Валеологічна етнопедагогіка

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Разное


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Валеологічна етнопедагогіка

ВАЛЕОЛОГІЧНА
ЕТНОПЕДАГОГІКА

Український народ з глибокої давнини поціновує здоров"я як найважливіший феномен буття. Багата скарбниця народної мудрості - фольклор — тому підтвердження. Глибоке розуміння необхідності турботи про своє здоров"я маємо й в образних порівняннях («Здорова, як вода», «Здоровий, як дуб»), і в численних прислів"ях та приказках:
Найбільше багатство — здоров"я. Без здоров"я нема щастя.
Бережи одяг, доки новий, а здоров"я, доки молодий.
Гримай ноги в теплі, голову в холоді, живіт у голоді - не будеш хворіти, будеш довго жити.
Як нема сили, то й світ не милий.
У кого болять кості, той не думає Іти в гості.
Поганому животу І пироги вадять.
Здоров"я маємо — не дбаємо, а втративши, плачемо.
Побажання здоров"я є в народних піснях, колискових, колядках та щедрівках.
Турбота про здорове покоління програмувалася ще в дошлюбний період, під час весілля і в подальшому зумовлювала поведінку вагітної жінки. Так, під час весілля нареченим не дозволялося пити алкогольні напої та палити.
В народі засуджувалися ранні шлюби, бо організм батьків, особливо матері, ще недостатньо зміцнів для продукування нащадків. Не дозволялося укладати шлюби між близькими родичами, бо це теж погано позначиться на нащадках.
Вагітну жінку намагалися убезпечити від важких робіт, від нервових потрясінь, дбали про якісне повноцінне харчування. Новонароджене дитя купали у літеплі (воді кімнатної температури), у воду кидали різне зілля, що мало оздоровчий вплив, примовляючи з безмежною любов"ю й теплом наївні сподівання:
даю у купіль любисток, щоб люди любили,
кидаю листя дуба, щоб сини й дочки були міцні, як дубочки,
кидаю ромашку, щоб ніжними були діти,
кладу материнку і чебрець, щоб зростали в рідному краю з рідним словом, а запах материнки І чебрецю завжди повертав до рідних порогів.
Раціональні зерна санітарно-гігіенічних вимог містять численні правила й заборони щодо утримання помешкання, хатнього начиння, користування предметами особистої гігієни, як-от:
необхідно закривати від пилу та комах посуд з їжею чи відро з водою,
перед тим, як саджати хліб у піч, вишкребти й почистити діжу від тіста, накрити її,
їсти тільки своєю ложкою,
витиратися своїм рушником,
по закінченні дня замітати хату,
не можна невмитому виходити з хати,
виливати помиї перед порогом,
викидати кістки за вікно.
В нашого народу склалися усталений досвід та практика збереження навколишнього середовища і піклування про гігієну — свою власну, майбутньої матері та дитини.
Деякі заборони й певні правила поведінки, що подавалися здебільшого як повір"я, приписи, заклинання, були примітивними. Вони відобразили ілюзорні уявлення про навколишній світ (скажімо, заборона вагітній жінці наступати на коромисло, бо в дитини на ногах будуть нариви, або лякатися — тому що в дитини на тому місці, якого з переляку торкнулася майбутня мати, буде родима пляма, схожа на те, чого злякалася жінка). Однак усі вони ґрунтувалися, як правило, на бажанні запобігти шкідливим та небезпечним для здоров"я дитини впливам. Адже негативні емоції, що переживає жінка, шкодять дитині.
Заборони й правила, що містили в собі звичаї та обряди, які з дня народження І до останніх днів регламентували поведінку людини І спонукали до здорового способу життя, забезпечували життя в гармонії з навколишнім середовищем, з природою, людьми і самою собою.
Збереження здоров"я і працездатності протягом життях, завжди вважалося великим щастям. «Не смерть страшна, а недуга, — говорили в народі, бо здоров"я не купиш ні за які гроші, і берегти його треба змалку.
У науковій літературі існує багато визначень здоров"я. За І. Брехманом, здоров"я — це не відсутність хвороби, а гармонія фізичного і психічного в людині. Це — спокійні стосунки між людьми, єднання з природою і мир в душі.
Усвідомлення цінності здоров"я часто приходить тоді, коли воно частково втрачене. Статистика вимальовує сумну картину. Цілком здоровими в Україні народжуються тільки двадцять відсотків немовлят. На 1000 дітей віком від одного до 14 років реєструють 1300 хвороб, серед яких основними є захворювання центральної нервової системи, органів чуття, травлення.
Наші діти часто кволі, бліді, анемічні чи з явними ознаками ожиріння, що не менш небезпечно. Стан здоров"я і дітей, і дорослих дуже тривожний, що спонукує фахівців шукати причини та шляхи подолання цих негараздів. Нерідко стикаємося з різними звинуваченнями на адресу лікарів дитячих закладів, бабусь і, звичайно ж, екології… Нарікання справедливі лише до деякої міри, адже спадковість, вродженість, оточуюче середовище й медичне обслуговування за офіційними даними спричинюють лише 50% захворювань. Половина ж хвороб виникає внаслідок зневажливого ставлення людей до свого здоров"я, інакше кажучи — через обраний спосіб життя. В повній мірі це стосується й того, як дорослі організували життя своїх малюків.
Досить часто ми стикаємося з перегріванням дитячого організму, що порушує процес становлення терморегуляційної системи. Це відбувається і в надто теплому приміщенні, і навіть на свіжому повітрі через надмірно теплий одяг дітей. Тобто дитина постійно відчуває себе наче в термостаті. А переконати батьків, що в малюка генетично закладена здатність легше переносити холод, ніж спеку, практично неможливо. І послаблення захисних сил дитячого організму, яке призводить до зменшення опірності хворобам, великою мірою є результатом неправильно! організації життя малюків. Наші прадіди добре розуміли шкідливість перегрівання тіла. Всі ми знаємо українське прислів"я «Тримай голову в холоді, ноги в теплі - проживеш довгий вік на землі». Звернімо увагу, що воно знаходить підтвердження у висновках Гіппократа: якщо людина часто перебуває в теплі, це призводить до таких сумних наслідків, як слабкість м"язів, нервів, послаблення розумової діяльності, кровотечі, випадків непритомності. Наступна причина ослаблення організму — неправильне харчування. Люблячі батьки, бабусі, дідусі завжди раді нагодувати чи пригостити своїх малят солодким, борошняним, жирним. Відтак — одні діти страждають від ожиріння, інші скаржаться на відсутність апетиту. В останньому випадку дорослі часто вдаються до насильства, годуючи малого, не беручи до уваги його апетиту, потреби в їжі. Нерідко харчування дитини в сім"ї організовується без урахування зросту, ваги й емоційного стану дитини. Насильне годування дитини аж ніяк не йде їй на користь, а іноді викликає таке захворювання, як анорексію.
Ще один варіант прислів"я, що ми його вже наводили: «Тримай ноги в теплі, голову в холоді, живіт у голоді - не будеш хворіти, будеш довго жити».
Дуже згубною для здоров"я давно вже визнано гіподинамію. «Якщо дитина бігає й грається, то їй здоров"я усміхається», — каже народна мудрість. Дорослі ж, на жаль, дуже часто стримують дитячу рухову активність.
Сучасна медицина та фармакологія пропонують нам безліч лікувальних препаратів, і ми, не роздумуючи, кидаємося вивчати анотації й застосовувати найефективніші з ліків, аби дитина швидше одужала. Відкидається спосіб повернення доброго стану здоров"я шляхом застосування лікарських рослин та використання власних опірних сил дитячого організму як незручний, такий, що потребує багато клопоту та й не дає миттєвого, як хотілося б, результату. Натомість ліки, особливо антибіотики, роблять (лікуючи одну хворобу) свою згубну справу: руйнують імунну систему організму. Дитина стає слабкою, незахищеною, частіше хворіє.
І звичайно ж, великою мірою залежить фізичний стан людини від стану її психіки. Пригнічена психіка позбавляє її душевного комфорту, викликає тривожність, неспокій, страх. «Як на душі, так І на тілі», — говорять в народі. «Весела думка — половина здоров"я».
Звернімося до етнопедагогіки, адже її принципи хоч і базуються подекуди на невиправданих забобонах, проте в кінцевому результаті забезпечують зростання здорової дитини, здоровий спосіб життя дорослої людини.
Наші прадіди були здоровіші за сьогоднішнє покоління — зокрема завдяки тому, що багато часу перебували на свіжому повітрі, працювали фізично, вели рухливий спосіб життя, мали повноцінне харчування, жили серед природи, яка позитивно впливала на духовність, фізичне і психічне здоров"я.
Українська народна оздоровча система будується, як і системи інших, зокрема східних народів, на сповідуванні єдності п"яти стихій природи: земля — вода — дерево — залізо — вогонь. Людина — це частина природи, І всі процеси, що відбуваються в довкіллі, неодмінно і паралельно відбуваються в людському організмі. Тож для того, щоб стати сильним, як природа, треба жити в єдності з нею, підкорятися її законам.
Безперечне позитивне значення має перебування на свіжому повітрі, до чого всіляко заохочує народна педагогіка. Вченими доведено, що певний вплив на організм мають температура, вологість повітря, швидкість руху його потоків, його аероіонів. Склад аероіонів різний, скажімо, у морського й лугового повітря. Так, у потоках повітря, які дмуть з моря, переважають натрієві, бромисті і магнієві солі, вітер з луків несе деревний І квітковий пилок та аероіони фітонцидів. Відомий німецький лікар X. Гуфеланд писав: «Щоденна повітряна ванна корисна для здоров"я. Вона дає тілу гнучкість і силу, душі - радісний настрій».
У великому пошанівку завжди була в нашого народу вода. Є безліч прислів"їв, приказок, народних повір"їв, казок про «живу» і «мертву» воду. Воду називають кров"ю землі. З одного боку — це цілюща животворна сила, основа всього живого на землі, з другого — грізна, руйнівна стихія.
Воду здавна використовували з лікувальною і оздоровчою метою. Парення в лазні і занурення в холодну воду, припарки і компреси, вологі обгортання для ніг, рук та Інші процедури використовувалися здавна для лікування багатьох захворювань.
Наші прадіди вірили, що оскільки вода має властивість змивати бруд, то з таким же успіхом вона може очищати людину від хвороб.
Великою оздоровчою силою наділяли і землю. Рідна земля завжди асоціюється з образом матері («матінко земле»). На чужині земля з рідного краю гріє серце. Земля годувала й напувала людину, давала їй силу І ставала останнім притулком в кінці життєвого шляху.
Контакт із землею — прекрасний засіб гартування організму, надійний засіб запобігання плоскостопості. На жаль, ми рідко залучаємо до цього наших малюків. А такий спосіб зміцнення здоров"я відомий з давніх-давен. Сучасні вчені-фізіологи доводять, що підошви ніг належать до найбільш рефлексогенних зон людського організму. Стопи ніг — це наш розподільний щит, на якому є 72 000 нервових закінчень: через нього можна впливати на будь-яку частину тіла. Крім того, на підошвах стоп значно більше, ніж на Інших частинах тіла, терморецепторів, які реагують на тепло і холод і до того ж рефлекторно пов"язані з носовою частиною гортані. Саме через босі ноги земля поглинає електричні розряди, які накопичуються в організмі внаслідок носіння синтетичного одягу.
Ходіння босоніж- це своєрідний точковий масаж, який тонізує організм і підтримує його в робочому стані. Ось чому наші пращури менше скаржилися на хвороби ніг, бо здебільшого ходили босоніж.
Важливим засобом оздоровлення завжди було сонце. «Коли сонечко пригріє, то й трава зеленіє», «Сонце гріє, сонце сяє, вся природа воскресає». Про цілющі властивості сонячних променів говорив ще Гіппократ. Вони дуже корисні: поліпшують обмінні процеси, дихання, кровообіг, тонус нервової системи.
Людське буття, соціальні й родинні стосунки знайшли своє відображення в обрядових та календарно-обрядових піснях та дійствах. Система обрядів відповідала космічним циклам, нагальній потребі людини жити в активній співтворчості з природою.


ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой