватися дітей і підлітків, потребують особливої уваги, великий витрати зусиль і коштів. У результаті замість пре-емственности роботи з неповнолітніми правопорушниками, підвищення її, постійно йде загальний пошук тієї звалища, куди можна безперешкодно зібрати всіх правопорушників, не відповідаючи право їх подальшу долю. Усе це при-водит до відсіванню важких підлітків із навчальних закладів, підприємств, до чрез-мерной концентрації у державних установах, які мають умов виховання і ис-правления даного контингенту, зростання кількості фактично бездоглядних дітей, со-вершающих правопорушення неповнолітніх.
Склалося явно ненормальне становище, у якому основний тягар профілактичної і виховної роботи, відповідальність ми за неї несуть органи МВС, прокуратури, суду, за своєю природою наділені функціями і методами спе-циальности переважно карального характеру, розрахованими насамперед доросле населення страны, ведущее протиправний образ жизни.
Багато років спостерігається процес інтенсивного відійти від профілактичної і правозахисної роботи у сфері сім'ї та дитинства органів освіти, здраво-охранения, соціального забезпечення, втрати ними чільну роль у цій дея-тельности.
На законодавчому рівні боротьби з злочинністю неповнолітніх суспільство має ситуацію, у яких колишні нормативні розпорядження явно застаріли, а нові, враховують характер соціальних та економічних перетворень, про-водимых країни, ще вироблені. Фактично панує правове свавілля. Со-юзное законодавство не діє або застосовується, нове республикан-ское законотворчість за багатьма, зокрема і з основним напрямам профи-лактической діяльність у сфері боротьби з злочинністю неповнолітніх, здійснюється стихійно і бессистемно.
Кожне зацікавлена відомство поспішає «себе показати» й уряд пропонує за-конопроекты сирі, котрі переслідують галузеві інтереси, багато в чому відбивають суб'єктивне сприйняття процесів життя їх упорядниками, дале-кое від реалій повсякденної соціальної практики, психології мас і окремих осіб. У результаті працівники органів народної освіти, охорони здоров’я, культури позбавлені необхідної нормативної бази щодо здійснення ефективної виховної і профілактичної роботи з несовершеннолетними.
Сьогодні фактично не діє законодавство про інспекціях і комисси-ях у справах неповнолітніх, громадських вихователях, приемниках-распределителях.
Щоб поліпшити сформовану становище, Президент Російської Федерації Указом від 6 вересня 1993 р. № 1338 «Про профілактиці бездоглядності і право-нарушений неповнолітніх, в захисті їхніх прав» визначив ряд дополнитель-ных заходів, вкладених у комплексне розв’язання проблем вдосконалення сис-темы профілактики правопорушень, її істотного реформирования.
Цим документом Уряду Російської Федерації що з террито-риальными органами виконавчої влади регіонах, запропоновано утворити в 1993—1994 рр. спеціалізовані установи (служби) для неповнолітніх, які потребують соціального реабілітації (у структурі органів соціального захисту населення), спеціальні навчально-виховні установи відкритого типу для неповнолітніх, які вчинили правопорушення, і спеціальні (коррекцион-ные) навчально-виховні установи для неповнолітніх, мають от-клонения у розвитку й які вчинили суспільно небезпечні діяння (у структурі ор-ганов освіти); реорганізувати приймальники-розподільники для несовершен-нолетних (у структурі органів внутрішніх справ), створивши з їхньої основі центри вре-менной ізоляції для приміщення неповнолітніх. які вчинили суспільно небезпечні діяння. Відповідним відомствам доручено забезпечити необхідне фінансування діяльності цих закладів, розробити проекти законода-тельных актів, що регламентують їх правової статус, функції і полномочия.
Для координації дій міністерств та Російської Федерації із профілактики бездоглядності і правопорушень неповнолітніх на основа-нии даного указу освічена міжвідомча Комісія зі справам несовершен-нолетних при Уряді Російської Федерации.
Важливі напрями вдосконалення профілактичної діяльності оп-ределены також Указами президента Російської Федерації від 1 липня 1992 р. № 543 «Про першочергових заходи з реалізації Всесвітньої декларації про обеспече-нии виживання, захисту та розвитку дітей у 90-ті роки» і південь від 16 вересня 1992 р. № 1075 «Про першочергових заходи у сфері державної молодіжної политики».
Базуючись цих документах, нині розроблено й реализует-ся комплекс додаткових заходів, спрямованих на:
— істотне поліпшення здоров’я дітей і підлітків, їх фізичного, умст-венного, психічного состояния;
— законодавче й інша нормативне виділення діяльності сім'ї, й держави виховання підростаючого покоління як особливої сфери, що вимагає найбільших переваг і тоді як ины-ми сферами виробничу краще й соціальної інфраструктури суспільства, на першочергове і всемірне зміцнення сім'ї батьків як найважливішого та довершеного соціального института:
— повну і вчасну компенсацію дітям і підліткам через государствен-ные й суспільні інституції соціалізації втрат, викликаних втратою ро-дительской сім'ї або її неблагополучием;
— подолання безвідповідальності за долі неповнолітніх, искалечен-ных особами, здійснюють їх воспитание;
— створення умов збереження, сталого розвитку та повної реалізації природних потреб людини творчості, труду.
Конкретні заходи, прийняті у цих напрямах лінією держави, пре-дусматривают:
1. Рішення основних цілей, що з подоланням спадкових заболева-ний, необхідністю реального і нічого істотного скорочення народжуваності від осіб, які на алкоголізм і з наркоманією, з аномаліями психічного чи физиче-ского розвитку. Маю на увазі заходи, створені задля усунення негативних впливів на дітей і батьків екологічних процесів, різних химиче-ских, зокрема медичних, препаратів, істотне поліпшення родовспомо-гательной служби й багато другое.
2. Першочергове безумовна виділення грошових та інших коштів, допомогу кожної батьківської сім'ї за можливості (остаточ-ному принципу), а розмірах, справді необхідних, які враховують зокрема і інфляційні, і навіть інші негативні економічні та соціальні про-цессы у розвитку общества.
3. Створення та розвитку країни служби допомоги неповнолітнім та сім'ї, ко-торая, маючи кадрами висококваліфікованих фахівців, значитель-ными грошовими й іншими матеріальними засобами, зокрема притулками, убе-жищами, транспортом, міг би забезпечити рішення найскладнішої проблеми підлітків. Створення цієї служби милосердя, допомоги, охорони правий і інтересів неповнолітніх і батьків має супроводжуватись скороченням различ-ного роду служб, особливо у системі МВС, покликаних інспектувати і контроли-ровать сім'ю і детей.
4. Створення матеріальних, технічних та інших умов систематичного уча-стия кожного неповнолітнього в посильному, добре оплачуваному праці. Не-обходимо виключити будь-які форми покарання дітей і підлітків працею, і навіть залучення до тих його видам, які формують раннього віку отвраще-ние до труду.
У зв’язку з ратифікацією Конвенції ООН про права дитини на Російської Феде-рации проводяться законодавчі роботи, мають мета: усунути противоре-чия в правовому регулюванні Конвенцією і законодавством Російської Феде-рации низки важливих юридичних інститутів, визначальних статус несовершенно-летних; заповнити суттєві прогалини, що у даному правовому стату-се, збагативши його регламентацію з допомогою встановлених даної Конвенцією і неиз-вестных нашого законодавства юридичного права, використання є суще-ственно розширить можливості позитивного формування особистості несовершен-нолетнего (декларація про виживання і здорове розвиток, на достатній рівень жиз-ни і др.).
У зв’язку з практичної реалізацією країни концепції реформи на законодавчому рівні у час проробляється питання про створення спеціалізованих судів з справам неповнолітніх. Основоположним принципом своєї діяльності має стати становище Конвенції про права дитини, відповідно до яким переважають у всіх діях у відношенні дітей слід приділяти осо-бое увагу найкращому забезпечення їхніх інтересів. Передбачається, що це су-ды візьмуть він як розгляд цивільних справ, що з вихованням і змістом дітей (про розірвання шлюбу, аліментів, позбавлення батьківських правий і т. буд.), і судовий розгляд справ про злочини і адміністративні правопорушення неповнолітніх, і навіть справ про злочини дорослих осіб, у яких порушується нормальний розвиток і дітей і под-ростков (залучення в злочинну діяльність, доведення до опья-нения і др.).
Робляться міри і з суттєвого зміни роботи з несовер-шеннолетними злочинцями за умов виховно-трудових колоній, де їх відбувають наказание.
Загалом у Російської Федерації функціонують 59 виховно-трудових ко-лоний, розміщених у 47 регіонах країни. У 1992 р. у яких утримувалося 20,5 тис. засуджених неповнолітніх, зокрема 1020 девушек.
Відсутність таких установ у 9 республіках і 16 областях Російської Феде-рации тягне у себе значне за чисельністю этапирование несовершенно-летних, засуджених до позбавлення волі (13 тисяч підлітків щорічно). Вони теря-ют можливість чи з родичами, навчатися рідною, соблю-дать сформований спосіб життя, національні і здійснювати релігійні традиції. У настоя-щее час вишукуються змогу розукрупнення колоній, зміни місць розміщення про те, щоб негайно усунути ці негативні обставини, способст-вующие рецидиву злочинів. Розроблена та впроваджується нова схема функцио-нирования колоній для неповнолітніх, що включає в себя:
— ділянку розміщувати неповнолітніх тимчасово проведення дізнання і попереднього слідства (слідчому ізоляторі для неповнолітніх) в обласних, крайових і республіканських центрах;
— власне виховну колонію з регламентованим порядком измене-ний умов утримання засуджених залежно від поведінки й результатів ис-правления:
— ділянку ресоціалізації і адаптації до умов життя волі, предусмат-ривающий напіввільний режим;
— навчально-виробничий комплекс, який би загальноосвітній навчання, професійно-технічну підготовку й трудове воспитание;
— психологічну службу, що включає кабінети социально-педагогической ди-агностики, професійної орієнтації, психологічної розвантаження. Створення та-ких виховних колоній має сприяти більш повного впровадження у практику основних принципів. закріплених міжнародною рівні у мини-мальных стандартних правилах роботи з ув’язненими, покликаних обеспе-чить необхідні умови для виправлення преступников.
Слухач: Мазитова А.

Список використаної литературы:

1. Кримінологія: Підручник /Під ред. Акад. В. М. Кудрявцева, проф. В.Є. Эми-нова. — М.: Юрист, 1997.
2. Курс радянської кримінології: — М., 1985
3. Зелінський А. Ф. Рецидив злочинів. — Харків, 1980.
4. Гуров А.І. Професійна злочинність. — М., 1990.
5. Енциклопедія злочинів і покарань. Діти — злочинці. Ред. Ю.І. Іванов. — Мн.: Література, 1996. -640 с.



ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой